Том Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5



Сторінка21/27
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.99 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   27

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубенко О. Ю. Англо-американські прислів’я та приказки : посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів / О. Ю. Дубенко. – Вінниця : НОВАЯ КНИГА, 2000. – 416 с.

2. Миронова Н. В. Гендер у лінгвістиці. Чоловіча і жіноча мова / Н. В. Миронова // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. / редкол. : В. О. Соболь (відп. ред.) та ін. – К. : Знання України, 1999. – Вип. 9 : Лінгвістика і літературознавство. – 2004. – С. 347-354.

3. Назаренко Н. И., Дикая Е. А. Гендерная проблематика в языкознании / Н. И. Назаренко, Е. А. Дикая // Актуальні проблеми іноземної філології: Лінгвістика та літературознавство : міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В. А. Зарва. – Ніжин : Аспект-поліграф, 2007. – С. 88-94.



Екатерина Грядунова,

5 курс Института филологии.

Научн. руковод.: к.филол.н., доц. О. А. Сеничева
ЯЗЫКОВОЕ ОФОРМЛЕНИЕ ОЦЕНКИ В СКАЗКАХ Л. ПЕТРУШЕВСКОЙ
В современной науке проблема оформления языковой оценки является актуальной. Большое внимание исследователи акцентируют на том, что язык предназначен для человека, и он обуславливает наиболее активные преобразования системы при функционировании в той области, центром которой является человек и связанные с ним явления.

Цель исследования – проанализировать языковое оформление оценки на примере сказок Л. Петрушевской.

По Е. Чернявской, языковая оценка – это языковая категория мыслительных процессов, приводящих к установлению ценности всевозможных объектов. Таким образом, понятие оценки связано с понятием ценности. Во многих сказках Л. Петрушевской показаны оценка человека, взаимоотношения родителей и детей. Категория оценки проявляется в проблемах маленького человека, отцов и детей и т.д. Языковые оценки в этих случаях выражены посредством эмоций, переживаний, которые показаны автором с помощью сравнений, способствующих более яркой передаче настроений говорящего.

Достаточно ярко категория эмоции выражена как отрицательная оценка в сказке Л. Петрушевской “Осел и козел”: “чтобы ты провалился [2, с. 25]”; “чтобы тебя приподняло и прихлопнуло [2, с. 27]”; “да чтобы духу твоего здесь не было вообще и на веки веков [2, с. 30]”. В конце сказки мужик задает себе вопрос: “Что такое счастье?” Но на этот вопрос он так и не услышит ответа, так как он не живет, а “существует”. В сказке “Матушка-капуста” категория перлокутива является тем средством, с помощью которого автор оформляет эмоции.

Таким образом, языковым оформлением оценки служат такие приемы как сравнение, описание эмоций.
ЛИТЕРАТУРА

1. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. – 2-е изд., доп. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 280 с.

2. Петрушевская Л. Жил был будильник / Л. Петрушевская // Петрушевская Л. Сказки для взрослых. – 1990. – № 9. – С. 25-232.

Алена Мирошниченко,

4 курс Института филологии.

Научн. руководитель: ассистент М. Ю. Кайкы
ЯЗЫКОВОЕ ОФОРМЛЕНИЕ КАТЕГОРИИ ВРЕМЕНИ В РУССКИХ НАРОДНЫХ СКАЗКАХ
Категория времени тщательно изучалась в трудах А. Бондарко, В. Виноградова, Ю. Маслова, А. Шахматова и других. В современном языкознании активно изучается категория художественного времени. А. Папина указывает: “Изучаемая учеными категория Времени в различных языках играет важную роль в осознании человеком устройства мира природы, общества и людей, она способствует отображению всевозможных событий, процессов и фактов в человеческой речи [1, с. 162]”. Автор исследует художественное время как одну из глобальных категорий текста и выделяет такие его разновидности, как реальное объективное, циклическое, субъективное, ирреальное время.

Актуальность исследования определена необходимостью изучения текстовой категории времени на конкретном языковом материале, а именно, в русских народных сказках. Анализ указанной категории проводится на материале текстов таких сказок: “Бой на Калиновом мосту”, “Царевна-лягушка”. Цели нашего исследования: изучить проблему выделения текстовой категории художественного времени в современной лингвистике, описать время мира сказок как отдельный вид художественного времени, проанализировать языковое оформление указанной категории в русских народных сказках. Метод исследования – описательный и прием симптоматической статистики.

Время в мире сказок характеризуется перенесением событий в отдаленные времена. С целью обозначения давнего времени и его протяженности часто используется реликтовая форма давнопрошедшего времени (плюсквамперфекта): “В некотором царстве, в некотором государстве жили-были царь с царицей [2, с. 72]”. Существительные со значением времени выражают указанную категорию: “В старые годы у одного царя было три сына [2, с. 113]”. Повтор также может оформлять протяженность времени: “Ждет – пождет – тихо на речке Смородиной [2, с. 114]”. Мгновенные действия обычно передаются при помощи глаголов прошедшего времени совершенного вида, которые делят действие на недлительные фазы с завершением: “Выскочил Ванюшка, размахнулся дубинкой железной – три головы, как кочны, снес; размахнулся еще разок, еще три сшиб. Головы отрезал, под мост положил, туловище в реку столкнул [2, с. 115]”. Для действия сказки характерно развитие двух параллельно существующих времен: рассказ обычно ведется в настоящем времени, а время самой сказки отнесено в отдаленное время и пространство. Для времени сказки важны также мгновения неожиданных событий, которые оформляются при помощи сюжетных глаголов.

Проведенный анализ позволяет сделать следующие выводы: 1. Волшебному миру сказок в большей мере присуща форма ирреального художественного времени, но можно наблюдать и остальные формы указанной категории. 2. Языковыми средствами оформления категории художественного времени являются приставки, отмечающие начало и конец действия, суффикс -ну- однократности действия, существительные со значением времени, глаголы мгновенного действия, слова категории неопределенности, безличные структуры.


ЛИТЕРАТУРА

1. Папина А. Ф. Текст: его единицы и глобальные категории : учебник для студентов-журналистов и филологов / А. Ф. Папина. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 368 с.

2. Русские народные сказки / Л. М. Козловская, Н. И. Кондакова. – К. : Радянська школа, 1985. – 239 с.

3. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия. – М. : Наука, 1986. – 242 с.



Яна Вовкогон,

3 курс Інституту філології.

Наук. керівник: викладач А. Й. Кучарський
Герменевтичний феномен розуміння перекладу англійської літературної казки “Animal Farm: A Fairy Story” Дж. Оруелла
Актуальність теми полягає у спробі визначити роль перекладача у розумінні літературного твору в епоху літературної глобалізації.

Літературна казка як жанр малої прози неодноразово ставала предметом наукових досліджень у літературознавчому аспекті. А. Шашко, М. Чумарна, І. Колтухова, М. фон Франц, П. Михед зокрема активно досліджували її композиційні особливості, еволюцію у тісному зв’язку з історією, психологією та літературою. Проте слід зазначити, що цей літературний жанр не достатньо розглянутий з позиції герменевтики, за винятком декількох праць, які вивчали лише окремі його аспекти. Тому спробуємо у статті визначити феномен розуміння окремих моментів літературної казки “Animal Farm: A Fairy Story” Дж. Оруелла з позиції герменевтики.

Об’єктом дослідження є вплив перекладача на розуміння тексту іншомовним читачем. Предметом дослідження є переклади літературної казки “Animal Farm: A Fairy Story” Дж. Оруелла. Мета нашого дослідження спрямована на виявлення різного розуміння одних і тих самих речей читачем через різницю у перекладацькому підході.

Розуміння казки – справа складна, а розуміння іншомовної казки, зокрема англійської, ще складніша, адже у цьому випадку з’являється посередник між автором і героями, з одного боку, та читачем – з іншого – перекладач-герменевт. Головним завданням перекладача, на нашу думку, є пояснити та повідомити реципієнту те, що сказане чи написане іншими, що повністю збігається з первинним визначенням герменевтики Г. Ґадамером. Як зазначає І. Монтень: “Тлумачення тлумачень – справа значно важливіша, ніж тлумачення речей”. Герменевтика серед усіх літературознавчих наук чи не найбільше торкається проблеми художнього перекладу. У її межах було усвідомлено можливість хибного розуміння чи ймовірного нерозуміння у процесі передачі інформації від людини до людини.

Г. Ґадамер зазначає, що “переклад з однієї мови на іншу є настільки ж складним, як і відношення між двома мовами” [1, с. 10]. При перекладі художнього твору на перший план виходить індивідуальна інтерпретація твору перекладачем, його трактування оригіналу для інших. Осмислити чужі думки, а тим більше втілити їх у мистецтві досить складно.

Важливим моментом у розумінні герменевтичного феномену казки Дж. Оруелла “Animal Farm: A Fairy Story” є розуміння всіх компонентів тексту – мовних, історичних, психологічних, усі вони пов’язані єдиною спільною концептуальною проблемою – проблемою розуміння. Ця проблема стала центральною у наукових пошуках учених, які досліджували герменевтичні питання, працювали у проблемній сфері трактування текстів. Ключове місце вона посіла й у царині перекладознавства, бо, поєднавши аспекти розуміння та інтерпретації, дала змогу значно глибше осягнути феномен художнього перекладу, сконцентрувати увагу дослідників на тих його аспектах, які раніше залишалися поза межами їх поля зору.

Перспективою наших подальших досліджень вважаємо вивчення проблеми розуміння іншомовних текстів, зокрема, феномен герменевтики художнього перекладу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Гадамер Г. Г. Герменевтика і поетика / Г. Г. Гадамер // Вибрані твори ; пер. з нім. – К. : Юніверс, 2001. – 288 с.

2. Оруэлл Дж. Предисловие Оруэлла к украинскому изданию / Дж. Оруэлл // Новое ремя. – 1991. – № 31. – С. 23.

3. Schleiermacher F. On the Different methods of Translating / F. Schleiermacher // Theories of Translation : An anthology of Essays from Dryden to Derrida ; ed. by Rainer Schulte and John Biguenet. – London-Chicago : The University of Chicago Press, 1992. – 252 р.


Екатерина Перетятько,

6 курс Института филологии.

Научн. руковод.: к.филол.н., доц. О. А. Сеничева
ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ КОНЦЕПТА “СМЕХ” В ПОВЕСТИ В. НАБОКОВА “СОГЛЯДАТАЙ”
На современном этапе развития когнитивной лингвистики особенно актуальными являются исследования эмотивности языка, так как эта проблема является одним из аспектов антропоцентризма науки.

Проблема эмотивности языка постоянно находится в поле изучения лингвистов (В. Шаховский, В. Болотов, Э. Вайгла, Н. Витт и другие). Как правило, эти и другие работы посвящены исследованию основных закономерностей семантики эмотивной лексики. Однако малоизученными являются эмотивные концепты языков, в т.ч. и русского. Этим и определяется актуальность нашего исследования.

Целью нашей работы является определение места концепта “смех” в индивидуально-авторской картине мира В. Набокова. Поставленная перед нами цель предусматривает решение следующих задач: установление ядра исследуемого концепта в русском языке; определение и описание способов вербализации концепта “смех”; определение ассоциативных связей концепта в референтных ситуациях; выявление периферии концепта “смех” на материале прозы В. Набокова.

Объектом нашего исследования являются лексемы, обозначающие понятие “смех” (смех, улыбка, хохот, ухмылка и т. п.). Предмет работы – процесс вербализации концепта “смех” в современном русском языке. Источники иллюстративного материала: Большой толковый словарь русского языка / гл. ред. С. А. Кузнецов; повесть “Соглядатай” В. Набокова (32 контекста). Методы исследования: описательный, контекстуальный, лексикографический, концептуальный анализ, статистический.

Научная новизна работы состоит в определении места концепта “смех” в авторской картине мира В. Набокова, определении способов его вербализации, выявлении ядерной и периферийной частей исследуемого концепта. Теоретическое значение нашего исследования состоит в том, что его результаты могут быть вкладом в когнитивную лингвистику, лингвокультурологию, психолингвистику. Практическое значение. Материалы работы могут быть использованы в преподавании современного русского языка, спецкурсов по когнитивной лингвистике, психолингвистике, написании курсовых и дипломных работ.

Для определения ядерной части концепта мы обратились к лексикографическим источникам: “Смех. Прерывистые горловые звуки, вызываемые короткими выдыхательными движениями при проявлении веселья, радости, удовольствия и т.п. [1, с. 1217]”. Таким образом, ядерными признаками концепта являются: звук; движение; положительные эмоции. Результаты контекстуального анализа показывают, что исследуемый концепт вербализируется следующими лексемами: улыбаться (33%):“Не прячьте лицо в ландыши, вы улыбаетесь [2, с. 105]”; улыбка (22%): “…но на лице у меня, несомненно, была улыбка [2, с. 15]”; смех (9%): “Но я хочу знать кто”, – сказал я со смехом [2, с. 14]”; смеяться (9%): “Я его обожаю, – смеясь говорила она [2, с. 68]”; усмехаться (9%): “…мальчик же усмехнулся [2, с. 17]”; посмеиваться (3%): “Я посмеивался над ним [2, с. 29]”; насмешечка (3%): “…насмешечку над самим собой [2, с. 47]”; рассмеяться (3%): “Вайншток неестественно рассмеялся [2, с. 57]”. Кроме того, у В. Набокова смех может выражать и другие эмоции: страх: “Я посмеивался над ним, но внутренне холодел [2, с. 29]”; печаль: “…улыбался спокойной, немного грустной улыбкой [2, с. 37]”; злорадство: “Неужели избил? – прервал Смуров с улыбкой. – Вот здорово, люблю [2, с. 40]” и другие.

Проведенный концептуальный и контекстуальный анализы дают основания для следующих выводов: концепт “смех” является важным фрагментом языковой картины мира В. Набокова; способы вербализации концепта соответствуют его ядерной части; для индивидуально-авторской интерпретации концепта характерны отрицательные эмоции в качестве периферийных признаков. Перспективой наших дальнейших исследований является дальнейшее изучение эмотивного фрагмента индивидуально-авторской картины В. Набокова.
ЛИТЕРАТУРА

1. Большой толковый словарь русского языка / гл. ред. С. А. Кузнецов. – СПб. : Норинт, 2006. – 1536 с.

2. Набоков В. Соглядатай : [повесть] / Владимир Набоков. – СПб. : Изд. дом “Азбука-классика”, 2008. – 112 с.

Марія Сосницька,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. І. В. Шиманович
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИСЛІВ’ЇВ З КОНЦЕПТОМ “ДОБРО” В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
Сучасні лінгвістичні дослідження характеризуються багатьма розвідками, які вивчають структурно-семантичні особливості прислів’їв, що об’єктивується виходом фразеології у теорію мовленнєвої діяльності, за межі семіотики, фольклору й фразеології. Особливу актуальність має порівняльне вивчення фразеологізмів англійської та української мови, тому що воно дає змогу проявити універсальні ознаки та специфічні риси цих мов.

Структурно-семантичним особливостям прислів’їв присвячено чимало праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених: В. Анікін, В. Виноградов, П. Гржибек, В. Жуков, М. Кравцов, О. Кунін, В. Мідер, Г. Пермяков, О. Смирницький, А. Тейлор, І. Чернишова та інші.

Метою роботи є комплексний аналіз структурно-семантичних особливостей прислів’їв, розробка моделей-формул та класифікацій паремій з концептом “добро”, зафіксованих англійською та українською мовами. Поставлена мета зумовлює потребу розв’язання таких завдань: уточнити класифікацію прислів’їв, зафіксованих англійською та українською мовами, відповідно до логічно-семантичних категорій; виявити структурно-семантичні особливості, прислів’їв з концептом “добро”, зафіксованих англійською та українською мовами. Об’єктом дослідження виступають прислів’я з концептом “добро” в англійській та українській мовах. Предметом дослідження є компаративно-структурний аналіз прислів’їв з концептом “добро” в англійській та українській мовах.

При виявленні елементів схожості та відмінності паремій, зафіксованих англійською та українською мовами, використано методи порівняльного аналізу, узагальнення отриманих результатів, метод суцільної вибірки прислів’їв із фразеологічних словників англійської та української мов.

Джерелом фактичного матеріалу стали англійські та українські фразеологічні словники: О. Дубенко “Англо-американські прислів’я та приказки” та С. Олійник, М. Сидоренко “Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник”. До неоціненних коштовностей англійського та українського фольклору належать прислів’я та приказки, які мають давню історію. Вони використовувалися з естетичною, виховною, навчальною або юридичною метою. Фразеологічний склад є специфічною для кожної мови частиною лексикону.

На сьогодні існує багато класифікацій, такі як алфавітна, тематична, опорно-гаслова, історико-тематична, структурна та інші. У нашому дослідженні ми використовуємо структурну класифікацію, запропоновану дослідниками М. Лановик і З. Лановик у підручнику “Українська усна народна творчість” [2]. На основі синтаксичної побудови прислів’їв учені виділяють шість моделей-формул: 1) Прямі стверджувальні з формулою А = Б (“Well begun is half done / Добрий початок – половина діла”); 2) Заперечні – А не = Б (“Virtue isn’t the best title of nobility / Благородство – не найкраща ознака доброчесності”); 3) Причинно-наслідкові – де є А, там і Б (“Good wine needs no push / Добрий товар хвалити не треба, він хвалить сам себе”); 4) Подібності – яке А, таке й Б (“Good mother, good daughter / Яка мати, така й доня”); 5) Частина А впливає на все Б (“One scabbed sheep will mar a whole flock / Паршива вівця все стадо псує”); 6) З одного А різні Б (“Too many cooks spoil the broth / Невісток багато, а хата не метена”).

Проведений нами аналіз англійських та українських прислів’їв дає підстави для наступних висновків: порівнюючи прислів’я з концептом “добро”, ми виділили елементи подібностей та відмінностей у структурному та семантичному аспекті; міжмовне зіставлення формул-моделей за допомогою порівняльно-історичного методу дає можливість визначити наявність або відсутність певних моделей-формул у кожній із мов, виявити їх продуктивність. Унаслідок опрацювання паремійного фонду англійської та української мов було виявлено недосконалість цієї класифікації, що створює поле для наукової діяльності нашого дослідження. На наш погляд, фразеологія все ще залишається невирішеним аспектом лексикології, її склад постійно змінюється та поповнюється, тому є невичерпним джерелом для подальших розвідок у цьому напрямку.
ЛІТЕРАТУРА

1. Дубенко О. Ю. Англо-американські прислів’я та приказки : посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів / О. Ю. Дубенко. – Вінниця : НОВАЯ КНИГА, 2000. – 416 с.

2. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість : підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. – [3-тє вид., стер.]. – К. : Знання-Прес, 2005. – 591 с.

Ірина Белера,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Т. Ю. Шевчінська
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КЛЮЧОВИХ КОНЦЕПТІВ “FATE”, “HONOR”, “FRIENDSHIP”, “LAW”, “TRUTH” В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА АМЕРИКАНСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ТА ТВОРЧОСТІ Д. ЛОНДОНА)
Мова у всі часи була найяскравішою ідентифікуючою характеристикою етносу. Наприкінці минулого століття переважила антропоцентрична, функціональна, когнітивна та динамічна парадигми вивчення мови, що повернула людині статус “міри всіх речей” і повернула його у центр світобудови. Універсальні та національно-марковані концепти розглядаються як важливі складові картин світу різних етносів.

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що концепти “Fate”, “Law”, “Freedom”, “Friendship”, “Truth”, “Honor” та інші в англійській та американській мовних картинах світу є маловивченим та водночас є фактором становлення особистості.

Тему концепту досліджують як вітчизняні лінгвісти, так і зарубіжні, наприклад, О. Селіванова, А. Приходько, Ю. Степанов, С. Воркачев, В. Карасик, О. Городецька, А. Бабушкін, А. Ігнаткіна, З. Попова, І. Стернін та інші. Мета дослідження – визначення стереотипів американського суспільства, пов’язаних з істиною/правдою, дружбою, честю, працею та іншими концептами за допомогою аналізу фразеологічних одиниць в американській мовній картині світу. Дослідження було проведено за допомогою таких методів: концептуальний, етимологічний та дефініційний аналізи.

Слово “концепт” у перекладі з латинського conceptus означає “поняття”, від дієслова concipere – “здобувати, підсумовувати”. Визначення терміну “концепт” є дискусійним. У галузь сучасного гуманітарного знання чи не першим слово “концепт” уводить російський вчений С. Аскольдов. З. Попова та І. Стернін визначають концепт як “глобальну розумову одиницю, що представляє собою квант структурованого знання, … ідеальну сутність, яка формується у підсвідомості людини з його безпосередніх операцій людини з предметом, з розумовими операціями людини з іншими, вже існуючими у його підсвідомості концептами – такі операції можуть призвести до виникнення нових концептів [9, с. 48]”. У цій роботі ми розглядаємо такі життєві цінності-концепти людини: честь, закон, істина/правда, дружба, доля. Мовним матеріалом для дослідження репрезентацій цих концептів було використано 84 фразеологічні одиниці з лексикографічних джерел та романів Д. Лондона “До Адама”, “Джон Барлейторн”.

Мовна картина світу – це сукупність уявлень про світ. Одним з найпоширеніших прийомів реконструкції мовної картини світу є аналіз метафоричного поєднання слів абстрактної семантики.

У структурі мовної особистості особливе місце належить цінностям. Цінності лежать в основі оцінки тих висновків, які людина робить під час характеристики предметів, якостей та подій. Концепт “доля” (10%) – в американському світогляді доля (fate) не означає “випадковість”, а залишає суб’єктові право “вибору”, людина може кинути виклик і протистояти їй. Концепт “честь” (15%) в американських тлумачних словниках трактується як “висока репутація”. Концепт “дружба” (20%) – у всіх народів світу дружба визначається як засіб заспокоєння, як спілкування, що дарує психологічний комфорт та задоволення життям, тощо. Концепт “закон” (15%) – лексема “law” асоціюється у людини з конкретною правовою сферою. Концепт “істина/правда” (20%) в американському світогляді реалізується у метафоричних образах, пов’язаних із гріхом, гріхопадінням, хворобою, темною силою.

Таким чином, культурні домінанти у мові об’єктивно виділяються і можуть бути виміряні. Етнокультурна специфіка представлення того чи іншого концепту може бути виявлена за співвіднесення цінностей та міркувань щодо них, які зафіксовані у семантиці слів, висловів, прецедентних текстів. У подальшому ми маємо намір продовжувати дослідження ключових концептів англійської та американської мовної картини світу на матеріалах видатних письменників ХХ століття.
ЛІТЕРАТУРА

1. Аскольдов С. А. Концепт и слово / С. А. Аскольдов // Русская словесность : антология / под ред. В. П. Нерознака. – М. : Academia, 1997. – С. 30.

2. Карасик В. И. Культурные доминанты // В. И. Карасик. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. – Волгоград : Премена, 2002. – С. 166-205.

3. Попова З. Д., Стернин И. А. Некоторые проблемы выявления национальной специфики языка / З. Д. Попова, И. А. Стернин // Язык и национальное языкознание. – Воронеж, 2002. – С. 322.



Олена Бєлік,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. А. М. Сердюк
ЛІНГВОКРЕАТИВНА МОДЕЛЬ КОНЦЕПТУ “JOY”
Актуальність роботи зумовлена інтеґративним когнітивно-лінгвокультурологічним підходом до вивчення структури й мовної реалізації емоційного концепту “радість” у сучасній англійській мові. Своєчасним і важливим є звернення до вивчення концептуалізації та вербалізації саме “радості” як з огляду на її приналежність до базових емоцій, так і на недостатній ступінь її вивчення, бо до цього часу увага вітчизняних та зарубіжних лінгвістів була зосереджена переважно на негативних емоціях, тоді як емоції позитивного спектру майже не вивчалися.

Метою дослідження є вивчення структури концепту “joy/радість”, об’єктивованого в англійській мові, та побудова його лінгвокогнітивної моделі у руслі когнітивної лінгвістики, лінгвосинергетики та лінгвокультурології. Мета, завдання та теоретико-методологічні засади дослідження обумовили використання в роботі таких методів: загальних – дедуктивного, індуктивного; аналіз словникових дефініцій та побудова семантеми ключового слова; асоціативний експеримент з метою виявлення чуттєво-образного ядра та базового шару концепту радість; лінгвокультурологічний аналіз поняттєвої, значущісної та образної складових концепта радість для виявлення культурно-маркованих концептуальних характеристик та ціннісних домінант американської лінгвосемантичної особи (із застосуванням аналізу асоціативних порівнянь). Отримані дані оброблено методами смислового ранжування та кількісного аналізу.

У цій роботі вперше обґрунтовується статус мови емоцій як категорії когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології; досліджується когнітивна структура вербалізованого концепту “радість” на інтегрованій методологічній основі когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології та лінгвосинергетики. Також розглядаються та критично узагальнюються існуючі напрямки вивчення мовної об’єктивації емоцій у світлі антропоцентричної парадигми, викладаються теоретичні засади дослідження емоцій як компонента лінгвокогнітивної картини світу; аналізується етнокультурна маркованість концепту “радість”, він визначається як лінгвокультурний концепт, розглядається конфігуративно-енергеальний аспект його лінгвокогнітивної моделі.

Прийнятий у роботі підхід до дослідження концепту “радість”, об’єктивованого в англійській мові сприяє систематизації лінгвоконцептологічного знання та поглибленню розуміння когнітивної семантики, емотіології, лінгвокультурології та лінгвосинергетики. Використана методологія є перспективною для подальшого вивчення проблеми лінгвокогнітивного моделювання у концептології та емотіології.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка