Том Гуманітарні науки Бердянськ 2010 (06) ббк 74я5



Сторінка26/27
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.99 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

ВИКОРИСТАННЯ ДЕБАТІВ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Центром лінгводидактичної парадигми сучасної мовної освіти є комунікативна компетенція особистості, тобто здатність і готовність здійснювати іншомовне міжособистісне й міжкультурне спілкування з носіями мови. Формування комунікативної компетенції нерозривно пов’язане з соціокультурними знаннями. Саме у такому контексті актуально використовувати дебати на уроках іноземної мови. Отже, метою нашої роботи є аналіз дидактичних можливостей використання педагогічної технології “дебати” у навчанні іноземної мови.

На думку Е. Зарецької, майстерність публічних виступів можна віднести до найзначущіших комунікативних умінь сучасних школярів, оскільки упродовж усього подальшого навчання і кар’єри їх оцінюватимуть саме за ефективністю усного спілкування з оточуючими [2, с. 169]. Більше того, дебати формують усі чотири основні мовні комунікативні уміння – аудіювання, читання, мовлення та письмо, які, згідно нормативних документів, повинен розвивати в учнів викладач іноземної мови. Дебати також формують навички публічного виступу, навчають ефективних мовних прийомів і тактик, що в майбутньому дозволить учням ефективніше спілкуватися, виступати на міжнародних семінарах і конференціях, брати участь у дискусіях з іноземцями, обстоювати уголос власну думку й говорити публічно іноземною мовою.

На етапі підготовки до ігор спікери (гравці) аналізують літературу, готуючи опорні конспекти, анотації, тези, замітки, добірки цитат, стисло записують структуру висловлювання, що розвиває читання та письмо як комунікативні уміння. Безпосередньо під час гри в дебати удосконалюються уміння аудіювання та мовлення, а раунди перехресних питань дозволяють включити у цей процес не тільки окремих гравців, а й усю групу.

Безпосередньо перед проведенням дебатів потрібна серйозна попередня підготовка учнів. На цій стадії часто використовуються методи, що дозволяють стимулювати творче і критичне мислення школярів: “мозковий штурм”, карти пам’яті, структуризація проблем за допомогою плану тощо.

У процесі навчання іноземної мови можна використовувати дебати як форму уроку й елементи технології “Дебати”. Можна застосовувати на уроках так звані “модифіковані” дебати, до яких внесені зміни правил, що дозволяє залучити до роботи всю групу. У модифікованих дебатах можлива зміна регламенту, збільшення числа гравців, припускаються питання з аудиторії, є “групи підтримки”, обговорення проблеми продовжується після гри. Продуктивними на уроках іноземної мови є й інші формати дебатів: експрес-дебати, дебати як форма роботи з письмовим або усним текстом, “швидкісні” дебати тощо.

Експрес-дебати – це дебати, підготовка до яких зведена до мінімуму. Вони проводяться на основі матеріалу підручника або роздаткового матеріалу й тісно переплітаються з дебатами як формою роботи з текстом. Прикладом може слугувати обговорення теми “Sport damages our health” (Спорт шкодить здоров’ю) після прочитання тематичного тексту.

Значущим є той факт, що дебати є засобом формалізації дискусії. Учні вчаться переборювати труднощі у ситуації, коли необхідно запропонувати класові свою думку з певних проблем у неформалізованому і неформатованому обговоренні. Засобом подолання цієї ситуації стає формалізація дискусії, тобто переклад її в річище дебатів. Крім того, дебати привчають школярів до адекватного використання мовних кліше у публічних виступах. До числа найуживаніших можна віднести такі: “we suppose”, “we must confess”, “we suggest”, “we believe”, “the thing is”, “we wonder”, “the point is”, “in our opinion”, “there is something in what you are saying but”, “we appreciate”, “thank you for your attention” тощо. Дебати також формують в учнів уявлення про структуру мови. Розуміння учнями структурних і сюжетних схем мови дебатів дозволить їм надалі чітко скласти план більшості публічних виступів.

Отже, дебати – це актуальний і ефективний підхід до організації процесу навчання ІМ. Ця педагогічна технологія і її елементи здатні мотивувати учнів до самостійного вивчення ІМ і застосування її у комунікативних ситуаціях, що є сьогодні однією з основних цілей навчання ІМ у середній школі.

ЛІТЕРАТУРА


1. Зарецкая Е. Н. Деловое общение : в 2 т. / Е. Н. Зарецкая. – М. : Дело АНХ, 2002. – Т. 1. – 2002. – 720 с.

2. Попова О. Ю. Психологический аспект обучения публичным выступлениям на иностранном языке / О. Ю. Попова // Актуальные проблемы лингвистики и межкультурной коммуникации ; сост. Н. Л. Шамне, Е. А. Пеліх. – Волгоград : Волгоградське наукове вид-во, 2005. – C. 257-262.



Лілія Расторгуєва,

3 курс факультету ПОПП.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. І. Я. Глазкова
ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
На сьогодні змінені умови навчання потребують від учителя використання більш ефективних прийомів та методів контролю й оцінки знань, умінь та навичок учнів. Саме тому більшість закладів освіти включають до своєї програми оцінювання знань, умінь та навичок учнів тестовий контроль. На сьогодні тестування є найбільш поширеним методом контролю успішності учнів. Це викликано поширенням попиту на висококваліфікованих спеціалістів, а також підвищенням вимог до підготовки учнів та студентів [1, с. 6].

Мета цієї роботи: розкрити особливості застосування тестів для перевірки рівня лексичних навичок читання учнів.

Питання удосконалення контролю при вивченні іноземної мови неодноразово підіймалися на сторінках журналу “Іноземні мови” та “Иностранные языки в школе”. Розробкою та вивченням проблеми тестів займалися такі дослідники, як С. Ніколаєва, І. Коломієць, Х. Браун, Дж. Хант. У роботах А. Горчева, З. Кудикіної, Ф. Рабіновича розглядаються тести для контролю розуміння під час читання. Тож більшість дослідників, які працювали над вивченням питань тестування, дійшли висновку, що тестовий контроль є ефективною формою контролю, яка відповідає цілям контролю, вимогам, що висуваються до нього, і забезпечує ефективну реалізацію всіх його функцій у процесі навчання іноземної мови. Щоб повноцінно усвідомити праці цих авторів, їх мету та основну ідею, потрібно спочатку розібратися, що ж мається на увазі під терміном “тест”.

Тест – це підбір питань з певного предмету, теми або розділу, що передбачає вибір учнем правильної відповіді з кількох запропонованих. Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому значенні використання і проведення тесту, а в широкому значенні – сукупність етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту. Кожне тестове завдання складається з інструкції, стимулу та реакції на нього. Зокрема у навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування.

Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які попередньо випробовувались з метою встановлення їх якості, і які дозволяли виявити в учасників тестовий рівень їх знань. Ці тести поділяються на стандартизовані та нестандартизовані.

Стандартизованими називаються тести, які складено згідно державних стандартів та є спільними для всіх ВНЗ різних країн. Вони супроводжуються паспортом, у якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах. Прикладами таких тестів може служити TOEFL (Testing of English as a Foreign Language), FCE (First Certificate in English).

Нестандартизовані – тести, які складають фахівці певного профілю для окремого навчального закладу, класу та предмета [3, с. 16-19]. Основною метою проведення тестів є підвищення рівня контролю та перевірки знань, умінь і навичок учнів, крім того вони дозволяють та допомагають найбільш ефективно навчити дитину самостійної праці, підвищити інтелектуальний рівень, виявити недоліки у знаннях шляхом самопідготовки та самоперевірки. Від учасників тестування очікують знання правил і уміння відповідно до ситуації використовувати певні лексичні одиниці. Основна відмінність тесту від традиційної контрольної роботи полягає в тому, що він завжди передбачає вимір. Тому оцінка, яка виставляється за підсумками тестування, є більш об’єктивною і незалежною.

Таким чином, найбільш ефективною на сьогоднішній день формою контролю є тест. По-перше, він сприяє досягненню оптимальної дії всіх елементів системи навчання завдяки забезпеченню зворотного зв’язку, спрямованого на навчальну діяльність учителя та учнів. По-друге, зворотній зв’язок зумовлює подвійну природу функціонування контролю. Також тестовий контроль спрощує перевірку тестових робіт учителем, дає змогу організувати контроль, активізувати діяльність учнів шляхом охоплення контролем більшої кількості учнів, перевірити знання матеріалу більшого за об’ємом за невеликий проміжок часу, урізноманітнити роботу учнів на уроці.


Література

1. Близнюк С. Л. Роль оцінки в удосконаленні знань, умінь і навичок учнів / С. Л. Близнюк. – К. : Знання, 1983. – 234 с.

2. Методика викладання іноземних мов / під ред. С. Ю. Ніколаєвої. – К. : ЛЕНВІТ, 1996. – 111 с.

3. Петращук О. П., Петренко О. П. Поточний тестовий контроль у навчанні іноземній мові / О. П. Петращук, О. П. Петренко // Іноземні мови. – 1995. – № 3-4. – С. 16-19.



Ганна Гринь,

2 курс економічного факультету.

Наук. керівник: ст. викладач Н. Г. Данукало
Дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності студентів економічних спеціальностей у процесі вивчення іноземної мови
Посилення акценту на активізацію творчого потенціалу особистості майбутнього спеціаліста, формування здатності приймати правильні та ефективні професійні рішення передбачає актуалізацію проблеми розвитку пізнавальної самостійності студентів. У зв’язку з цим нами досліджено дидактичні умови вирішення цієї проблеми під час вивчення студентами економічних дисциплін іноземної мови.

За філософським енциклопедичним словником, “…умова – це те, від чого залежить щось інше (обумовлене), значний компонент комплексу об’єктів, за наявності якого з необхідністю слідує здійснення даного явища [3, с. 125]”. Сучасна дидактика трактує умови як сукупність факторів, компонентів навчального процесу, що забезпечують успішність навчання. Теорія та практика університетської освіти висуває низку дидактичних умов, які об’єднуються у три групи: 1) формування позитивної мотиваційної основи пізнавальної самостійності студентів; 2) формування системи знань та умінь на основі самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю; 3) здійснення індивідуального підходу за умов групової роботи та контролю і дидактичної корекції ходу навчально-пізнавального процесу [4, с. 14-15].

У проведеному нами дослідженні дидактичні умови розглядаються як сукупність факторів, які сприяють розвитку пізнавальної самостійності студентів економічних спеціальностей у діяльності, пов’язаній з вивченням іноземної мови: 1) ускладнення змісту та структури навчально-пізнавальної діяльності студентів економічних спеціальностей; 2) розвиток інтересу та пізнавальної самостійності індивідуальної освіти як провідної; 3) активізація міжсуб’єктних відносин. Значення відтворюваної діяльності у процесі навчання уже визначено у сучасній дидактиці: у її процесі відбувається накопичення необхідного об’єму знань, умінь, навичок, що становить необхідну умову для творчості, самостійного просування студентів у процесі пізнання [4, с. 14].

Студентський вік – це початок становлення справжнього авторства у визначенні та реалізації особистого погляду на життя та індивідуального способу життя. У цей період актуальними є питання про сутність життя, призначення людини, особисте “Я” [1, с. 44]. У своєму розвитку пізнавальний інтерес послідовно проходить декілька стадій: цікавість, допитливість, пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес [5, с. 19-20]. Експериментально підтверджено, що систематична організація самостійної роботи над матеріалом на заняттях та в позааудиторний час сприяє розвиткові активності, а в самостійних діях проявляються елементи активності і, навпаки, прояв активності спрямовує особистість до самостійності [2, с. 409].

Дослідження показало, що активна позитивна спрямованість спілкування формується під час поглиблення зв’язків та відносин студентів один з одним, студентів та викладача, у взаємному духовному збагаченні. У таких ситуаціях студент займає позицію не споживача готових знань, а “творця” особистого фонду знань.

Інтеграція діяльності викладача та студентів, виконання поставленої мети з високим результатом забезпечують удосконалення навчального процесу. Таким чином, цілеспрямована планомірна робота викладача з розвитку пізнавальної самостійності студентів зумовлена ускладненням змісту, форм, структури діяльності та динамічно складених відносин.


ЛІТЕРАТУРА

1. Мелекесов Г. А. Жизненные и профессиональные ориентации студентов педагогического вуза / Г. А. Мелекесов. – Самара : Изд-во Сам ГПУ, 2001. – 44 с.

2. Ребер А. Большой психологический словарь / Артур Ребер. – М. : Вече. АСТ, 2000. – Т. 2.

3. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФА, 1999. – 451 с.

4. Хуторской А. В. Современная дидактика : учебник для вузов / А. В. Хуторской. – СПб. : Питер, 2001.

5. Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся / Г. И. Щукина. – М. : Педагогіка, 1998.



Саєнко Вікторія,

3 курс економічного факультету.

Наук. керівник: ст. викладач В. Д. Зубенко
РОЗВИТОК СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
Починаючи з 1991 року, коли Україна набула статусу незалежної держави, з року в рік розширюються міжнародні зв’язки, відбувається інтернаціоналізація усіх аспектів суспільного життя, тому іноземна мова є реально необхідною у різних сферах діяльності людини, вона стає дієвим фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства. Нове бачення міжкультурної освіти як важливого фактора соціальних зв’язків та взаємодії є одним з найважливіших напрямків діяльності Ради Європи в освітньому секторі [2, с. 10].

Теоретичному усвідомленню різних аспектів проблеми інтеграції культури у процесі викладання іноземної мови присвячено дослідження Є. Пассова, В. Фурманової, В. Сафонової, К. Кричевської, Р. Галиссона, П. Тресказ та інших. Незважаючи на наявність різних підходів, теза про необхідність і важливість навчання іноземної мови як компоненту культури є загальновизнаною. Однак методика навчання іноземної мови як елементу культури розроблена недостатньо.

Мета дослідження – визначити роль і місце автентичних текстів, зокрема, текстів прагматичних матеріалів як джерела інформації про соціокультурну дійсність іншої країни та як засобу формування й удосконалення іншомовної комунікативної компетенції студентів немовних вузів, виявити лінгводидактичні труднощі, зумовлені лінгвістичними і лінгвокультурологічними особливостями текстів прагматичних матеріалів на заняттях з французької мови для студентів немовних вузів.

Відомо, що використання автентичних текстів різних функціональних стилів сприяє розумінню іншої соціокультурної дійсності. А. Брудний визначає текст як явище культури, “сконцентровану дійсність”, спрямовану на те, щоб її розуміли. На його думку, тексти включають в себе не лише слова, що вимовлені або написані. Жести, міміка, малюнки, умовні знаки можуть бути органічною складовою частиною тексту як висловлення думки [1, с. 162].

Аналіз французьких учбово-методичних комплексів “Nouveau sans frontiers”, “Champion”, “Tempo”, журналів, газет, буклетів, карт, рахунків тощо дозволив поділити прагматичні матеріали, що можуть бути використані у різних сферах спілкування: учбово-професійній, соціально-культурній, побутовій, торгово-комерційній, спортивно-оздоровчій, сімейно-побутовій.

Функціонально-цільове призначення прагматичних матеріалів може бути різним. Вони використовуються для придбання країнознавчих знань: наприклад, викладач демонструє прагматичні матеріали, повідомляє інформацію, доповнює зміст підручника, чи студенти самостійно “добувають” інформацію з прагматичних матеріалів, а потім викладають свій варіант, вислуховують доповнення інших, працюють над систематизацією розрізнено отриманої інформації.

Але, як відомо, метою навчання іноземної мови є розвиток комунікативної компетенції студентів. Отже, цю інформацію необхідно використовувати для організації мовного спілкування, розвитку усного мовлення в різних ситуаціях спілкування: організація інтерв’ю, різних опитувань про навчальні і спортивні центри; вивчення вимог, пов’язаних з одержанням професій; прогнозування по довідниках і картах маршрутів екскурсій; імітація подорожей, відвідувань ресторанів; вибір подарунків за рекламними проспектами тощо. Викладач повинен користуватися вищевказаним прагматичним матеріалом для семантизації мовних одиниць і розвитку значеннєвого і лінгвістичного здогаду; для розвитку компаративних умінь, оцінних суджень; для прищеплювання допитливості, пізнавальної активності, інтересу.

Ми вважаємо, що знання іноземної мови, збагачене знаннями краєзнавчого характеру, посилює комунікативно-пізнавальну мотивацію студентів, сприяє адекватності їх мовленнєвої і соціальної поведінки в іншомовному середовищі, а “також розширює їх загальнокультурний кругозір, забезпечує засвоєння реалій іншої культури, тим самим загострюючи увагу до власної культури. Паралельно з відкриттям іншої культури за принципами контрасту і дзеркального відображення людина відкриває для себе та краще усвідомлює рідну культуру, адже, за виразом М. Хайдеггера, щоб побачити іншого, потрібно мати особисте “Я” [3, с. 13]”.


ЛІТЕРАТУРА

1. Брудный А. А. Психологическая герменевтика : учебн. пос. / А. А. Брудный. – М., 1998. – 336 с.

2. Коваленко О. Політика та практика викладання в умовах соціокультурного розмаїття / О. Коваленко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2006. – № 5. – С. 10-12.

3. Мельник П. Ю. Засвоєння соціокультурних стереотипів у роботі з рекламними повідомленнями / П. Ю. Мельник // Іноземні мови. – 2002. – № 1. – С. 12-13.



Тетяна Бондаренко,

5 курс Інституту філології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. Б. Ярова
ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМУНІКАЦІЇ
В умовах високого рівня інформатизації українського суспільства і постійно зростаючої кількості зарубіжних контактів у різних сферах людської діяльності (політика, економіка, освіта, культура тощо) володіння іноземною мовою стає обов’язковою складовою професійної підготовки майбутнього фахівця. Зважаючи на той факт, що переважна частина інформації у світі представлена англійською мовою, набуває особливої актуальності проблема якісної англомовної підготовки студентів ВНЗ, а активне використання дидактичних можливостей Інтернет-ресурсів у навчанні іноземних мов дозволить практично вирішити низку проблем, пов’язаних із впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Питання використання інформаційних засобів у предметному навчанні, технології комп’ютерного уроку та використання Інтернету у навчально-виховному процесі розглядаються у роботах як вітчизняних, так і закордонних педагогів, серед яких В. Беспалько, Є. Полат, Р. Піотровський, І. Роберт, Г. Селевко, Б. Гершунський, Ю. Горвіц, Л. Морська, Р. Вільямс, К. Маклін, Д. Гіббонс, G. Dudeney, N. Hockly та інші. Дослідження [1] підтверджують той факт, що комп’ютерна лінгвістика дозволяє об’єднати існуючі методи навчання іноземних мов через використання мультимедійних технологій, що здатні моделювати лінгвістичну та комунікативну реальність, а також формувати компетенції в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Тому вивчення дидактичного потенціалу та розробка методики застосування таких Інтернет-ресурсів, як блог (blog), вікі (wiki), подкаст (podcast), вебквест (webquest), чат (chat) та електронна пошта (e-mail) у викладанні англійської мови є актуальною проблемою. Наприклад, блог – це різновид сайту, що час від часу поповнюється новою інформацією, представленою у хронологічному порядку. Навчальний блог (an edublog) може бути створений як викладачем (a tutor blog), так і студентом (a student blog) або групою студентів (a class/ group blog) [2, с. 76].

Викладач використовує блог для забезпечення студентів текстами для додаткового читання; зразками виконання завдань для самостійної роботи; переліком посилань на додаткові джерела інформації з теми, що вивчається; методичними рекомендаціями щодо написання курсових/дипломних робіт.

У навчанні іноземних мов блог розглядаємо як: технологію інтерактивного навчання ІМ та модель дистанційного навчання ІМ; засіб інтеграції мовних, мовленнєвих, лінгвокраїнознавчих знань, умінь та навичок; засіб стимулювання систематичної самостійної роботи студентів; засіб встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання і контролю сформованості мовних навичок і мовленнєвих умінь, що позитивно впливає на своєчасне коригування навчально-виховного процесу; засіб інтенсифікації навчального процесу та підвищення мотивації вивчення іноземної мови, середовище для розвитку творчого потенціалу студента.

Таким чином, комп’ютеризація навчання іноземних мов створює умови для ефективного розв’язання низки дидактичних задач у процесі формування англомовної комунікативної компетентності: розширення активного і пасивного лексичного запасу через використання електронних словників та енциклопедій; формування умінь і навичок різних видів читання на матеріалі автентичних англомовних Інтернет-текстів різного ступеня складності; удосконалення вмінь аудіювання на основі наявних у мережі Інтернет або створених викладачем і студентами аудіо- та відеоподкастів; удосконалення умінь монологічного і діалогічного мовлення у процесі створення подкастів, обговорення у чатах і спілкування електронною поштою; удосконалення умінь писемного мовлення (blog, wiki, e-mail); розвиток умінь самостійно здобувати знання, обробляти інформацію англійською мовою, що сприяє, у свою чергу, розвитку критичного мислення та формуванню компетенції навчатися протягом життя. Перспективним є впровадження технологій онлайнового навчання іноземних мов (e-learning, online teaching).
ЛІТЕРАТУРА

1. Морська Л. І. Теорія та практика методики навчання англійської мови / Л. І. Морська. – Тернопіль : Астон, 2003.

2. Dudeney G., Hockly N. How to Teach English with Technology / G. Dudeney, N. Hockly. – Harlow : Longman, 2007. – 192 p.

Інна Копоть,

3 курс Інституту філології.

Наук. керівник: ст. викладач Т. Е. Ларіна
ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ ОПОВІДАННЯ В. ВИННИЧЕНКА “ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК” В 6 КЛАСІ
Проектні технології, до впровадження яких так активно закликають сучасних учителів, спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, на розвиток дитини через вирішення проблем і використання цих знань у конкретній практичній діяльності. Особливо актуальним є застосування методу проектів сьогодні, коли сучасна освіта переорієнтовується на профільне навчання.

На нашу думку, проектне навчання – одна з найперспективніших інноваційних технологій, що можуть застосовуватися вчителями-словесниками у процесі літературної освіти учнів. Проте на сьогодні не існує наукових праць, у яких би всебічно розглядалися особливості застосування проектної технології на уроках української літератури у загальноосвітній школі. Окремі аспекти проблеми розглядаються у статтях: “Організація проективного вивчення літературного матеріалу у старших класах” Т. Медведєвої, “Застосування проектних технологій на уроках української мови та літератури як один із напрямків розвитку мовної особистості”, “Проектна технологія на уроках української літератури. Типологія навчальних проектів” Н. Подранецької, “До поняття навчального проектування на уроках літератури” А. Ситченка.

Метою нашого дослідження є спроба розробки технології впровадження методу проектів на уроках української літератури в основній школі. Під час дослідження ми керувалися комплексом таких методів: вивчення та аналіз науково-методичних праць, цілеспрямоване спостереження.

Проектна технологія вимагає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, та через проектну діяльність, а саме: розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики. Таким чином, проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня [1, с. 100].

Будь-який навчальний проект є продуктом модельованого навчання, яке від “традиційного” відрізняється тим, що учні мають змогу самостійно конструювати власну майбутню діяльність, орієнтуючи її на реальний і досить успішний результат: щоб його досягти, школярі повинні навчитися самостійно мислити, знаходити, формулювати і вирішувати проблеми, застосовуючи для цього як внутрішньопредметні, так і міжпредметні знання та спеціальні й загальнонавчальні вміння, а також прогнозувати результати своєї діяльності й своєчасно вносити в неї доцільні корективи [3, с. 21].

У 6-му класі загальноосвітніх навчальних закладів передбачено вивчення оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник”. На уроках вивчення даної теми ми вважаємо за доречне створення проекту “Доброта, чесність, справедливість”, e ході якого учні аналізують твір за картками з індивідуальними завданнями, складають і заповнюють таблицю характеристики головних героїв, беруть участь у дискусії “Чи кожна людина є доброю, чесною, справедливою?”. Для захисту проекту учні користуються складеними вдома порадами “Як стати добрим, чесним, справедливим”. Працюючи у групах, вони створюють спільний варіант рекомендацій, який пропонують однокласникам. Потім вибираються найкращі з порад і складають загальні рекомендації.

Ми розглядали особливості технології застосування методу проектів на уроках української літератури в загальноосвітній школі.

Як з’ясувалося у ході дослідження, у процесі застосування проектної технології учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань. Діти набувають комунікативних навичок та вмінь, працюючи в різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник тощо), ознайомлюються з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді і досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці.

1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка