Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка11/28
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.96 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доктрина розвитку освіти / Сайт Міністерства освіти і науки України. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/laws/Ukaz_Pr_347.doc

2. Семнів Н. Л. Комп’ютерні технології на уроках української мови та літератури / Н. Л. Семенів // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 2. – С. 2–4.

3. Шелехова Г. Використання комп’ютерних технологій на уроках української мови / Галина Шелехова // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 8. – С. 4–8.



Христина Дуйловська,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. М. М. Греб
ВПЛИВ КОМУНІКАТИВНИХ ОЗНАК НА ФОРМУВАННЯ ЗМІСТОВОГО ВІДНОШЕННЯ ЗІСТАВЛЕННЯ МІЖ ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

Сьогоднішні уявлення про природу синтаксичних одиниць передбачають їх аналіз на трьох рівнях, два з яких – формально-синтаксичний та семантичний – співвідносяться із дослідженням одиниць у сфері мови, а комунікативний – із з’ясуванням особливостей функціонування конструкцій у мовленні. Ця позиція знайшла висвітлення у багатьох працях і з синтаксису складного речення. Зокрема, проблемам комунікативного синтаксису присвячені праці І. Вихованця, Н. Гуйванюк, А. Загнітка, С. Ломакович та ін. Науковці показують, що кожен рівень синтаксичних одиниць відносно самостійний, проте адекватний опис формальної, синтаксичної та комунікативної організації речень можливий лише за умови урахування тих взаємних впливів, які відбуваються між ними. Та якщо між формальним і семантичним рівнем існує досить тісний зв’язок, який дозволяє виділяти ще й так званий формально-семантичний рівень структури синтаксичних одиниць, то їх зв’язок із комунікативним рівнем досить опосередкований. Хоча, за спостереженнями науковців, семантико-синтаксичною структурою визначаться потенції актуального членування чи комунікативного використання речення. Мета дослідження – з’ясування специфіки формальної та семантичної будови зіставних конструкцій з урахуванням їх комунікативної організації. У значній мірі саме комунікативна організація конструкцій із зіставним семантичним компонентом дає важливу інформацію про деякі структурні та змістові особливості речень досліджуваного типу. Важливим також є урахування даних комунікативної організації зіставних висловлень для більш глибокого з’ясування природи зіставних відношень як мовної семантичної категорії.

Аналіз синтаксичних одиниць на комунікативному рівні передбачає спостереження над ними в функціональному, динамічному аспекті. Синтаксична конструкція у такому аспекті називається висловленням. На відміну від формально-синтаксичного та семантичного рівнів, де складне речення становить кількачленну структуру, на комунікативному рівні воно розглядається як цілісність, зумовлена комунікативним наміром. Внаслідок чого набувають значущості такі величини як відома й нова інформація, інтонаційний малюнок, порядок слів. Поділ змісту висловлювання на відому й нову інформацію у мовознавчій науці має назву актуального членування висловлення. Інформація відповідно описується в термінах теми й реми, тобто відомого й нового. У синтаксичній науці підкреслюється, що тема-рематичне членування простого й складного речення побудовані в загальному за одним принципом [1, с. 287]. Проте важливою відмінністю складного речення є можливість і почасти й необхідність почергового аналізу тема-рематичного членування. Окрім того, для складного речення посутнім є взаємозв’язок і взаємопристосування частин та порядку слів у ньому. Так, скажімо, для зіставних конструкцій необхідним і достатнім є визначення теми й реми не на рівні складної конструкції, а в першу чергу на рівні тема-рематичного членування в структурі простих речень та визначення особливостей співвідношення змісту й порядку тем і рем цих компонентів.

Потреба в урахуванні характеру розташування тем і рем в обох частинах складносурядних зіставних речень зумовлена тим, що саме на основі цього можуть бути встановлені особливості зіставних конструкцій на комунікативному рівні, з’ясовані причини змістових зсувів, охарактеризовані особливості зіставних висловлень за стилістичною приналежністю, експресивним забарвленням та іллокутивною силою. Спостереження над специфікою зіставних конструкцій на комунікативному рівні також засвідчує досить частоті випадки парцеляції, тобто розриву синтаксичної конструкції з метою актуального виділення нового компоненту змісту, експлікованого в другій частині зіставної складної одиниці, як у реченні Тут гниле повітря, тут гнила вода гнила!.. А над нами сонце, небо, простір, воля (О. Олесь). Це спостереження передбачає з’ясування особливостей парцельованих зіставних конструкцій як із боку їх синтаксичної, семантичної будови, так і комунікативної настанови.

Таким чином, у даному дослідженні приймається положення про те, що складні синтаксичні одиниці мають трирівневу організацію: формально-синтаксичну, семантичну та комунікативну. Кожен із рівнів відносно самостійний, має свій понятійний апарат та методи аналізу, які проте усі працюють на з’ясування усієї сукупності рис і особливостей того чи іншого виду синтаксичних одиниць. У свою ж чергу комунікативна настанова формування висловлення може коригувати, видозмінювати й впливати на характер змістових відношень, експлікованих реченнєвою структурою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вихованець I. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.

2. Загнітко А. П. Український синтаксис. (Науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 2 : навч. посіб. / А. П. Загнітко. – К. : ІЗМН, 1996. – 240 с.

3. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови : підручник / К. Ф. Шульжук. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2004. – 408 с.



Станіслав Захаревич,

2 курс соціально-гуманітарного| факультету.

Наук. керівник: ст. викл. А. А. Мороз
ЛЕКСИЧНІ КОНОТАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ІРОНІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

На сучасному етапі розвитку лінгвістики великий інтерес викликає дослідження конотації як додаткового значення слова, інтенції автора, що відбиває і передає особливості стилю твору. Пильна увага приділяється і питанням, пов'язаним з конотативним значенням в стилістиці декодування. Останніми роками з'явилися ряд робіт, пов'язаних з експресивним і емотивним значеннями. Проте, дослідження лексичного аспекту як засобу вираження іронії здається недостатньо вивченим. По-перше, автори рідко розглядають іронію окремо від гумору і сатири. По-друге, не часто виділяється лексичний аспект серед інших аспектів мови в роботах зі сміхової культури. Для інтерпретації конотації| в англійській мові нами обрані романи Джона Голсуорсі циклу “Сага про Форсайтів”. Головним іронічним героєм роману виступає Майкл Монт. Його мовлення містить велику кількість лексичних конотацій.

Звертаючись до багатьох своїх співбесідників, Майкл Монт вживає зменшувально-пестливі імена, які належать до лексики з меліоративним значенням: “Don’t know, darling; fell on my hat – must belong to heaven” [1, c.103]. У мовленні Майкла Монта зустрічаються слова, що належать до пейоративної лексики: This was the speculation for which he continually called himself а cad [1, с. 127] Тлумачний словник дає наступне визначення виділеному слову: Cad (dated derog) man who behaves dishonorably [2, с. 124]. Тропи часто інкрустовані в мовлення героя. Якнайповніше вони виконують іронічну функцію, коли Майкл спілкується зі своїм тестем. Почнемо з розгляду метафори: “What do you call this?” he said. Well, we call it “the grave”; it’s nice and quiet” [1, с. 188]. Мова Майкла Монта містить велику кількість епітетів: He stole а look at her while she sat waiting. Really, her sallow, large-eyed face, with its dead-black, bobbed, frizzy-ended ... [1, с. 120]. Лексеми, що входять до складу каламбурів. Цікавим матеріалом для дослідження можуть виступати каламбури, пов'язані з антропонімами: I wish she could get а rest – pity there isn’t а d-desert handy [1, с. 135]. Даний каламбур будується на звуковій подібності дієслова “дезертирувати” і антропоніма “Дезерт”.

Слова, що відносяться до діалектизмів або просторіч, нерідко зустрічаються в мовленні Майкла Монта. Джон Голсуорсі інколи вводить просторіччя в мовлення Майкла Монта для відтворення неформальної бесіди: I say, the hair’s all right, and so are the toes – they curl as you look at ‘em [1, с. 214]. Лексема “’em” – скорочений варіант від “them”. Дана лексема є просторіччям. При описі дивацтв і блазенства Майкла Монта автором іноді використана запозичена лексика: ... and the conversation had all the sparkle and all the “Savoir faire” incidental to talk about art and letters by those who – as Michael put it – “fortunately had not to faire [1, с. 71]. Мовленнєві конотації представлені словами в нетиповому контексті: The world was sometimes almost unbearably jolly [1, с. 133] Лексема jolly (забавний) має яскраво виражене позитивне значення. Проте слово зустрічається в контексті, пов'язаному з невеселими роздумами Майкла Монта. Як бачимо, слово “забавний” посідає невластиве йому місце і тому набуває додаткового негативного значення. That’s important, of course”, said Michael; but is he а good liar as well? I mean, there’s more likely to be something in the travelling line; selling special editions, and that kind of thing” [1, с. 177].

Слово liar (брехун) використане в нетиповому контексті. Для Майкла Монта, потомственого аристократа, як і для всіх людей його кола, чесність – головна чеснота, те, на чому стоїть все англійське суспільство. І, вживаючи слово liar, Майкл надає слову додаткового значення “людина, що добре уміє розповісти про позитивні сторони товару, що продається”. Таким чином, слід сказати, що лексичні конотації в романах Джона Голсуорсі “Сага про Форсайтів” яскраво представлені наступними засобами: лексика з меліоративним значенням; лексика з пейоративним значенням; тропи; лексеми, що входять до складу каламбурів; діалектизми і просторіччя; запозичена лексика.

ЛІТЕРАТУРА

1. Galsworthy J. The White Monkey. The Modern Comedy / J. Galsworthy. – L. : Penguin Books, 1997. – 327 p.

2. Oxford Adavanced Learner’s Encyclopedic Dictionary. – Oxford, 1992. – 1081 p.

Юлія Зуб,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. І. Попова
ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

У ТВОРАХ П. МИРНОГО

Українська фразеологія ґрунтується на міцному фундаменті етнографічних, фольклористичних, етнолінгвістичних, загально філологічних, лексико- і фразеологічних праць. Так, семантику фразеологізмів вивчали Б. Ларін, Л. Булаховський, Л. Авксентьєв, М. Алефіренко, Ю. Прадід, Л. Юрчук. Стилістичний аспект цікавив Д. Баранника, Г. Їжакевич, Р. Зорівчак, І. Гнатюк, В. Калашника, В. Коптілова та ін. Метою дослідження став детальний лінгвістичний аналіз художніх текстів Панаса Мирного щодо стилістичної ролі в них фразеологізмів. Завдання полягали у визначенні понять “емоційність”, “експресивність” та “оцінність” фразеологічних одиниць, їх ролі у виразності художнього мовлення. Для розв’язання завдань використовувалися такі методи: аналіз наукової літератури, лінгвістичний аналіз тексту.

Під стилістично забарвленими фразеологізмами розуміють, по-перше, їх стильову належність, закріплення за певними сферами мовленнєвого спілкування. По-друге, стилістично забарвленими називаються і фразеологічні одиниці, які перебувають за межами літературної норми, наприклад, просторічні, жаргонні. Стилістичне забарвлення фразеологічних одиниць найтісніше пов’язане з їх експресивністю, емоційністю та оцінністю. Через те, що емоційність та оцінність фразеологічних одиниць, як правило, суміщаються з їх експресивністю (багато лінгвістів експресивність вважають навіть категоріальною ознакою фразеологізмів), виправданий, на нашу думку, і сам термін.

Експресивне забарвлення пов’язане з виражальними особливостями фразеологічної одиниці. Експресивність детермінована насамперед “інтенсифікованою напругою” семантики фразеологічної одиниці, показником якої в дефініції виступають семи типу дуже, надзвичайно, зовсім, повністю: Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий день” [с. 30]; “…скрикнула і, як стріла з лука, як пуля з дула, пустилася бігти додому” [с.44]; (дуже швидко); “Дядина подивилась на нього гостро-гостро, от наче ножами – очима пройняла” [с.52] (дуже пильно). Немотивованість фразеологічних одиниць, незрозумілість окремих компонентів – теж джерело експресивності, наприклад: “Попенко так кивнув на Жука, заливши сала за шкуру” [с.111]. Часто це римовані компоненти фразеологічних одиниць, наприклад: “Гамза постарів, поблід, багатство було та загуло” [с. 265] або ж прикладкового характеру: “Василь різав правду-матінку” [с. 275]; з антонімічними компонентами: “Селяни зважили всі за і проти, а за серце щипало, що в панському току здоровенні скирти всякі хліба, стоги сіна, ожереди соломи” [с. 198]. Емоційність пов’язана з функцією передавання настрою, почуттів, емоцій, переживань (радість, ненависть, гордість, захоплення, тривога, відраза, переживання, хвилювання, співчуття тощо). У творах Панаса Мирного ми відшукали такі фразеологічні одиниці: “А вже ж вони й допекли мені, прокляті!.. Сказано – до живих печінок дозолили!” [с. 256]; “Плаче дитина, заливається кривавими слізьми, а за нею й світ увесь плаче” [с. 161]; “Заздрість люта щипає Кривду за серце, поїдом їсть, спокою не дає” [с. 167]; “І знову його журба напала” [с. 271]; “Все б хотілося побачити своїми очима – від того й упала туга на мою душу” [с. 35]. Оцінність передбачає насамперед схвальну/несхвальну характеристику предмета. Значну частину фразеологізмів у художніх текстах Панаса Мирного становлять такі, що мають стилістично знижене звучання, наприклад: “Стоять зорі, виморені та витомлені, тільки сонними очима лупають…” [с. 159]; “ – Невіри над нашими дітьми знущаються, а ви очі лупите?” [с. 260]; “Уже півдню треба бути, а воно задає такого хропака, що аж небо гуде” [с. 159].

Отже, образні вирази, якими і є фразеологічні одиниці, приховують у собі об’ємну згорнуту інформацію, яка є специфічним способом відображення й оцінювання осіб, предметів, явищ і ознак, ситуацій, різних стосунків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. – Х. : Вища шк., 1987. – 135 с.

2. Мирний Панас. Твори : в 2 т. – Т. 1 / П. Мирний. – К. : Наук. думка, 1989. – 750 с.

3. Словник фразеологізмів української мови / укл. : В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – 1104 с.

4. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : навч. посіб. / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Знання, 2007. – 494 с.

Валерия Иванова,

6 курс Института филологии и социальных коммуникаций.

Научн. руковод.: к.филол.н., доц. В. ИЖиляков
ЗВУКОВАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕКСТА КАК СРЕДСТВО ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ВЫРАЗИТЕЛЬНОСТИ В ПОЭЗИИ М. ЦВЕТАЕВОЙ

Тексты Марины Цветаевой ещё по-настоящему не прочитаны, и продолжение лингвистического исследования её произведений долго ещё будет актуальным и необходимым в попытках понять этого уникального поэта. Цель работы – изучить звуковую организацию текста как средство художественной выразительности в поэзии М. Цветаевой. В качестве основных методов исследования используются описательный и структурно-семантический. Ориентация на звучание слова – один из важнейших принципов построения текста в поэзии Марины Цветаевой. Поэтика Марины Цветаевой во многом может быть охарактеризована как поэтика звукосмысловых связей, обнаруживающих взаимодействие фонетики со всеми другими языковыми уровнями, а также с образным, концептуальным и с идеологическим аспектами произведений. Именно поэтому способы выражения звукосмысловых связей в поэзии Марины Цветаевой очень разнообразны и в структурном, и в функциональном отношениях.



ЛИТЕРАТУРА

1. Бабенко Н. Г. Исторические условия функционирования глагольных форм и пути их авторской модификации в поэтическом языке / Н. Г. Бабенко // Вопросы исторической семантики русского языка. – Калининград : Калининградское кн. изд-во, 1989. – С. 131–136.

2. Бальмонт К. Поэзия как волшебство / К. Бальмонт. – М. : Прибой, 1915. – 93 с.

3. Бернштейн Л. М. Фонологические средства экспрессии в современном стихе / Л. М. Бернштейн // Сборник докладов и сообщений лингвистического общества. – Вып. 2. – Калинин : Калининское кн. изд-во, 1969. – С. 3–12.



Ірина Камінська,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: к.філол.н., доц. Н. В. Павлик
ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ У ЗІСТАВНО-СТИЛІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ

На сучасному етапі розвитку лінгвістики спостерігається інтерес до зіставного вивчення фразеології споріднених, а особливо неспоріднених мов. Метою таких досліджень є вияв та опис спільних та диференціальних ознак, співвідношення універсалій та національно-специфічних елементів фразеології кожної мови, їх питому вагу і функції у суспільній мовній практиці. Останнім часом з’явилися наукові студії, присвячені загальним питанням зіставного мовознавства (М. Кочерган, В. Гак та ін.), зіставному аналізу конкретних мов (В. Гак, М. Алексєєнко, Л. Бублейник та ін.), зіставному вивченню фразеологічних систем двох мов (А. Райхштейн, О. Арсентьєва, В. Мокієнко, В. Манакін та ін.). Серед вагомих досліджень стилістичних систем української та російської мов помітна праця “Сопоставительная стилистика русского и украинского языков” (К., 1980).

Актуальним, на наш погляд, є дослідження структурно-граматичної, жанрової та емоційно-образної природи фразеології споріднених мов. Мета статті – за принципом еквівалентності / безеквівалентності виявити типи міжмовних співвідношень фразеологічних одиниць, з’ясувати загальні й диференціальні ознаки фразеологічних систем української та російської мов тощо. У процесі аналізу застосовувались метод лінгвістичного опису мовних фактів та семантико-стилістичний метод. Фразеологізм витлумачується як надслівна, семантично цілісна, відносно стійка, відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючо-номінативну функцію [3, с. 26]. У зіставно-стилістичному плані дослідженню підлягають передусім особливості фразеологічних зворотів двох мов з погляду експресивно-образної організації; функціонально-стилістичні прошарки фразеології; прийоми створення різноманітних стилістичних ефектів тощо [2, с. 73].

У результаті зіставного аналізу фразеологічних систем української та російської мов виявлено такі групи сталих сполук за типами міжмовних семантичних співвідношень: 1) повні міжмовні фразеологічні еквіваленти, які характеризуються тотожністю лексичного, структурного, значеннєвого аспектів, сферою використання та емоційно-експресивним забарвленням: ні риба ні м'ясо / ни рыба ни мясо [1, с. 111]; сколихнути душу (серце) / всколыхнуть душу (сердце) [1, с. 159]; 2) умовно повні фразеологічні еквіваленти, у яких спостерігаються відмінності у граматичній структурі, зокрема відмінкових формах та синтаксичній будові фразеологізмів: і за соломинку вхопиться, хто топиться / утопающий и за соломинку хватается [1, с. 68]; реп’яхом приставати / приставать как репей [1, с. 144]; додаванні чи скореченні компонентів: хоч з мосту та в воду / хоть в воду [1, с. 195]; як на весілля / как на Маланьину свадьбу [1, с. 210]. Фразеологічні сполуки можуть відрізнятися також стилістичним або емоційно-експресивним забарвленням, наприклад: хоч із коліна вилупи / хоть из-под земли достань [1, с. 195]; світити очима / таращить (пялить, пучить) глаза [1, с. 152]; 3) неповні (часткові) фразеологічні еквіваленти, у яких проявляються відмінності насамперед в асоціативних зв’язках та експресивно-оцінному характері. Серед таких одиниць вирізняються сполуки однієї семантики, але з різним образним компонентом чи сферою використання: дешевше від дірки з бублика / дешевле грибов [1, с. 41]; небо за макове зернятко здалося / небо с овчинку показалось [1, с. 100]; сідати маком / садиться в лужу [1, с. 156]; 4) безеквівалентні фразеологічні одиниці, що найчастіше виступають як співвідношення сталої сполуки в одній мові і слова або вільного словосполучення в іншій: укр. вбиватися (вбиратися) в колодочки (в пір’я) / рос. оперяться (опериться) [1, с. 20].

Отже, у процесі зіставного аналізу фразеологічних систем української та російської мов виявлено чотири групи сталих сполук за типами міжмовних семантичних співвідношень: 1) повні фразеологічні еквіваленти; 2) умовно повні фразеологічні еквіваленти; 3) неповні фразеологічні еквіваленти; 4) безеквівалентні фразеологічні одиниці. Національна специфіка фразеології двох мов проявляється у використанні безеквівалентних лексем з національно-культурним компонентом, національних власних назв; компаративних фразеологізмів тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – К. : Рад. школа, 1991. – 400 с.

2. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков / Г. П. Ижакевич, В. И. Кононенко, Н. Н. Пилинский, В. А. Сиротина. – К. : Вища шк., 1980. – 208 с.

3. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови : [навч. посіб.] / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Знання, 2007. – 494 с



Тетяна Кир’янова,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: ст. викл. І. І. Ходикіна
Психолінгвістичний підхід

до вивчення морфологічних понять

Мова – знаряддя мислення людини і засіб її самовираження. Вона реалізується через мовлення, без нього будь-яка мова буде мертвою. Процесс пiзнання мови та мовлення – основний предмет вивчення психолінгвістики, відносно нової науки, що виникла у 50-х роках ХХ ст. на стику мовознавства і психології. Оскільки на сучасному етапі психолінгвістика активно набирає обертів для дослідження функціонування мови, то питання про сприйняття й розуміння морфологічних понять є актуальним. Орієнтуючись на розробки у галузі морфології В. Горпинича, С. Богданова, М. Волкової, В. Євтюхіна, піддаємо аналізу традиційний або класичний підхід до вивчення морфологічних понять за допомогою досягнень сучасної психологічної думки.

Мета роботи – дослідження психолігвістичних засобів вивчення морфологічних понять. Основними методами дослідження обрано: вивчення та аналіз наукових лінгвістичних джерел стосовно проблеми психолінгвістичного підходу до вивчення мовленнєвих явищ, зіставлення та синтез аналітичної інформації, асоціативна психолінгвістична методика: розуміння мовних явищ як системи, наявної в свідомості людини, що уможливлює звернення до мовця як експерта, здатного оцінювати мовні факти. Основна умова, за якої можна досягти успіху у вивченні мовознавчих дисциплін, – активна і цілеспрямована мислительна діяльність фахівця, студента, учня, активна робота думки.

Психологічними передумовами засвоєння знань вважають: позитивне ставлення до самого навчання (коли є інтереси до предмета, підтримується стала увага, не порушується темп навчальної роботи); процеси безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом (у мові – це словесна і схематична наочність, контекст); процес мислення (активізація конкретного і абстрактного мислення, осмислювання матеріалу); запам’ятовування і збереження здобутої інформації, здатність до її відтворення. Коли при вивченні мовного матеріалу (наприклад, на уроках чи практичних заняттях з мови) виникає творче завдання, то в процесі його виконання людина (і той, хто навчає, і той, хто навчається) сама повинна знаходити спосіб, яким творчо виконувати це завдання.

При вивченні морфологічних понять треба пам’ятати: 1) про часову послідовність розвитку навичок і вмінь; ускладнюючи завдання, спиратись на попередній досвід, здобуті знання, здійснювати міжпредметні зв’язки; 2) проявляти ініціативність у виконанні програми засвоєння морфологічних понять, оскільки навчання мовлення не може бути цілком керованим через творчий характер самого процесу мовлення і особливості деяких мовленнєвих одиниць; 3) вправи варто чітко поділяти на мовні і мовленнєві, дбаючи про їх різноманітність і таку кількість, яка була б достатньою для набуття навичок, ускладнювати їх; 4) стати учасником спостережень над мовою; 5) дбати про систему знань – тільки це забезпечить володіння знаннями і “владу” над ними.

Отже, найефективнішими психолого-лінгвістичними засобами формування морфологічних понять є: проблемна ситуація; раціональний рівень трудності завдань; орієнтація на практичну значущість кінцевого заохочення; різноманітність дидактичного матеріалу.


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка