Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка14/28
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.96 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28

ЛІТЕРАТУРА


1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів : [Електронний ресурс] / Юрій Андрухович. – К. : Критика, 2004. – 334 с. – Режим доступу до роману : http://www.ukrcenter.com/library.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.

3. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови : Синтаксис : монографія / Анатолій Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.

4. Олійник Е. В. Семантика та прагматика з’ясувальних складнопідрядних речень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. н. : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Е. В. Олійник. – Х., 2007. – 19 с.



Руслана Остапчук,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: ст. викл. Г. А. Удовиченко
РОЗВИТОК СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Соціокультурна компетенція включає в себе два аспекти: 1) здатність сформувати в учнів культурну ідентичність, яка вимагає знань мови, норм поведінки іншої комунікативної спілки; 2) здатність досягати успіхів при контакті з носіями іншого культурного соціуму. Головними ознаками міжкультурної компетенції є: відкритість до пізнання іншої культури, до сприйняття психологічних, соціальних, міжкультурних відмінностей; психологічний настрій на кооперацію з представниками іншої культури; здатність переборювати соціальні, етнічні, культурні стереотипи; володіння набором комунікативних засобів, правильний вибір залежно від ситуації спілкування; дотримання етикетних норм у процесі комунікації [3]. Завдяки ознакам міжкультурної компетенції індивід матиме змогу успішно спілкуватися з партнерами інших культур, народів як на повсякденному, так і на професійному рівнях.

Соціокультурна компетенція має змогу допомогти учням визначити, у якій ситуації використовувати мовні штампи: “How are you, sir?” (Як справи, сер?), а в якій “What is up, dude?” (Як поживаєш, друже?). Сюди можемо також віднести звертання, титули, які використовуються в англомовних країнах, коли звертаються до співрозмовника: “Ladies and gentleman” (Пані і панове!) – формальне звертання; “My lord!” – до судді, єпископа; “Officer!” – до поліцейського; Father – до священника; Professor – до викладача університету; Waiter / Waitress / Porter / Nurse – до обслуговуючого персоналу [2].

Функція міжкультурної комунікації зводиться до правильного вибору фрази чи кліше, залежно від місця, цілі спілкування. Функція іншомовного спілкування покликана донести знання до учнів, які відповідають нормам тієї чи іншої країни. Так, в Англії не дозволено запитувати про те, скільки людина заробляє, заплатила за ту чи іншу річ, запитання особистого характеру (вік, сімейний стан, стан здоров’я). Зміст міжкультурної компетенції можна розділити на три групи знань: 1) мовно-лінгвокультурологічні, 2) когнітивно-культурологічні, 3) когнітивно-комунікативні.

Мовно-культурологічні знання – це знання з опорою на зв’язок між мовою та культурою, оволодінням різноманітними фоновими знаннями. Для прикладу візьмемо слова з різних галузей American English (AmE) and British English (BrE): to prepare / to ready; shop / store; garden / yard; football / soccer; holidays / vocations; single ticket / one way ticket; candy / sweets; baby carriage / pram; sidework / pavement; pants / undershirts. В американському варіанті англійська мова характеризується перевагою у використанні Past Simple Tense замість британського Present Perfect Tense. До мовно-лінгвокультурологічних знань належить також мова звуків: ouch – щодо переляку чи болі; yach – при відразі до чого-небудь; woah – здивування, цікавість.

Когнітивно-культурологічні знання завдання та вправи на виконання різноманітних мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) на визначення лексичних одиниць, граматичних явищ, реплік, запитань, які відображають національно-культурну специфіку, відображають реалії країни мови, яка вивчається. Когнітивно-комунікативні знання – це інформаційно-інтерпретаційні знання, які спрямовані на ідентифікацію та коментування різноманітних мовних і немовних засобів на основі пізнавальних стратегій. Наприклад, у яких ситуаціях англієць використовує такі фрази: “That hat looks good on you”, “The dinner was delicious”, “Your child is cute” [3]. Оволодіння іншомовною комунікацією можливе лише в процесі спілкування. Для його моделювання на уроках учитель має застосовувати візуальні, аудіовізуальні, мультимедійні засоби, які дають змогу відтворити різноманітні ситуації, зіставити та порівняти. Проілюструємо приклад мовної ситуації “Привітання в об’єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії”. У Великобританії good morning, good afternoon, good evening слід вживати на конференціях, засіданнях, ділових зустрічах здебільшого до незнайомої людини; morning / afternoon / evening – при зустрічі з сусідами, колегами; hello – при зустрічі з другом [2].

Після опрацювання мовної ситуації вчитель може запропонувати учням завдання такого характеру для закріплення знань:



I. Choose the best answer:

1. When you meet someone whom you know only slightly (in the morning) you say:

a) How do you do? b) Good morning. c) Hello.

2. When you meet an acquaintance at about 12.30 p.m. you say:

a) Good morning. b) Good afternoon. c) Good day.

3. When you come into a room where there is a group of your fellow-students, you say:

a) Hello! b) Hello, everybody! c) Morning.

II. Greet the following people

1) a clothe friend called Andrew;

2) an eldery neighbour at 3 p.m.;

3) a colleague whom you know only slightly, at 10 a.m.;

4) your parents, on arriving home in evening;

5) your sister Helen;

6) a shop assistant;

7) your doctor, to whom you have come far an examination [2].

Таким чином, у результаті цієї роботи в індивіда формуються здібності щодо міжкультурної комунікації. Він буде здатний: адекватно сприймати різноманітні культурні цінності; розглядати різні культурні явища і представників інших культур із позиції емпатії; вміти переглядати та змінювати свої оцінки щодо іншої культури; розширювати навички міжкультурного спілкування; приймати нові знання щодо іншої культури для більш глибокого пізнання своєї; систематизувати факти культурного життя; оволодівати соціокультурними знаннями певної країни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Иванов А. О. Английские разговорные формулы : учеб. пос. для пед. инст-тов и спец. “Иностр. яз.” / А. О. Иванов, Дж. Поуви. – М. : Просвещение, 1989. – 128 с.

2. Садовин А. Компетентность или компетенция межкультурной коммуникаций / А. Садохин // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 2007. – № 3. – С. 39–56.

3. Соловйова Э. Понятие социокультурной грамотности в курсе обучения иностранным языкам / Э. Соловйова // Иностранные языки в школе. – 2007. – № 2. – С. 17–23.



Ілона Павлюк,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. І. Попова
СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

У ПОЕЗІЯХ ЛІНИ КОСТЕНКО

Порівняння належать до класичних тропів, так чи так систематизуючись та розглядаючись ще з античних часів, а тому дослідники стилістики вважають їх уже цілком знаними і шукають інших секретів художнього мовлення. Якщо добре розібратися, то з’ясовується, що порівняння – не просто троп, а врешті-решт основа людського мислення з його асоціативністю і напрямком від знаного до незнаного. У термінах компаративної структури це шлях від об’єкта до суб’єкта, порівняння пізнавального, гносеологічного, яким ішло і йде людство, пізнаючи світ, повторює й порівняння художнє. Однак останнє слугує не так пізнанню суб’єкта, як глибшому й емоційнішому розкриттю його сутності. Порівняльні конструкції досить детально досліджували С. Рошко, В. Добош, але художнє мовлення Ліни Костенко під таким кутом зору ще не вивчалося. Об’єктом дослідження є художнє мовлення Ліни Костенко, зокрема до вжитих нею порівнянь. Предмет дослідження становлять порівняльні конструкції Ліни Костенко. Метою роботи є аналіз порівняльних конструкції в поезіях Ліни Костенко, що дає можливість всебічно і глибоко усвідомити, наскільки мовні засоби дозволяють автору виразно змалювати образи персонажів, розкрити їх характери.

Порівняльна конструкція складається з трьох компонентів: суб’єкт порівняння, об’єкт порівняння й основа порівняння, які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле. Таке розуміння "порівняння" охоплює не тільки реальні, але й ірреальні порівняння у складі простих і складних речень: "Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказаним" [1, с. 49]; "І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми" [1, с. 25]; "Поезія – це свято, як любов" [1, с. 38]. Суб’єктами порівнянь у поезіях Ліни Костенко найчастіше виступають люди, частини тіла, абстрактні поняття, явища природи, наприклад: "Від магістралі за два метри, уся закутана в що є, сидить бабуся, як Деметра, у відрах моркву продає" [1, с. 59]; "Дівчата ходять, мов княгині" [1, с. 59]. Іноді для підсилення поетеса в межах одного речення застосовує порівняльні конструкції різного ряду, наприклад: "Це все було як марення, як сон, любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон"[1, с. 53].

Серед об’єктів порівнянь зустрічаються назви: тварин ("І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон" [1, с. 29]; "На плечі стрибне слава, як пантера, – він не помітив, бо косив траву" [1, с. 47]); птахів ("Старий співак співав, як пелікан, проціджуючи музику крізь воло" [1, с. 50]); "На голови, де наче солов’ї, своє гніздо щодня звивають будні, упав романс…"[1, с. 50]; "Мої думки, як дикі голуби, в полях шукали синього притулку"[1, с. 54]); рослин та їх частин ("І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини, коли ще в свої тачки жінки не запряглись, ті буковки вірменські виводять, як стеблини, і слізьми поливають, і букви проросли" [1, с. 26]); людей ("Тож Галя Вишняківна підійшла, була про все розпитана дискретно і лагідно, як молода особа, з уникненням подробиць" [1, с. 72]); побутових речей ("Струшується сад, як парасолька" [1, с. 58]; "І віднайшла гірку печаль свою світань, І п’ю, немов невиброджену брагу" [1, с. 54]; "А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад" [1, с.38]; "Така тепер на світі коновальня, що треба мати нерви, як дроти" [с. 38]; "Відходять вірші, наче поїзди" [1, с. 41]).

Отже, у творчості Ліни Костенко нами виділено значну кількість порівняльних конструкцій. Вони уточнюють і конкретизують різні явища чи предмети, допомагають письменниці створити яскраві картини та образи. У поезіях зустрічаються традиційні порівняння, але більша частина – це оригінальні конструкції, де об’єкт і суб’єкт висвітлюють світосприйняття Ліни Костенко.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костенко Ліна. Біографія. Вибрані твори / Ліна Костенко. – Кіровоград : Степова Еллада, 1999. – 320 с.

2. Рошко С.М. Деякі проблемні питання з приводу порівняння як лінгвістичної одиниці / С. М. Рошко // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць. – Ужгород, 1999. – С. 149–152.

3. Рошко С. М. Функціонально-структурні типи (види) порівнянь як семантичні різновиди підрядних речень / С. М. Рошко // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. пр. – Ужгород, 2000. – Вип. 2. – С. 186–191.



Ганна Пелехата,

6 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. ВОЮносова
ІНШОМОВНА ЛЕКСИКА – ДЖЕРЕЛО ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ

У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ ст.

(НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗИ ІРЕНИ КАРПИ)

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття спостерігаємо активізацію процесів неологізації словникового складу української мови, які мають і універсальні особливості, й національну специфіку, що виявляється в художньому мовленні постмодерністів. Об’єктом словотворчості мовної особистості в сучасній прозі стає іншомовна лексика, яка вирізняється певними стилістичними ознаками та має додаткові фонові відтінки. Здебільшого її використовують як матеріал для створення індивідуально-авторських інновацій. Протягом останніх років проблемі оновлення лексичного складу національної мови приділено значну увагу. Зокрема процеси неологізації в різних мовленнєвих жанрах розглядали такі мовознавці, як О. Сербенська, О. Тараненко, Л. Ставицька, О. Стишов, Т. Коць, Д. Мазурик, І. Самойлова та ін. Однак праць, присвячених з’ясуванню функціонального потенціалу неологізмів у сучасному художньому постмодерністському тексті, поки бракує. Мета нашої роботи – виявити іншомовні інновації в художній прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття та класифікувати їх. Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження.

Останнім часом у сучасній постмодерністській прозі активно відбувається процес “зіткнення національної лексики з “європеоїдною”, демонстративно запозиченою, і провокація зухвалих лексико-образних асоціацій” [1, с. 45]. Письменники дуже часто використовують іншомовні вкраплення. Однак до них варто зараховувати не лише повні, тобто вставлені в текст без змін, а й часткові – такі, що певним чином асимільовані мовою, а також контаміновані вкраплення, як-от: “Не почуваєшся винним у вмиканні “Cartoon Network”, коли маєш дивитися CNN…” [3, с. 28]; “багаті люди іноді без стриму користуються цією слабинкою next-покоління…” [3, с. 125] тощо.

Набуваючи знакового характеру, букви чи елементи складних слів надають додаткового експресивного значення висловлюванню. Варто відзначити, що в сучасній художній прозі такі внутрішні вкраплення використовуються доволі часто. Вони є одним з дієвих засобів акцентуації уваги читача й підсилення експресивного плану тексту. Яскраво виражене емоційно-експресивне забарвлення мають варваризми. Їх використання найчастіше зумовлене намаганням автора показати явища, нехарактерні для української дійсності, продемонструвати поневолення національної культури іншими культурами, серед яких домінантною є західна; вони концентруються навколо понять, що відображають не стільки соціальні цінності, скільки антицінності. До варваризмів традиційно зараховують лексичні одиниці, що набули графічного, звукового й граматичного оформлення в національній мові, наприклад : “М-да, кічувата місцинка” [3, с. 27].

Словотвірні трансформації лексем іншомовного походження здійснюються шляхом: 1) префіксації: “...а коли вже доходить, то мусить проапгрейдити свої мрії і переставити точку далі” [3, с. 97]; 2) складання, яке передбачає й поєднання іншомовних лексем з питомо українськими або давнозапозиченими лексемами (фешн-патріотка, фрі-джаз, дотик-фашіо, мідл-клас та ін.), і словотвірну трансформацію кількох іншомовних лексем в одну семантично неподільну одиницю (нон-фікшн, геппі-енд, фастфуд тощо). На жаль, автори сучасної постмодерністської прози здебільшого не складають пояснювачів й не вдаються до коментарів будь-якого типу, застосовуючи інший спосіб: читача безпосередньо вводять до зображуваного світу, а іншомовні лексеми навмисне не пояснюють. Вони інтерпретуються на основі контексту, напр.: “А пішли грати в “Dlack Jack” [3, с. 78]; “Марла витіснила з голови свій destination point [3, с. 235].

Отже, “мовні ігри, а також різноголосся мов, дискурсів стають прикметною ознакою українського постмодернізму” [2, с. 71]. Як художній засіб створюють справжню картину навколишньої дійсності, і реалізують авторські замисли щодо сприйняття постмодерністського тексту читачами. Відкритим залишається питання про те, наскільки виправданим є використання в постмодерністському тексті іншомовних лексем.



ЛІТЕРАТУРА

1. Голобородько Я. Нова поетика Юрія Андруховича / Я. Голобородько // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. – № 19–21. – С. 45–47.

2. Гундорова Т. І. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Т. І. Гундорова. – К. : Критика, 2005. – 264 с.

3. Карпа І. Фройд би плакав / Ірена Карпа. – Харків : Фоліо, 2008. – 238 с.




Даря Переверзєва,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. Г. М. Школа
Особливості функціонування зоосимволів в УКРАЇНСЬКій ТА ПОЛЬСЬКій фразеологічній системі

Актуальність дослідження української та польської фразеологічної символіки зумовлена необхідністю з’ясувати механізми творення фразеологізмів з компонентами-символами. Мета дослідження – схарактеризувати особливості функціонування зоосимволів в українській та польській фразеологічній системі. Методи дослідження: у роботі використано метод лінгвістичного опису, який передбачає спостереження, узагальнення й класифікацію матеріалу. Специфіка фразеологічної символіки полягає передусім в її синтетичності, вона є за своєю суттю узагальненням усієї символіки культури. Над проблемою символу як компонента фразеологічної одиниці працювали Л. Авксентьєв, В. Ужченко, В. Кононенко, О. Куцик, О. Назаренко та ін. Зокрема, Л. Авксентьєв та В. Ужченко зазначають, що “...відмінність символічного значення від інших видів значень полягає в тому, що воно з’являється в результаті існування в певному суспільстві в певний час деяких ритуалів, деяких символічних дій з тими чи іншими предметами” [1, с. 58].

Символ, наявний у складі фразеологізму, модифікує його значення. Зоосимволіка української та польської мов представлена символічним значенням слів кінь, пес (собака). Міфічні уявлення про коня пов’язують цю істоту з божественними силами. У давніх слов’ян кінь – це символ смерті й символ воскресіння сонячного божества. Прототип коня, за фразеологічним матеріалом української мови, містить таі атрибути: здоровий (інколи і веселий): здоров як кінь; моцний як кінь [2, с. 66]; норовистий: брикає як кінь на оброці [2, с. 66]; сильний (і веселий): бутний як кінь на оброці [2, с. 66]; дурний : дурний як турецький кінь [2, с. 66]; тяжко працює: працює як кінь [2, с. 67].

На символічному значенні слова пес (собака) передусім відбилося міфологічне сприйняття тварини, власне це зумовлює оцінність символу: живучий: як на собаці зі сл. загоїться [2, с. 840]; мерзне, тремтить: як собака змерз [2, с. 839]; як собака (пес) у пилипівку зі словом тремтіти [2, с. 839]; чуткий: собачий нюх у кого [2, с. 561]; злий: гарчить мов собака на прив’язі; розбісивсь як собака; сердитий як собака; злий як собака; пошитися в собачу шкуру [2, с. 685]; вірний: як вірний (вірна) собака [2, с. 430]; досвідчений: битий (бита) собака [2, с. 838]; голодний: голодний, як пес [3, с. 845]; радіє: як собака зі словом радіти [2, с. 869].

Зоосимволіка польської мови також представлена символічним значенням слів кінь, пес (собака): Baba z wozukoniom lżej [3, с. 431]; Jak się chce psa uderzyć, to się kij znajdzie [3, с. 433]; Jak spaść, to z dobrego konia [3, с. 433]; Nie zmienia się koni w pół drogi [3, с. 436]; Pańskie oko konia tuczy [3, с. 436]; Pies ogrodnikasam nie zje i drugiemu nie da [3, c. 437]; Zły koń i z góry nie pociągnie [3, с. 438]; Coś jest pod (zdechłym) psem [3, с. 477]; Postawić na dobrego konia [3, с. 485].

Отже, дослідження саме фразеологічного матеріалу уможливлює з’ясування принципів використання концептів та відповідно символів, щоб виявити культурно значущу інформацію й культурно значущі концепти певної мови, що, в свою чергу, повинно допомогти докладно описати мовні картини світу та їх специфіку. У результаті аналізу символів, залучених до фразеологізації базових концептів, встановлено, що одним із важливих чинників використання в культурному коді імені об’єкта, є його належність до тієї чи іншої частини міфічного простору, який і визначає символічний потенціал об’єкта.



ЛІТЕРАТУРА

1. Авксентьєв Л. Г. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології / Л. Г. Авксентьєв, В. Д. Ужченко // Українське мовознавство. – 1979. – № 18. – С. 55–60.

2. Фразеологічний словник української мови : у 2 кн. / укл. : В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 1993. – Кн. 1–2. – 984 с.

3. Słownik frazeologiczny języka polskiego. – Warszawa-Bielsko-Biała, 2008. – 495 s.



Наталія Пискун,

4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. О. А. Крижко
СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ

У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

Актуальність нашого дослідження зумовлюється аналізом семантичної структури морально-етичних категорій, що здійснюється на матеріалі сучасної української поезії. Основна увага зосереджується на семантичних відношеннях у межах лексичної групи, зокрема розглядаються мовні засоби вираження, семантичні відношення (полісемія, омонімія, синонімія, антонімія, метафоризація), спричинені особливостями цієї лексики. Так, значним внеском у системне вивчення лексики є праці Н. Арутюнової, А. Уфімцевої, О. Ахманової, Ю. Степанова, Д. Шмельова та інших. Дослідження семантичної структури слова знайшло відображення у працях таких мовознавців, як Л. Лисиченко, Л. Пустовіт, В. Дятчук, М. Жовтобрюх, Л. Скрипник, В. Русанівський, С. Проскуріна. Метою наукової розвідки є опис системних відношень у семантичній структурі морально-етичних категорій сучасної української поезії. У роботі використовується описовий метод з елементами контекстуального аналізу.

Найглибше дослідити особливості семантичної структури морально-етичних категорій допомагає сучасна українська поезія. Залежно від того, про що пише письменник і яку форму оповіді обирає, змінюється й арсенал мовно-виражальних засобів. У семантичній структурі морально-етичних категорій сучасної української поезії спостерігається явище полісемії. Найбільш вживаним у творах сучасних українських поетів є іменник добро, який здебільшого використовується у значенні чогось позитивного, доброго, корисного: “…Буде час такий, / Коли закон добра все переважить” [2, с. 37]. Але: “Добра не хоче наділить людині, / Як тільки за її тортури й муки, / І дух її виховує, мов кат, / Лиш болями і страдництвом” [2, с. 37]. У поданому контексті слово добро вживається у значенні матеріальних благ та душевного спокою.

У лінгвістичній літературі досить широко розглядається питання про суть лексичної синонімії, про її характер. У сучасній українській поезії синонімічні морально-етичні категорії, що відрізняються мірою виявлення ознаки, властивості чи характером дії, дуже часто вживаються разом для уточнення, підсилення, нагнітання ознак: “Я дуже прискіпливий, злий і холодний – / Я вперше до тебе звернувся на “ти”…” [1, с. 50]. Особливо помітне протистояння, коли кілька синонімів розташовані у порядку градації і останній з них спеціальними засобами наголошується: “Святять хліб… Це глумство, святотацтво! / І без того хліб святий у нас” [3, с. 77]. У творах сучасних українських поетів значна частина синонімів є контекстуальними. Додатковим семантичним компонентом значень полісемантичного абстрактного слова зі значенням морально-етичної оцінки можуть бути також антонімічні зв’язки. Зокрема, Д. Павличко добру протиставляє такі синоніми зла: “Добра не хоче наділить людині, / Як тільки за її тортури й муки, / І дух її виховує, мов кат, / Лиш болями і страдництвом” [2, с. 37].

У сучасній українській поезії спостерігається також явище граматичної омонімії. Часто це такі омоніми, які несуть у собі морально-етичну оцінку предметам, явищам та вчинкам: “Так, я трунар уже п'ятнадцять літ, / Бо кожне слово – то лиха обмова…” [3, с. 70]; “Пошли нам прикрощі, невдачі, лиха, / Наповни нам скорботою серця” [2, с. 36]. Метафори, які вживаються у сучасній українській поезії, формуються на основі семантичних зв’язків між поняттями різного ступеня абстрактності. Яскравим прикладом метафоричного значення є лексична парадигма “страждання” в поетиці В. Стуса. Поетизми журба, туга, жаль, сум виявляються стилістично маркованими у поезіях В. Стуса. Біль виступає атрибутом духовного злету (крилатий біль), просвітлення, осяяння (свічка болю, ясен біль), гносеологічною призмою, яка змінює усталений порядок речей (усевитончуваний біль).

Таким чином, дослідження семантичної структури морально-етичних категорій та їх особливостей вживання у поетичному мовленні дозволило визначити комплексність її семантичного складу, наявність, поряд з іншими, конотативного, ідеологічного, культурологічного компонентів значення. Доведено, що контекст, поетичне мовлення, збагачує семантику мовних засобів вираження цієї лексики. Мовотворчість українських поетів розширює рамки семантичної структури слів, являючи собою новий варіант відображення в художній творчості кордоцентричності української психіки.


1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   28


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка