Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка15/28
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.96 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28

ЛІТЕРАТУРА

1. Драч І. Ф. Вірші та поеми / Драч І. Ф. – К. : Дніпро, 1991. – 213 с.

2. Павличко Д. В. Твори : в 3 т. / Д. В. Павличко. – К. : Дніпро, 1989. – Т. 2 : Поезії. – 542 с.

3. Ребро П. П. Вибране : Поезії / Ребро П. П. – К. : Дніпро, 1982. – 222 с.



Вікторія Подолянчук,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: викл. Т. СРозумна
ФРАЗОВІ ДІЄСЛОВА У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Кожна мова має ряд особливостей, які проявляються на фонетичному, лексико-семантичному, граматичному рівнях. Ці особливості вирізняють мову серед інших мов, визначають процеси та закономірності формування та розвитку мовних явищ. Не винятком є і сучасна англійська мова. Однією з її лексико-семантичних та граматичних особливостей є наявність фразових дієслів, які являють собою цілісні неподільні семантичні одиниці. Значення цих одиниць неможливо вивести безпосередньо з перекладу їхніх компонентів, тому для іноземців фразові дієслова несуть в собі значну складність при вивченні англійської мови. Вивченню фразових дієслів присвячено багато праць як вітчизняних (Л. Бінокурова, Ю. Жлуктенко, Н. Кащеєва, О. Палій, А. Смірницький), так і зарубіжних (А. Керлік, Г.  Пальмер, Дж. Поуві, А. Хорнбі) дослідників. Мета статті – проаналізувати характеристики та сучасний стан фразових дієслів в англійській мові, метод, що був використаний під час написання – теоретичний аналіз літератури.

Фразові дієслова (дієслівні словосполучення) – стійкі (ідіоматичні) сполучення дієслова і прислівника чи дієслова і прийменника (або дієслова з прислівником і прийменником одночасно). З точки зору Дж. Поуві фразове дієслово є поєднанням “простого” дієслова (яке складається з одного слова, наприклад, come, take, go) та адвербіального післялога (наприклад, in, out, up), які є цілісною семантичною та синтаксичною одиницею. Наприклад, сome in – заходити, go out – виходити. Визначення фразового дієслова викликає дискусії серед лінгвістів. Для підтвердження свого визначення Дж. Поуві виділяє такі характеристики цієї семантичної одиниці: фразове дієслово можна замінити “простим” дієсловом. Це характеризує фразове дієслово як семантичну єдність: call up – telephone, put off – postpone; ідіоматичність. Під ідіомою ми розуміємо сполучення двох і більше слів, значення якого не співпадає зі значенням складових. Наприклад, bring up – educate, give up – stop doing, using, etc. Але дана характеристика не є основною для фразових дієслів, іноді значення дієслова можна вивести з його компонентів (наприклад, fall down – падати, pull off – знімати); здатність фразових дієслів утворювати пасивні конструкції (e.g. Payments are limited to 10% each year); можливість розташовувати адвербіальний післялог до і після іменника, який використовується з даним дієсловом:сall him up or call up him (not his sister) [2, с. 135].

Розглядаючи семантику сполучень дієслова з післялогом, І. Анічков виділяє 5 наступних розрядів: 1. Сполучення, в яких післялог зберіг своє первісне конкретно-просторове значення. Наприклад,come out – виходити. 2. Сполучення, в яких зв’язок похідного значення післялога з первісним відчувається: pick up = acquire – познайомитися, “підцепити” когось. 3. Сполучення, в яких післялог підкреслює або підсилює значення дієслова: turn over – перевертати. 4. Сполучення, значення яких є семантично неподільними: come about = happen – трапитися. 5. Сполучення, до яких післялог вносить лексично-видовий відтінок: go on – продовжувати [1, с. 148]. Треба зауважити, що ця класифікація є умовною, оскільки з часом усе складніше виявити етимологію подібних сполучень, і їх значення неможливо вивести з компонентів. Фразові дієслова виконують дуже важливу функцію у мовленні: вони усувають надмірні форми у висловлюваннях, роблять мову більш точною і лаконічною.

Питання про фразові дієслова у сучасній англійській мові – одне з найважливіших питань теоретичного вивчення і практичного освоєння даної мови. Фразові дієслова займають значне місце у дієслівній лексиці сучасної англійської мови і надзвичайно широко використовуються завдяки великій різноманітності, ідіоматичності значень та неоднорідності функціонування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антрушина Г. В. Лексикология английского языка : учеб. пос. для студ. / Г. В. Антрушина, О. В. Афанасьева, Н. Н. Морозова. – М.: Дрофа, 1999. – 288с.

2. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка : учебн. для ин-тов и фак. иностр. яз. / И. В. Арнольд. – 3 изд. перераб. и доп. – М. : Высш. шк., 1986. – 295 с.

Марина Простітова,

2 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. ВОЮносова
СИСТЕМИ ВОКАЛІЗМУ ТА КОНСОНАНТИЗМУ В РІЗНИХ СТИЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Загальновідомо, що українська мова відзначається особливою милозвучністю. Про її красу, приємність звучання є дуже багато усних і писемних свідчень як фахівців, видатних діячів, так і пересічних громадян. У середині ХІХ століття видатний російський мовознавець І. Срезневський зазначав, що українська мова є однією з найбагатших слов’янських мов, що вона поетична, музикальна, мальовнича. Дійсно, фонетична система нашої мови дає змогу передавати зміст висловлювання в гармонійній єдності з мелодійним звучанням. Засоби милозвучності української мови були предметом дослідження багатьох лінгвістів, зокрема І. Огієнка, М. Наконечного, О. Синявського, М. Жовтобрюха, Н. Тоцької, І. Ющука та ін.

Милозвучність української мови забезпечує передусім гучність, яка має різноманітні виявлення: виразна повнозвучна вимова голосних і приголосних у сильних і слабких позиціях, порівняно невелика кількість збігів кількох приголосних, плавна акцентно-ритмічна структура слова, наспівна мелодика тощо. Евфонічність мовлення досягається за допомогою фонетичної будови слів, словосполучень, речень і тексту загалом, чергування звуків та їх сполучень, звукових повторів, розташування звуків, особливо наголошених і ненаголошених голосних [1, с. 128]. На думку Н. Тоцької, саме завдяки різноманітним засобам урівноваження вокалізму з консонантизмом (голосних із приголосними) українська мова звучна [3, с. 151]. Більшість засобів милозвучності української мови стали нормативними і використовуються всіма мовцями незалежно від стилістичного забарвлення тексту, проте співвідношення голосних і приголосних звуків у різних стилях неоднакове. Мета нашої роботи – проаналізувати системи вокалізму та консонантизму в текстах різних стилів. Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження і статистичного аналізу.

Українська мова досягає милозвучності завдяки її визначальній інтонаційній основі – вокалізмові, тобто повнозвучній вимові голосних у слові й насиченості мови дзвінкими приголосними [2, с. 40]. Для дослідження ми обрали тексти двох стилів з однаковою кількістю звуків: художнього (усна народнопоетична творчість) і наукового. Як показують наші спостереження, в народнопоетичному мовленні кількість голосних становить 47%, а кількість приголосних – відповідно 53%. У науковому стилі наша мова під різними впливами (зокрема, численні запозичення, в яких наявні збіги кількох приголосних) багато в чому втратила свою вокалічність: кількість голосних тут знижується до 45%, а кількість приголосних відповідно зростає до 55%. Вокалічність української мови (власне її гучність) посилюють сонорні та дзвінкі приголосні (особливо враховуючи незначне в цілому оглушення дзвінких у кінці слова та в середині перед наступними глухими). У художньому стилі ці звуки разом із голосними складають 83%, в науковому – 78%. Підвищенню гучності сприяє тяжіння до відкритого складу. В обох аналізованих текстах відкриті склади становлять 84%.

Впливають на вокалічність мовлення (правильніше - регулюють її) розвинені в українській мові паралельні лексичні й граматичні форми, як-от: у - в, і - й, з - із - зі, ся - сь, би - б, же – ж; щоб – щоби, більш - більше, знов – знову та інші. Такі форми дозволяють чергувати голосні та приголосні в мовному потоці, що, в свою чергу, дає можливість уникати зайвого збігу як приголосних, так і голосних, що однаковою мірою небажано, пор.: з обідом - із сиром - зі мною, беріть же - бери ж, був удома - буду вдома.

Отже, в українській мові спостерігаємо відносне врівноваження вокалізму з консонантизмом (або рівномірний розподіл голосних і приголосних звуків у потоці мовлення), що є одним із головних засобів її милозвучності. Народнопоетичне мовлення, на відміну від наукового, більш насичене голосними, оскільки краще зберігає національні основи української мови.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О. І. Сучасна українська мова : Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія : навч. посіб. / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. – К. : ВЦ “Академія”, 2006. – 368 с.

2. Супрун Л. Національна специфіка категоризації мовної системи / Людмила Супрун // Дивослово. – 2008. – № 4. – С. 40–43.

3. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова : фонетика, орфоепія, графіка, орфографія : навч. посіб. / Н. І. Тоцька. – К. : Вища шк., 1981. – 183 с.



Юлія Романченко,

1 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: ст. викл. В. Д. Зубенко
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ДІЛОВОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

На сьогоднішній день ця тема є досить актуальною, так як вона мало досліджена та представляє собою науковий інтерес, особливо в наш час, коли розвиваються ділові стосунки з іноземними підприємствами і листування з партнерами є одним з видів комунікації. Тому проблема перекладу ділової кореспонденції теж є актуальною, а разом з нею і лексико-граматичні трансформації при перекладі ділових листів, так як перекладач не завжди може використати дослівний переклад. Предметом дослідження даної роботи є лексико-граматичні трансформації, а об’єктом дослідження – ділова кореспонденція. Мета даної роботи: розглянути використання лексико-граматичних трансформацій при перекладі ділової кореспонденції. Мета визначає наступні задачі: розгляд лінгвістичних особливостей офіційно-ділового стилю та самої ділової кореспонденції, а точніше, стилістичних, лексичних, морфологічних, синтаксичних і графічних особливостей; вивчення лексико-граматичних трансформацій; використання лексико-граматичних трансформацій при перекладі ділової кореспонденції; статистична обробка даних.

Лінгвістичні особливості офіційно-ділового стилю як стилю ділової кореспонденції наступні: нейтральний тон висловлювання, використання достеменного значення слова, використання стійких мовних моделей та текстових формул, стислість та послідовність викладення фактів, наявність реквізитів, які мають певну послідовність, що дозволяє довго зберігати традиційні, стабільні форми, присутність усталених одноманітних мовних зворотів. Графічні особливості офіційно-ділового стилю як стилю ділової кореспонденції наступні: вживання трафаретів, штампів, абревіатур, професіоналізмів, термінів. Лексичними особливостями офіційно-ділового стилю як стилю ділової кореспонденції є: використання професіоналізмів, літературні, запозичені слова та слова, що вийшли з використання, а також слова-кліше. Морфологічні особливості: використання умовного способу, широке використання безособових форм дієслів, невизначених займенників. Синтаксичний рівень характеризується дуже довгими реченнями всіх структурних зразків.

Провівши дослідження і зробивши статистичну обробку даних, ми дійшли висновку, що найбільш ширше при перекладі ділової кореспонденції з французької мови на українську використовуються граматичні трансформації, тому, що граматичні конструкції у французькій та українській мовах відрізняються. З даного виду трансформації найбільш частіше використовується зміна структури речення та порядку слів, за допомогою якої перекладено 80% одиниць ділової кореспонденції. Наведемо приклад до цього виду трансформації: Les reclamations sont parmi les plus dificiles à rédiger. – Найважчим за все є складання рекламації [3, с. 64].

За допомогою лексичних трансформацій була перекладена менша кількість одиниць. Найбільш широко використано такий вид лексичних трансформацій як конкретизація. Розглянемо даний вид трансформацій на прикладі: La lettre est un prolongement de la personnalité, la mesure de la culture et du goût. – Лист є продовженням особистості, мірилом культури та смаку [3, с. 27]. Практична цінність даної роботи полягає в тому, що вона може допомогти людям, які безпосередньо займаються дослідженням лексико-граматичних трансформацій при перекладі ділової кореспонденції. Інформація про ділові листи може стати в нагоді для фірм, перекладачі яких можуть використовувати дану роботу при перекладі ділової кореспонденції. Гарний діловий лист читається подібно класичній розповіді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алимов В. В. Способы перевода : учеб. пособие / В. В. Алимов. – М. : Эдиториал, 2004. – 160 с.

2. Карпусь И. А. Французский деловой язык : учеб. пособие / И. А. Карпусь. – 2-е изд., стереотип. – К. : МАУП, 2004. – 188 с.

3. Кирсанова М. В. Деловая переписка : учеб. пособие / М. В. Кирсанова. – М. : Инфра-М, 2001. – 90 с.




Ілона Сімакова,

1 курс Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти.

Наук. керівник: асист. К. В. Карачевська
ЯВИЩЕ ПЕРЕХІДНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Питання класифікації частин мови є одним із найважливіших завдань граматичної науки. Частини мови не являють собою замкнутих, відокремлених одна від одної груп слів. У мовній діяльності відбувається не тільки процес морфологічного утворення слів однієї частини мови від слів іншої, але й уживання слів одного лексико-граматичного розряду в значенні іншого.

Проблема переходу слів із однієї частини мови в іншу повністю ще не вирішена, у ній залишається багато дискусійних моментів. Одна з них, досліджувана О. Кушликом – віднесення факту переходу слів до різних способів словотворення: лексико-семантичного (О. Потебня, Л. Лисиченко, В. Лопатін), лексико-синтаксичного (В. Ващенко, С. Липкін), синтаксичного (О. Шахматов, О. Скороглядова), морфолого-синтаксичного (В. Виноградов, О. Пєшковський, І. Ковалик, М. Плющ,) та морфологічного (Н. Голубєва). О. Селіванова перехід однієї частини мови до іншої без участі афіксів уважає конверсією (від лат. conversio - перетворення, зміна)   неморфологічним, морфолого-синтаксичним способом творення слів. Перехідні явища серед частин мови стали спеціальним об’єктом дослідження В. Ващенко, І. Вихованеця, О. Кушлика, Й. Андерша, Г. Гнатюка, В. Сича, А. Висоцького та ін. Метою наукової роботи є дослідження особливостей перехідних явищ у системі частин мови. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення наявних відомостей з проблеми дослідження на основі вивчення літератури.

Традиційно виділяють шість повнозначних частин мови, і, відповідно, можна назвати шість процесів переходу в системі повнозначних частин мови (субстантивація, ад’єктивація, нумералізація, адвербіалізація, прономіналізація, вербалізація). Але в термінологічній енциклопедії названо ще два типи конверсії, властиві повнозначним частинам мови. Систему “сімох окремих частин мови”, яка включає предикативи, виклав і цілком логічно обґрунтував Ю. Карпенко. Учений називає предикативи самостійною частиною мови, а не зараховує до дієслів (так кваліфікує предикативи, зокрема, І. Вихованець або прислівників. Ця класифікація видається нам найбільш прийнятною.

Лінгвістичною основою переходу слів з однієї частини мови в іншу є: довільний зв’язок між звуковим комплексом слова і його денотатом; здатність того самого звукового комплексу позначати кілька предметів чи явищ реальної дійсності. Граматичною основою перехідних явищу системі частин мови є зміна синтаксичної функції слова, яка спричиняє зміну категоріального і відповідно лексичного значення слова, що формує в ньому нові особливості морфологічних ознак. Виділяють такі типи перехідних явищ: субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, вербалізація, нумералізація, адвербалізація, препозиціоналізація, кон’юнкціоналізація, партикуляція, інтер’єктивація. Перехід буває повним і ситуативним. При повному переході похідне слово перестає вживатись у функції частини мови твірного слова. При ситуативному переході похідне слово в одних випадках вживається в функції нової частини мови, а в інших – у функції частини мови твірного слова.

Транспозиція однієї частини мови в іншу здійснюється під впливом функціональних потреб. У структурі мови перехід частин мови буває повним і неповним. Перехід частин мови реалізується синтаксично, морфологічно і семантично. Це різні ступені переходу, початком якого слід вважати переміщення елемента в нетипову для нього синтаксичну позицію. Змінювана синтаксична позиція може набувати морфологічного закріплення або семантичного завершення. У творах І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки знайшли відображення такі явища переходу в системі повнозначних частин мови: предикативізація, субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, адвербіалізація, остання з яких представлена найширше. Перспективним є дослідження різновидів адвербіалізації на матеріалі творів інших письменників.



ЛІТЕРАТУРА

1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К., 1993.

2. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови / І. Вихованець, К. Городенська. – К., 2004. – 400 с.

Богдана Сіра,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: ст. викл. В. Д. Зубенко
ІНТЕРНЕТ ТА МІЖКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Нове бачення міжкультурної освіти як важливого фактора соціальних зв’язків та взаємодії є одним з найважливіших напрямків діяльності Ради Європи в освітньому секторі [1, c. 10]. Актуальність теми полягає у тому, що зараз в умовах прогресу технологій значно ускладнилися завдання середньої школи, а сам навчальний процес став більш багатофакторним та багатоплановим. У сучасній науці є кілька напрямів досліджень з зазначеної проблеми. Проблеми комунікації в Інтернеті розглядають А. Ваганів, А. Войскунський, Л. Гримак теоретичному усвідомленню різних аспектів проблеми інтеграції культури в процес викладання іноземної мови присвячені дослідження Ю. Пассова, В. Фурманової, В. Сафонової, К. Кричевської, Р. Галиссона, та інших. Метою написання цієї роботи є вивчення використання інформаційних ресурсів інтернету як способу оптимізації міжкультурної освіти в процесі навчання іноземної мові у середніх школах.

Інтернет – всесвітня комп’ютерна мережа, що володіє колосальною інформаційною базою, яка дає можливість вивчати іноземну мову, користуючись автентичними текстами, слухаючи і спілкуючись з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Ефективність його застосування в першу чергу залежить від професійної підготовки вчителя і від умов, у яких він застосовується [2, c. 117]. Учитель має пропонувати завдання, спрямовувати пошукову діяльність учнів, допомагати їм зрозуміти інформацію та спілкуватися в Інтернеті іноземною мовою. При компютерізації освіти традиційна дидактична система навчання “вчитель – учень”, “учень – учень” змінюється новою багатоаспектною системою навчання “вчитель – комп’ютер – учень”, “учень – комп’ютер – учень”. Основна мета навчання іноземних мов – формування комунікативної компетенції. Всі інші цілі (освітня, виховна, розвивальна) реалізуються у процесі здійснення цієї мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії. У наш час саме ця мета є найбільш актуальною для учнів. Навіть якщо їх майбутня спеціалізація не пов’язана з закордонними поїздками, контактами з іноземними фахівцями, користування всесвітньою мережею Інтернет стає усе більш необхідною умовою одержання те передачі інформації з будь-якої спеціальності. Сучасні засоби зв’язку з партнерами, доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет передбачає володіння не тільки комп’ютерними технологіями, але й іноземною мовою. Це реальність, яку ми повинні сприйняти.

Інтернет може мати величезний спектр використання, дає багато можливостей. Викладач може провести усне обговорення отриманих електронною поштою листів від партнерів зі спільного проекту, провести в групах співробітництва обговорення, дискусії за тією чи іншою темою. В Інтернеті можна знайти фразеологізми, реалії, ідіоми, прислів’я, приказки, неологізми, що відбивають специфіку функціонування мови і культури народу, у віртуальних бібліотеках знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни, мова яких вивчається, а також довідники країнознавчого характеру. Для обміну думками є безліч “чатів”, телеконференцій електронною поштою. На уроці можливе обговорення різних думок з різних питань (події у різних куточках світу, враження від прочитаної книги, особливості національної кухні, традиції святкування спільних свят, наприклад, Різдва). Можна при цьому підібрати дуже цікаві ілюстрації. Таким ми бачимо діалог двох культур, стимульований реальними контактами з представниками цієї культури.

Таким чином, використовуючи Інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд завдань, серед яких і задачі лінгвокраїнознавчого характеру, як, наприклад, знайомство з культурознавчими відомостями, що включають мовний етикет, особливості мовного поводження носіїв мови, особливості культури, традицій країни, мову якої вивчаємо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Коваленко О. Політика та практика викладання в умовах соціокультурного розмаїття / О. Коваленко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2006. – № 5. – С. 10–12.

2. Ситдикова І. Комп’ютер поспішає на допомогу / І. Ситдикова // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 1. – С. 116–119.

3. Токменко О. Інформаційні технології у викладанні іноземних мов: сьогодні і скрізь віки допомогу / О. Токменко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2006. – № 2. – С. 98–100.



Оксана Собіна,

1 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: ст. викл. О. В. Дуброва
ЛЕКСИЧНІ ВІДМІННОСТІ БРИТАНСЬКОГО ТА АМЕРИКАНСЬКОГО ВАРІАНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Вивчення англійської мови розширює міжкультурні, міжетнічні зв’язки, а використання лінгвокраїнознавчого компоненту дозволяє реалізувати принцип комунікативної спрямованості, організувати зацікавлене спілкування та взаємодію студентів у мовленні і таким чином відкрити доступ до культури іншого народу і забезпечити діалог культур. Наразі, англійська мова стає полінаціональною, бо як зазначила Г. Антрушина: “британський варіант поклав початок американського варіанту, а потім австралійського та південноафриканського. І ось тепер, у ХХІ столітті, ми маємо справу з нігерійським, індійським і сінгапурським варіантами…” [1]. У наш час широкого поширення отримав американський варіант англійської мови. В. Аракін вважає, що “в цілому ряді сфер життя і діяльності людини – в області матеріальної культури, економіки і фінансів, освіти і охорони здоров’я та багатьох інших областях – американський варіант все ширше поширюється в усьому світі і має тенденцію до витіснення бритіцизмів…” [2].

Актуальність цієї роботи зумовлена тим, що на сучасному етапі вивчення англійської мови помітним стає те, що студенти практично щодня зіштовхуються з його американським варіантом, проглядаючи американські фільми, слухаючи американську музику, працюючи в Інтернеті й читаючи етикетки на товарах американського походження. Вивченню відмінностей між британським та американським варіантами англійської мови присвячено наукові розвідки Т. Комова “Назва особисте в історії та культурі Великобританії та США” (1998), В. Матюшенко “Особливості вживання сленгу в Північній Америці, Великобританії та Австралії” (2002) тощо, проте на сьогодні ця тема не є вичерпною, позаяк англійська мова стає мовою глобального спілкування, привносячи нові особливості та зміни. Мета нашої роботи – систематизувати основні лексичні відмінності британського і американського варіантів англійської мови. Для цього доцільно використовувати порівняльний та аналітичний методи дослідження.

Наявні лексичні відмінності можна пояснити численними запозиченнями в американському варіанті мови з індіанських мов та з іспанської. Пропонуємо деякі приклади лексичних відмінностей цих варіантів мови.



BRITISH VARIANT

AMERICAN VARIANT

UKRAINIAN VARIANT

accelerator

gas pedal

прискорювач швидкості

(bank) note

bill

банкнот

bill

check

рахунок (в ресторані)

crisps

potato chips

чіпси

motorway

highway/freeway

автострада

Існують різні варіанти написання слів у США та у Великій Британії:

BRITISH VARIANT

AMERICAN VARIANT

UKRAINIAN VARIANT

centre

center

центр

defence

defense

захист

through

thru

через

gaol

jail

тюрма

traveller

traveler

мандрівник

Виокремлюють й іншу сферу англійської лексики, яка останнім часом проникає у літературу і кіно – американський сленг. Сленг є основною частиною сучасного американця. У ХХІ ст. йде процес переходу американського сленгу у літературну мову. Наведемо декілька прикладів американського сленгу: Chicken livered(adj.) –(боягузливий); Cut classes (v.phr.) – пропускати заняття (з неповажних причин); Die (v.) – жадати; Fishy (adj.) – сумнівний; In the bucks (adj.phr.) – бути при грошах; Kick off – починати, приступати; Nosy adj. – допитливий; Sit on one's hands – не аплодувати; Under a cloud (adj.phr.) – у поганому настрої, під підозрою. Буквально вчора сленговими були такі слова й вирази: of course, to take part, to get up, lunch. Потрібно сказати й про вираз “OK”, який за походженням є американською сленговою ідіомою та останнім часом входить до складу всіх посібників з англійської мови. Цей вираз – розмовна абревіатура сполучення “all correct” і означає “все правильно”. В. Мюллер у “Новому англо-російському словнику” перераховує наступні значення цього слова: “все гаразд”, “правильно”, “будь ласка” (відповідь на вираження подяки), “здоровий” (-а, -і) (у відповідь на питання типу “How are you?”, “How is your wife?”); “добре” (синонім “all right”) [3, с. 499–500].

У наш час йде активне проникнення в англійську мову інших, досі мало знайомих нам, варіантів ствердження і заперечення. Наприклад, замість “yes” британці вживають “yea”. Крім того, кажуть на канадський манер не “yes”, a “yap”, і не “no”, a “nope”. Американський варіант англійської мови вплинув на функціонування власних назв. Деривати імен у сучасній англійській мові вживаються не лише на приватно-побутовому рівні спілкування, але й в офіційний обстановці. Прикладом можуть слугувати імена деяких президентів США: James Earl Carter скоротилося до Jimmy Carter, William Jefferson Clinton – до Bill Clinton. Тож, лексичні відмінності між британським та американським варіантами англійської мови досить помітні і з кожним роком їх налічується все більше. Проте, на нашу думку, починати вивчення англійської мови потрібно саме з британського варіанту, тому що це найбільш повна і багата мова.



ЛІТЕРАТУРА

1. Антрушіна Г. Б. Лексикологія англійської мови / Г. Б. Антрушіна, О. В. Афанасьева. – М., 1999. – 129 с.

2. Аракін В. Д. Історія англійської мови / В. Д. Аракін. – М., 2001. – 255 с.

3. Мюлер В. К. Новый англо-русский словарь / В. К. Мюллер, В. Л. Дашевская, В. А. Каплан и др. – 9-ое изд. – М. : Рус.яз., 2002.



Анжела Сулакова,

4 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. ВОЮносова
ВІДБИТТЯ ІСТОРИЧНИХ ЧЕРГУВАНЬ ПРИГОЛОСНИХ У ДІЄСЛОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

В українській мові при словозміні та словотворенні часто спостерігаємо чергування приголосних звуків, тобто заміну одного звука іншим, напр.: книга – книзі – книжка, дорогий – дорожчий, котити – кочу, писати – пишу – пишучи тощо. Поряд з фонетичними чергуваннями, що відбуваються в певних фонетичних умовах, відомі також і так звані історичні чергування, які не залежать від спеціальних фонетичних умов сучасної мови, вони викликані фонетичними закономірностями, що діяли в минулому, в більш ранні епохи розвитку української мови. Одні з них розвинулися ще в спільнослов'янській мові-основі, інші – в староруській мові, треті – на різних етапах розвитку української мови [2, с. 117]. Історичні чергування вже перебували у колі наукових інтересів таких вчених, як І. Білодід, А. Грищенко, П. Плющ, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, О. Волох, Н. Тоцька та інші. Нашу увагу привернули історичні чергування в дієсловах сучасної української мови. Мета роботи – виявити дієслова, в яких відбиваються історичні чергування приголосних, з’ясувати види чергувань та визначити частотність їх уживання. Методи дослідження – описовий, метод лінгвістичного спостереження і статистичного аналізу.

При зміні форм деяких дієслів в українській мові відбуваються м чергування приголосних фонем, що в сучасній українській літературній мові не залежать від фонетичних умов, а виконують різні словотворчі й формотворчі функції. Ми зробили вибірку з “Орфографічного словника української мови” (К., 1994 р.) 500 дієслів та їх форм, в яких наявні такі чергування. Природа цих чергувань різна. Одні з них виникли ще на спільнослов’янському ґрунті внаслідок перехідних палаталізацій (пом’якшень) задньоязикових приголосних, напр.: гонити – жену, дух – душити, наука – учити тощо. Інші чергування викликані впливом звука [j], що виконував функцію суфікса, на попередній приголосний [1, с. 140], пор.: могти – можу, плакатиплачу, летіти – лечу, садити – саджу, колихати – колишу, мастити – мащу, лазити – лажу, косити – кошу – скошений, їздити – їжджу. Звук [j] після губних не зник, а перетворився на інший звук - [л'], про що свідчать сучасні чергування: робити – роблю – зроблений, ловити – ловлю, тямити – тямлю, кропити – кроплю тощо. Це чергування поширюється на всі слова з губним приголосним незалежно від часу їх виникнення, напр.: графити – графлю, дрейфити – дрейфлю.

Виявилося, що найпоширенішими є такі чергування: [т] [ч] (95): вертіти-верчуся, гуркотіти – гуркочу, франтити - франчу, шамкотіти – шамкочу; [д] [дж] (59): верховодити – верховоджу, вудити – вуджу, бродити – броджу; [з] [ж] (45): відобразити – відображу, вовтузитися – вовтужуся, витверезити – витвережу; [ст] [шч] (41): вихолостити – вихолощу, пестити – пещу. Деякі чергування представлені нечисленними лексемами, як-от: [х] [ш]: сполохати – сполошу, брехати – брешу, дихати – дишу, рухати – рушу; [зд] [ждж]: їздити – їжджу, гвоздити – гвожджу; [ск] [шч]: плескати – плещу, полоскати – полощу; [ф] [фл]: графити – графлю.

Розглянутий матеріал показує, що в сучасній українській мові й досі зберігаються наслідки давніх фонетичних чергувань приголосних, які в наш час називають історичними, оскільки зникли фонетичні умови, що їх спричиняли. Одні чергування мають значне поширення, інші трапляються в поодиноких дієсловах, проте всі вони є виразною рисою фонетичної системи української мови, відбивають її національну специфіку, тому потребують постійної уваги й подальших досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови : підруч. [для факультетів мови і літератури педагогічних інститутів] / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Рад. шк., 1961. – Ч. І. – 407 с.

2. Орфографічний словник української мови / [уклад. С. І. Головащук та ін.]. – К. : Довіра, 1994. – 864 с.

3. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова : фонетика, орфоепія, графіка, орфографія : навч. посіб. / Н. І. Тоцька. – К. : Вища шк., 1981. – 183 с.



Дар’я Товаровська,

2 курс Інституту соціально-педагогічної та корекціїної освіти.

Наук. керівник: ст. викл. Н. Г. Данукало
ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Актуальність теми полягає в тому, що зараз в умовах цього прогресу значно ускладнилися завдання вищої школи, а сам навчальний процес став більш багатофакторним та багатоплановим. У сучасній науці є кілька напрямів досліджень з зазначеної проблеми. Психологічні особливості сприймання комп’ютера вивчають А. Гордєєва, О. Дороніна, А. Ходош; психологією віртуальних реальностей займаються російські вчені П. Вільсон, Н. Носов, М. Сартан, Н. Форман, проблеми комунікації в Інтернеті розглядають А. Ваганов, А. Войскунський, Л. Гримак. Метою написання цієї роботи є обґрунтування психолого-педагогічних умов застосування мультимедійних технологій як способу оптимізації процесу навчання іноземній мові у вищих навчальних закладах.

На нашу думку, оптимальним у наш час вважається процес навчання, що одночасно відповідає наступним критеріям: а) зміст, структура та логіка функціонування процесу навчання забезпечує ефективне та якісне вирішення задач на рівні максимальних навчальних можливостей кожного студента; б) поставлені цілі досягаються шляхом диференційованого підходу, суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин, модернізації та вдосконалення процесу навчання. Нові форми та методи навчання переслідують дві цілі. Перша – полегшити засвоєння та запам’ятовування навчального матеріалу. Друга ціль – індивідуалізація процесу навчання. Вирішити ці проблеми допомагають сучасні мультимедійні технології (МТ). Ефективність застосування МТ в першу чергу залежить від професійної підготовки викладача до їх використання і від умов, у яких вони застосовуються [1, с. 123]. Великі можливості пропонують МТ для самоконтролю знань, навичок та вмінь студентів в повному об’ємі і з високим ступенем об’єктивності. При комп’ютеризації освіти традиційна дидактична система навчання “викладач – студент”, “студент – студент” замінюється новою багатоаспектною системою навчання “викладач – комп’ютер – студент”, “комп’ютер – студент”, “студент – комп’ютер – студент” [3, с. 78].

Важливу роль в оптимізації процесу навчання відіграє індивідуалізація, що здійснюється в аудиторії, а також поза аудиторією у самостійній роботі студентів. Е. Машбіц виділяє основні вимоги, яким повинна відповідати система з індивідуалізованим навчанням: валідність, адекватність, динамічність [2, с. 45]. Інтеграція у навчальний процес МТ сприяє також розвитку креативного фактору розумових здібностей студентів [1, с. 93].

Отже, усі вищезгадані моменти можна віднести до способів оптимізації процесу навчання, якщо вони відповідають наступним чинникам: ефективно враховуються індивідуальні особливості кожного суб’єкта навчання; передбачається самостійна робота студентів із застосуванням мультимедійних програмних засобів та засобів мережі Інтернет; застосовуються такі форми навчання, які спонукають студента до творчого пошуку; стимулюється мотивація студентів до навчання, підтримується навчальна мотивація, інтерес студентів до пізнання; створюються сприятливі морально-психологічні умови для навчання студентів; здійснюється індивідуалізація навчання шляхом застосування сучасних мультимедійних та Інтернет-технологій.  

ЛІТЕРАТУРА

1. Власов Е. А. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: единство и преемственность, профессиональная направленность, межпредметность в преподавании лингвистических дисциплин : межвуз. сб. науч. тр. / Е. А. Власов ; под ред. Е.И. Дибровой. – М. : МГЗПИ, 1989. – 153 с.

2. Каташинська І. В. Використання креативних технологій в процесі вивчення іноземних мов / І. В. Каташинська // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття” 12–13 травня 2005 р. – К. : Екмо, 2005. – С. 293–294.

3. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения / Е. И. Машбиц. – М. : Педагогика, 1988. – 192 с.



Віта Фоменко, Юлія Заплюсвічка,

5 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: д.пед.н., проф. Л. О. Чулкова


ТВДЗ-ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ

Спостереження і аналіз навчально-виховного процесу в школі показали, що є ще резерви для підвищення ефективності навчання іншомовному говору. Використання на уроках іноземної мови прийомів ТВДЗ (теорії вирішення дослідницьких завдань) набуває особливої актуальності. Вона вимагає творчого підходу до навчання, дозволяють враховувати природну індивідуальність учня, розвивати і удосконалювати її, а значить, привносять в нього елемент новизни. Таким чином, мета нашої роботи складається з трьох взаємозв’язаних складових одиниць − навчання, розвиток і самореалізація дитини. При опрацювання даного матеріалу були використані такі методи: метод теоретичного узагальненння на основі яких здійснювалися вивчення та аналіз російських та відчизняних праць з теоріяї рішення дослідницьких завдань, що дало змогу виявити сукупність поглядів, покладених в основу роботи; метод емпіричного дослідження: спостереження, експертна оцінка, за допомогою яких вивчалася технологія.

Розглянемо теоретичні основи технології ТВДЗ: ТВДЗ − теорія вирішення дослідницьких завдань (автор Г. Альтшуллер) стосовно школи, це педагогічна технологія, що розвиває творчість учнів і арсенал прийомів, що дозволяють її розвивати [1, с. 45]. На основі аналізу літератури, присвяченої теорії рішення дослідницьких завдань, вчені виділяють такі основні функції: вирішення творчих і винахідницьких завдань будь-якої складності і прямованості без перебору варіантів; прогнозування розвитку технічних систем (ТС) і здобуття перспективних рішень; розвиток якостей творчої особистості [2, с. 18]. Допоміжні функції ТВДЗ: розвязання наукових і дослідницьких задач; виявлення проблем, труднощів і задач під час роботи з технічними системами; максимально ефективне використання ресурсів природи і техніки для розвязання проблем; обєктивна оцінка рішень; систематизація знань з будь-яких видів діяльності, що дозволяють ефективно використовувати ці знання і на принципово новій основі розвивати певні науки; розвиток творчого мислення і уяви; розвиток творчих колективів.

Основними прийомами формування вимовних і інтонаційних навиків є фонетичні розминки, звуконаслідувальні і інтонаійні ігри, рольові ігри, ігри з лялькою Бібабо, мовні проблемні ситуації, проте всі вони подаються в контексті прийомів ТВДЗ технології: РАФТ (роль, аудиторія, форма, тема), “Театралізація”, “Оживи картину”, “Круги по воді”, “Прослуховування із зупинками”, які додають процесу формування вимовних навиків яскраве творче і комунікативне забарвлення. Прийоми ТВДЗ дозволяють бачити всі лексико-граматичні явища в сукупності, застосовувати їх систематично, а не лише в рамках певної теми, і так само самотійно аналізувати і синтезувати мовні структури. Тут використовується весь арсенал прийомів ТВДЗ-технологій: “Мозковий штурм”, “Метод контрольних питань”, “Біном фантазії”, “Метод асоціацій”, “Синквейн”, “Експертиза”, “Лови помилку”. Викоританння в овітньо-виховному процесі ТВДЗ технології вимагає певної педагогічної техніки від вчителя, міняє не лише принципи і методи навчання, але й саму структуру уроку. Основними принципами нашої роботи є: учень − субєкт навчання, вільний, самобутній і рівноправний; вчитель − творчий шукач, який розвивається і удосконалюєтья разом з учнями; для навчанння створюється таке освітнє середовище, де є місце для кожного дитини; вміст учбового матеріалу має бути особливо значущим,актуальними і зачіпати емоційну сферу людини; процес освіти − це процес самоствердження особи, визнання її значущості.

Підводячи підсумок сказаного вище, хотілося б підкреслити,що використання ТВДЗ технології в сучасному освітньому процесі дозволяє вирішувати весь спектр практичних, розвиваючих і освітніх завдань вчителя іноземної мови, дозволяє збудувати урок методично грамотно і добитися при цьому високих результатів навчання, а головне, зберегти контингент учнів, що в умовах сучасних перетворень є вельми значимим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Альтшуллер Г. С. Теория и практика решения изобретательских задач. Методичекие рекомендации / Г. С. Альтшуллер, Б. Л. Злотин, А. В. Зусман. – Кишинев,1989. – 127 с.

2. Гин А. А. Приемы педагогической техники. Текст : пособие для учителя / А. А. Гин ; под общ. ред. А. В. Хмелева. – М. : Вита-пресс, 2004.

Анастасія Хатюшина,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. А. М. Сердюк
ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ АНГЛІЙСЬКИХ ТА РОСІЙСЬКИХ ПАРЕМІЙ

(НА МАТЕРІАЛІ ПРИКАЗОК ІЗ КОМПОНЕНТОМ “ЖІНКА”)

Гендерний аспект у мовознавстві став актуальної проблемою соціолінгвістики із кінця ХХ ст. Питання гендерного чинника на матеріалі германських мов вивчалися, зокрема, О. Бєссоновою, О. Дудоладовою, В. Васюк та ін. Варто відзначити, що гендер має не лише соціальну природу, але й національно-культурну, оскільки “він є ідеологічним конструктом, який акумулює уявлення про те, що означає бути чоловіком чи жінкою в тій або тій культурі” [4, с. 16]. Мета нашої розвідки полягає у вивченні символічного навантаження англійських паремій із компонентом, що позначає особу жіночої статі. Реалізація поставленої мети полягає у розв’язанні наступних завдань: дослідження семантики фразеологічних словосполучень, аналіз прислів’їв з т. з. їхнього аксіологічного потенціалу, порівняння із російськими прислів’ями. Об’єктом нашої розвідки став процес концептуалізації лексем-корелятів, що позначають особу жіночої статі. Предмет дослідження – англійські та російські паремії із компонентами woman / женщина та їхніми синонімами. Джерела ілюстративного матеріалу – фразеологічні словники англійської та російської мов. Методи дослідження – описовий, зіставний, лексикографічний. Наукова новизна роботи полягає у спробі здійснення зіставного аналізу англійських та російських паремій у гендерному аспекті. Теоретичне значення нашого дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути внеском у теорію мовних контактів, зіставну фразеологію, лінгвістичну гендерологію. Результати нашого дослідження можуть бути використані при написанні курсових та дипломних робіт, у курсах загального та зіставного мовознавства, англійської та російської фразеології, спецкурсах з лінгвістичної гендерології.

Для вивчення цієї проблематики нами було проаналізовано прислів’я, що містять компонент “жнка” Він вербалізується в англійській мові наступним чином: “women”, “mother”, “ladies”, “wives”. Досліджувані прислів’я поділяємо на наступні лексико-тематичні групи: Жінка – господиня. A woman’s place is in the home. Цей символічний та соціальний статус жінки виражається опозицією woman / home. Непохитність цього статусу підкреслюється лексемою place. У російській мові цей статус є більш категоричним, оскільки у кореляті Бабьи города недолго стоят, вжито прислівник недолго. Крім того, компонент «жінка» вжито із яскраво вираженою пейоративною лексемою баба. Жінка – об’єкт завоювання. Faint heart never won fair lady. Неповторність та казковість жіночого образу підкреслюється виразом fair lady. Жінка – мати. Necessity is the mother of invention. Компонент mother вжито у метафоричному значенні: мати – це жінка, що народжує; так і необхідність є причиною наукових відкриттів. Російський еквівалент є запозиченням із класичної латини: Повторение – мать учения. Жінка – зміна. All are good ladies, but whence come the bad wives? Опозицією ladies / wives протиставляється різка, помітна зміна між статусом незаміжньої та заміжньої жінки. У даному випадку ladies має меліоративну семантику, тоді як wivesпейоративну. Ідентичність прислів’їв можна побачити у рос. Все девушки хороши, но откуда же тогда беруться плохие жены?

В результаті проведеного дослідження встановлено наступні висновки: фразеологізми із компонентом “жінка” в англійській мові мають широкий спектр значення. Жінка – це господиня дому; вона є об’єктом завоювання чоловіка. Її характер змінюється під впливом соціальних змін. Здатність жінки до дітонародження втілюється у метафоричних виразах, де матір’ю називається підґрунтя для виникнення інших явищ. Стосовно аксіологічного потенціалу, нами встановлено, що в англійській мові компонент “жінка” у більшості випадків має меліоративне забарвлення, тоді як у російській мові зафіксовано яскраво виражену тенденцію до негативного ставлення до жінки. Перспективою наших подальших досліджень ми вважаємо продовження вивчення образу жінки в англійській мовній картині світу у фразеологічному корпусі та на матеріалі метафоричних номінацій.



ЛІТЕРАТУРА

1. Сукаленко Т.М. Метафоричне вираження концепту жінка в українській мові : монографія / Т. М. Сукаленко. – К. : Інституту української мови : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. – 240 с.



Лілія Христова,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Наук. керівник: к.філол.н., доц. Е. В. Олійник
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА безсполучникових складних речень з компонентом обҐрунтування

Аналіз сучасних наукових джерел із синтаксису засвідчив, що дослідники безсполучникових складних речень по-різному називають обрані для аналізу конструкції: то як причиново-наслідкові (К. Городенська, В. Бабайцева), то як наслідково-причинові (автори курсу “Сучасна українська літературна мова” за ред. І. Білодіда), то як причинові (А. Бевзенко, І. Вихованець, М. Жовтобрюх). Такі речення є багатоплановими щодо властивих їм відтінків значеннєвих відношень і не піддавалися різнобічному вивченню. До того ж у прийнятій у підручниках з української і російської мов класифікаційній системі безсполучникових складних речень вони не визнані як окремий вид, а кваліфікуються як один із варіантів причиново-наслідкових безсполучникових складних структур: конкретно – з оберненим вираженням відношення причини і наслідку. Це означає, що структурно наслідковий компонент у них передує причиновому. Між тим таке потрактування цього виду речень, на думку деяких дослідників, є суперечливим [4, с. 204]. Мета роботи – проаналізувати особливості безсполучникових складних конструкцій із відношенням обґрунтування з погляду їх семантико-граматичного оформлення і смислового наповнення. Методи дослідження мотивуються метою, яку поставлено в роботі. Основним обрано метод лінгвістичного опису.

Спираючись на здобутки дослідників ми виокремили два види безсполучникових складних конструкцій обґрунтування, що групуються за семантико-граматичним оформленням препозиційного складника і за смисловим наповненням усього речення. Перший вид безсполучникових складних речень, що виділяються за семантико-граматичним оформленням першого компонента, становлять конструкції, обґрунтування в яких спричиняється наявністю заперечення в препозиційній частині: Не здавлю у серці змія – Він ссе і ссе собі помиї З моїх бездонних нечистот (В. Симоненко); Ніхто не зважувався таїну розсотувати, кожному життя миле (Р. Федорів); Водієві вже не видно було нічого: ні підйому, ні місива колій: скло перед ним було всуціль заляпане грязюкою (О. Гончар); Тільки не до них уже Лізі: в небо кудись задивилась, незрушно, навік (О. Гончар). До цієї підгрупи речень слід віднести й конструкції, в першій частині яких, крім заперечення, міститься протиставлення: Лют часом у шпаринах тинів помічав студені блискавиці, але до серця їх не брав: не всі блискавки вибухають громами (Р. Федорів); Параскіца хотіла бігти – і не могла: ноги немов приросли до землі (М. Коцюбинський). До другого виду безсполучникових складних речень із компонентом обґрунтування, виділених на основі врахування семантико-граматичних ознак предикативних частин, належать структури з присудком у першій частині, який передає волевиявлення, виражене наказовим способом дієслова або іншими формами з імперативним значенням, наприклад: Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л. Костенко); Хмиз палити пошліть, ще я там не була (О. Гончар); Кляніть мене, кривіться від огиди, несіть мені прокльони і плювки – вже чорна слава вбивці Артеміди мені під ноги кинула віки (В. Симоненко). За характером семантико-граматичного оформлення є всі підстави цей вид складних утворень назвати реченнями з препозиційним компонентом волевиявлення. Різновидом цих речень, незважаючи на їх своєрідність, є конструкції з присудком першої частини, вираженим умовним способом, що передає бажання, прохання, яким у другій частині дається обґрунтування. Ілюстрацію цього становлять речення: Дуже і дуже просив би звернути особливу увагу на сей проект – він для нас має велику вагу (М. Коцюбинський); Хотілось би до тебе зайти: є про що розповісти (О. Гончар).

Отже, у структуруванні речень із компонентом обґрунтування важливу роль відіграє семантико-граматичне оформлення першої предикативної частини з ознаками заперечення чи волевиявлення, передаваних формами наказового або умовного способів дієслів.


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   28


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка