Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5



Сторінка2/28
Дата конвертації08.03.2016
Розмір5.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Романченко Юлія. Лексико-граматичні трансформації при перекладі ділової кореспонденції


171

Сімакова Ілона. Явище перехідності в українській мові

173

Сіра Богдана. Інтернет та міжкультурна взаємодія в процесі вивчення іноземних мов у середній школі


174

Собіна Оксана. Лексичні відмінності британського та американського варіантів англійської мови


175

Сулакова Анжела. Відбиття історичних чергувань приголосних у дієсловах сучасної української мови


177

Товаровська Даря. Використання мультимедійних технологій для оптимізації процесу навчання іноземних мов


179

Фоменко Віта, Заплюсвічка Юлія. ТВДЗ-технологія як засіб розвитку творчого мислення учнів


180

Хатюшина Анастасія. Гендерний аспект англійських та російських паремій (на матеріалі приказок із компонентом “жінка”)


181

Христова Лілія. Семантико-граматична структура безсполучникових складних речень з компонентом обґрунтування


183

Червоная Юлия. Способы выражения отрицания во французском языке


184

Чечеткина Анна. Концепт “English sense of humour” в национальной английской концептосфере


186

Чумак Тамара. Особливості використання англійських фразеологізмів у сфері юриспруденції


187

Чухно Анастасия. Вербализация сенсорных оценочных значений в текстах рассказов А. Чехова


188

Шаршина Юлия. Модальный смысл высказываний с именами числительными


190

Шевченко Олександр. Наукові підходи до різноманітних видів і форм диференційованого навчання


192

Шимановська Оксана. Шляхи утворення коп’ютерного сленгу (на матеріалі англомовних блогів)


193

Шкабрей Даря. Директиви в лінгвістичній літературі

194

Шматько Ольга. Структурно-семантична характеристика антропонімів у творах В. Дрозда


196

Щербина Ольга. Граматичний аспект реалізації іронії в англійській мові


197

Ярочкин Виталий. Прогнозируемые просодические характеристики ложных ответных реплик


198







ЛІТЕРАТУРА ТА ФОЛЬКЛОР З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ. ЖУРНАЛІСТИКА




Бабенко Людмила. М. Куліш. Аналіз п’єси “97” у контексті текстуальних досліджень


200

Білоусова Вікторія. “Михайло Чарнышенко, или Малороссия восемдесят лет назад” П. Куліша як перший історичний роман в українській літературі



201

Бондаренко Юлія. Поетика творчості Раїси Троянкер, Ладі Могилянської та Вероніки Черняхівської


202

Воробйова Анастасія. Джерела сюжету поеми І. Франка “Лис Микита”

203

Гаріджук Яна. Жанр есе в творчості В. Єрофєєва

205

Гринюк Анастасия. Поэтика ранней прозы В. Сорокина

206

Гринь Олена. Естетична функція кольору в романах П. Загребельного


208

Gomareli Nino. Konstantine Gamsakhurdia about expressionism and its signs in the novel “Didostatis Marjvena”


209

Губрієнко Оксана. Поема “Горпинида, чи вхопленая Прозерпина” П. Білецього-Носенка як явище бурлескно-травестійної літератури



210

Демьянов Александр. О мнимом ритмическом сбое в русской народной частушке


211

Єсіпова Ольга. Особливості репрезентації популярної культури в комедії М. Старицького “За двома зайцями”


212

Жигула Олена. Контамінація “антонімічної пари” традиційних моделей у драмі Л. Українки “Камінний господар” (Дон Жуан-Тристан)


214

Журавлева Юлия. Исследование особенностей русского национального характера


215

Костромицька Анастасія. Сучасні тенденції подачі телевізійних новин

217

Костюк Кристина. Психологія дитинства у творах для дітей І. Франка

218

Куліш Анна. Особливості іронії у романі В. Діброви “Бурдик”

220

Лутчак Вікторія. Поняття “новина”, характерні риси інформаційних повідомленнь


221

Люта Ганна. Рецепція куртуазної культури в українській поезії кінця ХІХ – початку ХХ століття (на матеріалі творів І. Франка та Л. Українки)


222

Маврова Дар’я. Сутність, зміст, структура журналу для дозвілля (на прикладі видання “Риболовний світ”)


224

Макарова Надія. Казка Е. Т. А. Гофмана “Лускунчик і мишачий король” у контексті романтичного дискурсу


225

Нестеренко Мария. Поэтическая личность в книге стихов О. Мандельштама “Камень”


227

Нехайчук Юлія. Історіософська проблематика пенталогії Б. Лепкого “Іван Мазепа”


228

Подолянчук Виктория. Темпоральная организация концепта <Киммерия> в лирике М. Волошина


230

Потапова Ганна. Философско-художествени аспекти на смъртта в яворовата поезия


232

Пушкарева Юлия. Организация и проведение фольклорных праздников в школе


233

Пшенична Даря. Лексичні особливості та візуальні коди у журналах “Maxim” і “Cosmopolitan”


236

Рвачёва Виктория. Проявление прецедентности в современной французской прозе


238

Сербінова Юлія. Поетика и жанрова специфика на елин-пелиновите романи за деца


239

Станчевська Тетяна. Казкові елементи в повісті Н. Королевої “Без коріння”


240

Стрижак Ольга. Ремінісценції англійських традицій у книгах про Алісу Л. Керролла


242

Ткаченко Ольга. Традиції езопової байки у творчості Г. Сковороди

243

Трюхан Ольга. Творчість архімандрита Онуфрія: тематика, барокова образність


245

Хорольська Тетяна. Образ бунтаря у повістях М. Костомарова “Кудеяр” та О. Пушкіна “Капітанська дочка”


247

Цай Олена. Структура традиційної моделі “сюжет про Дон Жуана” у драмі Лесі Українки “Камінний господар”


248

Черезова Анастасія. Проблеми журналістської майстерності в контексті сучасності


250







ПСИХОЛОГІЯ




Артамонов Олександр. Проблема суїциду в соціологічній теорії Е. Дюркгейма


252

Бакута Ксенія. Психологічний підхід до проблеми розвитку понятійного мислення підлітків засобами нових інформаційних технологій навчання



253

Богдан Марина. Роль прабатьків у формуванні особистості дитини

254

Богдан Марина. Вплив стереотипів на особливості сприймання людини

255

Бровун Тетяна. Особливості мотиваційної сфери сучасного студента

257

Головко Ірина. Необхідність і способи розвитку емоційного інтелекту у дітей та підлітків


258

Голубенко Анна. Особливості мотиваційної сфери курсантів військових ВНЗ


260

Демиденко Павло. Динаміка навчальної мотивації студентів соціально-гуманітарного факультету


261

Доля Тетяна. Психологічні особливості комунікативної діяльності молодших школярів


263

Єрошенко Ольга. Ставлення української молоді до цивільного шлюбу

264

Завгородня Ірина, Ломова Анастасія. Гендерні відмінності та особливості мотивації досягнення успіху


266

Іорганська Ганна. Взаємозв’язок між локус контролем та успішністю людини


267

Кальченко Богдан. Тиск групи на індивідуальну думку людини

269

Кара Марина. Проблема збереження психічного здоров’я школярів

270

Качан Євгенія. Особливості жіночого алкоголізму

272

Кондраткова Адель, Нєсмєлова Світлана. Вплив рівня мотивації до досягнення успіху на навчальну мотивацію студентів


273

Ларіна Олександра. Виявлення мотивації намагання старшокласників

275

Лиходід Ольга. Вплив інтернет-аддиктивної поведінки на ефективність навчальної діяльності студентів


276

Лопатнюк Крістіна. Вплив іміджу педагога на навчально-виховний процес у школі


278

Лукянчиков Максим. Мотивація професійної підготовки майбутніх учителів музики


280

Лукянова Сніжана. Психолого-педагогічні характеристики феномену лідерства


281

Мироненко Ганна. Соціальний фактор виникнення дитячих страхів

283

Максачук Анастасия. Значение материнского отношения в возникновении у ребенка аффективного поведения


285

Малихіна Ольга. Гендерні особливості встановлення дружніх стосунків у підлітковому віці


286

Мирзоян Эмма. К вопросу о перспективах легализации эвтаназии в России


288

Мокану Оксана. Психологические факторы зависимости младших школьников от мобильных телефонов


289

Нестеренко Марина. Роль соціально-психологічних тренінгів у процесі формування комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи



291

Олійник Дар’я. Дослідження впливу оn-line ігор на молодь

292

Пейчева Марина. Вплив навчального колективу на особливості мотивації студента


294

Петрова Екатерина. Внимание как одно из условий усвоения знаний и борьба с рассеянностью


296

Пинаева Яна. Саморазвитие как условие становления педагога-психолога


297

Пупкова Юлія. Психологічні причини вживання неповнолітніми алкоголю та наркотиків


299

Радченко Ольга. Діагностика суб’єктивного локус контролю у підлітків з різним рівнем навчальної успішності


300

Рябчук Ірина. Педагогічне спілкування – психологічна основа виховного впливу на дитину


302

Стрижак Ольга. Прояв синдрому емоційного вигорання в професіях системи “Людина – Людина”


303

Швачунова Ольга. Проблема батьківського впливу на виникнення дитячих страхів


305

Яковлєва Олена. Вплив ставлення батьків до дитини на формування її самооцінки


306

ФІЛОСОФІЯ. ПРАВО. КУЛЬТУРОЛОГІЯ.
Ефим Агарин, магистрант 1 года.

Научн. руковод.: д.ист.н. А. В. Медведев

(Нижегородский госуниверситет

имени Н. И. Лобачевского)


ОБЩЕСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ТОЛСТОВЦЕВ

НА УКРАИНЕ В 1914–1922 гг.

Общественное движение последователей Л. Толстого является малоизученным историческим явлением. Сегодня пробуждающийся к нему интерес связан с гуманистической направленностью самого толстовства; стремлением ученых осмыслить забытое в советское время духовное наследие мыслителя; внимательным отношением современной исторической науки к альтернативным формам российской общественной мысли, обладающим национальным колоритом. Вместе с тем региональные компоненты толстовского движения с их собственной локальной спецификой практически неизменно остаются вне поля внимания исследователей. Однако, по нашему мнению, именно исследование толстовства на региональном уровне способно предоставить не только различные и важные выводы о самом общественном движении последователей Л. Толстого в целом, но и более полно понять особенности местного национального сознания, увидев, каким образом основные толстовские идеи находили здесь свое отражение в деятельности толстовцев. Вполне очевидно, что для решения этой задачи необходимо исследовать не только сами масштабы толстовского движения на Украине, но и местные формы общественной деятельности последователей Л. Толстого.

Украина явилась особенным регионом на карте толстовского движения. Пожалуй, только толстовцы центра России превосходили активностью своих украинских друзей, плодотворная деятельность которых даже отмечалась в периодической печати движения. За исключением ранних коммун 1890–1900-х гг. в Харьковской и Киевской губерниях, впервые украинские толстовцы заявили о себе сразу после начала Первой мировой войны, начав широкую антимилитаристскую агитацию. Многие украинские толстовцы были привлечены за распространение толстовского воззвания “Опомнитесь, люди-братья!” против войны, а также за печать собственной, более радикальной листовки “Наше открытое слово” и сбор подписей под ней. Судя по архивным данным, наибольшего размаха антимилитаристская деятельность приобрела в Полтаве под руководством М. Дудченко. Февральская революция 1917 г. позволила украинским толстовцам развернуть более активную деятельность и в других формах. С целью ведения пропаганды и организации движения в Киеве, Полтаве, Харькове открывались “Общества Истинной Свободы в память Л. Н. Толстого”, около двух десятков только известных их отделений было открыто и в более мелких городах. Эти организации стали ячейками толстовского движения в период всей Гражданской войны 1917–1922 гг. В 1918–1919 гг. в Харькове и Киеве издавались толстовские журналы “Открытое слово” и “Братство” соответственно. С пропагандой тесно смыкалась и культурно-просветительская работа толстовцев: при организованных обществах и вегетарианских столовых читались лекции, велись беседы, открывались библиотеки; в 1920 г. толстовцами была создана так называемая “Академия нравственных наук”. Правозащитная деятельность велась обществом “Лига братства” и Киевским отделением Объединенного Совета религиозных общин и групп. По-видимому, расцвет общественной деятельности толстовцев на Украине, как и в центральной России, был прерван в начале 1920-х гг. по инициативе Советской власти. К 1922 г. были закрыты практически все толстовские общества, прекращена периодическая печать. Некоторое время после этого толстовцы продолжали правозащитную деятельность, однако и в ней не добивались существенных уступок со стороны большевиков. Толстовское движение продолжило свое существование преимущественно в форме разрозненных крестьянских коммун.

Даже на основе столь сжатого экскурса в историю толстовской общественной деятельности на Украине заметны ее чрезвычайная интенсивность и многоплановость. В большинстве регионов России толстовское движение отличалось слабой организованностью, тенденцией к анархизму и часто существовало лишь в форме весьма замкнутых крестьянских коммун, поэтому акцент украинского толстовства на ведение активной общественной деятельности в самых разных ее формах, консолидацию и организацию движения являются основной региональной особенностью толстовства. В задачи работы не входит рассмотрение причин столь важного отличия, однако отметим, что ими могут являться как предполагаемые различия социальной базы толстовства на Украине, так и особенности украинского менталитета.



Катерина Антипенко,

5 курс Інституту освітніх інженерно-педагогічних технологій.

Наук. керівник: ст. викл. Н. В. Криворучко
Тізерна реклама та перспективність її застосування

Тізерна реклама – це відносно новий вигляд реклами в інтернеті. Тізери швидкими темпами набирають популярність як серед вітчизняних вебмастерів, так і рекламодавців. Слово “тізер” походить від англійського “teaser” і переводитися як щось, що дратує або приваблює. Стосовно інтернет-реклами, тізери є сукупністю банерної і текстової реклами. Тізерна реклама виглядає як невеликий, привабливий банер з коротким, дратуючим підписом, який так і закликає до переходу за посиланням. Банери і написи до них роблять провокаційними, що дає дуже великий ступінь відвідування таких оголошень. Ця тема є не досить дослідженою, оскільки вітчизняна науковці приділяють мало уваги Інтернету та всьому, що з ним пов’язане. Дуже багато тем є нерозкритими і теоретично “сирими” через те, що стосуються саме Інтернету. Метою дослідження є розгляд такого нового виду реклами як тізерна реклама. При дослідженні матеріалу використовувалися загальні та спеціальні методи. Так, до загального методу відносимо метод діалектичного матеріалізму, а до спеціальних – методи синтезу та аналізу матеріалу.

Тізерна реклама являє собою вид пасивного заробітку в Інтернеті, при якому на сайт встановлюється блок реклами, що містить не тільки текстову інформацію, але й зображення (що є більш привабливим для користувачів). За кліки користувачів по такій рекламі власник сайту буде отримувати грошовий дохід. Тізерна реклами на сторінках Вашого сайту – це не просто низка посилань із зображеннями, сама реклама побудована таким чином, щоб зацікавити відвідувача своєю унікальністю. Незвичність і привабливість такої реклами полягає в неординарному підході до самого процесу пропозиції будь-чого, вона заманює відвідувача своєю нетрадиційністю дізнатися, що насправді пропонують рекламодавці. Тут застосовується недомовленість; задається питання, відповідь на яке не так вже очевидне; пропонується інформація, яка інтригує кожного відвідувача Вашого сайту. У порівнянні з іншими видами рекламних блоків, даний вид заробітку є відносно новим. Кількість переходів по посиланнях блоку даної реклами на 40-60% більше, ніж для посилань блоків іншої реклами.

Є безліч рекомендацій з того, як збільшити прибуток від тізерної реклами. Наведемо деякі, самі істотні: 1. Гармонійно інтегруйте інформери в дизайн. Деякі вебмайстри настільки добре оволоділи цим прийомом, що тізери, на їх сайтах, практично неможливо відрізнити від звичайного блоку новин або від хітів продажу цього місяця. Такі блоки не дратують відвідувачів і доповнюють сайт різноманітною інформацією. 2. Розміщуйте тізерну рекламу в місцях, де завершується дія відвідувача. Користувач прийшов на сайт за певною інформацією. Не заважайте йому здійснити цю дію, інакше це буде дратувати його і він може відразу піти з сайту або спеціально проігнорує рекламу. Ситий інформацією користувач буде значно охочіше натискати на рекламу, що його зацікавила, ніж роздратований. Після того, як він дочитає статтю або перегляне відео, він буде шукати ще щось цікаве і знайде саме Ваш рекламний тізер. 3. Підбирайте тематичні тізери. Не вішайте на сайт все підряд. Підберіть ті інформери, які близькі за тематикою Вашому сайту або розділу сайту. 4. Будьте простіше. Дизайн Вашого сайту не повинен бути перевантажений різними ефектами, анімацією або контрастними картинками. Створюйте простий і зручний інтерфейс. Якщо Вам здається що чогось не вистачає в дизайні – доповніть його тематичним, якісно-інтегрованих інформером. 5. Головне не переборщити. Всьому, і навіть хорошому, є межа. Не перевантажуйте сайт рекламою, це може викликати ефект зворотний очікуваному. 6. Використовуйте різні Тізерні партнерки. Використовуючи різні партнерки, можна збільшити сумарну ефективність конвертації трафіку, збільшити середню вартість показів.

Тізерною рекламою в Інтернеті прийнято вважати невеликі графічні зображення, суміщені з текстом. Альтернативна назва тізерної реклами – рекламні інформери. Така реклама містить більше інформації ніж графічний банер або взяте окремо текстове оголошення. Природно, така реклама добре привертає увагу відвідувачів і, відповідно, може мати гарні показники монетизації трафіку.

Олександр Артамонов,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: к.іст. н., доц. В. А. Папанова
КУЛЬТ ДЕМЕТРИ ЕЛЕВСИНІЇ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

У релігійній сфері життя античного світу особливе місце займали богиня Деметра та бог Діоніс. Евріпід називає їх двома вищими основами, що дарують життя (відповідно суху їжу та вино) [2, с. 319]. Не дивно, що присвячені їм містерії, що проводилися в Елевсині, мали особливий авторитет серед населення більшості античних полісів. Сакральний центр культу Деметри Елевсинії знаходився поблизу Афін. Ця обставина дозволила могутнім Афінам використати популярний культ у якості політичного інструмента задля залучення на свій бік еліти багатьох держав, отримання переваг у торгівельних та дипломатичних відносинах. Настільки важлива роль робить необхідним дослідження елевсинських містерій, що дасть нам не лише “трохи більше… про грецьку культуру” [1, с. 26], але й необхідну інформацію щодо місця культу Деметри у політичній, соціально-економічній, та, нарешті, релігійній сферах життя античного світу. Джерелами даних для цієї праці слугують наукові пошуки Карла Кереньї, Дітера Лауенштайна, Роберта Грейвса, Анни Русяєвої, а також довідки, що були залишені нам сучасниками містерій, зокрема Платоном, Проклом, а також Геродотом та ін. Через обмеженість об’єму праці питання не розглядатиметься глибоко, але буде стисло розкрито сутність Елевсинських містерій та виділено основні положення щодо проблеми існування культу Деметри Елевсинії у Північному Причорномор’ї.

Міф про заснування містерій викладено у V гомерівському гімні до Деметри, де розповідається про викрадення Гадесом Персефони (Кори) – доньки Деметри (часто богині ототожнюються та через свою схожість називаються “Двома Богинями”), та про поневіряння скорботної матері, щце в ярості позбавила землю здатності родити плоди на час свого суму (mater dolorosa). Незважаючи на те, що про хід містерій нам відомо досить мало, що зумовлено забороною містам розголошувати подробиці цього сакрального дійства, археологічні знахідки та скупі свідчення сучасників дають підстави стверджувати, що Елевсинські Містерії інсценували траур Деметри за дочкою [3, с. 370]. Відомо з того ж міфу, що після возз’єднання з Персефоною (тимчасового возз’єднання, бо за домовленістю з Аїдом Персефона мала проводити 3 місяці у якості володарки Царства Мертвих, а 9 місяців – на землі [3, с. 371]), Деметра навчила героя Триптолема землеробству та повернула землі родючість. За Фрезером, Деметра уособлює зерно, а Персефона – саму силу родючості [3, с. 371]. Карл Кереньї з гімну Деметрі та малюнка з Ксеноклеської чаші робить висновок, що Аїд є тотожним Діонісу, а сам міф розповідає про протистояння двох “вищих основ” [1, с. 58]. Анна Русяєва навпаки стверджує, що ця чаша свідчить про єдність Діоніса та Деметри, як “двох головних вегетаційних божеств”, приводячи в підтвердження слова Каллімаха: “Бо гнівом палав Діоніс з Деметрою згідно: що ненавидить Деметра, завжди Діоніс ненавидить” [2, с. 334].

Бажаючі посвячення мали пройти два етапи: мієзіс (підготовка до містерій – ритуальне очищення у воді річки Іліс, що проводилося в Аграх у місяць анфестеріон), та епопея (власне містерії, що проводилися в Елевсині у місяць боедроміон, тривали 9 днів та повністю інсценували гімн про викрадення Персефони Підземним Діонісом) [1, с. 67]. За Геродотом, перший теменос Деметри Елевсинії в Малій Азії заснував Філіст, син Пасікла, у рік заснування Мілету в районі мису Мікалє. А. Русяєва припускає, що саме звідси культ елевсинської Деметри поширився у регіоні Північного Причорномор’я. Щодо популярності культу серед тамтешніх міст, то “в жодній з античних держав на Понті Евксинському елевсинізм в землеробській релігії та поховальному культі не простежується настільки ясно, як на Боспорі Кіммерійському”, що спричинено зростанням ролі землеробства та торгівлі у класичну епоху [2, с. 335]. Знайдені зразки теракотової пластики доводять визначне значення Деметри та Кори у житті мешканців полісів.

Незважаючи на велику кількість матеріалу, культ Деметри-Елевсинії у Північному Причорномор’ї є малодослідженим [2, 3с. 33]. Але, навіть маючи вищенаведені дані, можна впевнено стверджувати про наявність міцних торгівельних зв’язків між Афінами та Боспором Кіммерійським, що базувався на залежності Боспору від Елевсину. Відомо, що у 418 році ВС було прийнято один з багатьох афінських декретів про необхідність пожертви кожним полісом, жителі якого шанують Деметру, однієї десятої частини свого річного врожаю на користь Елевсинського храму, що буцімто було наказано Дельфійським Оракулом [2, с. 334]. Знаючи про великий рівень шанування Двох Богинь на берегах Понту Евксинського та, особливо, Боспору Кіммерійського, ми можемо з великою впевненістю припускати, що боспорські володарі регулярно відсилали щедрі пожертви до Елевсину, сприяючи таким чином розвиткові Афінскої держави. Афіни ж, в свою чергу, підтримуючи зв'язок з усім античним світом за допомогою Елевсину як одного з політичних методів, сприяли взаємодії еллінів та існуванню міцної єдиної організації грецьких полісів, з’єднаною однією релігійною ідеєю, замість розрізнених міст.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кереньи К. Элевсин : архетипический образ матери и дочери / Карл Кереньи ; пер. с англ. – М. : “Рефл-бук”, 2000. – 288 с. – (Серия “Astrum sapientiae”).

2. Русяева А. С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху : Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев / А. С. Русяева. – К. : Издательский дом “Силос”, 2005. – 559 с.

3. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь : Исследование магии и религии / Д. Д. Фрэзер ; пер. с англ. – [2-е изд.]. – М. : Политиздат, 1986. – 703 с. – (Б-ка атеист. лит.).



Олександр Артамонов,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: к.філос.н, доц. В. І. Дуденок
НІЦШЕАНСЬКИЙ НІГІЛІЗМ

Однією з найважливіших проблем сучасного світу є знецінення ідеалів минулого, що призводить до невизначеності у діях через зневіру в ефективності будь-яких дій, підпорядкованих вищій меті. Це основна риса мислення епохи постмодерну. Для того, щоб розібратися у цьому явищі абсолютного заперечення більш докладно, треба почати ab ovo, цебто розглянути ідеї, що передували постмодернізму та створили підґрунтя для формування цього явища. Найвизначніший внесок у цей процес зробив Фрідріх Ніцше, коли проголосив смерть Бога у своїй книжці “Весела наука”. За словами Мартіна Хайдеггера, ““Бог” у словах “Бог мертвий”, якщо продумувати його за його сутністю, заміщує надчуттєвий світ ідеалів, що містять у собі ціль життя, що виситься над самим земним життям, і тим самим визначають її зверху та у відомому сенсі зсередини” [3, с. 146]. Нігілізм, як повна переоцінка старих цінностей та створення нових, є закономірною фазою розвитку європейського суспільства. Традиційна європейська мораль побудована на християнських цінностях, що відповідають вченню Нагорної Проповіді та взагалі вченню Церкви. Християнство проголошує смиренність, непротивлення злу, покірність. Як неодноразово зауважував Ніцше, ті члени суспільства, що не визнають пануюче вчення, що мають сили виступити проти Церкви, або, у більш широкому сенсі, проти Бога як пануючої системи цінностей, знищуються самим суспільством, що являє собою ні що інше як покірних, безвільних рабів “Бога”, чия сила корениться не в особистих якостях, а в кількості людей. У цьому Ніцше бачив основну причину панування негідних та слабких над сильними та величними. Християнська Церква виховує особистостей без волі до самостійної боротьби та згруповує їх у легко керовані “стада”. Фраза “Як тебе вдарили, підстав іншу щоку” є загальновідомою та виражає християнську покірливість будь-чому та будь-кому. Така смиренність, разом з прийнятим звичаєм давати милостиню бідним та іншими проявами співчуття, виховує пауперистські нахили серед членів суспільства, що призводить до амбівалентних почуттів щодо лідерів (обожнення та ненависть), втрати сили до боротьби за власне щастя etc.

Саме звідси йде ідея про Надлюдину. “Це людина “великого здоров’я”, що подолала ілюзії, відмовилася від умовностей, головною з яких є уявлення про співчуття як глибинну сутність моралі, та спрямувала свої сили на фізичне та духовне перетворення” [2, с. 163]. Ніцше протиставляє Бога Надлюдині, роблячи смерть першого причиною появи другого. “Чи це можливо! Цей святий старець у своєму лісі ще не чув того, що Бог мертвий” [1, с. 7], каже Заратустра. І одразу у наступній главі він проголошує людям: “Надлюдина – сенс землі” [1, с. 8]. “Раніше хула на Бога була найбільшою хулою; але Бог помер, і разом з ним померли його хулителі. Тепер хулити землю – найжахливіший злочин, так само, як почитати сутність незбагненного вище, ніж сенс землі” [1, с. 8]. Тут під смертю хулителів Бога мається на увазі якраз знищення суспільства, що складалося з покірних системі homines humilis – низьких, негідних людей. Ніцше закликає до життя у сьогоденні, до зневаги до душі та до піклування про своє тіло. Поза всякими сумнівами, ці заклики несуть не тільки метафізичний зміст (заперечення існування загробного світу etc.), але й суспільно-практичний у сенсі припинення служіння чужим інтересам в обмін на обіцянки та початку власне життя задля себе самого. Словом “земля” Ніцше характеризує матеріальний світ у противагу ідеальному світу Бога. Найважливішим у цьому новому світі, вільному від пут соціальних норм та обов’язків, є діяльна, розумна, вольова людина, що самостійно приймає усі рішення та панує над усім світом – Надлюдина. Якраз Надлюдина, як сутність нового світу, і створить ідеали його.

Учення Ніцше, що відкидає усі старі ідеали, отримало назву “нігілізм” (від латинського “nihil” – “ніщо”). Воно отримало різну оцінку в суспільстві. Федір Достоєвський, наприклад, як вірний син Православної Церкви та вірний підданий Російської Імперії (цебто як homo humilis, слуга “Бога” в усіх його проявах), створив безсмертний образ ніцшеанця – Розкольникова – у своєму романі “Злочин та кара”. Також відомо, що ідеї Ніцше використовувалися німецькими фашистами для створення ідеології Третього Рейху. Це створило Фрідріхові Ніцше дурну славу. Тим не менш, спотворення будь-яких ідей є закономірним явищем у людському суспільстві, невипадково Заратустра – не ніцшеанський – залишив нам легенду про незворотне осквернення усіх творінь Ормузда, у тому числі й священного вогню, Аріманом.


ЛІТЕРАТУРА

1. Так говорил Заратустра / пер. с нем. Ю. М. Антоновского. – СПб. : Издательский Дом “Азбука-классика”, 2007. – 336 с.

2. Философия : учебник / под общ. ред. В. В. Миронова. – М., 2009. – 928 с.

3. Хайдеггер М. Слова Ницше “Бог мертв” / М. Хайдеггер // Вопросы философии. – 1990. – № 7. – С. 143–176.



Олена Асєєва,

6 курс Інститу психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. А. І. Омельченко


ОБРАЗ МАТЕРІ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині – до матері, уславлюючи її благословенне ім'я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі. Для українців образ Матері триєдиний: любов до рідної неньки, яка переростає у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-України, яка потребує захисту. Образ Матері-жінки для української культури пов’язувався з берегинею-заступницею роду (а образ дівчини – з моральною чистотою). Адже головна функція сім’ї – народження дітей, а також їхнє виховання, отже – передавання наступним поколінням культури, традицій, мови, досвіду попередніх поколінь (тобто мати виконує роль визначальної ланки у збереженні етносу).

Для української родини традиційно характерна велика роль жінки і передусім матері. Зі смертю чоловіка саме вона завжди виступала на перший план, ставала главою сім’ї. Образ матері – розсудливої, доброї і водночас суворої господині – яскраво змальований у класичній літературі. Жінка як символ самого Життя була об’єктом поклоніння у українців ще з часів Трипільської культури (символи родючості та символи добробуту – жіночі статуетки, зображення сонця, тощо). У давніх українських віруваннях важливе місце займала Берегиня – мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї. Традиційний малюнок Берегині – символічна постать жінки з застережливо піднятими руками. Культ матері, який у українців пов’язувався з обожнюванням землі, став основою етнічної домінанти українського національного характеру. Юрій Липа, видатний український етнопсихолог вважає, що “... в центрі духовності (...) стоїть жінка-мати, істота, що єднає коло себе родину. Найдавніший символ того агрикультурного населення – це образ Великої Матері, божества прапрадідів сучасних українців”.

У релігійному аспекті культ жінки втілений в Богородиці. З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери, Рожаниці) було перекладено на образ Богородиці. В ньому людина вшановувала саму природу, життя, подвиг материнства. У свідомості людей Давньої Русі Богородиця сприймалась як всемогутня заступниця людства перед Богом. Вона бачилася посередником між світами, бо саме вона заступалася за грішне людство перед своїм божественним Сином. Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Ще в давні часи князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва. Саме тому хоча Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня) не є одним з найбільших християнських свят, але в Україні особливо шанується. “Українська релігійність – жіноча, релігійність колективної біологічної теплоти, яка переживається як теплота містична… Це не стільки релігія Христа, скільки релігія Богородиці, релігія матері-землі” – писав Ю. Чижевський в “Нарисах з історії філософії в Україні”. Для українців характерно поєднання сильного, владного чоловічого і мрійливого, м’якого жіночого початку. Можливо в цьому поєднанні і секрет того, що в Україні жінка традиційно лишалася рівноправною з чоловіком.



ЛІТЕРАТУРА

1. Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід [Електронний ресурс] / О. Кісь. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3050/49836/

2. Ісаєвич Д. Сімейний побут. Становище жінки [Електронний ресурс] / Д. Ісаєвич, О. Федорів. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/istkult2/ikult207.htm

3 Топачевський А. Покрова : відгомін дива [Електронний ресурс] / А. Топачевський. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3690/42971/

4. Невідомий Н. Особливості українського характеру [Електронний ресурс] / Н. Невідомий. – Режим доступу :http://h.ua/story/46458/

Наталья Братишко,

1 курс инженерно-педагогического факультета.

Научн. руковод.: к.пед.н., доц. Т. Г. Чумак

(ГОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)


ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ВЕГЕТАРИАНСТВА

Большинство людей стремится жить этично, в ладу со своей совестью и не совершая жестоких поступков. Этика вегетарианства рассматривает вопрос морального права человека на лишение животных жизни для удовлетворения своих потребностей. В первую очередь это проблема совмещения нравственности цивилизованного человека и желания питаться мясной пищей. Однако этическое вегетарианство затрагивает не только вопрос об использовании в пищу мяса убитых животных. Кроме того, человек отнимает жизнь у животных, чтобы использовать их кожу, мех, а также с целью проведения экспериментов. Современное вегетарианское движение считает отношение человека к убийству животных единой проблемой.

С появлением этических воззрений у человека можно судить об уровне его сознания: способности анализировать собственные поступки, делать выводы о своем поведении. Под этикой мы понимаем нравственное поведение человека, который не ставит свои интересы выше интересов других людей, более того, защищает интересы другого как свои собственные. Частью жизни современного общества остается насилие: это войны, уголовная и террористическая деятельность и многое другое. Казалось бы, все эти проблемы не связаны с отношением человека к животным. Но это не так: жестокость к животным – отражение низкого нравственного уровня общества, неразвитой способности к сопереживанию, отсутствие альтруизма у членов общества. Еще в античной Греции философ и ученый Пифагор убеждал, что тому, кто спокойно убивает животное, нетрудно убить и человека [1]. Получается, что отношение к животным не причина жестокости человечества, а показатель его этического уровня. Этичное поведение – результат длительной биологической и социальной эволюции человека. История человечества свидетельствует, что внутри государства этические взаимоотношения во все времена были неоднородны. Лишь совсем недавно человечество провозгласило всех людей равными и предписало обязательность соблюдения этических норм по отношению к любому человеку. Но эти этические принципы в значительной степени еще только декларируются.

Несмотря на то, что моральные принципы получали все большее признание в силу их полезности для общества, т.е. по прагматическим мотивам, эволюция этики имела другие корни – психологические, духовные. Она основана на способности человека к сопереживанию, которая лежит в основе нравственного поведения человека, его доброты, порядочности. Можно утверждать, что именно способность к сопереживанию и выделила человека из мира животных. По мере развития духовности, чувства сострадания человек стал ощущать себя неуютно от того, что его деятельность была постоянно связана с причинением страдания другим существам и даже их умерщвлению. Уже в древние времена мыслители пришли к выводу, что человеку как существу нравственному не следует становиться убийцей. Сострадание к животным имеет эмоциональную основу, а потому никакие официальные (религиозные, правовые) точки зрения на правомерность умерщвления животных на пользу человеку не могли примирить некоторых людей с такого рода жестокостью.

Альтернатива – не убивать животных, и человечество тогда станет выше в духовном отношении, почувствует на себе положительное влияние милосердного отношения к слабейшему. В обществе, где действует право сильного, а оно не может действовать ограниченно, только, например, применительно к животным, сами люди постоянно испытывают на себе жестокость и безнравственность других людей. Большинство вегетарианцев – это люди, которые поняли, что сначала нужно избавиться от склонности к насилию в своей душе и только потом помышлять о создании миролюбивого общества. Вегетарианство – это очень важный шаг на пути к совершенному обществу, и тот, кто задумается над его преимуществами, окажется в одном ряду с такими великими людьми, как Пифагор, Сократ, Платон, Плутарх, Леонардо да Винчи, Монтень, Джон Мильтон, сэр Исаак Ньютон, Вольтер, Бенджамин Франклин, Жан-Жак Руссо, Ралф Уолдо Эмерсон, Лев Толстой, Джордж Бернард Шоу, Рабиндранат Тагор, Махатма Ганди, Альберт Швейцер, Альберт Эйнштейн и Пол Маккартни.

ЛИТЕРАТУРА

1. Лаэртский Диоген. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский. – М., 1986.

2. Вегетарианство. Здоровье. Этика. – М. : Дружба народов, 1999.

Дарья Буреш,

3 курс Інституту філології та соціальних комунікацій.

Науковий керівник: ст. викладач О. Б. Червенко
Специфика на българските обреди за дъжд и плодородие

Засушаването на времето винаги е създавало тревога у селските стопани. Застрашена е цялата реколта, на която единствено се надяват. Водата е предпоставка за изобилие, благополучие и здраве, за всичко онова, което изпълва с надежда за по-добър живот. Целта на тази работа е да предложи една функционална характеристика на обредите, изпълнявани от населението на България и на някои райони в Украйна (Приморски, Бердянски и Приазовски район от Запорожка област). Методите на изследването са описателният и компаративистичният.

Обредът “Пеперуда” се изпълнява на Гергьовден, тъй като този празник и неговата обредност са свързани с постигането на плодородие, благополучие, предпазване от суша, градушка, огън и осигуряване на влага. Девойките покриват една от другарките си от главата до краката с всякакви треви и бурени. Такава я водят по къщите из селото и пеят нарочна песен. Като минават под прозорците, домакините изливат върху тях “Ойлюлето” вода. Вкъщи след песента и играта на “Ойлюлето” търкалят сито и гледат: ако се похлупи при падането, смята се, че ще бъде оскъдна годината; ако ли пък ситото падне нагоре и се отвори – плодородие ще има. Най-често момичето, което бива обкичвано и обличано, требва да бъде сираче, дори без баща и без майка. Танцувайки из цялото село, от къща на къща, девойчето заедно с придружаващите го пеперугарки отмолва дъжда, за да се роди житото. Във всяка къща пеперудата е посрещана и дарявана с жито и брашно, изнасяни в сито, за да е сита годината. Стопанките посрещат групата на пеперударките с менче с вода и поливат Пеперудата обилно, а тя се тръска и размахва ръце встрани, като наподобява летяща птица. Накрая стопанката посипва Пеперудата с брашно през сито като благославя: “както се сее брашното, тъй да се изсипе дъждът!”. После търкулва ситото и ако то се захлупи, казват, че годината ще е много плодородна. Обичаят се извършва винаги с желание да се предизвика дъжд.

Вярва се, че точно такова дете може да повлияе на боговете и светците, от които зависят дъждовете. Девойките пеят специални обредни песни, с които отправят молба към Господ за дъжд. Показателна е еднотипността на ритуала при българите в Таврия и тези, които живеят в българската държава. Това доказва единноста на българската фолклорно-обредна територия. В тези ритуали се оглежда народопсихологията на един свят, останал верен на древно митологично поведение, с което се стреми да омилостиви природата, лишила го от благословената влага, и по този начин да отдалечи заплахата за живота на традиционната общност.



Литература

1. Българско народно творчество : в 12 т. / Арнаудов М., Вакарелски Хр. – София : Български писатели, 1962. – Т. 5. – 663 с.

2. Динеков П. Български фолклор / Петър Динеков. – София : Български писател, 1972. – 584 с.
Екатерина Бурлакова,

5 курс факультета иностранных языков.

Научн. руковод.: к.филол.н., доц. Т. Г. Кликушина

(Таганрогский государственный педагогический институт)


НАЦИОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ АНГЛИЙСКИХ И РУССКИХ РЕКЛАМНЫХ ТЕКСТОВ

В наше время происходят существенные изменения во всех сферах жизни. Многие из них затрагивают сферу бизнеса, а следовательно, растет популярность и рекламного дела. Одним из основных элементов рекламы являются “магические слова”, или рекламный текст, который должен состоять из “привлекающих внимание и хорошо запоминающихся фраз” [2, с. 448]. Однако составителям таких текстов необходимо учитывать, прежде всего, коммуникативную направленность сообщения, передаваемого рекламой. Иными словами, события, обычаи, традиции, быт, и другие национальные особенности, связанные с культурой народа, для которого создается данная реклама.

Данный вопрос рассматривался О. Давыденковой, с точки зрения феномена прецедентности. Автор отмечает, что рекламные тексты в настоящее время содержат обращение не к понятию, а к образу, и объясняет это активным употреблением прецедентных феноменов в рекламных сообщениях. По ее мнению, “прецедентные феномены представляют собой основные составляющие когнитивной базы лингво-культурного сообщества” [1, c. 402]. Одним из примеров, по словам исследователя, может служить следующее использование аппликации: Mercedez-Benz: The 2002 M-Class. Much ado about everything. Заменив “nothing” из заголовка комедии Шекспира на “everything”, создатели рекламы позаботились о создании имиджа новизны и престижности автомобиля, как отмечает О. Давыденкова [1, c. 403]. Примером также может служить создание рекламы с участием широко известных в данной стране личностей: в рекламе Pepsi со слоганом “Dare for more” часто появляется Д. Бекхэм. Настоящее исследование посвящено, прежде всего, анализу различных элементов текста в печатной рекламе, таких как заголовки и основной текст. “Заголовки нацелены на потенциальных потребителей, они останавливают внимание читателя, идентифицируют товар, инициируют продажу и приглашают к прочтению основного текста. Основной текст предоставляет читателю убедительные аргументы: подтверждения обоснованности рекламных заявлений и причин, по которым следует купить товар” [2, c. 455–459].

Изучение основных стилистических характеристик рекламных текстов представляется нам не менее важным, поскольку “слова и изображения совместно представляют творческую концепцию, однако именно умные фразы и “волшебные слова”, придуманные копирайтерами, обеспечивают понятность и запоминаемость идей” [2, c. 450–453]. Далее в работе мы планируем рассмотреть основные элементы телевизионной рекламы (аудио- и видеоинструменты), в которых отражены английские и русские национально-культурные особенности. “Для создания интригующего и настойчивого обращения в телевизионной рекламе используются действие, эмоции и демонстрация” [2, c. 465–472]. Таким образом, мы считаем, что проблема связи восприятия и эффективности воздействия рекламы на потребителя зависит во многом от национально-культурных особенностей, которые отражены в рекламных текстах, и предполагаем, что их изучение будет способствовать дальнейшему развитию современной рекламы.



ЛИТЕРАТУРА

1. Давыденкова О. А. Рекламный текст и использование феномена прецедентности как фактора воздействия на адресата / О. А. Давыденкова // Междун. конгресс по когнитивной лингвистике : сб. мат-лов 26-28 сентября 2006 г. / отв. ред. Н. Н. Болдырев. – Тамбов : Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 2006.

2. Уэллс У. Реклама : принципы и практика / Уэллс У., Мориарти С., Бернетт Дж. ; пер. с англ. под ред. Л. Богомоловой. – [7-е изд.]. – СПб. : Питер, 2008. – 736 с.

Мария Бухарина,

2 курс исторического факультета.

Научн. руковод.: к.юр.н., доц. А. Г. Кравченко

(Таганрогский государственный педагогический институт)


ПРОБЛЕМЫ ПОЛИТИЧЕСКОГО АБСЕНТЕИЗМА

В СОВРЕМЕННОЙ РОССИИ

Одним из современных институтов, призванных обеспечить консенсус между интересами различных слоев общества, является институт прямой демократии. В России актуальность проблемы концепции и законодательного совершенствования института демократических выборов, создания технологий активизации граждан в политической жизни исторически назрела еще с начала 90-х годов. Однако научная разработанность данной темы по-прежнему находится на начальном этапе. Между тем данную проблему можно обозначить понятием “абсентеизм”. Абсентеизм представляет собой неотъемлемую часть политической жизни, построенной на принципах демократии и свободы. Он является феноменом политической жизни не только псевдодемократических обществ, но и государств с развитыми демократическими системами управления. Целью данной работы является разработка способов решения проблем активности населения в политическом процессе.

Для формирования путей решения необходимо обозначить причины феномена политического абсентеизма, среди которых выделим следующие: 1. Предсказуемость результатов выборов, отсутствие острых конкурентных начал в политической системе страны. 2. Недоверие избирателей к кандидатам или к самой процедуре выборов, отсутствие реальных политических альтернатив. 3. Низкий уровень политической культуры. 4. Традиционный нигилизм институтов демократии. 5. Бытовые причины и условия (хозяйственная занятость, болезнь, работа и т.п.). Данные причины принадлежат к тем аспектам политической жизни общества, которые на протяжении последних десятилетий находятся в центре внимания как отечественных, так и зарубежных социо-политологов. Абсентеизм присутствует в любом обществе: в развитом и неразвитом, демократическом и тоталитарном и т.д. Его причины разнообразны, но наибольший интерес представляют его деструктивные формы, а именно: неверие граждан в эффективность политических институтов; отсутствие политической культуры; политический протест или политическая традиция.

Различные авторы по-разному относятся к решению проблем абсентеизма, по своей сущности абсентеизм не опасен как таковой, но в современной России он вышел за рамки явления, став тем самым потенциальной политической силой, которая уже содержит в своём составе большинство, т.е. абсентеизм сконцентрировал в себе огромный электоральный резерв. Более того, сегодня наблюдается феномен увеличение абсеинтически настроенной общности граждан, в форме выражения недоверия существующей политической системе, ее безальтернативности с точки зрения политических сил, политической аппозиции. Потенциальная опасность данной группы стала столь высока, что на уровне федерального законодательства были проведены ряд изменений, маскирующих протестную группу. В том числе отменена графа “против всех”, явно проявляющая протестную группу, а также отменен порог явки избирателей во избежание массового срыва выборов. Однако в реальности, с ростом социального недовольства в стране данная электоральная группа “против всех” только увеличивается. Очевидно, что очередные меры по маскировке формальных форм демократии не решают проблемы нарастания политических противоречий в обществе и не снимают вопроса политического абсентеизма.

Исходя из сказанного, можно предложить следующее: 1. Причины политического абсентеизма в России невозможно решить принятием нормативных актов или директивных предписаний; формирование политической культуры – это долгий исторический процесс. Первыми шагами в этом направлении может быть социальная пропаганда политической активности граждан, а также создание политико-правовых условий, исключающих применение в процессе выборов административного ресурса. 2. Недоверие избирателей к кандидатам или к самой процедуре выборов, отсутствие реальных политических альтернатив является ключевой причиной формирования протестного электората. Отсутствие настоящей возможности большинства граждан лоббировать свои интересы в законотворчестве и общей политике страны противопоставляет общество и государство, создавая условия для разрастания сильнейшего политического конфликта. В связи с этим необходимым видится создание политико-правового механизма, создающего реальные гарантии для граждан, обладающих талантами, знаниями в области государственного строительства независимо от их экономического достатка, неформальных связей и теневого финансирования. 3. Традиционный нигилизм институтов демократии может преодолеваться только экономическими и культурными успехами государства. Поэтому ключевым методом смены нигилистических традиций и настроений на активную политическую позицию является поднятие экономики государства (производства, сельского хозяйства, высокотехнологичных научных исследовательских институтов), поддержание культурно-духовных традиций и системы образования.

Владислав Военнов,

2 курс отделения культурологии.

Научн. руковод.: к.ист.н. Ф. А. Дорофеев

(Нижегородский государственный

университет им. Н. И. Лобачевского)
РОЛЬ И ЗНАЧЕНИЕ ВИДЕНИЯ G12 В СТРУКТУРЕ

РЕЛИГИОЗНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ “ПОСОЛЬСТВО ИИСУСА”

В современном Российском обществе сосуществуют различные конфессии. Протестантизм – одна из культурнообразующих религий России. В ее рамках развиваются новые религиозные объединения и деноминации. В связи с возрождением религиозности и принятием законов о “Свободе совести” и “Свободе вероисповедования”, закона “О некоммерческих организациях” идёт активное создание новых религиозных групп. Религиозная община Христиан Веры Евангельской “Посольство Иисуса”, представленная к рассмотрению в настоящей работе, тоже относится к протестантской деноминации. За небольшой период своего существования число верующих церкви увеличилось с 300 до 1100 человек, что определено рядом причин. В настоящее время “Посольство Иисуса” находится в процессе расширения. Прирост церкви стабильный и составляет приблизительно от 3 до 8 человек в месяц в одном Нижнем Новгороде.

Главенствующее положение в этом процессе имело включение в основу организации экономически-религиозной системы Видения 12 (G12). Эта система была выработана в Боготе (Колумбия) как особая форма понимания и трактования Библии, нацеленная на постоянный рост и расширение церкви. Видение G12 выработало совокупность обрядов, определило форму служения и переосмыслило стратегию расширения общины, превратив церковь в сумму групп, состоящих из 12 человек. Ведущая роль в этой стратегии отводиться “Лестнице успеха”. Каждый верующий рассматриваемой группы должен получить знания, позволяющие ему создать свою группу в составе церкви, где он станет лидером. Реализовать поставленную задачу возможно лишь посещая платные “курсы лидерства”. Кроме того G12 во многом оказывает сильнейшее воздействие на образ жизни представителей церкви, что определяет их религиозную практику: собрания по домам или собрания группы, виды молитв, коллективное воскресное служение, уплату десятины и организацию социального служения. Серьезным образом повлияла эта практика и на реализацию таинств: крещение, исповеди и причастия.

Наиболее значимым мероприятием в церкви рассматриваемых христиан является инкаунтер, который сформировался под влиянием структуры G12. Значение этого процесса заключается в серьезном воздействии на верующего, совершающего обряд, его укреплении в церкви. Обряд в комплексе теологических установок группы считается необходимым для спасения души, что поднимает его значение до положения особой важности в жизни этой цекрви христиан Веры Евангельской. Как следствие, оно имеет четкую организацию, требует серьезной подготовки адептов церкви и проводится в строго определенные дни. Важнейшим элементом инкаунтера является “Крещение Святым Духом”, характерное в основном для пятидесятников. Кроме того верующие церкви Посольство Иисуса появляются и в других городах, где также под воздействием G12 происходит создание новых объединений. Другим фактором развития общины Христиан Веры Евангельской “Посольство Иисуса” является социальная деятельность верующих, направленная на социальную работу с людьми, употребляющими наркотические средства или подверженным алкоголизму. Приблизительно 50% верующих общины составляют бывшие реабилитированные, прошедшие курс лечения. Таким образом, Церковь “Посольство Иисуса” является качественно новой организационной структурой, использующей зарубежные методики, направленные на стабильное расширение числа верующих, которое будет и в дальнейшем увеличиваться как в Нижегородской области, так и за ее пределами.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка