Том Педагогічні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Сторінка13/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.81 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21

ЛІТЕРАТУРА

1. Марочко Г. Професіоналізм вихователя дитячого будинку // Дошкільне виховання. – 2000. – №2. – С.10-11.

2. Савенкова Л. Ініціатива педагога в спілкуванні з учнями // Початкова школа. – 1998. – №5. – С. 6-7.

3. Ревуцька О.В. Мовленнєва компетенція педагога: Зб. наук. пр. – Бердянськ. – №3. – С. 90.



Ольга Зрілих,

5 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ас. Г.О.Лопатіна
ФОРМУВАННЯ ВИРАЗНОСТІ МОВЛЕННЯ ЗАЇКУВАТИХ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У наш час заїкання становить одну з гострих проблем логопедії. У всьому світі визнається, що заїкання являє собою важку проблему як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Останнім часом сфера виразності мовлення у вивченні заїкування залишається недостатньо розробленою. Експериментальних даних про мелодику та темп мовлення недостатньо, особливо в заїкуватих дошкільників.

Проблема заїкання інтенсивно вивчалась та висвітлювалась в літературі упродовж усього ХХ та поч. ХХІ ст. Наукова розробка проблеми заїкування в логопедії пов’язана з іменами відомих психіатрів І.Сикорського, М.Неткачева, В.Гіляровського; науковців Н.Власової, Є.Рау, В.Селіверстова, Н.Чевельової, С.Миронової, Л.Андронової, Г.Волкової, Ю.Некрасової, В.Шкловського та ін.

Мета нашого дослідження – вивчення та апробація методів формування виразності мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку.

Завдання: 1) уточнити сутність поняття “заїкання”, “виразне мовлення”, “інтонація”, “синтагма”, “синтаксичний наголос”, “фраза”; 2) з’ясувати особливості виразності мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку; 3) вивчити та систематизувати існуючі методики роботи над інтонаційними характеристиками мовлення; 4) запропонувати вдосконалену методику роботи з формування виразності мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: дитина дошкільного віку, що заїкається.

Предмет дослідження: методика формування виразності мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що методика формування виразності мовлення заїкуватих дітей дошкільного віку буде ефективною, якщо основними засобами навчання виступатимуть класичні логопедичні методики у поєднанні з новітніми розробками у галузі корекційної роботи із заїкуватими дітьми дошкільного віку.

У даному дослідженні нами наведено такі напрямки корекційно-логопедичної роботи з заїкуватими дітьми: робота над мовленнєвим диханням; інсценівки; логопедична ритміка, співи; лялько терапія; сюжетно-рольові ігри; оригамі; вправи на розвиток дрібної моторики пальців руки; проговорення скоромовок; чистомовки.

Отже, нами було запропоновано декілька напрямків роботи із заїкуватими дітьми з формування в них виразності мовлення. Важливо, що всі вони здійснюються в ігровій формі, а гра, як відомо, є провідною діяльністю дітей дошкільного віку.

Таким чином, вибір раціональних шляхів корекції має особливе значення на початковій стадії розвитку заїкування, тому що залежить від індивідуальних особливостей заїкуватих і тяжкості заїкування, від особливостей усього лікувально-педагогічного комплексу та методики логопедичної роботи, та навіть від обраної системи оцінок результатів цієї роботи. Успішне подолання напряму пов’язане із систематичною, скурпульозною та досить тривалою роботою, яка потребує зусиль зі сторони спеціалістів та самих заїкуватих. І результати такої спільної, спрямованої роботи дозволяють оптимістично дивитися на здатність подолання заїкування.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Белякова Л.И., Дьякова Е.А. Логопедия. Заикание: Учебное пособие для студентов дефектологических факультетов высших педагогических учебных заведений. – М.: В.Секачев, Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2001. – 320 с.

  2. Волкова Г.А. Игровая деятельность в устранении заикания у дошкольников. – М.,1983.

  3. Игры в логопедической работе с детьми: Книга для логопеда // Ред-сост. В.И.Селиверстов. – М., 1987.

  4. Рычкова Н.А. Логопедическая ритмика. Диагностика и коррекция произвольных движений у детей, страдающих заиканием: методические рекомендации. – М., 1997.

  5. Селиверстов В.И. Заикание у детей. Пособие для логопедов. – М., 1994.



Світлана Мясоєдова,

5 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ас. М.В.Лепетченко
ФОРМУВАННЯ ВИРАЗНИХ ЗАСОБІВ МОВИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ
Однією зі складних й актуальних проблем корекційної педагогіки є створення умов для формування в дітей із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) здатності до оволодіння засобами образної виразності мови, як необхідної передумови гармонічного розвитку й соціалізації особистості. Однією з необхідних умов формування такої здатності є використання образотворчої діяльності як найбільш ефективного прийому, що дозволяє подолати характерні для дітей із мовленнєвим недорозвиненням розбіжності між дією, словом і образом, що надає можливість уточнення тих словникових категорій, які найбільш грубо порушені у дітей із ЗНМ.

Несформованість фонетико-фонематичного, лексичного, граматичного компонентів мовленнєвої системи дітей із ЗНМ впливає на розвиток їхнього зв’язного мовлення, на мовленнєву поведінку. Окреслені недоліки в мовленнєвій системі призводять до збідніння експресивної лексики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення й створюють утруднення в оволодінні засобами виразності зв’язного висловлення, якими є епітети, порівняння, метафори, уособлення, антоніми й синоніми.

Актуальність теми зумовлена необхідністю збагачення зв’язного мовлення дітей із ЗНМ засобами образної виразності (порівняннями, епітетами, уособленнями, метафорами, синонімами й антонімами) на матеріалі образотворчої діяльності; недостатньою розробленістю питань розвитку прагматичного компонента мовленнєвої компетенції дошкільників із ЗНМ; універсальним значенням здатності до творчої уяви для формування виразних засобів мови й образотворчої діяльності.

Мета дослідження – вивчення особливостей використання виразних засобів мови й образотворчої діяльності дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення, обґрунтування й розробка організаційних форм, змісту й методів корекційно-педагогічної роботи з формування здатності до сприйняття й адекватного використання засобів образної виразності.

Об’єкт дослідження – мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Предмет дослідження – формування здатності до оволодіння зображувально-виразними засобами зв'язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ у ході корекційно-педагогічної роботи.


Несформованість здатності до сприйняття й використання засобів образної виразності пов’язана із системністю недорозвинення мовлення дітей із ЗНМ. Подолання наявних проблем можливо при комплексному корекційно-педагогічному впливі. Використання взаємозв'язку мовленнєвої й образотворчої діяльності, комунікативно-діяльнісного підходу, системи спеціальних вправ буде сприяти формуванню зображувально-виразних засобів зв’язного мовлення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

Особливості сприйняття й відтворення засобів образної виразності мови дітьми із ЗНМ частково обумовлені специфікою їхнього мовного розвитку.

Діти із загальним недорозвиненням мовлення мають достатні потенційні можливості для оволодіння засобами сприйняття й відтворення виразних засобів мови. Але для цього мають бути створені спеціальні умови, що сприяють вихованню вміння свідомо вибирати найбільш доречні для зв’язного висловлення мовні засоби, що забезпечує повноцінний мовний розвиток дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Робота над засобами виразності образотворчої діяльності є базою для засвоєння емоційно-експресивних засобів мови, для оволодіння такими комунікативними якостями зв’язного мовлення, як образність і виразність.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. – М.: Просвещение, 1973. –198 с.

  2. Выготский Л.С. Основы дефектологи. – СПб.: Лань, 2003. – 656 с.

  3. Кобернік Г.М., Синьов В.М. Основи дефектології. – К.: Вища школа, 1994.

  4. Лапшин В.А., Пузанов Б.А. Основы дефектологии. – М.: Просвещение, 1990. – 143 с.

  5. Липа В.А. Психологические основы педагогической коррекции. – Донецк: Лебідь, 2000. – 319 с.



Ірина Бабойда,

5 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ас. Г.О.Лопатіна
ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
Відомим є той факт, що порушення мовлення відбиваються на психічному розвитку дитини, формуванні її особистості й поведінці (вторинні розлади). Вітчизняними психологами висунуто теорію взаємозв’язку мовлення з іншими аспектами психічного розвитку, що затверджує її провідну роль в опосередкуванні психічних процесів. Як показали роботи Л.Виготського, О.Леонт’єва, А.Лурії та інших учених, людські форми поведінки, мовлення, психічні функції й здатності не дані дитині від народження, вони формуються під вирішальним впливом цілеспрямованого навчання й виховання, умов її життя в соціумі.

Проблема впливу мовленнєвих порушень на особистість дошкільників є дуже актуальною у зв’язку з тим, що діти з вираженими мовленнєвими порушеннями в більшості випадків викликають до себе негативне відношення ровесників, що кривдить їх самолюбство, у дитини виникає необхідність уникати колективних ігор, спілкування в інших видах діяльності. Таким чином, це призводить до низки небажаних відхилень у поведінці, характері дитини (замкнутість, дратівливість, апатія, негативізм).

Недостатній рівень розвитку навичок комунікації у дитини, пов’язаний з мовленнєвими проблемами, може призвести до труднощів у спілкуванні з іншими людьми, порушенню соціальних зв’язків з навколишнім світом, до почуття відкинутості й самотності. Великого значення в розробці проблеми профілактики мовленнєвих розладів має визначення факторів, що забезпечують нормальний розвиток мовлення в дітей.

Аналіз науково-методичної літератури та результати експери-ментальної роботи показали, що мовленнєві дефекти значною мірою впливають на формування особистості дитини дошкільного віку, саме тому метою нашого дослідження є вивчення мовленнєвих факторів, які обумовлюють особливості формування особистості дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження – психофізичний розвиток дітей із мовленнєвими порушеннями.

Предметом нашого дослідження є особливості діагностики психофізичного розвитку дітей з порушеннями мовлення.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз, узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної, методичної спеціальної літератури); емпіричні (спостереження за формуванням особистості дітей із мовленнєвими порушеннями, бесіди з батьками й педагогами, проведення психолого-педагогічного експерименту констатувального характеру); статистичні (кількісна та якісна обробка результатів).

Наша робота була спрямована на виявлення ступеня відхилення в психіці дитини з вадами мовлення в умовах її діяльності і включала в себе проведення обстеження дітей за допомогою методик А.Лазурського, Л.Бурлачук, Р.Бернса, а також на виявлення особливостей формування особистості у дітей даної категорії. Рішення цих завдань нерозривно пов’язане з профілактикою і своєчасним виявленням відхилень у фізичному, нервово-психічному й мовленнєвому розвитку дітей.

Результати дослідження дозволили нам зробити такі висновки: мовленнєві порушення не можуть зникнути самостійно, тому необхідна систематична, корекційно-попереджувальна робота, яка сприятиме психофізичному розвитку дітей, а шляхом спеціального корекційного втручання в багатьох випадках вдалося запобігти або загальмувати появу в дітей різних відхилень від норми, зокрема мовленнєвої патології; у системі психопрофілактичних заходів істотного значення має своєчасне генетичне консультування майбутніх батьків з метою попередження розвитку тих або інших відхилень у нервово-психічному й, зокрема, мовленнєвому розвитку дитини; нервово-психічне здоров’я, що забезпечує нормальний мовленнєвий розвиток дитини, залежить багато в чому від міжособистісних відносин у родині; у навчальному процесі має передбачатися велика кількість годин на виробничо-трудове навчання, а вчителі, вихователі й логопед спільно в процесі навчальної й трудової діяльності мають корегувати загальний і мовленнєвий розвиток дітей.
ЛІТЕРАТУРА

1. Ефименкова А.С. Формирование речи у дошкольников. – М.: Просвещение, 1985. – 112 с.

2. Карпова Н.Л., Волкова Н.В. Практически ориентированные иследования в логопсихотерапии // Дефектология. – 2006. – №4. – С. 18-28.

3. Соботович Є. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (у його граматичній ланці) дитини дошкільного віку // Дефектологія. – 2003. – №2. – С. 7-12.



Марина Лепетченко,

6 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: к.мед.н., доц. Л.Н.Томіч
ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКИ ТА ГРАМАТИЧНОЇ БУДОВИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ 5–6 РОКУ ЖИТТЯ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ ІІІ ТА ІV РІВНІВ ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ
Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти та її основні досягнення й здобутки спрямовані на забезпечення реалізації прав дітей, які потребують спеціальної психолого-педагогічної допомоги корекційних педагогів.

Серед дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку значну частину становлять діти із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), специфіка якого полягає в системному порушені всіх сторін мовлення. Низький рівень мовленнєвої компетенції у дітей із ЗНМ постає серйозною перешкодою для опанування ними навички спілкування рідною мовою, призводить до появи численних помилок в усному і писемному мовленні під час навчання в початковій школі, стає причиною відставання у засвоєні предметів мовного циклу, а також цілісної системи шкільних знань. Виникнення труднощів у мовленнєвому розвитку дитини гальмує її розвиток в цілому. Усвідомлення власної мовленнєвої недостатності викликає негативні емоційні стани: почуття соціальної неповноцінності, страх мовлення, постійні переживання. Усе це ставить під загрозу соціальну значущість особистості і спричинює формування своєрідних психологічних і патопсихологічних особливостей, що потребує спеціальної роботи, спрямованої на соціальну адаптацію та реабілітацію дитини.

Тому питання корекції вад мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, проблема формування лексики та граматичної будови мовлення є надзвичайно актуальною в сучасній спеціальній педагогіці та логопедичній практиці.

Зазначена проблема не нова для логопедії. Її неодноразово порушували в своїх працях М.Хватцев, Р.Левіна, Т.Філічева, О.Мастюкова, Г.Чиркіна, М.Гріншпун, Н.Жукова, Р.Лалаєва, Н.Серебрякова; сучасні дослідники: Є.Соботович, Л.Трофименко, Н.Андрущенко, Т.Ткаченко та ін.

Об’єкт дослідження – особливості розвитку лексики та граматичної будови мовлення у дітей 5-6 року життя із ЗНМ ІІІ та ІV рівнів.

Предмет дослідження – дидактична гра як засіб формування лексики та граматичної будови мовлення у дітей 5-6 року життя із ЗНМ ІІІ та ІV рівнів.

Мета дослідження – вивчити, систематизувати, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання дидактичної гри як засобу формування лексики та граматичної будови мовлення у дітей 5-6 року життя із ЗНМ ІІІ та ІV рівнів. Методи дослідження: теоретичні: аналіз проблеми на основі вивчення психолого-педагогічної, лінгво-дидактичної та методичної літератури з проблеми дослідження; емперічні: вивчення анамнестичних даних, бесіди, спостереження за освітньо-корекційним процесом, аналіз педагогічної документації, моделювання корекційного процесу; кількісна та якісна обробка даних.

Корекціна робота, спрямована на формування лексико-граматичної будови мовлення, заснована на використанні дидактичної гри, в якій основний акцент робиться на граматичному оформленні слів (їх морфологічної будови, способу зв’язку з іншими членами речення), дозволяє формувати в дітей порушені психологічні механізми, які зумовлюють розвиток мовлення. На логопедичних заняттях за такого підходу основна увага приділяється одній з лексико-граматичних категорій, що потребує корекції у дітей із ЗНМ. Це дозволяє цілком сконцентрувати сприймання дітей на граматичні формі, що вивчається, оскільки кожна граматична форма для нормалізації потребує окремого системного та детального опрацювання. У даному випадку словник є основою, з якого складається будівля стійкого уявлення про відповідні граматичні закономірності.

Зазначена форма корекційної роботи з дітьми із ЗНМ, що відображає сучасний рівень наукових знань про мову та мовленнєву діяльність, які знайшли відображення в лінгвістичних, психолого-педагогічних, психо- та нейролінгвістичних дослідженнях, дозволяє створити умови для збагачення мовного досвіду дитини, засвоєння нею нових мовних знань та якісного їх використання в мовленнєвій комунікації.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Соботовіч Є. Концепції стандарту спеціальної освіти дітей дошкольного віку з порушеням мовленнєвого розвитку // Дефектологія. – 2002. – №1. – С. 2-7.

  2. Трофіменко Л. Новий зміст колекційного навчання з розвитку мовлення дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ ІІ-ІІІ рівнів // Дефектологія. – 2007. – №3. – С. 34-38.

  3. Устранение общего недорозвития речи у детей дошкольного возраста / Т.Б.Филичева, Г.В.Чиркина. – М.: Айрис-пресс, 2005 – 224 с.



Інна Булах,

5 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ас. Г.О.Лопатіна
ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕНЬ СЛОВОТВОРЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Найголовніша характеристика дозрівання людини – формування мовлення. Розвиток мовлення важливо почати з перших днів життя дитини і поступово ускладнювати завдання. Також важливим є і виявлення на ранніх стадіях розвитку дитини порушень мовлення.

Наша тема залишається актуальною не зважаючи на те, що проблема формування мовлення взагалі і порушень мовлення у дітей з різними патологіями є достатньо вивченою. Проте робіт зі словотворення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення недостатньо.

Проблемою розвитку мовлення, причинами та формами його порушень, а також засобами корекції займались і займаються багато відомих вчених, наприклад, Н.Жукова, О.Мастюкова, А.Ястрєбова, Г.Чіркіна, Т.Фльоріна, О.Ревуцька та багато інших. Але недостатньо досліджень, у яких розроблено методику диференційованого підходу до робіт з різними групами дітей із ЗНМ. Адже до ЗНМ відносять дітей із дизартрією, ринолалією та іншими важкими ураженнями мовленнєвої діяльності. Тому потрібно чітко розділяти дітей із ЗНМ за групами, працювати з кожною дитиною за особливою програмою. Відомим є той факт, що у грі дитина приміряє на себе зовсім інші ролі і їй легше подолати ті недоліки, які вона не може подолати в реальності.

Саме тому метою нашої роботи є дослідження проявів порушень словотворчості у дітей із ЗНМ та процес корекції даних порушень з використанням дидактичної гри.

Предметом дослідження є корекція порушень словотворення у дітей дошкільного віку за допомогою ігрових прийомів.

Об’єкт дослідження – мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку із ЗНМ.

У нашій роботі були використані такі методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури; проведення психолого-педагогічного експерименту; кількісна та якісна обробка результатів.

Дослідження проводилось у три етапи: на першому етапі ми провели діагностування словотворення старших дошкільників із ЗНМ; на другому етапі було підібрано спеціальну систему дідактичних ігор з подолання порушень словотворення у дітей із ЗНМ; на третьому етапі було проведено діагностування словотворення старших дошкільників із ЗНМ після проведення корекційної роботи.

Результати експериментального дослідження дозволили нам побудувати систему корекційної роботи з подолання порушень словотворення у дітей із ЗНМ дошкільного віку засобами ігрової діяльності.

Після проведеної роботи з досліджуваної проблеми ми дійшли таких висновків: словотворення – процес утворення нових слів на основі однокорінних слів або словосполучень за допомогою прийнятих у даній мові засобів. Словотворення є складним процесом; робота з дітьми із ЗНМ базується на основі індивідуальних психофізичних особливостей кожної дитини; дидактична гра є сильним стимулом для прояву дитячої самодіяльності і має використовуватись у інтересах розвитку мовлення дітей.

Дослідження показало, що окремі елементи словотворення та загальний рівень словотворення вцілому значно виріс та наблизився до норми, а процес словотворення став більш невимушений і майже не викликав труднощів. Крім того, нами відзначені прояви самостійності дітей у використанні набутих знань у різних (змінених) умовах.

Таким чином, використання дидактичних ігор за спеціальною програмою дає змогу розвивати словотворення у дітей старшого дошкільного віку з ЗНМ.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. Преодоление общего недоразвития речи. – М.: Просвещение, 1990.

  2. Игры в логопедической работе с детьми / Укладчик В.И.Селиверстов. – М., 1987.

  3. Кубрякова Е.С. Что такое словообразование. – М., 1965.

  4. Логопедия. Волкова Л.С., Шаховская С.Н., - М.: Владос, 1998.

  5. Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. Коррекционное воспитание детей пятилетнего возраста с ОНР. – М.: Педагогика, 1991.



Олена Чернишова,

6 курс соціально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О.В.Ревуцька
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ДИЗАРТРІЄЮ
Концептуальні засади реформування дошкільної і початкової ланок освіти окреслюють ключові тенденції у розвитку сучасної системи національної освіти, нові вимоги до підготовки дітей шестирічного віку до навчання, передбачають виховання свідомого ставлення до мови та обов’язкове оволодіння основами української літературної мови як провідної передумови засвоєння шкільних знань, умінь і навичок. Усе це надає особливої актуальності вивченню проблеми формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення й зумовлює необхідність дослідження розвитку мовлення таких дітей та процесу їх мовленнєвої підготовки до навчання.

У сучасних умовах особливого значення набуває пошук інноваційних шляхів підготовки дітей із дизартрією до школи, що реалізували б напрями, визначені в “Концепції лінгвістичної підготовки аномальних дітей до шкільного навчання” (Є. Соботович, 1997). Формування мовленнєвої готовності дітей з дизартрією розглядається як процес підготовки до школи й особистісного становлення кожної дитини відповідно до її індивідуальних можливостей, що забезпечує успішність соціальної інтеграції дошкільника в шкільне життя.

Виявлення в дітей старшого дошкільного віку порушень усного мовлення, особливо дизартрії, її стертих форм, спричиняє спочатку несформованість мовленнєвої готовності таких дітей до школи й труднощі оволодіння писемним мовленням та неуспішність навчання в цілому. Загострюється суперечність між вимогами початкової школи до мовленнєвої підготовки майбутніх школярів та якістю мовленнєвої готовності дітей із дизартрією до школи. У зв’язку з цим, необхідно з’ясувати причини такого явища, стан мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з дизартрією, педагогічні умови забезпечення відповідної організації процесу мовленнєвої підготовки, що сприятиме фізичному, психічному і соціальному розвиткові у відповідності до сучасних вимог початкової школи.

Об’єктом дослідження є мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку з дизартрією.

Предмет дослідження: методична система формування мовленнєвої готовності у старших дошкільників зі стертою дизартрією.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка організаційно-дидактичної моделі забезпечення мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з дизартрією до навчання в школі.

Формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з дизартрією до навчання в школі буде ефективним у результаті дотримання взаємопов’язаних організаційно-педагогічних, загальнодидактичних й технологічних умов: проведення педагогічної й логопедичної діагностики рівня розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку з дизартрією; формування мотивації комунікативно-мовленнєвої діяльності; застосування комплексного підходу до розвитку мовлення і навчання мови; створення педагогічно доцільно організованого навчально-корекційного і комунікативно-мовленнєвого середовища.

У роботі використовувались теоретичні і практичні методи наукового дослідження: вивчення, аналіз та узагальнення педагогічної, логопедичної, психолого-педагогічної і методичної літератури з питань мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі; аналіз навчальних програм та методичних посібників; теоретичне обґрунтування методики формування мовленнєвої готовності дітей зі стертою дизартрією до навчання; синтезування результатів експерименту; цілеспрямоване спостереження за навчально-виховним процесом та мовленням старших дошкільників із порушеннями мовлення і без них, бесіда; педагогічний експеримент.

Вперше розроблено й експериментально перевірено організаційно-дидактичну модель формування мовленнєвої готовності до школи дітей старшого дошкільного віку зі стертою дизартрією, виявлено її послідовні етапи організаційно-діагностичний, корекційно-діяльнісний, функціонально-мовленнєвий; визначено психолого-педагогічні умови, напрями і засоби формування мовленнєвої готовності дітей зі стертою дизартрією до шкільного навчання; виявлено критерії і показники, рівні сформованості мовленнєвої готовності дітей до навчання; уточнено поняття “мовленнєва готовність дітей із дизартрією до школи”, “комунікативна готовність дітей із дизартрією до школи”.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка