Том Педагогічні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Сторінка21/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.81 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

ЛИТЕРАТУРА

  1. Владышевская Т.Ф. К вопросу об изучении традиций древнерусского певческого искусства // Из истории русской и советской музыки. – М., 1976. – С. 142-150.

  2. Мартынов В.И. Культура, иконосфера и богослужебное пение Московской Руси. – М., 2000.

  3. Медушевский В.В. Концепция: основы духовно-нравственного воспитания и образования в школе. – Минск, 2001.

  4. Николаева Е.В. История музыкального образования. Древняя Русь. Конец X – середина XVII столетия. – М., 2003.



Наталія Насипайко,

4 курс факультету естетичного

та фізичного виховання.

Наук. керівник: ст. викл. Н.П.Ткачова


інноваційні ТЕХНОЛОГІЇ НА уроках музики як засіб розвитку здібностей та креативності мислення учнів
На сучасному етапі в роботі сучасного вчителя актуальною є тема переходу від традиційної до особистісно-орієнтованої освітянської парадигми, введення сучасних інноваційних методик для підвищення інтересу учнів до навчання, розвитку креативності їх мислення, творчості тощо.

Визначення стратегічного напряму розвитку світових освітніх систем хвилює практично все світове суспільство. Головною є проблема визначення пріоритетів освіти та її реформування.

Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі більш високий рівень знань виявляють оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміють відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів.

Дитина – складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура, де вона навчається, є достатньо примітивною. Програма особистісного розвитку, яка закладена в дитину, постійно зазнає деформації.

Гуманізації освіти, її орієнтація на розвиток особистісного потенціалу учня, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. При цьому процес навчання має бути психологічно і валеологічно обґрунтованим.

У законі про Освіту в стратегічних завданнях реформування освіти зазначено: “створення передумов для розвитку здібностей молоді, широке застосування нових інформаційних технологій”.

Як було зазначено вище, сучасна освіта має орієнтацію на розвиток особистісного потенціалу учня, тобто центром навчання є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. І.Якиманська як одну із моделей особистісно-орієнтованої педагогіки виокремлює соціально-педагогічну модель, яка виховує особистість із попередньо заданими якостями. Як ми можемо використати це на уроках музики? Якщо учень має невеликі музичні дані, але він може збирати інформацію, аналізувати її, зрозуміло доносити до уваги інших, то в такому випадку доцільно використовувати інтерактивні методи навчання, запропоновані О.Гумінською.

У процесі слухання музики учні можуть бути залучені до обговорювання музичного твору в групах з певними функціями, наприклад: 1) група “археологів”, які розкопали старовинний нотний запис (завдання: що розшифрували, що можна сказати про цю людину, яка жила 200 років тому?); 2) група “психологів” (завдання: людина прийшла до психолога розповісти про наболіле, що можна сказати про цю людину?); 3) група “письменників”, які візьмуть музичний образ у основу створення образу літературного; 4) група “кінорежисерів”, які мають розповісти про свій фільм, що буде озвучений прослуханою музикою.

Способом вираження особистих думок із приводу прослуханих музичних творів у старших класах може стати гра “мікрофон”.

Вивчення психолого-педагогічної, методичної літератури, аналіз низки досліджень показав, що саме особистісно-орієнтоване навчання якомога повніше розкриває здібності учнів на уроках музики, що саме використання інтерактивних та інноваційних методик допомагає зв’язати музику з життям підростаючого покоління.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі: Навчальна книга. – К.: Богдан, 2007. – С. 76- 77.

  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник для вищих навч. пед. закладів. – К.: Академвидавництво, 2004. – 352 с.

  3. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навч. посібник. – К .: Либідь, 2001. – 272 с.



Тетяна Балабан,

4 курс факультету естетичного

та фізичного виховання.

Наук. керівник: викл. В.В.Григор’єва


ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

НА ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ
Зв’язок музичного мистецтва і педагогіки відзначався й відзначається в багатьох працях різних авторів. Свідчення про гуманістичний потенціал музики, про різноманіття її функцій (естетичної, виховної, інформаційної, комунікативної, терапевтичної та ін.) ми знаходимо у висловленнях мислителів минулого (Аристотель, Гегель, Платон та ін.), а також філософів і педагогів XX століття (Н.Бердяєв, Г.Плеханов, В.Сухомлинський та ін.), які займалися проблемами мистецтва, музики, музичного виховання. Доцільність звертання до музики, що наділена широкими психологічними й педагогічними можливостями, підтверджується людським досвідом, який зафіксував історичні прецеденти використання мистецтва звуку з метою впливу на людину. Ще Гіппократ, Піфагор і Авіценна зверталися до музичного мистецтва як до найсильнішого засобу, що зміцнює психічне й фізичне здоров’я. Тибетські ченці використовували особливі співаючі кубки – священні інструменти, які, як вони вважали, робили цілющу дію. У Парфянському царстві (III ст. до н.е.) існував музичний медичний театр, в якому за допомогою особливих мелодій лікували нервові й серцеві хвороби. Стародавні греки, розуміючи силу емоційного впливу музики на людину, створили систему ладів, в основі якої лежали відносини консонансів. Відповідно до функціонального призначення лади наділялися виразним характером (етосом). “Доричний лад відрізняється характером мужнім, величним, не веселим, не радісним, але похмурим і могутнім...” (Геракліт Понтійський). Фрігійському ладу “властивий жагучий характер”, він “діє на нас збудливим образом” (Аристотель). Міксолідійський лад – “жалібний” (Платон). Античні філософи вивчали й узагальнювали музично-емоційний естетичний досвід для медичних цілей. Піфагор класифікував мелодії, здатні приборкати бурхливі емоції, вивести зі стану туги й зневіри. Він уважав, що музика, будучи одним з виражень космічної гармонії, може зціляти тіло й дух. На думку Платона, “немає гіршого способу руйнування вдач, ніж відхід від скромної й соромливої музики. Через розпущені ритми й лади в душі людей проникає такий же ганебний і розпущений початок, тому що музичні ритми й лади мають здатність робити душі людей згідними їм самим” [2, с.З].

Аристотель висунув концепцію всебічного виховання, відводячи важливу роль музиці, здатної формувати особистість етично й естетично, вселяючи в душі співчуття, здатність до співпереживання й очищення. Перші спроби наукового осмислення механізму впливу музики на організм людини відносяться до XVII ст., а експериментальні дослідження - до кінця XIX – початку XX ст. Учені робили спроби підвести фізіологічний базис під емпіричні факти. З ініціативи В.Бехтерева [1] у Росії в 1913 р. було засновано комітет по дослідженню музично-терапевтичних ефектів, у який увійшла низка видатних лікарів і представників музичного світу. Спеціальні дослідження С.Корсакова, В.Бехтерева, І.Догеля, І.Сєченова, І.Тарханова, Г.Шипуліна й ін. виявили позитивний вплив музики на різні системи організму людини: серцево-судинну, рухову, дихальну, центральну нервову. Важливими були висновки про те, що негативні емоції блокують функції кори головного мозку, що приводить до втрати орієнтування людини в навколишньому середовищі. Позитивні емоції від спілкування з мистецтвом впливають на психосоматичні процеси, сприяють психоемоційній напрузі людини, мобілізують її резервні сили. Особливості впливу музичного мистецтва на емоційно-психічний стан людини, на специфіку процесів становлення особистості розкриті досить широко в музичній психології, що виникла в другій половині XIX століття (Г.Гельмгольц, К.Штумпф, Е.Курт). Сучасні погляди на здатність музики змінювати емоційні стани й моральні орієнтири базуються на працях Г.Гельмгольца, який обґрунтували психофізіологічні основи сприйняття музики й розкрив сам механізм музичного впливу (“Вчення про слухові відчуття як фізіологічна основа теорії музики”, 1863), К.Штумпфа (“Тон психологія”, 1883-1890), Е.Курта (“Основи лінеарного контрапункту”, “Musikpsychologie”, 1931), що дали феноменологічний аналіз впливу музики на людину й цілісне уявлення про характер музичного сприйняття, що виникає в нерозривному зв’язку суб’єкта й об’єкта за допомогою розгорнутих мелодійних комплексів.

Аналізуючи дослідження, що вивчають звернення до музики як до педагогічного фактору в роботі з дітьми ми дотримуємося таких положень: 1) музика має психофізичний зміст; 2) у творах музичного мистецтва присутній емоційно-комунікативний компонент; 3) музичні твори містять програмно-семантичний компонент; 4) твори музичного мистецтва мають соціально-психологічний характер. Виходячи з даних положень, ми констатуємо, що музика безпосередньо впливає на психофізичну, емоційно-комунікативну, пізнавальну, соціально-моральну сфери дитини.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Бехтерев В.М. Значение музыки в эстетическом воспитании ребенка с первых дней его детства: Проблемы развития и воспитания человека / Под ред. А.В. Брушлинского и В.А. Кольцовой. – М.: Институт практической психологии, Воронеж: НПО “Модэк”, 1997. – 416 с.

  2. Петрушин В.И. Музыкальная психология. – М.: ТОО “Пассим”, 1994. – 304 с.



Юлія Дунданова,

6 курс факультету естетичного

та фізичного виховання.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О.В.Мартиненко


ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ В САМОДІЯЛЬНОМУ ХОРЕОГРАФІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ
За останні десятиліття в педагогічній науці значно зріс інтерес до художнього виховання дітей (Державний стандарт початкової освіти, закон України про позашкільну освіту, Державна національна програма “Освіта” та інші). У педагогічному словнику художнє виховання визначається як педагогічно спрямований процес розвитку художнього смаку та здібностей, який здійснюється у відповідності до вікових і психологічних особливостей дітей [5, с.633]. Засобами художнього виховання є різні види мистецтв, серед яких одним із найефективніших є хореографія.

Хореографія за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує в собі духовно-культурний та тілесно-культурний компоненти, синтез яких впливає на різнобічний розвиток особистості. Теоретики хореографічної педагогіки (Л.Богаткова, В.Верховинець, П.Коваль, Є.Конорова, Б.Мануйлов, А.Фомін, А.Шевчук та інші) вважають, що прилучення дитини до танцювального мистецтва важливе для її духовного розвитку, формування необхідних моральних якостей та розкриття творчого потенціалу. Танцювальна діяльність сприяє й покращенню фізичного розвитку, зміцненню здоров’я, формуванню інтересу до рухливої діяльності (Е.Вільчковський, К.Глушак, О.Сайкіна, А.Тараканова, Ж.Фірілєєва та інші).

Комерціалізація системи позашкільної освіти призводить до того, що до занять з хореографії залучаються діти з різними хореографічними здібностями. Тому важливо прогнозувати та виділяти групи дітей для масового залучення до хореографічного мистецтва та обдарованих дітей для подальшої професійної спрямованості.

Вивченням проблеми хореографічних здібностей займалися П.Коваль, О.Мартиненко, І.Поклад та інші. Так, І.Поклад дає визначення хореографічним здібностям як системно-структурному утворенню і виділяє їх складові компоненти: а) інтелектуально-творчий потенціал (взаємозв’язок конвергентного та дивергентного мислення, здатність індивіда до аналітико-синтетичної діяльності, вміння знаходити нові, оригінальні та нестандартні рішення рухових завдань); б) музично-рухові можливості (загальна пізнавально-рухова активність як основна умова пластично-емоційної виразності, почуття ритму, високий рівень розвитку сенсорних процесів, художньо-естетична спрямованість пошукової діяльності); в) комплекс мотиваційно-особистісних властивостей (емоційно забарвлений інтерес до хореографічного мистецтва, енергійність, висока працездатність та висока мотивація досягнень [6, с.65].

Метою нашого дослідження було прогнозування розвитку хореографічних здібностей дітей у самодіяльному хореографічному колективі. Для цього ми обрали такі методи: теоретичні (аналіз джерел з філософії, теорії мистецтв, психології, педагогіки, естетики) та емпіричні (бесіди, спостереження).

Дослідження проводилося упродорвж п’яти років. У 2003 році було виявлено рівень хореографічних здібностей дітей 1-го року навчання і на їх основі складено характеристики, у яких визначалися анатомо-фізіологічні, музичні, артистичні дані та особистісні якості. Аналіз результатів показав, що 20% дітей мали низький рівень розвитку хореографічних здібностей, 55% – середній та 25% – високий. Бесіди з дітьми, яких було віднесено до низького рівня показали, що вони не мають зацікавленості до занять хореографією. Батькам цих дітей було надано рекомендації щодо зміни виду діяльності стосовно переваги певних здібностей (артистичність – театральний колектив, почуття ритму – музична школа, фізична підготовка – спортивні секції та ін.).

Прогнозування розвитку хореографічних здібностей дало змогу визначити перспективність дітей до занять танцювальним мистецтвом. Результати п’ятирічної роботи з дітьми в хореографічному колективі показали, що діти, які мали низький рівень розвитку хореографічних здібностей залишили заняття в період 2-3 років навчання. Діти, які мали середній та високий рівень значно покращили його. Діти, які за порадою керівника надали перевагу іншому виду діяльності, успішно проявляли себе в ньому, деякі завойовували призові місця на спортивних змаганнях.

Таким чином, прогнозування здібностей дітей є важливою проблемою в творчому процесі будь-якого колективу. Це дає можливість розкрити природні задатки дітей, сприяти розкриттю їх внутрішнього потенціалу та самореалізації дітей у певному напрямку.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей. – К.: Знання, 1963. – 80 с.

  2. Кульчицька О.І. Хореографічна обдарованість // Мистецтво та освіта. – 2001. – №4. – С. 42-46.

  3. Тараканова А.П. Система хореографічного виховання у школах та позашкільних навчальних закладах: Метод.-навчальний посібник. – К.: Мін-во освіти України. – 1996. – 68 с.

  4. Педагогический словарь /За ред. Кантор И.М.. – М.: Изд. Академии педагогических наук, 1960. – 633 с.

  5. Поклад І.М. Розвиток хореографічних здібностей дітей молодшого шкільного віку: Дис. … к.псих.н: 19.00.07 / ІП ім. Г.С.Костюка. – К.,2006. – 215 с.

  6. Чайчиц Л.А. Современные дошкольные учреждения (воспитательные возможности и перспективы развития): Автореф.дис…канд.пед.наук: 13.00.07. – М., 1999. – 184 с.


Ганна Аракелова,

6 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. В.В.Ткач


КОМПЛЕКСНЕ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВ У ПРОЦЕСІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Проблема естетичного виховання дітей та підлітків посідає чи не перше місце в концепції розвитку та формування особистості й активно вдосконалюється науково-дослідними педагогічними інститутами.

Формування естетичної культури – це процес цілеспрямованого розвитку здібностей повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві та повсякденності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку, виховання у школярів прагнення та уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всього потворного, “низького”, а також готовності до посильного вияву себе в мистецтві.

Можна стверджувати, що знайомлячи молодшого школяра із досвідом людства, накопиченим у мистецтві, можна виховати високоморальну, грамотну, всебічно розвинену сучасну особистість.

Це визначило тему нашого дослідження: “Комплексне використання мистецтв у процесі естетичного виховання молодших школярів”.

В останні часи підвищилася увага до проблеми теорії та практики естетичного виховання як головного засобу формування ставлення

Про місце естетичної культури важливість у формуванні особистості відмічали багато педагогів та діячів культури: Д.Кабалевський, А.Макаренко, Б.Неменський, В.Сухомлинський, Л.Толстой, К.Ушинський.

Особливу роль у виховному процесі займає обґрунтований Б.Ліхачовим принцип естетизації дитячого життя: “Формування у вихованців естетичного ставлення до дійсності дозволяє розвинути у них високий художньо-естетичний смак, а також дає можливість зрозуміти сутність суспільно-естетичних ідеалів” [4, с.142]. Предмети природно-математичного циклу допомагають розкрити перед дітьми красу природи, а предмети гуманітарного циклу дозволяють розкрити естетичну картину людських відносин. Художньо-естетичний цикл вводить дітей у чарівний світ мистецтва.

Тому метою дослідження є виявлення можливостей мистецтва, як засобу естетичного виховання.

Естетичне виховання в школі починається ще у молодших класах у процесі вивчення мови, літературних творів, а також на уроках співу, малювання і природознавства. Основний напрямок цієї роботи зводиться до практичного ознайомлення школярів з різними видами мистецтва, привчання до їх естетичного сприйняття і простих естетичних думок.

У розв’язанні цих питань були використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, метод спостереження, педагогічний експеримент, анкетування, бесіда.

І.Гадалова зазначає: “У процесі навчання малювати діти засвоюють способи вичленування форми із загального вигляду предмета, визначають її властивості, зіставляють з найбільш відповідною геометричною фігурою, варіюють її, змінюючи пропорції і положення предмета. Все це веде до правильнішого зображення предмета, до виникнення у дитини художнього образу, розвитку творчої уяви, адже дитина повинна багато що змінювати під впливом творчого задуму” [1,с.195].

Розвиток сенсорних здібностей – основа для розвитку сприйняття художнього образу. “Це вже складний процес, бо відомо, що під змістом мистецтва розуміється віддзеркалення в художніх образах найбільш характерних, типових явищ життя”, – відзначає О.Гумінська [2,с.101].

Отож, естетичне виховання – важлива частина становлення особистості і розвитку дитини. Розуміння прекрасного, насолода мистецтвом (як предметами, так і процесом творіння) – без цього неможливо уявити собі всебічно розвинену особистість, виховання якої – мета педагогічного процесу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Гадалова І.М. Методика викладання образотворчого мистецтва у початкових класах. – К., 1994. – С.195-197.

2. Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі // Методичний посібник. – Богдан, 2004. – 101 с.

3. Кабалевський Д.В. Як розповісти дітям про мистецтво? – К., 1989. – 225 с.

4. Ліхачов Б.Т. Теорія естетичного виховання школярів. – М., 1986. – 242 с.

Олександра Демченко,

5 курс факультету фізичного

та естетичного виховання.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. А.І.Омельченко


ВПЛИВ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ НА НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Культура Київської Русі – оригінальне явище світової середньовічної культури. Хронологічно вона охоплює ХІ – сер. ХІІІ ст. Культура ця розвивалася в загальному контексті світової культури, але мала лише їй властиві риси, зумовлені конкретними історичними обставинами і східнослов’янськими традиціями, що найяскравіше виявлялося у плануванні й забудові міст, у композиційних особливостях архітектурних ансамблів і окремих споруд, своєрідності прикладного мистецтва й пластики.

Вирішальне значення в історичному розвитку держави відіграла далекоглядна реформа князя Володимира – запровадження християнства.

Доба Володимира Великого стала визначним етапом розвитку Київської держави. Після запровадження християнства державні та релігійні діячі Київської Русі стали домагатися у Візантії самостійного обирання митрополитів, відзначення своїх національних свят і їх встановлення, а головне – вимагати вести церковне богослужіння старослов’янською мовою. Так, Ярославу Мудрому вдалося проголосити першими національними святами братів Бориса і Гліба, підступно вбитих своїм молодшим братом. Пам'ять їх щорічно врочисто вшановувалась 24 липня і цей день вважався на Русі великим святом.

Цікава історія свята, встановленого в ХІ ст. на честь святого Георгія. Відомо, що князь Ярослав при хрещенні дістав ім’я Георгія. Сприймаючи його як покровителя, наказав “по всей Руси творити праздник Св. Георгия месяца листопада 26 день” [1, с.39]. Такого осіннього свята грецька церква не знала в своєму календарі. На Русі воно здобуло популярність як свято покровителя сільськогосподарських робіт, землеробів та хліборобів. Християнство загалом, зустрівшись з новими історичними умовами, істотно змінилося порівняно з візантійським варіантом.

Створена Володимиром Святославовичем величезна держава мала надто тривкі економічні і політичні зв’язки з різними землями. Для підтримання єдності вимагалися розвинена суспільна мораль, почуття честі, відданості, самопожертви, висока патріотична свідомість та належний рівень розвитку словесності – жанрів політичної публіцистики, жанрів, які оспівують любов до рідної землі, епічних жанрів.

Всього цього не могла дати перекладна візантійська і болгарська література, яка виникла за інших політичних обставин. Київським мислителям довелося створювати відповідні літературні форми, спираючись на народну історичну свідомість, на фольклор, який був і залишався переважно язичницьким, із деякими вкрапленнями християнства. Це багато в чому визначило таку рису давньоруської літератури, як потяг до філософського осмислення життя, мистецтва, творчої праці. Їй були глибоко чужі пристрасні містичні поривання візантійських мислителів. Навіть у церковній літературні переважав конкретний інтерес до релігійної філософії, історії, до питань житейської моралі, до апокрифів, які містили багато елементів народної казковості. І надалі зв’язок із життям, мораллю, релігією буде прикметною рисою філософії українського народу.

Другою причиною видозміни християнства на Русі було те, що християнська релігія прийшла до нас у “готовому” вигляді. Вона насаджувалася згори, зустрічаючи тривалий опір широких мас населення, яке дотримувалося віри батьків і дідів. Та й сама централізована княжа влада, відстоюючи державну самобутність Русі, часто підтримувала давні слов’янські традиції. Звідси активна взаємодія християнства і язичництва, характерна для давньоруської культури майже упродовж усього її існування. Поступово склався світоглядний синкретизм, відбулося злиття народної релігії та церковного християнства при визначальній ролі першої.

Хоча запровадження християнства означало перехід до якісно нової системи ідеологічних цінностей, однак їх практична реалізація, перетворення на фактор політичного і соціального життя давньоукраїнського суспільства відбувались лише в міру їх “об’язичування”, пристосування до історичних місцевих легенд.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Академія Наук УРСР Українське музикознавство. – К.: Музична Україна, 1989.

  2. Архімович Л.С., Каришєва Т.М. Нариси з історії української музики. – К.: Мистецтво, 1964.

  3. Історія української музики: У 2 т. – К.,1987.

  4. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.



Валентина Ястремская

5 курс музыкально-педагогического факультета.

Научн. руководитель: ст. преподаватель

Е.В.Пономарева

(Таганрогский государственный

педагогический институт)
ВНЕДРЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРОЦЕСС ВОСПРИЯТИЯ МУЗЫКИ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЕ
Одним из характерных признаков сегодняшнего дня является широкое внедрение компьютерных технологий в сферу образования. В музыкальной педагогике их освоение идёт по двум взаимосвязанным направлениям: в преподавании музыкального искусства и в музыкальной деятельности школьников. Компьютерные технологии могут стать действенным средством музыкального образования, если педагог ясно осознаёт цель, которая определяет как результат его деятельности, так и деятельности учащихся.

Целью общего музыкального образования, согласно действующей программе “Музыка” для общеобразовательной школы, является формирование музыкальной культуры школьников, которое немыслимо без постоянного активного и эмоционального восприятия музыки. Очевидно, что вопросы выбора репертуара и методики организации восприятия музыки являются особенно актуальными.

Использование электронных музыкальных инструментов (ЭМИ) на уроке музыки позволяет успешно решать названные проблемы. Практически неограниченные художественные и технические возможности синтезатора, его мобильность и удобство в эксплуатации поднимают музыкальное обучение на новый уровень.

По мнению автора, организации восприятия музыки на уроке может способствовать такая функция ЭМИ, как аранжировка. Мы предлагаем сделать упор на исполнение произведений музыкальной классики в аранжировке педагога с посильным участием учащихся в этом процессе.

Анализ педагогической практики студентов, опыта работы класса синтезатора (как дополнительного инструмента) и опыта работы педагогов базовых школ подтверждает, что именно “живое” звучание музыки создает эмоциональную атмосферу, учит детей более активно воспринимать музыку. Аранжировка создает красочность тембров, позволяет выявить и оттенить жанровую основу произведения, подчеркнуть структуру, выделить отдельные партии и фактурные пласты. Исполнение педагогом аранжировки программного произведения часто может служить более убедительным аргументом в защиту произведений классики, нежели восприятие его в записи.

Концепция программы “Музыка” предусматривает участие детей в исполнении, игру в ансамбле, но эти возможности были ограничены особенностями акустических инструментов. С использованием ЭМИ участие детей в исполнении музыки может быть расширено. Составление проекта аранжировки, игра главных тем и интонаций позволит учащимся “изнутри” познакомиться с прослушиваемым произведением, понять закономерности музыкального языка, будет способствовать развитию музыкального мышления.

Одним из факторов успешности школьного музыкального образования является выбор репертуара. Синтезатор, в отличие от традиционных инструментов, позволяет создание разнообразных вариантов художественных трактовок классических произведений, дает возможность обращения к различным стилистическим эпохам. Аранжировка классической музыки имеет свою специфику и определенные объективные сложности. Электронная версия всегда будет отличаться от аутентичного прочтения оригинала. Можно рассматривать три уровня аранжировки академической музыки: 1) в виде тембрового переложения, максимально приближенного к авторскому тексту; 2) в виде вариативного изложения при сохранении авторского замысла; 3) в виде свободной транскрипции. В каждом случае трактовка должна быть убедительной, а выбранные средства аранжировки – логически оправданными. Очевидно, что такая деятельность предполагает высокий уровень теоретической и исполнительской подготовки педагога-музыканта.

На основании проведенного исследования был сделан вывод о целесообразности использования электронной аранжировки в процессе восприятия музыки учащимися как одного из методов формирования музыкальной культуры. Включение аранжировки в деятельность педагога и учащихся должно быть методически грамотным, взвешенным, педагогически оправданным и находиться в русле концепции программы “Музыка”.


ЛИТЕРАТУРА

1. Брайнин В. Зачем развивать музыкальное мышление ребенка // Искусство в школе. – № 3. – 2006. – С. 26-31.

2. Затямина Т. Компьютерные технологии на уроке музыки // Искусство в школе. – № 5. – 2006. – С. 41-43.

3. Красильников И. Концепция музыкального обучения на основе цифрового инструментария // Искусство в школе. – №2. – 2005. – С. 37-40.

4. Орлова Е. Классика в репертуаре для синтезатора // Музыка и электроника. – №2. – 2007. – С. 13-14.

УДК 37.01(06)

ББК 74я5

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

З 41

Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2008 року. – Том 1. Педагогічні науки. – Бердянськ: БДПУ, 2008. – 220 с.

Відповідальний редактор – Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф., член-кор. АПСН, зав. каф. методики навчання історії та загальної дидактики, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.

Відповідальність за зміст та літературне редагування тез доповідей несуть автори.



Адреса редакції:

71100 м. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4.


Підписано до друку 05.05.2008 р. Формат 60х84 1/16. Папір офс.

Друк. офс. Умовних друкарських аркушів 15,1.



Тираж 300 прим. Замовл. №176.



1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка