Том Педагогічні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5



Сторінка8/21
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.81 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

ЛІТЕРАТУРА

  1. Богуш А.М. Наступність, перспективність, спадкоємність – складові неперервної освіти // Дошкільне виховання. – 2001. – № 11. – С. 11.

  2. Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей / Под ред. Д.Б. Эльконина, Л.А. Венгера. – М.: Педагогика, 1981. – 188 с.

  3. Лаврентьєва Г.П. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання // Дошкільне виховання. – 2000. – № 9. – С. 3-5.

Катерина Донських,

5 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівники: к.пед.н., доц. Л.В.Коваль, к.пед.н., доц. Т.П.Малихіна


ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Початок ХХІ ст. характеризується посиленою увагою до проблем розвитку творчого мислення молодших школярів. Так, у “Законі про освіту” (ст.29) визначено головну ціль освіти, якою є “...розвиток особистості, талантів, розумових та фізичних здібностей дитини і їх найповнішому обсязі” [1].

Актуальність дослідження зумовлена загальною орієнтацією сучасної освіти на формування продуктивного мислення учнів, яке забезпечує використання набутих знань у нестандартних, проблемних, творчих ситуаціях.

Творчість є предметом аналізу багатьох учених, котрі досліджують природу цього феномена. Філософські аспекти дослідження творчості розглядали Г.Батіщев, Г.Гіргінов, Г.Давидова, Б.Кедров, А.Коршунов, А.Шумілін та інші. У роботах В.Андрєєва, Л.Виготського, Ю.Гільбуха, В.Давидова, О.Киричука, В.Крутецького, Н.Лейтіса, О.Леонтьєва, А.Лука, В.Моляко, М.Морозова, Я.Пономарьова, В.Рибалки, С.Рубінштейна, О.Савченко, С.Сисоєвої та інших висвітлюються психолого-педагогічні фактори, які сприяють формуванню творчих здібностей особистості, мотивів її творчої діяльності, розвитку творчої активності.

Завдання початкової школи у цих умовах – стимулювання розумової активності учнів використанням проблемних ситуацій на уроках, зокрема під час вивчення таких теоретизованих предметів, як математика.

Математика, починаючи з першого класу, сприяє розвитку мислення і творчих можливостей учнів.

Але чому ж саме на проблемне навчання покладенj роль у досягненні мети: розвиток творчого мислення? Які існують можливості використання проблемних ситуацій на уроках математики? Ці питання і зумовили вибір мети нашого дослідження: розкрити проблему розвитку творчого мислення молодших школярів засобами використання проблемних ситуацій на уроках математики. Кожна дитина – це неповторна індивідуальність, тому вона характеризується своїм унікальним набором наведених якостей, який і буде визначати рівень її творчих досягнень та можливостей. Для стимулювання розвитку рис, які сприяють успішній творчій діяльності, потрібно, перш за все, необхідно їх вивчити, приділяти увагу більш яскравим, значущим рисам та здібностям, які для розвитку творчих можливостей учнів мають першорядне значення [5].

Як у теоретичному, так і в практичному мисленні задача визріває з проблемної ситуації. У широкому значені слова проблемною є будь-яка ситуація, практична або теоретична, в якій немає готового відповідного до обставин рішення і яка саме тому вимагає обдумування [2].

Шляхи створення і розв’язання проблемних ситуацій різноманітні. Вони залежать від змісту навчального матеріалу, рівня підготовки учня, метод викладу матеріалу. Виникненню проблемної ситуації на уроці можуть сприяти питання, що ставлять учня в положення дослідника. Можливості такої організації навчального матеріалу досить широкі та різноманітні, оскільки можна дібрати й розробити багато типів і видів творчих задач, залежно від мети розвитку певних компонентів творчого потенціалу.

У процесі нашого дослідження було проведено дослідно-експериментальну роботу, де ми виходили з того, що творче мислення молодших школярів найкраще розвивається у процесі проблемного навчання.

Програма дослідно-експериментальної роботи проходила в декілька етапів: 1) діагностика рівня творчого мислення молодших школярів; 2) розробка системи математичних завдань з використанням проблемних ситуацій; 3) повторна діагностика рівня творчого мислення.

У ході формуючого експерименту були використані такі методи: спостереження, проведення зрізів, контрольних робіт, метод якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Отже, використання на уроці спеціально-розроблених пошуково-творчих завдань, спрямованих на організацію керованої діяльності учнів, сприяє розвитку творчого потенціалу та формуванню здібностей молодших школярів.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар В.І. Дидактика. – К.: Либідь, 2005. – 304 с.

2. Оконь В. Основи проблемного навчання. – М.: Освіта, 1968. – 208 с.

3. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов. В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. – К.: Либідь, 1999. – 420 с.

4. Психологічна діагностика: Навчальний посібник / Гуревича К.М., Акимова М.К., Берулова Г.А. та ін. Редактор-укладач Борисова Е.М. – Бійськ: НИЦ БГПИ, 1993. – 324 с.

5. Яковлева Е.А. Розвиток творчого потенціалу у школярів // Питання психології. – 1997. – №2. – С. 37-42.



Юлія Іщенко,

5 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. Л.В.Коваль


ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІГРОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Одним із першочергових завдань початкової освіти є озброєння учнів глибокими та міцними знаннями, виховання інтересу до знань, прагнення до свідомого застосування їх на практиці.

Постійне збільшення розумового навантаження на уроках майже всіх навчальних дисциплін, а особливо математики змушує замислитись над тим, як підтримати в учнів інтерес до вивчення навчального матеріалу. У зв’язку з цим ведуться пошуки нових ефективних форм і методів навчання, які сприяють активізації пізнавальної діяльності школярів.

Сьогодні важлива роль відводиться ігровим навчальним технологіям на уроках математики – сучасному та загально-признаному засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано у психології. У працях відомих учених ХХ ст. Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, Д.Ельконіна, В.Зіньківського, О.Запорожця та ін. розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.

Визначимо найсуттєвіші питання, які дозволяють учителю реалізувати на практиці ігрову навчальну технологію.

По-перше, важливо обміркувати поетапний розподіл ігор та ігрових моментів в системі інших видів діяльності на уроці.

По-друге, необхідно з’ясувати доцільність ігрової діяльності на різних типах уроків та в їх системі.

По-третє, плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, учитель, насамперед, має визначити навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямовується на розв’язання завдань, визначених програмними вимогами для учнів початкової школи.

По-четверте, добираючи до уроку ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має орієнтуватися на те, що ефективність навчального, розвивального і виховного впливу ігрової діяльності на уроці залежить від методики педагогічного керівництва нею.

У процесі нашого дослідження було проведено дослідно-експериментальну роботу, де ми виходили з того, що активність пізнавальної діяльності, пізнавальний інтерес учнів можливо підвищити шляхом використання у навчальному процесі технології ігрової діяльності.

Програма дослідно-експериментальної роботи з використання технології ігрової діяльності як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів проходила в декілька етапів: виховання позитивного ставлення учнів до використання дидактичних ігор на уроках математики, включення учнів у процес проведення дидактичних ігор, контроль із боку експериментатора за результатами виливу дидактичних ігор на підвищення пізнавального інтересу та пізнавальної діяльності учнів.

У ході формуючого експерименту були використані такі методи: спостереження, проведення зрізів, контрольних робіт, метод якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Конструювання дослідно-експериментальної роботи велося у такому напрямку, як конкретизація тем, що виносяться для вивчення математики, визначення об’єму знань та вмінь; розробка дидактичних ігор. Нами було розроблено та апробовано близько 50 дидактичних ігор.

У результаті експерименту прийшли висновку, що систематичне використання ігрових технологій під час навчання математики дозволяє значно підвищити активізацію пізнавальної діяльності молодших школярів (табл. 1).



Таблиця 1

Співвідношення рівнів розвитку пізнавального інтересу учнів 3-х класів




Констатуючий

3


Формуючий



3-А

33


3-Б


3-А (Е)


3-Б (К)


Високий

20%

21%

55%

20%

Середній

51%

45%

32%

42%

Низький

29%

34%

13%

38%

Отже, використання ігрових навчальних технологій доцільно широко використовувати під час навчання математики, оскільки вони сприяють розвитку ініціативи, пізнавальної активності, самостійності, творчості.


ЛІТЕРАТУРА

1. Авдонина Е.В. Урок-путешествие по математике “Полет в космос” // Начальная школа. – 2005. – №3. – С. 45-48.

2. Бойченко Т. Цікаві ігри та завдання з математики // Початкова школа. – 2004. – №4. – С. 23-24.

3. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: Монографія. – К.: КМПУ, 2003. – 272 с.

4. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками: Навч. посіб. для студентів педагогічних факультетів. – К.: Освіта, 1998. – 199 с.

5. Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на уроках математики // Початкова школа. – 2003. – № 7. – С. 37-40.

6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 1999. – 366 с.


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ
Александр Заикин,

5 курс факультета социальной педагогики.

Научн. руководитель: к.пед.н., доц. С.Ю.Шалова

(Таганрогский государственный

педагогический институт)
ИДЕЯ СВОБОДЫ РЕБЕНКА В СОВРЕМЕННЫХ КОНЦЕПЦИЯХ НРАВСТВЕННОГО ВОСПИТАНИЯ (СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ)
В современной ситуации господства гуманистической парадигмы в образовании большое значение придается учету свободы ребенка в воспитательном процессе [2, с.18]. Это связано с гуманизацией и гуманитаризацией образования в рамках инновационной деятельности в образовании.

Вместе с тем в последнее время практически не предпринималось систематического сравнительного исследования, посвященного проблеме анализа и сопоставления ведущих воспитательных концепций в их отношении к свободе ребенка в воспитательном процессе. Данная работа претендует на хотя бы незначительное восполнение этого пробела в научном педагогическом знании.

Целью исследования являлся сравнительный анализ ведущих воспитательных концепций современности, используемых в педагогике в качестве основных теоретических и методологических положений организации процесса воспитания.

В процессе научного исследования использовались следующие методы: анализ и синтез, герменевтический анализ текста, сравнение, индукция и дедукция, аналогия, классификация.

Исследование производилось в три этапа.

На первом этапе были разработаны критерии, основанные на принципе дихотомизма, которые планировалось использовать при анализе воспитательных концепций: свобода-детерминизм; гуманизм – авторитаризм; ориентация на общечеловеческие ценности – ориентация на национальные ценности; ориентация на личное – ориентация на общественное; помощь в развитии – саморазвитие.

На втором этапе был проведен сравнительный анализ воспитательных концепций; используя принцип наглядности, результаты обобщили в виде таблиц: для каждой воспитательной концепции плюс итоговая таблица для всех концепций в целом.

В процессе анализа выяснили, что выбранным критериям в отношении к свободе ребенка соответствуют только три концепции: концепция воспитания человека культуры [1] (Е.Бондаревская), концепция воспитания на основе потребностей личности [3, с.77-82] (В.Созонов), концепция православной педагогики [4. с.26-37, 371-383, 562-566]

На третьем этапе был проведен сравнительный анализ вышеуказанных воспитательных концепций с точки зрения правомерности их использования в современном воспитательном процессе, а также их соответствия модели и специфике русской ментальности, представлений о свободе и нравственности в русском этносе, русском национальном характере, ведущих идеях развития этноса. Также были выделены следующие критерии сравнения: центрированность в воспитании; понимание свободы; отношение к свободе; принципы воспитания; методы и средства воспитания; цель и результат воспитания.

Выяснилось, что наиболее полно следующим критериям и условиям удовлетворяет концепция православного воспитания, ориентирующаяся на исторически преемственные нам идеи православия, народности, понимания свободы и отношения к свободе в русской национальной традиции.

Вместе с тем концепции Е.Бондаревской и В.Созонова ориентированы более на западное гуманистическое понимание свободы, на национальные идеи и национальные ценности европейского и американского типов, такие как саморазвитие, антропоцентризм (влияние идей Возрождения и их трансформации в гуманистической психологии). Однако с некоторыми оговорками и данные концепции могут быть использованы в нравственном воспитании детей, а именно при учете и безусловном приоритете русских национальных ценностей, идей и ментальности над общечеловеческими нравственными ценностями.
ЛИТЕРАТУРА

1. Бондаревская Е.В. Воспитание как встреча с личностью. – Ростов-на-Дону, 2006.

2. Корнеева Т.В. Личностно-ориентированные технологии нравственного воспитания при изучении гуманитарных дисциплин. – Ростов-на-Дону, 2003.

3. Степанов Е.Н., Лузина Л.М. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания. – М.: ТЦ Сфера, 2002.

4. Шестун Е., протоиерей. Православная педагогика. – М., 2002.

Дмитро Вериженко,

учень 10 класу Азовського регіонального ліцею.

Наук. керівник: організатор з виховної роботи

М.Я.Кащишин

(Азовський регіональний ліцей)


ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ-ЛІДЕРІВ У СФЕРІ САМОВРЯДУВАННЯ
Розбудова національної системи освіти в Україні, її докорінне реформування зумовлені необхідністю відтворення та розвитку інтелектуального, духовного потенціалу громадян, перш за все учнівської молоді, виходу вітчизняної науки, техніки й культури на світовий рівень. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема пошуку, розвитку, навчання й виховання школярів-лідерів [2, с.32].

Актуальним є завдання щодо створення сприятливого соціального середовища для розвитку лідерських якостей юного громадянина. Мається на увазі не лише вплив сім`ї, школи, громадськості на формування особистості, а й врахування тих чинників, які важче виявляються і прогнозуються: творче, культурне, релігійне оточення особистості; національні традиції; вплив суспільно-економічних явищ.

Аналіз сучасних досліджень із проблеми формування лідерських якостей у старшокласників свідчить про загострення суперечностей між потребою суспільства і держави в особистостях, які мають сформовані лідерські якості та реальним станом роботи щодо створення належних умов для розвитку лідерства.

На сучасному етапі пріоритетні завдання школи пов`язані з пошуком шляхів вирішення проблем формування соціально активної, ініціативної, творчої особистості, розвитку індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення самореалізації кожного вихованця [4, с.57]. А саме, це пов’язано з формуванням лідерських якостей у сфері самоврядування школярів.

Об’єкт нашого дослідження: прояв лідерських якостей у сфері самоврядування. Предметом дослідження є психологічні особливості старшокласників-лідерів.

Метою нашої роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів, які мають спрямованість на лідерську позицію у сфері самоврядування.

Гіпотеза нашого дослідження: самоврядування залежить від психологічних особливостей лідерів у колективі, прояв лідерських якостей та їхній розвиток відповідає змісту діяльності та формі організації самоврядування в шкільному колективі.

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження: розкрити стан вивченості проблеми в науковій літературі; вивчити індивідуальні особливості старшокласників-лідерів; визначити вплив психологічних особливостей учнів на прояв їх лідерських якостей.

Для виконання поставлених завдань застосовувалися методи: теоретичні (аналіз філософської та психологічної літератури, узагальнення наукових даних з теми дослідження); емпіричні (анкетування, тестування, спостереження, бесіда, психологічний експеримент).

Наукова новизна дослідження полягає у вивченні індивідуальних особливостей старшокласників у сфері самоврядування.

Практична значимість дослідження полягає у використанні результатів дослідження при формуванні шкільного самоврядування.

Як показав аналіз досліджень з-поміж існуючих на сьогодні концепцій лідерства найпоширенішими вважають такі теорії: лідерських ролей (Р.Бейліс), рис лідерства (Ф.Карлоф), харизматичних якостей лідерів(Г.Альтман), інтерактивна (Г.Льюіс), поведінкова (Х.Хекхуазен), ситуаційна (Ж.Еллітон) та синтетична (С.Себерберг).

На підставі наявних в психології даних, а також результатів власного дослідження можна зробити висновок про те, що в поведінці підлітків (старшокласників) по-різному виявляються особистісні якості в сфері самоврядування. Спираючись на особистісні якості старшокласників-лідерів, ми змогли розподілити їх за фракціями в раді Ліцейського братства.

Отже, аналіз досліджуваної проблеми дозволив встановити, що значний вплив на розвиток лідерських якостей мають індивідуальні особливості старшокласників, а також активна участь у самоврядуванні.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства. Лучшие стратегии управления в мировой истории: Пер. с нем. – М.: АО “Интерэкспорт”, 1999.

  2. Ладанов И.Д. Психология управления рыночными структурами. Преобразующее лидерство. – М.: УЦ “Перспектива”, 1997.

  3. Менегетти А. Психология лидера: Пер. с итал. – М.: Славян. ассоц. онто-психологии, 1999.

  4. Налимов В.В. Спонтанность сознания. – М.: Прометей, 1994.

Юлія Сіра,

2 курс факультету початкової освіти

та практичної психології.

Наук. керівник: асистент О.М.Бєляк


ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ У ШКОЛЯРІВ

Актуальність нашого дослідження визначається сучасними вимогами щодо ефективності навчального процесу в загальноосвітній школі, що значною мірою залежить від мотивів навчання. Для школярів цілі навчання трансформуються в мотиви навчальної діяльності. Смислоутворюючим початком діяльності учня є його внутрішні потреби, результати зв’язків і відношень з предметним середовищем, що виникають у його діяльності.

Метою дослідження є визначення та наукове обґрунтування оптимальних дидактичних умов підвищення ефективності формування пізнавального інтересу в учнів у процесі навчання.

Аналізуючи наукові праці К.Бардіна, Н.Бойко, Н.Морозової, М.Фіцули, Г.Щукіної та інших науковців, слід вказати, що не існує однозначності в цьому питанні Так, К.Бардін визначає серед таких умов зміст навчального матеріалу, активну пошукову розумову діяльність учнів, навчальний процес на оптимальному рівні розвитку учнів, емоційну атмосферу навчання [1, с.23]. Н.Бойко виділяє такі умови: створення позитивних переживань, виховання свідомого ставлення до навчання, розуміння значущості пізнавального інтересу, його особистісного й суспільного змісту, подолання негативного ставлення до навчання [2, с.57]. Ряд авторів акцентують увагу на ролі спільної та колективної навчальної діяльності учнів у відновленні їхнього інтересу до навчання (Н.Морозова, Г.Щукіна та ін.).

Опрацювання наукових робіт із зазначеної проблеми, дає можливість встановити об’єктивну залежність від впливу умов формування інтересу учнів на навчальну діяльність учнів, і на окремі аспекти їхньої мотиваційної сфери (значення навчання, мотиви, мета, емоції).

У своїй роботі ми намагаємося більш детально розглянути процес і результат формування інтересів учнів, які пов’язані з активністю їхньої пізнавальної діяльності, позицією в процесі навчання. Отже, значущість і привабливість навчальної діяльності може бути посилена включенням у навчальний процес різних видів діяльності, які дають змогу вчителю об’єктивно використовувати специфічні властивості навчальних предметів, організувати різні види навчально-пізнавальної діяльності учнів, актуалізувати їхній досвід, наявні знання, інтереси, нахили.

На нашу думку, важливе значення має вплив спілкування на становлення інтересів у навчанні. Взаємозбагачення учнів під час спілкування приводить до виникнення нових і зміцнення наявних інтересів, можливостей самовираження в колективі, взаємодопомоги школярів. Усе це підтримує інтерес до діяльності, сприяє його розвитку. Фактор відношень, викликаних спільною навчальною працею, створює численні зв’язки предметної основи навчання зі змістом, процесом і результатом діяльності, з її співучасниками (вчителем та учнями, учнями між собою) з власним статусом у діяльності. Усі ці зв’язки є істотними в сфері впливу на розвиток пізнавальних інтересів учнів.

Запровадження в навчальний процес раціонального комплексу різних видів діяльності – пізнавальної, ігрової, практичної, художньої, суспільної у їхньому органічному взаємозв’язку сприяє просуванню учнів у процесі зміни характеру навчально-пізнавальної діяльності (від виконавського – до пошуково-творчого і творчого), оскільки за цих умов формується система внутрішніх зв’язків. Специфіка розвитку пізнавальних інтересів і зміна характеру діяльності полягає в цьому випадку в зверненні до предметної сфери, в якій у різних учнів, звичайно, виявляються й власні індивідуальні відмінності. Діти, які краще володіють засобами пізнавальної діяльності, мають глибші знання, вищий рівень розвитку інтересів, збагачують ними товаришів, водночас, самі збагачуються знаннями та вміннями в різних видах діяльності.

У ході нашого дослідження ми дійшли висновку, що інтерес – це складне особистісне утворення, яке є похідним від стану мотивації та становить собою інтегральне виявлення різноманітних процесів мотиваційної сфери. Виявлений нами механізм генезису інтересу дитини до навчання, полягає в багатоступеневому процесі якісних змін: активної позиції учня як суб’єкта навчальної діяльності; у становленні на цій основі його інтересу до навчання, зростаючого в міру посилення перетворення навчальної діяльності; у виникненні нових характеристик діяльності (дієвості, вибірковості, самостійності, активності), різних видів спонукань (мотивів, цілей, емоцій); у виявленні на цій основі особистісно забарвленого, стійкого інтересу до навчання.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка