Том Природничі науки Бердянськ 2007 (06) ббк 74я5



Сторінка14/15
Дата конвертації02.04.2016
Розмір2.71 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

ЛІТЕРАТУРА


1. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17.

2. М’ягченко О.П. Екологія. Охорона природи. Економіка раціонального природокористування. – Бердянськ, 2006.

3. Програма екологічного оздоровлення Азово-Чорноморського басейну // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №41.

Ольга Мішкіна,

3 курс економічного факультету.

Наук. керівник: к.хім.н., доц. О.П.Мягченко
ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ, ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я

ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО, ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ СУСПІЛЬСТВА
Багато дослідників приділяють увагу стану здоров’я, динаміці смертності і народжуваності як важливим показникам продуктивних сил будь-якого регіону, держави [1, с.11-15]. Тому актуальним є дослідження динаміки демографічних, соціоекологічних змін у Північному Приазов’ї та з’ясування їх причин. Об’єкт дослідження – демографічні характеристики населення Північного Приазов’я. Предмет дослідження – чинники та закономірності демографічних показників. Методи дослідження – аналіз статистичних даних.

Північне Приазов’я – частина півдня України, яка є важливим промислово-аграрним, рекреаційним регіоном. Його економічний розвиток багато в чому залежить від соціальних характеристик: частоти захворюваності, співвідношення народжуваності, смертності, індексу розвитку населення регіону, рівня життя й освіти. Аналіз цих характеристик особливо важливий у досліджуваному регіоні, якщо врахувати, що близько 40% населення – пенсіонери, багато хто з яких працюють у сільському господарстві, курортно-рекреаційній сфері. Здоров’я – багатофакторне явище, в якому велике значення мають генетичні, соціальні, еколого-медичні складові. Як відомо, медицина впливає на здоров’я нації всього на 10-15%, усе інше – це соціально-економічні, генетичні та інші фактори.

Приріст населення в Україні в 1960-1970 рр. склав 5,2 млн. чоловік, у 1970-1979 рр. – 2,6 млн., 1979-1985 рр. – 1,1 млн. 1991 р. став першим “чорним роком”, коли в Україні смертність перевищила народжуваність. У цей період померло на 39 тис. чоловік більше, ніж народилося. В 1992 р. цей показник склав 100 тис., у 1994 р. – 244 тис., з 1996 р. він тримається на рівні 300-360 тис. Тривожні показники дитячої смертності в Україні. З усіх померлих дітей на першому році життя 70% складають діти до 27 діб за причинами: 50% – перинатальні ускладнення, 30% – уроджені вади розвитку, інші причини – хвороби дихання, негативні екологічні впливи оточуючого середовища на організм матері в період вагітності. Число мертвонароджених дітей за останні 16 років збільшилося в 56 разів, що свідчить про небезпечний екологічний стан на території України та в її регіонах. За даними медичної статистики, діти з хронічною патологією складають майже 25%, серед дошкільнят відхилення від норми за станом здоров’я мають 80%, серед підлітків шкіл, училищ майже для 34% характерні нервово-психічні відхилення, що сприяють схильності до різного роду наркоманій, алкоголізму, суїцидних дій. Практично здоровими можна вважати тільки 5-8% випускників шкіл. Отже, можна казати про хворобливу націю, а може і таку, що вироджується. Одна із причин – високе техногенне навантаження. Так, у різних містах на одного жителя припадає (кг): Кривий Ріг – біля 1300, Маріуполь – 1200, Запоріжжя – 1100, Дніпропетровськ – 960, Бердянськ – 30.

Аналогічні закономірності виявляються в Північному Приазов’ї, населення якого 1,2 млн. жителів. Тут, незважаючи на зменшення промислового виробництва, а отже й обсягів шкідливих викидів провідними вважають хвороби “екологічного” характеру – захворювання дихальних шляхів і онкологічні [1, с.515-517]. Так, виходячи з аналізу динаміки викидів шкідливих речовин в атмосферу Бердянська, вони зменшилися майже в 6 разів – з 11,7 тис. т. у 1990 р., до 1,9 в 2000 р., скидання стічних вод в акваторію Бердянської затоки зменшилось майже в 2 рази – з 14,5 млн. куб. м у 1990 р. до 8,9 у 2000 р. Однак захворюваність і смертність збільшилися відповідно більше ніж у 3 і 5 разів. За даними 2005 року в порівнянні з 1990 р. по Бердянську народжуваність зменшилась на тисячу населення з 12,5 до 7,13, а по Україні з 12,7 до 9; смертність збільшилась по Україні з 12,1 до 16. За статистичними даними в останні два роки народжуваність в Бердянську склала: в 2005 р. – 7,13 на 1 тис. населення, в 2006 р. – 8,66; смертність: у 2005 р. – 15,47, у 2006 р. – 16,19 на 1 тис. населення. Для природного приросту характерні від’ємні цифри: в 2005 р. – -8,34, в 2006 р. – мінус 7,53. Населення України на 1 січня 2007 року склало 46 млн. 638 тис. чоловік.

Постає проблема пошуку причин антибатних зв’язків між медичними та екологічними показниками. Однією з найважливіших причин уважається хімізація продуктів харчування за допомогою різних модифікаторів – антиокислювачів, барвників, консервантів, емульгаторів, синтетичних гормонів, повсякденне застосування яких небезпечне для здоров’я. Друга причина – використання харчових продуктів, основу яких можуть складати генетично модифіковані продукти. Такі продукти давно відомі в країнах Західної Європи, США, але там діють закони, які вимагають певних заходів при їх використанні. В Україні такі закони до теперішнього часу відсутні, що є небезпечним і складає основу еколого-біологічної небезпеки. Третя – хімічне забруднення повітря вихлопними газами автомобілів, димом багать і особливо смітників, при горінні яких утворюється величезна кількість диоксинів (ПДК 10-9-10-12 мг/м3).

ЛІТЕРАТУРА


1. Ґудзь М.В. Соціальний ресурс розвитку курортних територій // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфер. “Еколого-економічні проблеми Північного Приазов’я: економіка, екологія, освіта”. – Бердянськ, 2006. – С. 11-15.

2. Мягченко А.П. Социально-экологические проблемы Северного Приазовья // Сборник научн. трудов ХІ (ежегодной) международн. научно-практич. конфер. “Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного бассейнов. Утилизация отходов”. – Т. 3. – Бердянск, 2003. – С. 510-517.



Євгенія Штоколова,

4 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: ст. викл. В.О.Єлагіна
СУЧАСНІ МАСШТАБИ ВПЛИВУ ЛЮДИНИ НА ЕКОЛОГІЮ СЕРЕДОВИЩА
Взаємовідносини суспільства і природи полягають у тому, що фактори економічного зростання – трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси – у комплексі використовуються суспільством для розвитку виробництва. Питання взаємовідносин суспільства і природи та використання природних ресурсів стають дедалі актуальнішими. І це зрозуміло, бо з розвитком виробництва вилучаються все нові багатства природи, зростає вартість сировини, збільшується кількість відходів, що викидаються у навколишнє середовище. Однак, і це очевидно, було б неправильно вирішувати проблеми збереження ресурсів і середовища шляхом припинення росту або навіть скорочення обсягів виробництва.

Взаємодія людини з природою у процесі виробництва та споживання для забезпечення існування людства загалом є об’єктивним явищем. Отже, постають дві взаємопов’язані проблеми: перша – вплив обмеженості природних ресурсів на їх використання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга – необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшого розвитку суспільства.

Під упливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов’язана необхідність його охорони. У XX ст. людина проклала нові шляхи переміщення енергії і речовини в географічній оболонці, подекуди значною мірою порушивши екологічну рівновагу. Людство протягом усієї своєї історії неодноразово вступало в протиборство із силами природи, що спричиняло кризові ситуації. Найтиповішими в минулому були продовольчі кризи.

Протягом тривалої і складної історії розвитку людського суспільства в різних районах земної кулі кризові ситуації виникали ще не раз, але люди знаходили з них вихід, розробляючи нові способи виробництва, нові методи використання енергії, освоюючи нові види природних ресурсів.

Головний фундамент життя – ґрунти – всюди на Землі деградують, зменшуються за площею. Не менш драматична ситуація з водою. Знищення лісів призводить до ерозії ґрунтів, планетарних змін клімату, патологічних змін у рослинному і тваринному світі. Втративши сусідство з розмаїттям форм життя, людина багато чого втратить у собі самій, настане неминуча дегуманізація. Глобальною є проблема відходів. У широкому розумінні відходи – це все те, що людина викидає на планету в результаті господарювання, одержання енергії та всієї життєдіяльності.

Особливе занепокоєння викликає проблема, для якої не існує кордонів, – глобальні зміни клімату. Викиди в атмосферу різних газів створюють парниковий ефект, знищують навколо планети озоновий шар. Наслідком цього є всесвітнє потепління – середня глобальна температура в Північній півкулі за останні 100 років підвищилась на 0,5°С. Якщо така тенденція збережеться, найближчим часом почнеться танення льоду в Арктиці. У сукупності з іншими екологічними проблемами глобальне потепління може виявитись вирішальним для долі людства. Безсумнівним є зв’язок цих явищ із життєдіяльністю людини, і не враховувати це неможна. Досвід показує, що закликів і побажань учених, які краще інших усвідомлюють, на краю якої прірви ми стоїмо, недостатньо. Необхідне пробудження громадських діячів, політиків, економістів, лікарів, технологів, зрештою – усіх людей. Усі життєві процеси в державах повинні розглядатися насамперед з точки зору екології, потрібне не просто екологічне мислення, треба всіма доступними засобами формувати екологічний світогляд.

Охорона природи – це розробка і здійснення заходів щодо її раціонального використання, що включають захист від надлишкових техногенних навантажень і негативних наслідків втручання людини, активне регулювання природних процесів, відтворення і поліпшення природного потенціалу ландшафтів.

Стратегічним напрямом природоохоронної діяльності повинні стати більш повне і комплексне використання природних ресурсів, розробка і впровадження у виробництво маловідходних і безвідходних технологічних процесів, які дають змогу помітно скоротити чи повністю виключити забруднення природного середовища і забезпечити глибшу переробку первинної сировини.


ЛІТЕРАТУРА

1. Руснак П.П. Еколого-економічні аспекти природокористування. – К., 2000.

2. Сахаев В.Г., Щербицкий Б.В. Экономика природопользования и охрана окружающей среды. – К., 1987.


Анна Авдієнко,


3 курс економічного факультету.

Наук. керівник: к.хім.н., доц. О.П.Мягченко



ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ПІВНІЧНОМУ ПРИАЗОВ’Ї

Однією з найбільш ефективних галузей світової економіки, що інтенсивно розвивається, є туризм. Актуальною є проблема пошуку туристичних об’єктів у будь-якому регіоні, розробка технологій їх раціонального невиснажливого використання. Тому нами досліджено проблеми наявності туристичних об’єктів екологічного, історичного профілю, стану туристичної діяльності в Північному Приазов’ї, Бердянському районі, наявності висококваліфікованих спеціалістів. Об’єкт дослідження – природні об’єкти Північного Приазов’я, перспективні для розвитку туризму. Предмет дослідження – чинники, динамічні зв’язки, напрями оптимізації туристичної діяльності. Для цього використовували методи геоекологічного та історичного аналізу.

Багато країн, особливо історичних – Греція, Єгипет, Індія та інші, зробили ставку на розвиток туризму – історичного, оздоровчого, екологічного. Туризм – високорентабельна галузь економіки, важливий засіб культурного, фізичного розвитку людей, що забезпечує трудову зайнятість населення і збільшує фінансові надходження до бюджету всіх рівнів: місцевого, загальнодержавного. Від туристичної діяльності до бюджету України щорічно надходить у середньому близько 3 млрд. доларів США, але цього недостатньо. Державна політика нашої держави у сфері туризму спрямована на забезпечення раціонального використання і збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної області економіки, на створення ефективної системи туристичної діяльності.

Однією з важливих галузей економіки є екологічний туризм, пов’язаний з об’єктами природно-заповідного фонду, яких в Україні більше 5 тис. різного рівня і статусу – від біосферних, загальнодержавних до місцевих і тому при неграмотному і ненауковому впровадженні туристичної діяльності може бути нанесена велика шкода, як безпосередньо людині – туристу, так і природі – її компонентам. Екологічний туризм – відносно молода, методично слабко розроблена галузь оздоровчо-пізнавального відпочинку в Україні, що не сприяє конкурентоспроможності туристичного продукту [1, с.19]. Розвитку цього напрямку туризму в Приазов’ї сприяють багато факторів – клімат, рельєф, різноманітні види ландшафтів – морський, рівнинний і навіть гірський (заповідник Кам’яні Могили, скелясті ділянки р. Берди), наявність великої кількості цікавих природних (мінералогічний музей під відкритим небом у селі Єлисеївка Приморського району), історичних об’єктів (Кам’яна Могила в Мелітопольському районі, шлях Геродота в Приазов’ї) і наявність усіх сучасних засобів сполучення.

Це ставить проблему активного використання вказаних потенційних туристичних об’єктів, що повинно сприяти сталому розвитку продуктивних сил в Північному Приазов’ї [2, с.45]. Об’єднання історико-археологічних пам’яток з екологічними, з пам’ятками природи відкриває широкі можливості в пізнанні регіону, в тому числі науковому, що може сприяти виявленню нових даних про історію регіону, екологічно цінних об’єктів Північного Призов’я. Але існують і проблеми для ефективного розвитку цієї сфери економіки. Одна з них – відсутність фахівців, які могли б послідовно вивчати потенційні курортно-рекреаційні можливості регіону, реалізуючи їх у практичній роботі. Для цього необхідні фахівці з екологічного менеджменту та аудиту, маркетингового забезпечення туристичної діяльності, сертифікації туристичних об’єктів із наданням населенню інформації про якість природного і соціального середовища, цінність курортно-рекреаційних ресурсів із приведенням їх до міжнародних стандартів. Для розвитку екологічного туризму на узбережжі Азовського моря необхідно враховувати проблеми, пов’язані з техногенним забрудненням природного середовища, ерозією і дефляцією ґрунтів, їх вторинним засоленням [3, с.171-188]. Для контролю за цими процесами необхідно розробити господарсько-екологічний баланс регіону, заходи щодо збереження природних комплексів від несприятливих процесів і запобігання їхньому виникненню, створення екологічної карти регіону. Проблемою є екологічна чистота пляжів, морської води, наявність сучасного сервісу, заповідних територій, сучасних парків, архітектурних споруджень. Неврахування цих моментів, веде до економічних збитків – збільшується відтік відпочиваючих у більш екологічно комфортні території. Ці проблеми складають основу технологічних циклів курортної індустрії регіону. Отже, актуальними є проблеми пошуку територій та об’єктів, перспективних для розвитку екологічного туризму та підготовки фахівців-менеджерів для туристичної діяльності як в Україні, так і в Північному Приазов’ї.

ЛІТЕРАТУРА


1. Казачковська Г.В. Туристская рента – эффективный инструмент самофинансирования туристической отрасли региона // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфер. “Еколого-економічні проблеми Північного Приазов’я: економіка, екологія, освіта”. – Бердянськ, 2006. – С. 19-21.

2. Мягченко О.П. Проблеми сталого розвитку продуктивних сил Північного Приазов’я // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфер. “Еколого-економічні проблеми Північного Приазов’я: економіка, екологія, освіта”. – Бердянськ, 2006. – С. 45-46.

3. Мягченко О.П. Екологія Північного Приазов’я. – Бердянськ, 1999.

Михайло Садирін,

1 курс факультету КТС.

Наук. керівник: к.фарм.н., доц. Г.Л.Воскобойнікова
ВАЛЕОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ПОЯВИ ТЕМНИХ ПІСКІВ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ НА УЗБЕРЕЖЖІ БЕРДЯНСЬКОЇ КОСИ
Узбережжя Бердянської коси активно використовується з рекреаційною та господарською метою.

Одним із головних морфологічних елементів рекреаційного узбережжя є пляжі. Насамперед якість пляжів значною мірою обумовлює привабливість будь-якого санаторно-курортного об’єкту. Тому варто враховувати вивчення екологічного стану пляжів, з погляду радіаційної безпеки, і знаходження рішень для усунення факторів, що негативно впливають на здоров’я людини та екологічну ситуацію.

Найнебезпечнішим фактором, що загрожує здоров’ю людей, слід вважати концентрацію на окремих ділянках пляжів важких фракцій піщаних відкладень, що містять мінерали з радіоактивними елементами (торій, уран, гафній та інші).

Концентрація цих мінералів призводить до різкого збільшення природного радіаційного фону й зростання інтенсивності гамма-випромінювання на деяких ділянках узбережжя Бердянської коси до 150-700 мкр/год, радіаційний фон на пляжах Н. Петрівки складає більше 400 мкр/год. Потрапляючи на такий пляж, рекреанти можуть отримати дозу опромінення більше 50 мЗв, тобто перевищуючу максимально лімітну за календарний рік (НРБУ-97), що може викликати негативний вплив на здоров’я людини [4].

Мета роботи: розвиток та захист радіометричного суверенітету людини; щорічний моніторинг появи темних пісків на узбережжі Бердянської коси. Об’єкт нашого дослідження – східне узбережжя коси. Предмет дослідження – темні піски, які представляють важку фракцію піщаних відкладень. Мінералогічний склад темних пісків: титаномагнетит, гематит, польові шпати, ільменіт, циркон, гранат, монацит. У вигляді ізоморфних домішок ТhО2 (5-10%, інколи до 28%). Монацит і є радіологічно небезпечним мінералом.

Дослідження з теми проводились у два етапи. На ділянці від 1 до 4 разів у місяць, крім місяців із льодовим станом, проводились метеорологічні виміри атмосферного тиску, швидкості й напрямку вітру, висоти хвиль. Хвилювання моря визначалось візуально в балах. Відзначалась наявність чи відсутність темних пісків у берегових відкладеннях. Усього проведено майже 60 польових вимірів саме ці фактори, які нами досліджувались, є причиною появи темних пісків на пляжах.

Методика вивчення кількісного складу темних пісків передбачала візуальне обстеження пляжної зони. На картосхемі відзначали показники кількісного складу темних пісків. Так була створена картосхема “Кількісні показники накопичення темних пісків на узбережжі Бердянської коси”.

При обробці гідрометеорологічних даних визначено, що на полігоні найбільша швидкість вітру 15-20 м/с відзначалася у зимовий період (грудень). Найтривалішими були вітри південно-східного – 21 день і північно-східного напрямку – 9 днів. Середні показники хвилювання моря за сезонами в період наших робіт складали: взимку – 2,7 б, весною – 2 б, влітку – 1,8 б, восени – 2,8 б.

Отже, можемо зробити такі висновки: 1) відзначаються ділянки з великою кількістю темних пісків на пляжах між гирлом р. Берди та Н. Петрівкою. Значна кількість темних пісків намивається на експериментальних. Незначна кількість темних пісків з’являється на пляжах від першого єгерського угіддя до пляжів Дальньої коси. Не знайдено під час спостережень ділянок з темними пісками на оголовку Бердянської коси; 2) поява великої кількості пісків на пляжах спостерігається найчастіше при шквальних явищах на морі; 3) найменші показники та відсутність намивів темних пісків спостерігались у квітні, травні, червні.
ЛІТЕРАТУРА

1. Безпека життєдіяльності: Всеукраїнський науково-популярний журнал. – 2005. – №3.

2. Гоптарев Н.П. Гидрометеорология и гидрохимия морей СРСР. – Том V: Азовское море. – СПб., 1991.

3. Гудзь П.К. Исследование возможности увеличения водообмена между лиманом Молочный и Азовским морем с целью улучшения экологической ситуации в рассмотренном районе. – Одесса, 1996.

4. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Державні гігієнічні нормативи. – К.: Відділ поліграфії Укр. центру держсанепідемнагляду МОЗ України, 1997.

5. Рогаченко В.В. Програма “Оцінка еколого-геологічних умов використання прибережно-морських територій України”. – Сімферополь, 2001.



Надія Веселова,

учениця 10-А класу ЗОШ №3.

Наук. керівник: викл. Т.О.Філіппенко

(Станція юнатів, гурток “Екологи-краєзнавці”)


СУЧАСНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ СОСНИ КРИМСЬКОЇ

НА УЗБЕРЕЖЖІ БЕРДІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА
Актуальність нашої роботи полягає в моніторингових дослідженнях стану лісових насаджень на узбережжі Бердівського водосховища. Вони дадуть змогу попередити негативні явища та зміни на площах, покритих лісом і зберегти їх у певному стані якості, відповідно до вимог держстандарту. Мета роботи: визначення сучасного стану насаджень сосни кримської Осипенківського лісництва Бердянського держлісгоспу на прикладі кварталів №13-42, 13-35, 28-2; вивчення кількості шкідливих речовин, які здатні поглинати насадження сосни кримської.

Дослідження за даною темою проводили в II етапи: I-й – біометричні вимірювання та рекогносцирувальні обстеження; II-й – обчислювання й аналіз даних досліджень за таблицями, рівнянням.

Більш рідке розміщення сосен у кварталі №13-42 створило сприятливі умови для накопичення стовбурної маси. Приріст діаметру сосен на першій ділянці 13 кварталу з 1999 по 2006 рік становить 12%, середній показник діаметру році – 19,3 см, а на другій ділянці цього кварталу – приріст становить лише 5%, середній діаметр – 19,2 см. Приріст діаметру сосен на 28-2 кварталі становить 8 см. Густота насаджень сосни кримської особливо вплинула на приріст за висотою: у кварталі 13-42 він становить 17%, середня висота – 10,3 м, у кварталі 13-35 – приріст лише 2%, середня висота становить 8,2 м. У кварталі 28-2 приріст у висоту сосни кримської складає 56%, середня висота – 2,6 м. Це найвищий показник приросту у висоту, що пояснюється віком дерев.

Стан сосен у кварталі №13-35 віднесли до I категорії. Давні пожежі залишили сліди нагару на стовбурі на висоті близько 2 м, ознак опіку крони та кореневої шийки не спостерігалося. У сосен у кварталі №28-2 відсутні ушкодження від пожеж. Близько 60% площі насаджень сосни кримської посідають різноманітні дикорослі трав’янисті рослини (причина – масова вирубка сосни). У кварталі №13-42 заселено шкідниками 5 дерев. Знайдено 43 сосни в північній частині ділянки, які повалені вітром. Тип заселення шкідниками – груповий, складає 0,31% від усіх дерев.

Рекогносцирувальні обстеження ділянки із сосною кримською виявили хороший урожай шишок. Сосни рясно плодоносять на узліссі, у глибині лісу. Відсутні шишки віком до 1 року та відзначається велика кількість шишок, відпрацьованих дятлом. Насадження сосни кримської в дослідницьких виділах мають II і III клас бонітету, який характеризує темп росту насаджень у висоту і його зміну з часом. За нашими оцінками сосна кримська в кварталі №13-42 має 3-й клас якості, у кварталі №13-35 – 1-й, а в 28-2 – сосни не атестовані, бо не відповідають вимогам галузевого стандарту.

При збільшенні ширини міжрядь і відстані між деревами в рядах крони розростаються краще та збільшується кількість і довжина хвоїнок, за В.Вакулюком (1998). У нашому випадку все навпаки: у більш густій посадці сосни кримської в кварталі №13-35 площа крони найвища – 29886 м2, а в кварталі №13-42 – 1783,6 м2. Це пояснюється тим, що в 2003 р. у кварталі №13-42 була пожежа, яка пошкодила близько 30% крони дерев.

Показники виділення летких бактерицидних речовин на 1 га в кварталі №13-35 складають 21,5 т, кварталі №13-42 – 20,5 т, кварталі №28-2 з молодими насадженнями сосни – лише 0,5 т. Найбільші показники поглинання з атмосферного повітря шкідливих речовин мають сосни у кварталі №13-35. Вони поглинають свинцю 135,6 кг, пилу – 40680 кг, оксиду сульфуру (IV) – 573 кг. Це пов’язано з тим, що сосни цього кварталу мають найбільшу фітомасу. Найбільш таксаційні показники 1999 р. характерні для насаджень с. к. у кварталі №13-35: об’єм стовбурів з корою – 149 м3, запас ділової деревини – 108 м3. У 2006 р. найбільший запас деревини мали ділянки кварталу №13-35: об’єм стовбурів з корою – 204 м3, запас ділової деревини – 159 м3 .

Стан насаджень сосни кримської оцінюється як задовільний. Про це свідчать таксаційні показники (висота, діаметр стовбура, площа крони, запас деревини). Сосна кримська в досліджених виділах ушкоджена Melanophila acuminatа, Spondylis buprestoides, Buprestis mariana. Головним фактором, який погіршує стан насаджень сосни кримської, є пожежі та вирубування. Сосна кримська має високий клас бонітету ΙΙ-III та клас якості – 1-й і 3-й Середній запас деревини сосни кримської в досліджених виділах на 1 га – 190 м3. У степовій зоні ліси вирощують не для одержання деревини, яка є побічним продуктом, а для виконання ними екологічних функцій, зокрема поглинання шкідливих парів, диму, газів, затримання пилу, сажі.


ЛІТЕРАТУРА

1. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України. – Фастів: Поліфаст, 1998.

2. Гусев В.И. Определитель повреждений лесных, декоративных и плодовых деревьев и кустарников. – М.: Лесная промышленность, 1984.

3. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1999.

4. Кораблева А.И., Шпарь А.Г., Гербильский Л.В. Лес. Биосфера. Человек. – Днепропетровск: Січ, 1998.

5. Суворов В.И. Отраслевой стандарт. Культуры лесные. ОСТ 56-92-87. – М.: Гос. Комитет СССР по лесному хозяйству, 1987.

6. Швиденко А.Й. Лісівництво. – Чернівці: Рута, 2004.

Яна Трушенко,

1 курс індустріально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ст. викл. Т.Г.Грунтковська
НОВІ ВИДИ КВІТКОВО-ДЕКОРАТИВНИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ МІСТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
Зелені насадження є невід’ємною частиною міських ландшафтів. Вони створюють середовище існування живих істот, мають естетичне значення, виховують любов до природи. Крім цього вони відіграють ще й велику санітарну роль, тому що захищають населені пункти, наше житло від пилу, вихлопних газів, шуму, виділяють необхідний для живих організмів кисень [1]. Виходячи з цього, зрозуміло, що збільшення кількості зелених насаджень украй необхідно в містах. Останнім часом ця проблема вирішується не тільки за рахунок міських організацій, а й завдяки озелененню приватних присадибних ділянок. На сучасному етапі цим займаються спеціалісти з ландшафтного дизайну.

Квітково-декоративні рослини є найбільшою групою, що використовується в озелененні [3]. При створенні квітників застосовують такі види оформлення: солітери, групи, бордюри. Кожен із них потребує індивідуального підходу до добору рослин. Солітерні рослини повинні виділятись висотою, красивою будовою, забарвленням та формою листків, квітів і суцвіть. Групи закладають з рослин одного або декількох видів. При створенні однорідних груп необхідно добирати рослини з тривалим періодом цвітіння. У мішаних групах рослини добирають за висотою, терміном цвітіння та забарвленням квітів і суцвіть. При створенні бордюрів добирають рослини, що відрізняються низьким зростом і щільним кущем. Після закінчення цвітіння листки рослин повинні ще довгий час зберігати декоративність і бути стійкими до несприятливих умов існування [1]. Сучасне зелене будівництво вимагає максимального використання як існуючого асортименту квітково-декоративних рослин, так і впровадження нових, мало розповсюджених високо декоративних видів. Добирати асортимент рослин необхідно так, щоб весь період вегетації вони милували око квітами. Для цього необхідно враховувати цикл фенологічного розвитку рослин.

Ми пропонуємо нові квіткові культури, які можна використовувати для озеленення [2]. За характером фенологічного розвитку у річному циклі запропоновані рослини відносяться до таких феноритмотипів: довготриваловегетуючі (вічнозелені, літньо-зимовозелені, весняно-літньо-осінньозелені з періодом зимового спокою), коротковегетуючі, ефемерні.

З вічнозелених ми пропонуємо чемерник кавказький, барвінок малий. З літньо-зимовозелених – зеленчук жовтий, глуха кропива крапчаста, зірочник ланцетовидний. З весняно-літньо-осінньозелених з періодом зимового спокою – анемона японська, лілійник жовтий, госта здута, лілійник рудуватий, госта ланцетолиста, вербозілля крапчасте, первоцвіт дрібнозубчастий, первоцвіт японський, первоцвіт весняний. Коротковегетуючі рослини, що мають дві генерації листків (весняну і осінню), можуть бути представлені пшінкою весняною. З ефемерних пропонуються анемона жовтецева, ряст ущільнений, зірочки жовті, підсніжник білосніжний, проліска дволиста.

Найбільш виразним є весняний аспект. Складний барвистий ранньовесняний жовто-блакитний аспект створюється рясно квітучими проліскою дволистою та зірочками жовтими. Пізньовесняний складний барвистий аспект квітучими рястом ущільненим і пшінкою весняною. Пізньовесняний монотонний білий аспект надасть газонам квітучий зірочник ланцетовидний, монотонний синій аспект створить барвінок малий. У літній період барвистий плямистий жовто-гарячий аспект створять лілійник жовтий, вербозілля крапчасте. Ранньоосінній аспект створюється чемерником кавказьким, зеленчуком жовтим, глухою кропивою крапчастою, анемоною японською, гостою здутою, гостою ланцетолистою, вербозіллям крапчастим. Узимку на квітниках залишаються тільки вічнозелені рослини, змінюючи одноманітний пейзаж. Вони красиво виглядають на фоні голої землі або снігу.

Привабливість запропонованих рослин полягає в тому, що всі вони достатньо стійкі в умовах півдня України, здатні розмножуватись природним шляхом, не потребують додаткових зусиль при вирощуванні.


ЛІТЕРАТУРА

1. Бунин В.А. Цветоводство. – Львов: Вища школа, 1986.

2. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. Определитель высших растений Украины. – К.: Наукова думка, 1987.

3. Назарова Н.О., Пількевич А.В., Польщак Р.Б. Сорти квіткових і декоративних культур. – К.: Урожай, 1986.



Наталія Нога,

1 курс індустріально-педагогічного факультету.

Наук. керівник: ст. викл. Т.Г.Грунтковська
ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ШТУЧНИХ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ У СТЕПОВІЙ ЗОНІ
Степова зона є найбільшою з усіх природних зон на території України. Вона займає площу 240 тис. кв. км., або 40% території держави. У рослинному покрові переважає трав’яниста рослинність – головним чином, багаторічні сухолюбиві види. Ліси, які є характерними для лісової та лісостепової зон, у степу мало виражені [4]. Але для збільшення врожаю сільськогосподарських культур вкрай необхідне створення лісових насаджень. Ця проблема вирішується завдяки штучним лісам та лісополосам.

Специфіка степової зони, що виражається в засоленості ґрунтів на плакорі та в долинах річок при переміщенні на південь, змушує ліси зміщатися в балки та пойми степових річок. Лісові біогеоценози степової зони України створюються у різних лісорослинних умовах і характеризуються застосуванням різних видів деревно-чагарникових порід, їх стійкістю в зоні екологічної невідповідності біологічних кругообігів у лісовому та степовому біогеоценозах. При цьому вивчається специфіка степових умов, стійкість деревних порід у степу, їх біологія, екологія і взаємні відношення до тих чи інших поєднань, питання фітоценотичної складності степових лісонасаджень [1].

Для успішного вирішення завдання створення штучних насаджень лісотипологи користуються типологічною системою. Перша така система була запропонована академіком П.Погребняком [2]. Вона враховувала показники родючості та зволоження. Однак, створена на матеріалах лісової зони, ця типологія виявилася неповноцінною для використання в степовій зоні. Тому у 1971 році знавцем українського лісознавства професором О.Бельгардом була запропонована нова типологічна система лісів степової зони України [3].

Тип лісу в розумінні представників цього напрямку – це поняття доволі широкого об’єму. Воно охоплює всі ділянки рослинності, що об’єднані екологічною спільністю едафотопу та характеризується спільністю трофо- і гігроморф. З цього випливає, що ліси з більш-менш рівноцінними, з екологічної точки зору, місцезростаннями, можна віднести до одного типу.

Відомо [3], що створення лісових насаджень мало декілька етапів у історії степового лісорозведення: 1 етап – пошуковий; 2 етап – еколого-біоценологічний; 3 етап – ботаніко-географічний; 4 етап – лісо типологічний, який відображає найбільш вірний підхід, з боку лісоводів, до вирішення основного біогеоценологічного питання в степовому лісорозведенні – відповідність штучно створеного лісу в степу конкретним умовам існування. В основу типології А.Бельгарда штучних лісів степової зони України покладено: 1) тип лісорослинних умов; 2) тип екологічної структури; 3) тип деревостою.

Результати дослідження лісових масивів, що ростуть в умовах степової зони України (Комісарівський, Грушеватський, Великомихайлівський, Великоанадольський), дозволяють зробити такі висновки стосовно створення й вирощування лісів: 1) лісові насадження, що створені в степу на плакорі, призвичаюючись до степового середовища, перетворюючи його в лісове, стикаються зі складними екологічними труднощами – впливом вітру, сонцю, різких змін температур та інше; 2) найефективнішою структурою насаджень в степу є тіньова структура, яка найбільш повно перетворює степові умови в лісові; 3) важливим етапом лісорозведення є підбір стійких деревних порід для конкретних типів лісорослинних умов.

За умов суворого дотримання типологічних принципів професора А.Бельгарда можна створити високопродуктивні лісові насадження, що будуть відповідати многофункціональним властивостям умов степу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Белова Н.А., Травлеев А.П. Естественные леса и степные почвы. – Д.: ДНУ,1999.

2. Бельгард А.Л. Лесная растительность юго-востока УССР. – К.: Изд-во КГУ, 1950.

3. Бельгард А.Л. Степное лесоведение. – М.: Лесн. пром-сть, 1971.

4. Ландшафты и физико-географическое районирование // Природа Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 122-127.


Елеонора Перевозчикова,


3 курс економічного факультету.

Наук. керівник: к.хім.н., доц. О.П.Мягченко


АНАЛІЗ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ПЕЛОЇДОЛІКУВАННЯ НА КУРОРТІ “БЕРДЯНСЬК”
Одним із найстаріших і найефективніших методів лікування є пелоїдотерапія – використання мулу з дна озер, лиманів, морів. Геоекологічні процеси утворення, використання, відновлення пелоїдів, економічні ефекти їх лікування малодосліджені [2]. Тому нами проведено аналіз екологічного стану лікувальних пелоїдів Бердянських озер та лиманів у порівнянні з іншими та можливих еколого-економічних заходів для поліпшення стану грязьолікувальної бази державного курорту “Бердянськ”. Об’єкт дослідження – бердянські лікувальні озера та лимани. Предмет дослідження – еколого-економічні фактори, які впливають на ефективність пелоїдолікування на курорті “Бердянськ”. Методи дослідження – лабораторні фізичні, хімічні аналізи пелоїдів, порівняльно-статистичний аналіз відомих даних та рекогносцентні спостереження за об’єктами дослідження.

Основу майже всіх сульфідно-мулових пелоїдів складають дрібнозернистий глинистий матеріал у вигляді розрідженої маси сірого кольору. В них мало органіки, підвищена концентрація мікроелементів (йоду, брому, бору, заліза). Важливим показником є величина окислювально-відновного потенціалу – мінус 150-250 мВ. Саме ці фізичні, хімічні чинники зумовлюють лікувальні властивості пелоїдів. Уявлення про механізми їх дії на організм людини базуються на двох основних теоріях – фізична та хімічна. Існують відповідно і дві школи фізіотерапевтичної дії пелоїдів, і кожна з них надає перевагу одному з факторів. На нашу думку, слід вважати, що обидва процеси доповнюють один одного, сприяючи оздоровленню організму, який є одночасно і хімічною, і фізичною системою. Грязьові родовища треба ретельно охороняти як місцевості, що мають лікувальне значення [1]. Якщо говорити про озерні родовища у Бердянську, то тут є значні порушення природоохоронного та санітарного законодавства: відсутня зелена зона навкруги лікувальних озер та лиманів, вільний в’їзд автомототранспорту на береги лиманів, озер з цілющими пелоїдами, відсутній санітарно-екологічний контроль за цими територіями.

Порівнявши склад Бердянських пелоїдів (Велике і Червоне озера) з пелоїдами Мертвого моря можна зробити висновок, що перші містять більше свинцю й фенолів, надлишок яких негативно впливає на здоров’я людини, інші більше містять ртуті та нафтових сполук. Великий вміст свинцю в бердянських пелоїдах – результат, з одного боку, його потрапляння з вихлопних автомобільних газів (поряд з Червоним озером автомагістраль з інтенсивним рухом на Бердянську косу). З іншого – наявність у пелоїді природних радіоактивних мінералів, які містять радіоактивні елементи – уран, торій, кінцевим продуктом розпаду яких є свинець. Відомо, що оптимальною для збереження і продовження процесів пелоїдоутворення є концентрація солей натрію хлориду 5-10%. Зниження концентрації солі негативно позначається на швидкості утворення, відновленні та лікувальних якостях пелоїдів. Дуже негативним фактором стало створення Бердянським рибомисливським товариством у 70-х роках ХХ століття штучних умов для потрапляння прісної води річки Берди в прибережні лимани, через що вони стали опрісненими.

Важливим, з економічного погляду, є питання про транспортування, регенерацію пелоїду. Витрати на обладнання, операції з пелоїдами збільшують вартість основного процесу лікування. З результатів дослідження випливають екологічні проблеми грязьового господарства. Як і будь-який інший природний ресурс, пелоїд теж може забруднюватися, в результаті чого послаблюються або зовсім втрачаються його лікувальні властивості (особливо через забруднення), або він набуває шкідливих властивостей. Тому важливо знати причини забруднення, щоб запобігти зниженню або втраті лікувальних властивостей пелоїдів.

По-перше, транспортні вихлопи, що містять сполуки свинцю, бензопирени надканцерогенної дії, промислові викиди. По-друге, засмічення озер морським піском через відсутність зелених насаджень на морському узбережжі, та лікувальних озерах. За останні 50 років тут не висаджено жодного дерева. Через це глибина озер зменшилася з 1-1,5 метрів у довоєнні роки до 1-0,8 метрів у 2006 році. По-третє, через відсутність зливової каналізації у місті під час злив, навесні після відлиги, забруднений ґрунт, хімікати, потрапляють в озера і Бердянську затоку. Рівень забруднення її пелоїдів складає 20-50%, при допустимій нормі не більше 3%. Такі пелоїди не можна використовувати для лікування. З огляду на те, що в Бердянській затоці міститься біля 2 млн. т пелоїдів у майбутньому лікувальні підприємства можуть втратити близько 80 млн. грн. чистого прибутку. Крім того, великі витрати необхідні на додаткове очищення пелоїдів, що негативно позначиться на собівартості грязелікування.

ЛІТЕРАТУРА


1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41.

2. Мягченко О.П. Екологічні проблеми Північного Приазов’я. – Бердянськ, 2004.



Дмитро Кірков,

4 курс економічного факультету.

Наук. керівник: к.хім.н., доц. О.П.Мягченко

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка