«Топографічна карта» Мета



Скачати 84.88 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір84.88 Kb.
Тема. Відпрацювання практичних навичок, необхідних для успішного виконання завдань. Робота з географічною картою. Тренувальні практичні завдання міського, обласного етапів з теми: «Топографічна карта»

Мета: розвивати практичні навички роботи з географічною, топографічною картою; навчити учнів вирішувати конкретні задачі за допомогою топографічних та географічних карт; продовжити формування навичок роботи з то­пографічними картами.

Тип уроку: формування практичних умінь та навичок.

Обладнання: топографічні карти, атласів.

Хід


I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Географічна мозаїка»

Учитель роздає учням конверти, в яких на окремих аркушах дається визначення понять. З цих аркушів учні складають визначення.

Поняття:

Абсолютна висота — відстань по вертикалі від рівня моря до даної точки.

Аерофотознімки — фотографії місцевості, зроблені з літака за до­помогою спеціальної апаратури в масштабі.

Азимут — кут між напрямом на північ за напрямом на який-не­будь предмет на місцевості; обчислюється в градусах від 0 до 360° за напрямом руху годинникової стрілки.

Бергштрихи — короткі перпендикулярні штрихи біля горизонталі, які вільним кінцем указують напрям зниження схилу.

Горизонталі — лінії на планах і картах, які з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.

Легенда карти — перелік використаних на географічній карті умовних позначень і пояснення до них.

IIІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Проблемне питання. Для чого необхідно вивчати топографічну карту місцевості

ІV. Узагальнення теоретичних знань

-Що називають географічною картою та топографічною? У чому між ними різниця?



-Як складають топографічну карту?

1) Розграфлення і номенклатура топографічних карт

Топографічними називають загальногеографічні карти великого масштабу (1 : 200 000 і більше). Спотворення на них практично відсутні, об'єкти місцевості передані досить детально. Тому топографічні карти застосовують для докладного вивчення місцевості й орієнтування на ній, точних вимірювань і розрахунків, проектування будівництва, проведення військових навчань, туристичних походів. Для користування населення видані топокарти всіх областей України в масштабі 1 : 200 000 та 1 : 100 000.

В основі топографічних карт лежить так звана міжнародна мільйонна карта світу – оглядово-топографічна карта всього земного суходолу, складена в масштабі 1: 1000 000. При створенні такої карти застосували рівнокутну циліндричну проекцію, яка дає надзвичайно малі спотворення форм і розмірів зображуваних об'єктів. При цьому поверхню Землі відображають не всю відразу, а окремими смугами (зонами), завширшки 6° за довготою. Кожну смугу проектують на бокову поверхню уявного циліндра, що дотикається до земної поверхні вздовж середнього меридіана зони. «Повертаючи» земну кулю і циліндр навколо земної осі, шестиградусні зони проектують послідовно одну за одною. Потім поверхню циліндра розгортають у площину. Спроектовані зони розмістяться одна поряд з іншою, між собою вони будуть дотикатися лише в одній точці – на екваторі. А якщо всі їх склеїти між собою, то вони утворять майже кулясту фігуру.

Звичайно, середньо- і великомасштабні карти, якщо їх скласти для значних за розмірами територій, будуть дуже громіздкі. Для зручності їх ділять на окремі аркуші, тому вони називаються багатоаркушевими. Аркуш однієї мільйонної карти отримують шляхом розграфлення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями на 4-градусні ряди. Отже, кожен аркуш карти масштабу 1:1000 000 має вигляд трапеції розміром 4° по широті і 6° по довготі. Ряди і колони позначаються відповідно латинськими буквами та арабськими числами. Наприклад, аркуш мільйонної карти, на якому зображено Київ, матиме номенклатуру М-36. Для створення карти масштабу

1 : 100 000 трапецію мільйонної карти ділять меридіанами і паралелями на 144 менші трапеції (кожна розміром 30' по довготі і 20' по широті). Аркуші карт кожного наступного масштабу (1:50 000, 1:25 000 і 1:10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції. Таким чином, всі аркуші топографічних карт мають рамку у вигляді трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною і східною) – меридіани. На вершинах кутів рамки підписані значення цих паралелей і меридіанів.

За топографічними картами, на яких є градусна сітка з паралелями і меридіанами, визначають географічні координати. Паралелі створюють верхню й нижню (північну і південну), а меридіани – бічні (західну і східну) частини рамки топографічної карти. Рамка поділена на відрізки, кожний з яких дорівнює одній мінуті (1'). На мінутних відрізках зроблено поділки на відстані десяти секунд (10") одна від одної. Географічні координати листа топографічної карти вказані по кутках даного листа.

2. Тестові завдання

1. Визначте, який масштаб матиме аркуш карти земної кулі, якщо він має вигляд трапеції розміром 4° по широті і 6° по довготі і має номенклатуру, наприклад, М – 36.



А 1: 1 000 000 Б 1: 200 000 В 1: 500 000 Г 1: 100 000

2. Визначте, який масштаб матиме топографічна карта, якщо за основу взято аркуш топографічної карти масштабу 1: 1 000 000 і розділено його паралелями та меридіанами на 144 рівні частини. А 1: 10 000 Б 1: 25 000 В 1: 50 000 Г 1: 100 000

3. Визначте, на карті якого масштабу детальніше зображено земну поверхню.

А 1 : 10 000 Б 1 : 50 000 В 1 : 100 000 Г 1 : 200 000

4. На топографічній карті масштабу 1:25000 проведені лінії кілометрової сітки. Чому дорівнює відстань на карті між двома сусідніми паралельними лініями цієї сітки?

А 1 см Б 2,5 см; В 4 см; Г 5 см.

5. Аркуш топографічної карти має номенклатуру N-34-37-В-в. Визначте номенклатуру суміжного північного аркуша топографічної карти: А N-34-37-В-г;

Б N-34-37-В-е; В N-34-37-В-б ; Г N-34-37-В-а.

3.Практичн работа з картою

Визначення географічних координат топографічної карти Снов



4. Прямокутні координати

Прямокутні координати пунктів на топографічних картах визначають за допомогою нанесення на них кілометрової сітки. У цих координатах віссю абсцис (Х) є осьовий меридіан 6-градусної відстані (зони), віссю ординат (У) – екватор. Під час проектування цієї зони осьовий меридіан і екватор є прямими лініями, інші меридіани і паралелі – кривими. Від точки перетину осьового меридіана з екватором ведуть відлік прямокутних координат кожної 6-градусної зони. За цими координатами визначають відстані пунктів (точок) від осьового меридіана і від екватора. Прямокутні координати пунктів на топографічних картах визначають за допомогою нанесення на них кілометрової сітки. У цих координатах віссю абсцис (Х) є осьовий меридіан 6-градусної відстані (зони), віссю ординат (У) – екватор. Під час проектування цієї зони осьовий меридіан і екватор є прямими лініями, інші меридіани і паралелі – кривими. Від точки перетину осьового меридіана з екватором ведуть відлік прямокутних координат кожної 6-градусної зони. За цими координатами визначають відстані пунктів (точок) від осьового меридіана і від екватора. Наприклад: Х = 6066= 6066км ; Y = 4311= 4 зона 311км Щоб визначити прямокутні координати пункту з точністю до 1 м, потрібно з цього пункту провести перпендикуляри до західної і південної сторін квадрата, а потім виміряти відстані до них. Виміряні значення додають до показників відповідних кілометрових ліній.

5. Практична робота

Визначення прямокутніх координат топографічної карти Снов



Задача1. Визначте масштаб топографічної карти, на якій відстань між точками А і В, що мають такі плоскі прямокутні координати: А (Х = 6066325; Y = 4311500);

В (Х = 6065825; Y = 4311500), становить 2 см. ( 1: 25000)



Задача 2 Визначте приблизну відстань від заданої точки до Північного полюса, якщо її прямокутні координати становлять: X = 5555000; Y = 4375800. (4 444 км)

6. Хвилина відпочинку.

7. Умовні знаки

Прийом «Географічний вернісаж»

Учитель показує на великих аркушах паперу зображення окремих умовних знаків топографічних карт та пропонує учням на­звати об’єкти та явища, що позначаються на топографічних картах за їх допомогою.



8. Орієнтування

За картами ми орієнтуємося в просторі – визначаємо своє місце знаходження та напрямки сторін горизонту, розпізнаємо зображені на них об'єкти (населені пукти, шляхи, форми земної поверхні, ліси, під час проходження туристських маршрутів, подорожей а автомобілях, річкових і морських суднах тощо. При цьому необхідно правильно визначати напрямок руху, обирати дорогу, стежку, розпізнавати орієнтири і відстані до них. Грамотно читати географічні карти означає впевнено почуватися в дорозі. Для орієнтування карти компас накладають на неї таким чином, щоб напрямок Пн-Пд або паралельний йому край основи збігався із західним або східним боком рамки на карті. Магнітний азимут (Ам)– це кут між північним напрямком магнітного меридіана і напрямком на певний об'єкт (точку) . Дійсний азимут (Ад)– це кут між північним напрямком дійсного (географічного) меридіана і напрямком на об’єкт (точку) Магнітне схилення (δ)– це кут між напрямками дійсного і магнітного меридіанів в даній точці. Меридіан, що з'єднує географічні полюси Пн-Пд є географічним меридіаном, стрілка компаса, яка не збігається з ним, указує напрямок магнітного меридіана. Тому при орієнтуванні компаса необхідно враховувати магнітне схилення (δ). Магнітний і дійсний азимути вимірюються транспортиром за ходом годинникової стрілки від 0 до 360 градусів. Магнітне схилення (δ) може бути східним (додатнім, якщо північний напрямок магнітного меридіана відхиляється на схід від північного напрямку дійсного меридіана), західним (від'ємним, якщо магнітний меридіан відхиляється від дійсного на захід). Ам = А ±δ. У разі східного схилення його треба відняти від дійсного азимута Ам = А – δ. Якщо схилення західне, тоді до дійсного азимута треба додати значення схилення. У цьому випадку Ам = А + δ. Дирекційний кут (α) це кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на об’єкт (точку). Вимірюють за годинниковою стрілкою в межах від 0° до 360°. Дирекційний кут можна обрахувати, знаючи зміряний на місцевості магнітний азимут та поправку на зближення меридіанів (ЗМ)– кут між північним напрямом вертикальної лінії кілометрової сітки та північним напрямом географічного (істинного) меридіана. Для точок, які знаходяться у східній частині координатної зони (на схід від осьового меридіана), величина зближення меридіанів додатна, а для точок, розташованих у західній частині зони, – від"ємна.

9. Практична робота

Задача 3 Визначте магнітний азимут, якщо дійсний азимут, який було виміряне на топографічній карті, становить 53 градуси 30 мінут, а магнітне схилення східне і дорівнює 6 градусів 12 мінут. (47 градусів18 мінут)

Задача 4 Визначте магнітний азимут, якщо дирекційний кут, який було виміряно на топографічній карті, дорівнює 56 градусів, а поправка напрямку (відхилення магнітної стрілки) східне і становить 8 градусів 30 мінут. (47 градусів 30 мінут)

Прийом "Географічний практикум" Визначення азимутів об’єктів на карті.

V. Підсумки уроку

Учитель разом з учнями підбиває підсумки роботи в групах.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка