Традиційні та народознавчі свята у школі І ступеня



Сторінка10/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ.

Для учнів 3-4 класів (колективне свято)



Мета: Ознайомлювати учнів із звичаями і традиціями українських родин, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії звичаїв, до їх культури. Побуту, виховувати почуття гордості до української пісні, бажання зберігати і примножувати свою національну культуру.

Оформлення зали: сцена прибрана у вигляді селянської хати: біля стоять коцюба і лопата, стіл, накритий пирогами, свічник, хліб, глечик, з обох боків сцени лавки, ліжко з подушками. Грає весела українська музика.

ХІД СВЯТА .
Дід і баба сидять на лавці.

Дід: Щось добреньке з’їсти хочу,

Тільки що не знаю сам.



Баба: Голови б ти не морочив

Що зварила – те й подам.



Дід: Вареники. Борщ і каша.

В животі від них бурчить.



Баба: Вередливий став ти, діду,

Що тобі іще зварить?



Дід: знаю, бабо, ти не сердься,

Я, мабуть, би з’їв оце…

Коровай із борошенця,

А туди ще вбить яйце!



Баба: От же клятий!

Хоч бери тікай із хати,

Будь по – твоєму. Спечу.

Починає місити тісто.

Дід: Ти готуй, стара, швиденько..

Повечеряєм гарненько.

Баба в мене молодець!

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець!

Підходить до баби, обнімає.

Пам’ятаєш. Моя люба.

Як були ми молоді;

Напечеш бувало хліба –

Повна хата молоді.

Баба: Танці, співи, сміх до ночі…

Вечорниці… А тепер?



Чути стукіт у двері. Дівчата говорять за дверима.

  • Гоподаре!

  • Чи впустите до хати?

  • Вміємо співати, вмієм танцювати.

Дід: Заходьте, дівчата. Якраз впору.

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Баба: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати.

Дівчата співають пісню «ой дівчина горлиця».

1-а дівчина: Є в селі у нас

Дружний і веселий клас.

В красивій гімназії вчиться

І проводить вечорниці.



2-а дівчина: Всіх шанованих гостей

Щиро ми вітаємо.

І свято наше вечорниць

Вже розпочинаємо.



3-а дівчина: Гей, на наших вечорницях,

Хто сумний розвеселиться.

Співи й танці, небилиці,-

Гарні будуть вечорниці.



Баба: Дівчатоньки, перепілоньки, а чому ви такі сумні, невеселі. Може вам легенду розказати? Чи як вас розвеселити?

Дівчата: Легенду, бабусю, легенду..

Баба: Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, діти Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши усіх підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у кутку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку. Руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.



  • Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

  • Я – Українка, а плачу. Бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

  • Чого ти не підійдеш до мене скоріш? Я всі таланти роздав, Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог піднявши правицю зупинив її.

  • Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ – це пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

1-а дівчина: Дівчата, а давайте і ми заспіваємо, як наші мами колись на вечорницях. Тільки якоїсь веселенької.

Співають пісню «Дощик»

Дощик, дощик Дощик, дощик

Капає дрібненько Капає сильніше

Не боюся я дощу Грай, музико, дужче грай

Бо я веселенька. Буде веселіше.

Дощик, дощик

Ще сильніше капотить

Дітвора пішла у танець

Аж ногами тупотить.

Дівчата: Ой чогось зовсім невесело без хлопців.

Дівчата: І де вони забарились? Може не прийдуть?

Чути стукіт і спів хлопців «По дорозі жук».



Дівчата: мабуть хлопці йдуть!

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчата: Добре співали, ну спасибі за те, що перестали

Дівчата: Ага, вони в одному кінці села заспівають, а в другому луна піде.

Дівчата: Ото ж бо, бачить лисиця де можна поживиться.

Хлопці: Дівчатам балакать, як дурному з гори котиться.

Дівчата: Дурному дурне й сниться.

Хлопці: Не підсипай в душу жару. Вона й так горить.

Дівчата: Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

Хлопці: Тут так: не зівай, Хомко!

Дівчата: А що, дівчата, на безлюдді і Хомка чоловік. Хай гарненько попросять, то й відчинемо.

Дівчата: Гарненько попросіться у гості.

Хлопці знову стукають.

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

Дівчата: Не пустимо в хату – дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть ліпше, бо гірше буде.

Дівчата: Ось як візьмем рогачини, поламаєм ваші спини.

Хлопці: дівчатонька, голуб’ятонька, та ми прийшли не битися, та ми прийшли миритися. І гостинці принесли, і музиків привели.

Хлопці починають грати на сопілках, дзеленчать у бубон. Але стоять на порозі, далі не йдуть, дівчата починають їх передражнювати.

-Ой які у нас хлопці, грамотні, видющі і на всі діла тямущі.

- Бо в них хоч і дурні голови, зате свої.

- Думай, голово, картуза куплю.

- Дівчата, та вони ж нам, родичі, через дорогу навприсядки.

- Ага, Василь бабі рідний Федір!



Хлопці ще сміливішають.

-Ага, ага, сказала кума кумі, щоб нікому не казала, а на другий день і міліція знала.



Хлопець: Ой, не помітив. Добрий вечір, щебетушечки! Ви вже тут.

Хлопець: А які гарні дівчата, мов писанки.

Хлопець: а які тут рушники. То вже дівчата вишили. Такими рушниками здавна славиться Україна.

Хлопець: Витреш обличчя тими рушниками. Що вишивала мати – і ніби нап’єшся цілющої води, яка надає тобі богатирської сили.

Хлопець: Українські рушники наче дорога, що веде до рідного краю.

Хлопець: Мене звати Степаном. Хазяйський син. Багатий маю 2 курки. Одна правда сліпа на одне око, друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо – невидимо. Скільки не дивись і не придивишся – не побачиш. А що вже худоби: і жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно.

Баба: Не хочуть тебе дівчата. Вони хочуть мати чоловіка роботящого.

Хлопець: Чим я не жених. Може й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за що візьмусь, то й за вуха не відтягнеш, спати можу до обіду, а що вже обідати люблю. Обідав би до самої вечері, вечеряв би до сніданку. Виберете мене – горя не знатиме.

Дівчата: не треба нам такого роботящого. Ми хочемо гарного і розумного.

Хлопець: А мама каже. Що я такий гарний. Як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий. Причеши і можна під вінець. А цілуватись – то я готов і зараз.



Баба: Хороші хлопці та допоможіть дівчатам бо не справляться самі.

Хлопці пір’я скубуть, чистять качани кукурудзи, лущать стручки квасолі; дівчата місять тісто.



Дід: от хлопці молодці, швидко впорались. Всю квасолю перелущили.

Баба: Поглянь, старий, яку ми калиту виробили. Треба її в піч посадити, щоб випеклась, рум’яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам калиту красну.

Всі повторюють.

Баба: А перед тим як саджати в піч, дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:

Водице – студенице,

Окропи калиті дорогу

Аж від печі та до стелі,

Щоб ми були веселі.



Діти утворюють коридор, баба його скроплює водою, а діти повторюють слова. Баба бере калиту і садить в піч, закриває заслінкою.

Баба: А водичкою, що залишилась, вмиваю ваші личка, аби були гарні та красні.

Баба вмиває дівчат та хлопців.

Баба: Поки печеться калита, розкажу вам, що часто згадую розповідь моєї бабусі про те, що і в них були вечорниці, де вони пряли і вишивали, і пір’я дерли. І обов’язково жартували, веселились і співали пісень, бо пісня українська, як душа людини, завжди з нею і в горі, і в радості.

Дівчата співають «Ой ти гарний, Семене»

Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене.

І курочка в мене є

Сватай, мене, Семене.
Нащо мені тая курка

Ти сама як тая дурка

А я візьму в одній льолі

Аби мені до любові.


Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене.

І ягниця в мене є

Сватай мене, Семене.


Нащо мені та ягниця

Ти сама, як та мазниця

А я візьму в одній льолі

Аби мені до любові.


Ой ти, гарний Семене,

Іди сядь коло мене.

І корова в мене є

Сватай мене, Семене.


Нащо мені та корова

Ти сама як та ворона

А я візьму в одній льолі

Аби мені до любові.



Хлопець: Ой заграйте, музики

В мене гарні черевики

Танцювати я мастак

Український наш гопак.



Діти танцюють гопак.

Дівчата: А подивіться, лишень як солодко спить наш Гриць! Навіть танок його не розбудив. Давайте, дівчата, його погукаємо.

Дівчата співають «Грицю, Грицю до роботи»

Стають в два кола: дівчата в зовнішнє коло, хлопці до них обличчям, роблять внутрішнє коло.

  • Грицю, Грицю до роботи! ( йдуть вперед, подають хлопцям руки, тягнуть до роботи)

  • В Гриця порвані чоботи (ставлять то ліву, то праву ногу вперед на каблук, показуючи руками)

  • Грицю, Грицю, врубай дров! (Показують рубання дрів)

  • Кахи, кахи, нездоров. (Кашляють тримаючись рукою за горло)

  • Грицю, Грицю, молотити! (Смикають за рукав, показують молотьбу)

  • Гриць нездужає робити. (Присідають, тримаються за живіт)

  • Грицю, Грицю, до телят! (Звуть, махаючи рукою)

  • В Гриця ніженьки болять. (Присідають не встаючи)

  • Грицю, Грицю, роби хліб! ( Місять тісто)

  • Кахи, кахи, щось охрип. (Імітують кашель)

  • Грицю, Грицю, ходи їсти! (Ніби їдять ложкою)

На слова «Ой, чекайте, де б тут сісти» - Гриць вбігає посеред сцени, дістає велику ложку і біжить до столу.

Гриць: Дівчата, Розбудили, їсти не дали! А мені якраз вареники снились. Ох і люблю ж я їх.!

Дівчата: Будуть тобі, Грицю, вареники. Але спочатку розкажи щось смішне.

Гриць: Гаразд, слухайте! Їхав я конячкою на базар. А вона ж поганенька. Їхала – їхала… та й стала. Так я сам запрягся, а її прив’язав до воза, та й кажу: «Не хотіла їхати, то йди пішки»

Хлопці: - Дівчата, та коли ви нас годувати будете?


  • І правда, їсти хочеться.

  • Зараз побачимо, яка з дівчат найкраща господиня.

Дівчата по черзі говорять.

Добра господиня у понеділок до куми ходила,

У вівторок - голівоньку мила.

У середу – кісоньки чесала,

У четвер – хустку добирала,

У п’ятницю – добрі люди не пряли,

А в суботу – родичів поминала,

У неділю на весіллі гуляла.

Скажіть самі, добрі люди, коли ж бо я пряла?

Хлопці: А зараз давайте позмагаємось, хто кого перебалакає, краще розкаже скоромовку.

Хлопці: Наша Варка – господарка.

Господарка, квітникарка.

У дворі біля криниці

Сіє айстри й чорнобривці!



Дівчата: На печі, на печі

Смачні та гарячі.

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі –

Не сиди на печі.

Хлопці: ми носили воду в ситі,

Та дерева не политі.

Воду в ситі не носити,

Саду ситом не полити.



Дівчата: Пішли рясні дощі,

Ловилися лящі,

А хлопці мов хлющі

Забули про лящі

Та що їм ті дощі,

Коли такі лящі.



Хлопці: Вибіг Гришка на доріжку.

На доріжці сидить кішка.

Взяв з доріжки Гришка кішку.

Хай впіймає мишку кішка.



Дівчата: Ти малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже.

Хай малий теля прив’яже.

Хлопці: За горою біля броду

Обгороджений город.

Барабанить по городу

Бараболя і горох.



Дівчата: Сорока сороченятам

Сорочки строчила

Вишиванки шила.

Все чорним та білим

Все білим та чорним.

Сорочки строчила

Стрекотати вчила.

Дівчина: Я впевнена, що і батьки нас не перебалакають

Хлопці: Хай спробують.

Батьки розповідають скоромовки.



Хлопці: Ой, наша бабуся плаче.

Дівчата: Не сумуйте, бабусенько, зараз ми Вас розвеселимо.

Хлопець: Народ наш дуже любить жарти. Давайте і ми пожартуємо.

Інсценівка

Хлопчик: Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з квасом миша впала.

Мати: Ой, Боже. мій. Чи ти її витяг?

Хлопчик: Еге, буду я витягувати. Щоб вона мене вкусила. Я впіймав кота і вкинув у діжку, щоб він мишу з’їв.

Хлопчик: куди це ти, Іване, так поспішаєш?

Хлопчик: Додому, лягатиму спати, бо завтра треба рано вставати.

Хлопчик: Чого ж бо це?

Хлопчик: А снідати.

Хлопчик: Швидше збирайся, а то запізнишся до школи.

Хлопчик: нічого, школа відчинена цілий день.

Діти розповідають смішинки.

Кум до кума:

- Кум, ми з тобою йшли?

- Йшли.


- Кожух знайшли?

- Знайшли.

- Я тобі кожух давав?

- Давав.


- А ти кожух взяв?

- Взяв.


- А де ж він?

- Та що?

- Та кожух.

- Та який?

- А ми з тобою йшли?

Співають пісню «Ішов козак потайком)

Ішов козак потайком

До дівчини серденько вечірком

Ой, дівчино, відчини

Своє й моє серденько звесели.

Ой не буду відчинять

Бо ти будеш серденько жартувать

Ой, не буду, не буду

Пожартую трішечки та й піду.
- Миколо, чому ти два дні не приходив до школи?

- Та я позавчора йшов через річку крізь лід провалився у холодну водичку. Весь день після того лежав хворів. А мама привела двох лікарів.

- То ж позавчора було. А де ти вчора був?

- а вчора, якраз біля вашого двору. У школу йдучи, я з лікарем зустрівся. Ну. Думаю, вчитель наш теж провалився.

хххх

Сторож упіймав хлопчика, який крав яблука.



  • Негіднику, я тебе зараз навчу як красти.

  • Навчіть, - каже хлопчик, - а то мене вже втретє ловлять.

Дівчина: А які ж вечорниці без ігор? Давайте пограємось.

Дід: Зараз ми подивимося на наших парубків, на їхню спритність та силу. Прошу, хлопці, на середину хати.

Діти грають в різні ігри: «Кіт та миші», «Два морози», «Подоляночка», «Долоньки».

Дівчата співають «А до мене Яків приходив»

Чути стукіт раптом.

Баба: Ой, хто це? Ми нікого не чекаємо так пізно.

Відчиняє двері. На сцені з’являється Ворожка.

Ворожка: Добрий вечір! Я тут ішла дорогою та почула, що у вас вечорниці. А на Андрія треба ворожити. То я й вирішила заглянути на вогник.

Баба: Заходьте, сідайте. А як ви вмієте ворожити? Замовляєте, чи лікуєте хвороби, чи на картах ворожити, або на долоні?

Ворожка: Усе вмію. І на долоні, і на картах, і на зорях, і на кісточках, і воду замовляти вмію. Ось тобі, Господине, скажу. Дай руку.

Дивиться на долоню.

Довга лінія життя у тебе. І щаслива ти. А ще якась пригода з тобою трапиться. Ось, дивись, яка тут петля!



Дівчина: Бабуню, а приворожити когось зможете?

Ворожка: Можу, дівоньки. Можу, золотенькі. Ходи сюди, я тобі до місяця поворожу, до зіроньок ясних.

Місяцю, мій високо ти літаєш. Ти все бачиш, ти все чуєш, як невільники плачуть за отцем – матір’ю, як корова за телям, як ослиця за ослям. Даруй же так, Господи, щоб так за мною, хрещеною рабою Божою, Миколка плакав.



Хлопці: Пропав ти, Миколо, ні за цапову душу. Краще тікати звідси.

Дівчина: А я знаю, як ворожили на кінській гриві. Зрізали пасмо волосся з гриви і спалювали так, щоб хлопця дим обкурив. Тоді хлопець полюбить дівчину.

Хлопець: Колись уміли чаклувати. Навіть змії засушували, у страву підсипали, щоб когось заворожити. А трави які брали: любисток і м’яту , і чортополох, і відьомське зілля.

Дівчина: Ще бігають дівчата попід вікнами слухати. Як почує через вікно «сядь» то ще значить сидітиме в дівках цілий рік.



Хлопець: А під вікном другої хати інша почує слово «іди». Це добрий знак, бо віщує весілля.

Дівчина: Давайте заспіваємо.

Дівчата співають «Добрий вечір, дівчино..»

Дівчина: Для дівчини почути мало, що вона вийде заміж: вона ще хоче дізнатися, чи буде в парі з судженим. Пізно ввечері, коли все стемніє. Вона набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

Андрію, Андрію,

Конопельки сію

Спідницею волочу

Заміж вийти хочу.

Потім набирає жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносить до хати, і коли сніг розтане, лічить насіння: якщо кожна зернина має пару – добре, ні – поганий знак.



Хлопець: А ще цікавить дівчат, хто буде її чоловік, якої вдачі і фаху. Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і впускає півня і слідкує за ним: якщо півень нап’ється води – чоловік буде п’яницею , клюне пшениці – господарем, а гляне в люстерко – паничем і ледарем.

Дівчина: А ще дівчата бігають до річки, набирають намулу з дна та приносять до хати, уважно розглядаючи. Якщо там є цвях чи шматочок заліза – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо крім землі нічого немає – буде хліборобом.

Хлопець: А ще дівчатам цікаво, як буде зватися її чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питає першого зустрічного, як його звати. Так в майбутньому, вірять дівчата, буде звати чоловіка.

Дівчата: А ще дівчата ворожать і так: беруть півня і курку, зв’язують їх до купи і накривають, щоб заспокоїлись. За якийсь час випускають їх з-під арешту і дивляться, хто кого перетягне. Якщо півень перетягне курку, то чоловік буде керувати, а як курка півня – то жінка буде верховодити над чоловіком.

Хлопець: А давайте жартівливої заспіваємо

Співають пісню «Ой під вишнею»

Дівчина: Дівчата, давайте про хлопців смішне заспіваємо.

Хлопці: Давайте, ми теж не ликом шиті.

Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі

Сидить гуска на воротах, вирячила очі.

Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла.

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.



Хлопці: В Баришівці густо хати, вітер не провіє

Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.



Дівчата: Та гадаєш, дурний хлопець, що я тебе хочу

Я такими парубками коноплі волочу.



Хлопці: В Баришів ці нема дров, лиш самі поліна,

В Баришів ці такі дівки – хлопцям по коліна.



Дівчата самі далі співають.

Ой, хто ж то пішов хороша походка:

Одна нога косолапа, а друга коротка.
Ой, хто ж то пішов – любо подивиться

Дві копійки у кишені – дума одружиться.


Балалаєчна нова, струни золотії,

Хоча ти мене не любиш, так люблять другії.


Балалаєчна все грає, балалаєчна бринить.

Балалаєчна не знає, за ким серденько болить.


Не сама гармошка грає – треба тони придавить,

Не сама дівчина любить – треба її говорить.


Та вийду я на город, на городі грушка,

Мене, мамко, хлопці люблять, бо я щебетушка.


Продам диню, ще й гарбуз,

Куплю милому картуз.

Продам хату, ще й картинку

Куплю милому гармошку.


А я брови в сажі мажу, чорнявого переважу

А я брови підмалюю, чорнявого поцілую.


Грай, гармошко, грай баян, поки прийде мій Іван

А як прийде мій Іван, то нащо мені баян.


Моя мама жартувала, та й мені казала:

  • Жартуй, доню, не бороню, аби розум мала!

Хлопці: Ой, які дотепні в нас дівчата, та як вміють співати. А загадки вмієте відгадувати.

Хлопці загадують загадки.

Лінився, лінився в окропі опинився

У сметані купається, черги дожидається.

Вареник


Стоїть пані у куточку в чорнім чобіточку.

Кочерга


З поля зжинають, у млині перетирають,

В печі гублять, клянуться, що люблять.

Хліб

Рогатий, а не віл, їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде.



Рогач

Сопе, хропе, часом чхає, сюди, туди зазирає,

На морозі замерзає, бо одежини не має.

Ніс


Торох, торох, розсипався горох, почало

світати – нема що зібрати.

Зорі

Дівчата: бачте, які ми розумні.

Україночки – дівчата

Гарні та веселі.

Ми, як квіточки, зростаєм

У кожній оселі.

Хлопці: А ми, хлопці – козачата,

Дужі та завзяті.

Підростемо й Батьківщину

Станем захищати.



Дівчата: Чого, чого парубки білі?

На обідець кота з’їли!

А попелом посипаючи,

А дьогтиком поливаючи.



Хлопці: Чого, чого дівоньки, красні?

Вони їли пиріжки в маслі.

А сирочком посипаючи,

Сметанкою поливаючи.



Дівчата: А ми дівоньки всі красні,

Дівоньки прекрасні.

Гулять не гуляли –

Полотна напряли!



Хлопці: Ой – ой – ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом. Вихвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Дівчата: Тринди – ринди з маком борщ!

Наговорили на осиці кислиці, а на вербі груші. Хлопці, нащо вам музики. Коли у вас довгі язики?



Хлопці: Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі – гречка. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Згода, дівчата?

Дівчата: Та вже згода. Досить жартувати, нумо співати.

Співають пісню «Ішло дівча лучками»

Баба: Ой, засиділась, молодість згадала з вами. А про калиту забула.

Заглядає в піч.

Ой, та вона вже спеклась.

Рум’яна та ясна, на весь світ прекрасна!

Бере калиту і промовляє.

Добрий вечір! З калитою Будьте здорові.

З калитою золотою,

З прекрасним святом Андрія!



Діти: Ой, калита, калита!

Із чого ти вилита?



Баба: З жита сповита,
Сонцем налита.

Для красного цвіту,

По білому світу.

Дівчата беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку, яку протягують через кільце в стелі. Призначають до калити вартового і дають йому кінець стрічки. Це пан Калитянський. Йому дають також великого квача з чорної тканини, намащеного сажею. Проводиться гра.


  • Я, пан Калитянський, прошу пана Коцюбинського, калиту кусати.

Один з хлопчиків бере коцюбу між ноги і під’їжджає , мов на коні, до вартового. Між ними відбувається розмова.

  • -Добрий вечір, пане Калитянський!

  • Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Куди їдете?

  • Їду калиту кусати!

  • А я буду по писку писати!

  • А я вкушу!

  • А я впишу!

Сперечаючись, пан Калитянський, намагається розсмішити противника.

Якщо не розсмішити, вершник має право підстрибнути і вкусити калиту.

Гра продовжується, всі бажаючі можуть бути паном Коцюбинським.

Дід: Дівчата, та де ж ваші вареники. Хлопці цілий вечір чекають.

Дівчата виконують пісню «Наші хлопці вареників хочуть» і виставляють їм у кінці макітру вареників.

Хлопці біжать до макітри.

Баба: Е, ні. Спочатку пригостимо всіх Андріїв, адже у них сьогодні свято.

Пригощають всіх присутніх.

Баба: Їли, їли, а про Калиту й забули. Давайте скуштуємо цей смачний калач та пригостимо всіх гостей.

За дверима чути шум, гамір.

Баба: І хто це в такий час? Ідемо подивимось.

Відчиняє двері і злякано тікає.

Встрибує чорт.

Чорт: Всі святкуєте?

Всі гуляєте?

Мене, красеня Андрія

Навіть не згадаєте.

Я – чорт Андрій,

Андрій був батько,

Андрон був дядько.

Анжей був дід

Династія вся загранічна

І бездоганно блискавична.

Ану в цю ж мить стіл накривайте

І калитою пригощайте.



Звертається до господині.

Бо як не станеш пригощати, рознесу всю твою хату.

Всю челядь позабираю.

В чортенят понаряджаю.

Ну то як? Готово? Ні?
Господиня: Чорте, чорте! Постривай!

Ти мене не підганяй.

Є для тебе калита,

Із мукички вилита!

Треба ще її дістать

Гарно вгору пострибать.

Як дістанеш її там,

То з’їси її всю сам.



В цей час діти замінюють калиту іншою, зробленою з пап’є – маше. Чорт стрибає, вдає ніби ламає зуб.

Чорт: Ой – ой – ой! Ви мене піддурили, мої зуби обломили.

Плаче чорт.

Господиня: Ну, годі, тобі, чорте плакати. Давай краще потанцюємо.

Чорт: Вашу ручку, люба мадам

Я урок вам перший дам.

Як затанцюєш, так, як я,

Своє серце тобі віддам!



Танцює баба з чортом, дід сердитий сидить.

Учень: Ми сьогодні усіх розвеселяли.

Чорт все – таки добирається до своєї калити, хватає її їсть.



Учениці: Андріївські вечорниці

Гарно святкували.



Діти танцюють український танець та співають потім пісню «І в вас і в нас».

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Хай у всіх буде в місті і в селі –

Радісно на серці, повно на столі.
Хай біда і горе обмине ваш дім,

Доброго здоров’я зичим вам усім.


Хай про вас почуєм ми хороші вісті,

Що у вас аж троє діточок в колисці.


Доживем до того, що прийде той час,

На гастролі хор наш полетить на Марс.


Прощавайте друзі, вам низький уклін.

Щастя вам бажаєм всі ми, як один.



Баба і дід: Прощавайте! В добрий час, та приходьте ще до нас.

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР,

ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ’Я

Для учнів 2 – 3 класів

Дійові особи: Мета: Розвивати пізнавальний інтерес учнів, розширювати їхні знання про звичаї та обряди українського народу, вдосконалювати навички виразного читання, збагачувати словниковий запас, виховувати повагу і шанобливе ставлення до національних звичаїв і традицій, інтерес до народознавства.

Оформлення зали: В центрі зали святково прикрашена ялинка. В правому кутку імітація української кімнати. Під веселу музику діти вбігають до зали, імітуючи катання на лижах, ковзанах, санчатах. Діти зодягнені в український зимовий одяг (ко­жушки, вишиті свитки, хустки, чоловічі шапки на зразок смушкових). Біля ялинки діти зупиняються, повертаються обличчям до глядачів і виконують пісню «Зимонька-зима» (сл. Кулик, муз. Мичай).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка