Традиційні та народознавчі свята у школі І ступеня



Сторінка2/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Блуд: Я водити їх згодився

Але трохи й сам стомився, сім годин підряд водив

І добряче заблудив.

Переплутав всі дороги,

Тож болять у хлопців ноги

Хай у тебе посидять, мухоморів поїдять.

Відпочинуть, ляжуть спати.

Зранку знову в путь рушати.



Баба Яга: Добре ти їх нагуляв

Навіть писки постуляв.

На кінець вони мовчать.

Подивись, вони вже сплять.

Що ж то з хлопцями робити,

Може, назавжди лишити?

Водяному здарувати?

Чи додому відіслати?



Блуд: Ні, додому їм не можна,

Думка б’ється в нас тривожна,

Що ці хлопці – крикуни

Виростуть як дикуни.

Тож нехай вони проспляться

Може ще чогось навчаться.



Бабуся, що з’являлась хлопцям.:

Дуже довго хлопці спали

Вдома їх усі шукали.

Кожну місцинку пройшли

Але так і не знайшли.

Хлопцям сни чарівні снились,

Ніби вже вони навчились

Гарно й чемно розмовлять

Й знали що кому сказать.

А як встали й подивились,

Де вони втрьох опинились,

Стало дітям не до жартів,

Хлопцям щось робити варто.

Лихо скрізь на них чатує,

Блуд і зовсім не жартує,

А Яга немов здуріла,

Мало хлопців не побила.

За слова несловникові,

Що звучали в їхній мові.

Так кричала, так кричала –

Не здалося хлопцям мало.

Потім їсти їм дала

І в дорогу провела.

Ще дала клубок з нитками,

Щоб не плутались стежками,

А розумними були

Та до каменя дійшли.

Камінь їм усе розкаже.

Й на усі дороги вкаже.

Треба буде вибирати

По яких стежках ступати.

Щоб в лісах не здичавіти,

А достойно в світі жити.

Довго йшли вони чи ні –

Невідомо це мені.

Скільки сонечко вставало

Й знову спатоньки лягало,

А клубок не зупинявся

І до каменя дістався.

Камінь був старий – старий,

Вгрузлий в землю і німий.

Що він може розказати?

Як дорогу показати?

Стали хлопці перед ним,

Перед каменем старим.



Гриць: Що робити нам з тобою?

Йти дорогою якою?

Й де дорогу тут знайти,

Точно знаю – нам кранти.



Олесь: Ти давай його почисть

Може напис є якийсь?



Іванко: Мох давайте обірвемо,

Може щось під ним знайдемо?



Бабуся: Терли так, що всяк нагрівся,

Раптом камінь засвітився.

І тепло пішло від нього.

Що ж, покаже він дорогу

Хлопці мало не помліли

Й біля каменя присіли.

Камінь трішки покряхтів

І таки заговорив.



Камінь: Як наліво ви підете,

То доріженьку знайдете,

Що веде в далекий край,

Через гори, за Дунай.

Там все буде для людини,

Лиш не буде Батьківщини

Не живе там пречудова рідна українська мова.

Й рідна пісня не звучить,

Що ж як хочете – ідіть.

Хлопці перешіптуються, але не йдуть.

Камінь: А як хочете направо

Йдіть собі, - це ваша справа.

Там добробут в кожній хаті,

В основному всі багаті.

Серед них є сильні й дужі,

Але всі вони байдужі.

Там історії немає,

Бо її ніхто не знає.

І традицій там нема,

А в людських серцях зима.

Мова рідна загубилась,

У глухий куток забилась.

Й рідна пісня не звучить,

Що ж, як хочете – ідіть!



Хлопці перешіптуються, але не йдуть.

Камінь: Ще одна дорога - прямо

Можна йти по ній так само

Не такі вже там й багаті,

Та тепло є в кожній хаті,

А серця як сонце сяють.

Рідні там пісні співають,

І лунає рідна мова

Українська, світанкова.

Там є друзі і родина.

Ще у всіх є Батьківщина.

На дорозі в добрий час

Є старий дороговказ.

Він свою роботу знає

І не всіх туди пускає.

Що ж, порадьтесь якусь мить

І кудись – таки ідіть.

Я ж у землю загрузаю

І дороги закриваю…



Гриць: Мо наліво ми підемо

Й щастя там своє знайдемо?



Олесь: І направо навіть можна,

Там живуть усі заможно..



Іванко: Вліво? Там нема родини,

Жити ж як без Батьківщини?

Вправо? Нецікаво жити,

Можна зовсім збайдужіти,

Прямо йти це ж так чудово.

Рідна пісня, рідне слово!



Гриць: Ти, мабуть, таки правий,

Йдемо краще по прямій!



Олесь: Йдемо прямо – прямо й жити,

Там не можна збайдужіти.

Будем вчити мову й знати

І свої пісні співати..



Іванко: Значить згодні всі зі мною?

Йдем дорогою прямою!

А старий дороговказ

Якось вже пропустить нас!



Звучить пісня «Наша мова» музика М. Ведмедері, слова В. Кленца.

Дороговказ: Стійте тут! Куди йдете?

Що в душі ви несете?

Патріоти ви чи ні

У батьківській стороні?

Я чого про це питаю,

Ви ж бо діти цього краю.

І любити до загину

Ви повинні Україну.

Мусите, я так вважаю,

Знати мову свого краю.

І традиції й пісні

Та історію, чи ні?



Учні: Так, повинні.

Дороговказ: Ну, що ж, чудово! Хочу вам сказати.

Що ж вибір правильний, достойний молодця

Дорога ця вас приведе до хати

Але боротись треба буде до кінця.

Дорога ця не всипана квітками

І слави тут та визнання не ждіть.

Цими важкими і тернистими шляхами

Лиш патріоти та борці ідуть

Щоб Україну рідну боронити,

Її історію, традицію, життя

І мову, без якої нам не жити.

Бо поки мова є, народ наш процвітає,

Йде українцями і досяга висот.

І Україною свій край він називає.

А згине мова – пропаде й народ.

Без мови знати будуть нас юрбою,

Безликим натовпом, без мрії і мети.

Ми вже не будем українцями з тобою

Подумайте, чи хочете ви йти?

Учні: Так погоджуємось.

Дороговказ: Тепер я іспит можу влаштувати

І вам завдання мовні дати

Ну що ж, беріть завдання

І читайте та помилки у мові виправляйте.



Приклади завдань.

Виправити помилки в реченні.

  1. На його пальто бовталася пуховка лише на одній ниткі. (На його пальті теліпався ґудзик лише на одній нитці)

  2. Я цілу неділю болів, боль голови була ужасною. (Я цілий тиждень хворів, головний біль був нестерпним)

  3. Колька мішає мені виконувати завдання по математиці. (Микола заважає мені виконувати завдання з математики).

Гриць: От чудово! Ми вільні! Тепер я зрозумів, як важливо знати рідну мову! Без неї просто не обійтись в складній ситуації.

Олесь: Важливо не лінуватися, усі ж слова ми знаємо, але лінуємося їх вживати. Ми думаємо, що герої, а от що з того вийшло.

Іванко: Добре, що закінчилась ця страшна історія, тепер я вчитиму рідну мову старанно й наполегливо, бо й самому приємно, коли правильно розмовляєш. А тепер нам час на свято. Ви що забули? Сьогодні ж свято рідної мови. Ходімо!

Бабуся: Тепер вперед! Дорога вже чекає.

Вона вас поведе в цікавий світ

І хоч тернистий шлях цей, кожен знає,

Та ви тепер борці з маленьких літ.



Виходить Мова в українському одязі з калиною, квітами в руках.

Мова: Я ваша мова, діти, рідна мова

З роси, й води, з квіток і джерела.

Така, як зірка ніжна світанкова,

На цій святій землі завжди жила!

Саме земля мене таку зростила.

Чарівну, мудру, світлу, осяйну

Дала мені могутні дивокрила,

Вдягла в слова, як у квітки весну

І хоч мене хотіли розтоптати,

Та я жива, і я до вас прийшла,

Щоб вас до зір далеких піднімати.

І до сердець не допустити зла.

Щоб гордо йшли по світу українці

Й несли усім своїх сердець тепло.

За руки взявшись, а не поодинці,

Щоб людство в мирі й радості жило.

Я ваша мова, діти, рідна мова!

І поки я жива – народ живе.

Із глибини віків несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб діти патріотами зростали,

Любили край свій рідний й берегли.

Щоб ви усі на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.



Лісовичок: А тепер послухаємо дітей, що вони нам розкажуть про свою рідну мову, я думаю, що знають вони багато про неї.

Учень: У моєму вірші всі слова починаються на букву «ЕС»

Сад спочиває, спить спокійно,

Ставок старечий стуманів.

Стежина – стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє.

Сосна світлішою стає.

Серпанок світиться світліє.

Сон сновидіннячка снує.

Світ стрепенувся. Скільки спати1

Співають сотні солов’їв!

Скоренько стало скрізь світати,

Стрижі стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна,

Сопілка, скрипонька співає,

Співає серденька струна!



Використовується макет телевізора з написом «УТ-1» та «Новини». У ролі ведучого учень сидить за столом.

Учень: Говорить і показує державний національний канал і я ведучий (прізвище, ім’я, по батькові), До вашої уваги телерепортаж із Баришівського НВК, де вшановують рідну мову.

Виходять учні з буквами у, к, р, а, ї, н, с, ь, к, а, м, о, в, а і стають у будь – якому порядку, переглядаються, розводять руками.

Звучить повільна музика і діти перешиковуються, щоб букви утворили напис «Українська мова» і розповідають прислів’я про мову, смішинки – веселики, частівки, грають в гру.

Учень: До перлин української мови належать скоромовки, прислів’я, приказки. Віками їх складав народ. Давайте пригадаємо.

Будь господарем слова свого.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Де мало слів, там більше правди.

І від солодких слів буває гірко.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Шабля ранить тіло, а слово – душу.

Праця годує, а лінь марнує.

Земля чорна, а білий хліб родить.

Орел на горі, перо на Орлі.



Учениця: Перевіримо, чи ви кмітливі, вмієте відгадувати загадки.

  1. Що то за пані у білім жупані?

Дружить з рогачами, горщиками, казанами,

В роті в неї смакота. Що за пані то така?

(піч)


  1. Без рук без ніг кланяється в кожний бік (колиска)

  2. З усіх боків горб, ніг не має, а замість голови – дірка (горщик)

  3. Рогатий, а не віл, їсть – їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток йде. Роги дужі має ними у вогонь літає, горщика з печі витягає. (рогач)



Учень: Послухайте українські частівки про слова архаїзми.

  1. Ох і гарне слово «віз»

Має четверо коліс.

Мерседесам: замінили

Слово – архаїзм лишили.


  1. У жупан колись вдягались

Й холодом не переймались.

А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.


  1. В нас Максимко Бондар вчиться,

Ціла школа ним гордиться.

Бондарі – люди умілі.

Діжки з дерева робили.


  1. Каменяр, кобзар, різьбяр –

Рід занять і божий дар.

Макогін, рядно, рушник –

До цих слів з дитинства звик.


  1. До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся.

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.


  1. Ми частівки заспівали,

Щоб ви нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова , гарна, чиста.


Учениця: А зараз прослухайте смішинки – веселики.

П. Глазовий «Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Просить він: Покажіть, кухлик той, що з краю

Што? Чєво? Я не понімаю.

Кухлик, люба, покажіть.

Той, що збоку смужка.

Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

В Україні живете й не знаєте мови

У меня єсть свій язик

Да к чєму мнє мова.

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови.

Має, бідна, язика і не знає мови.

Учень:

В. Іващенко. Медаліст

Розглядали учениці влітку в кінозалі

На сорочці у Олекси золоті медалі.

Реготілись питаючи – що це за ознака?

На медалях написано: «Відмінний собака»

Червоніючи чимдалі, відповів Олекса.

- Напрокат я взяв медалі у нашого Рекса.
Учень:

М. Білецький Коли краще

Коли, спитали, краще рвати з баштана дині й кавуни,

Як в них хвости зеленуваті; чи як засохли вже вони?

В розмову встряв малий Кузьма: - Тоді, як сторожа нема!



Учениця: Як тільки сходив сніг, дівчата і хлопці виходили на лужок і починали водити хороводи, бавиться у різноманітні ігри. Подивіться гру «мак»

Дівчата в вишитих костюмах ходять по колу, співаючи. Під час запитання, звертаються до хлопчика в українському одязі, що стоїть в центрі кола, і зупиняються. В кінці хлопчик одягає на голову корону з маку.

Ой, на горі мак, під горою мак.

Мак, маки, маківочки, золотії голівочки,

Станьте ви так, як на горі мак.



    1. Козачок, чи виорав на мачок? Виорав.

    2. Козачок, чи посіяв мачок? Посіяв.

    3. Козачок, чи посходив мачок? Посходив.

    4. Козачок, чи цвіте мачок? Цвіте.

    5. Козачок, чи поспів мачок? Поспів.

Дівчата всі разом трясуть «мачок».

Вчитель: До ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови. Спробуємо дібрати слово у вірші про мову.

Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову (знати).

А щоб вміти говорити, треба рідну мову (вчити).

Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без (мови).

Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла (світанкова)

І дзвенить щодня і в свята, бо вона така (багата).

І така джерельно чиста наша мова (промениста)

Чарівна і калинова наша мова (веселкова).

В ній такі слова чудові, хліб і сіль (на рушникові)

В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі(жити)

Понад світом хай лунає, хай ніхто (не забуває)

Рідну мову українську, мудру, щедру, (материнську)

Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

Любіть її завжди, пишайтесь, хай будуть долі в вас ясні.



Звучить пісня «Мамина мова» музика В. Лазаренка, слова Л. Пилип’юк

Виходять учні з запаленими свічками. Читається «Молитва до мови» за

К. Мотрич.

  1. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, Євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

  2. Мово наша! Мудра Берегиня що не давала погаснути зеленому вогнику роду нашого й тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави й гордого духу.

  3. Мово! Велична молитва у своїй нероздільній Трійці, що єси ти і Бог – Любов, Бог – Віра, Бог – Надія! Мово, що стояла на чаті коло вівтаря нашого храму й не впускала туди злого Духа скверноти, злого Духа виродження, злого Духа ганьби.

  4. Мово наша! Дзвоникова криниця на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від могил магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала ти сталевим духом, давала їм силу й здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе цілющу джерельну і невмирущими ставали ті, що молилися за дароване Тобою слово.

  5. Прости! Воскресни! Повернися! Розродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір – до степів.

Освіти від мороку душі й освіти свято руську землю. Русь Україну возвелич, порятуй народ її навіки.

Вчитель: Мово моя – ти чарівна зірниця,

Що освітлює шлях в майбуття

Дорога, рідна, мила душі українця

Ми з тобою ідемо в життя.

Тож розправ свої крила, лети на свободу.

І над світом чарівно звучи!

Закріпися навічно у серці народу,

Мово рідна моя, не мовчи!



Звучить пісня «Веселкова» музика О. Жулинського, слова В. Гутник.
«КНИЖКУ ЧИТАЙ –РОЗУМУ НАБУВАЙ.

(КОЛЕКТИВНЕ СВЯТО)



Для учнів 3-4 класів
Мета:Ознайомлення учнів з жанровим розмаїттям книг: словниками, енциклопедіями, художньою літературою, розширювати уявлення про книжки і їх призначення, роль у розвитку особистості учнів, пізнання для себе нового, невіданого, шанобливого ставлення до книг, розкрити історію їх створення, виховувати і розвивати читацькі інтереси.

Оформлення зали: виставка різних видів книжок, плакати з написами прислів’їв про книгу (Книги читати - усе знати. З книгою подружишся, розуму наберешся, Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди, Золото добувають із землі, а знання – з книжок), дитячі малюнки про книгу, портрети дитячих письменників(Н. Забіла, Л. Українки, І. Франко та ін.).

Дійові особи:

Фея Мудрості – виступає в ролі ведучої;

Фея Знань - виступає в ролі ведучої;

Королева книг – одягнена по сучасному

Архіваріус- одягнений в античне вбрання

Нечитайло

Попелюшка

Буратіно

Незнайко

Котигорошко одягнені як герої казок

Вернидуб

Хмари

Книжка

Учень

Учениця

ХІД СВЯТА.
На сцену виходить Фея Мудрості і Фея Знань.

Декламують:



Фея Мудрості:

Дорогі гості, учні, мами й тата!

В нас сьогодні книжчине свято.

Будемо разом відзначати

Книгу – друга шанувати.

Фея Знань:

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

Фея Мудрості:

В кожнім домі в кожній хаті,

І у місті й на селі,-

Хто навчився вже читати

Має книжку на столі.

Фея Знань:

Все ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Разом:

Книгу розуміємо,чесну, добру, сміливу

І дівчатка й хлопчики –

Хочуть всі читать.



Звучить пісня «Книжчин тиждень» (слова С. Маршака, музика В. Коваленка).

Книжчин тиждень так привітно

По країні промайне,

Наче передвістя квітня

Як вітання весняне.

Книжка сторінки розкрила

Нам на зустріч з перших літ

І несе нас, мов на крилах,

Облітає білий світ.
Під щасливим небокраєм

Люблять бережно книжки,

З кожним роком хай зростає

Дружба книг і малюків.

Ми на ділі доведемо,

Що, як добрий чарівник,

Книжчин тиждень приведе нам

За собою книжчин рік.


Фея Мудрості: Це просто чудово, що ви прийшли на наше свято. На вас чекає зустріч з героями книжок. Ви дізнаєтесь про створення книг, але спочатку скажіть: ви вірите в казки?

- Якщо вірите то давайте знайомитись.

- Я – Фея Мудрості, а це – Фея Знань.

- І запрошуємо на свято Королеву Книг з книжковими героями.



Під супровід пісні «Дитячі мрії» сл.. Г. Казакової, муз. М . Ведмедері, відбувається

вихід Королеви та героїв книг.

Королева книг: Доброго дня! Як багато дітей прийшло на свято.
В палацах і хатах малих

Мільйони підданих моїх

Як по команді струнко;

Стоять, зімкнувши палітурки.


І ви могли б впізнати їх

На стелажах усіх

Я – Королева лише миті

Я – Книга, думкою у світі

Примусить можу сумувать

Я читача, будь – кого.

Сміятись, плакать і любить

Моє поможе слово.


Пізнать пустелю, океан,

Здолать вогонь і кригу

Зустріти інопланетян

Вам допоможе книга.


Вчитель:

Великий шлях подолала книга, поки набула сучасного вигляду. Про те, як з’явилася книга ми запросимо Архіваріуса і Фей Мудрості і Знань.



Театралізоване дійство

Архіваріус: Так, ваша величність. Давним – давно на землі не було таких книжок, як зараз, бо люди не вміли їх виготовляти. «Сторінками» найдавніших книг служили : глина, камені, стіни печер, посуд, щити, листя та кора дерев, шкіра тварин, бамбук, папірус, шовк.

Фея Мудрості: Розмочували глину, робили з неї невелику пластину і по вогкій поверхні писали спеціальною паличкою. Потім табличку сушили на сонці, або випалювали на вогні, щоб вона не кришилась.

Фея Знань: Та невже в такий спосіб багато напишеш? До того ж книги із глини були дуже важкі і не зручні.

Архіваріус: У колишній столиці Єгипту – Фівах зберігається така кам’яна «книга», «сторінки» якої сягають у ширину 40 метрів.

Фея Мудрості: Найпоширенішим матеріалом для написання книг у Київській Русі був берест – тонкий лист березової кори. Кістяними або мідними стрижнями наносили літери. Звичайно ж такі книги швидко ламалися і розсипалися.

Архіваріус: Сучасний матеріал для книжок папір – винайшли в Китаї ще 2000 років т ому. І в багатьох країнах почали писати саме на ньому. Саме писати, бо книги були рукописними й одну книгу переписували, бувало, по кілька років.

Фея Знань: Зовсім нове життя у книг почалося, коли винайшли друкарський верстат. «Батьком» книгодрукування вважається Німецький майстер Йоганн Гетенберг. Зробив свій винахід 1450 року. Його книги стали дешевшими та зручнішими.

Фея Мудрості: А його спосіб друкування існує і досі. Понад 400 років тому в старовинному місті Острозі було надруковано перший вітчизняний Буквар.

Архіваріус: Першодрукаря Івана Федорова з вдячністю згадують люди за те, що він сіяв духовне насіння по світу і давав людям поживу духовну для розуму і серця.. Тому на його могилі викарбувані слова : «Друкар книг, перед тим небачених». А більше про історію книги можна дізнатися в музеї книги у Києві, розташованому в Києво - Печерській Лаврі.

Декламують казкові герої і Нечитайло.
Буратіно:

Ось так книжки і з’явились у світ

Цікавий шлях вони пройшли віками

Проминуло земних багато тисяч літ

Як книжка опинилась перед нами.

Незнайко:

Така, як зараз на столі лежить

Легка, красива, звична, паперова

А час нестримно в космосі летить

І щось мінятись, певно буде знову.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка