Традиційні та народознавчі свята у школі І ступеня



Сторінка8/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Хороводна гра «Ой у полі жито, сидить зайчик»

На підлозі навхрест кладуть дві палиці. Кожен учасник гри по черзі підходить до цих палиць і стрибає, приспівуючи.

Ой на горі жито. Сидить зайчик.

Він ніжками чеберяє.

Якби тії ніжки мала, то я б ним чеберяла, як той зайчик.



Перемагає той, хто найдовше прострибає і не зіб’ється.

5-й жнець:

Наша господиня не жала

У садочку – холодочку лежала.

6-й жнець:

Наша хазяйка добра, зловила в житі бобра.



7-й жнець:

На три кухні варила,

На три столи ставила.

8-й жнець:

За четвертим сама сіла –

Та й усього добра з’їла.
9-й жнець:

Наша матінка домує, нам вечероньку готує.



Вчитель: 3 останніх колосків жита і сплітали вінок – символ сонця – і одягали його на голову найкращій жниці. Її називали княгинею. Вона несла вінок на голові до села і вручали господареві. Він мав магічну силу, його обожнювали, як сонце і співали про нього, як про живу істоту.

Хоровод «Ой котився віночок по полю»

У полі доріженька бита –

Котиться віночок із жита.

Котиться віночок по полю,

Проситься господарю в стодолу.
Занесіть мене в стодолу

Бо вже в чистім полі я набувся,

А буйного вітроньку начувся,

А в дрібного дощику намокся,

А з ясного сонечка напікся.
Котився віночок із лану

До господаря в браму.

Господар молодесенький,

Під ним кінь ворорнесенький.

По подвір’ячку грає

І нас, женчиків, виглядає.


Ой весело, господарю, весело

Що ми тобі віночка несемо.

А ще буде, господарю, веселіш

Коли буде цей віночок на голові

Коли буде коровай на столі.

Після хороводу женці віддають вінок з колосся та перший сніп господарю.

Женці: Ой вижали житечко в добрий час, а тепер, господарю, частуй нас.

Господар з господинею виносять коровай на вишитому рушнику.



Господар:

Тільки – но з печі у теплій золі,


свіжа хлібина лежить на столі.

Господиня: Кажуть в народі правдиві слова: «Хліб – годувальник – всьому голова»

Господар і господиня: Спасибі, женчики, за роботу.

Частують усіх короваєм.

Учень: Ця сторінка історії хліба світла, але дуже коротка.

Учениця: Ой, що ж за історія страшна. Наче руки мені обпекла.

Учень: Так, це дійсно, сторінка страшна, бо вона написана війною.

Доповідає дівчинка одягнена в старий, не по зросту одяг; в стару хустку, з торбинкою за плечима.

Дівчинка: Мій тато на фронті. Я жила з мамою, бабусею і старшою сестричкою. Коли фашисти прийшли забирати сестру до Німеччини, мама й бабуся стали не давати. Німці вбили їх, а Марійку забрали. Я залишилася одна. Пішла од хати до хати просити в добрих людей поїсти. Хтось картоплинку дасть, хтось кухлик молока. А в одному селі добра старенька бабуся винесла величезний окраєць білого хліба. Я була така щаслива. З’їла шматочок, а решту поклала до торбинки. Я так давно не їла справжнього хліба.

Учень: Не довгою була та радість. Перестрів біля села німецький патруль. Вихопив фашист торбинку, витрусив з неї все. Впало в пилюку пів картоплини і хліб.

Дівчинка: Кинулась рятувати – не встигла. Наступив кований чобіт на хліб, зім’яв, втоптав в пилюку. Боже, праведний, покарай цих нелюдів за маму, бабусю. Сестричку, за втоптаний в землю білий хліб. Цей шматочок хліба, як згадка про голодне воєнне дитинство моєї бабусі.

Учень: Моєї матусі.

Учениця: Моєї сестрички

Учень: І мого дідуся.

Кладуть по шматочку хліба на рушник біля снопика пшениці.

Учениця: Моя бабуся була Ленінграді під час блокади. На зустріч вона прийти не змогла. Але з розповідей бабусі знаю, що пайка хліба була 125г в день. Та хіба ж то був такий хліб!

Ось його рецепт: борошно житнє дефектне – 45г, жмих – 10г, соєве борошно – 5г, висівки – 10г, целюлоза – 15г, шпалерний пил – 5г, солод – 10г.

А форми для хліба змащували машинним маслом. І якби моя бабуся побачила шматочок хліба під ногами людей, або під колесами автомобіля, вона не роздумуючи, кинулась би його рятувати.

Учень: А моя бабуся під час війни була забрана до Німеччини на рабську працю. Годували українських рабів бруквою, а хліб, якщо і давали, випечений по спеціальному рецепту: віджимки цукрового буряка – 40г, висівки – 30г, тирса – 20г, борошно з листя дерев чи соломи – 10г.

Вона мріяла, коли скінчиться війна і вона повернеться в Україну. Буде їсти тільки такий хліб – запашний, рідний хліб Батьківщини.

Ось про шматочок такого хліба ти мріяла, бабусю.

Кладе на рушник шматочок хліба.

Учениця: Восени 1943 року наш край звільнили від фашистів. І цієї ж осені засіяли деякі поля збереженою озимою пшеницею. Орали, сіяли літні люди, жінки, діти. скільки їх залишилось на тих полях: загинули від вибухів мін, снарядів, бомб. Нелегким, дуже нелегким був той повоєнний хліб. Цей шматочок в пам'ять про вас, дорогі земляки.

Кладе на рушник шматочок хліба

Учень: Пройшли ті роки, піднялися з руїн міста і села. Заколосились добрим врожаєм поля.

Учениця: Але ще довго солдатові снилось пшеничне поле, по якому йдуть фашистські танки, а матері – голодне дитя, що просить їсти, дитині – біла хлібина, яку топчуть ковані фашистські чоботи. І тоді ніч розриває жалібний дитячий крик: «Хліба! Хліба!»

Учень: Загоїлись рани війни, пройшов страх голоду, земля радувала гарним врожаєм, хліба стало вдосталь.

Учениця: Сиджу за столом і дивлюся на скибку хліба, яка вона запашна та смачна. Чому вона така гарна? це тому, що для цього працювали люди близько 120 професій. Замисліться! Викидаючи шматочок хліба сьогодні ви викидаєте працю сотень і сотень людей.

Учень:

Щоб родила пшениченька рясно,

Необхідно лан зорать завчасно,

Мов перину, землю підпушити…



Учениця:

День весняний – сівачеві знати, -

Може цілий рік прогодувати!

Ляже яре зерно в грунт весняний, -

Незабаром проросте насіння.

А як дуже сонечко пригріє –

Лан зеленим килимом укриє.

Учень:

Під весняним дощиком пшениця

Виростати буде, колоситься

Непомітно літечко настане:

Глянь і колос наливатись стане.

Діти з колосочками й віночками на голові виконують танець під українську пісню «Зеленеє жито, зелене».

Учениця: Нелегко дається хліб. Справжню ціну складають хлібороби, ті, хто до землі найближче. У кого в душі вміщується весь колосковий лан. А руки в них натруджені, мозолясті. Бо білий хліб чорні руки роблять.

Виконують пісню «Ой снопе, снопе» (муз. О. Беца, слова народні)

Ой снопе, снопе, снопе стеблистий.

Добре вродилась пшениця чиста.

Будемо мати хліба доволі,

Бо працювали дружно ми в полі.
Ой снопе, снопе, снопе вусатий

Несеш достаток у кожну хату.

Несеш добробут кожній родині.

Красу і славу нашій країні.


Учень: А я знаю прислів’я і приказки про хліб. Послухайте. Лежачого хліба ніде немає.

Учениця: Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Учень: Глибше орати – більше хліба мати.

Учениця: Сій вчасно, вродить рясно.

Учень: Травень вологий – рік хліборобний.

Учениця: Хто сіє, той має надію.

Учень: Не вважай на врожай, а жито сій то хліб і буде.

Учениця: Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

Учень: Казав овес: сій мене в болото, буду я золото.

Учениця: Зима без снігу – літо без хліба.

Учень: Хліб – усьому голова.

Вчитель: У всі часи слово «хліб» люди вимовляли з пошаною, він – основа нашого життя. Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач і пекар. Орач ствердив, що хліб творить земля, сівач казав – сонце, пекар – вогонь. «Ви забули про людину – мовив мудрець. Хліб – творіння рук людських».

Учень: Навіть книга рекордів Гіннеса не лишилась осторонь. Найбільша буханка хліба вагою 1 тонна 430 кг і розміром 3м х 25м 1,1м виготовлена була компанією «Саско» в Йоганнесбурзі. (ПАР) 18 березня 1988року.

Учениця: А найбільший пиріг з м’ясною начинкою – це курячий пиріг вагою 10т 60 кг та діаметром 3м66см, виготовлений для реклами у Нью – Йорку в жовтні 1995 року.

Учень: У музеї швейцарського міста Цюріх зберігається коржик, спечений близько 6 тисяч років тому.

Учениця: Найбільші млинці – метр в діаметрі – пекли на народному гулянні влаштованому в Петербурзі за велінням Катерини ІІ.

Дівчинка виносить коровай на рушнику, кладе на стіл, застелений білою скатертиною. Всі діти встають.

Учень:

Колоски вклоняються землі,

Колоски вклоняються людині.

А ми бачим в себе на столі

Білий хліб на білій скатертині.

Учениця:

Сонце встане, вляжеться туман,

Забринить веселий колосочок,

Оживе пшеничний океан,

Захлюпоче, серце залоскоче.

Учень:

І поля покотять перегук.

В трудовому жнивному роздоллі

Як проміння хліборобських рук,

Колоски хитаються у полі.

Учениця:

Попливуть комбайни – кораблі –

В золотій орбіті України.

Колоски вклоняються землі

А людина вклониться людині.

Пасічник: Мій друже!

Учень: Мій товаришу!

Пасічник: Звертаємось до тебе. Ось в цьому колосочку 20 зерняток.

Учень: А щоб спекти булку треба 5 тисяч таких зерняток, 250 колосочків.

Пасічник: В ту мить, коли рука твоя замахнеться, щоб кинути хліб, згадай:

Діти говорять по черзі


  • Своїх предків, запорозьких козаків, які були мужні, сміливі, не схилялись ніколи перед ворогами, але хлібові вклонялися до землі!

  • Згадай своїх земляків: тих хто пережив роки голодомору, і тих, хто їх не пережив.

  • Згадай своїх дідусів і бабусь, які пройшли через страшне воєнне лихоліття, і про тих, хто загинув на війні.

  • Згадайте тих, хто не дочекався цього шматочка хліба.

  • Згадайте вузлуваті, мозолясті хліборобські руки.

  • Згадайте безмежне пшеничне поле.

  • Згадайте колосочок: теплий і вусатий, як добрий дідусь.

  • Згадайте маленьке та золотаве зернятко, адже як говорили в давни ну: «Земля на зернятці стоїть»

Разом: І зупиніться!

Учень і учениця:

Хлібе, святий мій хлібе!

Перед тобою я зігну коліна,

Перед тобою голову схилю,

Вістами притулюся до тебе, хлібе,

І клятву вірну вимовлю свою.



Разом: клянусь тебе любити ніжно, щиро,

Клянусь, що не кину я тебе

Під ноги людські,

Під автомобільні шини!

Клянусь повіки шанувать тебе!

Виконують пісню «Окраєць хліба» муз. М.Ведмедері, слова В.Дерія

Окраєць хліба свіжого на чистому столі!

Сприймаю, як святиню, як дань моїй Землі. (двічі)

Бо в ньому наша мудрість і правда непроста.

Пульсують з нього сила, надія, доброта. (двічі)
Вчитель: Дорогі діти, бабусі, дідусі, мами, тата, шановні гості!

Сьогодні повели непросту й серйозну розмову про хліб. Про хліб, що здавна був святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попало зернятко добра, і як з зернятка, виросте хлібний колос – важкий могутній, так і в вашому серці нехай з цього зернятка виросте великий колос добра, честі, справедливості. Нехай душа ваша буде такою ж великою і чистою, як безкрає пшеничне поле.



КАЗКОВИЙ ЯРМАРОК

Для дітей 1-х класів
Мета: Поглибити та розшири­ти знання дітей про український народний фольклор: казки, загад­ки, пісні. Розвивати пам'ять дітей, цікавість, спостережли­вість, мислення, зосередженість. Виховувати любов до рідної мо­ви, звичаїв та обрядів україн­ського народу.

Оформлення: Кошики, горщики, тарілки та ложки для ігор, овочі, фрукти, бубни, посуд, іграшки, грамплатівки, програ­вач, великий напис «ярмарок – 2010», плакати з висловами: «Загубився, як теля на ярмарку», «Водить очима, як злодій на ярмарку», «Повезли, як козу на ярмарок»..

Дійові особи:

Дід

Баба

Мишка

Мінка

Собачка

Кішка

Циганка

Учень

Учениця

Покупець

Продавець

Звучать українські народні ме­лодії в грамзаписі.

Господиня.

На ярмарок поспішайте,

Гаманці відчиняйте,

Сміх і жарти доставайте,

Веселіться і співайте.

Платять в нас не гривнями,

А піснями дивними,

Танцями веселими.

Щоб зайти на ярмарок

Ворота відчиняй,

Казку починай.

Ворота відчиняються,

Казка починається.

Учень:

Маленьке, сіреньке біди наробило, щось біле, круглень­ке хвостиком розбило. Сумує і плаче бабуся, дідусь витирає сльозу, а курочка кудкудаче: «Я вам золоте принесу». Як називається казка?



Учениця:

Розкажу вам, дітки, казку

Я про кішку і собачку,

І про діда, і про бабу,

І про мишку-сіромашку.

Я скажу, а ви згадайте,

Назву казки відгадайте.

Учень:

У охайненькій хатинці

Голосистий півник жив

І від рання до смеркання

Працювати він любив.

Ще жили з ним мишенята,

Круть і Верть їх звали.

Цілий день ледачі

Друзі тапки вишивали.

До роботи неохочі,

А як їсти — тут як тут.

Пригадайте, мої діти,

Як цю казочку зовуть?

Учениця:

Підробив він голосок,

Став на маминім співати.

Здогадалися вони:

Вовк — не наша мати.

Ну що, відгадали цю казку?



Господиня.

Ой так гості, молодці,

Усі казки відгадали

І на ярмарок до нас

Усі завітали.

Українська народна пісня «А я молода»

Ой я, молода на базар ходила,

На базар, на базар, на базар, ходила я
Ой я, молода, окуня купила,

Окуня, окуня, окуня купила я. (показує окуня)

Ой я, молода, юшки наварила,

Юшки я, юшки я, юшки наварила я.(мішає в казані юшку)


Ой я, молода, хлопця запросила,

Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я. (запрошує хлопця)


Він носа дере, скоса поглядає,

Не цілує, не цілує і не пригортає. (пригортає хлопця, а він кривиться)


На полиці млинці – він на них моргає,

Він на них, він на них, він на них моргає.


Ой горе мені із таким коханням,

Без гарячих млинців нема женихання. (махає рукою, відштовхує хлопця)



Господиня.

Гості дорогії!

Подивіться на казковий наш базар.

Різний є для всіх товар.

Можна все отут знайти,

Так заходь і щось купи!



Перший продавець:

Горіхи, горіхи! Гривня жменя!



Другий продавець:

Цибуля! Найкраща в світі цибуля! Солодка, як мед!



Третій продавець:

Бублики! Дуже круглі і дуже смачні!



Господиня:

Так починається ярмарок, шумне, веселе свято, повне сміху, пісень і гумору. Торгівля йшла цікаво, приправлена то байкою, то жартом, а то й сваркою, або навіть бійкою. Продавали й купували все: від шила до воза, від курки до корови, продавали овочі, фрукти, торгувалися, сварилися, сміялися.



Дід сидить з горщиками

Покупець: Дідусю, за дві гривні віддасте?

Дід: За три гривні.

Покупець: Дідусю, та він же худенький.

Дід: Бери він міцненький.



Покупець:віддайте за дві.

Дід: Буде і за три гривні, Та йому ціні п’ять, а я вже по – божому віддаю за три.

Покупець: Чоловіче, а скільки Ваша корова дає молока?

Продавець: А хіба ми його бачили?

Покупець: Кумасю, а чого це Ваша курка така синя?

Продавець: Дізналися б Ви про свою ціну, теж посиніли б!

Продавець: Яблучка. Купуйте, дуже смачні яблучка!

Покупець: А чому це вони такі дорогі?

Продавець: Бо з чужого садка крадені.

Дівчатка збігаються купкою і ше­почуться.

Господиня.

Ой дівчатка мої щебетушечки!

Заспівайте нам, як ті душечки.

Українська народна пісня «Хлопці кучеряві», обробка Н.А. Сороки.

Хлопці кучеряві, не ходіть до нас,

Бо вже поламали браму й перелаз.

І не знає мати, як вас відігнать,

Бо ви до світанку не даєте спать.
Через вас у неї голова болить,

Через вас не можем у школу ходить

Хлопці кучеряві стукають в вікно,

Сьогодні ми не виспались, завтра проспимо.

Будуть вчителі сваритися на нас,

Що ми просипаємо уроки весь час.

Дуже, дуже просимо, хлопчики, ми вас

Щоб дали закінчити перший нам клас.



Театралізоване дійство

Українська народна казка «Ріпка»

Дід, баба.

Здоровенькі були, що на ярмарок прибули!



Дід.

Ой, Одарко, давай швидше підемо та розвантажи­мо віз.



Баба.

Ой, лишенько моє, а ріпку забули в городі вирвати!



Дід. Ой, Одарко, годі буде

Перестань бо вже кричать.



Господиня.

Я вам, друзі, допоможу,

У вас буде все гаразд.



Витягує грядку з ріпкою.

Вибігає Мишка.

Ось так ріпка,

Диво ріпка —

І велика, і красива,

До вершечка не дістати,

Треба дідуся позвати.

Ді-ду-сю-ю! Ой, не чує.

Діти допоможіть!



Діти. Дідусю!

Дід.

Що за шум, для чого крик?

Всі ви разом не кричіть.

Дайте Мишці розказати,

Що ж мені тепер діяти.

Мишка. Подивись, дідусю.

Дід. Оце ріпка, оце наша! Вирву та швидше бабусі віднесу. (Намагається витягнути). Ні, я не впораюсь один. Мишко-сіроніжко, побіжи бабусю поклич.



Мишка. Боюсь, мене кішка з'їсть.

Дід. Не бійся, вона на печі спить.



Мишка. Ну добре, зараз.

Дід дивиться на ріпку.

Ось така штука, ось так на, Ріпка схожа на слона, А міцна вона яка. А як витягнеш, хто зна?



Вбігає баба.

Баба.

Що трапилося, що таке?

Дід. Подивися, яке тут диво!

Баба.

Часу гаяти не будем, треба ріпку вигятать скоріш.



Дід береться за ріпку.

Ой, Одарко, хутко взяли.

Потягнули: І, 2, 3...

Баба.

Киньмо жарти на хвилинку та покличем нашу Мінку.



Разом. Мі-н-ко-о!

Мінка.

Іду, іду. Ось і я.

Ось так ріпка, оце да.

Тільки витягти — біда. Тягнуть, але витягти не можуть.



Баба.

Всі на місці.

Ще хвилинку

Та покличем нашу Хвінку.



Всі.

Хвінко-о-о!


Собачка.

Гав-гав-гав! Тягнуть.



Баба.

Ох, не витягнуть нам, діду.



Внучка.

Не подужаєм ми ріпку. Собачка гавкає біля ріпки.



Баба.

Не будемо затівати сварку,

Ми покличемо Варварку.

Всі. Варварко-о-о!

Собачка.

Гей, Варварко, поспіши,

І нам швидше поможи.

Дід

Тягніть ріпку всі руками,

Упирайтеся ногами.

Баба.

Ой, промучились весь день,

А ріпка сидить у землі як пень!

Мишка.

Що тут виросло на диво

І велике, і красиве?

Кішка.

Ну, мершій за хвіст берись,

Нумо тягнем, не барись.

Всі.

Витягнули!



Дід.

От так ріпка уродила,

І велика, і смачна.

Баба. її гостям подаруєм, Хай радіють.

Разом.

Будьте ви всі здорові

І великі як вона.

Господиня.

Українська пісня — сумна і весела,

Українська пісня — у містах і селах,

Як проміння сонячне, ти нас зігріваєш,

Ти і посмішку і сльози у нас викликаєш.

Можеш розсмішити, можеш засмутити,

У полон узяти і не відпускати.

А ви пам'ятаєте улюблені пісні своїх бабусь?

Зараз ми побачимо, хто більше знає: діти чи дорослі.

Конкурс української пісні між дорос­лими і дітьми.

Чуються діалоги.

1.


  • Годі, тату торгувати!

  • Чому ж, синку?

  • Та вже нема чим здачу давати!

2.

- Скільки коштує ця тканина?

- Поцілунок за метр.

- Дайте мені три метри.

- Молодичко. Ідіть розрахуйтеся.

3.


- Скільки коштують яйця?

- Гривня за штуку.

- А биті пів – гривні.

- То набийте мені два десятки.



(Українська народна пісня «Оженив­ся я раненько», збірка «Українські на­родні пісні»).

Оженився я раненько, ой-йой-йой!

Оженився я раненько,

Взяв дівчину молоденьку,

А зозуля все кує.

Ні зварити, ні спекти, ой-йой-йой!

Ні зварити, ні спекти,

Ні з ким на село піти,

А зозуля все кує.
Мащу хату, щітки знати,ой-йой-йой!

Мащу хату, щітки знати,

Не навчила мене мати,

А зозуля все кує.


Раз милому догодила, ой-йой-йой!

Раз милому догодила,

Замість кави борщ зварила,

А зозуля все кує.


Я до неї з кулаками, ой-йой-йой!

Я до неї з кулаками,

Чому кава з буряками?

А зозуля все кує.


За що б'єш, за що лаєш,

Яку взяв, таку і маєш,

А зозуля все кує.

Діти виконують жартівливий танок.

Господиня. Ну, зараз побачимо, яка з дівчаток краща господиня.

Гра «Звари компот і борщ».

Господиня. Ось ми трохи і розвесе­лилися. А який же ярмарок без зага­док? Тож сідайте зручненько і відга­дуйте гарненько.


  1. У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі,

Без пічки гріється,

Без водички миється. (Кіт)

2. На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє.(Соняшник)

3. Хто має п'ятачок


Не зажатий в кулачок?
На ногах його копитця,

їсть і п'є він із коритця? (Порося)

4. Іде в поле — як дощечка,

А із поля — як бочечка. (Корова)


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка