Творчість – це форма людської діяльності, яка ставить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального



Скачати 263.01 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір263.01 Kb.
Творчість – це форма людської діяльності,

яка ставить за мету пошук і практичне

створення нового, оригінального,

унікального, кращого, прогресивного,

соціально значущого.

(н/м журнал “Управління школою”)


За умов соціальних перетворень збільшується значення школи. Все яскравіше проявляється її звернення до гуманізму, пріоритету загальнолюдських цінностей.
У зв’язку з цим виникла потреба в ефективній організації методичної роботи з учителями. Успіх роботи сучасної школи значною мірою вивчається рівнем підготовки учителя, його професіоналізмом, глибиною соціальних знань, загальною культурою.
Цінним у методичній роботі є орієнтація вчителів на творчість, на пошук нових педагогічних технологій.
Обираючи оптимальний варіант системи методичної роботи з педагогічними кадрами, слід спиратись на основні документи про школу. При цьому враховувати: завдання, що стоять перед колективом в мовах особистісно орієнтованого навчання, результати діагностування професійної діяльності педагогів та результати роботи школи, накопичені традиції, порівняну ефективність різних форм методичної роботи, а також морально-психологічні умови.
Тобто, слід реалізувати один із принципів методичної роботи – її творчий характер – створення в кожному закладі освіти своєї власної системи роботи з вчителями.
Головним у методичній роботі є надання реальної, дієвої допомоги вчителям у процесі розвитку їх майстерності як сплаву професійних знань, навичок і вмінь. Тому для підвищення ефективності функціонування системи методичної роботи з педагогічними кадрами необхідно керуватися вимогами, що витікають з об’єктивних закономірностей процесів підвищення професійної кваліфікації вчителів, а саме:

– практичною спрямованістю;

– науковістю, конкретністю;

– системністю, систематичністю;

– оперативністю, оптимальним поєднанням різних форм і методів цієї роботи.
Реалізація у шкільній системі методичної роботи комплексу означених вимог приводить цю систему до оптимальних результатів, а виконання цих принципів варто розглядати як один з показників ефективності методичної роботи.
Система підвищення професіоналізму педагогічних працівників – це цільовий комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених організаційно-змістовних компонентів. Вона передбачає безперервну післядипломну педагогічну освіту.
Методична робота – основний компонент цієї системи, так як здійснюється практично постійно і найбільш повно враховує запити та потреби педагогічних працівників, більш динамічно реагує на потреби педагогічної практики. Її зміст визначається як загальними цілями розбудови української національної школи так і конкретними завданнями, що виникають з реального стану професійної діяльності педагогів.
Організаторам методичної роботи слід визначити головні її напрямки, а саме:

– підвищення науково-теоретичного та загальнокультурного рівнів учителів, їх психолого-педагогічної майстерності;

– формування у педагогів готовності до творчості, самоосвіти та саморозвитку;

– системний характер всієї діяльності з підвищення професійної майстерності на основі діагностичного підходу;

– підвищення актуальності педагогів у створенні авторських програм, методичних розробок та рекомендацій, мікро досліджень та їх творчій реалізації;

– зменшення витрат часу вчителів на підготовку до уроків за рахунок різних методичних технологій;

– оцінювання результатів методичної роботи за кінцевими показниками, які виражаються у підвищенні рівня знань, розвитку та вихованості учнів.
Одним із завдань методичної роботи в закладах освіти є активізація творчих здібностей учителів. Сьогодення вимагає творчого вчителя.
Щоб формувати вчителя важливо знати його побажання, нахили, сильні і слабкі сторони його професійної діяльності.
А тому організація методичної роботи повинна здійснюватись на діагностичній основі, що дасть можливість об’єднати вчителів у варіативні об’єднання:

– молоді, малоосвічені вчителі, що стануть слухачами “Школи професійної адаптації”;

– вчителі, що мають достатній рівень фахової підготовки і візьмуть активну участь у роботі, теоретичних, психолого-педагогічних та семінарах-практикумах;

– досвідчені вчителі, що зможуть очолити методичні об’єднання, предметні кадри, творчі групи та лабораторії.


Серед критеріїв методичної роботи особливого значення набуває вибір оптимальних форм і методів, адекватних сучасним цілям і змісту методичної роботи, які містять індивідуальні, групові та загально шкільні форми і роботи.
Останнім часом усе частіше в шкільній практиці використовують нетрадиційні форми методичної роботи, які спрямовані на максимальну активізацію практичної діяльності педагогів. Вони розширюють методичну роботу, роблять її динамічною, активно-творчою. Нарешті, більшість нетрадиційних форм методичної роботи носять інноваційний характер, у процесі їх використання впроваджують інтерактивні методики.
Аналіз науково-методичних джерел, діяльності та творчий пошук методистів і педагогічних колективів визначають номенклатуру нетрадиційних методичних технологій: фестиваль педагогічних ідей, методичну дискусію, методичний фестиваль; “педагогічну олімпіаду”, методичний аукціон, “мозковий штурм”, ярмарок педагогічної творчості та ідей; аналіз ситуацій, методичний ринг, педагогічний КВК, конкурс “Вчитель року”, ділову гру, рольову гру, педагогічний портрет творчого вчителя, дебати, панораму методичних знахідок, методичний міст, мікро групу, творчі салони, педагогічні салони, тренінги тощо.
Вона розглядає, оцінює важливі пропозиції щодо розвитку закладу освіти, аналізує хід та результати досліджень педагогів, організовує роботу з розвитку професійної майстерності педагогів, ініціює та здійснює мікро дослідження в школі.
Істотна роль у методичній діяльності належить методичним об’єднанням (предметним кафедрам), створених з метою удосконалення уроку, пошуку нових педагогічних технологій, забезпечення науково-дослідницької роботи вчителів. Вони є структурним підрозділом школи, який здійснює науково-методичне забезпечення розвитку освітніх процесів у конкретних галузях знань.
Разом з тим в організаційній структурі методичної діяльності необхідно враховувати і інші форми роботи з кадрами – це роботу педради, де методична функція виступає не головною, а сукупною. Звичайно, що даний форум закінчується рішенням, а методичні висновки носять рекомендаційний характер. Разом з тим, педагогічна рада може виконувати і методичні завдання, і не використати її з даною метою було б не зовсім виправдано.
Саме на такій раді, як вищому органі керівництва закладом освіти, проблеми підвищення майстерності вчителів (причому в тісному зв’язку з результатами навчально-виховного процесу) набувають значимості та результативності.
Дієвість педради, її спрямованість на підвищення майстерності вчителя стане важливим фактором підвищення її авторитету в очах вчителів.
Кожного керівника турбує результативність роботи закладу освіти, яка залежить від дієвості методичної роботи. Зробити дієвою методичну роботу в школі – це наше головне завдання.
Вона повинна бути керованим процесом, тобто при її організації і здійсненні необхідно керуватися управлінським циклом, який включає: аналіз ситуації і формування завдань; планування роботи; організацію виконання плану; контроль за реалізацією плану; аналіз результатів з метою коригування процесу.

Формування життєвої компетентності учнів

на уроках математики

Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. Розглядаючи життєву компетентність як властивість особистості, ми визнаємо, що її можна розвивати та вдосконалювати.


Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру, креативність та інтелект, духовність особистості) поєднуються в різних конфігураціях для вирішення людиною конкретних завдань та розв'язання проблем, які ставить перед нею життя.
Проблема набуття особистістю життєвої компетентності, розвитку її здатностей щодо осмисленого збереження та самостійного й творчого відтворення власної життєдіяльності в усіх її проявах (діяльності, спілкуванні, пізнанні, відносинах), та сферах (економічній, соціальній, політичній, культурно-дозвіллєвій, сімейній, побутовій), свідомого визначення та здійснення свого життя.
У цьому розумінні зміст поняття «життєва компетентність» віддаляється від суспільства та наближається до самої особистості; якщо ми визнаємо життєву компетентність як особистісну властивість людини, то нам легше визнати, що цю особистісну властивість можна розвивати та вдосконалювати.
На наш погляд, життєва компетентність виконує дві основні функції — забезпечує життєздатність та життєстійкість.
Структура життєвої компетентності має такі складові:
Когнітивна компетенція — це система здатностей, які визначають спроможність особистості щодо адекватного й глибокого пізнання оточуючого світу (природного та соціального середовища, самої себе). Вона охоплює когнітивні, інтелектуальні здібності, знання та досвід особистості, риси характеру (допитливість, уважність), мотивацію.
Емоційно-вольова компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини керувати власними емоціями та активністю. Змістом компетенції є здатності до осмислення власних емоційних станів, конструктивного прояву емоцій, уникнення та усунення негативних емоцій, самостійного формування та зміни мотивів, визначення оптимального мотиву діяльності.
Творча компетенція — це сукупність здатностей, які визначають спроможність людини до творчості, успішність творчої діяльності, наявність її результатів.
Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо і творчо визначати (проектувати) і здійснювати власне життя. Найвищим рівнем розвитку життєтворчої компетенції та життєвої компетентності є духовна компетентність.
Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:

обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю;



виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морально¬го пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.
На основі базових компетенцій відбувається становлення похідних (суспільно-центрованих) компетенцій, до яких належать соціальна, соціально-рольова, комунікативна, інформативна, економічна, трудова (та професійна), технологічна, екологічна, громадянська (політико-правова), етнокультурна та організаційна компетенції.
Соціальна компетенція — це сукупність здатностей, які визначають рівень соціабельності особистості, розуміння нею суспільства та соціальних процесів, осмислення своєї причетності до них. Соціальна компетенція охоплює особистісні якості (комунікабельність, відкритість, чуйність тощо), знання, цінності та принципи особистості. Із соціальною тісно пов'язані соціальнорольова та комунікативна компетенції.
Соціально-рольова компетенція — це практичне втілення соціальної компетенції; система здатностей особистості, які визначають успішність виконання нею соціальних ролей. Соціально-рольова компетенція включає не лише знання, вміння та навички, які необхідні для визначення оптимальної моделі виконання певної соціальної ролі (учня, студента, працівника, керівиника тощо), а й здатність засвоювати нові соціальні ролі (і необхідні для цього вміння і навички) та здатність відмовлятися від ролей, які заважають розвитку та нормальній життєдіяльності.
Комунікативна компетенціягнр включає - це сукупність здатностей, пов'язаних зі спілкуванням: а саме: володіння рідною та іноземною (іноземними) мовами; знання, вміння та навички, пов'язані зі застосуванням засобів комунікації; наявність знань про психологічні особливості спілку-вання, способи уникнення та розв'язання конфліктів. Комунікативна компетенція включає анатомо-фізіологічні (артикуляційний апарат), психологічні риси характеру (комунікативність, відкритість тощо), розвиненість потреби у спілкуванні, мотивів спілкування), духовні складові (ставлення до спілкування як до цінності, норми спілкування).
Інформаційна компетенція — це сукупність здатностей, які визнача-ють успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, що відбуваються в суспільстві. Ця компетенція визначає спроможність особистості шукати, опрацьовувати, використовувати, зберігати та передавати різноманітну інформацію. Окремими проявами інформаційної компетенції є володіння мовами (лексичний аспект), уміння користуватися мережею Інтернет, бібліотеками, архівами; для учня її проявами є вміння вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримувати довідкову інформацію.
Економічна компетенція — сукупність здатностей, які обумовлюють успішність функціонування людини як суб'єкта економіч¬них відносин, передусім як спо¬живача товарів та послуг та «продавця» власної робочої сили. Еко¬номічна компетенція охоплює базові знання про механізми ринкової економіки (попит і пропозицію), права споживачів; передбачає формування таких рис ха¬рактеру, як підприємливість, ініціативність, ощадливість тощо.
Трудова (та професійна) компетенція — це компетенція, яка характеризує особистість як суб'єкта трудової діяльності. Трудова компетенція визначає загальні здатності особистості до праці, а професійна — до конкретної сфери трудової діяльності, конкретної професії (професій), виконання певних виробничих завдань, операцій. Трудова компетенція включає ціннісне ставлення особистості до власної та чужої праці, психологічні складові (риси характеру — працелюбність, відповідальність, акуратність, охайність, ощадливість тощо), уміння і навички трудової діяльності (сільськогосподарської, побутової, для хлопців — столярної, слюсарної тощо), уявлення та інтереси, пов'язані з майбутньою професією.
Технологічна компетенція - це сукупність здатностей, які обумов-люють успішність взаємодії особистості з техносферою (використання нею технічних засобів, техно¬логічних процесів, які застосовуються в побуті). Ця компетенція включає в себе знання правил використання різноманітних технічних приладів, які застосовуються в побуті, та техніки безпеки, уявлення про позитивні й негативні впливи техніки на життя людини.
Екологічна компетенція — це сукупність здатностей, які обумовлюють спроможність особистості гармонійно співіснувати з природ¬ним середовищем; мінімізувати шкоду, якої життєдіяльність людини може завдавати живій і неживій природі, й водночас небезпеку, яку природне середовище може становити для особистості. До складу цієї компетенції входять знання (про природне середовище, функціонування біосфери та її взаємодію з техносферою), вміння та навички (природозбереження, захисту себе від негативного впливу техносфери), ставлення до при¬роди як до однієї з найбільших цінностей людського життя.
Громадянська (політико-правова) компетенція — це сукупність здатностей, які визначають рівень полі¬тичної та правової культури особи-стості, її правову освіченість (знання законодавства), міру і успішність її політичної активності, відповідність її життєдіяльності правовим принципам, установленим державою (з точки зору цивільного, адміністративного, кримінального законодавства тощо). Етнокультурна компетенція детермінує успішність особистості як творця і охоронця, носія національної культури та успішність її взаємодії з представниками інших культур.
Однією з найважливіших компетенцій є організаційна компетенція, розвивати яку потрібно на будь-якому уроці. Так, корисними при вивченні математики є так звані технологічні карти вивчення теми, наявність яких дає змогу учневі стати активним учасником створення плану, самому спланувати свій час для ефективного вивчення теми.
Розвиваючи фізичну компетентність, на уроках математики пропагуємо здоровий спосіб життя, використовуючи для цього як активні вправи на уроці, наприклад «Мірний волейбол» у 5-6 класах, коли учні по колу або по рядах передають м’яч, розв’язуючи завдання на перевод одиниць, так і різноманітні проекти, коли учні більше узнають про стан свого здоров’я, порівнюють його зі стандартним. Таким проектом може бути «Давайте познайомимось», один із розділів якого - «Я такий, який я є», де крім розв’язання задач і завдань на тему стану здоров’я, учні дізнаються про шляхи подолання негативів і ведуть власні спостереження цього процесу, вчаться відображати спостереження в діаграмах, таблицях тощо. Навіть такі маленькі проекти у 5 класі є першим кроком до ставлення особистості до свого життя як до проекту, який має розроблятися та втілюватися нею. За такого підходу людина вчиться ре¬алізовувати свої життєві вибори.
Тісно пов’язана з фізичною екологічна компетентність. Наближуючи цю проблему до учнів, розповідаємо на уроках математики не про екологію країни, а про екологію селища й навколишніх сіл; проводимо після вивчення теми «Пропорції. Відношення. Відсотки» групову роботу «Екологія Миколаївщини. Обчисли і поміркуй», яка є початком створення проекту «Земля кричить: допоможи!» у співпраці з біологами й географами школи, підключаючи до нього членів Малої Академії Наук. Шестикласники дізнаються, наприклад, що за рік річка Інгулець несе з Кривбасу в наш водний басейн понад 300 тисяч тонн солей; що наш Ковалевський ліс площею біля 200 га живить киснем 40 тисяч чоловік. Підраховують, чи достатня кількість дерев у селищі.
Для набуття учнями таких важливих компетенцій, як комунікативна, соціальна та соціально-рольова, необхідні завдання, тісно пов’язані з дорослим життям. Наприклад, при вивченні теми «Діаграма» провожу практичну роботу на побудову діаграми основних показників підприємств, що належать німецькій компанії Дікергофф, яка володіє акціями Ольшанського цементного заводу, групи креслять діаграми й порівнюють показники заводів цієї компанії в різних країнах, визначаючи місце нашого заводу з різних показників та коментують значення для нас цих показників.
Для розвитку критичного мислення необхідно постійно ставити дитину в ситуацію аналізу та вибору . Так, у 11 класі при вивченні теми «Дослідження функції» обов’язково тренуємо вміння учнів читати графіки й будувати нові за уже відомим дослідженням. Учням пропонується гра «Показуха та показуха навпаки». Учень отримує два завдання. Перше – «Показуха», коли учень отримує дослідження і за його даними йому потрібно накреслити схематичний графік функції. Друге – «Показуха навпаки»: учневі показують графік, за яким він повинен скласти повне дослідження функції.
Цікаво те, що в першій частині учневі дається не повне дослідження, тобто дається можливість самовираження, створити графік з власними властивостями.
У 5-6 класах цікаво проходить гра «Віриш – не віриш»: коли учні оцінюють, чи правильно вчитель виконав завдання. Необхідною для оперативної перевірки знань є тестова форма. Тести для середніх школярів повинні бути цікавими, яскравими, містити завдання різних рівнів і бути тематичними. Наприклад, у цьому році 5 клас писав тести на новорічну тему, застосовуючи свої знання про дроби.
Однією з найважливіших форм розвитку творчої компетентності особистості є практичні роботи. Найчастіше вони проводяться протягом 15-20 хвилин на уроці закріплення знань. У кожній з них пропонується учневі виконати завдання творчого характеру аби перевірити знання не тільки з математики а й інших предметів. Так, у п’ятому класі при вивченні видів трикутників учні стають архітекторами и добирають дахи до будинків, щоб відбивали назви вулиць, на яких вони розташовані; у шостому класі при вивченні пропорцій учні потрапляють у лабораторію оптики, де визначають довжини хвиль світла кольорів відомих їм з дитинства квіток.
Однією з важливих форм набуття життєвої компетентності є евристичність навчання, застосування на уроці завдань оціночного плану, прикидок, коли або дані завдання треба взяти з життя самому, або проміжні результати потребують округлення, припущення для полегшення розв’язку. Так, при вивченні теми «Формули» в п’ятому класі можна навести як приклад формулу тиску й запропонувати учням «прикинути» тиск, який чинить шарикова ручка на папір, і порівняти його з атмосферним.
І тут же проводиться міні-дискусія про припущення у математиці, які є інколи дуже корисними. Емпахер А. Б. вважав, що «Люди бояться припущень, хоча в повсякденній практиці мають справи виключно з наближеними даними». Протилежне твердження висловив Д. Пойа: «Користування припущеннями в математиці подібно фальсифікаціям політикана, що просуває свого кандидата тим, що паплюжить репутацію іншого кандидата». Цей вислів дав поштовх до створення проекту «Чи допустимі припущення в математиці?». Три групи дослідників шукали приклади в фізиці, біології, статистиці, коли б завдання розв’язувалося завдяки припущенням. Фрагменти цієї роботи («Як рахують кількість видів у біології») демонструються учням середніх класів при вивченні теми «Пропорції» , а при вивченні статистики у 11 класі цей проект дає змогу побачити «народження» методу середньоквадратичного наближення.
Виконуючи дві найважливіші функції – життєздатність та життєстійкість, життєва компетенція дає шлях особистості до розвитку та твор¬чого відтворення себе, своїх сутнісних характеристик, якостей, спро-можність «не втратити себе», протидіяти різноманітним зовнішнім негативним впливам, зберігати свою цілісність та неповторність.
Література
1. Вдовиченко Р.П., Тарасова І.В. Шляхи формування життєвої компетентності особистості школяра. – Вип. І. – Миколаїв, 2003. – 56 с.
2. Гайштут А.Г. Упражнения по развитию мышления. Логическая смесь. - К.: Магистр-S, 1995. – 64 с.
3. Германович П.Ю. Вопросы и задачи на соображение для 8-10 классов. – Ленинградское государственное учебно-педагогическое издательство просвещения РСФСР. Ленинградское отделение, 1957. – 150 с.
4. Груденов Я.И. Совершенствование методики работы учителя математики. – М.: Просвещение, 1990. – 224 с.
5. Маслікова І.В. Моніторингова система освітнього менеджменту. – Х.: Видавнича група «Основа», 2005. – 140 с.
6. Підручна М.В., Янченко Г.М. – Позакласна робота з математики. 8-9 класи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 96 с.
СУЧАСНИЙ УРОК - СПІЛЬНА ТВОРЧІСТЬ УЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ» Можливості уроку невичерпні та сила його чарівна.

Кожен урок — це крок до дозрівання інтелекту учня,

цеглина в основі чарівного будинку на ім'я Розвиток

і Знання, без яких неможлива розумна,

діяльна людина-творець.

СУЧАСНИЙ УРОК –

СПІЛЬНА ТВОРЧІСТЬ УЧИТЕЛЯ

ТА УЧНІВ
Вчитель світовіої літератури

Стенятинської ЗШ І-ІІІ ступенів

Пухевич Н.С.
Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 98 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку: його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії над ним тощо.

Гарна школа починається з уроку. Від нього залежить усе: культура, доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак авторитет самого заняття настільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам навіть найсміливіших критиків... Саме тому ми звертаємося нині до уроку як осно¬вної форми навчання зі спробою розглянути всю його багатогранність і багатоаспектність як єдину процесуальну систему.

Зрозуміло, що уроки в умовах гуманізації навчання, в умовах співробітництва (вчитель — учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань, якщо хочете, готовності душі. Форма уроку найсправжнісінького, творчого педагога не заважає, а допомагає йому в його праці, підвищенні якості навчання.



Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, роботодавці, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Ми, вчителі, маємо усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.

Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.

Ми постійно тримаємо в полі зору це питання, проводимо моніторинги навчання учнів у школі, аналізуємо їх. Результати досліджень свідчать, що незначний відсоток старшокласників все ж таки не відчуває зацікавленості в навчанні. У суспільстві, в якому людина має вчитися протягом усього життя, ця проблема дуже серйозна. Тому педколектив школи намагається створити всі умови для засвоєння знань, для самостійної їх діяльності. Хочу підкреслити, що знання ми покладаємо в основу, вони виступають підґрунтям для самодіяльності. Ми ставимо за мету виховати в учнів навички роботи зі знаннями, бо це розвиває їхні здібності.

Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому колектив учителів наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.

Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, СВОЇ потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стало невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів Стенятитнської школи.

Ми вже давно зрозуміли, що процес, в якому поєднується, накопичення знань і саме пізнання, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.

У колегіумі в період з вересня по березень 2010 року були проведені моніторинги діяльності вчителів з різних питань задля виявлення того, як освітяни сприймають і розуміють складову якісної освіти, як вони створюють умови для її впровадження. Результати виявилися дуже цікавими і навели на роздуми щодо подальшої організації роботи педколективу:

1. Більшість учителів надають найбільшого значення знанням, умінням, навичкам і вважають, що у своїй повсякденній діяльності вони найбільш успішні саме в цій сфері.

2. Друге місце посідають педагоги, переконані, що компетентність учителя має важливе значення в системі складових якісної освіти; вони досягають успіхів саме в розвитку педагогічної компетентності.

3. Третє місце посідають учителі, які вважають, що вони забезпечують особистісний інтелектуальний розвиток учня.

4. Майже 70 % освітян приділяють особливу увагу розвитку вміння самостійно здобувати нові знання. Тобто ми побачили, що такі важливі компоненти якісної освіти, як самостійність, самоосвітні навички перебувають ще в зоні сповільненого розвитку в деяких учителів.

Протягом трьох навчальних років педагогічний колектив колегіуму працює над вирішенням методичної проблеми: «Компетентнісний підхід щодо формування пізнавальної активності, національної самосвідомості та розвитку творчого потенціалу учнів»

Ми розуміємо, що інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу допоможуть нам подолати розрив між освітою та вимогами життя, дозволять істотно активізувати

розумову та пізнавальну діяльності учнів, підвищать інтерес до навчальних предметів.

Нині вітчизняні та зарубіжні вчені поряд із традиційними уроками пропонують й інші форми організації навчального процесу: інтегрований урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та творчу роботу учнів.

Пошуки нових типів уроків і нових форм організації навчальної діяльності учнів характерні й для нашої гімназії. Так, у І семестрі 2009-2010 н. р. пройшли інтегровані уроки фізики й географії (Калачинська Г.П., Фесун А.І.), урок за проектними технологіями (Фесун А.І., Орцева Н.І., Борисенко І.А., Калачинська Г.П., Лигалова Н.Є., Буч Л.П.), уроки за інтерактивними методиками (Паламар І.О., Шинкаренво В.О., Сита Л.В., Дробіна Л.С., Крисинська І.В., Степанова В.Ф.).


Для сучасного уроку в колегіумі характерними ознаками є:

• гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;

• варіативність і гнучкість структури уроку;

• спрямованість уроку на особливість учня;

• системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

• спрямованість уроку на головне — генералізацію навчання;

• повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

• оптимізація форм роботи на уроці;

• економія часу в шкільному навчанні.
Сучасний урок — це урок демократичного спрямування. Ми його проводимо не так для учнів, як разом з ними, навчаємо не тільки словом, а й організованою справою.

Традиційними вимогами до сучасного уроку є те, що на заняттях учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки, працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць, виконувати вимірювання та розрахунки, складати конспект уроку, висувати гіпотези, звертатися до свого практичного досвіду.

Більшість учителів нашого колегіуму дуже відповідально ставиться до підготовки уроків. Кожен із них намагається урізноманітнити форми роботи так, щоб кожна дитина відчула необхідність своєї присутності на занятті, щоб у кожного учня виховати любов до свого предмета, бажання вчитися та самовиховуватися. А результат залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності.

Учителі української мови та літератури Сита Л.В., Дробіна Л.С., в основу своєї роботи закладають активізацію пізнавальної діяльності, формування в учнів інтересу до процесу отримання знань, практичну спрямованість навчальної діяльності. Вони застосовують народознавчі аспекти, реалізовують міжпредметні зв'язки з народознавством, українознавством, історією, мистецтвом. Педагоги виявляють високий рівень професійної майстерності, впроваджують на своїх уроках сучасні технології, у тісному зв'язку з набутим досвідом прищеплює учням стійкий інтерес до вивчення державної мови, культури, історичної та літературної спадщини України, забезпечують високу результативність та якість своєї роботи, мають високу науково-теоретичну та методичну підготовку.

Учитель української мови та літератури Орцева Н.І., вміло реалізовує на уроках принципи науковості та доступності навчального матеріалу, враховуючи індивідуальні особливості учнів, забезпечує єдність освітніх, розвиваючих і виховних функцій навчання. Педагог працює цікаво й натхненно. її уроки відрізняються творчим підходом і зацікавлністю дітей. Вона постійно намагається розкрити учням роль художнього слова як невичерпного, животворного та невмирущого джерела, з якого діти черпають уявлення про навколишній світ, про свою родину, про свій край.

Учителі української мови та літератури також значну увагу приділяють пізнавальній активності учнів, спрямовують викладання української мови та літератури на підвищення якості знань, посилення виховного впливу своїх предметів на учнів, використовують особистісно орієнтовані підходи, які забезпечують комфортні умови розвитку, реалізацію природного потенціалу учнів.

Уроки вчителів математики Крисинської І.В., Гримайло О.В., Остапчука Л.В., Співаченко Н.Ф., відповідають вимогам сучасного уроку. Особливо слід відмітити міжпредметні зв'язки (історичну інформацію, міфи, легенди Давньої Греції, культові споруди, геральдику, медицину) з фізикою, хімією, біологією, геологією, астрономією тощо. Педагоги практикують проведення нетрадиційних уроків, науково-дослідницьку роботу, застосовують проектну й інтерактивні тех¬нології, розвивають в учнів дослідницькі вміння та навички культури викладання матеріалу; розвивають комунікативні й інформаційні компетентності. Вчителі володіють притаманними тільки їм підходами, методиками, які мають прогнозовані результати, ведуть до позитивних змін у знаннях учнів, їх особистісному розвитку.

На уроках учителів хімії Степанової В.Ф., Новікової І.О., Арзуманової І.Ю. учні працюють на рівні високої розумової напруженості з урахуванням їхніх навчальних можливостей, що забезпечується достатньо великою кількістю навчально-пізнавальних дій. Виконанню значного обсягу роботи на уроці сприяє майстерність педагогів, чітко продумані етапи уроку, раціональне вико¬ристання кожної хвилини, правильність добору матеріалу.

На своїх уроках учителі фізики Калачинська Г.П., Калачинський С.В., Кондратенко О.М., Борисенко І.А. забезпечують засвоєння учнями основних понять, передбачених програмою з формування практичних умінь і навичок, приділяють увагу створенню найсприятливіших умов для навчання, виховання та розвитку колегіантів, ураховуючи їхні індивідуальні нахили, здібності, інтереси; активно використовують різноманітні форми і методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

Учителі інформатики Гетманцев В.С., Борисенко М.Ю., Михайловська Н.В. запроваджують елементи інтерактивних технологій, захист учнями власних програм, проектів. Освітяни демонструють високий ступінь науковості, використовують сучасну інформацію, формують науковий світогляд і критичне мислення.

Учителі географії Фесун А.І., Савенко Л.М.. спрямовують свою роботу на формування в дітей наукового світогляду, на природу та взаємозв'язок між суспільством і природою, вчать учнів працювати з мапою (вони вимагають від колегіантів не лише знання мапи, але й уміння за її допомогою обґрунтувати економічний розвиток певної країни), знайомлять з основними процесами та явищами, із впливом діяльності людини на природу та наслідками цього.

Учителі англійської мови Лигалова Н.Є., Буч Л.П. застосовують активні форми роботи з формування комунікативних компетентностей школярів, мають високі вміння моделювати навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог педагогічної науки і практики та з урахуванням конкретних умов навчання. Вони проявляють високий рівень професійної майстерності, їх мова виразна, зразкова, переконлива, гідна наслідування.

Учитель зарубіжної літератури Мальченко Т.О. ґрунтовно володіє навчальним матеріалом, використовє на уроках різні види роботи, що дає змогу розвивати творчі здібності дітей. Виховання високоосвіченої творчої особистості є її головним завданням. Вона вміло поєднуює процес навчання і виховання учнів, активізує пізнавальну діяльність колегіантів, формуює у них інтерес до отримання знань.

Учителі музики та художньої культури Петрова І.Я., Дромашко Н.В.. велику увагу приділяють формуванню духовного світу дітей, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів шляхом залучення через свої предмети до культурних надбань рідного українського народу та людства.

Учителі історії та права Бондар Т.В., Шинкаренуо В.О., Ржепецький Л.А., Паламар І.О. часто дають дітям завдання пошукового характеру, аби наштовхнути їх на роботу з допоміжною літературою, пресою.

Ми бачимо, що вчителі нашого колегіуму перебувають у постійному пошуку та їх діяльність спрямована на легалізацію принципу гуманізації, який утверджує людину як найвищу соціальну цінність. Критерієм нашої з вами фахової підготовки має стати рівень загальної культури та специфічні педагогічні характеристики: розуміння принципу природовідповідності, що враховує природні задатки дитини, закономірності її розвитку, добре володіння методикою, розуміння дитячої психології, опанування цілісного світобачення.

Отже, сучасний урок — це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів у навчанні.
Творчість учня починається з творчості учителя

Стародавня мудрість говорить: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій хліб, якщо твої плани розраховані на десятиріччя – посади дерево, якщо твої плани розраховані на віки – навчай дітей». Школа є тією лабораторією, де навчають і виховують, відкривають можливості кожної дитини, допомагають їй розвивати власні потреби. А яка школа без досвідченого, мудрого, творчого учителя? Плани вчителя розраховані на віки, бо його завдання – навчання і виховання майбутнього.

Які використовувати методи і прийоми, щоб зацікавити школяра своїми уроками? Як збагатити словниковий запас, розвинути логіку, мислення учня? Як сформувати не байдужу, а творчу особистість? Ці та інші питання щодо ефективності навчально-виховного процесу вчителю приходиться вирішувати щоденно. Якщо за плечима вчителя чималий досвід роботи, якщо він любить те, що робить, і тих, задля кого він це робить, є новатором по своїй суті, тоді навчально-виховний процес перетворюється на цікаву співпрацю, приносить задоволення і вчителю, і учням. Досвід такого вчителя-практика завжди цікавий, унікальний, потрібний… І якщо робота вчителя отримує підтримку і схвалення однодумців-колег, коли нею цікавляться і вивчають, тоді є велике бажання йти вперед і не зупинятися на досягнутому. Важливо помітити такого творчого вчителя, підтримати його, не дати можливості загубитися у розмаїтті педагогічних інновацій.

Ідея зібрати творчих, активних, талановитих вчителів району та об’єднати спільною метою у групу, яка отримала статус «Школа педагогічної майстерності вчителів початкових класів», належала саме Галині Михайлівні.

Вона зуміла зацікавити 12 вчителів початкових класів творчим проектом, який отримав назву «Від творчого прийому – до творчого уроку». Робота над проектом була організована у три етапи і спрямована на розв’язання педагогічних завдань, які передбачали використання та інтегрування педагогічного досвіду всіх членів групи, орієнтованих на конкретний результат, готовий до впровадження. Метою проекту було не тільки показати практичне застосування педагогічних надбань учасників проекту, але й глибше ознайомлення з цією технологією, яка є показником високої кваліфікації педагога, удосконалення вміння користуватися нею.

В процесі роботи над проектом і для його реалізації члени школи педагогічної майстерності поділилися на дві групи, кожна з яких обрала свій напрямок роботи, найактуальніші теми і розробила свій творчо-пошуковий проект. Перший проект: «Розвиток логічного мислення на уроках математики в початкових класах» (керівник –Ковальчук Г. І., вчитель початкових класів Тужилівської ЗОШ І-ІІІ ст.). Другий проект: «Позакласне читання: реалії та перспективи» (керівник - Бомба Л.Р., вчитель початкових класів Станьківської ЗОШ І – ІІ ст.).

В процесі роботи над І етапом проекту, який тривав протягом 2006 – 2007 н. р., учасники довели його актуальність, проаналізували свої творчі доробки, зібрали та систематизували матеріали за темою проектів. Вчителі розробили систему завдань для логічного мислення учнів та уроки позакласного читання у 4 класі, орієнтовані на місцевий матеріал західного регіону.

Засідання школи педагогічної майстерності проходили у формі «Ранкових зустрічей», що допомогло вчителям удосконалити можливості цього виду роботи. Традиційним під час засідань стало проведення тренінгових занять, обговорення дискусійних питань за «круглим столом». Моделювання уроків і педагогічних ситуацій допомагало членам групи вирішувати проблемні моменти на практиці.

У 2007 – 2008 н. р. розпочався другий етап роботи над проектом «Від творчого прийому – до творчого уроку», що має більш практичне спрямування. Робота в школі педагогічної майстерності орієнтована на апробацію розроблених матеріалів, які вже готові до друку (результатом роботи І етапу стали навчальні та методичні посібники: «Вправи на розвиток логічного мислення», «Уроки позакласного читання у 4 класі»).

Відбулася презентація роботи груп над зазначеними вище проектами, показове заняття з читання та математики з використанням напрацьованих матеріалів, їх обговорення.



Підсумковий етап роботи над проектом розпочинається у травні. Школа педагогічної майстерності готує творчий звіт учасників проекту та виставку робіт вчителів початкових класів.

Робота над проектом закінчується, але творчі можливості його учасників не вичерпалися. Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання та вміння вчитися – «вічні завдання», які покликана вирішувати початкова школа. Тому в майбутньому сподіваємося на ще більш плідну працю, ще більш цікаві проекти. Адже така робота приносить кожному не тільки радість спілкування, але й надає крила для більш високих злетів.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка