Учителя української мови



Сторінка3/5
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5
Тема: І.Багряний «Тигролови». Григорій Многогрішний – сильний тип української людини.

Мета: розкрити образ головного героя твору Григорія Многогрішного як людини могутньої волі й незалежного духу; показати його біль, тривогу за долю України; дати оцінку виховного значення твору; розвивати критичне мислення, естетичний смак, інтерес до вітчизняної літератури; формувати навички роботи з текстом, вміння висловлювати власні думки; виховувати почуття власної любові до рідного краю.

Тип уроку: практичного застосування знань, навичок і умінь, урок-дослідження.

Хід уроку

  1. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами.

І. Багряний



  1. Актуалізація опорних знань.

  1. Літературна вікторина «Шляхами життя і творчості І.Багряного»

• Справжнє прізвище І. Багряного. (Лозов’ягін)

• Письменник, творами якого захоплювався Іван Павлович, у результаті чого обрав собі псевдонім. (М. Хвильовий)

• Назва збірки письменника, яку він присвятив своєму батькові. («В поті чола»)

• Організація письменників, до якої в Охтирці вступив письменник. («Плуг»)

• Зазначте заклади освіти, де навчався І. Багряний. (Вища початкова школа; реміснича профтехшкола, звідки перевівся до Краснопільської художньо-керамічної; Київський художній інститут)

У чому звинувачували органи НКВД І. Багряного? (Оскільки він хотів працювати для української культури, критикував національну політику СРСР)

• Лідером якої партії був Іван Павлович? (УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії)

• Перебуваючи у м. Новий Ульм, І. Багряний заснував газету… («Українські вісті»)

• Основною силою визвольного руху в Україні письменник вважав… (Робітників, селян, трудову інтелігенцію)

• Повість, перша частина якої є задумом митця трилогії про долю української молоді в сталінській системі. («Маруся Богуславка»)

• Початкова назва роману «Тигролови». («Звіролови»)

• Всесвітньо відомий публіцистичний твір І. Багряного. («Чому я не хочу вертатися до СРСР» ( слайди 3-5)



Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

  1. Слово вчителя.

Роман І.Багряного «Тигролови» - це ще одна болюча сторінка історії України, її народу, який поступово перетворювався з вільних козаків на цілі армії каторжників. «Прокладали шляхи, прокладали нову магістраль, вимощуючи її своєю розпукою, гатили собою прірви, баюри, й провалля… А тепер ось вони стояли як на параді. Полтавці… Чернігівці… Херсонці… Кубанці… нащадки Многогрішного й нащадки того Авакума вільнодумного… Каторжники. Ті, що про них потім будуть розповідати легенди й співати… пісні» (слайд 1, 2).

Роман «Тигролови» багатоплановий, та передовсім це твір - протест проти порушення елементарних прав людини. З найвиразніших його тематичних пластів можна виділити такі: трагедія України, вплив сталінських репресій на долю окремої людини – молодого українського інженера-авіатора Григорія Многогрішного; жорстокість і лютість тих, чиїми руками творилися терор і беззаконня; побут і традиції українців-переселенців на Далекому Сході (слайди 6,7).



  1. Оголошення теми та мети уроку.

Сьогодні на уроці ми з вами повинні:

    • розкрити образи головного героя твору як людини могутньої волі й незалежного духу;

    • показати його біль, тривогу за долю України;

    • дати оцінку виховного значення твору;

    • мені дуже хочеться донести до вас саме через народознавчий, історичний аспект твору багатство української душі;

    • ми будемо розвивати ваше критичне мислення, естетичний смак, ваші творчі здібності (а я впевнена, що кожен з вас – творча особистість);

    • будемо формувати вміння висловлювати власні думки;

    • вчитися у самого митця та його героя, як у будь-якій ситуації залишатися Людиною.

До перлин української літератури належать слова І.Багряного «Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами.». І саме ці слова – епіграф до нашого уроку. Запишіть їх, будь- ласка.

  1. Формування вмінь та навичок.

Учитель. Роман «Тигролови» - багатоплановий. І важливу роль у цьому творі виконує експозиція зі своєрідною запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паротяг «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», що має черево, натоптане тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, у небуття. Що ж символізує цей дракон (слайд 8)?

Учень. Образ дракона – це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення.

Учитель. Але цю приреченість перекреслює одна-єдина деталь: зринає над обставленими багнетами й оповитими державною таємницею вагонами українська пісня. Вона «здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає крилами над спиною дракона». Мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує, і оскаженілий вартовий не в силі спинити її. Бо то голос невпокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.

Поїзд їде Забайкаллям. Професор, розважаючи пасажирів, викладав, як легенду, історичну довідку про «перших каторжників Сибіру, про перших політичних засланців, що склали тут свої голови. Їх було двоє: перший – протопоп Авакум, другий – малоросійський гетьман Дем΄ян Многогрішний. «Це вони були відкривателями і зачинателями тієї жахливої сторінки… в епопеї невимовних людських страждань на цій землі. За ними йшли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру юдаль розпачу і сліз людських»



- Що спонукало автора згадати історичну постать?

- Як Ви вважаєте, чи випадково автор дає своєму героєві прізвище Многогрішний? Чи це закономірно?

Учень. Микола Костомаров у своїй книзі «Галерея портретів» розповідає нам, що «… Многогрішний Дем’ян Гнатович – гетьман Лівобережної України (1668-1672), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви. Сам висловив великоруському гінцю Танєєву намір нізащо не віддавати Києва полякам і разом із Дорошенком воювати з Польщею. Перш ніж московський уряд вирішив, як вчинити з доносами на Многогрішного, проти останнього було організовано змову… 13 березня, вночі, змовники схопили Многогрішного і відправили до Москви, де гетьмана було катовано. Дем’ян відкидав звинувачення у зраді, але зізнався, що у п’яному стані говорив «несамовиті промови». Старшини від імені всього малоросійського народу просили стратити колишнього гетьмана і його брата Василя. 28 травня 1672 року засуджених вивели на страту в Москві, однак цар вислав гінця з повідомленням, що він «на прохання своїх дітей замінює смертну кару засланням у Сибір» (слайд9).

Учитель. Що ж указує на генетичну спорідненість Григорія Многогрішного та його далекого предка?

Учень. Уже з першого розділу роману ми довідуємося про те, що Григорій – нащадок гетьмана Многогрішного. Письменник, указуючи на генетичну спадковість головного героя, послідовно виписує його національний характер, людську гідність, мужність, рішучість. Як і його видатний історичний предок, Григорій зумів кинути виклик цілій системі з її загарбницькою політикою, ідеологія якої не змінилася з тих далеких часів.

Головному героєві судилася дорога в Забайкалля, на Сибір, туди, де свого часу побував Дем΄ян Многогрішний.



Учитель.

  • Які випробування очікували Григорія у тайзі?

(Відповіді учнів)

Учитель: Які гріхи спокутував Григорій Многогрішний?

Учень 1: Наші далекі предки, без сумніву, мали підстави давати один одному промовисті прізвища. Так чинить і більшість письменників, називаючи своїх героїв. То ж які гріхи у Григорія Многогрішного і за що йому випав такий тернистий шлях? А гріхів, як на тоталітарну систему, що душила все живе й мисляче, доволі багато: розум, гідність, національна самосвідомість, сміливість. І найбільший гріх – любов до Батьківщини, до матері-України та її замученого, обуреного народу.

Учень 2: Автор робить свого героя нащадком славного гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого політичного засланця Сибіру. І це глибокий символ невимовно тяжкої долі українського народу, який споконвіку страждав від нападів ворогів зовнішніх, а потім був стероризований, напівзнищений ворогами внутрішніми, новітніми варварами.

Учень 3: Образ молодого інтелігента 30-х років, та ще й змальованого в героїко-романтичному плані, для української літератури новий. Я захоплююсь юнаком, що став легендою, гордим соколом для в’язнів ешелону смерті, підпилявши неймовірними зусиллями дошки вагону і вистрибнувши на ходу зі скаженого поїзда. Він став «дияволом» і страшною легендою для свого мучителя – слідчого Медвина, бо під страшними тортурами не зламався, не просив, а тільки проклинав або мовчав.

Учитель: Давня козацька приказка стверджує: «Сміливі завжди мають щастя». Саме ці слова звучать упродовж усієї розповіді про многотрудний шлях Григорія Многогрішного. Спочатку їх промовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме ці слова завершують роман (слайд 10).

Діти, як ви думаєте, чи можуть ці слова виражати життєве кредо Григорія?



Учень: Читаючи роман, ми ще не бачимо Григорія Многогрішного, а вже відчуваємо його людську неординарність. Григорій виділений серед сотень інших каторжників, адже сам начальник поїзда на кожній зупинці перевіряє, чи не втік він.

А його втеча підняла справжній переполох. Усі розуміли, що це був смертельний стрибок, шансів урятуватися майже не було: поїзд мчав із шаленою швидкістю. Для всіх арештантів він став легендою, символом нескореності. Перед їх очима «стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився-таки там. Образ як символ непокірної й гордої молодості, символ тієї волелюбної й сплюндрованої за те Вітчизни».

Це бунтарство з юних літ, непримиренність до несправедливості сформувало його життєве кредо: «Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи»

(слайд 11).

Учень 4: Григорій Многогрішний ішов безмежними тайговими нетрями, без їжі, одягу, без будь-яких засобів для оборони чи полювання, без напряму, і все-таки не втрачав віри: «Проте відчай не брав його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати у відчай. Його гнало вперед надзвичайна впертість, сто раз випробувана і загартована мужність. Вперед, наперекір всьому!». Виснажений, зголоднілий втікач знайшов у собі сили, щоб врятувати не лише себе, а й дівчину від лютого звіра.

Учитель: Як ви розумієте девіз Григорія «Бог не без милості, козак не без щастя»?

Учень: Перебуваючи у тайзі, Григорій виявляє себе чудовим мисливцем, навіть бере участь у полюванні на тигрів. Його девіз: «Бог не без милості, козак не без щастя».

І щастя його знаходить – він завойовує серце гордої й прекрасної дівчини – Наталки. Вони разом, сміливо кинувши виклик долі, з дивовижними пригодами переходять кордон і опиняються в безпечному місці. Дівчина згодна йти з коханим навіть в його Україну, наражатися на небезпеку. Адже він поклявся собі повернутися на Батьківщину, однак уже не як вигнанець, а як «месник» (слайд 12).



Учень: На мою думку, Григорій належить до тих людей, яких скорити не -можливо. Надто багато в нього гідності й відповідальності за долю Вітчизни. Серцем він завжди з Україною.

Учень у ролі Многогрішного: Ти ніколи мене не знищиш, Медвин, бо я дух, який живе в кожній вільній людині, бо я – народ, якого чим нижче гнеш, тим у нього більше спротиву. Ти думав, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, що видряпаєш з грудей серце? Мріяв у божевільній упокорити мене, примусити забути, хто я, вирвати з розумом любов до Батьківщини? Але я втік з божевільні. І тоді, Медвин, я поклявся іменем матері моєї відірвати тобі голову. Ти думав, що присудивши мені 25 років каторги за те, що я любив свій нещасний край, ти похоронив мене? Ти був переконаний, що стрибок з ешелону – смерть, але помилився. Ти думав, тайга – це нетрі, де панує світ хижих звірів, і випадково врятований там неминуче загине, але і тут ти прорахувався. Я знайшов у тайзі земляків, друзів і навіть кохання. Згодься, Медвин, що я переміг, не визнавши себе нулем в історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, як ти, а зберіг людяність, доброту, здатність співчувати і вірити, що людина може і повинна кинути виклик цілій системі, яку ти представляєш, і вистояти. Я, Медвин, твоя заплямована людська совість, яка не дасть тобі спокою до скону. Запам’ятай, ми неминуче зустрінемося з тобою в тайзі, і я вб’ю тебе, як зло, яке ти породжуєш. Отам я тобі буду й рев, отоді я тобі й трибунал! Я присуд виконаю сам і розпишуся на снігу в цьому. А за що я тебе судитиму, ти, пес, знаєш сам.

Учитель: Які ще думки?

Учень: Глибокий внутрішній біль пронизує Григорія, де змальовано насильницьке відлучення українців від батьківщини. У переповненому вагоні він чує печальні одкровення обдурених владою земляків-заробітчан. «Те, що він почав був забувати, - ціла ота трагедія його народу, - навалилася на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м΄яч, у всі боки.

Уся! Уся його Вітчизна ось так – на колесах, розчавлена, розшматована, знеособлена, в покорі, в бруді, розпачі! Голодна! Безвихідна! Безперспективна…І гризуть мозок у відповідь на відчай рідних душ думки:

- Боже мій! Боже! Та чи Ти ж є на небі?! Чи Тебе шукати та на прю викликати, Боже? Куди ж ти дивишся?!!»

Хто ще хоче висловитися?

Що ж це значить – творити добро?

Учень. На мою думку, творити добро – бути вірним нормам загальнолюдської моралі. Григорій Многогрішний – глибоко порядна і культурна людина. Потрапивши на маленький острівець далекої України, у родину Сірків, він не дозволив собі бути нахлібником: опанував мисливське ремесло, ходив із сім΄єю на полювання, хоч цим наражався на небезпеку. Піти з гостинної сім΄ї, яка стала для нього рідною, не попрощавшись, він теж не міг. А тому вертається, не дивлячись на смертельну небезпеку. «І, не розуміючи, що робить, скорившись невідомій силі, Григорій стяг шапку і спустився на коліна… Та зміг видушити тільки одне жалке слово:

- Мамо…»


Так, творити добро – бути вдячним.

А що ще ви можете сказати про Григорія Многогрішного?

Учень. Так, я хочу сказати, що Григорій був дуже порядною людиною. Коли він поквитався зі своїм катом Медвиним, то дуже шкодував, що змушений був як свідка вбити і напарника Медвина, хоча той напарник, мабуть, не одну живу душу скалічив.
А найбільшим своїм гріхом, вартим 25 років каторги, вважав пограбування бурундучка:

«- Грабунок, братку, каюсь. Але що поробиш? Але знай: з усіх злочинів, творених мною за життя, - це найбільший, і за це варто приліпити мені 25 років. А то мені приліпили лихо його зна за що…»



Уявіть, на порозі голодної смерті просити вибачення у маленької тварини!

Учень. Порядною і глибоко моральною людиною показав себе Григорій і у стосунках з Наталкою. Він захоплювався її дівочою гордістю, її красою як зовнішньою, так і внутрішньою: «Ось вона, козача кров! І ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча – і така сувора; гартована і гонориста».

Незважаючи на випробування долі, Григорій умів по-справжньому кохати й заради безпеки коханої твердо вирішив відмовитися від особистого щастя. Він намагався не показувати своїх почуттів. Однак на прощання дівчина, яка давно про все здогадалася, вирішує за обох:

«Григорій не мав права говорити. Я знаю, що він скаже! Але він бреше. Він зрадить сам себе заради вас.»

Дівчина ось-ось мала опинитися в ситуації, коли зможе переступити через батьківське слово – святе для неї – і Григорію нічого не залишалося як опуститися на колі поруч «тяжко похиливши голову, мов під сокиру». Він поступився перед Наталкою, яка не хотіла з ним розлучатися.



Інсценізація (на фоні музики, без оголошення. Сцена благословіння батьками Наталки і Григорія)

Учитель. Що ж, лицар – усюди лицар! Ми з вами побачили нашого героя в різних ситуаціях, читали його портрет, побачили його в інтерпретації Сергія, ось яким його побачила ваша однокласниця Оксана Дорошенко.

Але чи не здається вам, що Багряний створив ідеалізований образ супергероя?



Учень. Ні, мені здається, що Григорій Многогрішний – скоріше реальний приклад для наслідування. Тим більше, що цей образ змальовувався з реальної людини – Багряний описував своє життя. Можливо, він трішки ідеалізує Григорія, але це, скоріш, з погляду сучасності, адже сьогодні так не вистачає цілеспрямованих, високоморальних молодих людей, які щиро люблять свою рідну землю, вболівають за її народ і,найголовніше, вірять у щасливе майбутнє своєї країни і свого народу!

Питання до двічат: а чи хотіли б ви опинитися на місці Наталки? (відповіді)



Учитель. Але повернемося до нашого епіграфу. Яким чином, на вашу думку, ці слова пов΄язані з образом Григорія Многогрішного?

(учні відповідають)

А який би ви запропонували епіграф до нашого уроку?

Ти знаєш, що ти – людина?



Ти знаєш про це чи ні?»

В. Симоненка)



У. Підсумок уроку.

Учитель. Протягом уроку ми з вами говорили про те, що Григорій Многогрішний – зразок того, що людина завжди повинна залишатися людиною. А тепер давайте узагальнимо все вище сказане. Перед вами схема. Виберіть, будь ласка, ті риси характеру, які притаманні Григорію Многогрішному.

Так, Григорій Многогрішний – реальний приклад для наслідування. А давайте зараз уявимо таку ситуацію: наш герой хоче поділитися з вами якоюсь однією особистою рисою. Що б кожен з вас особисто для себе взяв від Григорія Многогрішного у доросле життя? Напишіть, будь ласка, це на аркушиках паперу перед вами.

(Аркуші приклеюють навколо портрета Григорія Многогрішного. Створюється психологічна модель ідеальної сучасної молодої людини: що не вистачає? Над чим працювати?) Складання інформативного ланцюжка до образу Григорія Многогрішного.

Наш урок добігає кінця.

Діти, то що ж ви сьогодні навчилися на уроці?

- вчилися висловлювати свої думки;

- працювати з текстом;

- узагальнювати;

- робити висновки;

- вчилися в будь-яких умовах залишатися Людиною.



Учитель. Головний герой роману І.Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний належить до того типу молодого свідомого українця, що відзначається найкращими якостями, живе у повній злагоді з мораллю і за будь-яких життєвих обставин залишиться гідним звання Людини з великої літери. І саме такі люди заслуговують на визнання.

Я вірю, що у дорослому житті ви завжди будете залишатися справжніми людьми!

У Німеччині вже багато років існує звичай: у родині на 18-річчя синові дарують книгу зі словами: пам΄ятай, що у цьому світі ти багато чого вартий, а для цього ти повинен завжди залишатися Людиною! Думаю, що було б чудово, коли б цей звичай прийшов і до нас. Ви станете дорослими і свого часу обов΄язково кожен з вас подарує своєму синові на 18-річчя роман І.Багряного «Тигролови».

VІ. Домашнє завдання з коментарем.

1. Дібрати цитати до теми «Життя українців-переселенців»



VІІ. Оголошення та коментування оцінок.

VІІІ. Релаксація

І. На уроці мені було… (підкресліть потрібне):



Весело

нудно
спокійно
комфортно
боязко
цікаво
не цікаво


відчував себе скуто

задоволений
був активним


був пасивним

хотів, щоб скоріше все закінчилося

байдуже
була нагода показати себе якнайкраще


розкрив свої творчі здібності

не міг проявити себе

хотів би брати участь в подібних заходах

відчув важливість проблеми

ІІ. Поставте, будь ласка, оцінку за урок учителю. По можливості прокоментуйте.


Урок 4

Тема: І.Багряний «Тигролови». Ідея перемоги добра над злом.

Мета: опрацювати ідейний зміст твору «Тигролови». Звернути увагу на розкриття гуманістичної ідеї перемоги добра над злом, охарактеризувати родину Сірків, виявити її значення у життєвій долі головного героя твору; удосконалювати навички пообразного аналізу прозового твору; формувати почуття обов’язку та відповідальності перед родиною; виховувати національну свідомість, високі патріотичні й загальнолюдські ідеали.

Тип уроку: узагальнення і систематизації знань

Обладнання: портрет І. Багряного, бібліотечка-виставка його художніх творів, географічна карта (з місцевістю тайги), дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), мультимедійна презкнтація.
Хід уроку

  1. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Два демони, дві сили -

втілення цілого цього світу



І. Багряний

Вступне слово вчителя

Відлітали у вирій журавлі… Відлітали, щоб більше не повернутись.

Безмірна туга і печаль розносилася по всьому світу від того журавлиного плачу. І ось століття цьому, здається безконечному, вічному пташиному лету, а серце зранене щемить, тужить, скочується пекуча сльоза скорботи матері-України. Для неї однаково дорогі її діти, де б вони не жили… Як осягнути її, нашу та їхню тугу? Одиниці виміру такої немає.

Хто ж то є ті журавлі, що не дочекалися весни на Батьківщині й у вирію так довго?

Це – наша родина українська, розкидана по всьому світу.

Тож пригорнімося помислами й душею до наших українських родин, яких доля закинула на Далекий Схід, той таємничий безмежний Зелений Клин, який прийняв на свої простори спраглих до праці й до волі українців (слайди 1,2).




  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Актуалізація опорних знань

1. Евристична міні-бесіда

• У чому, на ваш погляд, виявився талант І. Багряного у творі «Тигролови»?

• Що свідчить про динамічність сюжету та авантюрність роману?

• Чим обумовлена одвічна боротьба добра і зла? Чи завжди в результаті цього є переможці і переможені (слай 3)?



  1. Основний зміст уроку

  1. Вступне слово вчителя

«І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із чорної пітьми, зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову духовно окрилювався, запалювався гнівом і страждав»,— так говорив про життя письменника відомий літературознавець Микола Жулинський. Чи можливо було бути Людиною та ще й щасливою в тодішніх умовах? Цей твір — боротьба добра і зла, яка є одвічною.

  1. Робота у групах. Складання схеми «Добро і зло у творі І.Багряного «Тигролови». Стислий її коментар

Добро

Зло

Боротьба Г.Многогрішного

Родина Сірків

Морози


НКВД – знаряддя Сталіна

Майор Медвин

Тигри

3.Характеристика образів – представників добра.



Сірко

(учні зачитують матеріал щодо опрацювання характеристики героїв)
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка