Укд 37: 168. 522 (477) ббк 63. 5 (4 Укр) 0 + 74. 03 (4 Укр) к-95 Кухарський В. М. Українці, чи богообрані ми?



Сторінка14/19
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

2005 р.Б. у видавництві МАУП побачив світ навчальний посібник для студентів МАУП кандидата богослов’я, зав. кафедрою українського православ’я і теології МАУП о. Діонісія (Д.С.Мартишина) "Основи православної віри", котрий, серед іншого, наводить слова з посібника "Психологія релігії" В.П.Москальця: “Костомаров стверджував, що усім слов’янським народам властива глибока релігійність, християнська моральна чистота і пов'язував це з їх богообраністю, месіанським покликанням. Чільне місце у цій місії він відводив українцям, які, на його думку, є найрелігійнішими і найхристияннішими. Він асоціював Україну з Ісусом Христом. Як і Він, вона страждала, мучилася на хресті історії, проливала кров за спасіння всього роду людського. Україна обрана Богом на страждання за гріхи всіх - за порушення заповіді жити в мирі і злагоді, тому вона має воскреснути і цим довести високий сенс своєї жертовності. Шлях воскресіння України полягає у її духовно-моральному відродженні й піднесенні.

Богообраність України не має бути її погордливим самопіднесенням над іншими, хоча б і у зв’язку з Божою любов’ю до неї як до найбіднішої і найслабшої... Вона має виявлятися в утвердженні християнських цінностей: любові, братерства, свободи духу; у духовно-моральному пробудженні решти братів; у відродженні волі та свободи у всіх слов’янських краях, у наданні правди усім тощо” [100,с.13-14].

Також 2004 р.Б. у видавництві МАУП вийшла з друку ще одна книга Юрія Канигіна "Сатанізм у ХХ столітті", у якій, серед іншого, він, говорячи про Друге Пришестя Спасителя у славі, підтвердив і свою версію про якусь надзвичайно високу місію слов’ян: "Священний вогонь в Єрусалимі спалахує на православний Великдень. І це символічно: Батьківщині православ’я - землі слов'янській - народу нашому належить авангардна роль в реалізації гірнього вчення й оновлення світу в XXI столітті. Адже всі події XX століття, великі й малі, радикально наблизили людство до розуміння істинного смислу життя, виявили всі згубні наслідки революцій, бездуховності й атеїзму, проілюстрували наочно, в кричущій формі, як неможливо далі жити, — все розгорталося на слов'янських теренах, особливо на теренах Росії, Білорусі й України. Дві світові війни, три революції, п’ятилітня громадянська війна, три голодомори, тотальні погроми церков, беззаконня "надзвичайок", смертоносні "гулаги", великі будівництва на кістках мільйонів людей, голокости, безлад "на культурному фронті", депортації народів — усе це жахливим смерчем пронеслося не над Великою Британією або Америкою, або напівдикою Африкою, а в Європі - "на схід від Вісли й Неману". Ось де сатана "правив бал", намагався порахуватися з Всевишнім.

Але небачені в історії жертви трьох слов'янських народів забезпечили рятівний перелом у світовій еволюції.
То не сонце над землею

Після хмар, дощу і гроз –

Стережіться, фарисеї,

Йде із правдою Христос.

(В.Сосюра, поема "Христос").


Друге Пришестя Спасителя (вигнання сатани з життя народів) стосується насамперед стрижневої основи сучасної цивілізації. Такою основою допотопного світу була Атлантида, точніше архіпелаг Посейдонія з його поганським божеством Посейдоном. Основою ж післяпотопного світу була Північна Припонтида: Аратта-Трипілля, потім Велика Сколотія - Сарматія, потім у І столітті н.е. Русь-Україна (слов’янство) з її християнською вірою, принесеною сюди святим Андрієм Первозванним.

"Передовий край" боротьби Бога з сатаною і її апогей у XX столітті припадає саме на Русь-Україну. За Біблією, історія післяпотопного світу в її активному вираженні є історією ноєвих народів, генеалогія яких закінчується Тирасом (Бут.10.2-4). Це давнє ім'я Дністра — колиски слов'янства (Руси-України). "Фініш" післяпотопного світу (а це й є Друге Пришестя Спасителя), таким чином, пов'язаний з нашими землями і народами (Україною, Білорусією, Росією). Так, ці землі й народи в XX столітті опинилися в самому "пеклі" — у центрі світового протистояння сил Світла і Пітьми. І зараз вони ще покриті імлою, що не до кінця розсіялась. Але, як відомо, згусла пітьма — передвісник світанку.

Так, 2003 р. — початок ери Водолія. Це — знак Руси-України, знак "захисника", "слуги" людства, яким і був наш народ, що жертвував собою заради благополуччя Європи й усього світу. І ще — це знак смислових, тобто конструктивних знань і змістовних людей. Це значить: той гігантський потенціал знань, інтелекту, духовності, зосередженням яких є наші народи, буде, нарешті, по-справжньому задіяний для блага раси й усього людства. Запорукою цього будуть нові люди, які прийдуть на місце нинішніх пустих людей — безвідповідальних, користолюбних, аморальних суб'єктів, які в значній кількості прорвалися до сфери політичної, ділової, наукової еліти. Вони, на жаль, "роблять тут погоду", підминаючи під себе серйозних і порядних діячів. Ера Водолія — це відкрите домінування Світлої (Божеської) ієрархії у Космосі. Адже відомий принцип: як на Небі, так і на Землі.

Русь-Україна виникла як абсорбція "прибульців, розсіяних у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії та Віфінії, обраних за велінням Бога Отця" (1 Петр.1.1-2). Ми завжди повинні пам'ятати про це…

Нація не може жити повнокровним життям, відірвавшись від свого генетичного (расового) коріння. Особливо це стосується України, яка є не просто "гілкою" східного слов’янства, а його серцем. Тому сатана і спрямовує удари на Україну.

Спрямувавшись "на Захід" і відриваючись від Росії та Білорусі, Україна втратить своє історичне покликання духовного лідера слов’янської раси (перестане бути "знаком на землі", за словами Тараса Шевченка).

Сатана, як вже говорилося, і спрямовує головні удари на свідомість (розум) людей і народів. Ми, українці-русичі, повинні пам’ятати про це. І ще ми повинні напам’ять знати і заповідати своїм дітям величні слова Святого Письма, звернені до нас - головних носіїв процесу Другого Пришестя: "Ви - вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись "ненарод", а тепер народ Божий... На вас спочиває Дух слави і Дух Божий" (1 Петр.2:9-10; 4:14), - майже дослівно підтверджує Юрій Канигін нашу гіпотезу про богообраність скіфів-слов’ян-українців [201,с.518-520], а у книзі "Початок і кінець часів: новий погляд на історію" (2005), доповнює свої аргументи наступними. - Христа у білому одязі на сяючій хмарині ми, можливо, і побачимо, але побачимо як знак, як символ, що означає відкриття нового світу, початок великих позитивних трансформацій. У принципі, і диявол може з'явитися як привид, але не в цьому суть справи. Що все це може означати в історичному плані? — ось питання. XX століття в нас пройшло під знаками червоної зірки, серпа з молотом і свастики — сатанинських знаків, знаків прокляття. Тепер знаки Божеського хреста не так швидко, як хотілось би, але витісняють ці та інші сатанинські знаки і прикмети. 13 тис. православних церков відкрилося в Україні за останні 10 років. І так по всьому слов'янському світу йде весна оновлення.

Православна церква вважає, що сатана (антихрист) ще з'явиться в наш світ, і буде він іудеєм з коліна Дана…

Нині найголовніше — це в дусі нового світогляду, що народжується, перевести символізм Біблії й особливо її заключної книги — Одкровення Святого Іоана — в річище науково-історичного трактування. І тоді те невидиме, що визначає нашу епоху, становить її домінанту, стане для нас моментом істини. Ключовим у даному випадку виступає феномен Чорнобиля – як знакової події, початку кінця п'ятого кола всесвітньої історії, події, звичайно, незрівнянної з Великим Потопом, але аналогічної йому за своєю функціональною роллю в еволюції людства. Невипадково йому в Одкровенні Іоана відведено значне місце.



Особливість нашого часу (початку XXI століття) зумовлена особливостями XX століття — століття відкритого приходу в наш світ сатани (антихриста). Нині настав час прямого, відвертого протистояння Божеських і сатанинських сил, сил Добра і абсолютного зла. Цей антисатанинський елемент життя й діяльності, його необхідність, важливо донести до свідомості широких мас людей. Слід розробити відповідні широкомасштабні програми з участю в них Церкви й урядів, слід розгорнути активну антисатанинську діяльність. Особливо в нашій Україні.

У листопаді 2003 р. зафіксовано величезний спалах сонячної активності — найпотужніший за всю історію спостережень (досі найпотужнішим спалахом вважався сонячний протуберанець, помічений у жовтні 1917 р.). Будемо сподіватися, що цього разу це добрий знак — знак очищення нашої планети від сатанинського наслання XX століття. Сонце заговорило. "Ей, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр. 22. 20) [64,c.377-378].

Говорячи про Другий прихід Ісуса Христа як про найвеличнішу та найепохальнішу подію майбутнього, а, можливо, і вельми близького майбутнього, варто зауважити, що й іудеї очікують прихід Месії, але питання в іншому: "Котрого Месії - Христа чи антихриста?.."

І у зв’язку з тим, а також як опосередковане свідчення про богообраність українців, котрих Господь завжди захищає і захищатиме, як свій вибраний Божий народ, коли вже, здавалося б, немає від кого чекати захисту у цьому гріховному віці, насамкінець варто запропонувати висновки з книги Полікарпа Плюйка (котрий підписує свої праці як Поль Половецький) "Геєнна Огненна та інші документальні праці до "Книги буття" Українського народу" (2002): "...В обох порівнюваних нами епохах - сімнадцятому і двадцятому сторіччях - приходу свого месії сподівалося жидівство. У першому випадкові - вільне січове козацтво знало, що то значить "пришестя месії": воно відчувало його на своїх спинах, карках і шкурах. Ставка жидів була бита... У другому випадку - ідея "царства месії" була препіднесена в іншій, старанно замаскованій формі, і вона була вприснута як інфузія, у плоть і кров та душу українця, дух був убитий... Отруєне тіло не змогло чинити опору... катастрофа була неминуча... Шість-сім (щонайменше! - В.К.) мільйонів жертв голоду 1933 року серед українців - яскравий доказ торжества "царства месії".

Проте це торжество, що своєю брутальністю у багато разів перевищувало святкування перемоги монголоми на Калці, Всевишній не залишив безкарним... Доказ цьому - т и с я ч а д е в’я т с о т с о р о к п е р ш и й р і к...

Чого досягло жидівство таким своїм поступованням?.. Гітлерівського армагедону... Завершення - для жидів цілком несподіване і ніколи ніким непередбачене...

Народна мудрість говорить: "У Бога - все готове!.." То ж бажано, щоб жидівство задумалося над питанням: чи не була то кара Господня за поставу до України і її страдницького народу?.." До речі, так вважають Б.Богослов, В.Май та інші серйозні дослідники.

Понад те, у передмові до книги справедливо наголошується: "Читати цю книжку важко, бо це є оголена суть. Але її треба не лише читати, а й вивчати, щоб зрозуміти, що діється в Руси-Україні уже в наш час. Бо політика цієї ж чужоземної правлячої кліки на нашій землі є простим продовженням тієї ж політики 20-30-их років, лише іншими ("демократичними") методами. Але мета залишається незмінною: моральне, духовне та фізичне винищення українців"!.. [124,с.5, 82-83].

Окрім того, під час роботи цьогорічної У Всесвітньої наукової конференції "Діалог цивілізацій чи четверта світова війна", яка відбулася в МАУП 25 травня 2006 р.Б., мене вельми зацікавив надзвичайно співзвучний з нашим дослідженням виступ керівника науково-філософського Центру "Євро-Азія - ІІІ тисячоліття" Михайла Гречки на тему "Україна - колиска Євразії". Опісля він познайомив мене і зі своєю не менш цікавою книжечкою "Співтовариство "Євро-Азія" і "Шовковий шлях" (1999). У цій надзвичайно актуальній праці (на нашу думку, сьогодні ще актуальнішій, ніж у 1999 році - часу її виходу), серед іншого, Михайло Гречка наголошує: "Саме у появі та розвиткові нових людських Співтовариств, за якими стоятимуть різні народи, а в майбутньому навіть раси, а не окремі особистості, нехай вони й геніальні, - і є шлях у майбутнє!.. Як новітній подих XXI століття, відновлення "Шовкового шляху" неодмінно призведе до еволюційної появи на євразійському континенті нових співтовариств, колективна енергія народів яких обов’язково буде спрямована передовсім на вирішення загальнолюдських спільних проблем. Утвориться гігантський пояс стабільності (Великий арійський Пояс, за словами Ю.Канигіна, чи навіть ще більш масштабніший, основу якого складе саме відроджений "Шовковий шлях"! - В.К.), у міцній основі якого мирно співіснуватимуть православно-християнська, ісламська, конфуціанська та інші системи людських поглядів та цінностей...

Така важлива для всієї світової спільноти перспектива відродження в новітньому значенні "Шовкового шляху" та пов’язаної з ним потреби появи в недалекому майбутньому на євразійському континенті нового, вільного Співтовариства незалежних держав Євро-Азії, утворене із автономних і суверенних держав його членів - зовсім не утопія. Перші зримі кроки до нього було зроблено 7-8 вересня 1998 р., коли у Баку відбулася конференція представників 34 держав. Вона - добрий поступ до реального відновлення найдовшого у світі шляху, який по суші зєднає не одних лише наддалеких острівних Японію і Англію. Величезна життєтворча сила його відродження, небачене піднесення, без сумніву, охопить і всі інші держави та народи, що знаходяться на "Шовковому шляху". Але як у природі все відбувається не відразу, так і його становлення потребує певного часу. Поява нового євразійського Співтовариства, для якого саме "Шовковий шлях" стане його інтеграційною основою, створить притягуючі до себе його складові - духовно-інтелектуальні Центри.



"Шовковий шлях" - вкрай необхідний Людству. Він не є його втечею від суворої дійсності кінця XX століття і початку третього тисячоліття. Він здатний привести навіть Велике Суспільство з усіма його представниками до гуманістичної (за Вернадським – Ноосферної) цивілізації. Його функціонування вже з самого початку суттєво зменшить, а потім і повністю усуне причини різноманітних конфліктів та війн, послабить і дозволить спільно вирішувати глобальні кризові проблеми, застережить можливу появу наджорстокої світової авторитарної влади окремих держав чи обмеженої корпоративної групи інтелектуалів без "роду і племені".

Які країни могли б увійти до складу Співтовариства? Велика криза, яка охопила різні народи, спонукає всіх до більш активної співпраці. Але центральноєвразійським країнам, таким як Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргизстан, Таджикистан, Росія, Україна, Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Македонія, Словенія, Сербія, Хорватія, Чорногорія, Боснія, Герцоговина, Іран, Ірак, Ліван, Сірія, Саудівська Аравія, Іорданія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Йемен, Туреччина, Греція та інші - самою долею визначено їх об’єднання (більш повний перелік таких держав автор подав на 16-17 сторінках своєї праці, де розміщена географічна карта-схема під назвою "Християнсько-ісламський світ у межах Співтовариства "Євро-Азія". - В.К.).

Я повністю чомусь переконаний в історично існуючій величній спорідненості слов’ян із тюрксько-монгольськими, арабськими та іншими народами, - наголошує М.Гречка. - Аналіз ісламо-християнських та індоєвропейсько-тюркських цивілізаційних контактів, усвідомлення історичної спільності та реалій життя слов’ян, тюрксько-монгольських, арабських та інших народів дозволяє зробити висновок про можливість і необхідність появи Співтовариства "Євро-Азія" з трьома незалежними і рівновеликими Центрами у столицях України - м. Києві, Казахстану - м. Астані, ОАЕ - кязівстві Дубаї, як молодих країн, на рахунку яких не має жодного військового конфлікту і які не ведуть боротьбу за "життєвий простір", а, будучи як великими, так і малими, утворюють трикутник двох континентів - Європи та Азії. Їх розташування винятково вигідне, воно робить їх ключовим субрегіоном, що з’єднує своїми транспортними артеріями Захід, Схід, Північ та Південь євразійського континенту, а незамерзаючі їхні морські порти створюють сприятливі умови для безпосередніх зв’язків з країнами інших континентів. Така їх тричленність надзвичайно корисна ще й тому, що стає триєдиною силою трьох майже споріднених культур, як жовтий колір (вогонь), блакитний (вода) дають поєднаний зелений (життя). Одначе Центри Співтовариства працюють автономно, хоча обопільно доповнюються досягненням дольових цілей у здійсненні спільної Мети. Основне їх завдання, базуючись на принципі взаємозбагачення, від якого залежить майбутнє всього людства, це координація зусиль існуючих на континенті духовних та інтелектуальних баз, а при потребі - також і поєднання механізмів макроекономіки.

Розуміючи під Центром більш високий рівень обов’язку і духовної величі, їх кількість в Співтоваристві не може бути сталою. З’являться й інші центри чи канали комунікацій, які притягнуть до себе складові його частини, їх збільшення лише сприятиме розповсюдженню знань і збереженню здорових і незалежних думок. Але це з часом...

Таким чином, у широкому розумінні Співтовариство "Євро-Азія" - цє об’єднання суверенних держав у живу всеохоплюючу євро-азійську спільноту із збереженням культури і громадської індивідуальності, національних традицій та звичаїв кожної нації і народності для більш ефективного, плідного залучення філософських, наукових, економічних та культурних досягнень країн Євразійського простору до спільного вирішення існуючих світових кризових проблем та попередження нових.

У більш вузькому розумінні - для здійснення кожною з цих країн та їхніми народами своєї великої місії на Землі...

Що ж стосується Києва, то це місто існує протягом тисячоліть і стало легендарним, має величезні інтелектуальні, наукові, духовні, культурні та матеріальні цінності, які є не лише його особистим здобутком, а й випромінюються у світовий простір. Саме завдяки і феномену Києва столиця України стає одним із світових центрів, а дійсне перетворення України у державу світового рівня не просто можливе - це реальність недалекого майбутнього, - переконливо підсумовує М.Гречка. - Це реально ще й тому, що український народ, як один з найбільш стародавніх народів, несучи генетичну пам’ять та лише одні добрі стосунки з усіма без винятку, продовжує зберігати миролюбну історичну суть свого етносу" [38,с.6-26].

І це далеко не повний перелік безпосередніх та опосередкованих авторитетних свідчень щодо підтвердження більшою чи меншою мірою нашої гіпотези про богообраність скіфів-слов’ян-українців та їхньої основної місії в духовній історії людства. Саме їхня авторитетність та вагомість, на нашу думку, надає нам необхідні підстави, факти та аргументи як для серйозних та надзвичайно відповілальних висновків нашого дослідження, так і для просто-таки нагальної потреби публікації дослідження у завершеному вигляді, спричиненої насамперед суспільно-політичними особливостями нашого доленосного часу, коли у травні-серпні 2006 р.Б. для України наступив момент істини і час прийняття чи не найвідповідальніших методологічних рішень з моменту відновлення державності України у 1991 р.Б. як кожним громадянином України зокрема, так і усім українським народом загалом. І тому кожен свідомий українець, котрий має і може сказати щось вагоме для мудрого і правильного вибору всього українського народу, просто зобов’язаний, без остраху, говорити правду і одну тільки правду, якою б гіркою вона не була, з повною відповідальністю перед Богом, українським народом в особі його теперішніх, майбутніх та минулих поколінь, і власною совістю.

У багатьох може виникнути логічне запитання: "Чому саме у травні-серпні 2006 року для України наступив момент істини і час прийняття чи не найвідповідальніших рішень?" Спробуємо лаконічно відповісти на це запитання загалом суспільно-політичного характеру. Справа в тому, що наприкінці 2004 р.Б. завдяки масовому суспільно-політичному й духовному пробудженню українського народу, який антиукраїнські сили за допомогою підконтрольних їм ЗМІ швиденько вдягнули у форми та гасла так званої помаранчевої революції, до найвищої влади в Україні прийшла нова, нібито демократична команда на чолі з Президентом В.Ющенком, яка першу свою серйозну перемогу отримала ще під час парламентських виборів 2002 р.Б. На цю т.зв. демократичну команду Ющенка-Тимошенко-Мороза чи не більшість українців покладали головні свої надії й сподівання. Але плоди цієї демократично-помаранчевої команди загалом виявилися набагато негативнішими для українського народу, ніж вони передбачалися у найпесимістичніших сценаріях!

Заради справедливості варто зауважити, що після офіційної заяви В.Ющенка 2002 р.Б. "рішуче протидіяти проявам націоналізму", поміщеної на веб-сайті "Нашої України" справжні патріоти вже відтоді зрозуміли надзвичайну загрозу від неї для самого існування Українського народу, і в доступні для них методи й способи намагалися застерегти українців від занадто великої довіри та надання влади нібито новій т.зв. демократично-помаранчевій команді В.Ющенка чи Ю.Тимошенко. Зокрема, і у нашій книжечці "Другий прихід Ісуса Христа або Що невдовзі чекає усе людство?!.", виданій 2003 р.Б., вже серед літератури, щоби не дискредитувати головну тему праці, ми вважали своїм обов’язком перед Богом та українським народом висловити і своє власне застереження щодо майбутніх президентських виборів: "...Тому черговий фарс безідейних виборів без вибору між меншим і більшим злом, який вкотре хочуть нав’язати нам ці не наші сили на президенських виборах у 2004 році нарешті усім миром потрібно припинити і якщо не буде гідного претендента від національно-патріотичних (а не демонократичних!) сил, то: і менше, можливо, зло - від так званої опозиції - кандидатуру В.Ющенка з "Нашої (їхньої) України" чи кандидатуру Ю.Тимошенко із БЮТ, з одного боку, і більше зло - кандидатуру члена СДПУ(о) чи іншого юдейського клану - з іншого боку, потрібно буде, без тіні сум’яття викреслити обидвох, надавши політикам-бісісменам-козачкам добрий урок, що вже нарешті потрібно служити національним українським інтересам, а не прислуговувати й лобіювати ізраїльсько-американські чи російські інтереси, залежно від того, хто більше заплатить, і розбудовувати не нашо-їхню, не юдейську, а квітучу для усіх, насамперед, - усього українського народу - благословенну Господню Україну!.."



Сьогодні ці слова-передбачення ми повторили б із ще більшим переконанням, за винятком хіба того моменту, що яке з цих двох зол є більшим для українців однозначно ствердити може тільки Господь Бог. Але ж на чому базувалося таке наше категоричне припущення-застереження 2003 р.Б.? Вже тоді у нас була цілком достовірна інформація і авторитетних зарубіжних дослідників та науковців - Нести Вебстер, Дугласа Ріда, Ральфа Епперсона та інших - щодо головної програми юдо-масонських лож та організацій у досягненні їхнього основного завдання - встановлення тоталітарного панування над цілим світом, яка полягає у ліквідації таких основних надбань людської цивілізації:

1) Ліквідація монархії та усіх організованих урядів.

2) Ліквідація приватної власності.

3) Ліквідація права спадковості.

4) Ліквідація патріотизму (націоналізму).

5) Ліквідація сім’ї (тобто шлюбу і традиційної моралі з одночасним запровадженням громадського виховання дітей).

6) Ліквідація релігії [189,с.19; 238,с.94].

Тому коли 2002 р.Б. В.Ющенко заявив, що він зі своєю командою буде рішуче протидіяти проявам націоналізму, у нас вже тоді зародилося підозріння, що тим самим він задекларував початок своєї програми як складової підпрограми вищезгаданої юдо-масонської глобальної надпрограми. Краще б ми були помилилися, але, на жаль, протягом 2002-2006 рр. В.Ющенко з його "Нашою Україною" вкупі з БЮТ Ю.Тимошенко, на нашу думку, загалом більше зробили для підтвердження подібного серйозного припущення, аніж для його спростування. Один лише характерний факт: саме у день свята христителя України-Руси рівноапостольного князя Володимира Великого 28 липня 2005 р.Б. Національне радіо, мов би на глум усім українцям,озвучило повідомлення про підписання невдовзі угоди урядом Ю. Тимошенко (яка, як заявив навіть такий одіозний жид як Є.Червоненко, також має жидівське походження!) щодо виплати пенсій громадянам Ізраїлю, які мають трудовий стаж в Україні, замість виконання багаточисленних обіцянок визнання на державному рівні та повноцінних компенсацій воякам ОУН та УПА й іншим репресованим та реабілітованим з їхніми сім’ями, у чи не більшості котрих було незаконно конфісковане усе їхнє майно!

Справжні патріоти, зокрема і голова Української Консервативної партії та президент МКА Георгій Щокін продовжували застерігати українців, особливо напередодні парламентських виборів 2006 р.Б., що "...Україна, на жаль, ще не мала своєї української влади. Команди Кравчука. Кучми, Януковича, Ющенка більше нагадували і нагадують досі різновиди колоніальної адміністрації, яка виконує вказівки Росії або Європи і США. Примітивізм, неукраїнськість і вроджена підступність - ось головні характиристики цих колоніальних адміністрацій, які вважають себе належними до космополітичної псевдоеліти, а не до Українського народу" (Персонал Плюс. - 2005. - №29).

На жаль, українці загалом не прислухалися до застережень справжніх патріотів і сіонізовані демонократи на чолі з В.Ющенком, Ю.Тимошенко та О.Морозом були вже створили демонократичну більшість, закриваючи очі на всезростаючий економічний геноцид, що творять їхні куми та інші "любі друзі". Понад те, уявивши собі, що вони вже цілковито захопили владу і можуть витворяти що завгодно, "помаранчеві" остаточно вирішили скинути з себе усі добропорядні маски та овечі одежі і показати свій справжній оскал хижих вовків, посягнувши вже на найсвятіше - ліквідувати найшанованіші українцями державні свята - Різдво, Великодень і Тройцю, тим самим остаточно підтвердивши припущення ще 2002 р.Б., що вони чітко діють за вищезгаданою шестиступеневою юдо-масонською програмою "іллюмінатів", кінцевим 6-им пунктом якої є "ліквідація релігії"!

До речі, не можна сказати, щоб цю свою підступну богоборчу мету вони вже аж надто маскували від самого початку створення своєї політичної сили "Наша Україна". Згадаймо, що чи не найголовнішим їхнім гаслом вже відтоді був такий собі слоган: "Не словом, а ділом!" Кожен християнин пам’ятає слова Святого Письма, висловлені св. апостолом Іоаном Богословом: "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця... І благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа" (Ів.1:1-17)!

Вже тоді у справжніх християн зародилося підозріння, що це "нашоукраїнське" гасло-слоганчик є завуальований богоборчий виклик. Понад те, ще у листопаді 2001 р.Б. знаний на Тернопіллі о.Анатолій Зінкевич та політолог Валерій Левченко застерігали В.Ющенка від цієї небезпеки. Але дарма, він не тільки не прислухався до цих мудрих застережень, але постійно і систематично виголошує їх дотепер, як якесь своєрідне закляття, усюди де треба і де не треба (навіть з огляду примітивного політичного піару). Тому важко не погодитися з В.Левченком, що вже у ЗМІ відверто наголошує: "13%, які набрала правляча НСНУ на виборах 2006 р. до Верховної Ради, - це інфаркт проекту "Наша Україна"... Витоки 13% "Наша Україна" засіяла ще на виборчих перегонах у 2001-2002 рр., а на виборах 2006-ого лише зібрала врожай. Головне гасло "Нашої України" у 2002 р. - "Не словом, а ділом!" - суперечить євангельському "Спочатку було Слово". Фактично це суперечить Ісусу Христу, Котрий є засновником європейської християнської цивілізації" (Нова Тернопільська газета. - 2006. - 5-11 квітня).

Усі ці справедливі підозріння та припущення остаточно підтвердилися нарешті 5 травня 2006 р.Б., коли І канал Нацрадіо у новинах проєврейського "Радіо "Ера" о 7 год. оголосив на всю Україну, що "нашоукраїнський" помаранчевий уряд В.Ющенка в особі Мінюсту підготував проект закону "Про державні свята України", згідно якого планується ліквідація як державних свят, серед інших, і найбільш шанованих українцями - Різдва, Великодня і Тройці! А о 9 год. це ж антиукраїнське "Радіо "Ера" на І каналі Нацрадіо із злорадністю заявило, що "Мінюст планує скасувати релігійні свята як державні" (В Україні впорядкують державні свята // За Українську Україну. - 2006. - 16-22 травня). Приховане стало явним!

На щастя, свята Україна - не Ізраїль, і навіть не сіонізовані США. Таке неприкрите, зухвале богоборство помаранчевої команди Ющенка-Тимошенко серед чи не найпобожнішого у світі українського народу не могло залишитися безкарним і за Божого допуску, на нашу думку, фракція Соціалістичної партії покинула аж занадто вже відверту прозахідну демонократичну коаліцію, поставивши на ній жирний хрест. На нашу думку, це є не тільки миттєвою загибеллю просіоністської демонократичної коаліції, але й початком остаточного політичного кінця як політичних сил "Нашої України" та БЮТ, так і їхніх занадто запопадливих, м’яко кажучи, перед сіонізованим Заходом партійних лідерів - Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко.

І якщо щодо В. Ющенка та його "Нашої України", на щастя, у чи не більшості українців вже розсіялися рожеві чи помаранчеві ілюзії, то Ю.Тимошенко з її БЮТом досі ще вдавалося накидати українцям рожево-помаранчеві окуляри. Тому кожен справжній українець та християнин просто зобов’язаний розкривати правду про Ю.Тимошенко з її БЮТом, насамперед, що: 1) сама Ю.Тимошенко за свідченням самих же євреїв є їхньою одноплемінницею і тому так ними підтримується як нібито непримиренна опозиціонерка; 2) БЮТ Ю.Тимошенко, за свідченням ЗМІ, фінансується найбагатшим жидівським олігархом України Коломойським; 3) саме у БЮТ Ю.Тимошенко потрапило зовсім не випадково чи не найбільше одіозних жидів, "україножерів" та олігархів різного гатунку (поряд з "Нашою Україною" В.Ющенка!) на кшталт Бродського, Фельдмана, Турчинова та їм подібних. "Подвиги" Бродського проти українців загальновідомі, як і його одноплемінника Фельдмана, грунтовно описані у книгах порядного єврея Едуарда Ходоса, до яких ще варто хіба що додати просто шокуючий факт: напередодні парламентських виборів 2006 р.Б. Фельдман в якості голови Харківського обласного штабу БЮТ, виступаючи на одному з телеканалів м. Харкова, договорився до того, що найближчим часом українців не стане у Верховній Раді, і вони танцюватимуть навколо євреїв! А права рука Ю.Тимошенко О.Турчинов у своїй розлогій статті "Аутодафе" (Вечерние вести. - 2003. - 19-25 вересня), можна так сказати, побив рекорд "україножерства", вилитого проти українців в одній сучасній публікації. Українські патріоти в особі Івана Белебехи, Володимира Улянича, Сергія Плачинди, Володимира Куєвди надали гідну відповідь цьому БЮТівському україноненависнику, головна думка-натяк публікації якого - страта українства! І як це абсурдно не виглядає, але після цієї злочинної статті-наклепу, статті-зневаги проти українського народу злочинця не лише не покарали, а "таку особу наш Президент В.Ющенко недалекоглядно призначає головою Служби безпеки!" [5,с.13].

Хоча, для В.Ющенка це вже стало поганою прикметою: як тільки хто з жидівства завдасть якнайпідступнішого удару з широким резонансом у ЗМІ, В.Ющенко оперативно призначає його на підвищення, що, на жаль, повторилося і з Є.Червоненком, якого після цинічного сеансу обливання брудом козацтва та й загалом усього українського народу на проєврейському телеканалі "1+1", В.Ющенко відразу призначив губернатором у серце козацтва - в Запорізьку область! Народна мудрість недаремно наголошує: "Яке їхало, таке і здибало"…

Таким чином, на нашу думку, ми навели достатньо нових безпосередніх та опосередкованих авторитетних свідчень щодо підтвердження нашої гіпотези про богообраність аріїв-скіфів-слов’ян-українців, яка була офіційно оприлюднена та обгрунтована у 2001 р.Б. І лише тепер - у травні-серпні 2006 р.Б. - виявилося достатньо підстав, фактів та аргументів для формулювання відповідальних висновків до нашого дослідження "Місія України...", яке загалом було вже підготовлене у 1998 р.Б., але у відносно завершеному вигляді може бути надруковане тільки сьогодні.

Висновки за своїм характером поділятимуться на більш теоретичні та більш практичні, хоча такий поділ є відносний, бо ці два аспекти не можливо цілком відокремити, як душу від тіла у людини. Варто також наголосити, що викладені нами різноманітні свідчення, факти та різнопланові висновки стосуються широкого кола адресатів: як заохочення насамперед духовно-інтелектуальної еліти українців, усіх слов’янських народів, народів Великого арійського Поясу чи ще ширше - народів відновленого у майбутньому "Шовкового шляху" (за М. Гречкою), народів регіональних "центрів сили" - Китаю, Японії, Росії, Індії, мусульманського світу (за Г.Щокіним) - від Президента кожної з цих країн до кожного робітника чи селянина, котрі здатні усвідомлювати надзвичайну відповідальність за долю свого народу та й загалом людства, і котрі завжди спільними й об’єднаними зусиллями відвертали найнебезпечніше зло від своїх народів, з одного боку, а з іншого - як чергове застереження для різного гатунку глобалістів, сіоністів, загалом організованого світового єврейства, масонів, псевдодемократів, яких поки що підтримують Ізраїль, США, деякі країни Заходу, що черговий геноцид українців, слов’ян та й загалом християнських і мусульманських народів, як і завжди, обов’язково буде припинений, хай навіть і Божою Рукою! Адже кожна людина свого часу, хоче вона того чи не хоче, змушена буде надати суворий звіт за усе своє прожите життя - за діла, слова, думки у чіткій відповідності до ієрархічної сходини, яку вона займала у суспільстві, про що вельми недвозначно наголошує Ісус Христос: "Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть"! (Лк.12:47-48).

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка