Укд 37: 168. 522 (477) ббк 63. 5 (4 Укр) 0 + 74. 03 (4 Укр) к-95 Кухарський В. М. Українці, чи богообрані ми?



Сторінка16/19
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Дякувати Богові, Він не залишив українців без правдивої інформації, якої, за Його волею, особливо побільшає у "часі кінця" (Дан.12:4). Найбільш повну інформацію про справжнє лице та природу так званого демократичного Заходу надали нам ті подвижники Бога й України, котрі самі з середини на власній шкірі випробували на собі так широко розрекламовані тепер у нас "переваги" "цивілізованого" Західного "раю", проживши у ньому не один десяток років та опрацювавши таку наукову літературу й інші джерела, з якими у нас просто не було можливості знайомитися.

Насамперед до таких подвижників належить сучасний український пророк Павло Штепа з його фундаментальною історіософською книгою "Мафія і Україна" (1971, перевидана в Україні 2002 р.Б.), сучасний Христовий апостол Йосип Тереля з рядом його безцінних книг - "Свідок'' (1991), "Царство Духа" (1994) та іншими, Поль Половецький з його історіософською книгою "Геєнна Огненна та інші документальні праці до "Книги буття" Українського народу" (1976, 2002). Усі вони з надзвичайною відповідальністю наголошують, що нібито ворожі між собою, на перший погляд, ліберальний демократизм Заходу та соціалістично-комуністичний тоталітаризм Москви насправді є штучними породженнями і керованими головами фактично однієї гідри - сіоністсько-банківської мафії!

Так, у передмові до книги Павла Штепи "Мафія і Україна" науковець Омелян Никоненко підкреслює, зокрема, що автор приходить до “пророчого своєю суттю висновку, що у процесі протистояння двох голів по суті однієї мафії (однаково аморальних комуно-соціалістичного сходу і капіталістичного заходу) постане, вірніше воскресне давнє державне утворення Україна, що й стане початком нового витка світової історії”. А поки що “історія ХХ сторіччя – своєрідний ляльковий театр, у якому збірним маніпулятором світової гри є всесвітня мафія – страшна фінансова потуга, яка поєднує в собі наймахровіший фінансовий капіталізм з псевдосоціалістичною ідеологією і по суті становить собою єдине ціле, попри свій умовний розподіл на західний “ліберальний демократизм” та московський комуністичний тоталітаризм” [169, с. 3-6].

Про надзвичайну небезпеку для українців зокрема і всього людства загалом від "жидівського капіталістичного давуна" попереджує також і сучасний Христовий апостол Йосип Тереля, котрого 1987 р.Б. уряд СРСР (вже за влади Горбачова) видворив за межі України разом з родиною, і котрий зараз проживає в Торонто: "Жидівський капіталістичний давун все дужче стискає своїми кільцями – ним контрольованими банками та корпораціями – знекровлене людство. Якщо хтось думає, що Господь кличе нас до творення арелігійної капіталістичної держави – помиляється. Хіба би така держава була співзвучна нашому християнському світоглядові, нашій дійсно національній історії?!.



Християнство на землі ще не перейшло свого повного розвитку – Боже провидіння у тому, - що для найбільш гнобленої сатаною частини людства повинен наступити час і найвищого розвитку християнської науки. І що на древньому народові Русь лежить священний обов’язок очищення світу від зла та гармонійна розбудова духовної християнської держави, де світська влада буде у божественній гармонії із владою церковною, - я вірю у це призначення…" [146,с.16-51].

Якби Україна з часів відродження своєї хоча б формальної незалежності почку 1990-их рр. отримала справжню українську владу, - починаючи від Президента, Верховної Ради, СБУ, то керівництво СБУ, яке навряд чи не знало про існування цих та їм подібних фундаментальних праць в українській діаспорі, мало би застерегти керівництво молодої Української держави від надмірного захоплення та нібито копіювання капіталістичної моделі й так званих "незворотніх демократичних ринкових реформ". Але повторюємо - якби Служба безпеки України була хоча б частково українською...

На початку 2000-х років справжня національна еліта України вже отримала ці воістину пророчі книги і подібні до них за змістом праці авторитетних зарубіжних авторів - Нести Вебстер "Весвітня революція. Змова проти цивілізації" [189], Ральфа Епперсона "Невидима рука. Погляд на історію як на змову" [238] та інші. Усі ці праці одноголосно наголошують найбільш характерні ознаки сіоністсько-масонського плану підкорення всього світу, який загалом зводиться всього до шести пунктів щодо знищення ними в країнах "гоїв" (як вони зневажливо називають усіх неєвреїв) таких найважливіших інститутів: 1) монархії та усіх організованих урядів, 2) приватної власності, 3) права спадковості, 4) патріотизму (націоналізму), 5) сім’ї (тобто шлюбу, традиційної моралі, виховання дітей у сім’ї, 6) усієї релігії, про що вже йшлося у нашому дослідженні. Тому коли В.Ющенко, на якого багато українців покладали чи не останні свої надії, у 2002 р.Б. виступив з офіційною заявою, що його політична сила "Наша Україна" "рішуче протидіятиме проявам націоналізму", справжні патріоти зрозуміли, що така нібито невинна, на перший погляд, заява, найімовірніше, є відвертою декларацією щодо поетапного виконання нібито "новою демократичною владою" на чолі з В.Ющенком вищезгаданого злочинного сіоністсько-масонського плану із 6-ти пунктів, і з тривогою вдарили на сполох.

Чи не першим спробував розбудити українців, підступно заколиханих прозахідними демонократами, ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери. Його Провідник Василь Іванишин у своїй книзі "На розпутті велелюднім". Вибори-2004: кого, що і для чого виберемо?" (2003) пророче застерігав українців: "Після того, як В.Ющенко 14.11.2002 р. підписав у Києві документ про співпрацю з російським Союзом правих сил (Б.Нємцов, І.Хакамада), у якому зобов’язується "поборювати прояви націоналізму", об’єднати навколо себе він може тільки наївних простаків, політичних невігласів і відвертих шахраїв... Політично об’єднати державотворчі зусилля влади, усіх національно-патріотичних сил в Україні та української діаспори можна тільки під прапором української національної ідеї задля розбудови Української Соборної Самостійної Держави - "держави української нації на етнічних українських землях" [55,с.19, 122-124].

У дослідженні "Другий прихід Ісуса Христа або Що невдовзі чекає усе людство?!." (2003) ми також з тривогою зробили подібне серйозне застереження, про що вже йшлося вище. Понад те, у передмові до нього ми з не меншою тривогою наголосили на неодноразових фактах поширення у "нашоукраїнських" ЗМІ богоборчих, антихристиянських, а також - антиарабських і антиросійських матеріалів: "Саме через брак інформації про найфундаментальніші принципи християнства при сучасній скруті, беззаконні та браку любові тепер можна почути розпачливі і безнадійні слова-вердикт: "Немає перспективи..", а у середовищі високоосвіченої інтелігенції у загалом здоровому прагненні пошуку незвіданної новизни, серед іншого, народжуються, м'яко кажучи, навіть такі безглузді висновки (наприклад, Я.Гевка), що нібито "Біблія розрахована на початкову освіту, "перші класи" для землян. Другий, вищий ступінь Біблії, де є глибше пояснення нашої суті, розкритий в "Бхагават-Гіті". А третій, найвищий ступінь, відображений у праці М.Руденка "Гнозис і сучасність". Ні більше, ні менше! А "нашоукраїнська" газета "Тернопіль вечірній" разом з іншими "нашоукраїнськими" ЗМІ (можливо, вони і відображають справжню суть "Нашої України" загалом?..) без наукової апробації чи хоча б дискусії спокійно неодноразово публікує подібні "одкровення", пропагуючи для широкого загалу, на нашу думку, дуже витончено - в жидо-масонському стилі не стільки побожність і віру, скільки безбожжя й невірство поряд із систематичним очорненням арабів та росіян (які, бачите, наважилися створити геополітичний блок держав РІКІ (Росія, Індія, Китай, Іран) на противагу до новітньої "вісі зла" із трьох просіоністських країн - Ізраїлю, США й Великобританії)" [49,с.3-4, 39-40]. Але ці наші голоси виявилися мовби криком волаючих у пустелі, принаймні, поки що, мабуть, аби до кінця викрилося справжнє лице т.зв. демократів на чолі з В.Ющенком та Ю.Тимошенко.

Після антиконституційного третього туру виборів Президента 2004 р.Б. В.Ющенко зайняв найвищу посаду в державі і вещезгаданий сіоністсько-масонський план із 6-ти пунктів почав здійснюватися із ще більшим розмахом та прискореними темпами, що особливо виявилося у зростанні темпів та масштабів економічного геноциду проти українського народу; у вже менш замаскованій всезростаючій боротьбі проти патріотизму і загалом проти всього національного, останньою краплею чого стала остаточна "зачистка" українських національних кадрів з державної влади після парламентських виборів 2006 р.Б. в особах останніх проукраїнських губернаторів Є.Жовтяка та В.Червонія. Але кульмінацією антиукраїнської та антихристиянської діяльності прозахідних демонократів на чолі з В.Ющенком та Ю.Тимошенко виявилася спроба ліквідувати як державні свята найбільш шановані українцями релігійні свята Різдва, Великодня і Тройці. Після цього стало цілком зрозумілим, що не дуже приховане гасло "Нашої України" "не словом, а ділом" є таки справді відверто богоборчим, спрямованим проти Господа нашого Ісуса Христа, як Божого Слова, про що більш детальніше вже йшлося у нашому дослідженні!



Боже терпіння переповнилося до краю і Господь, на нашу думку, допустив О.Морозові "зрадити" помаранчевих "любих друзів", що, на нашу думку, є початком кінця політичної кар’єри не тільки В.Ющенка з його "Нашою Україною", але й усієї помаранчевої демонократичної команди разом із Ю.Тимошенко включно! І хоча зі сторони остаточного розуміння істинного лиця помаранчевих демонократів українським народом як вовків в овечих одежах це є доброю справою, але з іншої сторони, усім відомо, що агонізуючий звір – найнебезпечніший. Тому від такої агонізуючої демонократичної влади варто очікувати найбільш небезпечних сюрпризів для всього українського народу. Нація повинна бути готовою до якнайгірших сценаріїв і якнайшвидше об’єднати усі свої здорові сили у єдиний національно-визвольний Фронт національно-патріотичних сил України!

Власне, ця богоборча, антихристиянська кампанія В.Ющенка, його уряду, "Нашої України" і загалом усіх помаранчевих сил диктується, ймовірно (про що поки що з наукової точки зору можна говорити в якості гіпотези), запопадливим виконанням вищезгаданої юдо-масонської програми із 6-ти путктів щодо захоплення влади над цілим світом, якою очевидно насамперед керуються також керманичі й автори Конституції ЄВРопЕЙСЬКОГО Союзу, які у цьому ж богоборчому запалі вилучили з ЄВРопЕЙСЬКОЇ Конституції будь-яку згадку про християнство. І до таких богоборчих і антихристиянських ЄВРопЕЙСЬКОГО Союзу та НАТО хочуть затягнути Україну з’юдейщені помаранчеві демонократи на чолі з В.Ющенком та Ю.Тимошенко!..

Богоборча, антихристиянська боротьба т.зв. демократів - це їхній останній крок, коли, як їм здалося, вони вже повністю захопили владу у свої загребущі вовчі руки, і думка українського народу та християнських церков на чолі із священиками кілька років до найближчих виборів їх майже не цікавитиме. Але не менш вагомим і очевидно наглядним фактом є справді глобального масштабу катастрофа економічних підвалин як усієї української держави загалом, так і кожного окремого українця зокрема (принаймні, значної більшості – 80%, за одними, та 90%, за іншими даними, – українців!), яка триває протягом усього періоду 1991-2006 рр.!

Термін "катастрофа" ужитий не випадково. Адже ще 2003 р. Б. вийшла з друку фундаментальна аналітична праця Юрія Збітнєва та Миколи Сенченка "Біла книга України або Вашингтонський консенсус в дії. Наслідки економічних реформ 1991-2001 років", у якій автори з громадянською мужністю наголошують про справжні наслідки т.зв. "незворотніх демократичних ринкових реформ": "Ми вважаємо, що сьогодні можна впевнено говорити про справжню катастрофу і про повну соціально-економічну кризу, яка за короткий строк перетворила більшу частину населення на безпомічних бідняків, що не мають ні сил, ні надії, ні можливості суттєво поліпшити своє становище у найближчі наступні роки. Не буде перебільшенням сказати, і про це свідчать статистичні дані, що за роки реформ наша країна по багатьох позиціях виявилася відкинутою на багато років назад… Особливістю сучасної реформи в Україні є повний регрес суспільства на тлі відвертої байдужості влади до населення власної держави і навіть якийсь особливий цинізм нових господарів... Єдиною реальною адаптацією до нового реформованого життя стало прискорення вимирання населення, погіршення стану його здоровя і занепад культури... Подальша історична доля України залежить від того, чи зуміє вона на практиці виявити глибоку, міцну, результативну волю до прогресу. І нам усім треба добре розуміти, що у нас не залишилося більше часу, якщо ми сподіваємося хоч колись вибратися з безнадійного глухого кута, куди нас загнали так званні реформи. Критичне усвідомлення реальної ситуації, почуття неприпустимості нинішнього стану нашої держави могло би підштовхнути волю і енергію народу до позитивних змін, і тоді ми будемо вважати, що ця книга зробила свій внесок у повороті Українського народу до нормального людського життя"! [10,с.7-11]. Зрештою, будь-якому чесному і мислячому українцеві все вже давно є зрозумілим, хоча він і не мав можливості ознайомитися з необхідним багажем знань і замислитися над глибинними причинами такої всеукраїнської катастрофи: жахаючі пусткою, виламані з рамами, пусті вікна напіврозвалених колишніх тваринницьких ферм, фабрик і заводів нагадують хіба що наслідки кровопролитної збройної війни, яку вже більшість співвітчизників бачили тільки з екранів телевізорів. І це справді наслідки війни, тільки війни невидимої, підступної, і від того ще більш небезпечної!

Або ще такий штрих щодо антиукраїнської суті Євросуду і загалом Євросоюзу. Протягом 2003-2005 років, коли Європейський суд з прав людини розглядав нашу заяву (№ 26103/03), ми відклали усі власні справи, відчуваючи велику відповідальність перед мільйонами репресованих і їх нащадками, долучили до справи 232 сторінки ґрунтовних свідчень про злочини більшовизму-сіонізму в Україні протягом 1918-1948 років. Серед них трагедія нашої родини була лише маленьким фрагментом. За це рано чи пізно, хай перед Божим судом, злочинці змушені будуть дати відповідь. Наразі ця судова справа вже переросла у судову справу проти світових структур сіонізму і про яку йдеться в Інтернеті на вищезгаданому сайті.



Європейський суд з прав людини взагалі жодним словом не обґрунтував свою відповідь, а точніше - свого спірного рішення, і не надав жодного речення пояснень щодо розгляду нашої справи. Однак наголосив, щоб ми більше не зверталися, бо жодної відповіді, пояснення чи обґрунтування не буде!.. Ось ще один конкретний приклад даремних сподівань українців на рівноправні взаємовідносини як нації в усіх аспектах як у Європейському суді зокрема, так і Євросоюзі загалом, до якого нас хочуть затягти силоміць.

Якщо Україна хоче зберегти себе як самодостатня, самостійна національна держава, то вона не повинна безоглядно і цілковито із серйозним ризиком втрати своєї державності всупереч національним інтересам приставати чи то до східного на чолі з Росією, чи то до західного на чолі із США та НАТО, політичного блоку держав, особливо, якщо у таких блоках передбачаються наддержавні утворення! Про це наголошували геніальні провідники українського народу. Зокрема, відомий історик, професор В’ячеслав Липинський писав: "... від дня наших народин йде на землі нашій перехрещування впливів Сходу і Заходу: двох відмінних культур, світоглядів, понять і цивілізацій. Із взаємним себе поборюванням цих впливів під гаслами повного винищення одного або другого пов’язані усі періоди нашої руїни, а з їх гармонійним сполучуванням пов’язані періоди нашого розквіту, нашого існування як окремої, що має власну індивідуальність, нації. Оцим історичним, реальним і дотикальним досвідом Бог вказує нашій свідомості духовний шлях наш, якого не можна розумово в параграфах сформулювати, але який інстинктивно кожний із нас може відчувати, в нього вірити і по ньому зі всією твердістю віри йти…"

Можливо, факт відмови нам Євросудом без будь-яких пояснень для когось може здатися несуттєвою дрібницею. Але це далеко не так. Адже позитивного справедливого рішення Євросуду чекала не тільки і не стільки наша родина, скільки тисячі репресованих, згодом реабілітованих з їхніми родинами, які особисто чи їхні рідні заради вільної України віддали найдорожче, що мали, часто навіть своє власне, як правило, молоде життя. Єврейсько-більшовицька влада, виславши їх з рідних домівок та порозкидавши по беззкрайніх просторах СРСР, часто прирікаючи на вірну загибель у примітивних дерев’яних бараках за інколи 40-50-градусного морозу, незаконно конфіскувала усе їхнє нерухоме й рухоме майно. Але вже й нібито нова т.зв. демократична влада разом з В.Ющенком включно нічого не зробила, щоб надати цим багатостраждальним справжнім українським патріотам з родинами хоча би справедливу компенсацію за їхнє незаконно конфісковане майно, хоча вже планувала за прем’єрства Ю.Тимошенко виплачувати пенсії громадянам Ізраїлю, які мали трудовий стаж в СРСР, інколи - і як наглядачі та кати цих українських патріотів (що вкотре наочно підтверджує, що й нібито нова демократично-помаранчева прозахідна влада на чолі з В.Ющенком та Ю.Тимошенко по суті майже нічим не відрізняється від попередньої єврейсько-більшовицької і фактично є просто перефарбованою тією ж самою просіоністською владою!). А так звана демократична Європа в особі "найсправедливішого" Євросуду вкотре продемонструвала принципи подвійних стандартів і на практиці вкотре підтвердила сумне правило, що українські патріоти ніколи не доб’ються справедливості та допомоги у жодній інстанції просіоністського Заходу, про що, до речі, нам наголошували наші геніальні мислителі – П.Штепа, Й.Тереля, П.Половецький та інші.

Понад те, зважаючи на той тривожний факт, що у західних ЗМІ вже більше 15 років вперто і настирливо "мусується" теорія "провідного мислителя" (як його іменують на Заході), американського геополітолога С.Хантінгтона "зіткнення цивілізацій" як своєрідний сценарій Третьої світової війни, головні події якої мають відбуватися близько 2010 року на Євразійському континенті, а основні руйнування та нещастя - припадати саме на Східну Європу, тобто нашу рідну святу Україну, все більше стає зрозумілим, що українці цікавлять просіоністський Захід насамперед в якості дешевої рабської робочої сили, українки-рабині – для сексуальних розваг у багаточисленних легальних і нелегальних будинках розпусти, а у вельми близькій перспективі – як гарматне м’ясо у можливій Третій світовій війні!

Тому, дорогі браття і сестри, ще раз закликаю Вас і просто благаю - прокиньтеся нарешті з летаргічного сну і врятуйте себе, своїх дітей та внуків, врятуйте всю Україну! Від Вас не вимагається чогось неможливого, ніхто не каже вам брати зброю і відновлювати Українську Повстанську Армію, яка боролася як із східними, так і з західними окупантами. Потрібно насамперед реально подивитися на світ, реально оцінити ситуацію і прийти нарешті до рятівних висновків:

- справді, хоча в Україні немає видимої війни, але кожнорічна - найбільша в Європі! - кількість померлих, що становить майже півмільйона жертв, внаслідок чого чисельність населення України з 52 мільйонів скоротилася до 46 мільйонів всього за останні кілька років (і все більше щороку продовжує стрімко зменшуватися!); щорічно всезростаючі масштаби економічного геноциду через постійний карколомний ріст цін при майже незмінних "африканських" зарплатах та пенсіях для переважної більшості громадян України, однозначно свідчать про те, що в Україні іде невидима економічна та інформаційно-психологічна війна проти титульної, корінної української Нації;

- справді, цю невидиму економічну та інформаційну війну веде проти власного народу космополітична, інтернаціональна так звана демократична влада за чітким сценарієм та вказівками Заходу, насамперед - МВФ і Світового банку, тобто, та влада, яку ми - більшість українців привели до керівництва своїми руками;



- справді, на жаль, цю владу, яка веде за вказівками сіонізованого Заходу невидиму війну проти власного народу, обрали саме ми - більшість українців навіть у березні 2006 року, але не стільки через те, що так їй повірили, скільки через те, що вважали, що це буде меншим злом, ніж проросійські комуністи та партія регіонів. Але тепер вже нікому з них не віримо - ні промосковським комуністам з партією регіонів, ні прозахідним помаранчевим на чолі з В. Ющенком, Ю.Тимошенко та О.Морозом (який, щоправда, "маневрує", м’яко кажучи, і остаточно прозахідним не став)!

Коли ж нарешті більшість українців під впливом різних чинників, у тому числі завдяки просвітницькій роботі справжніх патріотів, котрі зараз об’єднуються навколо МАУП у Фронт національно-патріотичних сил України, прийдуть до цих рятівних висновків, усвідомлять нарешті, що проти українців вже майже 15 років ведеться неоголошена війна сіонізованим Заходом, на який українці покладали свої найбільші надії після виходу з СРСР, то лише тоді можна буде говорити, що цю невидиму війну проти українського народу можна буде з Божою допомогою спільними зусиллями українців та народів Великого арійського Поясу припинити, розпочати ліквідовувати її наслідки та розбудовувати справді Українську Україну. І тільки тоді вважатимемо, що одне з головних завдань цієї нашої книги буде гідно виконане.

Коли ж ще хтось сумнівається у справедливості цих рятівних висновків, то остаточно розсіяти його сумніви, як витверезний холодний душ, має теперішня просто-таки лавина зростання цін та тарифів на усе без винятку. І не просто там на якихось 10-15%, а, як правило, зростання на 50-80%, а то й і у кілька разів, які розпочалися відразу після перемоги помаранчевих прозахідних сил на чолі з Ю.Тимошенко та В.Ющенком (вкупі тоді ще з О.Морозом) на березневих парламентських виборах 2006 р.Б., абсолютно незважаючи на незаконність таких підвищень цін і тарифів, зініційованих "недовідставленим" урядом прозахідного ліберала з "Нашої (їхньої – просіоністської) України" Єханурова. Адже Верховна Рада попереднього скликання наклала мораторій на будь-яке підвищення цін!

А як боляче і просто обурливо було слухати усім нам підступно-блюзнірське виправдовування цієї своєї антиукраїнської політики, цього справжнього економічного геноциду українців, економічної війни проти українців з уст Президента В.Ющенка у черговому телерадіозверненні "Президента України до народу України" 22.07.2006 р.Б., бо, мовляв, зростають світові ціни на енергоносії. Так безвідповідально міг би ще якось виправдовуватися президент якоїсь маленької держави, яка зовсім не видобуває власних газу і нафти, а закуповує їх стовідсотково за світовими цінами. Але ж Україна власного газу видобуває стільки, що його цілком вистачає на потреби у забезпеченні опалення та комунальних послуг всього населення! До чого ж тут світові ціни, пане Президенте?!. В українців же не світові зарплати! І про це знає більшість населення України, особливо після роз’яснень та демагогічних обіцянок у переважній більшості саме помаранчевих кандидатів (а тепер вже депутатів) перед парламентськими виборами 2002, 2006 рр.

Зокрема, мені пригадуються обгрунтування й обіцянки Ю.Луценка, коли він напередодні виборів 2002 р. переконував українців у якійсь програмі телеканалу "1+1", що газу власного видобутку в Україні достатньо для комунальних потреб населення і його ціна не повинна зростати у жодному разі, незалежно від будь-яких коливань світових цін! Але коли Ю.Луценко став депутатом Верховної Ради, а згодом – міністром МВС від соцпартії, ця втішна думка для українців більше жодного разу не виходила з його уст. Отакі-то вони демагоги та популісти, мяко кажучи, ці наші прозахідні помаранчеві депутати. Не хочеться вірити, що людина зі здоровим глуздом віддасть їм свій голос на чергових чи позачергових парламентських або президентських виборах. І хто би що не казав, як би не намагався захищати чи виправдовувати прозахідних демонократів, але усі вони (як попередні біло-голубі, так особливо теперішні помаранчеві!) діють у чіткій відповідності у цьому питанні із сумнозвісними "Сіонськими протоколами", зокрема із протоколом №6: "Підвищимо заробітну плату, яка, однак, не дасть ніякої користі робітникам, бо одночасно ми спровокуємо подорожчання предметів першої необхідності…" [138,с.28].

Дивлячись з тривогою на усе це беззаконня, на цю неоголошену війну проти українців зокрема та й загалом проти слов’ян, мимоволі напрошується запитання: "Чи ця неоголошена економічна війна є одним лише злочинним бажанням якнайбільше знищити найчисельніший слов’янський етнос в Європі до якоїсь мінімальної кількості слов’янських рабів для обслуговування так званого "золотого мільярда" "єговообраних", чи це є тільки першим етапом ще більш злочиннішого плану: довести економічною війною більшість слов’ян до крайної межі бідності, щоб їм "вже не було чого втрачати!", а тоді за допомогою своїх ЗМІ та продажних політиків у цьому злочині в очах українців, грузинів, прибалтів звинуватити російський народ, і зіштовхнути лобами слов’янські народи у вже справжній війні до повного їх самознищення?" Як це прикро і сумно не визнавати, але усі наявні у нас факти свідчать на користь саме другого - найгіршого для слов’ян - припущення-сценарію.

Окрім вже сказаного, на його користь свідчить навіть історична довідка-порівняння щодо причин та авторів, котрі за таємними лаштунками спровокували ІІ-у світову війну. У номері за 26 квітня - 2 травня 2006 р.Б. тижневик "Персонал Плюс" опублікував як наочну цитату програмну промову рабина Рабиновича на Терміновій нараді європейських рабинів у Будапешті 12.01.1952 р.Б., отримавши протокол якої, за однією з версій, саме тоді Сталін вирішив діяти у сенсі єврейського питання. У цій промові лаконічно сформульовано програму організованого юдаїзму на той час, яка мала би завершитися Третьою світовою війною із наслідками набагато страшнішими, аніж усіх попередніх війн!

Особливо хочемо звернути увагу читачів на такі "одкровення" осатанілого рабина, які висвітлюють зловіщі паралелі щодо сьогоднішніх подій насамперед в Україні та Росії: "Ви пам’ятаєте успіх нашої пропаганди у 30-ті роки, коли ми розбудили в Німеччині антиамериканські настрої, а в Америці - антинімецькі пристрасті. Ця наша кампанія успішно завершилася Другою світовою війною.



І нині ми здійснюємо таку ж інтенсивну кампанію по усьому світу ("холодна війна"). У Росії ми викликали військову лихоманку через постійну антиамериканську пропаганду, а тим часом в Америці сіємо страх перед загрозою "червоної небезпеки". Ця світова кампанія змушує маленькі нації робити вибір між тією і другою стороною, втягуючись у це протиборство. Нині найголовніша проблема - пробудити войовничий дух у в'яло налаштованих американцях... Росіяни, як і інші азійські народи, перебувають під нашим цілковитим контролем і не заперечують проти війни, але ми повинні чекати, щоб забезпечити участь американців..."

Говорячи жорстоку правду, осатанілий рабин все-таки не договорює її до кінця. Адже аналогічну ненависть напередодні ІІ-ої світової війни через підконтрольні їм ЗМІ юдо-масони сіяли не тільки між американцями і німцями, а, можливо, навіть у ще більшій мірі - між німцями та народами колишнього СРСР, що у кінцевому підсумку таки спровокувало Другу світову бойню спочатку саме між цими народами! Про це ми маємо право наголошувати з усією відповідальністю, оскільки, готуючи свідчення до Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі щодо злочинів сіоністів в Україні протягом щонайменше 1917-1948 рр., "перелопатили" значний масив матеріалів щодо вказаного періоду, у тому числі, - і тодішню радянську пресу, і незалежну пресу щойно визволеної від радянських "визволителів" Західної України.



І що ж ми спостерігаємо сьогодні? Абсолютно аналогічна кампанія щодо розпалювання ненависті між народами тепер ведеться просіоністськими ЗМІ та політиками в Росії та Україні й Грузії, щоби посіяти максимальну ворожнечу між російським та українським і грузинським народами, здатну привести, у кінцевому підсумку, до справжньої війни між ними! Особливо пригадуються неодноразово демонстровані кадри в новинах проєврейського телеканалу "1+1" під час російсько-українського протистояння навколо о. Тузла, у яких навіть, як правило, російськомовні кримчани наголошували своє бажання братися за автомати.

Очевидно, що юдо-масони настільки деморалізували американців завдяки підконтрольним їм ЗМІ, що, зрештою, зрозуміли - пробудити войовничий дух у в’яло налаштованих американцях для війни проти Росії їм не вдасться жодним чином. Тоді, ймовірно, у них виник новий злочинний план - розвалити СРСР, розпалити взаємну ворожнечу проти Росії в Україні, Грузії та інших державах т.зв. "кольорової демократії", і нарешті таким чином спровокувати бажану для них найжахливішу Третю світову бойню саме на території цих слов’янських країн, до якої вже згодом втягнути і США, як союзника т.зв. демократичних прозахідних країн! Такий сценарій цілком вірогідний, спираючись на вищезгадану програмну промову осатанілого рабина 1952 р.Б., а також - сьогоднішню шалену антиросійську пропаганду в Україні та Грузії, і антиукраїнську й антигрузинську - в Росії.

Але не варто забувати, що до пори до часу, на нашу думку, Господь допускає здійснюватися навіть деяким планам юдо-масонів, щоби перетворювати їх, у кінцевому підсумку, для блага всього людства. Зокрема, вважаємо, що хоча юдо-масони і спровокували розпад СРСР, щоби згодом розпалити війну між українцями, грузинами та росіянами, яка би переросла у Третю світову, але Господь допустив розпад СРСР з таких причин:

- щоби його народи отримали волю, що рано чи пізно чекає будь-яку імперію;

- щоби вже самостійні богоносні слов’янські народи не допустили братовбивчої війни на своїй територі;

- якщо юдо-масонам все-таки вдасться спровокувати війну між США та Росією, то утворити своєрідну третю Силу із країн Великого арійського Поясу чи оновленого "Шовкового шляху", щоб спільними зусиллями не допустити їхнього втягнення у цю злочинну війну, невідворотність якої саме на території Східної Європи - тобто на території нашої України! - щонайменше вже 15 років настирливо "вбивають" у мізки західного обивателя просіоністські ЗМІ Заходу у соусі псевдотеорії "неминучого зіткнення цивілізацій" американського "провідного мислителя" С.Хантінгтона (чи Гантінгтона), про що неодноразово вже йшлося у застереженнях Г.Щокіна, Ю.Канигіна та інших, називаючи навіть приблизно дату такої можливої війни - 2010 рік!


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка