Україна івано-франківська обласна державна адміністрація



Сторінка16/18
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.96 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Учениця: Патріарх української історії, видатний учений і політичний діяч Михайло Грушевський писав: «Народ наш живе в Україні вже дуже давно. Тисячу двісті аб ірмстн літ тому (600 або 700 літ по Різдві Христовім) жили вже наші люди мало не по цілій Україні, як і тепер». Щодо походження назви «Україна», існує багато версій. Більшість дослідникі виводять її від слова «край» – кінець, точніше, від «у края», звідси первісне значенні назви «у края – погранична територія». Ще у XV столітті історик Самуелі Грондський писав, що середня та нижня Наддніпрянщина, де жили козаки, була окраїною польської держави, а тому називалася Україною. На користь цієї версі свідчить і те, що раніше східні слов'яни називались «анти» (в перекладі з давньоіндійської – кінець, край), бо анти справді заселяли південно-східні земл слов'янства, відомі згодом під назвою Україна. У період феодальної роздробленост Київської Русі слово Україна набуло нового значення — «князівство». Спочатку українами називали лише ті князівства, що відійшли від Києва (віддалені частині території Київської Русі). Згодом ця назва поширилася і на Київське князівство, а в другій половині XVI століття більшість князівств Київської Русі, на основі яких сформувалася українська народність, підпадала під владу Литви й Польщі. Оскільки у широкому значенні слово «Україна» трактувалося як «віддалена територія», то назва Україна почала вживатися і щодо цих двох частин території. Землі, підкорені Литвою іноді називалися литовською Україною, а землі, підкорені Польщею (князівство Галицьке і частина Волинського), польською Україною. А коли з'явилося козацтво, то територія, де жили козаки стали називати козацькою Україною.

Під час національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі Україною називалися не тільки запорізькі, а вже й наддніпрянські землі. Пізніше і східноукраїнські землі мали таку ж назву. Західноукраїнські землі у той час називалися «Русь». Внаслідок возз'єднання українських земель в єдиній українській Радянській державі назва Україна стала спільною для всієї етнічної території українців.



Учитель: Як бачимо, навіть назва нашої Батьківщини пройшла свій тернистий великий шлях, доки стала величатися з великої літери. Але навіть правопис з великої літери не дав Україні справжнього розквіту – пригнічувалася рідна мова. Пригадаємо тільки циркуляри, які допоможуть нам зрозуміти, яке було ставлення до української мови, а звідси, відповідно, і до українського народу.

Учень: (зачитує матеріали свого дослідження «Життєпис української мови»):

1720 рік – Петро І видає Указ про заборону книгодрукування українською мовою.

1754 рік – Указ Катерини II про заборону книгодрукування українською мовою Києво-Могилянській академії.

1769 рік – синод видає розпорядження відібрати українські тексти з писани церковних книг, вилучити букварі.

1811 рік – закрито Києво-Могилянську академію. (На той час Україна мала 2 друкарні, Росія – 2).

1817 рік – постанова про викладання в школах Західної України лише польської мовою.

1862 рік – закриття недільних шкіл. '

1862 рік – міністр внутрішніх справ Валуєв видає циркуляр, яким забороняєте видання українською мовою будь-якої літератури, крім художньої, проте царськ цензура під різним приводом обмежувала і її друкування.

1876 рік – цар підписав Указ про заборону ввезення українських книжок з інши земель.

1884 рік – закрито всі українські театри.

1895 рік – заборонено випуск української дитячої книжечки.

1908 рік – блокується українська наука І культура, але за вимогою відомих учених з 1905 по 1914 рік дозволено друкувати українські газети.

1914 рік – Микола ІІ видаєУказ про скасування української преси.

1925 рік – відбувся Пленум ЦК КП(б) України про «українізацію» в Україні, а в 1929 році, з приходом до влади Кагановича, знову починається переслідуваня всього українського.

1934 рік – у Станіславі проходив український жіночий Конгрес, на який прибули близько 500 делегаток від жіночих організацій «Союзу українок» з різних країн світ. На Конгресі було прийнято ухвалу «визначити рідну мову за головну ознак ннціоналміого духу народу, шанувати рідну мову прилюдно й дома, навчати того свої дітей».

1938 рік – Сталін видав Постанову про обов'язкове вивчення російської мови. 60-ті роки – відродження національної культури, літератури, але з 1973 рок починається брежнєвсько-сусловська денаціоналізація.

1978 рік – Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О мерах по дальнейшему совершенствованию изучения и преподавания русского языка в союзних республиках»

1978 рік – Постанова Ради Міністрів УРСР «О мероприятиях по дальнейшему совершенствованию изучения и преподавания русского языка в общеобразовательной школе УССР».

1980–81 рік – виходить Постанова про вивчення російської мови в дощкільних закладах і в школах з першого класу.

1983 рік – Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «О дополнительных мерах по улучшению изучения русского языка в общеобразовательных школах».

1989 рік – на десятій сесії Верховної Ради Української РСР одинадцятого скликання прийнято «Закон про мови».

Учитель. Після прийняття «Закону про мови» пройшло більше десяти

років. Чи відбулися зміни у відродженні нашої рідної мови духовності? Чи відчули ви це у себе вдома, в школі, в рідному місті



Учні діляться власними спостереженнями, думками. Декому можні запропонувати розповісти записані ними цікаві легенди, пісні.

Учитель. Так, мірилом ставлення до неньки-України є в першу чергу ставлення до мови:

Як довго ждали ми своєї волі, слова,

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

В кому думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі – рідна мова!».

О. Олесь

Дуже багато поезій, пісень присвячено рідній мові, пригадаймо їх, (Учні читають поезії про мову.)



Учитель. Про тс, що саме в пісні по-справжньому розкривається душа українського народу, свідчать ті історичні факти, які доносять до нас інформацію про створення, появу на світ народних чи авторських українських пісень. Нині чимало їх переживає своє друге народження і воскресіння. По-ноіюму ми сприймаємо і зміст. Серце якого українця не стрепенеться, зачувши слона пісні: «Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна шжурилася...»

(Звучитьу запису пісня «Червона калина».)

Як писав Дмитро Паліїв: «У «Червоній калині» окристалізувалася вся програма українських січових стрільців. Тож не випадково вони взяли її за свій гімн. А згодом «Червону калину» співали вже в Галичині і по всій українській землі. Разом з колишніми січовими стрільцями й іншими переселенцями пісня, подолавши океан, прибула до Канади й Сполучених Штатів Америки, Бразилії, Аргентини, куди привела доля українських журавлів». І на рідній землі «Червона калина» вижила під сталінсько-беріївськими хмарами, витримала період брежнєвсько-сусловської сваволі. І тепер народ додав: Не хилися, червона калино, – маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.



Учениця: Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України.

(Звучить національний гімн «Ще не вмерла Україна».)

Учениця: Спочатку це був вірш Чубинського, покладений на музику сербської пісні. У першому виконанні його сприйняли як справжній інтернаціональний гімн. Приятель Чубинського згадує:

«Київська громада дружила з сербами і болгарами, що виховувалися в університеті й духовній академії, і запрошувала їх часто до себе на вечірки. На одній із таких вечірок, де квартирував П.Чубинський, співали хорову сербську пісню. Чубинському дуже сподобалася ця пісня. Він написав свою «Ще не вмерла Україна». Вона звучала по всій Україні. А Чубинського заслали до Архангельської губернії».

1864 року гімн Чубинського було виконано на відкритті українського театру в концертному залі Народного дома у Львові. Музичних композицій до Гімну спочатку було декілька. А з вересня 1918 року вже лунав Гімн Української Народної Республіки на мелодію Вербицького.

З'являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль Гімну. Це – «Заповіт» (музика Г. Гладкого на слова Т. Шевченка), «Вічний революціонер», або «Гімн» на слова І.Франка та багато інших. Але саме пісня Чубинського – Вербицького змогла об'єднати навколо себе патріотів, одержимих єдиною метою – побудовою соборної незалежної України. Цей музичний твір буде довго хвилювати серця українців.

Учитель: І справді, чи ж може хто залишитись байдужим до слів нашого державного гімну:

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля,

Ще нам, браття українці,

Усміхнеться доля.

Про утвердження нашої державності і самостійності свідчить ї те, що ми маємо малий герб України – тризуб. Яка ж суть українського герба?



Учень: В історичній літературі тризуб зустрічається як знак державності, християнська церковна емблема, геометричний орнамент трисвічник, схематичне зображення лука зі стрілою, символ блискавиці, влади над трьома світами, емблема, літера. Але вчені, користуючись методом співставлення, дійшли висновку, що поява тризуба в Україні пов'язана з дохристиянським культом Сонця – Вогню. Він графічно передавав єдність жіночого й чоловічого начал, яке породжувало третю силу – синівське начало. Досить поширений був цей знак також на гербах українських шляхетних родів та козацької старшини за середньовіччя. На різних етапах історії, зазнаючи певних змін під впливом, нових обставин і традицій, колишні символи продовжували жити на території теперішньої України.

На початку XX століття один із них повернувся із забуття. Відтоді він сприймається як емблема утвердження української самобутності і державності. Ми звикли до того, що тризуб здебільшого зображають золотим або жовтим на синьому тлі. Жовто-золотий колір – це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя. З'явилися жовтий і блакитний кольори і на козацьких прапорах. Традиція поєднання жовтого і блакитного має на наших землях глибоке історичне коріння. Відомо, що в середині XIII століття щойно заснованому місту Львову було надано герб, на якому зображений золотий лев на голубому тлі. Синьо-жовтий прапор маємо і з часів Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Поєднання жовто-блакитних прапорів бачимо на багатьох гербах козацької старшини. Гетьман Данило Апостол мав таку відзнаку: щит, блакитне поле якого прикрашали золоті зірки. Герб Богунів мав подібний вигляд: щит, на голубому полі якого лежали золота підкова і золотий кавалерійський хрест. Взагалі, зображення тризуба мало чим відрізняється від прийнятого герба Української Народної Республіки і відоме ще за часів князювання в Києві Володимира Великого (X-XI сі.), який міг успадкувати його від своїх предків. Тризуб протягом кількох століть був поширений по всіх князівствах Київської Русі, Під час археологічних розкопок цей символ зустрічали на цеглі і каменях церков, замків, палаців, на зброї, посуді, перснях. Щоправда, він зазнав графічних змін.

Вчені не мають однієї думки щодо значення тризуба. Такі зображення були на давніх солярних знаках в Індії та інших країнах світу. Не виключають і скандінавське походження цього символу. Адже відомо, що з доісторичних чиє їй три – тріада – мала певний зміст. Значення трактують так: знак державної влади, військова чи релігійна емблема. Проте тризуб не був офіційним гербом Київської Русі в сучасному розумінні. Акт Соборності України проголосили 22 січня 1919 року, лише тоді державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

Учитель. Не так давно замайоріли в Україні синьо-жовті прапори. Поява їх викликала далеко неоднозначну реакцію населення. Тому ми з вами повинні знати значення синьо-жовтого прапора.

Учениця. Синьо-жовте сполучення на українському прапорі – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Колимського князівства – золотого лева на синьому полі, який з'явився у другій половинні XIII століття.

У ХШ-ХУІ століттях найуживанішим кольором був червоний. Також зустрічалися білий, блакитний, рідше – жовтий. Прапор Руської Землі був червоний із золотим тризубом. Існує цікава версія, висунута мовознавцем зі Львова М.Роговичем. Він пояснює походження слова «хохол» (інколи так називали українців): «хох» – синій, голубий, небесний, «улу» – жовтий. Коли українські землі входили до Великого князівства Литовського, кожна територія, кожен повіт мали свої прапори. На території Києва на них переважали білі і червоні кольори. А на західних землях – сині і жовті.

Багато прапорів з'явилося в козацько-гетьманську добу. їх мали полки, сотні, курені. На козацьких стягах переважали червоно-малинові барви, та збереглися й жовті, сині, зелені хоругви.

1843 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила символом українського народу герб Романовичів – золотого лева на блакитному полі і жовто-синє поєднання кольорів прапора. Першим називали завжди той колір, який був у верхній частині полотнища. 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про державний прапор Української Народної Республіки –жовто-блакитний. Після державного перевороту кольори були змінено за розташуванням – синьо-жовтий. Вибір пояснювався тим, що чисте небо – символ миру (синій) та пшеничне поле – символ достатку (жовтий). Пізніше синьо-жовтий прапор було визнано окупаційною владою панської Польщі в Галичині. З ним відзначалися всі національні свята, зустрічали радянські війська в Галичині, але для багатьох це закінчувалося трагічно.

Перший прапор за радянської доби було встановлено у березні 1919 року – червоне полотнище із золотими ініціалами УРСР. Коли Україна ввійшла до складу СРСР, створили новий прапор: червоний із золотими схрещеними молотом і серпом, п'ятикутною зіркою та ініціалами УРСР. В 1949 році Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий варіант: верхня смуга – червона, а нижня – блакитна, На червоному тлі – схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка.

Учитель. Тепер ми повернулися обличчям і душею до нашої історії. Як сказав пост:

Наш стяг – пшениця у степах

Під голубим склепінням неба.

Він втілює віковічні прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. Багато чим у боротьбі за незалежність України ми зобов'язані українському козацтву. Очолювали його відомі українські полковники, гетьмани, портрети яких ви можете переглянути. Хочеться вірити, що відродяться козацька слава, дух лицарства у генах нових поколінь. (Урок можна продовжити в залі Козацької Слави.)



Учень. Козак – це людина чесна і смілива. Найдорожча йому – Батьківщина.

(Учні розповідають про Богдана Хмельницького. Івана Сірка, гетьмана Полуботка, Данила Нечая, Максима Кривоноса)

Учитель. В нашому залі є відома картина «Козак Мамай». Існує багато її варіантів. Це дає підстави вважати, що авторами могли бути іконописці або ж учні відомих в Україні іконописних шкіл. Для нас ця картина цікава в першу чергу тим, що на ній ми бачимо козака з усіма козацькими атрибутами: бандура, сідло, шапка з китицею, шаблюка, порохівниця, кухоль, люлька, пляшка. Характерний одяг: сап'янові чоботи, свитка, шаровари. Тонкі вуста, такий же символічний оселедець, зосереджений погляд чорних очей… І що б то був за козак, коли б у нього не було коня! Портрет Мамая користувався попитом. Його навіть малювали на стінах оселі, особливо в Січі.

Пишаймося, що живемо на такій землі. Будьмо ж гідними незалежності, за яку боролися наші предки…



Іван Лазор

УКРАЇНА

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ, НАУКИ, СІМ’Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ , 76004 тел. (0342) 55-22-25, тел. факс 55-22-72, 55-18-49

E-mail: osvita@if.gov.ua Код ЄДРПОУ 38555301

23.09.2013р. №1044/01-19/01 На №__________від



Начальникам відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (виконкомів міських рад) Директорам ПТНЗ Директорам ВНЗ І-ІІ р. акр. Керівникам підвідомчих установ

Прийом (посвята) до складу

учасників гри «Джура»

На виконання доручення Президента України від 6 травня 2011 року №1-1\860 щодо активізації роботи по відродженню і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва та п. 2.2 «Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура») (далі - гра «Джура»), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2013р. №687 направляємо Вам для практичної роботи узагальнені методичні рекомендації «Прийом (посвячення) учнівської (студентської) молоді до складу учасників гри «Джура» (додається).




Володимир Дутчак
Звертаємо Вашу увагу, на те, що прийом (посвяту) учнівської (студентської) молоді до складу учасників гри «Джура» здійснювати у відповідності з вимогами ст.17 закону України «Про загальну середню освіту». image1

Заступник директора департаменту

Лазор І.М.,



(097)370-41-99

ПРИЙОМ (ПОСВЯТА) УЧНІВСЬКОЇ (СТУДЕНТСЬКОЇ) МОЛОДІ ДО СКЛАДУ УЧАСНИКІВ ГРИ «ДЖУРА»

Методичні рекомендації прийому ( посвяти) учнівської та студентської молоді до складу гри «Джура» розроблені педагогічним колективом Бурштинської загальноосвітньої школи № 3 І–ІІІ ступенів Галицької районної ради під керівництвом заступника директора з виховної роботи Людмили Піцун; узагальнені та відкореговані вчителями курсів предмета «Захист Вітчизни» Світлани Байдюк (Росільнянської ЗОШ І-ІІІ ст. Богородчанської районної ради, Любові Мохняк (Рошнівської ЗОШ І-ІІІ ст. Тисменецької районної ради), під загальним керівництвом голови ради старійшин Українського козацтва «Галицька Січ» Миколи Боднара.

Прийом до складу учасників гри «Джура» здійснюється за народним звичаєм на загальному зібрані та за згодою батьків, після проходження виховного просвітницького курсу підготовки, де відбувається знайомство з заповідями, правами та обов’язками учасників гри, набуття необхідних знань з історії України, літературно – пісенної творчості, тощо.

Дійові особи:

група учнів навчального закладу, що готуються до посвяти в козацькі організації, отаман району (міста), козак-наставник, Україна, священик, кошовий, тулумбас, читці.



Зала прикрашена рушниками, калиною, портретами гетьманів.

Козаки (старші школярі) збираються на козацьку раду.

1. ВСТУП

Звучить фонограма «Запорізького маршу».

Слова із-за сцени.

Україно моя! Ти не символ, а доля,

Доля надто гірка, доля дуже солодка.

Смерть Івана Сірка, каземат Полуботка,

Соловки і поразки Мазепи,

І козацькі хрести на могилах у степу,

І стрілецькі тіла біля Бродів у полі,

І вояки УПА, що померли за волю. Берестечко,

Базар, Бережани і Крути –

Все це доля твоя – нам цього не забути.

Чуєш, юначе, серця свого стук,

Спадкоємне героїв, гетьманів онук,

Щоб дивитись в майбутнє, огляньтеся назад,

Пізнай і навчися славетних засад!



Уривки з документального фільму «Третій шанс»

Голос диктора із-за сцени.

Дивлюсь у віки крізь ментреги історії,

В глибокі степи, над Славуту-ріку –

Шукаю тебе на блакитному обрії

В ряснім вишитті й золотому вінку.

Ось уже ти – між пшеничними хвилями,

То в срібнім сідлі на баскому коні.

Словами життя – і суворими й милими,

Диханням землі щось говориш мені.

Повз Тебе біжать вороги твої ордами.

І стріли крізь Тебе до мене летять.

Та очі Твої залишаються гордими,

Хоч рани обох нас нестерпно болять...

А ти все народжуєш мужніх отаманів,

І славних поетів, ратаїв нових...

Навчаєш їх мови і звичаїв маминих,

І святиш мечі проти недругів злих.

Під козацький марш на задній план заходять юнаки, яких будуть посвячувати в молоді козаки, спереду – Україна з Джурами та козацькими Берегинями. З лівого боку вишиковуються: священик, районний (міський) отаман, козак-наставник, кошовий, тулумбас.

Кошовий.

У минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки відлітають усі горді й дужі, як леви! Ось звідки розвивається воля і козацтво на всю Україну!



Читець 1-й.

Україно-мамо, сестро, жінко,

В’ється блискавицею твій стан.

Ти ж бо, Україно, українка,

Склала серденьком свої вуста.

Читець 2-й.

Ти ж бо українка, Україно,

Стрічкою в косах твоїх – Дніпро,

Ти – наше безсмертя, Україно,

Плоть калинова і кров!

Читець 3-й.

Україно, жінко, мамо, сестро,

Сонце, мов дитя біля грудей.

Ти несеш і завжди будеш нести,

Вірячи у свій грядущий день.

Читець 4-й.

Україно, жінко, мамо, сестро,

У блакитному вінку небес,

Так, як сина, обійми руками,

Так, як матір, обійму тебе.

Читець 5-й.

Ти ж бо українка, Україно!

Як твої лелеки й журавлі.

У твоїх очах співа барвінок,

І калини гілка на чолі.

Звучить музика «Поставали козаченьки».

Слова отамана.

Україно моя барвінкова,

Переконаний твердо в однім,

Що мені усміхнулася доля –

Народилась під небом твоїм.

Я пройду по твоїх росянистих

Незабутніх козацьких степах,

Де Чумацький возами нависнув,

Де сам день чебрецями пропах.

Від Дніпра до Південного Бугу

Дотикає нас подих століть..

Де кришили шаблями наругу.

Там віднині свобода стоїть.

А як приїде остання хвилина,

За Вкраїну ще раз помолюсь,

Золотими житами відлину

І барвінком густим постелюсь.

Кадри про козацькі могили та вшанування пам'яті козаків.

Голос диктора із-за сцени.

Молоді козаки! У цей урочистий день вшануємо пам'ять дідів і прадідів, які виборювали волю, незалежність рідної держави і наше мирне сьогодення.



Молоді козаки під удари тулумбаса вшановують пам'ять поколінь, опустивши голову.

Голос диктора із-за сцени.

Молоді козаки! З вітанням та благословенням Україно, рідна матінко-земля!



Україна (учениця в національному костюмі).

Мій час царювать! Дочекалась я черги жить.

Розмірені кроки у мене і голос строгіший.

Навколо чола – зелена віть,

І сиплеться пурпур багряний під ноги!

Хай Бог вас боронить – забути, коли півні

Запіяли тричі – і піхви упали долі.

І горді шаблюки зорали червону ніч,

Засіяли волю і кров’ю поливши волю!

Цей час – для нас, товариство! Давайте жить!

Щоб чистим був колір і світлим було горіння,

Щоб ярою кров’ю судини синам налить,

Щоб нами міцніло Вкраїни коріння!

Б’є тулумбас. Молоді козаки шикуються у лаву. Звучить гімн України «Ще не вмерла Україна». Молоді козаки самостійно приймають стройову стійку струнко, поклавши праву руку на серце, після завершення гімну її опускають.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка