Україна івано-франківська обласна державна адміністрація



Сторінка6/18
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

СВЯТО «КОЗАЦЬКЕ БРАТСТВО»


(програма свята для учнів 7 класу)

Мета: залучати школярів до джерел національної історії та культури вихованню кожного школяра, осмисленню себе як частинки великого українського народу; пробуджувати національну самосвідомість, загартовувати школярів фізично й морально.

Місце проведення. Свято бажано проводити наперододні Дня українського козацтва, в погожий день, серед природи, а при негоді - у спортивному залі.

Гурти братства:

 Народознавці - загін, що шукає скарби усної народної творчості, досліджує народний побут.

 Лицарі-оборонці - відповідальні за спортивно-оздоровчу роботу.

 Правдолюби - юні історики, пропагандисти забутих і заборонених раніше відомостей з національної історії та літератури.

 Добротворці - відповідальні за роботу з ветеранами війни й праці, пенсіонерами, людьми похилого віку.

 Екологи - охоронці природи, ентузіасти проведення екологічних акцій.



Розповідь про роботу гуртів кожного братства використовуються в сценарії свята «Козацькі забави», підготовку до якого здійснюють гурти учнів.

ХІД СВЯТА


Учасники змагань утворюють «козацьке коло». Після переклички та доповіді отаманів про готовність команд до змагань «наказний гетьман» школи – організатор позакласної та позашкільної роботи знайомить учасників змагань з видами боротьби на козацьких забавах, бажає кожному братству успіхів у змаганнях. Він дає поради старшим братчикам щодо впорядкування своїх курінних таборів. Кашовари починають готувати страви бо передостанній конкурс має назву «Кращий кашовар».

Наказний гетьман викликає в козацьке коло учасників першого конкурсу – силачів, до якого входять змагання:

1. Хто швидше перекотить бочку з одного місця на інше.

2. Хто підніме дерев'яну булаву, або найсильніший козак.

3. У кого найсильніша рука (учасники змагань, не відриваючи ліктя і від пенька а або столика, намагаються нахилити й притиснути руку суперника до поверхні.

4. Хто кращий метальник навчальної гранати (можна кидати м'яча, який імітує козацьке ядро),

5. Як полонений може втекти з неволі (братчики-полонені з зав'язаними руками й ногами, роблячи стрибки, повинні якнайшвидше подолати певну дистанцію).

6. Передача за призначенням козацького пакета (4 або 6 братчиків передають пакета почергово один одному, дотримуючись правил естафетного бігу; виграє та команда, яка швидше доставить пакет наказному гетьману).

7. Розпалювання невеликого багаття (братства завчасно готують усе потрібне для цього; багаття розпалюється кожним братством, а виграє той курінь, який витратить менше сірників і швидше розпалить вогнище).

8. Конкурс на кращого доповідача (протягом 2-х хвилин один із братчиків розповідає легендарну історію з життя запорізьких козаків).

Теми розповідей можуть бути такими:

 Подвиг Байди-Вишневецького.

 Іван Сірко – славний кошовий,

 Перемоги Богдана Хмельницького.

 Останній гетьман Запорізької Січі Петро Калнишевський.

 Військове-морські походи українського козацтва.

 Мужній полковник Іван Богун.

 Гетьман-герой Петро Сагайдачний.

9. Конкурс «Хто краще знає козацькі прислів'я». В ньому беруть участь однакова кількість братчиків (кожен із учасників конкурсу по черзі голосно називає народне прислів'я; спочатку перший братчик, потім другий, третій; виграє та команда, яка назве більшу кількість прислів'їв, допустить менше заминок і помилок у мовленні). Ось деякі прислів'я, які можуть назвати братчики:

 Рідний край – земний рай.

 Свій край, як рай, а чужа країна, мов домовина.

 Дон - Доном, а найкраще дома,

 Кожному мила своя сторона.

 За рідний край – хоч помирай.

 Або будем на Україні-Русі, або пропадем усі.

 Нуте, браття, або перемогу добути, або дома не бути.

 Кожен – край має свій звичай.

 Який народ, такі й порядки. .

 Козака потилиця панам-ляхам не хилиться.

 Кров не вода – розливати шкода.

 Кров не водиця, проливати не годиться.

 Слава не поляже, а про себе розкаже.

 До булави треба й голови.

 Без зброї слабі й герої.

 Степ та воля – козацька доля.

 Де козак – там і слава.

10. Конкурс за перемогу в українській народній грі (для цього можна скористатися збірником: Летіла сорока у зеленім гаю. – К., 1990.).

11. Конкурс «Кращий кашовар». Рада старійшин (педагоги й школярі) будуть. куштувати страву та визначати переможця чи переможців Потім братчики обідають.

Закінчується змагання братства конкурсом на кращий випуск «Козацького листка», в якому писарі розповідають про хід забав у дотепній формі.

Підсумкові заходи. Після оголошення підсумків змагання переможцям вручаються кубки, козацькі грамоти, нагороди та подарунки. Зі співом козацьких пісень школярі залишають місце проведення змагань.

Результати свята слід активно висвітлити в місцевій та шкільній пресі. Наголос слід зробити на переможців та їх досягнення.

Колеги, які спробують проводити «Козацькі забави», можуть доповнити види змагань іншими чи замінити деякі. Одне безперечно: козацькі забави залишать найсвітліші спогади в серцях школярів, викличуть радісний настрій, виховуватимуть національну свідомість, любов до своєї історії, мови, культури, пісні. І щоб це сталося, слід вважати найголовнішим зауваженням педагогів при підготовці та проведення визначених заході.

ШЛЯХАМИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ


(урок народознавства з учнями 6 класу)

Мета: педагогічно забезпечити процес формування національної свідомості учня-патріота.

Місце проведення: актовий зал школи.

Обладнання: сцена прикрашена українським орнаментом рушниками, в центрі гасло: «Козацька слава не вмре, не загине».

ХІД УРОКУ

1-й ведучий. Легендарна Запорізька Січ – символ мужності і незламності українського народу. Наші пращури були запорізькими козаками. Від роду до роду передається їх заповіт жити чесно, не зазіхати на чуже, трудитися, любити свою землю, рідну мову з повагою і розумінням ставитися до інших народів. Невмирущий дух козацької вольності і слави збережений у пам'яті народу його думах, легендах і піснях. Народ прославляв славних лицарів, захисників свого краю.

(Звучать 2 куплети народної пісні «Ой, на горі та женці жнуть».)

2-й ведучий. Було це близько п'яти століть тому Наш рідний і край поневолили-підступні завойовники. Ой, як важко стало жити українському людові! І почав він утікати в пониззя Дніпра за його кам'яні пороги, де розкинулися степи. Втікачі називали себе козаками», тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої води, вони с заснували Запорозьку Січ. Козацьке товариство обирало собі мудрого і досвідченого отамана. Запорожці були витривалі й дужі, кмітливі й на диво хоробрі. Вони чинили опір найзапеклішому ворогові.

Читець

За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную

Як зіниць берегли.

(Звучить пісня «Козацькому роду нема переводу» на муз. Е. Левченка.)

1-й ведучий. Ой же й широкі Дунайські степи: ні кінця їм не видно, ні краю... Ширяють над степом орли-сизокрильці, виглядають згори необачне птаство. Як звечоріє, хмарами летять на степові озера дикі гуси та срібнопері лебеді, не бояться нікого. Хто там буде в степу їх полохати!

Стелиться степом битий шлях: ним татари-буджаки ходять з Дунаю до Дністра, а звідти на Дніпро-Славуту. Палять дорогою села, хапають, кого перестрінуть. Маленьких кіньми потопчуть, великим в'яжуть руки сирицею, женуть у неволю. Гірко плачуть бідні бранці, йдучи тим ординським шляхом.

А хто ж то скаче дорогою? Може, татарин женеться за якимось бідолахою, що втік на світанні, коли задрімала сторожа? Ні, то не татарин, то запорожець скаче. Не з товариством іде, сам-один верстає шлях до Дунаю. Та це ж козак Голота, що про нього ото пісню співають:

Ой, там гуля степами козак Голота,

Не боїться ні вогню, ні меча, ні третього болота!

(Виходить козак в обшарпаному козацькому одязі.)

Козак Голота. А мені байдуже: Голота, то й Голота! Хоч шапка драна, травою підшита, вітром підбита, зате кінь добрий три дні біжить і не втомиться. Хоч козацька одіж і в дірках, зате зброя справна: і спис є, і рушниця за плечима,і гостра шаблюка при боці. Не на гулянку я вибравсь із Січі аж до Дунаю. На одчай душі скачу в татарську орду – визволяти свого побратима.

1-й ведучий. Тривожно шумить 'Чорне море край турецьких берегів. І вітру нема, а сунуть і сунуть на обрій білі баранці, наче десь хазяйновитий пастух гукає, кличе до себе їхні неслухняні отари. Колишуться на хвилях утлі човни: де не глянь, шукають у морі щастя турецькі рибалки. А ось хутко пливе галера з усім бойовим припасом, три з половиною сотні невільників сидять за важкими веслами, прикуті ланцюгами до лави - ні встати, ні випростати затерплі ноги. З передньої лави ледве чутно долинає хрипка невільницька пісня.

Читець

На Чорному морі, на камені білому

Ясен сокіл – білозорець квилить-проквиляє,

На небо поглядає, мутно себе має.

Усі зорі на небі похмарило,

Ще й половину місяця хмарами закрило.

А ізнизу буйний вітер повіває,

Якорі зриває, байдарки козацька тополя..

Не багато гинуло, не мало,

Три полки козацькі потопало,

А між ними батько – гетьман запорозький.

2-й ведучий. Ох, неправда! Не втонули козаки, а краще б втонули, бо наскочили султанські галери, оточили – ніяк було відбитися. Хоч боронились до остаку, всіх позахоплювано в полон, а з ними й гетьмана Самійла Кішку.

(На сцену виходить козак в старенькому жупані з червоним поясом.)

Самійло Кішка. І ось сижу я на невільницькій лаві, закутий у ланцюги, двадцять років сам собі не вірив, що таке зі мною сталося. П'ять років нагонив страху на турків і татар, водив у походи по двісті байдаків і по триста, ніколи жодного байдака не згубив, а на шостий рік потрапив у біду Та я нескорився: тричі тікаю з галери. Тільки не щастило... А там, на Вкраїні, мабуть, і згадки не мали – давно поховали. А я пам'ятаю...

(На сцену виходить кобзар, співає сумно.)

Кобзар. Визволь, господи, невільника з неволі,

На прості дороги,

На яснії зорі,

На тихії води,

На рідний берег;

У край веселий...



1-й ведучий (ставить дітям запитання). Чи зміг вистояти гетьман у неволі? Чи повернувся він на Батьківщину?

2-й ведучий. Горить сонце над Стамбулом, виграє на золоті стародавніх храмів-мечетей, пірнає в зелень садів. Де ще знайдеш таку красу, таку розкіш, як у турецькій столиці?

(Виходить з глечиком дівчина, замотана покривалом.)

Маруся Богуславка. Не туркеня я – підлітком схопили татари в Богуславі над Россю, помчали під Перекоп, а звідти – морем до Стамбула. Може б і загинула в недобрих руках, та запримітив мене на ринку Ахмед-паша, купив. І потурчили мене, побусурманили, навчили чужих звичаїв, чужої немилої мови. Та як могла жаліла я невільників, помагала крадькома, бо в очі дивитися нещасним бранцям сором, хоч вони і не бачать, мене під важким чорним запиналом.

Ночами гірко плачу бачу уві сні свою матір. Одна в людини мати, а Батьківщина.

Мамо, голубонько, де Ви?.. Удома чи, може, теж в неволі? Де вас шукати, з яких країв виглядати? Що його робити? Як на світі жити?

Читець. Стоїть явір над водою, на воду схилився,

Сидить козак у неволі, тяжко зажурився.,

Не хилися, явороньку ще ж ти зелененький,

Не журися, козаченьку, ще ж ти молодонький!

Не рад би я хилитися вода корінь миє,

Не рад би я журитися - само серце мліє.

Десь у тебе, козаченьку є рідная мати,

Ой що тобі дозволяє тутки пропадати?

Ой з-за гори, з-за крутої чорний ворон кряче,

На Вкраїні далекій дівчинонька плече.

Плаче вона та й журиться, ще й тяжко голосить,

Свого батька старенького слізоньками просить:

– Продай, тату, продай, тату, та сірії воли,

Та викупи козаченька з тяжкої неволі!



1-й ведучий. Один за одним у степу здіймались чорні стовпи на обрії. Козаки запалили смоляні бочки на могилах: то був знак, що Січ скликає козацтво в похід. задумав турецький султан Осман поневолити Вкраїну, стоптати Запорозьку Січ.

Читець. Гей ви, хлопці-запорожці,

А де ж ваша сила?

Чи свою козацьку славу

Ви нерозгубили?!

Будем, хлопці-запорожці,

Завжди пам'ятати:

А хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати!



2-й ведучий. Доки султан вів свої орди, козацтво на Україні вже і громадило полки, щоб дати відсіч татарам. Загони зростали на очах. Тут, на Україні, кожен другий мав порахунки як не з шляхтою, то з турками чи татарами; диво, що цей народ ще жив і давав відсіч своїм ворогам – так його шматували і нищили з усіх боків...

Звідусюди плавом пливли козаки – балакучі полтавці, що відразу пірнали у військо, мов риба у воду, бородаті поліщуки, чернігівці, волиняни, подоляни...

А незабаром прискакав і полк донських козаків. Скоро звільняться полонені, розкуються закуті!

(Звучить гімн «Ще не вмерла в Україні» на слова П. Чубинського і муз, М. Вербицького.)

1-й ведучий. Починаємо вікторину.

(Проводить козацьку вікторину.)

1. Як козаки голили собі голову? (Залишався чуб на «оселедець».)

2: Який одяг носили? (Шапка з китицею, червоні або сині шаровари, жупан, барвистий пояс.)

3. Як козаки могли перечекати небезпеку де-небудь при березі чи в плавнях? (Брали в рот очеретину і дихали через неї, занурившись уводу.)

4. Яку козаки носили зброю? (Пістолі, шаблі.)

5. Яким чином козаки повідомляли на далеку відстань про небезпеку? (Запалювали смоляні бочки.)

6. Для чого козаки випалювали в степу високу траву? (Щоб не було де ховатися татарину.)

7. Якого кольору був стяг у Запорозькій Січі? (Малиновий.)

8. Як називався козацький ватажок? (Отаман, кошовий.)

9. Як була укріплена Запорізька Січ? (Довкола була обнесена високою огорожею, біля неї був викопаний глибоченний рів і насипано високі земляні вали.)

10. Назвіть найвідомішого гетьмана України. (Богдан Хмельницький.)

11. Які ви знаєте символи влади гетьмана України? (Булава, бунчук)

Після закінчення козацької вікторини вчитель нагороджує переможців та підсумовує проведення заходу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка