Україна івано-франківська обласна державна адміністрація



Сторінка8/18
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.96 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18

ЯК ЖИЛИ ТА ВОЮВАЛИ КОЗАКИ


(виховні години для учнів 5–6 класу)

У передмові до «Ілюстрованої історії України» Михайло Грушевський зазначав, що він хотів дати громаді книжку, написану легко й доступно, оживлену знімками предметів старого побуту, портретами видатних діячів, картами і планами.

«Нелегка це річ, писав дослідник, вмістити в таку-хоч би й величеньку книгу все багатство українського життя...».

Те ж саме можна сказати й про запорізьке козацтво, адже його історія – то невичерпне джерело пізнання минулого, державного устрою, військової справи, матеріальної й духовної культури українського народу.



Мета: розширити знання учнів про життя запорізького козацтва; виховувати повагу до героїки наших предків, любов до рідного краю.

Обладнання: два «напіввідкриті курені», записані на плакатах речення про звичаї козаків, на столах рушники, глечики, полумиски, дерев'яні ложки; стенди з ілюстраціями про життя козаків; виставка книжок; портрети гетьманів; магнітофон із записами українських народних пісень. В залі лозунг: «Козацькому роду нема переводу!».

Перша виховна година «Яким було українське козацтво»


(Хлопчики одягнені в козацький одяг а дівчатка – в український національний.)

Учитель. З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок символ минулого, другий сучасного, а третій майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок «трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися вжитті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу та його історію.

Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Гоголь писав: «Так ось-вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну».

Я запрошую всіх побувати у ХVІХVІІI ст. і зайти до козацьких куренів, погомоніти з козаками.

Спробуйте на хвилину замислитися над змістом слова «козак». Що пробуджує у вашій уяві це слово?



Учень. У нашій уяві спалахує образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Ми чули про них із козацьких пісень, уявляємо їх за картиною Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» мультфільмом про пригоди трьох козаків-побратимів.

(Дати можливість бажаючим висловитися.)

Учитель.Нам дуже хотілося б, аби ваші знання про козаків - вірних синів народу – стали повнішими, щоб ви відкрили для себе зміст; їхніх заповітів і джерела їх мужності.

Перша розповідь. Де і як жили запорізькі козаки


1-й учень. Прибуваючи до безмежного степу; козаки селилися понад Дніпром та Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро священна й заповітна ріка, оспівана в думах та переказах. Наші предки, слов'яни, називали Дніпро Славутою, тобто слов'янською рікою, хоча в слові тому крилося, може, й інше: славна ріка. Козаки любовно називали Дніпро своїм братом, а лоцмани – Козацьким шляхом. Унікальною і особливістю ріки були її знамениті пороги – пасма кам'яних скель, що підвищувалися над водою до 5 метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Січ і стала називатися «запорізькою», бо була за порогами...

2-й учень. Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, вбирав у себе великі й малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили цю місцину й називали її Великим Лугом. Великий Луг як, і дніпровські острови, давав козакам надійний прихисток від ворогів. Недаремно народилося прислів'я: «Січ – мати, а Великий Луг – батько, отам треба умирати».

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»: показуються слайди з видами Дніпра, острова Хортиці, козацьких кошів, Великого Лугу)

3-й учень. Великий Луг знаходився в серці козацьких земель, які давали все, що було потрібно для життя: м'який клімат, родючі землі, зелений океан степових рослин, переповнені рибою озера та ріки.

Зі спогадів очевидців: «Поверхня землі настільки родюча, що зорана лише раз парою волів, вона дає найвищі врожаї. Навіть необроблена земля дає рослини, які годують людей. Диких звірів зубрів, диких коней, оленів таке багатство, що на них полюють лише заради шкіри, а з м'яса їдять найкращі шматки. Птахів така сила, що навесні хлопці відправляються за ними і назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів, лебедів».



Друга розповідь. Розпорядок дня на Січі

1-й учень. Козаки кожного куреня за загальним сигналом вставали до схід сонця та йшли на річку купатися, незважаючи на пору року. Після цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася соломаха – житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. За звичаєм, осавул, суддя та інша військова старшина їли теж із козаками, а кухар їв стоячи. Після сніданку всі йшли на заутреню молитву до січової церкви, потім прали одяг, лагодили зброю, човни, укріплення. Козаки вправлялися верхи на конях, змагалися у стрільбі, фехтуванні, доланні рівчаків та перешкод, билися на шаблях до «першої крові». Часто змагалися цілими куренями. У січовій школі в цей час молодих козаків навчали письму, церковному читанню, хоровому співу, музиці, танцям. Взірцем козацьких бойових мистецтв був «Бойовий гопак».

(Виконується танець «Гопак».)

2-й учень. Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. На обід подавалися: тетеря зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба, мед, пиво та брага, галушки, юшка з риби, що називалася щербою, куліш з салом, баранина дичина. Після обіду співали пісні, думи, слухали розповіді й гру кобзарів.

(Хлопчик-кобзар грає на кобзі, виконуючи козацький спів.)

3-й учень. За розпорядженням курінного отамана частина козаків готувалася до виконання службових обов'язків у фортеці, а також за її межами.

Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на молитву. В церкві всіх зачаровував хор січової школи, який складався з хлопчаків-підлітків. Після молитви козаки йшли в курені вечеряти. На вечерю подавали гречані галушки з часником або щербу. Після вечері хто грав на бандурі, скрипці, сопілці, бубнах, а хто співав пісень. Спалахували запальні козацькі танці. Через деякий час, за винятком вартових, Січ занурювалася у сон.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка