Україна у нас єдина Матеріал за напрямком «Патріотичне виховання молоді»



Скачати 319.36 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір319.36 Kb.


Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Путивльський професійний ліцей»

Україна у нас єдина

Матеріал за напрямком

«Патріотичне виховання молоді»



Підготувала: Василенко А. А.,

Путивль, 2014

Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Путивльський професійний ліцей»

Україна у нас єдина

Матеріал за напрямком

«Патріотичне виховання молоді»

Путивль, 2014

Розглянуто і схвалено методичною комісією керівників груп, викладачів фізичної підготовки: фізичної культури та захисту Вітчизни ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» (протокол № 5 від 21.05.2014 )

Схвалено методичною радою ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» (протокол № 3 від 10.06.2014)

Укладач:

А.А. Василенко, викладач української мови та літератури, керівник групи

Рецензент:

М.В. Лупинос, заступник директора з навчально-виховної роботи ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей»

С.О.Тітова, методист ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей»

Адреса: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Путивльський професійний ліцей», 41500, Сумська обл., м. Путивль, вул.. Комсомольська, 20.

Україна у нас єдина. Матеріал за напрямком «Патріотичне виховання молоді»/ А.А.Василенко.– Путивль, 2014 – 34с.

Збірник містить підбірку матеріалів для бесід, виховних годин за напрямком «Патріотичне виховання». Спрямований на виховання в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формування переконання у нетлінності духовних скарбів народу, поваги до символів України, до батьків; спонукання учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.

Рекомендований для класних керівників, керівників гуртків, вихователів.

Зміст

1. Виховний захід «Україно, ти для нас єдина» 6

2. Бесіда «Гімн моєї держави» 15

3. Виховна година «Рушник на щастя і долю» 18

4. Виховний захід «Чорнобиль – болюча рана» 22

5. Використана література 34



Виховний захід на тему:

«Україно, ти для нас єдина!»

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків; спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.

Обладнання: святково прибрана зала: стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, калина, рушники на стінах, плакати, ноутбук, мультимедійний проектор, екран.

Епіграф: Свою Україну любіть,

За неї господа моліть…

Т.Г Шевченко

Хід заходу:

1 учень: Моя Україно!

На росах, на водах

На всіх переходах

Курличеш мені в журавлиних ключах.

Моя Україно, родина-країно,

Ясні небеса в материнських очах.



2 учень: Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос.

І душу мені засіває зерно.

Моя Україно, колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

З тобою розлука - гірка моя мука,

Печаль журавля, без гнізда в чужині. Моя Україно, білявко-хатино, З твойого вікна світить доля мені. Класний керівник: Україна… Рідний край… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.

З давніх - давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені.



3 учень: Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне;

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Корали калини і мамині очі,

І доля - з лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.

Класний керівник: Рідний край… Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

4 учень: Це роботящі руки наших прабабусь, бабусь які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, вмили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Як сказав поет:

Орали землю, сіяли жита.

Рушали в бій до змієвого валу.

І нива пращурів – земля свята,

Сто сотень поколінь нагодувала.

5 учень: У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустині рай.

Нема без кореня рослини,

а нас, людей, - без Батьківщини.



6 учень: Є щось святе в словах: «мій рідний край».

Для мене – це матусі пісня літня

І рідний сад, від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої.

В містах і селах стоптані любовно,

Й пісень людські прозорі ручаї.

Усе, що серцю рідне невимовно.



Класний керівник Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, на долі якого було досить лиха, майже кожного століття, як свідчать джерела, розпочате голодними війнами, чужоземними навалами. Важко назвати країну, яка пережила б те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення.

1 учениця: Я – Україна, я – страдниця – мати,

Яка споконвіку була у ярмі.

Турецькім, російськім…

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки - одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони,

Тому і загинуло всіх нас мільйони.

Немов маля, що в муках народилось,

У долі, радості і різних неладах, -

Так я з неволі відродилась

І намагаюся стояти на ногах.

Ще зовсім молода і непокірна,

А на чолі – блакитно-жовтий стяг,

Прошу мені служити вірно,

Нехай Господь благословить мій шлях.

2 учень: Дороги іншої не треба,

Поки зорить чумацький шлях,

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.



2 учениця: Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.



Класний керівник: Кожна країна світу обов’язково має свої символи. Кольори символів давали народу любов до природи, яку він бачив сам у жовтому і лазуровому кольорі: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтим очеретом і рудими скелями. Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

Небеса блакитні сяють з глибини,

А пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.

Це знамено рідне - злото й синява.

Майстер виробничого навчання : Символіка – своєрідна візитна картка країна, вона ніби представляє її, підтверджує своє існування. З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб. Середньому сину дала в дорогу блакитно - жовтий одяг. Сміливий і сильний син був середній, і прославив свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам`ятали його і назвали Прапором. А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня, за цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку - Україну.

7 учень: Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України. Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні.

3 учень: Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини… Калина в Україні - символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній боротьбі віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. Якщо троянди і виноград, за словами М.Рильського,- красиве і корисне, то калина символізує духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Пам’ятай же, сину, що казала мати: «Посади калину біля своєї хати».

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

ЇЇ вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Очистить повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

Бо чай з калини - ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік з калини п’ють.



3 учениця: У поета Ю. Рибчинського та композитора І. Поклада є гарна пісня «Три поради»: «Не рубай тополю край дороги, може, та тополя - твоя доля, твоя доля світла тополина, наче пісня журавлина. Не стріляй у птаха на світанні, може, то любов твоя остання...» І третя порада:

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину.



5 учень: А відомий український поет В.Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

8 учень: Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров’я, оберігає її та захищає.

3 учениця: Верба - також символ, який опоетизований у народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій планеті, а 30 - на Україні. Дуже любив Україну славний її син Т.Г.Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів кобзар використовував це слово, а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і виростив її, для нього вона була уособленням України. Барвінок теж рослина обрядова. Це символ пам`яті, вірності, здоров`я, краси і вічності, безсмертя, довгих літ. Любові знак - барвінку синій цвіт. Лелека - символ щастя і родини, любові до своє батьківщини, добробуту, продовження життя, надії.

Майстер виробничого навчання : Та головним оберегом українського народу була Берегиня – жінка – мати. Її слово тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і давало наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і змінює його.

Мама! Найдорожче слово в світі,

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Та вона твій шлях завжди освітить,

Ніжним серцем, відданим тобі,

В дні сумні і в дні на щастя щедрі

Мама буде у житті твоїм.

Тож живи як мама, щиро й чесно.

І як мама лиш добро твори.



Класний керівник: Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб - сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Хліб на столі... Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і душі.

4 учениця: За народним звичаєм стрічаєм,

Як здавен ведеться на віку,

Ми гостей пшеничним короваєм

На чудовім тканім рушнику.



5 учениця: Хай рясніють квіти малиново,

Пахне хай духмяно коровай.

Щоб і дар земний, і щире слово

Ви відчули, завітавши у наш край.



Майстер виробничого навчання: Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «Тримай хату, як у віночку, а рушник - на кілочку». І ще: «Хата без рушників, як родина без дітей». А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. Рушник... Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завжди прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові, і незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.

Класний керівник: Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного громадянина України, а громадяни України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні і є патріотами своєї держави.

Майстер виробничого навчання : Східний мудрець сказав: «Людина повинна братися за усіляку справу, за кожне ремесло з чистим серцем і щирим захопленням. Якщо немає любові до справи, то людина не досягне ні в чому успіху». Тож вчіться пишатися професією, яку обрали. Пам’ятайте, що працелюбність - основа життя людини.

Не за роки шанується людина,

Які вона на світі прожила.

За серця відвойовані вершини,



За серце те, що людям віддала.

Класний керівник: Бо як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається».

Не розчаровуйсь в Україні

Не має єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині -

У себе спершу запитай.

2 учень:Не розчаровуйсь в Україні.

Вона - свята, а грішні - ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.



3 учениця: Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишній цвіт калини

В садах достатку і добра!




Бесіда

« Гімн моєї держави»

Мета. Поглибити знання учнів про символи України, ознайомити з історією створення гімну, його авторами, виховувати повагу до символів Української держави.

Обладнання. Конституція України, на плакатах зображення герба Ук­раїни, прапора, книжка «Ще не вмерла Україна» (Павло Чубинський, Київ, 1991 рік, видання «Українська муза»).

  Хід бесіди



Вступне слово класного керівника.

У нашого народу на його землі глибоке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався а усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древ­ньою величною історією.

Найбільшим святом для українського народу став день 28 червня 1996 року - день прийняття Основного Закону - Конституції України.

У статті 20 цього документа записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб і Державний Гімн України».

Велична й трагічна історія пісні-гімну «Ще не вмерла Україна». Втра­тивши свою державність, Україна кілька століть не мала свого національного гімну» його заступали патріотичні пісні, часто регіонального характеру, що не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорської та російської монархій..

Волелюбний дух українського народу, його прагнення до незалежності ніко­ли не зникали. Вони жили в історичних піснях і думах, у творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Старицького, Лесі Українки, Миколи Вороно­го, Олександра Олеся та багатьох інших. Високими ідеалами соціального і на­ціонального визволення народу, його духовного відродження пройнята діяльність діячів «Руської трійці», зокрема Маркіяна Шашкевича, членів Кирило-Мефодіївського братства, молодшого покоління борців за волю України - Миколи Махновського, Івана Липа, Ольги Басараб, Олени Теліги та інших.

Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців стала поява вірша поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному іншому творові не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. А трагічна, бо понад сто­ліття пісню-гімн переслідували, забороняли, знищували - але не знищили.

Функцію національного гімну пісня «Ще не вмерла Україна» виконувала протягом усього часу існування Української держави. Однак державне зат­вердження отримала лише згодом - 15 березня 1939 року - як офіційний гімн

Карпатської України, що виникла 1939 року. Цим актом було підкреслено зв'язок традицій державності України. Але, на жаль, Карпатська Україна про­існувала недовго. Разом з її упадком гімн «Ще не вмерла Україна» був заборо­нений шовіністичним угорським урядом, так само, як більше сімдесяти років був заборонений на Радянській Україні. З 1 січня 1950 року тут офіційним гімном був затверджений казенно-фальшивий текст «Живи, Україно».

Та настав час відродження, воскресіння. Воскресла Україна, відроджу­ються національні традиції, її символіка, патріотичні і духовні гімни, а се­ред них і «Ще не вмерла Україна». Тисячі і тисячі вірних синів народу з цією піснею на устах боролись за волю України, страдали у царських і сталінсько-беріївських тюрмах, ішли на заслання, гинули героїчною смер­тю у повстанських загонах. Студенти-герої Крутів (ми вже згадували про них), котрі уціліли, потрапили в полон, і їх майже всіх жорстоко замучили банди Муравйова. Коли побитих, замордованих другого дня вели на розстріл, гімназист Пінський, родом із Західної України, заспівав «Ще не вмерла Україна», його підтримали й інші полонені, та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.

А сьогодні це символ, який затверджений Конституцією України. І, зви­чайно, найкращі сьогодні слова про її автора Павла Чубинського та компо­зитора Михайла Вербицького.

З довідкою про них нас ознайомлять члени довідкової групи. Учень. Народився Павло Чубинський 27 січня 1839 року в Борисполі по­близу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Своє життя Чу­бинський пов'язав із вивченням народного побуту, збиранням і дослі­дженням українського фольклору. За наукові праці був удостоєний високих нагород. Визнання заслуг Чубинського в галузі народознав­ства супроводжувалось переслідуванням його як українського патріо­та, який мав сміливість демонструвати свою любов до України, її мови, культури. Своєю збірочкою поезій «Сопілка», виданою під псевдонімом Павлусь Чубинський, засвідчив свої симпатії до художнього слова, вбо­лівання за його долю. Та найяскравішим виявом патріотичних по­чуттів автора було створення вірша «Ще не вмерла Україна», за що поет поплатився засланням в Архангельську губернію. Чубинський сім літ був відірваний від України, «карався, мучився, але не каявся». Ні постійні переслідування уряду, ні заслання не змогли охолодити його відданості Україні.

Помер Чубинський 26 січня 1884 року в Києві, а місцем вічного спо­чинку став родинний хутір.

Учениця. Михайло Вербицький - талановитий композитор, один з органі­заторів духовного і культурного життя на Західній Україні. Він - автор багатьох музичних творів. Та найбільшу популярність принес­ла Вербицькому героїко-патетична музика до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Підсумок заняття.

- Коли звучить гімн? (Гімн звучить на відкритті різних урочистих . свят, змагань, під час зустрічей з представниками інших країн...)

- А чому саме в сьогоднішній час навчання в школі ми починаємо з підняття прапора і звучання гімну?

- Чи всі учні нашої школи усвідомили важливість цього?

- Чи можна назвати громадянином України того, хто не знає слів цієї пісні, хто не поважає символи своєї держави?

Завдання кожного справжнього громадянина України - знати, по­важати символи своєї держави, не дозволяти глумитися над ними, гор­дитися тим, що ми живемо у вільній державі, маємо свої символи, закони, свою мову і культуру. Стій струнко, коли звучить гімн твоєї держави, і будеш називатися справжнім її сином.



Виховна година на тему:

«Рушник на щастя і долю»

Мета. Ознайомити учнів із специфікою та регіональними особливостями рушників, з народними традиціями та звичаями, пов'язаними з рушниками. Виховувати почуття гордості за свій народ, свою національну культуру, виховувати почуття національної самосвідомості, любов до рідного краю, пошану до народних майстрів. Розвивати уміння, навички самостійно аналізувати явища культурного процесу, робити висновки й узагальнення.

Тип заняття: виховна година

Обладнання. Рушники, хліб-сіль, калина, плакати

Епіграф:

Хата без рушників, що сім'я без дітей.



Плакати

1. У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

2. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей зустрічати.

Хід заняття

Звучить пісня А. Малишка «Пісня про рушник».

Слово класного керівника

Український рушник... Оздоблений квітами, зірками, птахами... Скільки він промовляє серцю кожного з нас. Від сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі рушник – невід'ємна частина побуту українців. Його порівнюють з піснею, вишитою.витками на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини. Простий, скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. Ним витирали руки, з ним доїли корову, поралися біля печі. В різних регіонах України він називався порізному: утирач, утиральник, стирач. Ознакою охайності і працелюбності кожної жінки є її прибрана хата, а в ній – чистий рушник . У народній пісні про рушник мати повчає дочку:

Тримай хатоньку як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі

І води повненькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.



Бесіда.

1. Що вам відомо про народні звичаї і традиції, пов'язані з рушником?

2. Які народні стародавні звичаї і традиції, пов'язані з рушником збереглися до наших днів?

3. Чи зберігаються рушники у вашій родині?



1-й учень. По всій Україні поширений звичай накривати рушником або хусткою хліб на столі. Рушником накривали діжу після випікання хліба і ставили під образами на покуті. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою, коли несуть святити до церкви.

2-й учень. Ще в дохристиянському періоді, вірячи в те, що в лісах живуть божества, наші предки обвішували дерева рушниками, задобрюючи божества таким чином. На рушниках, а той на довгих полотнах і сьогодні опускають домовину. Часто потім такі рушники вішали на хрест. Рушник стелять під плечі в домовину покійному, застеляють вікно труни.

1-й учень. Використовували рушники і в побудові хати. У деяких рай-онах сволок піднімали на рушниках, потім ці рушники дарували майст¬рам. Коли стіни були зведені, в хаті у кутку вішали образи в рушниках. Не обходилось без рушників і у хліборобських обрядах.

Звучить пісня «Вийшли в поле косарі».

2-й учень. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом» частіше родом. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб-сіль, різне частування несла в кошику мати, накритому рушником. На зелене поле стелили рушник, а на нього клали їжу і пригощались. Так робили і в перший день оранки, жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушникові, а ті одягали на нього обжинковий вінок.

1-й учень. Весільний рушник кожна дівчина готувала заздалегідь. Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчає дочку ще змалку. Зокрема, дівчата вишивали багато на вечорницях довгими осінніми та зимовими вечорами. У виготовленні кожного рушника, як і сорочки, вкладалося багато дівочих мрій про одруження, щасливе сімейне життя. Весільні рушники зберігали в скрині, яка купувалась на ярмарку відтоді, як в сім’ї народжувалась дівчинка. По всій Україні поширений звичай перев'язувати сватів у разі згоди на одруження. «Батько й мати не одказують, ще й рушників не показують, а я прийшла та й одказала, ще й рушники показала», – говорила дівчина під час сватання.

2-й учень. Під час шлюбу велике значення мав вишитий рушник, на якому мали стояти молоді під час вінчання. Під рушник родичі молодо¬го клали срібні монети, пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним.

Ой стелися, рушничку, стелися,

Щоб на тобі дві долі зійшлися.

А ви, молодята, станьте на рушник,

Щоб прожити разом довше вік.

1-й учень. Красивий рушник привносив урочистість, створював гарний настрій на весіллі. Багато людей сходились дивитись, як раненько у понеділок молода дружина вставала і починала поратись, розвішувала рушники на образив картини, сволок, на жердки, над, вікнами, дверима і де тільки можна. Прибрана рушниками хата виглядала як писанка.

2-й учень. У кожній хаті обов'язково повинен бути оберіг. Він оберігав від домовиків. На таких рушниках з обох боків вишивали обереги і обов'язково так, щоб нитки не переривалась у вишивці. Цей рушник боронив хату від нечестей. Для давніх рушників властивий один, два, рідше три кольори. Пізніше почали рушники вишивати багатьма барвами. Окремо уваги заслуговують рушники централі районів України, Південної Київщини, Чернігівщини – тут побутували ткані рушники і багато вишиті квітами, рослинністю з переважанням червоного кольору.

Чтець.

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м'ята.

Десь тихо бджоли загули.

Всміхнулась люба мати.

І біль у серці раптом зник,

Так тепло-тепло стало...

Цілую мовчки той рушник,

Що рідна ненька вишивала.

1-й учень. Коли жінки сідали ткати рушники, то чоловікам не дозволялось заходити до хати. Жінки починали ткати рушники тільки у середу, п'ятницю або в суботу – у так звані жіночі дні. Він завжди висів на видному місці. Про рушник-утирач мовиться так у народній пісні:

Вода у відеречку, –

Братику, піди вмийся,

Рушник на кілочку, –

Братику, втрися.

Кращі узори запозичувались, переходили з покоління у покоління.



Звучить пісня «Два кольори».

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

Слово класного керівника

Наш український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежну любов до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро постелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди буде у нашій добрій хаті, як ознака великої любові й радості.



Виховний захід на тему:

«Чорнобиль – болюча рана»

(до річниці трагедії на Чорнобильській атомній станції)

Мета: - ознайомити учнів з трагічною подією в історії нашої країни;

- дати поняття про радіаційне забруднення довкілля, встановити біологічну дію цих чинників на здоров'я людини;

- осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій;

- вчити сприймати чужу біду та чужий біль як свій власний;

- розвивати почуття гордості за свій народ;

- виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього людства;

- продемонструвати доцільність використання мультимедійних матеріалів з метою посилення впливу на аудиторію.

Обладнання:

- стіл, ікона Божої Матері, свічки;

- фонограма пісні «Чорнобильська зона» Т. Петриненка;

- комп’ютер, проектор, екран.



Оформлення кабінету:

на столі на вишитих рушниках стоять свічки та ікона Божої Матері, у глибині обгоріле дерево.



Тип виховного заходу: урок-реквієм.

Епіграф:

Свою Україну любіть,

Любіть її...

Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Т. Шевченко

Хід заходу

Ведучий 1.

Серед тих засніжених рівнин,

В коловороті і весни, і літа —

Народжувались сотні Україн,

Але одна родилася, щоб жити.

Вона твоя. Моя. Із нами. В нас.

Прекрасна і страшна, мов хуртовина,

Та, що іде, долаючи сам час.

Безсмертна і безмежна Україна.



Ведуча 2.

Ви, напевно, здогадалися, що мова сьогодні піде про долю нашої держави — України, про її екологічне становище. Чому на квітучій українській землі з'явилися пусті міста і села, мертвий ліс, у який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом? На це питання спробуємо дати відповідь.

Отже, темою сьогоднішнього заходу є Чорнобиль як глобальна екологічна катастрофа.

Ведучий 1.

26 квітня! У пам'яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму. Забути це й викреслити із нашої пам'яті — неможливо.

26 квітня!

В ніч із забуття

Йде страшне створіння — атомне дитя.

Суть його безкровна, і зіниць нема,

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків, й дітей.

Виродок-створіння ціль страшну таїть,

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальці страшні

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим,

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

Ведуча 2.

26 квітня!

Люди, не проспіть!

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стать зі злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

26 квітня 1986 року внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції на голови людей посипалася мало не вся таблиця Д. І. Менделєєва. Загальна кількість радіоактивних речовин, що потрапили в навколишнє середовище внаслідок аварії на ЧАЕС, у десятки разів перевищує радіоактивність вибуху атомних бомб, які були скинуті на Хіросиму та Нагасакі в 1945 році.

Уже 25 років ми живемо в умовах радіоактивного забруднення. Під час аварії в атмосферу потрапило близько 450 типів радіонуклідів. Найнебезпечніші з них радій, плутоній, уран, цезій, стронцій. Радіонукліди мають певний період розпаду. Наприклад, ізотоп йоду131-7 днів, цезій137, стронцій80-29 років, радій 226-1622років. Отже, відбувається опромінення людей радіонуклідами.



Ведучий 1.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Тих мешканців Чорнобиля, чиї будинки були розташовані обабіч вулиці Кірова, що веде до Прип'яті, розбудив гуркіт пожежних машин, які, здавалось, безперервним потоком їхали у напрямку атомної електростанції.

26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, що призвів до найбільшої екологічної катастрофи сучасності, створив ситуацію, вплив якої позначатиметься на житті не одного покоління. Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей. Людина вперше відчула на собі грізну силу мирної ядерної енергії, що вийшла з-під контролю.

Голосно лунає метроном, раптово зупиняється.



Учень

Земля струснулась квітневої ночі

І стала смертельною навіть вода,

І вдарило стронцієм полум'я в очі.

Земле моя! Мамо моя!

І звідки це лихо, звідкіль ця біда?



Ведуча 2.

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по сигналу тривоги прибули пожежники, що охороняли Чорнобильську АЕС, на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.

23-річний Правик вибрав найправильніше рішення — направити свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип'ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум'я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Ведучий 1.

Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходимчук.

За ним, незабаром, помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники й лікарі. І він встиг ще простогнати: «Там... Валера...» Втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулась. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю.

У вогні й боротьбі пожежники намагалися врятувати атомників, які потрапили в смертельну небезпеку. Але...

У таких надекстремальних умовах вступили у боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання... Ні один механізм, ні найбільш доскональний робот не в змозі діяти тут - «вони сходять з глузду». І ось ідуть добровольці... Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг».

Чорнобиль! Це був час випробування людей на стійкість.



Учень

Через два тижні після аварії красивий юнак, відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його бойових соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім'ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була:,,Тримайтесь ближче до життя, хлопці".

,,Вогнецвіт надій" саме їм, пожежникам Чорнобиля, присвятив свій вірш Віктор Задворний.

Учень

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп'ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, —

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім, рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжних щем,

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт усіх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки...

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

Учень

Відважними героями не народжуються. Ними стають. Поховані герої на кладовищі під Москвою.



Учень

Першим важко. Ви ж були найперші.

Із вогню та в полум’я шугали.

Не для подвигів і не для звершень –

Ви ж собою людство заступали.

Учениця


Оцих профілів шість, всіх разом і окремо,

Хто пішов у вогонь, без вагання і слів,

Пом'янімо ж їх всіх поіменно,

Пом'янімо в мовчанні найдорожчих синів.



Голосно лунає метроном.

Хвилина мовчання

Відеокліп про Чорнобиль

Учень

На грані людства, на краю -

В тривозі атомній стою,

Душа тривожиться, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожиться у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета -

І річка Либідь, річка Лета

Не все, не все пощезне в світі:

Ще в зорях сад. Земля - у цвіті.

Лист подорожника. Дорога...

Та в серці атомна тривога.

Лунають дзвони. Поволі виходить на сцену зажурена жінка з квітами в руках. Підходить до дерева, кладе квіти, бере в руки свічку, учні по черзі запитують



Учень

- Хто вона?



Учень

- Епоха?


Учень

- Доля?


Учень

- Смерть?



Учень

- Чи, може, Зона?



Ведучий 1.

Ні, вона – Чорнобильська Мадонна!

Чорнобильська Мадонна стоїть у центрі сцени зі свічкою в руках і дивиться на обгоріле дерево.

Учень

Людство прагне Всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть,

А тривожне «бути чи не бути?»

Страшно над планетою висить.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів тьма!

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас - нема.

Прилетіли птахи навесні,

Натомили у польоті крила.

Знову чути щебет і пісні,

І тривоги стримати несила.

Чи безпечні пущі і ліси,

Чи немає для життя загрози?

Слухаю пташині голоси,

А на очі напливають сльози.

За днями дні, минав повільно рік.

За днями дні - і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроків людство - не забуде.

Ведучий 1.

Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля був створений Постановою кабінету Міністрів України в червні 1997 року на базі пожежно-технічного училища. Сьогодні це Академія пожежної безпеки

ім. Героїв Чорнобиля.

Високе звання Героїв Чорнобиля навчальний заклад отримав за те, що під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року 37 випускників навчального закладу, серед яких були лейтенанти Володимир Правик і Віктор Кібенок, показали всі ті кращі якості, яких вони набули в цьому навчальному закладі. За мужність і самовідданість, проявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, Володимиру Правику і Віктору Кібенку були присвоєні високі звання Героїв Радянського Союзу, їх нагороджено Почесною відзнакою Президента України зіркою «За мужність».



Ведуча 2

Одразу за пожежниками приступили до роботи медики. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, надавши першу медичну допомогу, визначили межі часу перебування в радіактивній зоні. Медики працювали цілодобово. Бригади медичних працівників з усіх куточків України були направлені до Чорнобиля.

Люди, які були в зоні цього екологічного лиха, отримали променеву хворобу.

Оскільки ми живемо в зоні радіоактивного забруднення, то велика кількість людей України, Білорусії, Польщі мають діагноз „хронічна променева хвороба"



Учень

Іонізуюче випромінювання впливає на організм людини. Кажуть, що свого ворога треба знати в обличчя. Ось до яких наслідків призвів цей «ворог».



Учень

У ході дослідження вчені з'ясували, що у природі існують аномалії, які спостерігаються у рослин: гігантизм листя дуба, липи, білої акації, утворення фантастичних форм будяків, навіть таких, що не можна визначити їх вид. Хвоя ялини у 5-6 разів більша звичайної, практично не відрізняється від сосни. У Житомирській області народжувалися мутанти тварин: поросята без очей або з трьома очима, лошата, у яких вісім ніг, козенята з п'ятьма ногами, крилата кішка, щури, розміром як великий кіт. А ще страшніше те, коли стали народжуватися аномальні діти. Так, у 1988 році народилася дитина без лівої ноги зі спотвореними руками, а у 1989 році народилася дівчинка без очей. І такий список можна продовжити. За даними Міністерства охорони здоров'я у 1995 році в Україні померли 125 тис. людей, зросла захворюваність на рак щитовидної залози, лейкемію, серцево-судинні хвороби, рак молочної залози у жінок.



Ведуча 2.

Екологічна ситуація в Україні дуже складна, але людина повинна жити повноцінним життям, виховувати дітей, створювати матеріальні блага.



Учень

Учені-дієтологи встановили, що надходження радіонуклідів у організм людини, які ще є в навколишньому середовищі, можна блокувати, якщо вживати їжу, у якій містяться вітаміни, мікроелементи, що підвищують імунітет і забезпечують стійкість до радіоактивних речовин та сприяють їх виведенню з організму. У радіозахисному харчуванні велике значення надається пряним овочам, якими є цибуля, часник, кріп, петрушка, хрін. Завдяки фітонцидам, аскорбіновій кислоті, ефірній олії, які в них містяться, підвищується імунітет людини і стійкість до радіонуклідів. Корисними є овочі та фрукти, які мають синій та фіолетовий колір: баклажани, сливи, смородина, чорниці, чорноплідна горобина, темні сорти винограду. Особливо корисні морква та яблука. Моркву доцільно вживати кожний день у вигляді салату з тертими яблуками. Ці продукти містять залізо, яке здатне виводити радіонукліди. Обов'язково необхідно вживати молочні продукти, у яких міститься калій, який блокує цезій і стронцій.

Народній медицині відомі рослини, які можуть запобігати раку і виводять радіоактивні речовини з організму. Це калган, подорожник, ехінацея, топінамбур. З цими рослинами можна готувати чаї, напої. Топінамбур — особлива рослина, вона не накопичує в собі шкідливих речовин і залишається чистою.

Ведучий 1

Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Хочеться згадати слова Т. Шевченка, які є епіграфом до сьогоднішнього заходу:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Молімося за Україну, її добробут і щасливе майбутнє.

Діти запалюють свічки, учениця читає молитву.



Учениця. («Чорнобильська Мадонна»)

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь,

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо Чорнобиль-трава — не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша, стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом,

не нужденна ні хлібом, ні сіллю,

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась

Чорнобильська зірка...



Ведуча 2

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба.

І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба.

Знай, що Бог ще почує молитву твою.

На сцену виходять усі учасники уроку



Ведучий 1

Бути людиною – не дуже просто,



Ведуча 2

Бути людиною – геройство в наші дні.



Ведучий 1

Встати і крикнути з трибуни, із помосту: всі разом

- О, люди! Залишайтеся людьми!

Лунає пісня Т. Петрененка «Чорнобильська зона»

На цьому наш виховний захід завершується.

Дякуємо за увагу!!!

Використана література

1.Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання/ П. Ігнатенко, П. Поплужний, Н. Косарєва// Шкільна бібліотека. – 2003. - № 8. – С. 3 – 19.

2. Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові громадянського суспільства// Світ виховання . – 2004. - № 1. – С. 33 - 36

3. Петренко О.,Дежнюк Г. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2005. - № 3 – 4. – с. 28-29






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка