«Україно моя, Україно! Я для тебе на світі живу.» (Д. Павличко)



Скачати 126.08 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір126.08 Kb.
d:\мои документы\изображения\українське\nacional-ramka-psd.jpg

Каховська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №4


«Україно моя, Україно! Я для тебе на світі живу.» (Д.Павличко)

Сценарій заходу для середнього шкільного віку


Н.М.Рассолова

вчитель української

мови та літератури

ІІ категорії



м. Каховка 2012/2013 н.р.


Тема: «Україно моя, Україно! Я для тебе на світі живу.» (Д.Павличко)

Мета: розширити поняття про незалежність і волю держави та значення цього факту для народу України; розвивати бажання брати посильну участь у розбудові держави; наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі рідній Україні; виховувати активну громадянську позицію, любов до рідного краю і народу.

Обладнання: відеокліпи, аудіо-, відеовідтворювальні пристрої, розрізані фрази для завдання, тексти пісні-караоке

Вікова категорія: середній шкільний вік.

Хід заходу



Вчитель: Доброго дня, діти! Сьогодні ми поведемо розмову про найдорожче для серця кожної людини - рідну землю. Тема цього уроку - "Україно, моя Україно! Я для тебе на світі живу!". Рідний край, Україна, Батьківщина - які це прості і разом з тим прекрасні слова. Велика і священна любов до України жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях. Що ж для кожного з нас Україно?

Діти:

  • це дім;

  • земля, де ми живемо;

  • матуся;

  • наша родина.

Вчитель: Земля моя рідна - це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій. Тут ви робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут вам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ви усвідомили самих себе. Тут ви навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль. Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.

Пісня К.Бужинська «Як у нас на Україні», кліп



Вродлива і юна, як чиста весна.

Дай людям напитись з живої криниці,

Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!


    1. учень. Моя Україно! Сади забуяли,

В озерах пливуть голубі небеса.

Печаль і тривога у серці зів'яли,

Квітує навколо чарівна краса.


    1. учень. Як гарно вдихати повітря духмяне,

Дивитись на стиглі, квітучі поля,

І знати, що ти, моя ненько кохана,

Уже незалежна і вільна земля.


    1. учень. Моя Україно! Ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів,

І мова твоя, солов'їна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.


    1. учень. Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки!

Вчитель:. Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в'язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

Україна - країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.

Пісня О.Білозір «Україночка», слайд шоу.

Вчитель: Ми не завжди пам'ятаємо про те, яке багатство є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Бо ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу.


      1. учень: Неначе юна зоря світанкова,

Ти лісами, степами ідеш.

Українська чарівная мово,

Ти у серці народу живеш.


      1. учень: Мелодійна моя, промениста,

Як земля , твій багатий словник.

Українськая мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік.


      1. учень: Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя, пелюсткова,

Ти у серці народу живеш!


      1. учень: Не посмій забути маминої мови.

Нею квітне поле і гудуть діброви.

Можеш призабути запах рути-м'яти,

Але рідну мову мусиш пам'ятати.


      1. учень. Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина –

Щебече соловейко на весь світ.


      1. учень. Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна -

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

7 учень. Моя земля - це гори темнолиці

Навчили мови рідної мене

І підняли мене, немовби птицю,

Під склепіння неба тихе і ясне.



  1. учень. Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

Вчитель: Яка велика віра у нашу країну, наш народ. Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення - зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.


        1. учень: Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені, малому, крила,

Бо як же не любить мені тебе!


        1. учень: Люблю тебе я мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на відмінно,

Щоб мною ти пишатися могла.

З учень: Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все - усе, що є в моїм краю !

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!



Вчитель: Усі ми хочемо бачити свою країну заможною, процвітаючою, але для цього треба багато праці вкладати в її розвиток. Тільки той, хто буде щоденно по краплинці віддавати свою душу, свої сили на благо рідної землі, допоможе її зростанню. Адже добробут кожного з нас залежить від добробуту нашої держави. А що ви можете зробити для своєї країни вже зараз? (вчитися)

А скажіть, коли ви почали здобувати знання? (Відповідь учнів.)

Ні, не з першого класу, а значно раніше, з перших кроків свого життя. Слухаючи мамину колискову чи бабусину казку, ви вже вчилися. У перший клас ви прийшли, уже маючи великий запас слів, уміючи складати з них речення, спілкуватися, висловлювати думки. Це велика і непроста наука і, засвоївши її, ви тим самим довели свої здібності до навчання.

Навчаючись, людина розвивається. І за свій шкільний вік не тільки здобуває певну кількість знань, а й досягає того рівня розвитку, коли вона вже здатна аналізувати, зіставляти, узагальнювати, давати оцінку тому, що її оточує, що вона чує або читає.

Ви вже давно зрозуміли, що навчання — це праця, і праця нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі. Ті діти, які не мають сили волі, натрапивши на труднощі, не можуть мобілізувати себе на їх подолання, вони втрачають віру в себе, гірше вчаться і, звичайно, мають гірші результати. Але почувати себе слабшим, менше здібним — неприємно. Це вражає гордість, самолюбство. І часто такий учень свої переживання прикриває вдаваною байдужістю, мовляв, а я й не прагну бути передовиком. Великим ворогом людини є лінощі, що вважаються одним із головних гріхів. Піддавшись їм, людина вже сама себе карає. Хто змарнував час через лінощі, уже обікрав себе: він уже не стане таким, яким міг би бути при наполегливій праці.

Деякі учні працюють епізодично: вивчають один-два твори чи параграфи, навіть отримають високу оцінку і на деякий час перестають вчитися, а в знаннях — прогалина. Уявіть собі ланцюг, з якого вирвали кільце або й кілька кілець у різних місцях. Чи зможемо ми ним щось зв'язати? Що вартує такий ланцюг, навіть якщо окремі ланки його досить міцні?

Який висновок? Щоб праця була результативною, потрібно трудитися систематично, робити все вчасно та якісно. А в науці все взаємопов'язане і, навчаючись уривками, час від часу, не здобудеш високих знань ані хороших навиків.

Не сприймайте працю як важку повинність, а пам'ятайте, що навчання принесе вам радість пізнання, відкриття невідомого і підніме вас на вищий рівень розумової культури.



Гра

Хто назве найбільше народних прислів'їв, приказок та афоризмів, які спонукають до навчання і засуджують неуцтво.

Без науки — як без очей. Вік живи, вік учись.

Вчена людина — видюща і на все тямуща.

Вчитися ніколи не пізно.

Де більше науки, там менше муки.

Здобудеш освіту -— побачиш більше світу.

Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне.

Книга вчить, як на світі жить.

Знання в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Дай синові розум, а не багатство.

Вчений іде, а неук слідом спотикається.

Розумний хвалить інших, дурень — себе.

Як нема в голові, то й на базарі не купиш.

Вчитель: "Учення — світло, а невчення — пітьма", — мовить народна мудрість. А те, що ви маєте можливість навчатися, а значить, розвиватися, удосконалюватись як особистість, — велике благо. Тільки, маючи його, ми часто цього недооцінюємо. Були ж такі часи, коли дитині з простої сім'ї була закрита дорога до науки. Така доля була у мільйонів дітей селян і міської бідноти.

"Знання робить життя красним", — стверджує народна мудрість. Отож, маючи це велике благо — можливість учитися. Цінуйте й використовуйте його повною мірою. Долайте в собі лінощі, нерішучість, невпевненість, гартуйте волю, працюйте наполегливо — і ви досягнете результатів, які подарують вам радість.

Україні потрібні розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені й віддані рідній державі політики, справедливі судді, учені та спеціалісти, здатні творити і впроваджувати високі технології у виробництво. Освіта молоді недешево обходиться державі, яка крізь століття неволі, жертв і страждань прийшла до своєї незалежності бідною та пограбованою. Яким буде сьогоднішнє молоде покоління, такою буде й майбутня доля України.

Отож, з цього випливає, що навчання — це ще й обов'язок перед державою. Усі ви — діти своїх батьків і діти України, її майбутні громадяни, трудівники й господарі. Вам належить у недалекому майбутньому забезпечувати її процвітання, її міжнародний авторитет. Щоб виконати цю роль, вам потрібна висока освіченість, уміння працювати на сучасному рівні, загальна культура. А все це можна здобути лише наполегливим, сумлінним навчанням. Отже, вчитися — це не лише ваша особиста справа, а й обов'язок перед батьками, перед усім народом, перед Україною.



Формулюємо з учнями Правила українського вихованця

(скласти зі слів, кріпимо на дошку)

Наприклад:



  • Бути свідомим громадянином України, гордим, що ти українець.

  • Поважай і люби свій народ, свою землю, історію та культуру.

  • Дорожи честю української символіки.

  • Шануй пам'ять предків і тих, хто впав у боротьбі за волю України.

  • Виховуй себе ввічливим, культурним, грамотним і сильним.

  • Підтримуй українські звичаї і традиції своєю участю у них.

  • Гідно поводь себе у громадських містах, на вулиці, не забувай, що ти представник української нації.

  • Поважай культуру, звичаї і мову інших народів.

  • Будь впевнений: мати і Україна - то найсвятіші слова.

Учень: Горнусь до тебе. Україно,

Як син до матері, горнусь.

За тебе рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І сили свої віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла Вкраїна наша і не вмре!».

Пісня-караоке «Ти моя Україна»

Нас розкидує життя по всьому світі,

Але всі ми України рідні діти.

І коли вже ностальгія душу крає,

Мені пам'ять Україну повертає.

Україно, прихилюся я до тебе,

Помолюся за твоє безкрайнє небо.

Твоя мова калинова, солов'їна

Зігріває моє серце Україна... Україна!



Приспів:

Ти моя Україна, і до тебе я лину.

Бо моє тут коріння, бо моє тут ім'я.

Ти моя Україна, я для тебе дитина.

Я для тебе дитина, я частинка твоя.

2 куплет

Ти мене поклич і я тебе почую,

Твої болі, твої радощі відчую.

Повертатися до тебе буду знову,

Бо в житті моєму ти не випадково...

Україна!


Приспів

Ти моя Україна, і до тебе я лину.

Бо моє тут коріння, бо моє тут ім'я.

Ти моя Україна, я для тебе дитина.

Я для тебе дитина, я частинка твоя.
Список рекомендованої літератури

1. Акт проголошення незалежності України // Позакласний час. – 2005. –


№ 13-14. - С. 44-49.

2. Богомолова Ю. Наш шлях: Сценарій // Позакласний час. - 2003. - № 15-16. - С. 7-8.

3. Бузуляк Г.В. Любіть Україну!: Сценарій. // Позакласний час. - 2003. -
№ 15-16. - С. 3-6.

4. Гавриш О. Молитва за Україну: Сценарій //Українська культура. - 2003. - № 7. - С. 37

5. Гороховська Н. Державні символи України: Сценарій // Шкільний світ. - 2005. - № 35. - С. 22-24.

6. До Дня незалежності України: Сценарій // Позакласний час. - 2006. - № 11-12. - С. 11-12.

7. Кобаль В.І. Вірю я // Новини Закарпаття. - 2000. - 22 серпня. - С. 5.

8. Ковальчук П. Державні символи України // Позакласний час. - 2005. -


№ 13-14. - С. 39-40.

9. Лемешенко Н.В. Україно моя, моя люба Вкраїно!.. // Позакласний час. - 2004. - № 13-14. - С. 1-5.

10. Лень О. Тепло своїх долонь і сердець ми віддаємо тобі, Україно!: Сценарій // Зарубіжна література. - 2004. - № 32. - С. 20-21.

11. Луків М. Величальна Україна: Пісня // Українська культура. - 2000. -


№ 9-10. - С.36.

12. Милів Н. Не вмер твій дух живий... // Жива вода. - 2000. - № 8. - С. 1.

13. Никитюк А.О. Україна – незалежна демократична правова держава: Сценарій // Позакласний час. - 2004. - № 13-14. - С. 6-7.

14. Пікул Г. Вічно живи Україно!: Сценарій // Позакласний час. - 2005. -


№ 15-16. - С. 1-2.

15. Рудь Н.І. Я громадянин України: Сценарій // Позакласний час. - 2003. - № 24. - С. 1-3.



16. Черінь Вірте в державу! // Жива вода. - 2000. - № 8. - С. 1.

17. Чорнодольська Г. Свою Батьківщину любіть // Позакласний час. - 2005. - № 13-14. - С. 41-43.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка