«Україно!Ти для мене диво!»



Скачати 107.55 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір107.55 Kb.
Позакласне читання

4 клас
Тема: «Україно!Ти для мене – диво!»

(за творчістю В.Симоненка)
Мета: доповнити і розширити знання учнів про життя і творчість

творчість поета – земляка В. Симоненка; розвивати читацькі

навички; пробуджувати інтерес до видатних діячів української

літератури; виховувати гордість за свій народ.

Ключові компетентності: загальнокультурна; громадянська.

Обладнання: портрет В.Симоненка, книги поета; слайди;

тексти віршів; на дошці – цитати з творів, запис пісні.

Хід уроку:

I.Організація класу.

II.Актуалізація опорних знань.

1.Звучить пісня «Виростеш ти, сину» муз. А.Пашкевича

- На вірші якого поета написана пісня?

- Хто такий В.Симоненко?

- Головна думка пісні?

- Сьогодні ми ближче познайомимось з біографією і творчістю

В.Симоненка.

III.Ознайомлення з біографією поета.

1.Слово учителя: В.Симоненко став для нас легендою. Він увійшов у

літературу як патріот свого народу. Його твори живуть і шануються

людьми як взірець духовної культури.

Творчість Симоненка самобутня, духовна, мудра, прониклива і правдива.

В ній – справжня синівська любов до рідної землі.

2.Учень: Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р.в селі

Бієвцях Лубенського району Полтавської області. Як і всі діти повоєнного

часу, зазнав нестатків. Мав працьовиту, добру матусю і мудрого діда.

Навчався у школі, потім - на факультеті журналістики Київського

державного університету ім. Т. Шевченка.

Працював у нашому місті Черкасах, у видавництві газети « Молодь

Черкащини», журналістом, завідуючим відділом. Через це ми вважаємо

поета В.Симоненка своїм земляком.

Помер Симоненко 14 грудня 1963 року у віці 28 років. Мати Василя

Пережила його на 35 років, померла і похована теж у Черкасах.

У Василя Симоненка залишився син Олесь, а згодом – внучка Мирослава.

3.Учитель: Дніпропетровський поет Анатолій Кравченко – Русів

так написав про смерть поета:

28 – це дуже мало,

28 – це наче й не жив.

І поклали поета у хмари,

І до хмари немає стежин.

І за ці 28 – поезії, казки, новели, статті. Досконалість, ніжність, краса,

вишуканість мови – це риси його письменницького стилю, які роблять

Симоненка близьким і зрозумілим кожному з нас.

Про що думав, про що писав, чим жив поет? Відповіді на ці питання можуть дати його твори. Перш ніж познайомити з його віршами, необхідно виділити основні теми його творчості:

I.Україно! Ти для мене- диво!» - тема України, рідної землі.

Сюди можна віднести поезії: «Грудочка землі», «Ні, не вмерла Україна»,

«Земле рідна..», «Україні», «Україно, п᾽ю твої зіниці», «О земле з переораним чолом», «Спасибі» та ін.

а) Читання дітиною вірша «Україно, ти для мене – диво!»

б) Читання учителем вірша «Грудочка землі».

1.Робота над віршем «Грудочка землі»,

а) Бесіда:

- яким настроєм пройнята поезія?

- на які частини можна її поділити?

- знайти описи природи.

- усне словесне малювання.

- дібрати синоніми до слів: Вітчизна, труд, величаво, ходити.

б) Робота в групах:

I II


Поставити паузи у двох перших Поставити логічні наголоси

строфах. у двох перших строфах.

2.Читання посереднім учнем:


  • Які помилки?

  • Чи правильна інтонація?

  • Чи правильно витримані паузи?

3.Хорове читання:

- що сказано про пісні?

- яке значення вони мали для поета?

- яким постає поет перед нами у цьому вірші?



II. «Ми чуємо тебе, Кобзарю!»

1.Слово учителя: Друзі, колеги називали Симоненка спадкоємцем великого

Кобзаря. Обидва вони – сільські діти, обидва генетично успадкували дух

козацької вольниці, чесність, прагнення справедливості. За будь-якого

суспільно-політичного ладу, де панує байдужість, бездушність, свавілля,

тупість, бездарність, де відсутні людяність і патріотизм - однаково

чесний поет не може мовчати.

2.Читання учителем вірша «Крізь століття».

Проведемо деякі паралелі між манерою письма поета і його великого

попередника Тараса Шевченка:

Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..


Із Симоненкового:

І люди йшли байдуже, мов лелеки,

Із косами дідівськими на лан,

В полукіпках лишали чорні глеки

І, зуби стиснувши, «виконували план».

Так перекликаються слова обох поетів через десятиліття.



III. «Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе...» -

тема хліба.

І як кожна чесна людина, небайдужа до рідної землі, писав про хліб.


  1. Слово учителя: До цієї теми ми можемо віднести поезії «Перший»,

«Жорна», «Є тисячі доріг...»

  1. Хорове читання вірша «Перший» на слайді.(Проект «Хлібові вклонімося)

IY. «Моя мова» - тема рідної мови.

1.Слово учителя: В 60-ті роки минулого століття українці включилися у

боротьбу за свою незалежність. Ця боротьба велася, в першу чергу, за

відродження рідної мови, національної культури, літератури, які були

зневажені на той час в Радянському Союзі.

2.Читання дитиною напам᾽ять вірша «Моя мова»

- що, на думку поета, злилося в мові?

- що дає людині його рідна мова?

3.Фізкультхвилинка

Y. «Вклонися їй» - тема матері.

1.Слово учителя: матір свою Василь Симоненко дуже любив. Саме від неї

навчився любити, відчувати душею, не бути байдужим до своєї землі. Тема

материнства звучить у таких його творах: « Вклонися їй», « Матері»,

«Одинока матір», «Лебеді материнства»

2.Читання дитиною напам'ять вірша про матір.

3.Слайд із фото матері.

YI. «Люди – прекрасні» - тема людини.«Люди – прекрасні», «Баба Онися», «Мандрівник», «Ти знаєш, що ти людина?», «Дід умер», «Косар», «Ми усі по характеру різні». 1.Читання дітьми напам'ять віршів: «Люди – прекрасні», «Ти знаєш, що ти -

людина?


IY.Закріплення знань.

1.Знову звучить пісня «Лебеді материнства»

2.Бесіда:

- Як ви думаєте, чому серед багатьох рядків поета саме ці були вибрані

для теми уроку і чому саме ця пісня розпочинала і завершувала урок?

( Тому, що саме в цих рядках звучить найголовніша тема в житті

поета і кожної людини – тема любові до своєї Батьківщини)

3.Хорове читання вірша.

- в яких рядках висловлена головна думка?

- які слова поета – громадянина звернені до кожної людини?

Y.Підсумок уроку. 1.Слово учителя: місто Черкаси стали для поета колискою його таланту.

Нині в самому центрі міста є вулиця, названа його іменем.

На будинку по бульвару Шевченка 345, де жив поет, встановлено

меморіальну дошку. В редакції газети «Черкаський край», де він

працював, в одній з кімнат відкрито його музей. На кладовищі, де його

поховано, встановлено пам᾽ятник, на якому вибито дати його

народження і смерті: 1935 – 1963р., і знамениті слова:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В.Симоненко

YI.Домашнє завдання: Вивчити напам᾽ять вірш «Грудочка землі»


Додатки:

  1. «Крізь століття»

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Лягли шляхи нові, широкі й вольні,

Степи, озера й ріки ожили.

Немає тих доріг, що гнали люд у штольні,

Що кріпаків на панщину вели.


Немає тих доріг, де закипілась мука,

Де відчай і журба ходили, мов брати,-

Нові шляхи кладуть твої онуки,

Нове життя прийшло у їх хати.

І бачиш ти із канівського схилу,

Як новий день над світом устає,

Як сивий Дніпр свою могутню силу

По жилах дротяних народу віддає.


Як береже твої, Тарасе, заповіти

Сім᾽я народів, вільна і нова,

І як, любов᾽ю партії зігріта,

Розквітла Україна трудова.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.



  1. «Матері»

В хаті сонячній промінь косо

На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.


Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила,

В очах юності видно слід.


Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.


Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти, уміть.

1955р.


  1. «Грудочка землі»

Ще в дитинстві я ходив у трави,

В гомінливі, трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинках ранньої роси.


Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.


В них дзвеніло щастя непочате,

Радість невимовна і жива,

Коли їх виводили дівчата,

Як ішли у поле на жнива.


Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона одна на цілий світ...


...З нею я ділити завжди буду

Радощі, турботи і жалі,

Бо у мене стукотить у грудях

Грудочка любимої землі.

1957р.


  1. «Перший».

Першим був не Господь

І не геній,

Першим був –

простий чоловік.

Він ходив

по землі зеленій

і, між іншим,

Хлібину спік.

І не зміг

заробить монумента

цей наївний франк

чи дуліб,

бо не зміг він

знайти момента,

щоб узяти патент

на хліб.


Постаріла вже

мудрість Божа,

розтрощив її

грізний час.

Хлібом

геній живиться кожен,



щоби розум його не погас.

Та нехай над землею година

чи негода лютує і рве,-

вічна мудрість простої людини

в паляниці звичайній живе.

1961 р.



  1. «Ти знаєш, що ти - людина?»

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

1962 р.



  1. «Моя мова»

Все в тобі з᾽єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній!

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.


Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.


І тобі рости й не в᾽януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.

1962 р.


  1. «Люди – прекрасні...»

Люди – прекрасні.

Земля, - мов казка.

Загруз я по серце

У землю в᾽язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити

І жить!


Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказали

Про нас грядущі:



  • Їх на землі не було...

1963 р.


  1. Україно, п᾽ю твої зіниці

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене – диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.


Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю –

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!...


Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова..

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.


Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи – все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

1961 р.


  1. «Лебеді материнства»

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.


Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима...


...Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги...


...Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.


Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.


За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.


І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,


Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.


Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.



1962 р.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка