Українська література 60-х рр. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й соціальне



Скачати 94.31 Kb.
Дата конвертації26.03.2016
Розмір94.31 Kb.
Конспект уроку

Тема: Українська література 60-х рр. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й соціальне.

Мета: ознайомити учнів із розвитком української літератури в 60-х рр..ХХст., із «закулісним» розвитком модернізму; творчістю офіційно реабілітованих, забутих і репресованих письменників та тих, кого було репресовано на початку 70-х рр.. і піддано несправедливій критиці, дати уявлення про явище «шістдесятництва» і пробудження національної свідомості в суспільстві; удосконалити вміння користуватися довідковою інформацією; показати, яку роль відіграли митці та їхня творчість в українській літературі, в історії країни; виховувати вміння з'ясовувати зв'язок світогляду із творчістю, розвивати художнє творче мислення, виховувати патріотичні почуття та інтерес до творчості письменників.

Тип уроку: комбінований з використанням мультимедійних технологій.

Теорія літератури: постмодернізм, соцреалізм, модернізм (повторення)

Форма та методи проведення уроку: конференція, бесіда, аналіз літературного процесу 60-90х. років ХХст., випереджальне навчання
І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Бесіда

- Дайте визначення модернізму.

- Коли починається розвиток модернізму в українській літературі?

- Назвіть перших українських модерністів.

2. Словникова робота.

- Сьогодні ми проведемо невеличку конференцію.

Конференція – збори, нарада представлення держав, наукових організацій для обговорення певних питань.

Опонент – противник у політиці, суперечці, той, хто заперечує.

Рецензент – людина, яка дає критичний відгук.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя. Наш урок присвячений огляду найцікавішої та найскладнішої епохи, представників якої ми будемо вивчати до кінця року, історичних умов, що сприяли цьому розвитку, «шістдесятництва» як явища культурологічного й соціального.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  • Давайте подумаємо, кого з письменників ми могли б реабілітувати?

  • А сьогодні ми будемо говорити про ціле покоління наших співвітчизників, які здивували світ своєю силою духу, волі, інтелекту.

  • Вслухайтесь у ці поетичні рядки.

Як він ішов!

Струменіла дорога,

Далеч у жадібні очі текла.

Не просто ступали –

Співали ноги,

І тиша музику берегла.

Як він ішов!

Зачарований світом,

Натхненно і мудро творив ходу –

Так нові планети грядуть на орбіти

З шаленою радістю на виду!

З шаленим щастям і сміхом гарячим,

З гімном вулканним без музики й слів!

Як він ішов!

І ніхто не бачив,

І ніхто від краси не зомлів.

В землю полускану втюпився кожен,

Очі в пилюці бездумно волік…

Раптом – 

Шепіт поміж перехожих:

- Що там?

- Спіткнувсь чоловік…

Одні співчували йому убого,

Інші не втримались докорять:

- Треба дивитись ото під ноги,

Так можна голову потерять…

Трохи в футбола пограли словами,

Обсмакували чужу біду.

А він знову йшов.І дивився прямо.

І зновуНатхненно творив ходу!
Вірш «Перехожий» Василь Симоненко присвятив Ліні Костенко.

  • Як ви гадаєте, про що ця поезія? Слово «перехожий» вжито в прямому значенні? Який це художній засіб?

Так, незважаючи ні на бездумні погляди, ні заздрість, ні ворожість, маестро дороги вже вирівнявся і знову «натхненно творив ходу».

Цей вірш постає як символічна притча, яка є духовним портретом покоління Василя Симоненка і Ліни Костенко, згодом пойменованого шістдесятниками.

– З якими думками підійшла письменницька «еліта» до періоду 60рр?

– Які суспільно-політичні зміни відбулися в Україні в 60-х рр. ХХст.?



В Україну увірвалася зграя молодих талантів, які здійснили справжню революцію в найрізноманітніших мистецьких сферах: у літературі, кіно, малярстві... Ця хвиля творчої свободи явила Україні й світові плеяду митців, імена яких на той час були незнайомими й новими, а тепер є славою і гордістю нації. Саме їх стали називати шістдесятниками. Хоча, на думку Максима Рильського, охрестили так це гроно обдарувань дещо поспішно й невдало, та термін «шістдесятники» так і залишився в історії.

  • Що ж таке «шістдесятництво»? (по ходу розмови учні занотовують визначення в робочі конспекти).

Здивоване й мало не шоковане суспільство, відвикле від зухвалих новацій як вияву природної зміни поколінь, одначе, відразу збагнуло: з’явилася нова генерація творців, які прагнуть сказати власне, оригінальне слово — як виявилося згодом – не лише в мистецтві, але й у суспільному житті. Та реакція на свідоме новаторство двадцятип’ятирічних «порушників супокою» була різною. Діапазон оцінок їх дебютних публікацій — від захопленого схвалення до категоричного осуду. Щойно читацька публіка трохи отямилася від перших вражень, розгорілися дискусії на вічні теми: батьки і діти, традиції чи новаторство. На М. Вінграновського, В. Коротича та особливо І. Драча посипався град звинувачень у навмисній незрозумілості, затуманеності поетичного мислення, силуваній оригінальності… Та в цій запальній полеміці пролунали й інші голоси — на захист новаторів 60-х стали посивілі новатори 20-х: П. Тичина й М. Рильський, трохи молодший від них А. Малишко… 

  • Тепер давайте спробуємо разом заповнити табличку у ваших конспектах.

В осерді цього руху були такі митці: поети (Д. Павличко, Л. Костенко, В.Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич, Б. Олійник, В. Стус, І.Калинець); прозаїки (Григір Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, В.Щевчук, Р.Іваничук, Н. Бічуя); майстри художнього перекладу (зі старших – М. Лукаш, Г.Кочур, з молодших – А. Перепадя й А. Содомора); літературні критики (І.Світличний, І, Дзюба, Є. Сверстюк, М. Коцюбинська); малярі та графіки (О.Заливаха, А. Горська, B. Зарецький, Г. Севрук, Л. Семикіна, В. Кушнір, Г.Якутович, І. Остафійчук, І. Марчук); кіномитці й театральні діячі (режисери C.Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика, Л. Танюк, актор І. Миколайчук); композитори (В. Сильвестров, Л. Грабовський, Л. Дичко, М. Скорик, В. Івасюк); публіцисти та правозахисники (В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, В. Марченко, В.Мороз, О. Тихий, Ю. Литвин, М. Осадчий, Михайло та Богдан Горині, М.Зваричевська) та багато інших. 

  • Який офіційно дозволений метод існував в українській літературі до 60-х рр..?

  • Які зміни здійснили «шістдесятники» у розвитку культури України?

Спочатку, як свідчить літературознавець Олексій Зарецький, шістдесятники «здебільшого... були лояльні радянські громадяни, які мали, як на порівняно молодих, досить високий соціальний статус — члени творчих спілок, аспіранти, науковці, їхні твори виставлялися та друкувались».

Але зіткнення шістдесятників з системою було неминучим.



  • Як ви гадаєте, чому?

Назрівав відкритий конфлікт із режимом. Пророчо висловився Д. Павличко у вірші «Коли умер кривавий Торквемада...»: «...Здох тиран, але стоїть тюрма!». Ці рядки стали пророцтвом-пересторогою, адже хрущовський постсталінізм не був цілковитим запереченням сталінізму. Тоталітарний режим зовні лібералізувався, але не розпрощався з тоталітарними методами. Уже в жовтні 1964 р. зняли Хрущова на його місце прийшов

Л. Брежнєв. А в серпні-вересні 1965 р. Україною прокотилася хвиля політичних арештів. Серед тих, хто потрапив за грати, переважно були шістдесятники.

– Чим, на вашу думку, шістдесятники так «лякали» тогочасну владу?

4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» І. Дзюба виступив із заявою-протестом проти арештів української інтелігенції. Його підтримали В. Чорновіл, В. Стус, який, незважаючи на крики в залі, голосно вигукнув: «Хто проти тиранії, встаньте!». Відважні піднялися. Решта залишилися сидіти. Усі відчували: настав час вибору. Або відстоювати свої позиції «до кінця», або «пристосуватись» до нових умов життя, або «демонстративно» замовчати. Саме перед таким вибором постали шістдесятники. Їхня юність закінчилася разом з першими арештами. Розпочалася жорстока боротьба комуністичного режиму з інтелігентами-гуманістами, яких зазвичай проголошували «буржуазними націоналістами».

Головних варіантів виходу з цієї кризової, «межової» (у термінології екзистенціалістів) ситуації було всього три:

- дисидентство (від лат. dissidens незгодний) — активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, цілковите неприйняття його псевдоідеалів і псевдоцінностей, опозиційна громадська діяльність — геройська самоофіра приречених на страту, свідомих своєї приреченості (В. Стус, І. Світличний, А. Горська...); 

- «внутрішня еміграція» – самоізоляція у власному внутрішньому світі, втеча в мовчання (Л. Костенко, В. Шевчук, М. Коцюбинська...); 

- конформізм (від лат. conformis – подібний, відповідний) – намагання ціною моральних та ідейних поступок врятувати власне життя й кар'єру; пасивне сприйняття нав'язуваної ідеології, підпорядкування «правилам гри» тоталітаризму заради фізичного виживання (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич...) 



  • Поміркуємо, який вибір зробив кожен із них.

– Чому покоління шістдесятників з'явилося саме в цей час?

Тож, давайте з вами разом визначимо засади шістдесятництва.

Культурно-історичними витоками шістдесятництва були: 

- світова культура (особливо модернові література та малярство XX століття); 

- українська література (як класична, так і доби Розстріляного Відродження); 

- народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво). 

Серед світоглядних засад шістдесятників слід виділити:

- лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи особистості, нації, свободи духу); 

- гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості – центру Всесвіту); 

- духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника); 

- духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості);

- моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила людських вчинків);

- космізм (усвідомлення «планетарної причетності» людини як частинки Всесвіту до космічних процесів);

- активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу) і національна самосвідомість, сакральне сприйняття рідної мови та історичної пам'яті як оберегів нації;

- культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної культуротворчості).

До естетичних засад можна віднести:

- критику інакшістю — заперечення соцреалізму власною творчістю;

- естетичну незалежність, відстоювання свободи митця;

- єдність традицій (національних і світових) та новаторства;

- індивідуалізацію (посилення особистісного начала);- інтелектуалізм,

естетизм, елітарність. 

Поезія – це відображення світогляду митців. А яка вона – поезія «шістдесятників?»

Перед тим, як ми почнемо знайомство з поетичними творами шістдесятників, пропоную вам урок високої поезії від видатного українського актора, суспільного діяча Богдана Ступки.

Виразне читання, аналіз, асоціативний малюнок.


V. Систематизація та узагальнення вивченого матеріалу

«Мозковий штурм»

Визначте роль літератури 60-90-хрр. у загальному розвитку української та світової літератури.


VІ. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

Підготуватися до рольової гри «Інтерв’ю з письменником» - підготувати запитання до «поета», роль якого виконуватимуть декілька учнів.

Індивідуальне завдання: підготуватися (2-3 учні) до ролі поета В. Симоненка.


VІІ. Підбиття підсумків уроку

1.Рефлексія

Яка інформація вам зовсім невідома?

Про що ви вже знали?

Який читець сподобався вам найбільше?



Давайте ще раз подивимось на обличчя митців-новаторів, які закарбувалися в пам’яті українців як шістдесятники.

2. Попереднє оцінювання результатів роботи


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка