І. Мовленнєва лінія
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
| |
1. Аудіювання
Організація слухової уваги до українського мовлення.
|
Учень (учениця):
– зосереджено слухає мовлення вчителя і виявляє інтерес до сказаного;
| |
Сприймання на слух і розрізнення:
– рядів слів, спільних для російської та української мов, які відрізняються певними фонетичними ознаками: звуками ([рΛса] – [роса], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);
| -
розрізняє за фонетичними відмінностями та місцем наголосу слова російської й української мов;
| |
– розпізнавання знайомих і нових слів у реченні й невеликому тексті та встановлення їх значення з орієнтацією на зміст речень.
| -
розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;
-
| |
Сприймання на слух і розуміння:
– завдань та інструкцій учителя;
|
Сприймає на слух і розуміє:
– завдання й інструкції вчителя;
| | -
сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;
| -
слухає тексти різних жанрів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і розрізняє їх;
-
розуміє, про кого розповідається в тексті, що розповідається;
| | | -
виконує дії відповідно до інструкцій та правил гри;
| | -
прочитаних учителем або розказаних ним невеликих віршів, уривків з казок, оповідань;
-
розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту.
| -
відповідає на тестові запитання за змістом сприйнятого тексту;
-
запам’ятовує слова, невеликі вірші, скоромовки, загадки, сприйняті на слух, розрізняє їх, а також початок і кінець тексту, послідовність розвитку подій у ньому (що було спочатку і що – потім).
| |
2. Говоріння
1. Діалогічне мовлення
Учасники діалогу. Ситуації мовлення. Правила поведінки, ввічливість.
Формування умінь:
– відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;
|
Учень (учениця):
– знає правила поведінки, слова ввічливості;
– розуміє запитання і відповідає на них, сам ставить запитання;
| |
– відтворювати діалог;
|
– відтворює діалог казкових героїв, правильно інтонуючи його;
| | | -
уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;
| | -
вступати в діалог і підтримувати його;
| -
будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну лексику;
| | -
відповідати, що зображено на малюнку, ставити запитання за його змістом, вживаючи питальні слова (хто? що? де? коли? звідки? який (-а, -е)? що робить (-в, -ла)?);
| -
відповідає на запитання за змістом малюнка, самостійно формулює запитання;
| | | -
будує діалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;
| | -
запитувати, щоб одержати інформацію про: імена дітей, тата, мами, братика, сестрички; хто з ким дружить, хто в яку гру грається; де хто живе (на якій вулиці, у якому місті, селі); хто (що) який?, що робить?
| -
запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників, батьків, місце помешкання тощо;
| | -
запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);
-
привітати зі святом, днем народження;
| -
вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;
| | -
висловити згоду, відмову, незгоду;
| -
вміє висловити згоду–незгоду, відмову.
| |
2. Монологічне мовлення
Формування умінь:
– розповідати напам'ять скоромовки, вірші, загадувати загадки;
– розповідати за аналогією;
-
переказувати сприйняті на слух тексти (невеликі оповідання, казки чи їх уривки);
-
переповідати правила-інструкції до ігор та брати участь у них;
-
будувати зв’язні висловлювання (2–3 речення) на матеріалі малюнків до текстів та тем, які вивчалися;
-
розповідати з допомогою вчителя про себе і свою родину, улюблену іграшку, подругу, друга чи друзів тощо.
|
Учень (учениця):
– розповідає напам'ять вірші, скоромовки, загадує загадки;
-
розповідає за аналогією;
-
переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;
-
вміє переказати правила гри і бере участь у ній;
-
складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;
-
розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо.
|
ІІ. Мовна лінія (протягом року)
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
| |
1. Лексичні знання
Формування словникового запасу учнів у зв’язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (до 8 слів на кожному уроці).
Засвоєння міжтемної лексики:
-
вказівних слів (ось, це, ця, цей);
-
прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;
-
особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене́, до ме́не, ти, тебе́, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);
-
присвійних (мій, моя, моє, мої);
– питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить (-в, -ла)?);
– слів на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);
– кількості (багато, мало, кілька);
– часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року);
– ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);
– стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);
|
Учень (учениця):
-
засвоїв слова зазначеної тематики та міжтемні слова;
-
правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;
| |
– форми звертання до дітей і дорослих.
| | |
Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди1.
| -
знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;
| |
Розрізнення міжмовних омонімів (гóрод – горóд, место – місце – місто і под.).
| -
розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна);
| |
Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий – малий, багато – мало, довгий – короткий, швидко – повільно).
| -
засвоїв слова, близькі і протилежні за значенням;
| |
Засвоєння слів – назв держави, столиці, державних та народних символів. Засвоєння етнокультурознавчої лексики, народних виразів.
|
– засвоїв слова-назви держави, її столиці, української народної і державної символіки слова на позначення предметів побуту;
| |
2. Орфоепічні вміння
Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;
– дотримання наголосу;
|
Учень (учениця):
-
розуміє терміни, уживає їх під час відповідей;
– дотримується наголосу в словах української мови;
| | -
чітка вимова звуків [о], [а] незалежно від місця наголосу;
-
тверда вимова звука [ч];
-
м’яка вимова звука [ц'];
-
дзвінка (не оглушена) вимова дзвінких приголосних (крім [г] у деяких словах у кінці та середині слів);
-
вимова нескладового [ў] на місці букви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приголосними (на початку слова): автобус, сказав, вчитель;
– вимова фрикативного звука [г] у словах з цим звуком та закінченнях прикметників -ого (синього, білого);
| -
розрізняє звуки російської та української мов;
-
правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;
| | -
вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо);
-
в  имова африкатів [дж], [дз],[дз'].
| -
знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;
-
з  нає слова, у яких вимовляються африкати [дж], [дз],[дз'].
| |
3. Граматичні вміння
(практично)
|
Учень (учениця):
| |
Практичне вживання кличного відмінка під час звертання.
Уживання закінчень іменників ж. р. -ою, -ею (-єю),та прийменника з: з мамою, з бабусею;
-
закінчення -і іменників (на місці рос. -е): на вікні, на столі, на стіні.
| -
знає форми звертання до дітей і дорослих;
-
розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;
– відповідає на запитання хто? що? з ким? де?, правильно вживаючи граматичні форми слів – назв предметів;
| |
Спостереження за змінюванням голосних [о, е – і] та приголосних [г, к, х – з′, ц′, с′] в окремих найчастіше уживаних іменниках під час їх змінювання (стіл – на столі, рука – у руці, нога – на нозі, сторінка – на сторінці, дошка – на дошці [дос'ці]) і вживання таких слів під час побудови словосполучень (рана на нозі, крейда у руці);
| -
змінює голосні і приголосні у словах з чергуванням [о – е, і], [г, к, х – з´, ц´, с´] під час побудови словосполучень з ними;
| | -
закінчення іменників у множині -ах, -ях (М.в. з прийменником по): по дорогах, по стежках, по морях;
-
форма множини у таких слів: син – (мої) сини, брат – (мої) брати, дерево – (ті) дерева, двері – (до) дверей, над дверима, але: листя, колосся (одн.): жовте листя, золоте колосся, світле волосся (світлим волоссям);
| -
відповідає на запитання по (на) чому?, правильно вживає форми слів – назв предметів з -ах, -ях (замість рос. -ам, -ям);
– уміє правильно вживати форму множини та однини у зазначених словах;
| | -
середній рід слів – назв маленьких істот: ведмежа, собача, теля, порося;
-
граматичні форми: нема ведмежати, йду до телятка, але граюся з щеням;
| -
засвоїв слова на позначення назв маленьких істот, розуміє відмінність їх у роді (у рос. мові – чол. рід, в укр. – середній), правильно вживає їх у мовленні;
|
| -
родові закінчення прикметників -а, -я, -е, -є (ж. і с. р.): золота, синя; золоте, синє;
-
закінчення -ому (ч. і с. р.)
– закінчення -і прикметників (Н.в. мн.);
-
закінчення -ої, -ій, -ою у прикметниках жіночого роду;
| -
правильно вживає початкову форму слів – назв ознак ж. і с. роду;
-
вживає закінчення -ому (синьому);
-
уживає закінчення -і (мн.) білі, сині;
-
закінчення -ої, -ій, -ою у словах – назвах ознак ж. роду: білої, білій, білою, квіткою;
|
| -
форми особових займенників з прийменниками: я, менé, до мéне, без мéне, зі мною; ти, тебé, до тéбе, з тобою, без тéбе, у ньóго; а також присвійних (мій, мого, моє, мої);
|
– вживає особові займенники у різних формах, розповідаючи про себе або когось із своїх друзів, а також форми присвійних займенників
|
| -
вищий і найвищий ступінь деяких прикметників: гарний – кращий – найкращий, поганий – гірший – найгірший; добрий – добріший – найдобріший; високий – вищий, низький – нижчий, товстий – товщий;
|
– розповідаючи про когось, щось, вживає форми прикметників вищого і найвищого ступенів;
|
| -
дієслівні форми ІІІ ос. одн. -е, -є (пише, читає), -ить, -їть (ходить, біжить, стоїть);
-
дієслівні форми І ос. мн. -емо, -ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);
-
дієслівні форми ІІІ ос. мн. -уть, -ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять);
-
суфікс -в у дієсловах ч. р. минулого часу: пішов, сказав, взяв.
| |
ІІІ. Соціокультурна лінія
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
|
Україна – багатонаціональна держава. Українська мова – державна мова. Київ – столиця України.
Імена найвизначніших українських письменників (Т. Г. Шевченко).
Українські дитячі імена (Михайлик, Іванко, Галинка, Марійка). Форми звертання до дітей і дорослих (Михайлику, Галинко, Маріє Іванівно, Іване Петровичу).
Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі (учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, учень – продавець).
Українська народна культура: рушник, вишиванка, віночок. Народні рослинні символи: калина, верба.
Традиції і свята: свято Миколая, Василя (Новий рік), Різдво (колядки, щедрівки), Великдень, писанки
|
Учень (учениця):
-
знає, що Україна – незалежна держава, столиця України – Київ, що в Україні живе багато народів різних національностей, що українська мова є державною і вивчається у всіх школах;
-
знає, хто такий Шевченко Т. Г.
-
знає особливості українських дитячих імен і форми звертання до дітей і дорослих, вміє звернутися;
-
уміє встановлювати соціальні контакти (звернутися, вживаючи етикетну лексику, подякувати, вибачитися, спитати дозволу, запросити тощо);
-
знає українські обереги, рослинні символи, українські народні традиції і свята.
| |