Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою Літературне читання



Сторінка3/9
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

І. Мовленнєва лінія

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів



1. Аудіювання

Організація слухової уваги до українського мовлення.



Учень (учениця):

– зо­се­ре­дже­но слу­хає мо­в­лен­ня вчи­те­ля і виявляє інтерес до сказаного;





Сприймання на слух і розрізнення:

– рядів слів, спі­ль­них для ро­сій­сь­кої та укра­ї­н­сь­кої мов, які від­рі­з­ня­ють­ся пе­в­ни­ми фо­не­ти­ч­ни­ми озна­ка­ми: звуками ([рΛса] – [ро­са], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);



  • роз­рі­з­ня­є за фонетич­ними відмінностями та місцем наголосу сло­ва ро­сій­сь­кої й укра­ї­н­сь­кої мов;






– роз­пі­зна­ван­ня знайомих і но­вих слів у реченні й невеликому тексті та вста­но­в­лен­ня їх зна­чен­ня з орі­є­н­та­ці­єю на зміст речень.

  • розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;





Сприй­мання на слух і ро­зу­мін­ня:

– за­вдань та інструкцій учи­те­ля;



Сприймає на слух і розуміє:

– завдання й інструкції вчителя;





  • сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;




  • слу­ха­є те­к­с­ти рі­з­них жа­н­рів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і роз­рі­з­ня­є їх;

  • розуміє, про ко­го роз­по­ві­да­єть­ся в те­к­с­ті, що роз­по­ві­да­єть­ся;



  • правил гри;

  • ви­ко­ну­є дії від­по­ві­д­но до ін­стру­к­цій та правил гри;



  • про­чи­та­них учителем або роз­ка­за­них ним не­ве­ли­ких ві­р­шів, ури­в­ків з ка­зок, опо­ві­дань;

  • розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту.

  • від­по­ві­да­є на те­с­то­ві за­пи­тан­ня за змістом сприйнятого тексту;

  • за­па­м’я­то­ву­є слова, не­ве­ли­кі ві­р­ші, ско­ро­мо­в­ки, за­га­д­ки, сприй­ня­ті на слух, розрізняє їх, а також по­ча­ток і кі­нець те­к­с­ту, по­слі­до­в­ність роз­ви­т­ку по­дій у ньо­му (що бу­ло спо­ча­т­ку і що – по­тім).



2. Го­во­рін­ня

1. Діалогічне мовлення

Учасники діалогу. Ситуації мовлення. Правила поведінки, ввічливість.

Формування умінь:

– відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;




Учень (учениця):

– знає правила поведінки, слова ввічливості;

– розуміє запитання і відповідає на них, сам ставить запитання;




– відтворювати діалог;

– відтворює діалог казкових героїв, правильно інтонуючи його;



  • уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;



  • всту­па­ти в ді­а­лог і під­три­му­ва­ти йо­го;

  • будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну лексику;



  • від­по­ві­дати, що зо­бра­же­но на ма­лю­н­ку, ­ста­ви­ти за­пи­тан­ня за його змістом, вжи­ва­ю­чи пи­та­ль­ні сло­ва (хто? що? де? ко­ли? зві­д­ки? який (-а, -е)? що ро­бить (-в, -ла)?);

  • відповідає на запитання за змістом малюнка, самостійно формулює запитання;



  • будує діалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;



  • за­пи­тува­ти, щоб оде­р­жа­ти ін­фо­р­ма­цію про: іме­на ді­тей, та­та, ма­ми, бра­ти­ка, се­с­т­ри­ч­ки; хто з ким дру­жить, хто в яку гру гра­єть­ся; де хто жи­ве (на якій ву­ли­ці, у яко­му мі­с­ті, се­лі); хто (що) який?, що ро­бить?

  • запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників, батьків, місце помешкання тощо;



  • запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);

  • привітати зі святом, днем народження;

  • вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;



  • висловити згоду, відмову, незгоду;

  • вміє висловити згоду–незгоду, відмову.



2. Монологічне мовлення

Формування умінь:

– роз­по­ві­да­ти на­па­м'ять ско­ро­мо­в­ки, ві­р­ші, за­га­ду­ва­ти за­га­д­ки;

– розповідати за аналогією;



  • пе­ре­ка­зу­ва­ти сприй­ня­ті на слух те­к­с­ти (не­ве­ли­кі опо­ві­дан­ня, ка­з­ки чи їх ури­в­ки);

  • пе­ре­по­ві­да­ти правила-ін­стру­к­ції до ігор та бра­ти участь у них;

  • бу­ду­ва­ти зв’я­з­ні ви­сло­в­лю­ван­ня (2–3 ре­чен­ня) на ма­те­рі­а­лі ма­лю­н­ків до те­к­с­тів та тем, які ви­вча­ли­ся;

  • роз­по­ві­да­ти з допомогою вчителя про се­бе і свою ро­ди­ну, улю­б­ле­ну іг­ра­ш­ку, по­дру­гу, дру­га чи дру­зів то­що.

Учень (учениця):
– роз­по­ві­дає на­па­м'ять вірші, скоромовки, загадує загадки;

  • розповідає за аналогією;

  • переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;




  • вміє переказати правила гри і бере участь у ній;




  • складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;




  • розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо.

ІІ. Мовна лінія (протягом року)

Зміст навчального матеріалу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загально­освітньої підготовки учнів



1. Лексичні знання

Формування словникового запасу учнів у зв’язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (до 8 слів на кожному уроці).

Засвоєння міжтемної лексики:


  • вказівних слів (ось, це, ця, цей);

  • прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;

  • особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене́, до ме́не, ти, тебе́, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);

  • присвійних (мій, моя, моє, мої);

питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? коли? куди? де? що робить (-в, -ла)?);

слів на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);

кількості (багато, мало, кілька);

часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року);

ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);

стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);



Учень (учениця):

  • засвоїв слова зазначеної тематики та міжтемні слова;

  • правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;






– форми звертання до дітей і дорослих.



Засвоєння етикетної лексики (слів вітання й прощання, подяки і вибачення), словесних формул на вираження побажання, поздоровлення, запрошення, згоди/незгоди1.

  • знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;



Розрізнення міжмовних омонімів (гóрод – горóд, место – місце – місто і под.).

  • розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна);



Засвоєння найбільш уживаних слів близьких і протилежних за значенням (синонімів і антонімів: будинок, хата, дім; сміливий, хоробрий; великий – малий, багато – мало, довгий – короткий, швидко – повільно).

  • засвоїв слова, близькі і протилежні за значенням;



Засвоєння слів – назв держави, столиці, державних та народних символів. Засвоєння етнокультурознавчої лексики, народних виразів.

– засвоїв слова-назви держави, її столиці, української народної і державної символіки слова на позначення предметів побуту;



2. Орфоепічні вміння

Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки;

– дотримання наголосу;



Учень (учениця):

  • розуміє терміни, уживає їх під час відповідей;

– дотримується наголосу в словах української мови;



  • чі­т­ка ви­мо­ва зву­ків [о], [а] не­за­ле­ж­но від мі­с­ця на­го­ло­су;

  • тве­р­да ви­мо­ва зву­ка [ч];

  • м’я­ка ви­мо­ва зву­ка [ц'];

  • дзві­н­ка (не оглу­ше­на) ви­мо­ва дзві­н­ких при­го­ло­с­них (крім [г] у де­яких сло­вах у кі­н­ці та се­ре­ди­ні слів);

  • ви­мо­ва не­скла­до­во­го [ў] на мі­с­ці бу­к­ви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приго­ло­сними (на початку слова): ав­то­бус, ска­зав, вчитель;

ви­мо­ва фри­ка­ти­в­но­го зву­ка [г] у сло­вах з цим звуком та за­кін­чен­нях при­кме­т­ни­ків -ого (си­ньо­го, бі­ло­го);

  • розрізняє звуки російської та української мов;

  • правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;



  • вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо);

  • ви­мо­ва аф­ри­ка­тів [дж], [дз],[дз'].

  • знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;

  • знає слова, у яких вимовляються аф­ри­ка­ти [дж], [дз],[дз'].



3. Граматичні вміння

(практично)



Учень (учениця):



Практичне вживання кли­ч­ного відмінка під час зве­р­тан­ня.

Уживання за­кін­чен­ь іменників ж. р. -ою, -ею (-єю),та при­й­ме­н­ника з: з ма­мою, з ба­бу­сею;

  • за­кін­чен­ня іменників (на мі­с­ці рос. -е): на ві­к­ні, на сто­лі, на стіні.

  • знає форми звертання до дітей і дорослих;

  • розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;

відповідає на запитання хто? що? з ким? де?, правильно вживаючи граматичні форми слів – назв предметів;



Спостереження за змі­ню­ван­ням го­ло­сних [о, е – і] та при­го­ло­с­них [г, к, х – з′, ц′, с′] в окре­мих най­ча­с­ті­ше ужи­ва­них іменниках під час їх змінювання (стіл – на сто­лі, ру­ка – у ру­ці, но­га – на но­зі, сто­рі­н­ка – на сто­рі­н­ці, до­ш­ка – на до­ш­ці [до­с'ці]) і вживання таких слів під час побудови словосполучень (рана на нозі, крейда у руці);

  • змінює голосні і приголосні у словах з чергуванням [о – е, і], [г, к, х – з´, ц´, с´] під час побудови словосполучень з ними;



  • за­кін­чен­ня іменників у множині -ах, -ях (М.в. з при­й­ме­н­ни­ком по): по до­ро­гах, по сте­ж­ках, по мо­рях;

  • фо­р­ма мно­жи­ни у таких слів: син – (мої) си­ни, брат – (мої) бра­ти, де­ре­во – (ті) де­ре­ва, две­рі – (до) две­рей, над дверима, але: ли­с­тя, ко­лос­ся (одн.): жо­в­те ли­с­тя, зо­ло­те ко­лос­ся, світле волосся (світлим волоссям);

  • відповідає на запитання по (на) чому?, правильно вживає форми слів – назв предметів з -ах, -ях (замість рос. -ам, -ям);

– уміє правильно вживати форму множини та однини у зазначених словах;



  • се­ре­д­ній рід слів – на­зв ма­ле­нь­ких іс­тот: ве­д­ме­жа, со­ба­ча, те­ля, по­ро­ся;

  • граматичні форми: нема ведмежати, йду до телятка, але граюся з щеням;

  • засвоїв слова на позначення назв маленьких істот, розуміє відмінність їх у роді (у рос. мові – чол. рід, в укр. – середній), правильно вживає їх у мовленні;



  • родові за­кін­чен­ня при­кме­т­ни­ків -а, -я, -е, -є (ж. і с. р.): зо­ло­та, си­ня; зо­ло­те, си­нє;

  • закінчення -ому (ч. і с. р.)

закінчення -і прикметників (Н.в. мн.);

  • правильно вживає початкову форму слів – назв ознак ж. і с. роду;

  • вживає закінчення -ому (синьому);

  • уживає закінчення (мн.) білі, сині;

  • закінчення -ої, -ій, -ою у словах – назвах ознак ж. роду: білої, білій, білою, квіткою;




  • фо­р­ми осо­бо­вих за­йме­н­ни­ків з при­й­ме­н­­ни­ка­ми: я, менé, до мéне, без мéне, зі мною; ти, тебé, до тéбе, з то­бою, без тéбе, у ньóго; а та­кож при­свій­них (мій, мо­го, моє, мої);

– вживає особові займенники у різних формах, розповідаючи про себе або когось із своїх друзів, а також форми присвійних займенників




  • ви­щий і най­ви­щий сту­пінь де­яких при­кме­т­ни­ків: га­р­ний – кра­щий – най­кра­щий, по­га­ний – гі­р­ший – най­гі­р­ший; до­б­рий – до­б­рі­ший – най­до­б­рі­ший; ви­со­кий – ви­щий, ни­зь­кий – ни­ж­чий, тов­с­тий – то­в­щий;

– розповідаючи про когось, щось, вживає форми прикметників вищого і найвищого ступенів;



  • дієслівні форми ІІІ ос. одн. -е, -є (пише, читає), -ить, -їть (ходить, біжить, стоїть);

  • дієслівні форми І ос. мн. -емо, -ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);

  • дієслівні форми ІІІ ос. мн. ­­-уть, -ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять);

  • су­фікс у дієсло­вах ч. р. ми­ну­ло­го ча­су: пі­шов, ска­зав, взяв.

ІІІ. Соціокультурна лінія

Зміст навчального матеріалу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загально­освітньої підготовки учнів



Україна – багатонаціональна держава. Українська мова – державна мова. Київ – столиця України.

Імена найвизначніших українських письменників (Т. Г. Шевченко).

Українські дитячі імена (Михайлик, Іванко, Галинка, Марійка). Форми звертання до дітей і дорослих (Михайлику, Галинко, Маріє Іванівно, Іване Петровичу).

Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі (учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, учень – продавець).


Українська народна культура: рушник, вишиванка, віночок. Народні рослинні символи: калина, верба.

Традиції і свята: свято Миколая, Василя (Новий рік), Різдво (колядки, щедрівки), Великдень, писанки



Учень (учениця):

  • знає, що Україна – незалежна держава, столиця України – Київ, що в Україні живе багато народів різних національностей, що українська мова є державною і вивчається у всіх школах;

  • знає, хто такий Шевченко Т. Г.

  • знає особливості українських дитячих імен і форми звертання до дітей і дорослих, вміє звернутися;




  • уміє встановлювати соціальні контакти (звернутися, вживаючи етикетну лексику, подякувати, вибачитися, спитати дозволу, запросити тощо);

  • знає українські обереги, рослинні символи, українські народні традиції і свята.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка