Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою Літературне читання

Організація слухової уваги до українського мовлення.

– зо­се­ре­дже­но слу­хає мо­в­лен­ня вчи­те­ля і виявляє інтерес до сказаного;

– рядів слів, спі­ль­них для ро­сій­сь­кої та укра­ї­н­сь­кої мов, які від­рі­з­ня­ють­ся пе­в­ни­ми фо­не­ти­ч­ни­ми озна­ка­ми: звуками ([рΛса] – [ро­са], [ч'ай] – [чай]); місцем наголосу (доска - дошка, игрушка - іграшка);

• 
  роз­рі­з­ня­є за фонетич­ними відмінностями та місцем наголосу сло­ва ро­сій­сь­кої й укра­ї­н­сь­кої мов;
  

• 
  розпізнає знайомі та нові слова в реченні, невеликому тексті та встановлює їх значення з орієнтацію на зміст речення;
  
• 
  
  

– за­вдань та інструкцій учи­те­ля;

– завдання й інструкції вчителя;

• 
  сприйнятих на слух та розпізнавання скоромовок і загадок, віршів; оповідань і казок;
  

• 
  слу­ха­є те­к­с­ти рі­з­них жа­н­рів (вірші, скоромовки, загадки, оповідання, казки) і роз­рі­з­ня­є їх;
  
• 
  розуміє, про ко­го роз­по­ві­да­єть­ся в те­к­с­ті, що роз­по­ві­да­єть­ся;
  

• 
  правил гри;
  

• 
  ви­ко­ну­є дії від­по­ві­д­но до ін­стру­к­цій та правил гри;
  

• 
  про­чи­та­них учителем або роз­ка­за­них ним не­ве­ли­ких ві­р­шів, ури­в­ків з ка­зок, опо­ві­дань;
  
• 
  розвиток оперативної пам’яті: запам’ятовування рядка слів (5-6), 2-4-рядкових віршів, загадок, скоромовок, початку і кінця тексту.
  

• 
  від­по­ві­да­є на те­с­то­ві за­пи­тан­ня за змістом сприйнятого тексту;
  
• 
  за­па­м’я­то­ву­є слова, не­ве­ли­кі ві­р­ші, ско­ро­мо­в­ки, за­га­д­ки, сприй­ня­ті на слух, розрізняє їх, а також по­ча­ток і кі­нець те­к­с­ту, по­слі­до­в­ність роз­ви­т­ку по­дій у ньо­му (що бу­ло спо­ча­т­ку і що – по­тім).
  

Учасники діалогу. Ситуації мовлення. Правила поведінки, ввічливість.

Формування умінь:

– відповідати на запитання вчителя і самим ставити запитання;

– знає правила поведінки, слова ввічливості;

– розуміє запитання і відповідає на них, сам ставить запитання;

• 
  звертатися один до одного і до вчителя, уживаючи слова-звертання й етикетну лексику;
  

• 
  уживає слова-звертання й етикетну лексику під час діалогу;
  

• 
  всту­па­ти в ді­а­лог і під­три­му­ва­ти йо­го;
  

• 
  будує та підтримує діалог, який складається з 3-4 реплік, враховуючи етикетну лексику;
  

• 
  від­по­ві­дати, що зо­бра­же­но на ма­лю­н­ку, ­ста­ви­ти за­пи­тан­ня за його змістом, вжи­ва­ю­чи пи­та­ль­ні сло­ва (хто? що? де? ко­ли? зві­д­ки? який (-а, -е)? що ро­бить (-в, -ла)?);
  

• 
  відповідає на запитання за змістом малюнка, самостійно формулює запитання;
  

• 
  будувати діалог за змістом ситуа­тивного малюнка, уявною ситуацією;
  

• 
  будує діалог за змістом ситуації, зображеної на ситуативному малюнку;
  

• 
  за­пи­тува­ти, щоб оде­р­жа­ти ін­фо­р­ма­цію про: іме­на ді­тей, та­та, ма­ми, бра­ти­ка, се­с­т­ри­ч­ки; хто з ким дру­жить, хто в яку гру гра­єть­ся; де хто жи­ве (на якій ву­ли­ці, у яко­му мі­с­ті, се­лі); хто (що) який?, що ро­бить?
  

• 
  запитує українською мовою, щоб одержати інформацію про когось з однокласників, батьків, місце помешкання тощо;
  

• 
  запрошувати до гри (прогулянки, додому в гості);
  
• 
  привітати зі святом, днем народження;
  

• 
  вміє запросити, привітати, вживаючи етикетні слова та мовленнєві формули;
  

• 
  висловити згоду, відмову, незгоду;
  

• 
  вміє висловити згоду–незгоду, відмову.
  

Формування умінь:

– роз­по­ві­да­ти на­па­м'ять ско­ро­мо­в­ки, ві­р­ші, за­га­ду­ва­ти за­га­д­ки;

– розповідати за аналогією;

• 
  пе­ре­ка­зу­ва­ти сприй­ня­ті на слух те­к­с­ти (не­ве­ли­кі опо­ві­дан­ня, ка­з­ки чи їх ури­в­ки);
  
• 
  пе­ре­по­ві­да­ти правила-ін­стру­к­ції до ігор та бра­ти участь у них;
  
• 
  бу­ду­ва­ти зв’я­з­ні ви­сло­в­лю­ван­ня (2–3 ре­чен­ня) на ма­те­рі­а­лі ма­лю­н­ків до те­к­с­тів та тем, які ви­вча­ли­ся;
  
• 
  роз­по­ві­да­ти з допомогою вчителя про се­бе і свою ро­ди­ну, улю­б­ле­ну іг­ра­ш­ку, по­дру­гу, дру­га чи дру­зів то­що.
  

• 
  розповідає за аналогією;
  
• 
  переказує сприйнятий на слух невеликий текст чи уривок;
  

• 
  вміє переказати правила гри і бере участь у ній;
  

• 
  складає розповідь (3-4 речення) за змістом малюнка, спостереженнями;
  

• 
  розповідає про себе, свою родину, друга (подругу), іграшку, домашню тварину тощо.
  

Формування словникового запасу учнів у зв’язку із сферами та темами мовленнєвої діяльності (до 8 слів на кожному уроці).

Засвоєння міжтемної лексики:

• 
  вказівних слів (ось, це, ця, цей);
  
• 
  прийменників до, біля, під, над, з зі словами-назвами предметів і займенниками;
  
• 
  особових займенників та їх форм (без уживання термінів) (я, мене́, до ме́не, ти, тебе́, до тебе, він, його, до нього, вона, її, до неї, воно, ми, ви, вони, їх тощо);
  
• 
  присвійних (мій, моя, моє, мої);
  

– слів на позначення дії та місця дії (йти, бігти, читати, писати і под.; тут, там, скрізь);

– кількості (багато, мало, кілька);

– часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року);

– ознак предметів за кольором (червоний, білий), величиною (великий, малий), формою (круглий, довгий), смаком (солодкий, гіркий, смачний);

– стверджувальних та заперечних слів (так, ні, ніколи, згоден, незгоден і под.);

• 
  засвоїв слова зазначеної тематики та міжтемні слова;
  
• 
  правильно і доречно вживає їх у процесі мовлення;
  

• 
  знає форми звертання;
  

• 
  знає й використовує етикетну лексику й словесні формули;
  

• 
  розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами (без уживання терміна);
  

• 
  засвоїв слова, близькі і протилежні за значенням;
  

– дотримання наголосу;

• 
  розуміє терміни, уживає їх під час відповідей;
  

• 
  чі­т­ка ви­мо­ва зву­ків [о], [а] не­за­ле­ж­но від мі­с­ця на­го­ло­су;
  
• 
  тве­р­да ви­мо­ва зву­ка [ч];
  
• 
  м’я­ка ви­мо­ва зву­ка [ц'];
  
• 
  дзві­н­ка (не оглу­ше­на) ви­мо­ва дзві­н­ких при­го­ло­с­них (крім [г] у де­яких сло­вах у кі­н­ці та се­ре­ди­ні слів);
  
• 
  ви­мо­ва не­скла­до­во­го [ў] на мі­с­ці бу­к­ви в після голосних на початку та в кінці складу і перед приго­ло­сними (на початку слова): ав­то­бус, ска­зав, вчитель;
  

• 
  розрізняє звуки російської та української мов;
  
• 
  правильно вимовляє голосні й приголосні звуки української мови;
  

• 
  вимова звука [ґ] у найуживаніших словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо);
  
• 
  ви­мо­ва аф­ри­ка­тів [дж], [дз],[дз'].
  

• 
  знає слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;
  
• 
  знає слова, у яких вимовляються аф­ри­ка­ти [дж], [дз],[дз'].
  

(практично)

• 
  за­кін­чен­ня -і іменників (на мі­с­ці рос. -е): на ві­к­ні, на сто­лі, на стіні.
  

• 
  знає форми звертання до дітей і дорослих;
  
• 
  розрізняє граматичні форми слів російської й української мов;
  

• 
  змінює голосні і приголосні у словах з чергуванням [о – е, і], [г, к, х – з´, ц´, с´] під час побудови словосполучень з ними;
  

• 
  за­кін­чен­ня іменників у множині -ах, -ях (М.в. з при­й­ме­н­ни­ком по): по до­ро­гах, по сте­ж­ках, по мо­рях;
  
• 
  фо­р­ма мно­жи­ни у таких слів: син – (мої) си­ни, брат – (мої) бра­ти, де­ре­во – (ті) де­ре­ва, две­рі – (до) две­рей, над дверима, але: ли­с­тя, ко­лос­ся (одн.): жо­в­те ли­с­тя, зо­ло­те ко­лос­ся, світле волосся (світлим волоссям);
  

• 
  відповідає на запитання по (на) чому?, правильно вживає форми слів – назв предметів з -ах, -ях (замість рос. -ам, -ям);
  

• 
  се­ре­д­ній рід слів – на­зв ма­ле­нь­ких іс­тот: ве­д­ме­жа, со­ба­ча, те­ля, по­ро­ся;
  
• 
  граматичні форми: нема ведмежати, йду до телятка, але граюся з щеням;
  

• 
  засвоїв слова на позначення назв маленьких істот, розуміє відмінність їх у роді (у рос. мові – чол. рід, в укр. – середній), правильно вживає їх у мовленні;
  

• 
  родові за­кін­чен­ня при­кме­т­ни­ків -а, -я, -е, -є (ж. і с. р.): зо­ло­та, си­ня; зо­ло­те, си­нє;
  
• 
  закінчення -ому (ч. і с. р.)
  

• 
  закінчення -ої, -ій, -ою у прикметниках жіночого роду;
  

• 
  правильно вживає початкову форму слів – назв ознак ж. і с. роду;
  
• 
  вживає закінчення -ому (синьому);
  
• 
  уживає закінчення -і (мн.) білі, сині;
  
• 
  закінчення -ої, -ій, -ою у словах – назвах ознак ж. роду: білої, білій, білою, квіткою;
  

• 
  фо­р­ми осо­бо­вих за­йме­н­ни­ків з при­й­ме­н­­ни­ка­ми: я, менé, до мéне, без мéне, зі мною; ти, тебé, до тéбе, з то­бою, без тéбе, у ньóго; а та­кож при­свій­них (мій, мо­го, моє, мої);
  

• 
  ви­щий і най­ви­щий сту­пінь де­яких при­кме­т­ни­ків: га­р­ний – кра­щий – най­кра­щий, по­га­ний – гі­р­ший – най­гі­р­ший; до­б­рий – до­б­рі­ший – най­до­б­рі­ший; ви­со­кий – ви­щий, ни­зь­кий – ни­ж­чий, тов­с­тий – то­в­щий;
  

• 
  дієслівні форми ІІІ ос. одн. -е, -є (пише, читає), -ить, -їть (ходить, біжить, стоїть);
  
• 
  дієслівні форми І ос. мн. -емо, -ємо, -їмо (пишемо, читаємо, стоїмо);
  
• 
  дієслівні форми ІІІ ос. мн. ­­-уть, -ють (пишуть, читають), -ать, -ять (біжать, стоять);
  
• 
  су­фікс -в у дієсло­вах ч. р. ми­ну­ло­го ча­су: пі­шов, ска­зав, взяв.
  

• 
  розповідаючи про того, хто виконує якусь дію, правильно вживає українські дієслівні форми.
  

Імена найвизначніших українських письменників (Т. Г. Шевченко).

Українські дитячі імена (Михайлик, Іванко, Галинка, Марійка). Форми звертання до дітей і дорослих (Михайлику, Галинко, Маріє Іванівно, Іване Петровичу).

Етикетна лексика. Уміння розігрувати соціальні ролі (учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, учень – продавець).

Традиції і свята: свято Миколая, Василя (Новий рік), Різдво (колядки, щедрівки), Великдень, писанки

• 
  знає, що Україна – незалежна держава, столиця України – Київ, що в Україні живе багато народів різних національностей, що українська мова є державною і вивчається у всіх школах;
  
• 
  знає, хто такий Шевченко Т. Г.
  
• 
  знає особливості українських дитячих імен і форми звертання до дітей і дорослих, вміє звернутися;
  

• 
  уміє встановлювати соціальні контакти (звернутися, вживаючи етикетну лексику, подякувати, вибачитися, спитати дозволу, запросити тощо);
  
• 
  знає українські обереги, рослинні символи, українські народні традиції і свята.