Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою Літературне читання



Сторінка5/9
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ІІ. Мовна лінія (протягом року)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




1. Лексичні знання

Збагачення й активізація словникового запасу, обумовленого темами, визначених у програмі (засвоєння до 8 слів чи словосполучень за 1 урок).

Засвоєння слів-назв держави, державних символів, національностей, їхніх мов: народ, українці, росіяни, українська мова, державна мова, російська та ін.

Закріплення міжтемної лексики. Антоніми й синоніми. Добір антонімічних пар.

Засвоєння найуживаніших синонімів і антонімів (без уживання термінів).


Учень (учениця):



  • знає слова, пов’язані з державою і державною символікою (держава, герб, прапор) а також слова: батьківщина, народ, українці, росіяни, кримські татари та ін.) та доречно вживає їх;

  • розуміє синоніми і антоніми, добирає та вживає їх у мовленні;







Ознайомлення зі сталими народними висловами (хліб-сіль, ласкаво просимо тощо), а також найбільш уживаними прислів’ями і приказками.

  • вживає (за допомогою вчителя) сталі народні вислови під час побудови речень;



Засвоєння національно маркованої лексики (на позначення національного одягу і взуття, народної символіки (побутової), назв оберегів: віночок (стрічки і квіти), верба, калина, рушники.

  • знає національно марковані слова: хата, піч, глечик, горщик, рушники, діжка, чобітки, черевички, вишиванка, капелюх, очіпок, віночок, калина, верба;




2. Фонетичні знання й орфоепічні уміння

а) ознайомлення з термінами: зву­ки го­ло­сні, при­го­ло­с­ні, тверді, м’які; склад, на­го­лос;

б) закріплення й удо­ско­на­лен­ня ор­фо­епі­ч­них умінь:



  • голосні [о], [а], чі­т­ка ви­мо­ва не­на­го­ло­ше­них го­ло­сних зву­ків [о], [а]: вода, колосок, каштан;

  • твердий звук [ч] та [шч], ви­мо­ва твер­до­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ч] та при­го­ло­с­них зву­ків, що по­зна­ча­ють­ся бу­к­вою щ [шч]: чашка, щука;

  • звук [г], ви­мо­ва фри­ка­ти­в­но­го зву­ка [г] на початку і всередині слова (голова, магніт) та у за­кін­чен­ні -ого (чо­р­но­го, си­ньо­го);

  • м’який звук [ц´], ви­мо­ва м'я­ко­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ц']: палець, кінець;

  • дзвінкі приголосні та чі­т­ка ви­мо­ва їх у кі­н­ці та в се­ре­ди­ні сло­ва;

  • відсутність оглушення звука, що позначається буквою в після голосних [а] [о] та у кінці слів: (а[ў]то­бус, во[ў]к, ска­за[ў], да[ў]);

  • ви­мо­ва по­мя­к­ше­них при­го­ло­с­них зву­ків [ж'], [ш'] пе­ред і: жінка, шість;

  • вимова м’яких подовжених звуків перед закінченням -я, -ю (життя (-ю), знання (-ю), змагання (-ю);

  • ви­мо­ва тве­р­дих при­го­ло­с­них зву­ків [г], [к], [x] пе­ред за­кін­чен­ня­м -и: дороги, руки, вільхи;

  • ви­мо­ва мя­ко­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [т'] у діє­слі­в­них фо­р­мах на -уть, -ють, -ать, -ять; м’я­ко­го по­дов­же­но­го при­го­ло­с­но­го зву­ка [ц':] у діє­сло­вах на -ться: смі­є[ц':]а, м'я­ко­го по­дов­же­но­го зву­ка [с':] у діє­сло­вах на -шся: смі­є[c':]a;

  • ви­мо­ва зву­ків [дж], [дз], [дз']: бджоли, дзвінок, дзьоб;

ви­мо­ва зву­ка [й] у спо­лу­чен­нях [бйа], [пйа], [вйа], [мйа], що по­зна­ча­єть­ся апо­стро­фом: б’я, п’я, в’я, м’я: голуб’ята, п’ять, в’яз, м’яч .

Учень (учениця):

  • розуміє терміни і вживає їх під час відповідей;

  • роз­рі­з­няє го­ло­сні і при­го­ло­с­ні, тверді і м’які приголосні зву­ки, визначає склад, на­го­лос;




  • пра­ви­ль­но ви­мо­в­ляє голосні зву­ки укра­ї­н­сь­кої мо­ви в процесі мовлення;

  • твердо вимовляє звук [ч] та [шч];


  • вимовляє фрикативний звук [г], у тому числі й у закінченні -ого;



  • вимовляє звук [ц’];




  • чітко, не оглушуючи, вимовляє дзвінкі приголосні та нескладовий [ў];


  • пом’якшено вимовляє приголосні [ж'], [ш'] перед [і];




  • правильно вимовляє подовжені приголосні;






  • правильно вимовляє звуки [т´], [ц´а] у дієслівних формах -ть, -ться, -шся;





  • вимовляє звуки [дж], [дз], [дз'];




  • вимовляє звук [й] на місці апострофа у спо­лу­чен­нях б’я, п’я, в’я, м’я.






3. Граматичні уміння

Закріплення й удо­ско­на­лен­ня гра­ма­ти­ч­них умінь:



  • озна­йо­м­лен­ня з те­р­мі­на­ми: ре­чен­ня, кра­п­ка, ко­ма, знак пи­тан­ня, знак окли­ку;

  • розрізнення граматичних форм слів – різних частин мови у російській і українській мовах;

  • вжи­ван­ня вка­зі­в­них слів цей, ця, це, ці; та, той, те, ті; осо­бо­вих за­йме­н­ни­ків (без те­р­мі­на) він, во­на, во­но, во­ни; їх гра­ма­ти­ч­них форм: йо­го, йо­му, їй, її, їм; ме­не, те­бе, ме­ні, то­бі, зі мною, з то­бою під час побудови речень;

  • ужи­ван­ня при­й­ме­н­ни­ків (без те­р­мі­на) до, бі­ля, з, під, від, в, у (у зна­чен­ні в);

  • засвоєння форм зве­р­тан­ня (кли­ч­ний відмінок: Сер­гій­ку, Ок­са­н­ко) та ін­то­на­ції ре­чень із зве­р­тан­ням.

Практичне ознайомлення з формами іменників (без уживання терміну):

  • за­кін­чен­ня (Д. та М. в. одн.): по­да­ру­нок се­с­т­рі, ма­мі, ро­с­те на де­ре­ві; чергування при­го­ло­с­них [г, к, x] на [з', ц', с'] перед : до­ш­ка – на до­ш­ці, до­ро­га – на до­ро­зі; го­ло­сні [і–о, і–е] під час сло­во­змі­ни та сло­во­тво­рен­ня: стіл – сто­лик, се­ло – сіль­сь­кий (у найуживаніших словах);

  • за­кін­чен­ня -ою, -ею, -єю: ро­с­те над до­ро­гою, ду­має над за­да­чею, йде з На­ді­єю;

  • за­кін­чен­ня -и у де­яких імен­ни­ках, вжи­тих у на­зи­в­но­му від­м. мн.: си­ни, бра­ти;

  • за­кін­чен­ня (де­ре­ва); -ів (ба­га­то зві­рів);

  • за­кін­чен­ня -ах (у місц. від­м. мн. з при­йм. по): по до­ро­гах;

  • імен­ни­ки, які рі­з­нять­ся ро­дом у ро­сій­сь­кій та укра­ї­н­сь­кій мо­вах (то­по­ля, степ, біль) та чи­с­лом (две­рі, ли­с­тя).

Практичне ознайомлення з фо­р­мами при­кме­т­ни­ків (без уживання терміна):

  • за­кін­чен­ня -а, -я, -е, -є (на­зивн. від­м. при­км. жін. і се­редн. ро­ду);

  • за­кін­чен­ня -ому у при­кме­т­ни­ках чо­ло­ві­чо­го і се­ре­д­ньо­го ро­ду (хма­ри на бла­ки­т­но­му (си­ньо­му) не­бі);

  • за­кін­чен­ня -ої, -ій, -ою у при­кме­т­ни­ках жі­но­чо­го ро­ду (бі­ля ши­ро­кої рі­ч­ки, на ши­ро­кій рі­ч­ці, з ве­се­лою пі­с­нею);

  • за­кін­чен­ня у при­кме­т­ни­ках мно­жи­ни (ви­со­кі го­ри, ве­се­лі пі­с­ні);

Практичне ознайомлення з фо­р­мами діє­слів (без уживання термінів):

  • су­фікс у діє­сло­вах чо­ло­ві­чо­го ро­ду ми­ну­ло­го ча­су (не вжи­ва­ю­чи те­р­мі­нів) він чи­тав, го­во­рив; за­кін­чен­ня -е, -є, -ить, -їть (він пи­ше, чи­тає, хо­дить, сто­їть);

за­кін­чен­ня -емо, -ємо, -имо, -їмо (ми пи­ше­мо, чи­та­є­мо, хо­ди­мо, сто­ї­мо).



Учень (учениця):

розуміє терміни: речення, кра­п­ка, ко­ма, знак пи­тан­ня, знак окли­ку;








  • правильно вживає вказівні слова та особові займен­­ники у різних граматичних формах під час говоріння;


  • вживає прийменники при побудові словосполучень, речень;




  • правильно вживає форми звертання до однолітків та дорослих;




  • правильно вживає зазначені граматичні форми слів – назв предметів – під час діалогічного й монологічного мовлення; змінює приголосні [г, к, х] і голосних [о, е, і] у най­уживаніших словах і під час усного мовлення, і на письмі;

– розрізняє рід подібних у обохмовах іменників;


– правильно вживає слова – назви дій у різних граматичних формах під час діалогічного й монологічного мовлення.



Соціокультурна лінія

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




Закріплення і розширення знань, засвоєних у 1 класі, про Україну як батьківщину українського і багатьох інших народів, про українську мову як державну, столицю України – Київ.
Державні символи: Прапор, Герб, Гімн;

Грошова одиниця в Україні – гривня. Зображення видатних історичних діячів і письменників.


Тарас Шевченко – видатний поет України.

Народна культура українців: обереги (хата, рушники, віночок і стрічки), звичаї (звичай зустрічати гостей, колядувати і щедрувати, розписувати писанки, співати веснянки), свята (Миколая, Новий рік, Різдво, Великдень).

Етикетна лексика і найбільш уживані народні вирази (словесні формули етикетного характеру; розігрування соціальних ролей: учень – учитель, учень – бібліотекар, продавець – покупець, учень перехожий і т. п.)



Учень (учениця):

  • знає і розповідає про Україну як багатонаціональну державу, роль української мови як державної;

  • знає, що столицею України є Київ, головна вулиця – Хрещатик, річка – Дніпро;

  • знає державні символи і вміє розповісти про них;

  • знає, що гривня – грошова одиниця в Україні, що на грошових купюрах зображені письменники й історичні діячі, називає кількох з них;

  • знає, хто такий Т. Шевченко і розповідає його вірші;

  • знає обереги, звичаї, щедрівки, колядки, веснянки, розповідає про свята;

– знає етикетну лексику і вміє використовувати її;

встановлює соціальні контакти в процесі розігрування різноманітних ролей на навчальну, соціально-побутову тематику, правильно використовує слово гривня у зв’язку з ціною товару (у магазині) (одна гривня, 2-4 гривні, 5-10 гривень).


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка