Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою Літературне читання



Сторінка6/9
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


3 клас

Відомості з мови й правопису.

(70 год. (2 год. на тиждень). Резерв часу – 2 год.)



І. Мовленнєва діяльність (протягом року)

Сфери мовленнєвої діяльності:

особистісна (Я, мої друзі. Знайомство. Дружба. Роди́на);

навчальна (Класний колектив. Урок. Перерва (ігри, розваги). Бібліотека);

соціально-побутова (Дім (квартира). Магазини. Їдальня (шкільна). Кав’ярня. Народні звичаї, свята, обряди.);



природа (Пори року. Погода. Доба. Рослинний і тваринний світ).

професійна (Професії батьків та знайомих);

публічна (Україна. Державні символи. Місто. Село. Грошова одиниця. Транспорт. Екскурсії. Театр)


Зміст навчального матеріалу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1. Розвиток аудіативних умінь

Учень (учениця):




Розрізнення слів російської й української мов, які мають спільне лексичне значення, але деякі відмінності у вимові.

– розрізняє слова української й російської мов;




Сприймання та розуміння з першого разу, в окремих випадках з другого, зміст усних завдань учителя, інструкцій до вправ тощо.

– сприймає і розуміє завдання та інструкції, які дає вчитель;




Слухання рядів слів, розрізнення і класифікація їх за певними ознаками (тематичними, лексичними, орфографічними, граматичними та ін.).

Виховання уваги до неправильно вимовлених звуків, неправильно вжитих слів (росіянізмів), закінчень, перекручених слів тощо.



  • розуміє лексичне значення слів, класифікує їх;

  • помічає і виправляє помилки у власному мовленні і однокласників;




Визначення слів із орфограмами у сприйнятих на слух реченнях, текстах.

  • визначає на слух слова з орфограмами;




Розрізнення за інтонацією розповідних, питальних, окличних речень.

  • розрізняє розповідні, питальні, окличні речення;




Сприймання й розуміння з першого разу на слух змісту невеликих текстів.

  • розуміє зміст текстів, сприйнятих на слух, відповідає на тестові запитання за їх змістом;




Визначення в текстах, сприйнятих на слух образних слів, синонімів й антонімів, слів, ужитих у переносному значенні, споріднених слів, слів з експресивними суфіксами тощо.

  • визначає образні слова і вирази, слова з експресивними суфіксами, переносним значенням тощо;




Визначення теми й основної думки сприйнятого на слух тексту, послідовності зображених подій.

  • визначає тему й основну думку тексту, послідовність зображених подій, явищ тощо;




Розрізнення в текстах, сприйнятих на слух, діалогу і монологу (без уживання термінів).

  • розрізняє в тексті діалог (роз­мова двох) і монолог;




2. Говоріння







Повторення та закріплення умінь, що формувалися в 2 класі.


Учень (учениця):




Культура усного мовлення. Закріплення умінь літературної вимови, форм звертання до однолітків і дорослих, етикетної лексики.

Інтонація мовлення, темп, сила голосу (на матеріалі скоромовок, віршів, казок, опрацьованих у 2 класі); умінь вести діалог.

Розвиток умінь говоріння у зв’язку із сферами мовленнєвої діяльності


  • правильно вимовляє звуки української мови;

  • ввічливо звертається до дорослих й однолітків;

  • вживає етикетну лексику;

  • вибирає потрібний тон, силу голосу, темп мовлення;

  • вступає в діалог і під­три­му­є його;

– правильно інтонує речення (репліки) в процесі усного мовлення;




Складання запитань і відповідей за змістом текстів, малюнків тощо. Пояснення значень слів.

– запитує й відповідає на запитання, пояснює значення слів;




Розвиток умінь встановлювати соціальні контакти: вести діалог у зв’язку з ситуаціями, що виникають у класі, та уявними (на вулиці, у транспорті, в магазині, аптеці, бібліотеці тощо), а також за ситуативними малюнками.

– вступає в соціальні контакти, розпочинає діалог і підтримує його;




Дослівне й вибіркове переказування невеликих текстів, сприйнятих на слух чи прочитаних самостійно.

– переказує дослівно і вибірково (уривки) невеликі тексти, сприйняті на слух чи прочитані;




Формування умінь розповідати за окремим малюнком і серією, ситуацією (розповідь, опис, міркування), а також розповідати про себе, свою родину, подругу чи друга.

– розповідає за окремим малюнком чи серією малюнків, за ситуацією в класі;

– розповідає про себе, свою родину, друзів тощо.






3. Читання (на уроках мови)







Читання вголос художніх, науково-популярних та навчальних текстів (завдань, приміток, словників, таблиць, опорних схем) та розуміння їх.

Розвиток умінь:



Учень (учениця):

– читає вголос тексти підручника;






– читати мовчки й розуміти прочитане завдання, інструкцію, схему, текст вправи

– читає мовчки і розуміє завдання, інструкції, схеми;




– читаючи мовчки, швидко знаходити “зайві” слова в логічному ряду, групувати слова за певними ознаками

  • класифікує слова за певними ознаками;






– читати речення тексту без розділових знаків, здогадуючись (за змістом), які це речення за інтонацією, встановлювати межі речень та правильно інтонувати їх

– встановлює межі речень та правильно інтонує їх;




– читаючи мовчки, знаходити в тексті слова з орфограмами, синоніми й антоніми, споріднені й багатозначні слова тощо, речення відповідного типу

– знаходить у тексті слова з орфограмами, синоніми й антоніми, споріднені й багатозначні слова тощо та речення, різні за інтонацією і метою висловлювання;




– доповнювати прочитане речення словами відповідно до змісту; читаючи, змінювати слова, подані в дужках, замінювати слова синонімами чи антонімами тощо.

– доповнює прочитане речення, вживає слова у потрібній граматичній формі, замінює окремі слова синонімами чи антонімами;




4. Письмо.

Техніка письма й культура оформлення записів у зошиті







Культура писемного мовлення. Вимоги до ведення зошитів, культури записів.

Учень (учениця):

  • знає вимоги до ведення зошитів і культури записів і застосовує знання й уміння, щодо культури записів;




Повторення рукописних букв Іі, Єє, Її, Ґґ. Письмо слів з буквами і, и, е, є, ґ, ьо, апострофом, вжитими окремо і в реченнях.

вживає букви и, Іі, Ее, Єє, Її, Ґґ, ьо, апостроф під час письма;




Удосконалення вмінь списувати тексти прозові й віршовані з різними розділовими знаками, діалогом та правильно розміщувати їх на сторінці зошита.

Записувати з пам’яті (зорові диктанти), з голосу вчителя (53-55 слів).

Розвиток швидкості письма (25-30 слів за хв.). Письмо під рахунок.

Розвиток письмово мовлення.

– формування умінь самостійно записувати слова з вивченими буквами, що є іменами дітей чи дорослих, назвами продемонстрованих предметів, малюнків



– списує прозові й віршовані тексти без пропусків і заміни букв українського алфавіту російським, дотримується культури запису;

– списує, дотримуючись вимог до швидкості письма;











– самостійно записує імена дітей та дорослих, слова – назви предметів;




– складати й записувати речення за малюнком, опорними словами, на задану тему тощо

– складає і записує речення за малюнком, опорними словами, на задану тему;




– формулювати й записувати запитання за змістом тексту, малюнка, а також відповіді на запитання

– формулює й записує запитання за змістом тексту, малюнка та відповіді на них;




– відновлювати деформований текст і записувати його

– відновлює деформований текст;




– колективно записувати переказ (на дошці і в зошитах)

– колективно записує переказ;




– записувати (на дошці і в зошитах) колективно складений текст за поданим чи колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і поданим планом, малюнком і опорними словами тощо 

– складає і записує текст за колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і опорними словами;




– удосконалювати текст: знаходити слова, що повторюються, і замінювати їх синонімами та іншими словами;

– удосконалює (редагує) створений чи поданий текст;






ІІ. Відомості з мови й правопису

2

Розвиток уявлень про різноманітність мов, російську й українську мови як споріднені, спільне й відмінне в них (на прикладах лексики, вимови, алфавіту тощо), українську мову як державну.

Учень (учениця):

  • знає, що у світі існує багато мов, що українська мова є державною мовою, що українська і російська – споріднені мови;




Повторення й активізація знань про речення, розділові знаки в кінці речень, їх інтонування та текст як групу речень, пов’язаних між собою одним змістом (темою) і логічно.

  • складає речення, установлює їх межі, ставить потрібні розділові знаки;

  • складає і записує текст з деформованого;

  • визначає тему тексту.

20

1. Звуки і букви. Норми літературної вимови й правопису







Звуки слова. Норми вимови. Правопис.

Позначення звуків на письмі буквами. Український алфавіт. Уміння швидко відшукувати слова в навчальному словнику, користуючись алфавітом.





  • знає український алфавіт, вміє позначити звуки відповід­ними буквами;

– уміє користуватися словником;




Ознайомлення і засвоєння термінів: голосний, приголосний звук, склад, наголос.

  • знає терміни: ­голосний звук, приголосний звук, склад, наголос;




Голосні звуки. Позначення їх буквами. Склад. Наголос. Ознайомлення зі словами, у яких наголос не збігається в російській і українській мовах (дóшка, топóля, дрóва). Розвиток умінь правильно наголошувати такі.

  • позначає, голосні звуки, знає про відмінності у їх позначенні в російській та українській мовах;

  • правильно вживає букви і, и, е, є, ї під час письма;

  • знає слова, наголос у яких не збігається в російській та українській мовах; правильно наголошує такі слова;




Приголосні звуки і позначення їх буквами.







Звуки [г] і [ґ], позначення їх буквами г, ґ звуки [дж], [дз], [дз´], позначення їх буквами дж, дз звукосполучення [шч], позначення його буквою щ. Розвиток умінь правильно вимовляти й позначати ці звуки на письмі.

  • правильно вимовляє і позначає на письмі зазначені приголосні звуки;




Тверді і м’які приголосні звуки. Удосконалення навичок твердої вимови звуків [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] (у кінці слів).

  • розрізняє тверді і м’які приголосні;

  • диференціює тверді і м’я­кі приголосні в російській та україн­ській мовах;

  • правильно вимовляє звуки [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] у кінці слів;




Твердий звук [ц] і м’який [ц´]. Розвиток умінь правильно вимовляти звук [ц´].

Уживання м’якого знака для позначення м’якості звука [ц´] і його відсутність після букв, що позначають тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), ж, ч, ш.

– м’яко вимовляє звук [ц´] і використовує м’який знак на позначення м’якості звука [ц´] у кінці слів;

  • не вживає на письмі ь після твердих б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), а також ж, ч, ш;




Використання м’якого знака для позначення м’якості приголосних звуків перед голосним [о]. Розвиток умінь робити звуковий аналіз слів з ь перед о та правильно писати їх, переносити з рядка в рядок.

  • робить звуковий аналіз слів та вживає ь для позначення м’якості приголосних перед о; правильно переносить слова з м’яким знаком перед о;




Вимова і письмо слів із буквосполученням йо. Звуковий аналіз таких слів. Перенос їх з рядка в рядок.

  • правильно вимовляє і пише слова з буквосполученням йо, робить звуковий аналіз таких слів. Розуміє, що буквосполучення йо становить склад, який при переносі слів розривати не можна;




Подовження м’яких приголосних звуків і позначення цього явища на письмі. Уміння правильно вимовляти й писати слова з подовженими приголосними, переносити їх з рядка в рядок.

  • правильно вимовляє подовжені м’які приголосні і позначає їх на письмі двома буквами;




По­м’як­шення твердих приголосних звуків перед голосним [і]. Розвиток умінь вимовляти, слухати й чути по­м’як­шені звуки. Вживання букв и, і після г, к, х та ж, ч, ш, щ. Уміння правильно вимовляти й писати слова з ними, орієнтуючись на вимову.

вимовляє тверді та пом’якшені приголосні перед [и], зокрема у граматичних формах (руки, дороги), перед і (жінка, шість);

вживає на письмі після букв на позначення пом’якшених та твердих приголосних букви і, и, орієнтуючись на вимову;






Апостроф. Розвиток умінь вживати апостроф після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки, переносити слова з апострофом.

робить звуковий аналіз слів з апострофом, вживає апостроф на позначення звука [й] перед [а, о, у, і], що на письмі позначаються буквами я, ю, є, ї.




Робота з орфографічним словником. Формування умінь користуватися ним для перевірки написання слів.

–знаходить в орфографічному словнику потрібне слово.

4

2 Слово. Номінативне значення слова

Слова, що називають предмети, їх ознаки, дії. Складання рядів слів, за цими ознаками. Збагачення мовлення учнів такими словами.



Слова, що служать для зв’язку з іншими: прийменники під, над, з, біля (кого), в (у), на, сполучники (і, а, але, що, щоб) (без використання термінів).

Формування умінь вживати їх для зв’язку слів під час побудови речень.

Робота з перекладним українсько-російським словником.


Учень:


  • знає, що в кожній мові назви предметів, їх ознак, дій, кількості тощо названо словом (складає ряди таких слів), знає слова які служать для зв’язку з іншими; вживає такі слова для зв’язку з іншими у реченні;

– вміє знайти потрібне слово в перекладному словнику, щоб довідатись про його значення.



6

3. Лексичне значення слова

Учень (учениця):




Спостереження за лексичним значенням слова.

– пояснює лексичне значення слів;




Розрізнення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням у російській та українській мовах.

  • розрізняє значення схожих за звучанням, але різних за значенням слів російської й української мов (луна – эхо, чоловік – муж, місто – го́род, горóд – огород);




Спостереження за мотивованим значенням слова. Походження деяких слів, назв міст, імен.

  • знає, чому слово так називається (слова, значення яких вмотивоване: підберезовик, під­віконня); знає про поход­ження деяких слів;




Спостереження за випадками багатозначності слова.

  • розрізняє слова, які мають одне значення і багатозначні;




Слова, близькі за значенням (синоніми). Розвиток умінь вибирати слова, близькі за значенням, з групи поданих слів та добирати їх самостійно, складати ряди синонімів (3-4 сл.)

Слова, протилежні за значенням (антоніми). Добір антонімічних пар.



  • добирає синоніми й антоніми самостійно і за допомогою словників;

  • складає ряди синонімів; вибирає з ряду синонімів найбільш влучний;

  • добирає антонімічні пари;




Словники синонімів і антонімів, перекладні та тлумачні словники.

  • користується словниками (тлумачним, синонімів і антонімів) при доборі синонімів чи антонімів для з’ясування значення слова.

17

5. Будова слова. Правопис

Учень (учениця):

2

Засвоєння термінів: основа сло­ва, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова.

Основа слова і закінчення (фор­ма слова). Їх графічне позначення. Роль закінчень у слові. Змінювання закінчень у зв’язку з запитаннями (на прикладі словосполучень). Залежність закінчень від твердості-м’якості кінцевого приголосного (школа – школою, земля – землею). Розрізнення закінчень у словах російської й української мов, що є подібними.



  • знає і вживає терміни: основа сло­ва, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова;

  • визначає основу і закін­чення; змінює закінчення слова у зв’язку з іншим;

  • розрізняє закінчення у подібних словах російської й української мов;

2

Корінь слова і його графічне позначення.

Споріднені слова. Розвиток умінь добирати їх, групувати (за спорідненістю). Розвиток умінь роз­різняти споріднені слова і слова, близькі за значенням (синоніми), форму слова й споріднені слова.



  • визначає корінь слова;

  • добирає споріднені слова;

  • розрізняє споріднені слова і слова, близькі за значенням; форму слова і споріднені слова;

2

Спостереження за чергуванням голосних і приголосних звуків у корені слова. Розвиток умінь змінювати звуки [о, е – і] та [г, к, х] на [з´, ц´, с´] при словозміні і словотворенні.

  • знає про чергуванням кінцевих звуків основи [г, к, х – з’, ц’, с’] та [о, е – і] в корені при зміні слів і словотворення;

  • змінює зазначені звуки (голосні і приголосні) при словозміні та словотворенні;

3

Складові основи: корінь, префікс, суфікс і їх графічне позначення.

Суфікс. Спостереження за зміною значення чи відтінків у значенні, яких надають суфікси: продавати – продавець, дівчина – дівчинка. Суфікси пестливості, ласкавості -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та згрубілості -езн-, -енн-, -ище- (величезний, сташенний, вовчище). Творення споріднених слів за допомогою суфіксів. Розвиток умінь правильно вимовляти й писати суфікси: -ець-, -ськ-, -зьк-, -цьк-. Правильне наголошування слів з суфіксом -еньк- (мале́нький) і суфіксами -ськ-, -цьк- -зьк-.

  • визначає корінь, префікс і суфікс у словах;




  • розуміє і пояснює відтінки та нове значення, яке надають суфікси словам (продавати – продавець);

  • утворює споріднені слова за допомогою суфіксів;

  • правильно вимовляє і пише слова із суфіксми;

правильно наголошує та записує слова з суфіксами -еньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-: мале́нький, росі́йський, украї́нський;

3

Префікс. Спостереження за роллю префіксів у словах. Творення споріднених слів за допомогою префіксів. Увага до їх значення.

Правопис префіксів роз-, без-, з-(с-).

Апостроф після префіксів.

Розрізнення однозвучних префіксів та прийменників (практично).


  • розуміє і пояснює значення слів, які надають їм префікси;

  • утворює споріднені слова за допомогою префіксів;

  • правильно пише префікси з- (с-), вживає апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї;

  • розрізняє однозвучні префікси і прийменники;

3

Правопис голосних і приголосних у корені слова:

– ненаголошені голосні звуки [е], [и]

– дзвінкі і глухі приголосні звуки в корені слів. Розвиток умінь правильно вимовляти дзвінкі приголосні звуки (крім [г] в окремих випадках) у кінці та в середині слова й позначати їх, орієнтуватись на вимову.

Одзвінчення глухих [т´], [с´] та оглушення дзвінкого [г] у деяких словах. Добір під час письма перевірних слів з такими приголосними шляхом зміни слова (моло[д´]ба – молотити – молотьба).



  • розпізнає ненаголошені [е], [и] в корені, вибирає перевірні з ряду споріднених слів;




  • розпізнає глухі та дзвінкі приголосні; правильно вимовляє слова із дзвінкими приголосними;



  • вміє перевіряти написання одзвінчених шляхом зміни слова;

2

Правопис слів типу сонце, серце, чесний.

– розрізняє написання слів зі спрощенням приголосних у російській та українській мовах, правильно пише такі слова;

2

Правопис слів типу клас, група, колектив.

– записує слова без подвоєння, орієнтуючись на вимову;

16

Синтаксичні відомості. Пунктуація

Речення

Ознайомлення з термінами та їх засвоєння: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени

Види речень за метою висловлювання (і за інтонацію). Звертання в спонукальних реченнях. Кома при звертанні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень залежно від інтонації.



Речення-репліки. Стверджувальні й заперечні слова-речення (Так. Ні.), спостереження за вживанням таких речень у діалозі.

Розвиток умінь вживати речення, різні за метою висловлювання й інтонацією, щоб розповісти, одержати інформацію про когось, щось, місце, час дії, спонукати когось до якоїсь дії, вживання речень-реплік у діалогах.



Учень (учениця):

8

володіє термінами: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени;




  • уживає речення, різні за метою висловлювання й інтонацією в усному монологічному мовленні і правильно оформляє їх на письмі;

  • уживає речення-репліки, стверджувальні й заперечні слова (так, ні) в діалогах;

– вживає речення, різні за метою висловлювання з комунікативною метою;






Розвиток умінь будувати речення різних видів з уживанням сталих народних виразів (фразеологізмів).

– будує речення, вживаючи сталі народні вирази;




Головні (підмет і присудок) та другорядні члени речення (без засвоєння термінів). Речення, що складаються тільки з головних членів (не поширені). Формування умінь складати такі речення й поширювати їх.

  • визначає головні члени речення;

  • складає і поширює речення тощо;




Ознайомлення зі складним реченням. Уміння будувати складні речення з двох простих за зразком, графічною схемою тощо, вживати сполучники і, що, щоб, який (-а, -е), бо. Кома перед сполучниками (крім і, якщо він не повторюється).

– будує складні речення (з двох простих) за поданим зразком, схемою, вживаючи сполучники, ставлячи коми перед ними (крім і).

8

Текст

Учень (учениця):




Активізація знань про текст та його структуру, його тему та основну думку, добір заголовка. Спостереження за способами зв’язку між реченнями. Уміння використовувати їх в процесі складання власних текстів.

  • знає основні ознаки тексту;

  • визначає тему й основну думку тексту, добирає заголовок;

  • відновлює деформований текст;

  • визначає способи зв’язку між реченнями тексту;

  • будує текст, використовуючи одержані знання;




Поділ тексту на логічно завершені частини. Абзац. Структура і план тексту.

  • ділить текст на логічно завершені частини, складає план тексту;




Типи текстів (розповідь, опис, міркування). Особливості їх будови.

  • розрізняє тексти-розповіді, описи, міркування, знає, як розпочинається вступ у тексті-описі і як закінчується такий текст;






Спостереження за оформленням на письмі тексту з діалогом. Уміння правильно списувати такі тексти.

  • складає тексти різних типів;

  • визначає в тексті діалог;

  • списує тексти з діалогом;




Колективне складання текстів різних типів (усно й письмово) за опорними словами, малюнками, даним початком і т.п.

  • колективно складає тексти різних типів.

2

Повторення в кінці року.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка