Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою Пояснювальна записка



Сторінка10/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.45 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ІІІ. Соціокультурна лінія (протягом року)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів



Україна – наша Батьківщина. Київ – столиця України.



Учень:

  • знає назву Батьківщини і її столиці;




Державні символи (Прапор, Герб, Гімн України).

– знає державні символи України;




Місто (село), в якому мешкають діти та їх батьки, вулиця, на якій знаходиться будинок, школа.

– знає назву міста (села) і соціальні заклади, що знаходяться поблизу; знає назви соціальних закладів їх призначення;




Найближчі соціальні заклади, які є у місті (селі): школа, пошта, лікарня, магазини, кав’ярня, аптеки, будинок культури.

Транспорт.



– уміє звернутися до працівників соціальних закладів, щоб одержати інформацію;

– уміє розповісти, як дійти чи яким транспортом доїхати до певного закладу;






Українські народні свята та звичаї, пов’язані з ними (колядувати, засівати, щедрувати, випікати жайворонків, співати веснянки, гаївки)

– знає звичаї, пов’язані з народними та релігійними святами;




Українські народні звичаї зустрічати гостей, вітатися, запрошувати, прощатися, дякувати. Пошанна форма звертання до дорослих і гостей.

– уміє розповідати про окремі народні звичаї (зустрічати гостей, шанувати хліб, з повагою ставитись до старших, вживаючи пошанну фор­му Ви) та обереги (рушники, віночок, стрічки, квіти).




Прислів’я і приказки, народні вислови, загадки.

– знає прислів’я і приказки, народні вислови, загадки і доречно використовує їх у мовленні;




Українські письменники (Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко та ін.).

– знає імена українських письменників, може дати коротку інформацію про їхні твори, які прочитали в класі чи вдома.

4 клас


(140 год. 4 години на тиждень. Ре­зерв ча­су – 3 год.)

І. Мо­в­лен­нє­ва лі­нія

К-сть годин

Зміст на­вча­ль­но­го ма­те­рі­а­лу

Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рі­в­ня за­га­ль­но­ос­ві­т­ньої під­го­то­в­ки уч­нів




1. Ау­ді­ювання (про­тя­гом ро­ку)




Слу­хан­ня-­ро­зу­мін­ня ус­но­го укра­ї­н­сь­ко­го мо­в­лен­ня.

Учень:

– сприй­має на слух і ро­зу­міє ус­не укра­ї­н­сь­ке мо­в­лен­ня: слова, словосполучення, речення, тексти;






Сприймання з пер­шо­го ра­зу і ро­зу­мін­ня змі­с­ту ін­стру­к­цій, за­вдань, те­к­с­тів.

– сприй­має й ро­зу­міє з од­но­го про­слу­хо­ву­ван­ня зміст ін­стру­к­цій, за­вдань, те­к­с­тів;




Роз­пі­зна­ван­ня в те­к­с­тах, сприй­ня­тих на слух, об­ра­з­них слів і сло­во­спо­лу­чень, си­но­ні­мів і ан­то­нів, слів, ужи­тих у пе­ре­но­с­но­му зна­чен­ні, а також ре­чен­ь, рі­з­них за ме­тою ви­сло­в­лю­ван­ня, ін­то­на­ці­єю, з од­но­рі­д­ни­ми чле­на­ми, зве­р­тан­ням.

– роз­пі­знає в те­к­с­тах об­ра­з­ні сло­ва й сло­во­спо­лу­чен­ня, си­но­ні­ми й ан­то­ні­ми, сло­ва, вжи­ті у пе­ре­но­с­но­му зна­чен­ні;

– ви­зна­чає на слух ре­чен­ня, рі­з­ні за ме­тою ви­сло­в­лю­ван­ня, ін­то­на­ці­єю, з од­но­рі­д­ни­ми чле­на­ми, зве­р­тан­ням;






Розуміння те­ми й ос­но­в­ної ду­м­ки те­к­с­ту, сприй­ня­того на слух (з пер­шо­го про­чи­ту­ван­ня).

– ви­зна­чає те­му й ос­но­в­ну ду­м­ку у сприй­ня­тих на слух те­к­с­тах (з пер­шо­го про­чи­ту­ван­ня);




Розпізнавання в текстах, сприй­ня­тих на слух, ді­а­логу й мо­но­логу.

– роз­рі­з­няє ді­а­лог і мо­но­лог;




Роз­ви­ток мо­в­лен­нє­во­го слу­ху.

– по­мі­чає не­пра­ви­ль­но ви­мо­в­ле­ні зву­ки, сло­ва, ви­пра­в­ляє їх у вла­с­но­му мо­в­лен­ні та в од­но­кла­с­ни­ків.




Розвиток слухової пам’яті.

– запам’ятовує сприйняті на слух слова (5-7), короткі речення, віршовані рядки.

20

2. Го­во­рін­ня й письмо

Учень:




Збагачення словникового запасу (протягом року) словами – назвами предметів, ознак, дій, кількості; синонімами й антонімами, образними словами та виразами.

– уживає під час мовлення слова, що називають предмети, їх ознаки, дії, кількість;

– добирає синоніми й антоніми до поданих слів; уживає образні слова та вирази;



10

Усне діалогічне мовлення







До­три­ман­ня пра­вил мо­в­лен­нє­во­го ети­ке­ту під час зве­р­тан­ня до од­но­лі­т­ків і ста­р­ших та куль­ту­ри спі­л­ку­ван­ня. Форми звертання до однолітків і дорослих. Пошанна форма звертання до дорослих.

– до­три­му­єть­ся пра­вил мо­в­лен­нє­во­го ети­ке­ту під час зве­р­тан­ня до од­но­лі­т­ків і ста­р­ших та куль­ту­ри спі­л­ку­ван­ня;




Від­тво­рен­ня та по­бу­до­ва ді­а­ло­гу на ос­но­ві сприй­ня­то­го на слух чи про­чи­та­но­го те­к­с­ту, за ситуативним ма­лю­н­ком, си­ту­а­цією (ре­а­ль­ною чи уяв­ною).

– від­тво­рює та бу­дує ді­а­лог на ос­но­ві сприй­ня­то­го на слух чи про­чи­та­но­го те­к­с­ту, за ситуативним ма­лю­н­ком, а та­кож від­по­ві­д­но до ство­ре­ної в кла­сі ре­а­ль­ної си­ту­а­ції мо­в­лен­ня (5–6 ре­п­лік на ко­ж­но­го);




Участь у діалозі за уявною ситуацією (початок, продовження діалогу, завершення його), щоб здобути інформацію про когось, щось, місце, час дії (коли, о котрій годині), спосіб дії, кількість чогось, ознаки когось, чогось тощо.

– бере участь у діалозі за уявною ситуацією;

  • ви­сло­в­лює своє ста­в­лен­ня до по­чу­то­го чи ви­сло­в­ле­но­го в про­це­сі ді­а­ло­гу; уто­ч­нює по­чу­те, щоб упе­в­ни­ти­ся в йо­го до­сто­ві­р­но­с­ті (чи пра­в­да, що...), ви­сло­в­лює при­пу­щен­ня (ме­ні зда­єть­ся, що..., мо­ж­ли­во,…), не­до­ві­ру (не­вже…?, бу­ти не мо­же та­ко­го, щоб...) та пе­ре­ко­ну­є в до­сто­ві­р­но­с­ті (так, це пра­в­да, я сам ба­чив і т.д.); за­пи­тує про час, мі­с­це дії, озна­ку;




Уживання у процесі діалогу за уявною ситуацією питальних слів (щоб одержати інформацію про когось, щось, місце чи час дії тощо).

– уживає в процесі діалогу репліки з питальними словами, щоб одержати потрібну інформацію;




Уживання під час діалогу мовленнєвих формул2 на вираження:

– привітання до однолітків та дорослих, прощання (Привіт! Добрий день (ранок, вечір)! До побачення!);

– подяки (дякую тобі, Вам; красно (щиро)дякую, дуже вдячний (-а);

– відповіді на подяку (будь ласка, прошу, не варто дякувати);

– вибачення (прощу вибачити мені, вибачте (мені), будь ласка, перепрошую);

– відповіді на вибачення (будь ласка, добре, гаразд);

– прохання, спонукання до дії (наказ) (дозволь(те) запитати (взяти), дай(те) мені, будь ласка, можна мені (щось зробити), чи можна…);

– відповіді на прохання (будь ласка);

– поздоровлення (вітаю (-ємо) тебе (Вас) з днем народження (святом); я хочу привітати тебе (Вас) з …) і висловлення побажань (бажаю тобі (Вам) доброго здоров’я, щастя, радості тощо);

– згоди чи незгоди (гаразд, добре, так. звичайно, ні, не треба, не так, не можна);

– відмови (ні, не можу, не знаю, не хочу, не скажу; шкода, але я не можу);

– запрошення (я запрошую тебе (Вас) до себе (нас)…; я хочу запросити…; ходімо разом, давай разом …);

– відповіді на запрошення (дякую, з радістю, із задоволенням, добре; на жаль, не можу, вибач).

Телефонна розмова. SMS-ка. Культура такої розмови.



– уживає під час діалогу мовленнєві формули, щоб:

– привітатися і попрощатися;


– подякувати і відповісти на подяку;

– вибачитись і відповісти на вибачення;

– попросити про щось, запитати, попрохати і відповісти на прохання;

– привітати однолітка чи вчителя (родича) із святом, днем народження тощо і висловити побажання;

– висловити згоду чи незгоду із повідомлюваним;


– відмовити в чомусь (залежно від ситуації);
– запросити когось (у гості, до гри тощо) і відповісти на запрошення;

– уміє ввічливо і коротко розмовляти по телефону;

– SMS-ка – коротке повідомлення, привітання і побажання.


10

Усне й писемне мо­но­ло­гі­ч­не мо­в­лен­ня







Вимоги до монологічного мовлення: правильність, точність у вживанні слів, відповідність темі, послідовність викладу, зв’язність.

Учень (учениця):

– дотримується вимог, які ставляться до монологічного мовлення;






Усне пе­ре­ка­зу­ван­ня те­к­с­ту чи епі­зо­ду з ньо­го за колективно складеним планом.

– усно переказує текст чи епізод з нього за колективно складеним планом;




Колективне складання (усно й на письмі) текстів-розповідей за нескладним за змістом ма­лю­н­ком, малюнком і опо­р­ни­ми сло­ва­ми, ма­лю­н­ком і ко­ле­к­ти­в­но скла­де­ним пла­ном, да­ним по­ча­т­ком і малюнком то­що.

  • колективно скла­дає текст-розповідь за ма­лю­н­ком, опо­р­ни­ми сло­ва­ми, ма­лю­н­ком і пла­ном, да­ним по­ча­т­ком то­що (6-8 речень);







Складання і запис текстів-описів добре знайомого предмета (тварини, рослини). Увага до струк­турних частин тексту-опису.

  • бере участь у складанні текстів – описів, записує їх;




Удо­с­ко­на­лен­ня за­пи­са­них те­к­с­тів (за­мі­на слі­в, що по­вто­рю­ють­ся, си­но­ні­ма­ми, за­йме­н­ни­ка­ми то­що).

– удо­с­ко­на­лює за­пи­са­ний текст, за­мі­ню­ю­чи сло­ва, що по­вто­рю­ють­ся, си­но­ні­ма­ми, за­йме­н­ни­ка­ми то­що.




Складання усної розповіді про себе, свою родину, друга чи подругу.

  • усно складає розповідь про себе, свою родину, друга чи подругу;




Скла­дан­ня і за­пис ого­ло­шен­ня, при­ві­тан­ня, запрошення.

– уміє на­пи­са­ти ого­ло­шен­ня, при­ві­тан­ня, запрошення.




3. Техніка письма (протягом року)

Учень (учениця):





Перенос умінь з польської мови в українську щодо культури оформлення записів у зошитах (охайність, акуратність виправлень, абзаци, відступи, заголовки).

Розвиток графічних навичок письма (дотримання нахилу букв під час письма, каліграфічного написання літер, правильності з’єднань), запобігання міжмовному змішуванню літер.

Грамотність записів (розділові знаки в кінці речень, велика буква на початку речень, роздільне написання слів, дотримання меж речень).

Запис віршованого тексту, стовпчиків слів, табличок, схем.

Письмо на дошці.
Розвиток швидкості письма під час списування (25-30 знаків на хв., враховуючи розділові знаки і переноси).


– веде зошит охайно, акуратно оформляє записи, робить виправлення, акуратно підкреслює слова; розпочинає запис з абзацу, робить належні відступи між видами робіт тощо;

– уживає букви українського алфавіту, дотримується належного нахилу букв, їх каліграфічного написання, правильності з’єднань літер;

– дотримується грамотності записів у зошиті (вживає розділові знаки в кінці речень, велику буква на початку речень, пише слова роздільно, дотримується меж речень);

– вміє правильно розташовувати і записувати віршований текст, стовпчики слів, таблички, схеми тощо на сторінці зошита;

– правильно і чітко робить записи на дошці;

– пише, дотримуючись вимог до швидкості письма.



35

4. Чи­тан­ня




Те­ма­ти­ка чи­тан­ня: тво­ри про рі­д­ний край, про Укра­ї­ну й укра­ї­н­сь­ку мо­ву, на­род­ні зви­чаї, об­ря­ди, лю­дей, їхні ха­ра­к­те­ри, пра­цю, тво­ри на мо­ра­ль­но-­ети­ч­ні теми, рослинний і тваринний світ то­що.




Жа­н­ри: крім тих, що ви­вча­ли­ся у 3 кла­сі, уч­ні зна­йо­м­лять­ся з та­ки­ми жа­н­ра­ми, як бай­ка, п’є­са, ле­ге­н­да, без­кі­не­ч­ник, статті науково-популярного характеру.




Роз­ви­ток на­ви­ч­ки чи­тан­ня

Учень:




1. Читання вголос

Розвиток умінь читання вголос знайомого, попередньо прослуханого й обговореного тексту.








Чітка дикція читання, правильна вимова слів, належна сила голосу (не надто тихо і не надто гучно), орієнтуючись на слухачів, нормальний темп читання (темп розмови).

– читає вголос чітко, правильно вимовляючи слова, в міру голосно, нормально за темпом;




Дотримання інтонації початку і кінця речень. Інтонування речень, різних за метою висловлювання й за інтонацією.

– читає, дотримуючись інтонації початку і кінця речень, робить паузи перед розділовими знаками в середині речень;




Паузи в середині речень, перед розділовими знаками.







Читання в особах, передаючи інтонацію дійових осіб.

– читає в особах, голосом передаючи характер дійових осіб;




Виразне читання (з попередньою розміткою), заучування і розповідь напам’ять віршованих текстів.

виразно читає, розповідає напам’ять вірші;




2. Розвиток умінь читати мовчки







Вправи у читанні очима без артикулювання.

– читає мовчки очима без артикуляції;




Вправи у швидкому перегляді тексту з метою знайти потрібне слово, абзац, діалог.

– швидко переглядає текст за завдання учителя;




Читання і розуміння незнайомого тексту з попередньо проведеною словниковою роботою.

– читає мовчки і розуміє незнайомий текст;




3. Розвиток техніки читання







Вправи у швидкому і правильному зчитуванні знайомих одно-, двоскладових слів, які відрізняються однією-двома буквами (тин – тінь, плащ – кущ).

– зчитує знайомі одно-, двоскладові слова, які відрізняються однією-двома буквами;




Вправи на розширення кута зору: швидке зчитування дво-, три­складових слів; груп слів, у тому числі з прийменниками і сполучниками (ішов з ним, пес і кіт, ми тут).

– зчитує дво-, трискладові слова; групи слів, у тому числі з прийменниками і сполучниками;




4. Робота з текстом







Запам’ятовування автора тексту, який читається.

– пам’ятає автора прочитаного тексту;




Розуміння фактичного змісту тексту (відповіді на запитання: хто, що, де, коли, чим закінчилося?) і послідовності подій, описаних у тексті (що за чим?).

– відповідає на запитання за змістом тексту, відтворює послідовність описаного;




Установлення причиново-на­слід­­ко­вих зв’язків (чому?..).

– установлює причиново-наслід­кові зв’язки;




Вибіркове читання окремих епізодів (художнього зображення картин, опису героїв тощо).

– швидко знаходить і читає потрібний абзац, опис тощо;




Персонажі тексту. Слова автора і слова персонажу.

– розрізняє слова автора і персонажу;




Визначення теми і основної думки тексту. Заголовок тексту, його зв’язок з темою чи основною думкою.

– визначає тему і основну думку тексту;

– добирає заголовок до тексту;






Поділ тексту на частини. Добір заголовків до частин (план тексту).

– ділить текст на частини, добирає до них заголовки;




Складання запитань за змістом тексту чи його частин і знаходження в тексті відповідей на низ.

– складає запитання за змістом тексту чи його частин і знаходить відповіді на них у тексті;




Визначення жанру прочитаного тексту (оповідання, казка, вірш, загадка тощо).

– визначає жанр прочитаного тексту.




Тво­ри для ви­вчен­ня на­па­м’ять:

Учень:




Фо­ль­к­ло­р­ні тво­ри: 3-4 за­га­д­ки, 2-3 лі­чи­л­ки, 4-5 ско­ро­мо­вок, 3-4 при­слі­в’я, 2-3 ві­р­ші-­зву­ко­на­с­лі­ду­ван­ня, 1 ві­рш-­не­би­ли­цю, 3-4 на­род­них об­ря­до­вих пі­с­ні (об­жи­н­ко­ві, ко­ля­д­ки, ще­д­рі­в­ки, ве­с­ня­н­ки), розповідь народних казок.

  • знає на­па­м’ять та уміє роз­по­ві­да­ти:

  • лічилки, скоромовки, віршики;

  • загадує загадки;

  • співає колядки, щедрівки;

  • знає 2-3 народні казки і вміє розповісти їх;




Ві­р­ші пись­мен­ни­ків:

Володимир І­ва­но­вич. Осінь мрій­на. Ганна Черінь. Рідна хата. Анатолій Ко­с­те­ць­кий. Гру­день. Леонід Глі­бов. Зи­мо­ва пі­се­нь­ка. Ле­ся Укра­ї­н­ка. Мамо, іде вже зима. Дмитро Па­в­ли­ч­ко. Ве­с­на. Тарас Ше­в­че­н­ко. Ре­ве та сто­г­не Дніпр ши­ро­кий. Іван­ Ф­ра­н­ко. Ве­с­ня­н­ка. Лідія Компа­ні­єць. Твоя зе­м­ля.


– знає напам’ять і вміє розповідати вірші українських письменників і знає прізвища їх авторів.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка