Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою Пояснювальна записка



Сторінка3/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ІІ. Початкове навчання читання й письма


У 2 класі основним завданням є формування писемного мовлення – навчання грамоти, паралель­но з яким продовжується робота над розвитком усного.

Навчання грамоти українською мовою традиційно ділиться на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний.



Добукварний період. Він дещо відрізняється за своїми завданнями порівняно з рідною мовою. Тут враховується, що в дітей уже підготовлена рука до письма, тому письмо розчерків, овалів, півовалів відсутнє. У цей період учні одержують уявлення про номінативне значення («основну роботу») слова – називати предмети, дії, ознаки, числа і т. п., дізнаються, що в кожній мові однакові предмети чи їх дії, ознаки називаються по-різному, одержують уявлення про різницю між предметом і словом, яке його називає, а також про те, що є слова, які нічого не називають, а служать для зв’язку з іншими, вчаться графічно і кольором позначати слова, що мають різне номінативне значення. Крім того, учні вже з перших уроків вчаться графічно позначати речення, поширювати їх.

У добукварний період важливо показати, що, як і в рідній мові, слово складається із звуків, вчити слухати звуки у сприйнятих на слух і власне вимовлених словах. При цьому враховується, що навичками звукового і складового аналізу діти вже оволоділи на уроках польської мови, вони вміють диференціювати голосні і приголосні, приголосні тверді і м’які. Тому увага має зосереджуватись на засвоєнні термінів, випадках розбіжностей у вимові того чи іншого звука, на визначенні наголосу в словах української мови і правильному наголошуванні їх, удосконаленню літературної вимови тощо.

Звуковий аналіз і поділ слів на склади – не самоціль. Вони проводяться з метою усвідомлення учнями відмінностей у вимові чи встановлення місця наголосу (на першому, другому чи третьому складі). Велика увага надається розвитку умінь діалогічного та монологічного мовлення.

Букварний період. Особливістю букварного періоду є те, що в учнів уже сформувалися уміння і навички поскладового читання і письма (графічні навички) польською мовою. У навчанні грамоти слід враховувати це як позитивне, що полегшує навчальний процес. Разом з тим особлива увага має надаватися тому, що його ускладнює, а саме: розбіжностям у буквеному позначенні звуків чи у звуковому значенні однакових букв. У цих випадках уміння і навички, які вже сформовані, учні переносять на українську мову, що негативно позначається на формуванні умінь читати й писати українською мовою. Усе це утруднює процес оволодіння українською грамотою, оскільки учням доводиться долати вплив уже сформованих на уроках польської мови навичок читання і письма. Останнє проявляється у неправильному наголошуванні, вимові, перекрученні українських слів під час читання, уповільненні темпу, а під час письма – вживання букв латинського алфавіту. Тому на початковому етапі основне завдання – домогтися правильного читання і розуміння прочитаного та умінь писати, вживаючи букви українського алфавіту. З оволодінням умінням читати зростає і темп, однак спеціально пришвидшувати читання на цьому етапі не варто, оскільки це призводитиме до збільшення вимовних помилок. Навчання читати українською мовою поєднується з роботою над збагаченням словникового запасу та розвитком й удосконаленням умінь усного мовлення.

У результаті порівняльного аналізу фонетико-графічних систем польської й української мов визначено групу букв, які збігаються за звуковим значенням і графічним накресленням (А а, E e, I i, O o; рукописні К, М, друкована Т), групу, яка має спільне у звуковому значенні, але різне графічне позначення звуків (Є є, Ї ї, Ю ю, Я я; Б б, друкована Д, З з, Ж ж, Ґ ґ, Й й, Л л, н, П, Т рукописна, Ш ш, Х х, Ц ц, Ч ч, Щ щ, Ф ф, ь), і групу букв, які збігаються за накресленням, але мають різ­не звукове значення (И и, У у; В в, С с, Р р, Н, д, Г, п, т).

У зв’язку із зазначеним, порядок вивчення букв визначається не стільки частотністю їх уживання, скільки врахуванням труднощів у їх засвоєнні.

Методика пояснення букв української мови відрізняється від методики навчання грамоти рідною мовою. В основі пояснення букв української мови і їх звукового значення лежить зіставлення з відповідними буквами польської та вказівкою на спільне й розмежування відмінностей (графічних і звукових), проводиться частковий звуко-буквений аналіз слів. Такий підхід спрямований на зменшення інтерференції – накладання навичок, які вже сформувалися, на формування нових, що уповільнює процес засвоєння, призводить до помилок.

У букварний період навчання читанню і письму проводиться на одному уроці. При цьому вчитель показує, як писати тільки ті букви, які є новими. Якщо букви однакові, то слід навчати вживати їх в окремих словах і реченнях. Якщо ж велика чи мала буква відрізняються написанням від ідентичних у польській мові, то необхідно спочатку показати, як писати ту чи іншу букву, потім писати її в складах і словах. Важливо при цьому звертати увагу на нахил букв і їх з’єднання з іншими, правильне і чітке зображення букв, плавне письмо складів, слів, невеликих речень. У випадках, коли написання великих букв збігається, а рядкові схожі на ті, які в польській мові мають інше звукове значення (або навпаки), більша увага надається випадкам розбіжностей у вживанні таких букв (м, т, д тощо). ураховуючи зазначене важливо, щоб учні користувалися комплектом – підручник і зошит для письма.

Післябукварний період. У післябукварний період рекомендуються не лише списування готових зразків, але й самостійне письмо (під диктовку) нових букв, складів і слів з ними. Крім цього, доцільно проводити зорово-слухові та зорові диктанти для активізації зорової і слухової пам’яті. Для таких робіт добираються одно-дворядкові віршовані тексти з поступовим збільшенням кількості рядків до чотирьох-шести, а також записування слів (окремо і в словосполученнях, реченнях), які мають букви, що по-різному позначають однакові чи подібні звуки (туман, мир, роса).

У цей період увага надається розвитку навичок читання українською мовою вголос, правильному інтонуванню речень, розумінню прочитаного, а також елементарній роботі над текстом: визначити про кого (що) розповідається, що саме, дібрати заголовок, визначити дійових осіб, назвати послідовність дій (що було спочатку, що – потім) тощо.

Паралельно з формуванням умінь і навичок читання і письма українською мовою проводиться робота над розвитком усного мовлення: аудіативних умінь, збагаченням словникового запасу, умінь діалогічного й монологічного мовлення. Зміст цієї роботи визначається специфікою кожного періоду навчання грамоти. Особливо великі можливості має післябукварний період, оскільки прочитаний учителем текст щонайперше сприймається учнями на слух, а після читання учнями текст може служити матеріалом для розвитку діалогічного (робота в парах: один ставить запитання за змістом тексту, інший відповідає) та монологічного мовлення (переказування, продовження тексту за уявною ситуацією, заданою вчителем, розповідь за малюнком, усне малювання (опис героя чи героїв) тощо).

ІІІ. Відомості з мови й правопису

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка