Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою Пояснювальна записка



Сторінка4/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

(3-4 класи)


Мовленнєва діяльність у 3-4 класах покликана забезпечити пізнавальну й комунікативну функції, які здійснюються через сприймання й розуміння усної інформації (аудіювання) та писемної (читання і письмо), а також розвиток умінь говоріння, і має передбачати формування комунікативної компетентності в усній і писемній формі, тобто умінь рекомендувати себе і своїх друзів згідно етикетних норм української мови, розповідати про них, свою родину, школу, учителів, працювати в парах і більших групах, встановлювати соціальні контакти з однолітками й дорослими у школі й поза нею, писати оголошення, привітання, лист, SMS-ку тощо.

Уроки навчання української мови й читання у цих класах мають інтегрований характер, що дає змогу не розподіляти ту невелику кількість годин, яка відводиться навчальним планом, на уроки мови й читання, оскільки це єдиний процес, і дає можливість забезпечувати на уроках мови розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності. На основі текстів різних жанрів, у тому числі й лінгвістичного характеру, розглядаються мовні, правописні й пунктуаційні правила. Такий підхід дозволяє не лише слухати й читати тексти, але й вести спостереження за функцією того чи іншого мовного явища в тексті, що однак не виключає спеціальних вправ і завдань, пов’язаних зі змістом мовного матеріалу. Водночас для розвитку читацьких умінь та навичок поглибленої роботи над текстом, проводяться окремі уроки читання (кожен 4-ий урок).

Основна мета уроків читання – сформувати техніку читання українською мовою, розвивати цікавість і любов до читання, виховувати засобами художнього слова громадянина України, прививати естетичні смаки й уподобання, формувати моральні якості молодшого школяра, розвивати пізнавальні інтереси, інтелектуальні здібності, удосконалювати мовлення.

Відповідно до поставленої мети у 3-4-их класах необхідно:

– удосконалювати вміння читати українською мовою вголос (у міру швидко, правильно, свідомо, виразно) і мовчки та розуміти прочитане

– забезпечувати активне засвоєння української лексики, розвиток усного діалогічного і монологічного мовлення

– виховувати цікавість до української мови, фольклорних творів та творів українських письменників, народних традицій та звичаїв, почуття поваги до українського й інших народів, любові до рідної землі, естетичні смаки, моральні якості учнів.

Уроки читання українською мовою мають певну специфіку. Вони потребують більшої уваги, порівняно з читанням польською, до правильної вимови та роботи над словом, оскільки лексичний запас учнів ще досить обмежений, а також до удосконалення літературно правильного усного мовлення.

Як і на уроках польського читання, потрібно, щоб учні, прочитавши текст, уміли визначити основну думку, говорили про характер героя, мотивували його вчинки, висловлювали свої думки, своє й авторське ставлення до героя і змісту прочитаного, усвідомлювали роль художніх засобів у змалюванні тих чи інших подій, характеру тощо.

У 4 класі більше уваги надається формуванню навичок читати мовчки. Ті основні навички читання мовчки, які формуються на уроках польського читання, а саме: техніка такого читання (без артикулювання, рухів голови за рядком, який читається очима, уміння швидко схоплювати очима рядок і т.д.) та відповідні вправи застосовуються й на уроках українського.

Як і на уроках польського читання, важливе значення для створення відповідного емоційного настрою, а також для поглиблення сприймання й розуміння, мають вступна розповідь учителя, бесіда, розгляд картини, слухання музики, які однак не повинні бути надто довгими (в межах 3-5 хв.).

Так само спільними в обох мовах є й прийоми роботи над текстом, його розумінням, художніми засобами, видами читання, темпом, розвитком мовлення.

У 4 класі, готуючи учнів до виразного читання, варто не тільки давати готову розмітку текстів, але й привчати самостійно розмічати текст.

Під час читання важливо вчити учнів підмічати образні слова, вирази, нові слова, ставити питання у зв’язку з прочитаним тощо.

Удосконалення навичок читання має відбуватися у нерозривній єдності з розвитком умінь розуміти прочитане. Для цього важливо ставити запитання, які допомагають з’ясувати, чи правильно діти сприйняли той чи інший факт, подію, чи можуть встановити причиново-наслідковий зв’язок між фактами, як розуміють загальний зміст прочитаного тощо.

З огляду на невелику кількість годин уроки позакласного читання українською мовою не проводяться. Однак учитель має спонукати до самостійного читання, організовуючи виставку книжок одного автора, або виставку, пов'язану з темою, яка вивчається, рекомендувати українську дитячу періодичну пресу, зокрема, журнали. На підсумкових уроках з теми учні мають розповідати й про твори, прочитані самостійно за рекомендацією вчителя.



Письмо. Основне завдання, пов’язане з технікою письма, – удосконалювати уміння вживати українські букви, правильно писати букви українського алфавіту, які є новими, дотримуючись потрібних з’єднань, нахилу, а також вживати такі й інші букви (які однакові за написанням, але позначають різні звуки) під час письма. З ув’ю метою застосовуються різні види списування, в тому числі й з проговорюванням, зорово-слухові та зорові диктанти, словникові диктанти з використанням сигнальних карток тощо.

Вимоги до навичок письма такі ж, як і до письма польською мовою. При цьому слід враховувати уміння, які вже сформовані на уроках польської і які потребують певної корекції, наприклад, каліграфічні, та ті вимоги, що стосуються культури оформлення записів у зошитах. На уроках української мови вони підтримуються, а не формуються як нові, тому каліграфічні хвилинки не проводяться, однак за потреби організовується індивідуальна робота.

Оскільки навичка вживання українських букв на письмі формується повільно з причини інтерференції, робота над її удосконаленням продовжується і в 3, і в 4 класах. Рекомендується у зв’язку з цим замість каліграфічної хвилинки проводити вправи, спрямовані на розвиток зорової пам’яті та формування умінь вживати українські букви у словах, подібних за звучанням з польськими.

У 3–4 класах навички письма розвиваються, удосконалюються, формується швидкість письма, графічна й орфографічна грамотність.



Розвиток писемного мовлення. На уроках української мови учні вчаться складати й записувати невеликі тексти за малюнками, опорними словами, планом, даним початком, упорядковувати деформовані тексти, усно переказувати й колективно записувати переказ. Така робота проводиться під керівництвом і за допомогою вчителя, оскільки в учнів ще недостатній словниковий запас і граматичні вміння і навички.

На уроках української мови діти одержують уявлення про українську мову як державну, спорідненість польської й української мов. Зміст українського мовного матеріалу визначено на основі порівняльного аналізу польської й української мов. У результаті виявлено мовні факти, які повністю збігаються в обох мовах, і ті, які мають певну розбіжність. Це повинно враховуватись під час організації навчального процесу та в методиці навчання. Так, спільні в обох мовах знання й уміння з фонетики і граматики мають знайти своє застосування на українському мовному матеріалі. Вони повинні активізуватися в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни та опорні слова, що дає можливість вільного оперування знаннями.

Факти, які не збігаються (деякі знання з фонетики, граматики: рід, число деяких іменників, граматичні закінчення, суфікси і префікси тощо) потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу супроводжується інтерференційним впливом навичок, які вже сформувалися на уроках польської. Такі знання й уміння потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови.

Оскільки розходжень у мовних знаннях з обох мов не так уже й багато (спільними є усі граматичні поняття), описаний вище підхід до його опрацювання вивільняє багато часу, який за інших умов витрачався б на пояснення нових знань та формування відповідних умінь. Це дає можливість надати урокам української мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички правильного користування словом з точки зору фонетики і граматики, проводиться робота над збагаченням словникового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів’ями й приказками та їх доречним уживанням у мовленні. Особлива увага має надаватися лексичній та граматичній сполучуваності слів у випадках розбіжностей у польській та українській мовах, вживанню прийменників, займенників, зокрема особових і вказівних, якісних прикметників вищого й найвищого ступенів, прислівників (без уживання термінів, практично). Відпрацьовуються вміння будувати словосполучення й речення різних типів, поширювати їх, вживати речення з однорідними членами зі сполучниками й без них, складати тексти різних типів з орієнтацією на слухача або читача. Зазначений підхід до організації навчального процесу на уроках української мови зобов’язує вчителя домагатися міцності знань з польської і забезпечення певної відстані (2–3 уроки) у часі між опрацюванням ідентичних тем на уроках польської й української мов.



Правопис. У початкових класах учні оволодівають елементарними правилами українського правопису, у них формуються відповідні правописні уміння.

Більшість орфографічних правил української мови, які вивчаються у початкових класах, мають фонетичну основу (крім ненаголошених е, и та одзвінчення приголосних у деяких словах, правопису сполучень -ться, -шся), тому їх засвоєння має відбуватися з опорою на знання з фонетики (наприклад, в українській мові звук [ц′] м’який, тому після нього вживається м’який знак) та уміння літературної вимови.

Формування правописних умінь і навичок, так само, як і графічних, повинно постійно бути в центрі уваги вчителя, вони мають підтримуватися шляхом організації систематичного повторення і вправляння у письмі (словникові пояснювальні й попереджувальні диктанти, вправи на класифікацію слів за правилами правопису тощо). З метою попередження та зменшення інтерференції на етапі пояснення рекомендується використовувати прийом відкритого міжмовного зіставлення типу: «у польській мові – в українській мові», а під час добору дидактичного матеріалу для практичних вправ – прийом прихованого зіставлення. І під час формування правописних умінь продовжується робота над виробленням навички вживати українські букви у словах української мови.

Знання, уміння та навички з пунктуації (розділові знаки в кінці речення залежно від мети висловлювання та інтонації, а також вживання коми перед сполучниками а, але, і (якщо повторюється), та під час письма речень з однорідними членами, перед сполучниками який (-а, -е,), що, щоб, бо), збігаються в польській та українській мовах, тому необхідно звернути увагу учнів на це і забезпечити перенос і застосування відповідних пунктуаційних умінь під час письма українською мовою. Корекції підлягає вживання (вимова і написання) сполучників у разі розбіжності з польською мовою.

У програмах для 3-4-их класів, як і в попередніх, навчальний матеріал подано за змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною.
ПРОГРАМИ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка