Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою Пояснювальна записка



Сторінка5/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1 клас


Усний курс української мови

(аудіювання, говоріння)

(105 годин, 3 години на тиждень. Резерв часу – 3 години)

Сфери і тематика мовленнєвої діяльності:

персональна (Хто я? Мої іграшки, ігри. Українські дитячі ігри. Знайомство. Ввічливість. Друзі. Моя родина. Лю­ди­на. Ча­с­ти­ни ті­ла. Гі­гі­є­на);

освітня (Школа. Клас. Навчальне приладдя. Навчання. Кольори. Лічба (в межах 10));

соціально-побутова (Мій дім (квартира). Допомога вдома. Свійські тварини. Овочі і фрукти. Посуд і їжа. Одяг і взуття. Українська хата, обереги. Національні страви. Національні українські свята, обряди (ознайомлення з ними проводиться відповідно до календарних дат));

публічна (Мій рідний край. Україна – наш спільний дім. Київ – столиця України. Місто. Село (селище). Транспорт. Грошова одиниця);

природа (Пори року (відповідно до календарних дат). Погода. Кольори. Доба (частини доби). Тваринний світ. Охорона природи).

І. Мовленнєва лінія (протягом року)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів

1. Аудіювання

Учень (учениця):





Розвиток мовленнєвого слуху:

Слухання-розуміння українського мовлення (протягом року).



– зосереджено слухає мовлення вчителя;

– упізнає в мовленнєвому потоці засвоєні слова;






Сприймання на слух і розріз­нення слів, спільних у польській та українській мовах, які: мають певні фонетичні відмінності (сестрá – siostra, товá­риш – towarzysz); відрізняються місцем наголосу (робітни́к – robotnik).

– розрізняє і розуміє сприйняті на слух українські слова, звучання і значення яких подібне в українській та польській мовах;




Сприймання і розрізнення на слух м’яких звуків української мови: [д′], [т′]; [з′], [с′], [ц′], [дз′]; [л′], [р′] у словах та складах.

– розрізняє у словах, складах, сприйнятих на слух, м’які приголосні звуки;




Визначення місця наголосу в словах, сприйнятих на слух.

визначає наголос у словах, сприйнятих на слух;




Установлення різниці у звучанні слів, зміна значення яких обумовлена зміною наголосу (напр. руки́ – ру́ки, сестри́ – се́стри).

розрізняє значення слів, сприйнятих на слух, зміна значення яких обумовлена зміною наголосу;




Співвіднесення слів, словоспо­лучень, речень з предметом, малюнком, дією, ознакою.

– співвідносить сприйняті на слух українські слова, словосполучення, речення з предметом, малюнком, дією, ознакою;




Розпізнавання нових слів у реченні і встановлення їх значення з орієнтацією на його зміст.

– розпізнає нові слова в реченні та здогадується про їх значення, орієнтуючись на зміст речення;




Сприймання на слух інтонаційних особливостей речень, у яких є пові­домлення, запитання, спонукання, прохання чи наказ.

– розрізняє на слух розповідні, питальні, спонукальні речення;




Установлення на слух меж речень у мовленнєвому потоці (2-3 речення (І семестр), 3-5 речень (ІІ семестр).

установлює межі речень, сприйнятих на слух;




Сприймання на слух і розуміння інструкцій, ігрових завдань.

– розуміє і виконує завдання, інструкції вчителя, пов’язані з навчальною діяльністю, ігровими завданнями;




Сприймання на слух і розуміння прочитаних або розказаних учителем текстів (у межах сфер, визначених програмою) (у І семестрі текст прослуховується учнями 2-3 рази, у ІІ – 1-2 рази; час звучання – до 1 хв.).

– слухає прочитані чи розказані учителем або в записі тексти;

  • розуміє, про ко­го роз­по­ві­да­єть­ся в те­к­с­ті, що роз­по­ві­да­єть­ся;




Сприймання текстів у записі (час звучання – до 1 хв.).



Розвиток оперативної пам’яті: сприймання на слух і запам’я­то­ву­вання рядків слів (5-6) української мови, сло­во­спо­лучень, віршованих текстів (2-4 рядки), загадок, скоромовок.

– сприймає на слух і запам’я­то­вує слова української мови, словосполучення, скоромовки, загадки, короткі віршовані тексти.

2. Говоріння





Діалогічне мовлення:

Учень (учениця):




Відповіді на запитання вчителя, однокласників, що стосуються навчальної діяльності, ігрових завдань.

– відповідає на запитання вчителя, однокласників, пов’язані з навчальною діяльністю, ігровими завданнями;




Відтворення зразків діалогів із прослуханих казок, розповідей із опорою на серію малюнків тощо.

– відтворює діалог із прослуханих казок, розповідей;




Формування умінь ставити запитання та давати відповіді за зразком, із опорою на малюнок підручника, серію малюнків, за прослуханим текстом.

– запитує, відповідає на запитання за зразком, малюнком, серією малюнків;




Формування умінь створювати діалоги за змістом ситуативних малюнків, навчальними ситуаціями, передбачених тематикою програми, щоб виразити прохання, подяку, вибачення, згоду – незгоду, одержати інформацію про когось, щось (І семестр – 2-3 репліки на кожного із співрозмовників, враховуючи етикетні формули на початку і в кінці спілкування; ІІ семестр – 3-4 репліки на кожного із співрозмовників без урахування етикетних формул).

– увічливо звертається до співрозмовника, вживаючи формули вітання, подяки тощо;

– бере участь у діалозі за ситуативними малюнками та навчальними ситуаціями відповідно до вимог програми;






Монологічне мовлення:







Переказування уривків текстів, сприйнятих на слух (І семестр – 3-4 речення, ІІ – 4-5).

– переказує уривок прослуханого тексту;




Розповідь чи опис окремих предметів, малюнків за аналогією до поданого зразка.

– розповідає за аналогією про предмет, малюнок;




Розповідь за серією малюнків, сюжетним малюнком.

– розповідає за допомогою вчителя за серією малюнків, сюжетним малюнком;




Розповідь про себе, свою родину, школу, дім (квартиру) тощо.

розповідає про себе, свою родину, школу тощо;




Розповідь напам’ять обрядових віршів, пісень, колискових, загадок.

– розповідає напам’ять вивчені вірші, пісні, загадує загадки тощо.

ІІ. Мовна лінія (протягом року)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




Мовні уміння і навички:

1. Лексичні


Учень (учениця):




Збагачення словникового запасу у зв’язку із визначеними сферами спілкування, а також засвоєння міжтемних слів (6-8 слів на кожному уроці):

– вказівних (цей, ця, це, той, та, те),

– питальних (хто? що? який? яка? яке? скільки? котрий? коли? куди? де? що робить (-в, -ла)?),

– слів на позначення дії (ходити, писати) та місця дії (тут, там, скрізь, вгорі, внизу, поруч),

– кількості (від 1 до 10, багато, мало, кілька),

– часових відношень (вчора, сьогодні, завтра, торік, минулого року),

– на позначення смаку (солодкий, гіркий, смачний),

– величини (великий, малий),

– форми (круглий, довгий),

– кольору (червоний, синій) та інших ознак предметів.



– засвоїв більшість слів, що охоплені зазначеними сферами спілкування;

– знає міжтемні слова і правильно та доречно вживає їх у процесі говоріння;







Засвоєння етикетної лексики.

– знає і використовує етикетну лексику (слова вітання, прощання, формули ввічливого прохання, вибачення);




Засвоєння слів близьких і протилежних за значенням (найбільш уживаних синонімів і антонімів).

– засвоїв найбільш уживані синоніми й антоніми;




Розрізнення міжмовних омонімів (диван – dywan (килим), овочі – owoce (фрукти), вистава – wystawa (виставка, вітрина), крісло – krzesło (стілець), запам’ятати – zapomnieć (забути) і под.).

– розрізняє значення слів, що є міжмовними омонімами в польській та українській мовах, і правильно використовує їх у процесі мовлення;





Засвоєння етнокультурознавчої лексики, окремих усталених виразів.

  • засвоїв назви предме­тів українського побуту, української народної символіки (рушник, калина, віночок);

  • засвоїв назви державних символів;

– знає окремі усталені вирази (доброго здоров’я, ласкаво просимо, хліб та сіль тощо).




2. Фонетичні, орфоепічні

Учень (учениця):



Ознайомлення з термінами: наголос, склад, голосні і приголосні звуки.

– розуміє терміни, уживає їх під час відповіді;



Тве­р­да ви­мо­ва зву­ка [ч] (по­м’як­шена лише перед і).

– уміє твердо вимовляти звук [ч];



Тверда вимова [к] перед и.



– твердо вимовляє звук[к] перед и;



Вимова звука [з] у сполученні з [и], [е] на початку слова (зима, земля).

– вимовляє звук [з] перед [и], [е] на початку слова (зима, земля);



М’я­ка ви­мо­ва зву­ків [з′], [с′], [ц′]; [д′], [т′]; [р′], [дз′]; [л′] (на противагу польській мові).

– розрізняє звуки польської та української мов та ор­фо­епі­ч­но пра­ви­ль­но ви­мо­в­ля­є м’які приголосні у сло­вах укра­ї­н­сь­кої мо­ви;



Вимова звука [с′] у сполученні зі звуком [т′] (­листя).

– чітко вимовляє звуки [с′ т′] у словах типу листя;




Ви­мо­ва звука [г].

Вимова звука [ґ] у найбільш уживаних словах української мови (ґанок, ґуля, ґудзик, ґедзь, аґрус, ґелґотати тощо).



  • вимовляє звук [г] (Галя, груша); знає найуживаніші слова, у яких вимовляється звук [ґ], і правильно вимовляє їх;






Вимова слів із сполученнями -оро-, -оло-, -ере- (мороз, молоко, береза, берег).

  • правильно вимовляє слова з -оро-, -оло-, -ере-;



Увага до наголошування українських слів, встановлення місця наголосу у слові.

– знає особливості українського наголосу;




3. Граматичні (без засвоєння тер­мінології)


Учень (учениця):




– увага до слів – назв предметів, які належать в обох мовах до різного роду (клас (ч. р.) – klasa (r. ż.), виноград (ч. р.) – winogrono (r. n.), акваріум (ч. р.) – akwarium (r. n.)).

– уживає у мовленні слова – назви предметів, які належать в українській та польській мовах до різного роду і правильно узгоджує їх у роді зі словами – назвами ознак;




Практичне засвоєння гра­ма­тич­них форм у процесі побудови конструкцій (речень, словосполучень):

– будує висловлювання, правильно вживаючи закінчення іменників:




– дієслово + іменник ж. р. у Д. в. одн. (дарую мамі, сестрі);

  • ж. р. у Д. в. одн.;




– дієслово + іменник ч., ж., с. р. у М.в. одн. з прийменниками на, в (у) (вчуся у школі, стоїть на вікні, лежить на столі); увага до конструкції вчитися в (у) (вчитись у школі, в університеті).

  • ч., ж., с. р. у М.в. одн. з прийменниками на, в (у);

  • правильно вживає прийменники в (у) з дієсловом вчитися;




– дієслово + ім. ж.р. у З.в. одн. (бачу книжку, школу, землю); вживання прийменника про (розмовляю про школу);

– будує висловлювання, правильно вживаючи закінчення іменників ж.р. у З.в. одн.,




– дієслово + ім. ж.р. у О.в. одн. (пишу ручкою (крейдою), розмовляю з бабусею); вживання прийменники з, під, над (летить над землею);

– ж.р. в О.в. одн.,




– дієслово + ім. ч. та с.р. в О.в. одн. (зустрівся з батьком, стоїть під вікном, мокне під дощем);

– ч. та с.р. в О.в. одн.,




– дієслово + ім. у Д.в. мн. (подарунки дівчатам, вітання бабусям);

– у Д.в. мн.;




Побудова конструкцій (речень, словосполучень) дієслово + іменник + прикметник:

– будує висловлювання, правильно вживаючи закінчення прикметників;




Увага до вживання закінчень прикметників:

  • -и­й (Н.в. одн. ч.р.): падає білий сніг;

  • -ого (Р.в. одн. ч. і с.р.): зустрів знайомого хлопця;

  • -ої (Р.в. одн. ж.р.): принести свіжої води;

-ою (О.в. одн. ж.р.): милуюся зеленою травою.







Уживання в процесі мовлення осо­бо­вих займенників (я, менé, до мéне, без мéне, зі мнóю; ти, тебé, до тéбе, з то­бóю, без тебе);

присвійних (мій, мо­гó, моє́му; твій, твого́, твоє́му);

займенника ІІІ ос. мн. вони (стосовно істот чоловічого і жіночого роду);


  • уживає у процесі мовлення особові займенники з прийменниками і без них,



  • присвійні займенники,

– особовий займенник вони;






Уживання в процесі мовлення дієслів у 1 ос. одн. і мн. (я пишу, читаю; ми пишемо, читаємо);

– у 2 ос. мн. (ви пишете, малюєте, ходите, стоїте);



  • у 3 ос. мн. (вони пишуть, читають, біжать, ходять).

Уживання дієслів у формі теп., мин., і майб. часу (він пише, писав, буде писати); увага до суфікса -в- у дієсловах минулого часу.

Увага до зворотних дієслів з часткою -ся (дія, звернена на себе)­: умиватися, вітатися.

Відсутність дієслова-зв’язки ­є: Я (є) учень. Що це (є)?


  • уживає у процесі мовлення дієслова у формі 1 ос. одн. і мн.; 2 і 3 ос. мн.;


  • уміє розповісти про те, що відбувається тепер, уже відбулося або буде відбуватися;

– правильно вимовляє зворотні дієслова на -ся;


– правильно будує розповідні, питальні речення, не вживаючи дієслово-зв’язку є.

ІІІ. Соціокультурні відомості (протягом року)

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів




Держава, в якій мешкають діти – Україна. Державні символи. Столиця України – місто Київ.

Імена найвизначніших українських письменників (Т. Г. Шевченко).

Українські дитячі імена (Михайлик, Галинка, Марійка та ін.). Форми звертання до дітей і дорослих. Етикетна лексика.

Українські обереги (рушник, віночок, стрічки).

Українські народні свята та звичаї (Свято Миколая, Різдво, Великдень), колядки, щедрівки, веснянки, заклички (у порівнянні з польськими).

Українські дитячі ігри й пісні.



Учень (учениця):

– знає назву держави, столиці України, державні символи України;

– знає, хто такий Т. Г. Шевченко;

– установлює соціальні контакти з однолітками й дорослими, щоб запитати, звернутися з проханням. Доречно вживає етикетні слова, форми звертання;

– уживає слова – назви українських оберегів, знає їх значення;

– знає українські національні свята (Свято Миколая, Різдво, Великдень), звичай їх зустрічати;



  • може розповісти про 1-2 українські дитячі гри й розваги, розповідає напам’ять 2-3 обрядові пісні (щедрівки, колядки, веснянки), 1-2 колискові пісні.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка