Українська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою Пояснювальна записка



Сторінка9/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.45 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ІІ. Мовна лінія (80 год. )

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки учнів

16


1. Звуки і букви. Правопис

Звуки українського мовлення і позначення їх буквами. Український алфавіт. Назви літер. Розміщення слів в алфавітному порядку у словниках. Знаходження потрібного слова у словнику.

Великі й малі букви в алфавіті. Вживання великої букви на письмі.


Учень (учениця):

– засвоїв український алфавіт; правильно називає букви;

– розташовує слова в алфавітному порядку (за 1 та 2 буквами);

– уживає велику букву на початку речення, в іменах і прізвищах, назвах міст, сіл, країн тощо (не вживає велику букву у назвах національностей);






Голосні і приголосні звуки. Склад. Наголос в українській мові. Увага до слів, однакових у польській та українській мовах, у яких наголос не збігається (наприклад, бджолá – pszczola, вагóн – wagon, кожýх – kożuh). Визначення та дотримання наголосу.


  • знає терміни української мови (звук, буква; голосні, приголосні звуки; тверді і м’які приголосні звуки; склад, наголос, склад наголошений, ненаголошений), правильно використовує їх під час відповіді на запитання;

  • визначає кількість складів у слові, наголошений склад;

  • читає, говорить, правильно наголошуючи українські слова;




Голосні звуки та позначення їх буквами.

Букви я, ю, є, ї та їх звукове значення. Увага до написання букв на позначення голосних, які мають в українській та польській мовах однакове написання, але різне звукове значення (рукоп. Ии, Уу).

Написання та перенос слів з буквосполученням йо.


– розрізняє букви, однакові за написанням і різні за звуковим значенням у польській та українській мовах;

– пише, правильно позначаючи голосні звуки;







Приголосні звуки та позначення їх буквами. Увага до букв, які однакові в обох мовах, але мають різне звукове значення (Г, Вв, Сс, Рр, Н, д, п, т).

– правильно вимовляє і вживає на письмі букви, які в польській та українській мовах мають однакове написання, але різне звукове значення;




Звуки [г] і [ґ], позначення їх буквами Гг, Ґґ.

– розрізняє звуки [г] і [ґ], правильно позначає їх на письмі;




Звукосполучення [шч], позначення його буквою щ.

– позначає на письмі звукосполучення [шч] однією буквою щ;




Тверді і м’які приголосні звуки та їх розрізнення. Тверда вимова звуків [ч], [шч], [б], [п], [в], [м], [ф] та [р] (у кінці слів).

  • розрізняє тверді і м’які приголосні звуки;

  • читає, говорить, твердо вимовляючи звуки [ч], [шч], [б], [п], [в], [м], [ф] та [р] (у кінці слів);




Тверді і м’які приголосні звуки:

[ц] – [ц´]; [с] – [с´]; [з] – [з´].



– читає, говорить, правильно вимовляючи звуки [ц´];[с´], [з´];


Позначення м’якості приголосних звуків буквами і, я, ю, є та ь.

Вживання м’якого знака (ь) на позначення м’якості приголосних перед [о].

Перенос слів з м’яким знаком (ь) з рядка в рядок. Перенос слів з буквосполученням ьо.


– уживає на письмі букви і, я, ю, є та ь для позначення м’яких приголосних;

– визначає м’який приголосний перед о; правильно вимовляє його і вживає на письмі ь перед о для позначення м’якості приголосного;

– правильно переносить слова з ь із рядка в рядок;





Відсутність м’якого знака у сполученнях ст, нс, тс (радості, радістю; український, братський), які в українській мові вимовляються м’яко.

– читає, правильно вимовляє і пише слова зі сполученнями ст, нс, тс у найбільш вживаних словах;




Подовження м’яких приголосних звуків. Вимова і письмо слів з подовженими приголосними.

– читає, правильно вимовляє і пише слова з подовженими приголосними;




Тверді і пом’якшені перед і приголосні звуки. Вживання и, і після букв г, к, х та ж, ч, ш, щ.

– читає, правильно вимовляє і пише слова з буквами и, і після букв г, к, х та ж, ч, ш, щ;




Апостроф. Вживання апострофа після букв, що позначають тверді приголосні перед я, ю, є, ї. Вимова твердих приголосних перед апострофом і сполученнями [йа], [йу], [йе], [йі], що позначаються буквами я, ю, є, ї. Звуковий аналіз та письмо слів з апострофом.

– робить звуковий аналіз слів з апострофом;

– пише, вживаючи апостроф після букв б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї;






Перенос слів з апострофом з рядка в рядок.

– правильно переносить слова з апострофом з рядка в рядок;




Ознайомлення з орфографічним словником (у процесі засвоєння правописних правил).

– користується орфографічним слов­ником для перевірки написання слів.

16


2. Слово. Лексичне значення слова. Розвиток уявлень про номінативне значення слова (словом названо все – предмети, ознаки, дії.) Слова – назви предметів, ознак, дій, службові слова. Збагачення словникового запасу словами-назвами предметів, дій, ознак, кількості, а також словами, що служать для зв’язку з іншими.

Ознайомлення з перекладним словником.



Учень:

– знає, що все називається словом; добирає слова – назви предметів, ознак, дій, кількості, вживає прийменники і сполучники (без уживання термінів) під час побудови словосполучень, речень;

– уміє користуватися перекладним словником;





Групування слів за тематичною ознакою (у межах тематики, що охоплює сфер навчання, побут, соціальну сферу).

Слова, близькі (сино­німи) й протилежні за значенням (анто­німи).

Добір рядів синонімів. Вибір з поданого ряду потрібного за змістом.

Добір антонімів до поданих слів. Утворення антонімічних пар.

Збагачення словникового запасу учнів антонімами і синонімами – назвами предметів, ознак, дій.


– групує слова за тематичною ознакою;

– добирає слова, близькі та проти­лежні за значенням, з групи поданих слів;


– утворює антонімічні пари;






Переносне значення слів. Спостереження за переносним значенням слів у текстах.

Спостереження за випадками ба­га­то­значно­сті слова в текстах.



  • спостерігає за переносним значенням слів у текстах, розуміє їх значення;

  • знає, що одне слово може мати декілька значень; уміє розрізняти значення слова за контекстом;

21


Будова слова. Правопис.

Основа і закінчення слова. Їх графічне позначення. Змінювання закінчень (форм) слова у зв’язку з іншими словами (читати (що?) книжку).



– володіє українськими термінами (закін­чен­ня, основа, корінь, суфікс, пре­фікс);

– визначає основу і закінчення у слові, позначає їх графічно; змінює закінчення залежно від запитання у словосполученнях;






Складові основи: корінь, суфікс, префікс. Корінь слова. Споріднені слова. Спостереження за чергуванням голосних [о, е – і] і приголосних звуків [г, к, х] – [з´, ц´, с´] у корені слова.


– добирає споріднені слова, групує їх за спорідненістю;

– визначає корінь слова;

– знає про чергування та змінює звуки [о, е – і] в корені та кінцеві звуки основи [г, к, х] – [з´, ц´, с´] у найбільш уживаних словах;





Споріднені слова і форми слова. Споріднені слова й синоніми.

Добір рядів споріднених слів, увага до їх значення.



– розрізняє споріднені слова і слова, близькі за значенням (синоніми), форму слова й споріднені слова;




Префікс. Спостереження за роллю префіксів у словах. Уміння визначати префікс. Утворення слів за допомогою префіксів, увага до значення утворених слів.
Правопис пре­фіксів з-(с-).
Апостроф після префіксів.

– читає слова, розуміє і пояснює значення, які надають словам префікси;

– уміє визначати префікс;

– утворює споріднені слова за допомогою префіксів; пояснює їх значення;

– уживає на письмі апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї;






Префікси та прийменники, розрізнення їх на письмі.


– читає і пише, розрізняючи префікси та прийменники (практично);




Суфікс. Спостереження за роллю суфіксів у словах. Уміння визначати суфікс. Утворення слів за допомогою суфіксів. Увага до відтінків у значенні утворених слів.

– читає слова, розуміє і пояснює значення, яке надають суфікси словам;

– уміє визначати суфікс;

– утворює споріднені слова за допомогою суфіксів; розуміє відтінки у значенні утворених слів;





Правопис ненаголошених голосних звуків [е], [и] у корені слова. Уміння визначати наголос у словах, розпізнавати ненаголошені голосні у корені, перевіряти ненаголошені е, и, змінюючи слова так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним, добирати перевірні слова з ряду поданих та самостійно.

  • розпізнає ненаголошені [е], [и];

  • змінює слова так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним;

  • добирає перевірні слова з поданих і самостійно;




Дзвінкі та глухі приголосні звуки в корені слова. Чітка вимова дзвінких приголосних у кінці та в середині слова й позначення їх, орієнтуючись на літературну вимову.

  • читає, говорить, чітко вимовляючи дзвінкі приголосні у кінці та в середині слова й позначає їх відповідними буквами на письмі;




Одзвінчення глухих [т´], [с´] у словах косьба [з´], молотьба [д´] й оглушення звука [г] у словах кігті [х], нігті [х]. Вимова і написання таких слів. Перевірка правильності написання букв на позначення таких приголосних шляхом добору перевірного слова.

  • правильно вимовляє і пише слова з одзвінченими [т´], [с´] й оглушеним [г];

  • перевіряє їх під час написання шляхом зміни слова чи добору перевірного;




Робота з орфографічним словником (протягом року).

– користується орфографічним словником для перевірки правильного написання слів.

27


3. Відомості з синтаксису

Сло­во­спо­лу­чен­ня. Го­ло­вне і за­ле­ж­не сло­во в сло­во­спо­лу­чен­ні. Умін­ня ста­ви­ти пи­тан­ня від го­ло­вно­го до за­ле­ж­но­го сло­ва. Уз­го­джен­ня слів у сло­во­спо­лу­чен­ні. Утворення словосполучень.

Учень (учениця):

  • уміє визначати головне і залежне слово у словосполученні;

  • ставить питання від головного до залежного слова;

– узгоджує слова у словосполученні;

– утворює словосполучення;






Речення.

Головні члени речення (підмет, присудок) і другорядні. Речення, які складаються тільки з головних членів. Поширення таких речень другорядними членами. Їх зв’язок із головними членами.

Види речень за метою висловлювання (розповідні, пита­льні, спонукальні). Окличні речення.

Розділові знаки в кінці речень за­лежно від інтонації. Правильне інтонування речень.

Складання розповідних речень про когось, щось, місце, час дії.

Складання питальних речень з питальними словами хто? що? де? коли? куди? звідки? як? який? яка? яке? що робить?






  • володіє термінами: головні члени речення, підмет, присудок, другорядні члени речення;

  • уміє поширювати речення;

  • уміє встановлювати зв’язок між членами речення;

  • читає, розрізняє різні за метою висловлювання та за інтонацією речення, правильно інтонує їх;

– уживає на письмі відповідні розділові знаки в кінці речень;
– складає речення, різні за метою висловлювання;

– уживає питальні слова під час утворення питальних речень;






Переконструювання розповідних речень у питальні й навпаки.

– уміє переконструйовувати розповідні речення в питальні й навпаки.




Звертання у пита­льних реченнях. Кома після звертання.

– уживає звертання в питальних реченнях;

  • уживає на письмі кому після звертанні;




Складання й письмо спонукальних речень. Увага до форм слів – назв дій у спонукальних реченнях -и, -іть (скажи – скажіть), -й, -те (дай – дайте).

– утворює спонукальні речення;

– доречно вживає розповідні, питальні, спонукальні речення під час побудови зв’язних висловлювань;






Звертання в спонукальних реченнях. Кома після звертання.

Переконструювання спонукальних речень у розповідні і питальні.



– уживає звертання в спонукальних реченнях; пише кому після звертання;

  • конструює і переконструйовує спонукальні речення в розповідні й питальні;




Поширення речень за питаннями.

– поширює речення у зв’язку з поставленими запитаннями;




Речення-репліки.

Стверджувальні й заперечувальні слова-речення (Так. Ні.). Спостереження за вживанням таких речень у діалозі.

Розвиток умінь уживати речення, різні за метою висловлювання й інтонацією з комунікативною метою.


– уживає речення-репліки в діалогах;




Текст. Активізація знань про текст та його будову, засвоєних на уроках рідної мови.

Учень:





Тема та основна думка тексту, заголовок. Спостереження за логікою, послідовністю викладу думок у тексті. Зв’язок між реченнями тексту.

Добір заголовків до тексту.

Робота з деформованим текстом.


  • читає, визначає тему і основну думку сприйнятого на слух чи прочитаного тексту;

  • добирає заголовок до тексту;

  • знаходить у прочитаному тексті речення, що виражають основну думку;

– відновлює деформований текст;




Складання плану тексту у вигляді питальних та розповідних речень.

– колективно складає план прочитаного тексту у вигляді питальних та розповідних речень;




Типи текстів (розповідь, опис). Особливості їх побу­дови.


– читає і визначає тип тексту (розповідь, опис); знає особливості вступу і кінцівки у текстах (розповіді й описі);

– читає і переказує тексти – розповіді й описи;






Колективне складання текстів – розповідей і описів (усно і на письмі) за опорними словами, малюнками, даним початком і т. п.

– усно і на письмі складає тексти різних типів за опорними словами, малюнками, даним початком тощо.

2

Повторення й узагальнення знань.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка