Український інститут національної пам’яті Управління освіти і науки



Сторінка12/18
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.19 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

СТАН ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ У ЧЕРНІГОВІ В РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (19411943 рр.)

У статті характеризується стан початкової освіти у Чернігові впродовж 19411943 рр., коли Чернігів був захоплений нацистами та їх союзниками. Автор доводить, що окупаційна влада обмежувала доступ населення до освіти, надавши дозвіл на відкриття із загальноосвітніх закладів лише 5 початкових шкіл; визначала і жорстко контролювала зміст навчання, виховну роботу та педагогічний склад означених установ.

Ключові слова: початкові школи, Чернігів, відділ освіти та культури, окупаційна влада.

Попри велику кількість існуючих на сьогоднішній день наукових праць, присвячених трагічним сторінкам Другої світової війни, ця проблематика й донині залишається в центрі уваги значної кількості дослідників і не втратила своєї актуальності. Робота з архівними матеріалами дає можливість історикам віднаходити нову інформацію й заповнювати все ще існуючі лакуни та переосмислювати вже відомі факти. Одним із важливих аспектів цієї проблеми є особливості освітньої політики нацистів на окупованих територіях.

Метою нашої публікації є висвітлення стану початкової освіти у Чернігові впродовж вересня 1941 – вересня 1943 рр., коли місто перебувало під владою німців та їхніх союзників.

А. Гітлер та чимало інших представників німецького керівництва були переконані, що слов’янським народам освіта взагалі не повинна даватися. Однак під час війни нацисти все-таки пішли на певні поступки і надали місцевому населенню можливість отримати мінімальні знання. Ці поступки мали свої причини. Так, інша частина вищого керівництва Рейху, зокрема, А. Розенберг, вважала, що ліберальна політика по відношенню до культури й освіти українського народу дозволить у майбутньому ефективніше його експлуатувати [1,с.698]. Також нова влада прагнула встановити повний контроль за всіма сферами людського життя та забезпечити собі підтримку з боку місцевих жителів. Для цього мала здійснюватися, зокрема, їх ідеологічна обробка [14, с. 211]. Одним із інструментів пропагандистської роботи серед населення мала стати школа.

9 вересня 1941 р. Чернігів опинився в руках німців та їх союзників [12, c. 10]. Розпочався тяжкий період нацистської окупації. У зоні військової адміністрації, в яку входив і Чернігів, освітня галузь регулювалася постановою «VII секції вермахту зони Б (Україна)» №34 від 29 грудня 1941 р. Передбачалося функціонування початкових, промислових, сільськогосподарських, лісогосподарських професійних шкіл, професійних курсів жіночого персоналу для навчання веденню господарства, кравецької справи, охорони здоров’я та гігієни. Водночас заборонялося відкривати вищі й середні навчальні заклади, загальні професійні школи зі спеціалізацією за певним фахом [12, с. 37].

Обов’язок керівництва й контролю за діяльністю освітніх установ покладався на новоутворені відділи освіти та культури. Завідувачем Чернігівського відділу освіти та культури в другій половині 1941 р. був Ф. Курганський, інспектором шкіл – Х. Чекулаєв. З 1 грудня 1941 р. обов’язки завідувача відділу освіти та культури виконував С. Баран-Бутович, інспектора шкіл – Ф. Курганський, інспектора віровизнань та друку – Т. Федоров і діловода – В. Каліткіна. Т. Федоров з 25 січня 1942 р. виконував обов’язки й інспектора мистецтв [8, арк. 4; 7, арк. 1; 6, арк. 1].

Працівники відділу освіти та культури прагнули відновити мережу навчальних закладів. На нараді вчителів Чернігова, яка відбулася 24 листопада 1941 р., інспектор шкіл Х. Чекулаєв доповідав, що міською управою затверджений проект відкриття в місті 4 шкіл загального навчання, 1 початкової та 2 гімназій. Навчальні плани вже були підготовлені [9, арк. 1]. Утім, було дозволено діяльність лише початкових шкіл. Перед наступним навчальним роком знову обговорювалося питання про відкриття 2 середніх шкіл та 5-го класу в початкових школах, але дозволу на реалізацію означених ініціатив також не було отримано [10, арк. 41, 46 зв.].

Повільно проходила підготовка до початку 1941–1942 н.р. На нараді директорів з представниками відділу освіти та культури і відділу благоустрою, яка відбулася 5 грудня 1941 р., обговорювалося питання приведення до ладу шкільних приміщень. Як доповідали директори шкільні будівлі повністю не були зруйновані, однак потребували чималого ремонту. Так, на той час у школі №4 уже відремонтували 4 печі, поштукатурили частину приміщення, завезли меблі, торф, але ще не було дров. Директор самостійно склив вікна. У школі №5 були перевірені печі, засклені класні кімнати, у двох із них зроблено ремонт, завезено 108 парт. Проте навчальний заклад не був забезпечений паливом, залишилося засклили коридор, вставити 2 дверей. Підготовка школи №6 до навчального року на той час була майже завершена. А от у школах №9 та №13 ремонт ще навіть не розпочинався [8, арк. 4].

Зрештою, відкрилося лише 5 чотирикласних шкіл, які очолювали: школу №3 – А. Задворний (випускник Чернігівського педінституту з понад 25-річним педагогічним стажем роботи); №4 – М. Бельмас (закінчив Глухівський учительський інститут, мав 25 р. педагогічного стажу); №5 – Д. Бутенко (випускник Дніпропетровського інституту народної освіти, мав 14 р. педагогічного стажу); №6 – І. Ярмусевич (закінчив Харківський університет, мав понад 25 р. роботи в школі); №7 – О. Гончаренко (закінчив Кременчуцькі педагогічні курси, мав звання вчителя 5–7 класів та понад 25 р. педагогічного стажу) [10, арк. 4; 7, арк. 23–23 зв., 25, 26, 27 зв.]. Як зазначалося в наказі відділу освіти та культури №2 від 3 лютого 1942 р. навчання в школах розпочалося 22 січня 1942 р. [7, арк. 1 зв.]. Проте завідувач школи №5 Д. Бутенко в рапорті відділу освіти та культури зазначав, що в цій школі заняття розпочалися 24 січня. Були проведені інструктивні бесіди з учнями. Школярів розподілили на класи і визначили їхні класні кімнати. Навчальні заняття в цей день не проводилися через сильний мороз [3, арк. 20 зв.].

Перелік предметів, які місцева комендатура дозволила викладати, був мінімальним: читання, письмо, лічба, гімнастика, граматика та ручна праця. На той час заборонялося здійснювати релігійне навчання, проте воно дозволялося в приватному порядку [4, арк. 1]. Більш точний перелік предметів, які викладалися в початкових школах Чернігова наведений у звітах директорів шкіл за 1941–1942 н.р., а саме: українська мова (усно і письмово), німецька мова (з другого класу), арифметика, природознавство (з третього класу), географія (з третього класу), каліграфія, малювання, співи та фізкультура [2, арк. 5, 11, 17, 28].

Особливу роль у роботі навчальних закладів відігравали вчителі. Відповідно кандидатури на ці посади ретельно відбиралися. Цьому питанню була присвячена спеціальна нарада представників відділу освіти та культури і відділу праці, яка відбулася 13 січня 1942 р. На нараді інспектор шкіл Ф. Курганський повідомив, що було подано 75 заяв колишніх учителів, на основі яких відібрано 38 класоводів, 6 учителів німецької мови та 7 діловодів і запасних вчителів, які, як зазначалося, тимчасово займали посади технічних працівників [10, арк. 4 зв.]. Пізніше відбувалося доукомплектування шкіл учителями німецької мови, технічними працівниками, учителями співів та фізкультури, а також шкільними лікарями [2, арк. 4; 7, арк. 2–2 зв.].

Для розуміння принципу відбору кадрів варто звернути увагу на біографії обраних педагогів. У додатку А подано короткі відомості про вчителів Чернігівської школи №3. Проаналізувавши їх зміст можемо зробити висновок, що всі відібрані кандидатури були досвідченими кваліфікованими педагогами. Переважна їх частина мала соціальне походження, яке в Радянському Союзі було підставою для переслідувань. У частини вчительок чоловіки перебували на засланні через своє походження та антирадянські погляди. Окрім того, у всіх були на утриманні або неповнолітні діти, або інваліди чи родичі похилого віку. У характеристиках цих педагогів зазначалася їхня політична благонадійність.

У роки окупації початкові школи відвідували далеко не всі діти шкільного віку, частина яких, до того ж, упродовж року залишала навчання. Про це свідчать дані Таблиці №1.

Таблиця №1

Кількість учнів, які навчалися у школі №6 міста Чернігова впродовж 19411942 н.р. [2, арк. 20].




1 клас

2 клас

3 клас

4 клас

Разом

К-сть учнів на початку навчального року

42

66

74

86

268

Прибуло учнів протягом навчального року

2

3

8

8

21

Вибуло учнів протягом навчального року

6

18

20

27

71

К-сть учнів на кінець навчального року

38

51

62

67

218

Причини вибуття учнів зі шкіл були різні: частина дітей переїжджала в село, хтось залишав навчальний заклад через хвороби, домашні обставини чи матеріальну скруту [10, арк. 33–34].

Дані Таблиці №2 про кількість учнів, які навчалися у школах Чернігова впродовж 1942–1943 н.р., також демонструють, що школи відвідувала невелика кількість учнів, і підтверджує, що й цього навчального року значна частина дітей не завершила навчання.



Таблиця №2.

Кількість учнів, які навчалися в початкових школах Чернігова впродовж 194243 н.р. [5, арк. 2, 3].

Школи

Кількість учнів

Початок н.р.

Кінець н.р.

3

вул. С. Петлюри, 50

328

295

4

Лісковиця, вул. Лугова, 3 а

290

229

5

вул. Леонтовича, 6

178

173

6

вул. Гоголя, 16

313

270

7

вул. Тарновського, 56

76

74

Разом

1185

1041
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка