Улас Самчук Марія



Скачати 324.51 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір324.51 Kb.
Каховський державний агротехнічний коледж

Задерей О.А., викладач філологічних

дисциплін І кваліфікаційної категорії

План заняття



З навчальної дисципліни «Українська література»

Тема: «Улас Самчук «Марія». Зразок трагедії однієї селянської родини як частки трагедії української нації. Картини голодомору в романі.»

Вид заняття: класно-урочна система; комбінований вид заняття

Мета заняття:

Навчальна: розглянути картини голодомору 1932-1933 років в романі, висвітлити трагедію однієї родини як частку трагедії всього українського народу, з’ясувати причини та наслідки геноциду української нації.

Розвиваюча: розвивати вміння студентів співвідносити художнє бачення подій письменника з історичною дійсністю, з відтворенням моментів історії в мистецтві; розвивати навики самостійної та групової роботи, уміння узагальнювати матеріал і створювати проекти, розвивати творчі нахили студентів.

Виховна: виховувати патріотизм, національну свідомість, духовність, любов до літератури, мистецтва, інтерес до історії Батьківщини.

Методи: метод проектної технології, пошуково-дослідницькі методи, ілюстративно-демонстраційні, практичні, словесні.

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійний проектор, ПК; композиція «Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років»; презентації біографії письменника, етапів заняття, дослідження теми голодомору 1932-1933 років у Херсонській області в програмі PowerPoint; мікрофон; аудіозапис пісні у виконанні Оксани Білозір «Свіча» та літературно-музичної композиції «Голодомор» у виконанні Богдана Ступки; уривок з художнього фільму «Голод-33» режисера Олеся Янчука; репродукції картин українських художників на тему голодомору; портрет Уласа Самчука; підручники з української літератури; аудіокнига У.Самчука «Марія».

Література:

1. Всесвіт.— 1990.— №7.— С.139.

2. Самчук Улас. Марія. Український історичний роман.— К.— 1997.— С.3.

3. Я. Грицак “Нарис історії України”, с. 30-36.

4. Журнал “Слово і час”, 1993, №10 с. 68-71.

5. Газета “Українська мова та література”, 1997, число 5.

6. Журнал «Дивослово», 2006. - №5 – 6. – С. 2 – 5.

7. Аудіокнига: Улас Самчук «Марія».

8. Українська література.11 клас: Хрестоматія/ упоряд. М.П.Сподарець. – Харків: Ранок, 2000. – 704с.

Структура заняття

І. Організаційна частина (перевірка присутніх, готовності студентів до заняття, вступне слово викладача) –1,5 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань:



  1. «Пароль» заняття – 6 хв.

  2. Презентація біографії письменника в програмі PowerPoint – 4хв.

ІІІ. Мотивація навчального процесу:

  1. Аудіозапис літературно-музичної композиції «Голодомор» у виконанні Богдана Ступки – 1,5 хв.

  2. Рефлексія початку заняття «Передбачення» та «Очікування» - 2,5 хв.

ІV. Оголошення теми, мети, завдань заняття – 1хв.

V. Виклад основного матеріалу:



  1. Слово викладача – 1хв.

  2. Проект літераторів на тему ««Улас Самчук «Марія». Зразок трагедії однієї селянської родини як частки трагедії української нації. Картини голодомору в романі.» - 15 хв.

  3. «Асоціативний ряд» - 7хв.

  4. Проект мистецтвознавців на тему «Голодомор 1932 – 1933 років в українському мистецтві»- 15 хв.:

  • «Голодомор у творчості українських художників »;

  • «Тема голодомору у пісенній творчості діячів культури»;

  • «Тема голодомору 1932 -1933 років у кіномистецтві».

5. Бесіда зі студентами – 1хв.

6. Вступне слово викладача історії – 2 хв.

7. Проект істориків на тему «Жахливі картини голодомору в історії

Української держави»– 15 хв.:



  • Виступ істориків;

  • Презентація дослідницької роботи в програмі PowerPoint на тему «Голодомор 1932 – 1933 років у Херсонській області».

8. «Мікрофон по колу» - 5 хв.

VІ. Підсумки та висновки заняття:

1. Рефлексія кінця заняття «Незавершені речення» - 3хв.

2. Оцінювання студентів – 3 хв.

VІІ. Домашнє завдання – 1 хв.







Тема: «Улас Самчук «Марія». Зразок трагедії однієї селянської родини як частки трагедії української нації. Картини голодомору в романі.»

Мета заняття:

Навчальна: розглянути картини голодомору 1932-1933 років в романі, висвітлити трагедію родини Перепутьків як частку трагедії всього українського народу, з’ясувати причини та наслідки геноциду української нації.

Розвиваюча: розвивати вміння студентів співвідносити художнє бачення подій письменника з історичною дійсністю, з відтворенням моментів історії в мистецтві; розвивати навики самостійної та групової роботи, уміння узагальнювати матеріал і створювати проекти, розвивати творчі нахили студентів.

Виховна: виховувати патріотичні почуття студентів, національну свідомість, духовність, виховувати любов до літератури, мистецтва, інтерес до історії рідного краю.

Хід заняття

І. Організаційна частина (перевірка присутніх, готовності студентів до заняття, вступне слово викладача) –1,5 хв.:

ІІ. Актуалізація опорних знань:



  1. «Пароль» заняття – 6 хв.:

  • Паролем нашого заняття буде теза з домашнього завдання.

  1. Презентація біографії письменника в програмі PowerPoint – 4хв.

  • Давайте підсумуємо усе сказане вами щодо життєвого і творчого шляху Уласа Самчука.

ІІІ. Мотивація навчального процесу:.

  1. Аудіозапис літературно-музичної композиції «Голодомор» у виконанні Богдана Ступки – 1,5 хв.

  • Послухайте, будь ласка, аудіозапис у виконанні Богдана Ступки і скажіть про що він нам говорить. Зваживши на домашнє завдання, аудіозапис, тематичну композицію , спробуйте бередбачити тему сьогоднішнього заняття.

  1. Рефлексія початку заняття «Передбачення» та «Очікування» - 2,5 хв.

  • Чого ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?

ІV. Оголошення теми, мети, завдань заняття – 1хв.

  • На сьогоднішньому занятті ми розглянемо тему голодомору не тільки у творчості Уласа Самчука, але й у творчості українських митців культури, в історії. А тому проведемо заняття у вигляді захисту проектів, над якими ви працювали самостійно.

V. Виклад основного матеріалу:

  1. Слово викладача – 1хв.

  • Уласа Самчука називають одним із найвизначніших письменників сучасності. У своїх романах, повістях, оповіданнях, нарисах він майстерно відобразив нашу багатогранну історію, явив світу багатство і красу образного слова. Його знають скрізь, у різних частинах світу, де живуть українці. Невідомим він залишався тільки для нас, бо довгі роки твори Уласа Самчука були заборонені. І тільки з 1991 року, коли Україна здобула незалежність, його твори, хоч і повільно, полвертаються на Україну. Тема голодомору не нова в літературі української діастори. До неї зверталися такі письменики, як Василь Барка…Мак, але як розкрив нам тему голодомору 1932-1933 років, нам розкажуть наші літератори.

  1. Проект літераторів на тему ««Улас Самчук «Марія». Зразок трагедії однієї селянської родини як частки трагедії української нації. Картини голодомору в романі.» - 15 хв.

  • (Виступ студентів з використанням цитат з аудіокниги «Марія» Уласа Самчука):

Першим хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки, став автор роману „Марія” Улас Самчук. Написаний у високому стилі хроніки життя жінки-селянки, роман підносить її образ до символу України, багатостраждальної нашої землі.

Як син і виразник інтересів українського селянства, письменник зразу ж вловив увесь розмах нашої національної трагедії. Високого трагедійного звучання твір набуває поступово. З перших сторінок іде опис життя і побуту українських селян з їх буднями і святами, радощами і клопотами. Зовсім інше, моторошне враження справляють останні розділи роману. Автор підносить їх до рівня трагедійного національного епосу: всі головні герої – гинуть. Особиста трагедія жінки-матері стала трагедією всієї України. Образ Марії – найбільш ємний і значущий. Автор придумав усе до деталей, починаючи з біблійного імені. Жодного разу ніхто в романі не назвав її Марійкою чи Марусею. Від колиски і до жахливої і голодної смерті вона – Марія. „Коли ж тепла і радісна мати селянка Оксана виймала з довгої пазухи груди, Марія здалеку відчувала їх, моргала усточками й намагалася продерти свої майбутні оченята... Тридцять днів гаснула сама Марія – покинута, одинока”.

Марія” – найсенсаційніший твір письменника та перший художній документ української літератури про голодомор. Для розкриття теми автор використав жанр Житія Святих. Найпопулярніші джерела цього жанру – давня поема „Ходіння Богородиці (себто Діви Марії) по муках” (про що зазначає й назва роману). Початок твору звичайне селянське життя з його щоденними турботами й радощами. Коханого Марії Корнія забирають до російського флоту, де він пробув сім років, ставши за цей час учасником нещасливої для Росії війни з Японією. Не одержавши від свого коханого жодного листа, Марія подала рушник Гнатові, парубкові тихої, але наполегливої натури, невгамовному хазяїнові. За роки служби Корній нахапався того, що стало визначним у характері його середульшого сина Максима – зневаги до рідної мови, бездумності та жорстокості. Але любов Марії (після повернення Корнія вона покинула Гната, вийшла заміж вдруге за того, кого любила по-справжньому), невсипуща праця на землі – повернули його у звичайне селянське русло.



У шлюбі Марії і Корнія народжується четверо дітей: Демко, Максим, Надійка і Лаврін. Корній був бідняком, але спільними зусиллями вдалося поставити хату, зміцнити господарство. Ніхто не чекав біди, не відчував, що недовгим буде щасливе заможне життя.

Війна, революція, НЕП, колективізація –етапи „великого шляху”, що привів український рід до національної катастрофи. Революція для Марії страшна тим, що руйнує її родину – те, чому вона присвятила все своє життя. Революція відбирає в неї одурманеного ідеями класової боротьби сина Максима. НЕП-„сатанинський винахід” більшовизму, яким він паралізував волю українського селянства до активної боротьби за свої права, вбачав у працьовитих українських селянах запеклих ворогів, яких згодом необхідно було знищити.

Колективізація – кульмінаційний момент війни Москви з українським селом. Корній , як і решта українських селян не розуміє суті колективізації: „І який же я гріх робив, коли у мене з двох десятин повстало дванадцять? Коли у мене з одної корови стало шість.. Коли з десяти родючих дерев виросло двісті? Який це був, розумна людино, гріх і пощо взивати мене сволотою, кулаком?...

...Щоб я, що цілий вік лив піт, що витворив стільки хліба, яким можна прокормити цілу державу, йшов до отої комуни і там щовечора наставляв старечу руку, щоб мені який-небудь Янкель давав кусень глевкого, з посліду хліба? О ні! Ото вже ні”.

Автор дуже точно зображує процес колективізації і розкуркулення селян в романі.

Після колективізації, „розкуркулення” селян-трудівників, по всій Україні почався страшенний голод. Улас Самчук описує жахливі картини мору простих українських людей. «Полями сновигають люди. Чого шукають вони там? У відталій землі на бараболиську можна гнилу бараболю знайти. Часом, можна й не гнилу, але щастя, коли поблизу нікого нема.

Сергій Гнида і Карпо Фіян друзі були. Йшли разом усе життя й разом пішли збирати гнилі бараболі. В одному місці натрапили на невикопане місце.

  • Це, - каже Гнида, - моє місце. Я ж його побачив!

  • Не кажи дурниць! Побачив його я. Я ще з осені знав, що тут не викопали, навмисне йшов, - відповідає Фіян.

  • Ой, чуєш, краще відступися. Йди собі далі. Там знайдеш. У мене ж знаєш, скільки дітей!

Вперлися… Гнида хроснув рискалем Фіяна, і той лишився на баробалиську лежати. Гнида з острахом копав сам скарб, копав з пропасницею (що, як знов кого нечистий принесе!). після довго оповідали в селі, що Гнида зарубав Фіяна.»

Найстрашніша смерть – це смерть від голоду”.(Ці слова належать Марії, жінці, на очах якої заможне село часів її дитинства вимирало від голоду. Автор малює страшні картини голодомору 1932-1933 років. Лаконічно описує автор посіву, яку проводило за вказівкою зверху, передчасний збір врожаю і злочинну діяльність „залізної червоної мітли”: Над зігнутим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбалої землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба „Наймолодший Маріїн син Лаврін, як найпорядніший, найлюдяніший, свідомий національно, стає жертвою більшовицьких репресій. Трагедія Маріїного роду відбувається день за днем. Єдина дочка з маленькою дитиною гинуть у голодних муках. Середульший син, ледачий і неслухняний Максим, стає більшовицьким катом, глумиться над одвічною народною мораллю, руйнує святі храми, мордує своїх співвітчизників, зневажає національне коріння. Саме він символізує руйнівну антигуманну суть комуністичного лжемесіанства. Символічним є те, що відступника-сина, як те ми маємо в Гоголя, власною рукою карає насмерть рідний батько Корній: „Швидкими кроками підійшов до нього і раз, другий розмахнувся і опустив сокиру. Вирвався дикий крик і одразу замовк. Сокира своїм гострім попадала у щось м’яке, що легко піддавалося, і тому глибоко грузла. З ліжка білого, теплого виривалися деякий час стогони, але і вони затихли. Корній сік і сік. Сік, як малий хлопчина січе кропиву чи бур’ян, поки не втомилася рука...”



Але разом з тим Корній сік пута більшовицької влади, анти людської, антиморальної системи.

Обрубаний родовий корінь, опоганена земля, пішов у світи на погибель Корній, не стало Маріїних дітей, вмирає й вона сама, мати роду людського.

«Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. Стільки разів сходило для неї сонце, стільки разів переживала насолоду буття, стільки разів бачила або відчувала небо, запах сонячного тепла й землі”.

Попри трагічну тональність останніх розділів твору, роман У.Самчука сповнений життєстверджуючим пафосом: український народ безсмертний, і він має своє майбутнє. Тому так актуально звучить заклик Гната до уцілілих від голоду односельців, скомпонований у біблійному стилі: „Затямте ви, сини і дочки великої землі... Затямте, гнані, принижені, витравлені голодом, мором! Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений самого себе !. Кажу вам правду велику: краще буде Содомовій Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою!”...

Улас Самчук своїм твором прагне викликати протест проти такої долі українського народу, кинутого в безодню сталінської катівні, на голодну смерть на благословенній родючій землі. Автор прагнув залишити нащадкам художнє свідчення трагедії нації, щоб цей жах не був забутий ніколи. Жертви голодомору дивляться на читача крізь рядки роману, примушуючи назавжди закарбувати в пам’яті кривди мільйонів Марій. Бо писалися рядки твору не під диктовку соціалізму, а під диктовку серця та істини.

  1. «Асоціативний ряд» - 7хв.

  • Проведіть асоціації з поданними ключовими словами (слайд –шоу):

  • Твір- назва – символ;

  • Роман – голод – матері;

  • «Марія» - рік видання – частини;

  • Хроніка- 1861 – 1933;

  • Марія – дитинство – горе;

  • Марія – Корній – Гнат;

  • Марія – Гнат – діти – смерть;

  • Марія – Корній –бідність – щастя;

  • Марія – сім’я – праця – багатство;

  • Селяни – більшовицька влада – голод;

  • Максим – більшовицька влада – зречення роду;

  • Демко – Лаврін Архип – Надія – Христуся- смерть;

  • Корній – Максим – смерть;

  • 26258 день –Марія – кінець;

  • Гнат – Біблія- оптимістичний пафос твору.

  1. Проект мистецтвознавців на тему «Голодомор 1932 – 1933 років в українському мистецтві»- 15 хв.:

  • Тема голодомору хвилювала і зараз хвилює не тільки митців художнього слова, а й діячів культури: художників, піснярів, кіномитців тощо. Давайте розглянемо тему голодомору у творчості наших діячів культури.

  • Зверніть увагу на репродукції картин українських художників.

Опишіть, які образи ви бачите, чому саме такі кольори підбирають художники у розкритті даної теми, які враження викликають у вас ці картини?

  • «Голодомор у творчості українських художників » - (виступ студентів):

Тема голодомору в Україні завжди хвилювала українських діячів художнього мистецтва. Проте творчі доробки наших художників на тему голодомору в Україні за радянських часів були заборонені так само, як і літературні твори.

Ніна Марченко, київська художниця з Полтавщини, яка зазнала репресій у радянські часи, написала монументальні роботи у стилі радянського соцреалізму, які зображували випробування і горе радянських жінок у часи голодомору. Вона назвала свої картини «Роботи, які ніколи не були…» - роботи, які ніколи не були дозволені за радянських часів. Вони є частиною колекції «Голодомор: очима українських художників».

У художньому доробку Валерія Франчука – цілі триптихи, присвячені темі трагічних колізій ХХ століття.Глибокий пласт памя’ті , масштабність мислення часом не дозволяє вкластися в одну композицію, тому художник часто звертається до триптихів. Його пензлу належить цілий ряд художніх робіт, що розкривають тему голодомору: «Душа кричить забутої людини», «То не сльоза, то погляд», триптих «Мир вам», триптих «Гарячий попіл», «Не стало людей, тільки душі». Колористико картин виконана переважно в жовтаво-червоних чи жовтаво-сірих відтінках, що символізують боротьбу, розруху, голод, смерть.

Федір Максимович Клименко, жудожник-графік, живописець, заслужений художник України в лютому 2007 року також презентував серію картин «Жгнива скорботи», присвячених жертвам голодомору 1932 – 1933 років. У 10-літньому віці Федір Максимович пережив голодний 1946 рік, бачив рпухлих людей, смерть близьких, сусідів. Тому голодомор 30-х років не міг залишити художника байдужим. Його картини сповнені символів трагедії: дорога додому вистелена могилами, надгробними хрестами, квітками, свічками.

Досить символічними є роботи українського художника-графіка Жоржа Івановича Шанаєва, майстра карбування по металу, різьблення по дереву. Його роботи – не живопис, не абстракція, це – суцільний символізм. Це руки, які тягнуться з могил за колоском, це скошена троянда-мрець з покаліченими руками і божевільним поглядом, це колючий дріт радянської влади, меч більшовицького режиму, тощо.

Роботи усіх українських художників об’єднує біль цілого народу, що загинув у страшних 30-х. кожне полотно колекції «Голодомор: очима українських художників» - це крик душі, це сумна пісня-плач, це реквієм-сповідь, що вражає своєю відвертістю і болем.

  • «Тема голодомору у пісенній творчості діячів культури» -

( виступи студентів, презентація пісні «Свіча» у виконанні Оксани Білозір):

24 листопада 2006 Леопольд Ященко – керівник відомого хору «Гомін» виступив із власним проектом «Пісні про Голодомор».

«Проходять над нами літа за літами Мов хмари на буйних вітрах, А ми, мов заблуди, бредем манівцями Шукаєм свій згублений шлях Чи знаємо правду про рік тридцять третій, Що мором пройшов по землі, Про тих трударів, що голодною смертю Вмирали у кожнім селі? Немає і не буде Прощення тих тяжких гріхів! До суду! Всіх до суду – Кривавих червоних катів!» - під таким гаслом зазвучав перший в Україні проект пісенної творчості на тему голодомору 1932-1933років.

Аматорський хор «Гомін» під керівництвом автора багатьох пісень про голод виконує ці твори під час Днів ушанування загиблих від Голодомору та політичних репресій – вперше на високих сценах, у дійствах за участю екс-Президента країни та інших державних чільників.

Гей, розіслався сивий туман Гей-гей – сивий туман, Де сиротіє покинутий лан, Гей-гей, покинутий лан. Ще в тридцять третім у нашім селі Гей-гей у нашім селі Вимерли всі – і старі, і малі, Гей-гей-гей, старі і малі. Тож пом’янімо сестер і братів, Гей-гей сестер і братів, Всіх, хто дочасно спочив, Гей-гей-гей навіки спочив….

До проекту увійшли такі пісні, як:

  • « Ви наша молитва, мамо» - слова Л. Татаренко , музика О. Осадчого

  • «Голод (Згадувать не дуже люблять нині - Слова та музика невідомого автора

  • «Голод» (Тим, хто не пережив голодомор 32-33р.р. присвячується) – слова та музика В. Крищенка

  • «Невинно убієнні» (Тим , хто пережив голодомор 32-33р.р. присвячується) – слова та музика В. Крищенка

  • «Пам'яті жертв голодоморів» - слова Людмили Степаненко, музика А. Шейченка

  • «Свіча» (В пам'ять Голодомору 1932-33 рр.) - слова Б. Стельмах , музика М. Скорика

  • «Спіте, діти, спіте, любі» (Пам'яті жертв Голодомору) - слова А.Листопада, музика народна

  • «Шапка землі» (Тим, хто не пережив голодомор 32-33р.р. присвячується) – слова та музика В. Крищенка

  • « Я ще не вмер, в очах ще промінь сяє» (Пам'яті жертв Голодомору) - слова А.Листопада, музика народна

Такі твори вкрай необхідні нині суспільству, яке власне тепер осмислює трагедію Голодомору, так і не визнану народними обранцями геноцидом українського народу, суспільству, враженому і апатією, і байдужістю, де брак духовності, за словами пана Леопольда, явний.

Послухайте, будь ласка, пісню Богдана Стельмаха та Мирослава Скорика «Свіча» у виконанні Оксани Білозір.

Пісні Леопольда Ященка про голод співатиме Україна, почують і за її межами. Вони унікальні, бо єдині в царині культури і справді складні. У них не тільки крик душі про трагедії Голодомору, а й стишена сльоза пам’яті, прозора і тепла лікувальна сльоза. Такі сльози очищують душу.

  • «Тема голодомору 1932 -1933 років у кіномистецтві» - (виступи студентів, презентація афіш, художнього фільму «Голод – 33» Олеся Янчука):

Досліджуючи тему голодомору 1932-1933 років у кіномистецтві, ми з’ясували, що протягом останнього 20-річчя до цієї тематики зверталися багато кіносценаристів та режисерів, було відзнято безліч документальних, науково-просвітницьких і навіть художніх фільмів, наприклад:

  • Документальний фільм «Ой, горе, це ж гості до мене», 1989 рік. Автори сценарію – Павло Фаренюк, Олександр Коваль, Федір Зубанич; режисер – Павло Фаренюк.

  • Повнометражний художній фільм за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь» «Голод 33», 1991 рік. Автори сценарію – Сергій Дяченко, Лесь Танюк; режисер – Лесь Янчук.

  • Документальний фільм «Свідчення очевидців.33-й», 1993 рік. Режисер – Микола Лактіонов-Стезенко.

  • «Великий злам» з циклу «Невідома Україна», 1993 рік. Автор сценарію і режисер – Сергій Лисенко.

  • Документальний фільм «Свіча Джеймса Ернеста Мейса», 2007 рік. Автор сценарію – Ігор Каблак; режисер Наталія Сущева.

  • Науково-просвітницький фільм «Пейзаж після мору», 2008 рік. Автори сценарію – Ольга Унгурян, Тарас Унгурян, Юрій Терещенко; Режисер – Юрій Терещенко.

  • Документальний фільм «Хлібна гільйотина», 2008 рік. Автор сценарію і режисер – Ігор Кобрін.

  • Документальний фільм «Живі», 2008 рік. Автор ідеї фільму екс-Президент України Віктор Ющенко.

Про деякі з них ми розкажемо вам докладніше.

Документальний фільм «Живі», знятий сучасним українським режисером Сергієм Буковським (Кіностудія «Листопад-фільм») за пілтримки Міжнародного благодійного Фонду «Україна 3000».

Зйомки фільму тривали протягом 2007-2008 років і проходили на території всієї України, яка в 1932 роках стала ареною лютування штучно створеного більшовицьким режимом голоду. Основним мтержнем фільму є події Голодомору 1932-1933 років, проте сюжети і тематичні лінії простягаються від 1917 року і до початку Другої світової війни. Фільм грунтується на архівних матеріалах, кіно-фото документах 1930-х років, які підсилені розповідями живих свідків тих часів.

У картині не вживається слово Геноцид. Кожен глядач має сам зробити висновки. Тут подані лише факти. Кожен має можливість сприйняти їх на емоційному рівні, і – замислитись.

Глядач побачить у фільмі історію британського журналіста Гарета Джонса, який був першим журналістом, хто озвучив правду про Голодомор в Україні, розповсюдивши прес-реліз у Берліні в березні 1933 року. Це фільм про байдужість урядів багатьох країн до чужої біди, про потугу культури, зрощеної працею на землі, любов’ю до землі… Про селян, що жели і працювали на найродючиших у світі грунтах, і те, як їх було відано на поталу голоду й повільної смерті. З тих, хто уцілів, формували армію рабів… Лише тепер розуміємо, що це був фрагмент вселенської гри по витворенню так званої «нової людини».

«Живі» - тому, що у фільмі знято живих людей, тих, які вижили і залишилися людьми. Але він і про мертвих, пам’ять про яких намагалися воскресити, і які для нас залишаються живими, поки ми пам’ятаємо…

Повнометражний художній фільм «Голод -33» поставлений режисером Олесем Янчуком у 1991 році за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь». В основі сюжету історичні події 1932 – 1933 років, коли злочини сталінсько-більшовицбкого режиму проти українського селянства привели до трагедії – тотального голоду на Україні. В головних ролях знілися: Галина Сулима, Георгій Морозюк, Олексій Горбунов, Максим Коваль, Константин Каземиренко.Ця стрічка отримала перший приз Анрі Ланглуа на Венсенському кінофестивалі в Парижі за винятковий захист та поширення гуманізму. Свого часу цю нагороду присуджували Софії Копполі, Клаудії Кардинале , Клоду Піното.

Венсенський кінофестиваль представляє старі відновлені фільми, а також нові картини на теми сучасної історії. Стрічка українського кінорежисера вразила французів, багато з них гадки не мали, як нищили мільйони людей. Олесь Янчук – перший з режисерів Східної Європи, який отримав нагороду фестивалю.

До вашої уваги уривок фільму «Голодомор-33».

5. Бесіда зі студентами – 1хв.



  • До нашої уваги було представлено презентації знавців художнього мистецтва, пісенної творчості, кіномистецтва. Скажіть, будь ласка, чи співпадають картини голодомору, які зобразили діячі культури в своїй творчості, з тими ,які показав у своєму романі «Марія» Улас Самчук?

  • Чим схожі зображення жахливих картин геноциду у творчості літераторів та діячів культури?

6. Вступне слово викладача історії – 2 хв.

Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932-1933 років – одна з найтрагішніших сторінок нашої історії , про яку дисятиліттями замовчували. Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) – мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні.

Основними причинами голоду були: суцільна колективізація селянських господарств, антилюдяна і фіскальна політика пограбування чи розкуркулювання українських селян. Тотальні хлібозаготівлі за принципом продрозкладки із використанням репресивних засобів, свідоме та тривале позбавлення селян продовольчих засобів до існування , масові репресії проти дорослого чоловічого населення українського села. Страшне попилище лижало там, де ще недавно цвів сад духовного життя українського народу.

Від голодомору минуло більше 75 років. Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті, що потрапили, ретельно приховувалися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося. Тому давайте пригадаємо, як це все відбувалося в Україні і в Хесонській області зокрема.

7. Проект істориків на тему «Жахливі картини голодомору в історії



Української держави» – (виступи студентів, презентація дослідницької роботи «Голодомор 1932 – 1933 року в Херсонській області»)

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933рр.

Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х рр. XX століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати "комунізм" — квітуче життя для можновладців — на кістках мільйонів.

Сьогодні увесь світ визнав голодомор 1932—1933рр. геноцидом українського народу. Що ж означає це слово? Який зміст несе в собі?

Словникова робота. Геноцид — (від грецьк. "рід", від лат. "убиваю") — дефініюється в міжнародному праві як кампанія повного чи часткового знищення національної, расової, етнічної, релігійної групи як такої. Термін
"геноцид" увійшов у широкий вжиток після Другої світової війни для засудження переслідувань євреїв і циган нацистами. У резолюції, одноголосно схваленій 11 грудня 1946р., Генеральна Асамблея ООН визначила, що "згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який» засуджує цивілізований світ і за здійснення якого основні винуватці і учасники піддаються покаранню".


Восени 1929р. Сталін висунув гасло тотальної колективізації, що призвело до розкуркулювання близько одного мільйона селянських сімей. Половина з них була виселена насильно у північні райони країни. Перша колгоспна весна 1930р. була обіцяючою. Україна зібрала непоганий урожай, але він майже весь пішов на виконання хлібозаготівельного плану.

Результати першого року колективізації привели селян до шокового стану. Колгоспникам нічого не залишалось від зібраного урожаю. Рівень їхнього життя катастрофічно знижувався. Уже в перші місяці 1932р. в багатьох сільських районах вичерпалися запаси зерна та іншого продовольства. Над селянами нависла загроза голоду. Будь-які спроби заступитися за народ закінчувалися жорстокими репресіями: розстрілами, концтаборами від 5 до 10 років. Були створені спеціальні бригади по стягуванню зерна. Восени 1932р. по Україні прокотилася хвиля обшуків? 112 тисяч активістів забирали у селян усе. Спершу дивилися в миску на столі. Якщо бачили рештки їжі — все! Починали випитувати, шукати, де ховають. Активісти одержували 50% від знайденого.

На початку 1933р. була оголошена третя примусова поставка зерна. І в страшних умовах тривав наступ на вже не існуючі резерви зерна українського селянства. Надії на державну допомогу тге було. Людиівимирали сім'ями, селами. Домашніх тварин в селі не€уло, не було й собак, котів та інших тварин. Все було з'їдене, їли живе й неживе, Бацили шкіряне взуття, тирсу й полову. На полях після того, як розтанув сніг, виловлювали ховрашків, кротів, мишей та інших гризунів — все з'їдали. Вживали в їжу кульбабу, реп'яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Люди втрачали людську гідність, а часто й розум, доходили до канібалізму. (Ветеран праці, учасник Великої Вітчизняної війни Л. Ф. Кибальник, який мешкає у Харкові, пригадує, яку 1933 році його призначили старшим групи уповноважених у Коломацький район. "Уранці наступного дня ми пішли по хатах шукати схований хліб. Зайшовши до однієї із хат, ми побачили людожерство. На підлозі лежали трупи і валялися кості, а стара жінка обрізала з них м'ясо. Ось яку картину побачив я перший раз у житті замість хліба, за яким приїхав".)

Весна 1933р. була дуже рання, тепла, щедра на красу, щедра і на людську смерть. Точно визначити число жертв голоду важко. Були села, де загинуло від 5 до 50 відсотків населення. Села вимирали. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на півдні, сході та в центральній України.

Все ж голод не обмежувався Україною. У 1932 — 1933*рр. він сгхопив й інші регіони Радянського Союзу, переважно Казахстан, райони Дону та Кубані, Північного Кавказу та райони в басейні Волги, деякі райони Західного Сибіру.

Якщо вдатися до цифр, то із загальної чисельності сільського населення України загинуло близько 5 млн. чоловік. Відсоток смертності коливався від 10 до 100 відсотків. Найвищого рівня смертність сягнула в областях, що спеціалізувались на вирощуванні хліба, у Полтавській, Дніпропетровській, Кіровоградській та Одеській. Мінімальний відсоток становив 20 —25%. У Вінницькій, Житомирській, Донецькій, Харківській, Київській областях смертність була нижчою — 15 — 20%.

Глибокі дослідження голодомору в Україні розпочалися наприкінці 80-х років, Автори називають різні цифри померлих від голоду, які істотно різняться, — від 7 до 8 млн. осіб. Нема точного обліку жертв голоду в Україні цих років. І, отже, кількості загиблих. У мемуарах Хрущова, які цитував Ж. Сопінка у виступі перед Комісією, говориться: "Я не можу вказати точні цифри, оскільки ніхто не вів обліку. Усе, що ми знали, —це те, що людей вмирало дуже багато".

На зламі 1932—1933рр. в Україні збирали небачений урожай - урожай мертвих тіл. Так, це був штучний голодомор, це був страшний злочин, спрямований проти українського народу. Ціна цього злочину оцінюється мільйонами загиблих страшною голодною смертю.

Сьогодні ми із впевненістю стверджуємо: голод був заздалегідь запланований державою в особі Й. Сталіна та його вірних "однодумців". Це був акт геноциду проти українського народу і пройшов ряд етапів: а) впровадження продовольчої розкладки^б) примусову суцільну колективізацію; в) штучне створення умов для голодомору як засобу упокорення селянства.

Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації, — гени розуму, здоров'я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля, було,завдано смертельного удару.

Викладач. Роман "Марія" У. Самчука — перший твір в українській літературі про страшні 30-ті роки. Автор акцентує увагу на зображенні руйнації українського народу історичними обставинами, і голодомор 1932—1933 рр. показаний однією з руйнівних сил українського етносу. Усі народи світу відчувають страх перед зникненням хоча б одного родовідного струмочка.


  • Презентація дослідницької роботи в програмі PowerPoint на тему «Голодомор 1932 – 1933 років у Херсонській області».

8. «Мікрофон по колу» - 5 хв.

(Дійсно, світ визнав події 1932 -1933 років геноцидом української нації. Вам необхідно було знайти інформацію про основні заходи, здійснені в світі у період з 2003 р. по 2009 на відзначення Голодомору в Україні.)

  • Австралія. Сенатом Парламенту Австралії 31 жовтня 2003 р. ухвалено резолюцію № 680 щодо голодомору в Україні, яка визнала події на Україні одним з найжахливіших проявів геноциду в історії людства.

  • Бельгія. З квітня 2003 року у Сенаті Бельгії відбулося пам'ятне засідання, присвячене Голодомору 1932-1933 років в Україні. Учасникам заходу було продемонстровано документальний фільм О.Янчука "Голод 33".

  • Білорусь. Провідні  інформаційні видання Білорусі "Народная воля", "Народна газета", "Звязда" та "Советская Беларуссия" опублікували добірку статей, присвячених Голодомору 1932-1933 років. Цій же тематиці був присвячений круглий стіл, організований у Посольстві України.

  • Болгарія. В Євро-болгарському культурно-інформаційному центрі Міністерства культури Республіки Болгарія відбувся показ фільму болгарського режисера К.Чакирова "Прийшла осінь 1946-го", присвяченого темі голодомору 1946-1947 років на півдні України. На перегляді стрічки були присутні члени групи міжпарламентських зв'язків "Болгарія-Україна" парламенту Республіки Болгарія, провідні болгарські журналісти та науковці, представники української громади. В приміщенні Української недільної школи в м.Варна, за сприяння Фундації українців Болгарії "Мати Україна", проведено тематичні вечори під назвою "Жнива скорботи".

  • Ватикан. Іоанн Павло II надіслав послання на адресу українського народу у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні 1932-1933 років.

  • Великобританія. На сторінках центрального британського часопису "Обзервер" розміщено статтю "Українці хочуть позбавити просталінського автора відзнаки Пуліцера".

  • Грузія. Спільно з Першою українською школою в Тбілісі Посольство України організувало в Тбіліському будинку кіно акцію "Дзвони пам'яті".

  •  Центральні грузинські видання надрукували цикл публікацій, присвячених 70-м роковинам голодомору.

  • Іспанія. З метою доведення позиції України в питанні відзначення 70-их роковин голодомору в Україні було проведено зустріч з депутатом правлячої партії Іспанії (Народна партія) Г.Касанем та представником опозиційної партії (Соціалістична партія Іспанії) координатором Секретаріату закордонних справ опозиційної партії Іспанії М.С.Кардіном.

  • Італія. Під патронатом Європарламенту, Сенату Парламенту Італії та обласної ради Лаціо у м.Рим відбулася міжнародна конференція "Пам'ять ГУЛАГу", під час якої окрему увагу було присвячено питанню Голодомору в Україні. У конференції взяв участь Голова Комітету у закордонних справах палати депутатів Парламенту Італії.

  • Казахстан. В Українському навчальному комплексі Астани проведено уроки пам'яті, а також розгорнуто тематичну фотовиставку, присвячену опису трагічних подій Голодомору в Україні.

  • Канада. У зв'язку із 75-ю річницею цієї трагедії Посольство України в Канаді організувало вечір пам'яті "Голодомор в Україні 1932-1933 рр. - геноцид проти українського народу", який проходив в Національному архіві Канади.

  • Польща. 7 листопада 2003 року у Варшаві відбулася Свята літургія. Спільно з Об'єднанням українців у Польщі організовано перегляд документального фільму "Великий голод". Захід завершився дискусією за участю автора фільму Е.Лозового та відомого польського історика А.Хойновського.

  • Португалія. В мм. Лісабон та Фатіма (святому місці для португальських і європейських католиків) проведено церковні літургії, присвячені вшануванню пам'яті жертв Голодомору.

  • Росія.Розповсюджено тематичний прес-бюлетень.

  • ВБібліотеці української літератури в Москві відкрито виставку літератури на тему голодомору.

  • Румунія. За участю членів Сенату та Палати депутатів Парламенту Румунії, представників виконавчої влади Румунії, духовенства, української громади проведено науково-практичну конференцію "Голодомор в Україні 1932-33 років. Причини і наслідки". Матеріали цієї конференції передбачено опублікувати в окремому збірнику.

  • Словаччина. В провідних газетах країни опубліковано цілий ряд публіцистичних та інформаційно-аналітичних статей про трагедію українського народу 30-х років.

  • США. 20 жовтня 2003 року Палата Представників Конгресу США ухвалила резолюцію № 356 про Голодомор в Україні 1932-1933 років, внесену на розгляд головою Комітету з  міжнародних відносин Генрі Хайдом.

  • ФРН. Проведено траурні мітинги, вечори пам'яті в Українському вільному університеті в Мюнхені, в університеті м. Грайфсвальд.

  • ЮНЕСКО. Постійний представник України при ЮНЕСКО передав Генеральному директору ЮНЕСКО Пам'ятну записку про Голодомор в Україні.

  • ООН. Як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН було розповсюджено Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр. У ній вперше в історії ООН Голодомор 1932-33 рр. названо трагедією українського народу, висловлено співчуття його жертвам та закликано всі держави-члени Організації, її спеціалізовані установи, міжнародні та регіональні організації, НУО, фонди і асоціації віддати данину пам'яті тим, хто загинув у цей трагічний період історії. До списку 36 країн, що підписали Заяву, крім України, увійшли США, Канада, Російська Федерація, Аргентина. Делегації головуючої тоді в ЄС Італії від імені Євросоюзу, Сербії та Чорногорії, а також Ізраїлю, надіслали листи щодо підтримки Спільної заяви. До згаданого документу була також привернута увага делегацій з боку Голови 58-ї сесії Генасамблеї на пленарному засіданні ГА ООН 22 грудня 2003 р.

VІ. Підсумки та висновки заняття:

1. Рефлексія кінця заняття «Незавершені речення» :


  • Сьогодні ми дізналися…

  • Працюючи над проектом, ми зрозуміли, що…

  • Прочитавши роман «Марія» У.Самчука, ми дізналися…

  • Нас вразило…

  • Нам ці знання необхідні для…

2. Оцінювання студентів.

VІІ. Домашнє завдання : готувати усну зв’язну відповідь на питання білету №23 «У чому полягає трагізм твору Уласа Самчука «Марія», прочитати його публіцистичну статтю «Нарід чи чернь?», відповісти на запитання підручника.



Методичні ремарки

Стимуляція. Одним з найголовніших методів стимуляції і мотивації навчальної діяльності студентів є метод «Паролю заняття». Це своєрідний «пропуск до заняття», який дає можливість швидкої організації студентів. Разом з тим, це може бути перевіркою домашнього завдання або ж готовності студентів до заняття.

Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу студентів на проблемі й викликати інтерес до теми заняття. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності - не може бути ефективного пізнання. З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у студентів подив, здивування, інтерес. Як правило, матеріал вербалізований студентами під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми заняття.

Рефлексія початку заняття. Мета цього етапу заняття – здійснити певну орієнтацію на тему, що буде вивчатися. Рефлексію початку заняття доречно провести методом «Передбачення» чи «Очікування».передбачення є потужним фактором, що працює на розвиток критичного мислення та розуміння, підсилює інтерес і спонукає студентів з’ясувати основні завдання заняття, тему, мету. Метод «Очікування» дає можливість визначити основні напрями роботи, бажання студентів, способи їх реалізації, а також

Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Мета - забезпечити розуміння студентами змісту Їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає викладач. На цьому етапі уроку обов'язковою і важливою процедурою є формулювання результатів під час проектування заняття. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудування технології навчання неможливе без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати - 90% Вашого успіху.

Надання необхідної інформації. Мета цього елементу, етапу уроку - дати студентам достатньо інформації для того, щоби на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий чає. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності (презентація біографії письменника в програмі PowerPoint). Ця частина заняття займає 10-15% часу.

Проектна робота. Завданням методу проектної роботи є розробка власної моделі, процедури, схеми тощо, під час виконання якого студенти набувають корисних дослідницьких навичок. Проекти можуть бути довготривалими, на виконання яких виділяється декілька занять, частина декількох занять; і короткочасними, які можна розробити упродовж одного заняття або навіть певної його частини. Підготовка, виконання і презентація проекту займає значно більше часу, ніж виконання традиційних завдань. Але не вся проектна робота повинна бути виконана на занятті. Вірогідно, що студенти можуть продовжувати працювати над ним вдома, особливо, якщо в групі чітко розподілені завдання між учасниками.

Проектна робота здійснюється у кілька етапів:



  • Вибір теми проекту.

  • Інструкція щодо його виконання.

  • Об’єднання в групи або розподіл ролей.

  • Виконання завдання (пошуково-дослідницька робота).

  • Оформлення результатів дослідницької роботи.

  • Презентація результатів роботи.

Проектна робота дає можливість опрацювати великий обсяг інформаційного матеріалу (можна самостійно); спонукає до розвитку творчих здібностей студентів, навиків самостійної, групової, колективної роботи.

Перевірка набутих знань. Для перевірки набутих знань студентів можна використати такі прийоми інтерактивного навчання, як «Асоціативний ряд», «Мікрофон», тестування, інтерв’ювання тощо. Для побудови асоціацій пропонуються базові слова, ключові фрази, схеми, малюнки, дати, які студенти повинні пов’язати в одну смислове ціле. «Мікрофон» дає можливість кожному студентові сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію щодо якоїсь проблеми.

Підбиття підсумків (рефлексія) заняття. Це теж дуже важливий етап заняття. Основні функції підсумкового етапу заняття: пояснити зміст опрацьованого; порівняти реальні результати з очікуваними; проаналізувати, чому відбулося так чи інакше; зробити висновки; закріпити чи відкоригувати засвоєння; намітити нові теми для обміркування; установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти; скласти план подальших дій.

На цьому етапі уроку рефлексія не повинна бути лише вербальною - це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо. Вона пов'язана з постановкою мети, яку ставили на початку уроку. Рефлексія - не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети, бо формулювання студентами мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію – усвідомлення способів досягнення поставленої мети. Прийоми рефлексії на даному етапі заняття:



  1. прийом незакінчених речень («Я взнав ...», «Мені сподобалося ...», «Мені хотілося ...» «Мені запам'яталося…»);

  2. кольорові сигнали ступені задоволеності заняттям;

  3. прийом „Я. Ми. Справа" з індивідуальним оцінюванням;

  4. шкала самоконтролю;

  5. рівне внй лист (екран) самоконіролю;

  6. повернення до початкових поставлених питань, проблем, завдань і визначення ступеня їх вирішеності;

  7. встановлення перспективних завдань, домашнє завдання, створення умов для успішного виконання домашнього завдання.

Основні стададії підсумкового етапу уроку:

  1. установлення фактів (що вдалося?};

  2. аналіз причин (чому це відбулося?);

  3. планування дій (що нам робиш далі?).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка