Управління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва на вічнім шляху до Шевченка



Сторінка10/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

12. Метод „Мікрофон”.

Висловлювання роздумів „Шевченко у моєму житті”.



13. Підсумки уроку. Виставлення оцінок учням.

14. Повідомлення домашнього завдання.

Закінчити роботу над роздумами.

4.3. Сценарій Шевченківського свята

Степкина Ольга Григорьевна

Школа с. Столбовое

с. Столбовое, Сакский район
У центрі сцени на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, на сцені виставка книг, в залі – газети, присвячені Кобзарю, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його «Кобзарем», піснями та висловами про нього.
Ведучий (читає уривок із повісті С.Васильченка «Широкий шлях»):
Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночi, перед свiтом в селi Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака пана Енгельгардта, блиснув у вiкнi єдиний на все село вогник: народилась нова пановi крiпацька душа, а Українi - її великий спiвець Тарас Шевченко.
Ведуча запалює свічку біля портрета Кобзаря
І. Сценка. Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, ставить на столик квіти біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

Мати: Старайся, мій хлопчику…
Звучить вірш « Мені тринадцятий минало...»
ІІ. Монтаж
1-ий учень.

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.
2-ий учень.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.
3-ій учень.

Вмерли мама й тато ...

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.
4-ий учень.

В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.
5-ий учень.

Хоче малювати

Прагне він до знань -

Та за це багато

Зазнає знущань.

6-ий учень.

За ясну свободу й

Світло майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя!
ІІІ. Знайомий незнайомець

Ведуча

10 березня 2011 року виповнюється 150 років від дня смерті Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України.

Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне. Але постать Кобзаря досить часто настільки зміфологізована, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.

То яким же був Тарас насправді?


ІV. Дослідники
1. ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Т. Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя, відчув на собі весь тягар кріпацтва.

Деякий час Шевченко був у навчанні в дяка-вчителя на становищі школяра - "попихача". Уже в ті роки в нього виявляється великий потяг до малювання. Після невдалих спроб знайти собі в сусідніх селах учителя малювання, Шевченко повертається до свого села й стає наймитом у попа.

Коли Шевченкові йшов 15 рік, його взяли за слугу-козачка до молодого пана Енгельгардта. Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у Вільно і в 1831 р. приїжджає до Петербурга. На 18-му році життя Шевченка законтрактовано до цехового майстра живопису Ширяєва. Випадково знайомиться він з художником І. Сошенком, а через нього — з відомими художниками й письменниками: К. Брюлловим, В. Жуковським, О. Венеціановим. Є. Гребінкою та ін.

22 квітня 1838 року Шевченка викуплено в пана Енгельгардта за 2500 крб. асигнаціями. Молодий художник стає вільним слухачем Академії мистецтв, одним з улюблених учнів і товаришів К. Брюллова.

2. ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру, що росіяни називають "угловатостью"; у руках його не було гнучкості, граційності. На смаглявому обличчі – ледь помітні сліди віспи. Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.

3. ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…", "Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими", "Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

4. ТАЛАНТ

Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь. Шевченко був академіком гравюри Петербурзької академії мистецтв. Він залишав по собі багату спадщину: сотні закінчених картин олією, сепією та аквареллю, понад 30 офортів, близько 1300 малюнків. До того ж, не все збереглося. Шевченко був віртуозом інтимного співу. Мав добрий слух, невеликий але гарний голос. Знав безліч українських пісень. Часто співав соло, а свою улюблену "Зіроньку" виконував так, що загіпнотизовував слухачів. Окрім того, був талановитим оповідачем і прекрасним декламатором. Запальний театрал і приятель найвидатніших акторів – свого часу, під час солдатчини він проявив блискучі акторські здібності.

5. ОТОЧЕННЯ

Друзями Шевченка були відомі культурні й мистецькі діячі Росії. Так, він переселився до відомого художника Карла Брюлова, щоб опікуватися ним під час хвороби, викликаної любовною драмою. Шевченко був серед небагатьох приятелів автора прославленого полотна "Останній день Помпеї". Геніальний актор Щепкін настільки любив Шевченка, що 70-річним спеціально приїхав на зустріч до Тараса Григоровича у Ніжній Новгород. Для вже поважного старця це був справжній подвиг. Ніхто з таким ентузіазмом не приймав Шевченкових творів і не декламував їх, як цей видатний актор Росії. Відомий історик Микола Костомаров, який був з поетом у близьких стосунках, під час похорону Шевченка почав промовляти, але, схвильований, заридав і пішов геть.

Шевченко був у дружніх стосунках з усією українською елітою – Кулішем і Гулаком – Артемовським, Гребінкою і Марко Вовчок, Квіткою Основ’яненком і Максимовичем.

6. СЛАВА

В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики навперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то всі присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по – французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербурзька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи й студенти, урядовці усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити , ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках.

Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з офортів - граф Олександр Іваров, син колишнього міністра освіти.


7. ГРОШІ

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші, Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.
8. ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: "Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.

Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі біль, що його мучив.

У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.

Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.
V. Поетична хвилинка «Сторінки із «Кобзаря»:

«Зоре моя вечірняя»

«Реве та стогне Дніпр широкий»

«Садок вишневий коло хати»

бажаючі …
VІ. Літературна вікторина

1. Село, в якому народився Тарас Шевченко. (Моринці)

2. Село, в якому минуло дитинство Тараса Шевченка. (Кирилівка)

3. Що в перекладі з грецької мови означає ім’я Тарас? (Бунтівник)

4. Прізвище пана, кріпаками якого були Шевченки. (Енгельгардт)

5. Імена батьків Тараса ( Григорій та Катерина)

6. Ім’я подружки дитинства Тараса, яку поет згадує у вірші «Мені тринадцятий минало» (Оксана Коваленко)

7. Ім’я старшої сестри Тараса. (Катерина)

8. Хто був першим учителем малювання Тараса Шевченка? (Майстер Ширяєв)

9. Чий портрет був намальований для викуплення Шевченка з кріпацтва? (Василя Жуковського)

10. Хто намалював того портрета? ( Карл Брюллов)

11. Як називається збірка поезій Т. Шевченка? («Кобзар»)

12. Скільки творів увійшло до першого «Кобзаря»? (8)

13. Коли Тарас був викуплений з неволі? (22 квітня 1838 року)

14. Скільки років провів Тарас Григорович на засланні? (10 років: з 1847 по 1857)

15. Який навчальний заклад закінчив Шевченко? (Петербурзьку академію мистецтв)

16. Учасником якої організації був Тарас Шевченко? (Кирило – Мефодіївське братство (товариство)

17. Яку книгу для маленьких дітей уклав і видав власним коштом Шевченко? («Буквар»)

18. Яке наукове звання було присвоєне Шевченкові у 1860 році? (Академік гравюри)

19. У якому році помер Шевченко? І де його було поховано? (10 березня 1861 року, Петербург, Смоленське кладовище)

20. Коли і де Т. Шевченко був перепохований? (22 травня 1861 року на Чернечій горі поблизу Канева)

21. Хто сказав про Шевченка: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа…? (І.Франко)

22. Як називається такий вірш.
Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лиш він один

Рабів німих так захищати.

А хто так оспівав, як він,

Садок вишневий коло хати?
Дмитро Білоус (Акровірш)
VІІ. Шевченко англійською. Впізнайте вірші в оригіналі
(2 – 3 цитати) (Леніна Федорівна)
VІІІ. Закінчення
Ведучі (читають вірш А. Камінчика «Кобзар»)
Ведучий:

У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай.
Ведуча:

...Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт».
Звучить пісня «Заповіт», слухаємо стоячи

Додаток 1. Київщина туристична
Сайт «Київщина туристична» пропонує туристичний маршрут:

«Шевченко на Київщині»

http://ko-tourism.gov.ua/uk/tracks/Shevchenko_kyivschina/


м. Бориспіль - сел. Баришівка - м. Березань - м. Яготин - м. Переяслав-Хмельницький

Тривалість: 10 академічних годин

Довжина маршруту: 240 км

Що подивитись

1. Бориспільський державний історичний музей

Адреса: Київська обл., 08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 89

Телефони: +380 4595 679-82

Розклад роботи: 09:30 - 18:00 год. Вихідні дні: понеділок - вівторок.

2. Пам'ятний знак Т. Г. Шевченку

Адреса: Київська обл., 08300, м. Бориспіль,вул. Суворова,1

3. Баришівський історико-краєзнавчий музей

Адреса: Київська обл., 07500, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 23а

Телефони: +380 4576 524-44

Розклад роботи: Вівторок - субота. 8.00-15.00 год. та по замовленню. Вихідні дні- понеділок,неділя

4. Березанський міський краєзнавчий музей

Адреса: Київська обл., 07540, м. Березань, вул. Фрунзе, 22

Телефони: +380 4576 611-26

Розклад роботи: Вівторок - субота з 9.00 - 17.00, обід 13.00 - 14.00. Понеділок, неділя -вихідні дні.

5. Флігель Тараса Шевченка

Адреса: Київська обл., 07700, м. Яготин, вул. Незалежності, 69а

Телефони: +380 4575 536-36

Розклад роботи: Вівторок - субота з 09 - 17. Неділя ,понеділок-вихідні дні.

6. Музей Заповіту Т.Г.Шевченка.

Адреса: Київська обл., 08400, м. Переяслав-Хмельницький, вул.Шевченка, 8

Телефони: +380 4567 525-78

Розклад роботи: щоденно з 09.00 до 17.00. без вихідних.






Додаток 2. Цикл документальних фільмів «Київщина Тараса Шевченка»

Анна БАГРЯНА

http://slovoprosvity.org/2010/02/18/цикл-документальних-фільмів-«київщини/

Телевізійна Шевченкіана поповнилася новими фільмами. У березні, коли українці відзначатимуть річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, на каналі Київської державної телерадіокомпанії транслюватимуть цикл документальних фільмів “Київщина Тараса Шевченка”.

Три фільми з цього циклу — “Київ Кобзаря”, “Переяславський “Заповіт” і “Яготинська посвята” — мені вдалося переглянути ще торік, коли вони вперше з’явилися на телеекранах. Це справді новий, оригінальний підхід до розкриття теми життя і творчості художника й поета Тараса Шевченка.

Важливо те, що всі ці фільми створила одна людина — Юрій Багрянцев. Він водночас автор, оператор, режисер телециклу “Київщина Тараса Шевченка”. Попри сучасну широку доступність технічних засобів для зйомки і монтажу фільмів, таке повне авторство у професійному кіно і телебаченні — ще велика рідкість. Тим паче, у кожній складовій роботи — сценарній, операторській та режисерській — автор виявляє професіоналізм.

Уже три роки Юрій Багрянцев творить на КДТРК фільми циклу телепередач “Пілігрим” — з історико-краєзнавчою та туристичною тематикою. Його відеомандрівки розповідають про відомі й призабуті святі місця, про їхні археологічні, історичні, архітектурні, культурні й природні особливості. У такому ж незвичному ключі створено й фільми відеотрилогії “Київщина Тараса Шевченка”. Разом з автором глядачі здійснюють цікаву подорож шевченківськими місцями Києва і Київської області, бачать ті природні й архітектурні пам’ятки, які малював та описував у літературних творах Тарас Шевченко, мають змогу ознайомитися з експонатами музеїв.

У Києві є три музеї Т. Г. Шевченка, тож завдяки першому фільмові “Київ Кобзаря” глядач може “побувати” в кожному з них: Національному музеї Т. Шевченка (на бульварі Шевченка), будинку-музеї на колишньому Козиному болоті (провулок Шевченка біля Майдану Незалежності), будинку-музеї на Пріорці (вулиця Вишгородська).

Ю. Багрянцев пропонує здійснити мандрівку вулицями і площами стародавнього міста-столиці, послухати чудодійні дзвони Печерської лаври і богослужіння у невеличкій каплиці Аскольдової могили, оглянути будівлі й краєвиди, якими любив милуватися Тарас Шевченко.

Звісно ж, за півтора століття ці краєвиди змінилися подекуди до невпізнанного. Це добре видно, коли автор дає можливість порівняти київські малюнки художника Шевченка та відеокадри, відзняті майже з тих самих ракурсів уже в наш час. Мандруючи алеями, схилами і стежками, якими колись ходив Кобзар, слухаючи цікаву розповідь про деякі біографічні сторінки з життя художника і поета, мимоволі проймаємося його думками й почуваннями і ніби поринаємо в іншу епоху.

У другому фільмі “Переяславський “Заповіт” Юрій Багрянцев запрошує до районного центру Київщини — стародавнього містечка Переяслава-Хмельницького. Тарас Шевченко неодноразово бував тут, змальовував та описував пам’ятки архітектури, мешкаючи в будинку свого друга — лікаря Андрія Козачковського. Цей будинок зберігся до нашого часу, тепер там — Музей “Заповіту” Т. Шевченка.

З особливим трепетом входимо разом з автором фільму до гостьової кімнати цього будинку — адже саме тут у післяріздвяну ніч 1845 року 31-річний Тарас написав свій знаменитий “Заповіт”.

Під час перебування у Переяславі Т. Шевченко не міг не вдатися і до важких роздумів про історичні події 1654 року, коли Богдан Хмельницький підписав у цьому містечку союз із Московією. Ці роздуми вилилися у рядки відомого вірша, написаного у будинку А. Козачковського: “Якби-то ти, Богдане п’яний, тепер на Переяслав глянув!”

У третьому фільмі “Яготинська посвята” глядачам запропоновано здійснити відеомандрівку до іншого районного центру Київської області — міста Яготина. 29-річний Тарас Шевченко жив і працював тут, у маєтку князя Рєпніна, восени-взимку 1843 року.

Автор фільму із захопленням розповідає про патріотизм яготинців, які з руїн відновили флігель, де мешкав Кобзар. Із 2003 року тут діє музей Т. Шевченка. Його експонати, картини сучасних художників дають нам змогу побачити та відчути, як тут проводив робочий час і відпочинок молодий художник і поет.

Розповідається у фільмі також і про відомий епізод із цього періоду, коли в енергійного, вродливого і талановитого Тараса закохалася жінка з багатого поміщицького роду, донька власника маєтку Варвара Рєпніна. Шевченко не відповів їй взаємністю, хоч завжди був із нею по-братньому ніжним і добрим. Саме Варварі Миколаївні молодий поет присвятив свій єдиний віршований твір російською мовою — поему “Тризна”.



Цикл фільмів автора-оператора Юрія Багрянцева “Київщина Тараса Шевченка” безумовно залишає в думках і серцях глядачів позитивні, світлі враження. Авторські розповіді про окремі епізоди з життя й творчості Тараса Шевченка, цікаві відеомандрівки шевченківськими місцями Київщини додають нових і яскравих барв до образу Тараса Григоровича — талановитого, дотепного, чутливого, замисленого, мрійливого, сміливого, відчайдушного і, як завжди, безмежно закоханого в рідну Україну.


Додаток 3. Афоризми і крилаті вирази із творів Тараса Шевченка
«І мертвим і живим,

і ненародженим землякам моїм

в Украйні і не в Украйні

моє дружнєє посланіє »

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

«І мертвим і живим…»
Годіть!

Смирітеся, молітесь Богу

І згадуйте один другого.

«Чи ми ще зійдемося знову?..»
Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

«Давидові псалми. 1»
Добре жить

Тому, чия душа і дума

Добро навчилася любить!

«Буває, іноді старий…»
Для труда и отдыха мы определили часы. Но для доброго дела нет назначенных часов.

Повість «Художник»
Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне

«Сон»
Дни ожидания так скучны и длинны… А часы ожидания еще длиннее и скучнее. И странно, мы постоянно надеемся и ожидаем и не можем приучить себя к этому томительному чувству, не можем сократить бесконечного часа ожидания ни одной секундой.

Повість «»Прогулка…»
Брехнею, бач, вийдеш всюди,

А не вийдеш в люде

«А нумо знову віршувати…»
Не завидуй багатому,

Багатий не знає

Ні приязні, ні любові –

Він все те наймає.

Не завидуй могучому,

Бо той заставляє.

Не завидуй і славному,

Славний добре знає,

Що не його люди люблять,

А ту тяжку славу[…]

Не завидуй же нікому[…]

«Не завидуй багатому…»
Отак, люде, научайтесь

Ворогам прощати,

Як сей неук! ... .

«Меж скалами, неначе злодій…»
Любов – Господня благодать!

Люби ж, мій друже, жінку, діток;

Діли з убогим заробіток,

То легше буде зароблять.

«Москалева криниця»
І примиренному присняться

І люде добрі, і любов,

І все добро. І встане вранці

Веселий, і забуде знов

Свою недолю. І в неволі

Познає рай, познає волю

І всетворящую любов.

«Відьма»
Лучше любить і робить,аніж писать і говорить.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка