Управління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва на вічнім шляху до Шевченка



Сторінка4/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Таранюк, В. Про пам’ятники Шевченку / В. Таранюк // Чумацький шлях. – 2006. - № 5-6. – С. 12-13.

  • Тарасові музи: [дослідження теми любові в житті Т. Шевченка] // Шкільна бібліотека. – 2009. - № 2. – С. 6.

  • Тарасюк, Г. На вічнім шляху до Шевченка / Г. Тарасюк // Літературна Україна. – 2005. – 2 черв. – С. 1, 2.

  • Тарасюк, Г. На вічнім шляху до Шевченка / Г. Тарасюк // Літературна Україна. – 2005. – 9 черв. – С. 1, 2.

  • Т. Г. Шевченко у екелибрисах українських художників // Шкільна бібліотека. – 2003. - № 10. – С. 5-8.

  • Тимошик, М. Шевченко, якого ми не знаємо / М. Тимошик // Літературна Україна. – 2003. – 6 березня. – С.3.

  • Титаренко, Л. На поклон до Тараса: [заходи по ушануванню 151-шої річниці від перепоховання Т. Шевченка] / Лідія Титаренко // Голос України. – 2012. – 23 трав. – С. 1,15.

  • Ткач, А. «Український Рембрант» (Матеріали до вивчення художньої спадщини Т. Шевченка) / А. Ткач // Дивослово. – 2011. - №3. – С. 17.

  • Ткаченко, С. З могутніми пристрастями / С. Ткаченко // Київ. – 2003. - № 7-8. – С. 10-11.

  • Томак, М. Тарас Шевченко і «оцифрована» епоха / М. Томак // День. – 2011. – 2 листоп. – С. 7.

  • Тома, Л. «Де двоє зібрались в ім’я моє…»: [про М. Гоголя та Т. Г. Шевченка] / Л. Тома // Літературна Україна. – 2010. – 20 трав. – С. 1-2.

  • Томенко, М. «Щоб Дніпро був під самим порогом…»: 150-літня боротьба Тараса Шевченка за місце під Каневом: історичні паралелі / М. Томенко // Літературна Україна. – 2011. – 3 бер. - №9. – С. 1,3.

  • Томенко, М. 150-річна боротьба Тараса Шевченка за місце під Каневом / М. Томенко // Голос України. – 2011. – 26 лют. - № 37. – С.3.

  • Ушкалов, Л. «Естетика» Лібельта як дзеркало філософії Шевченка / Леонід Ушкалов // Слово і час. – 2011. - №3. – С. 20.

  • Ушкалов, Л. «Од молдованина до фіна…» / Леонід Ушкалов // Україна молода. – 2013. – 26 лют. – С. 12.

  • Ушкалов, Л. Співець людського щастя / Леонід Ушкалов // Україна молода. – 2012. – 7 берез. – С. 11.

  • Ушкалов, Л. «Філософія серця» Тараса Шевченка / Леонід Ушкалов // Слово і Час. – 2012. - №9. – С. 17-28.

  • Фаріон, І. Шевченків концепт «Слово» у рецепції Дмитра Донцова: [про Т. Г. Шевченка] / І. Фаріон // Слово Просвіти. – 2011. – 26 трав. - № 21. – С. 6.

  • Федоренко, М. Шевченку поталанило на Сошенка /М. Федоренко // Київська правда. – 2005. – 24 берез. – С. 4.

  • Фурсова, Л. Шевченків «Заповіт» / Л. Фурсова // Дивослово. – 2011. - № 3. – С. 25.

  • Харчук, Р. Імперські й колоніальні етнотипи у творчості Т. Шевченка / Р. Харчук // Сучасність. – 2006. - № 3. – С. 92-105.

  • Харчук, Р. Поетичний краєвид Тараса Шевченка: значення і сенс / Роксана Харчук // Слово і Час. - 2013. - №1. – С. 46- 51.

  • Харчук, Р. Проблема прототипу у творчості Т. Шевченка / Р. Харчук // Дивослово. – 2006. - № 3. – С. 49-54.

  • Харчук, Р. Тема дитинства у творчості Тараса Шевченка / Р. Харчук // Бібліотечка «Дивослова» . – 2011. - №3. – С. 51.

  • Хоміч, М. Наш пророк / М. Хоміч // Дивослово. – 2004. - №3. – С. 51-55.

  • Цацук, К. Шевченко і сучасне покоління / К. Цацук // Журавлик. – 2011. – 5 трав. - №5. – С.4.

  • Цепа, О. Авторське само очікування в поезії Тараса Шевченка 1837-1847 р.р. / О. Цепа // Дивослово. – 2011. - №3. – С. 13.

  • Цепа, О. Добро і зло в жіночій долі (у поезіях Т. Шевченка 1837-47 р.р.) / О.Цепа // Бібліотечка «Дивослова». – 2011. - №3. – С. 58.

  • Цимбалюк, Є. Кобзар на теренах Волині: шлях завдовжки 165 років / Є. Цимбалюк // Слово правди. – 2011. – 3 листоп. – С.11.

  • Цимбалюк, Є. У Шевченкіані Євгена Безнікса – 250 робіт: [про творчість, що присвячена спадщині Шевченка, художника Є. Безнікса] / Євген Цимбалюк // Слово Просвіти. – 2012. – 7-13 черв. – С.14.

  • Цимбалюк, Є. Як Кобзар мандрував через Вовковії / Є. Цимбалюк // Слово просвіти. – 2009. – 5-11 бер. – С. 8.

  • Червак, Б. Тарас Шевченко: Між двома міфами / Б. Червак // Українське слово. – 2011. - № 9. – С. 2.

  • Червінський, В. Тарас Шевченко і київський університет / В. Червінський // Українське слово. – 2011. – 30 бер. - № 3. – С. 10.

  • Чернов, А. Святиня в Каневі, святиня в душі / Анатолій Чернов // Слово Просвіти. – 2013. - № 10. – С. 11.

  • Чернов, А. Роль Тараса Шевченка у формуванні світогляду Симона Петлюри / Анатолій Чернов // Українське слово. – 2013. - № 10. – С. 16.

  • Чернов, А. Шевченків дуб: [про пам’ятники Шевченку] / А. Чернов // Українське слово. – 2011. - № 10. – С. 11.

  • Чилачава, Р. Слово про Кавказ / Р. Чилачава // Дзеркало тижня. – 2003. – 12 квітня. – С. 21.

  • Чос, В. Тарас Шевченко і гроші / Володимир Чос // Література і життя. – 2012. - №8-9. – С. 9.

  • Чорна, Л. До історії створення заповідників біля могили Шевченка / Л. Чорна // Слово і час. – 2003. - № 7. – С. 57-63.

  • Чумак, Т. Моральне падіння чи моральна велич жінки? [за поемою Т. Шевченка «Катерина»] / Т. Чумак // Українська література в загально-освітній школі. – 2003. - № 2. – С. 4-10.

  • Шебеліст, С. Конструктивістсько-кубістичний Кобзар. У 1920-х роках скульптор Іван Кавалерідзе створив у Полтаві унікальний монумент Тарасові Шевченку / Сергій Шебеліст // День. – 2012. – 18 лип. – С. 9.

  • Шевченка, якого не знаємо // Шкільна бібліотека. – 2006. – № 2. – С. 28-57.

  • Шевченківський фонд ХХІ століття // Урядовий кур’єр. – 2003. – 31 трав. – С. 9.

  • Шевченко в моєму житті // Київ. – 2003. – №11-12. – С. 2-9.

  • Шевченко і Аральська географічна експедиція // Українська література в загально-освітній школі. – 2003. - № 6. – С. 62-63.

  • Шевченко, О. Його девіз подвижництво: [про перебування Т. Г. Шевченка в Бердичеві] / О. Шевченко // Літературна Україна. – 2010. – 18 бер. – С. 8.

  • Шевченко, Т. Ну що б, здавалося, слова / Т. Шевченко [однофамілець] // Нація і держава. – 2011. – 11 бер. - № 9. – С. 1,5.

  • Шевченко – через континенти: [пам’ятники Т. Г. Шевченку у світі] // Образотворче мистецтво. – 2010-2011. - № 4/1. – С.46.

  • Шевченківський календар // Шкільна бібліотека. – 2013. - № 5-6. – С. 1-2.

  • Шендеровський, В. «Благословенний день твого пришестя»: [пам’яті дослідника образотворчої спадщини Тараса Шевченка, поета Володимира Яцюка] / Василь Шендеровський // Слово Просвіти. – 2012. – 21-27 червн. – С. 10-11.

  • Шиленко, Ю. Поіменовані «Кобзарі» в колекції музею / Ю. Шиленко // Дивослово . – 2004. - № 12. – С.13-14.

  • Шиленко, Ю. Списки Шевченкових творів / Ю. Шиленко // Дивослово. – 2006. - №.3. – С. 62-64.

  • Широцький, К. Шевченкова наречена / К. Широцький // Літературна Україна. – 2003. – 26 червн. – С. 3.

  • Шкурко, М. Я навік з тобою, Україно! / М. Шкурко // Чумацький шлях. – 2006. - № 4. – С. 4-6.

  • Шпак, В. Віссаріон Бєлінський: «Ох эти мне хохлы!»: [про ставлення до Т. Шевченка критика В. Бєлінського] / Віктор Шпак // Урядовий кур'єр. – 2013. – 6 берез. – С.15.

  • Шпак, В. Намальована свобода / Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2013. - № 27. – С. 8.

  • Шпак, В. Хрещений батько Кобзаря / Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2012. – 2 лют. – С. 21.

  • Шудря, М. Шевченків родовід / М. Шудря // Віче. – 2006. - № 5-6. – С. 29-30.

  • Щеглюк, В. Шевченків націоналізм / В. Щеглюк // Літературна Україна. – 2010. – 25 бер. – С. 1.

  • Щекун, Л. Підполковник Шпильовий пройшов шляхами Великого Поета / Людмила Щекун // Урядовий кур’єр. – 2013. - №45. – С. 10.

  • Ющук, І. Велетень у царстві людської культури / Іван Ющук // Слово Просвіти. – 2012. – 17-23 трав. – С.1, 10-11.

  • Яблонська, О. Поетична творчість Т. Шевченка у світлі етнопсихології / О. Яблонська // Слово і час. – 2011. - №4. – С. 108.

  • Яновська, Л. За ті сторінки зачепилося багато коріння / Людмила Яновська // Урядовий кур'єр. – 2013. - №29. – С. 5.

  • Яновська, Л. Тарас Шевченко – з пам’яті століть. 9 березня Великий Кобзар став українцем, а 10-го його душа відлетіла у Вічність / Людмила Яновська // Урядовий кур’єр. – 2012. – 7 берез. – С. 8.

  • Яременко, В. Історична ономастика у творчій спадщині Тараса Шевченка / В. Яременко // Український історичний журнал. – 2010. - №2. – С. 164-178.

  • Яременко, В. Тарас Шевченко про чумацтво, його звичаї та пісні / В. Яременко // Народна творчість та етнографія. – 2005. - № 2. – С. 21-30.

  • Яременко, В. Шевченкова поема «Сон (комедія)» в аспекті христологічного та історіософського прочитання / Василь Яременко // Дивослово. – 2013. - №3. – С. 17-21.

  • Яременко, О. Філателістична Шевченкіана / Олександр Яременко // Слово і час. – 2013. – С. 119-120.

  • Ясинчук, Л. Як переслідували Шевченка / Л. Ясинчук // Експрес. – 2011. - № 25. – С. 15.

  • Ярошенко, В. Життя – як спалах / В. Ярошенко // Вісник Чорнобиля. – 2009. – 14 бер. – С. 8.

  • Яцюк, В. Віднайдені рукописи Шевченка. Перші враження / В. Яцюк // Літературна Україна. – 2003. – 22 травня. – С. 3.

  • Яцюк, В. Шевченко знаний та незнаний / В. Яцюк // Літературна Україна. – 2005. – 24 серп. – С. 7.

    2. Вшанування пам'яті


    Ім'ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об'єктів (населених пунктів, вулиць), навчальних закладів та інших організацій України. Зокрема, в Києві чотири вулиці Шевченка та бульвар Тараса Шевченка, який разом з проспектом Перемоги становить одну з найголовніших артерій міста.

    Ім'я Тараса Шевченка також носять:



    вищі навчальні заклади — Київський та Луганський національні університети, Чернігівський педагогічний університет, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут та головний університет Наддністрянської Республіки.

    театри — Національна опера, Тернопільський, Волинський та Волинський драматичні театри, Дніпропетровський український музичний драматичний театр, Театр драми й музичної комедії у Кривому Розі, Черкаський та Чернігівський музично-драматичні театри, а також численні кінотеатри.

    Шевченка пік — вершина 4 200 м на північному схилі Великого Кавказу, у Боковому хребті. Названа на честь Тараса Шевченка українськими альпіністами, які вперше зійшли на цю вершину Кавказу у 1938 році.

    В Казахстані ім'я Шевченка носить Форт-Шевченко, з 1964 по 1991 місто Актау мало назву Шевченко.

    В Україні та за її межами існує багато пам'ятників Шевченку. Харківський пам'ятник Кобзарю вважається одним із найкращих у світі. Великі пам'ятники кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном пам'ятники Шевченку встановлено у Росії (Москва, Санкт-Петербург), США (Вашингтон), Канаді (Вінніпеґ, Торонто), Польщі (Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага). Білорусі (Могильов), Грузії (Тбілісі), Угорщині, Парагваї, Узбекистані, Франції (Париж, Монтаржі), Австралії (Канбера).

    Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, Канада, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія — одна з найпрестижніших відзнак України. Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень.

    На його честь названо астероїд 2427 Кобзар.


    Меморіальні дошки

    Перебування Тараса Шевченка в Києві вшановане декількома меморіальними дошками, зокрема на на фасаді Червоного корпусу Київського університету; на будинку Літературно-меморіального музею; пам'ятний знак біля Хати на Пріорці, а також на церкві Різдва Христового на Поштовій площі, де в старій будівлі стояла домовина Кобзаря і було відправлено панахиду за спокій його душі.

    Ряд дощок встановлено в Санкт-Петербурзі — на будинку Академії мистецтв, де він жив, працював і помер; на Загородному провулку, 8, де Шевченко проживав в 1832-1838 роках та на 5-ій лінії, 3 — місце проживання Тараса в 1840-1844 роках.

    Назви населених пунктів, вулиць та площ, освітніх та мистецьких закладів, гірських вершин.


    2.1. Музеї
    Національний музей Тараса Шевченка

    Національний музей Тараса Шевченка зберігає, вивчає та пропагує поетичну та мистецьку спадщину Генія українського народу. Для відвідувачів музей відкрився 24 квітня 1949 року. За роки свого існування музей став однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Сьогодні колекція нараховує понад вісімдесят тисяч експонатів, з них понад півтори тисячі одиниць представлено в експозиції, присвяченій життю та творчості Т.Г.Шевченка.

    Кожен, хто завітає до музею, побачить прижиттєві видання «Кобзаря», картини, малюнки та офорти, особисті речі Тараса Шевченка, архівні матеріали та рідкісні фотографії, картини українських та російських художників ХІХ–ХХ століть, старовинні меблі. Музей розташований в історичному центрі Києва, у будинку, що належав родині відомих українських промисловців та меценатів Терещенків і є пам’яткою архітектури, якій повернуто первісний вигляд після наукової реставрації 1985 – 1989 рр.

    Музей пропонує:

    Екскурсії та Лекторій (за межами музею): «Життя і творчість Тараса Шевченка», Поезія Тараса Шевченка, «Святе Письмо» у творчості Т.Шевченка, Т. Шевченко – художник, Т. Шевченко – офортист, Т. Шевченко – портретист, Автопортрети Т.Шевченка, Музи Тараса Шевченка, Пейзажі Тараса Шевченка.

    Наукові консультації та довідки: наукові консультації з питань шевченкознавства, музеєзнавства, підготовка інформаційних довідок, рецензування наукових шевченкознавчих праць, художніх творів тощо, оцінка видань та образотворчих творів шевченківської тематики, експертиза творів та інших матеріалів шевченківської тематики.

    Кіно-, відео, телезйомка в експозиції музею. Фотографування та малювання в експозиції музею. Користування музейними фотоматеріалами, виготовленими з оригінальних експонатів музею.


    Колекція

    У колекції музею зберігається понад 30 тисяч експонатів основного фонду: графіка, живопис, архів, меморіальні речі, фотографії, друковані матеріали, декоративне мистецтво, скульптура, книги.

    Основу музейного зібрання становлять оригінальні мистецькі твори Тараса Шевченка, а також архівні справи часів його навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, документальні матеріали про подорожі в Україну, участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, про службу рядового Тараса Шевченка в Оренбурзькому лінійному батальйоні та справи про заборону й вилучення з продажу творів Т.Шевченка, П.Куліша і М.Костомарова. Увагу гостей музею завжди привертають оригінальні фотографії Т.Г.Шевченка, збережені друзями його особисті речі: чорнильниця й ручка, мольберт, палітра, етюдник із пензлями та фарбами, приладдя для гравірувальних робіт, офортні дошки, табакерка, штамп-печатка з монограмою «ТШ».

    Реліквіями колекції є автографи поезій „Чи не покинуть нам, небого” та уривок з поеми «Царі», видання поем «Гайдамаки» та «Тризна» з дарчими написами М.Маркевичу та Г.Галагану, видання «Кобзаря» 1860 р. з дарчими написами поета Н. Білозерській, О.Бодянському, Ганні Барвінок, Біблія (видання 1824 р.), подарована Т. Шевченком Федору Лазаревському у серпні 1859 р., позолочений медальйон із волоссям поета, що зберігався в родині Лазаревських.

    Кількома поколіннями музейних працівників зібрано унікальну бібліотеку раритетних видань 18-19 століть.

    У фондах музею також зберігаються живописні та графічні твори художників-сучасників Т.Шевченка – К.Брюллова, В.Штернберга, М.Лаврова, П.Бориспольця, М.Башилова, М.Сажина, І.Соколова. Музею належать оригінали відомих портретів Т.Шевченка, створених після смерті поета такими визначними майстрами пензля як І.Рєпін, С.Васильківський, К.Трутовський, Ф.Красицький, Ф.Кричевський, а також численні твори сучасних художників, скульпторів, народних майстрів.


    Експозиція

    В експозиції музею, відкритій для відвідувачів 22 грудня 2006 р., представлені оригінальні матеріали про життя та творчість Тараса Шевченка, який із однаковою мірою духовної сили виявив себе і в поетичній, і в малярській творчості. Тут, на тлі історичної доби, можна побачити, як створювався «Кобзар» – книга, що має для України значення заповітне. Експонуються прижиттєві видання «Кобзаря» (1840 та 1860 р.р.), поем «Гамалія» та «Тризна» (обидві – 1844 р.). Кожен відвідувач може перегорнути сторінки факсимільних видань: альбому малюнків Т.Шевченка 1845 року, рукописної збірки «Три літа», Малої книжки (оригінали зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України).

    Національна своєрідність та новаторство Шевченка-художника визначає його видатне місце в історії не лише українського, а й світового малярства. Його графічні та живописні твори – портрети та автопортрети, пейзажі та жанрові роботи – належать до тих явищ мистецтва, які залишаються назавжди безцінним матеріалом для розуміння умонастроїв, життєвих колізій, що визначали на кожному історичному етапі загальний поступ людства, а не лише окремої країни чи нації.

    Домінантою майже кожної зали та своєрідною автобіографією поета й художника є автопортрети Тараса Шевченка – глибинні відсвіти його душі.

    Про інтерес до духовних надбань людства, всебічну загальну культуру та коло літературних уподобань свідчать книжки – від тих, які Т.Шевченко читав ще учнем Академії, до бібліотеки, зібраної ним після повернення із заслання.

    У музеї експонується близько двохсот мистецьких творів Тараса Шевченка. А поруч із ними – картини таких відомих художників, як Карл Брюллов, Василь Штернберг, Михайло Башилов, Іван Сошенко, Опанас Сластіон.

    Також в експозиції представлені численні архівні документи, особисті речі Т. Шевченка, його малярське приладдя, унікальні фотопортрети, родинні реліквії Закревських, Костомарових, Лазаревських, Честахівських, антикварні меблі ХVIII – ХІХ століть.

    Тут можна оцінити неповторність естетичних уподобань родини відомих українських промисловців і меценатів Терещенків – останніх власників цього палацу.

    Національний музей Тараса Шевченка є унікальною національною скарбницею, де зберігаються оригінали його малярських робіт, рукописні списки віршів та їх першодруки з автографами поета, його особисті речі, рідкісні фотознімки, документи про життя і творчість, майже всі видання його творів.

    Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка
    Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка — філія Національного музею Тараса Шевченка. Тут Т.Шевченко проживав з весни 1846 до свого арешту — 5 квітня 1847 року.
    Історія будинку
    Дерев'яний будинок зведений в 1835 році в колишньому провулку «Козине болото». Це характерна дерев'яна споруда першої половини XIX століття, яка збудована за «типовим»

    проектом, призначеним для вузьких вулиць і провулків. Невеликий одноповерховий будинок з мезоніном був збудований із соснових колод довжною 8 і шириною 4 сажні (1 сажень — 2,1336 м).

    Господарем будинку був колезький секретар, чиновник 14-го класу Іван Житницький, добрий знайомий Івана Сошенка, лист якого допоміг молодому Тарасові вступити до Академії мистецтв. І. І. Житницький був зятем брата художника-самоука Степана Превлоцького (одного з перших художників-наставників поета) та другом ще одного художника — І.Сошенка.
    Проживання Тараса Шевченка
    В цей будинок, Тарас Шевченко оселився після свого повернення з Седнева напровесні 1846.

    Разом з Тарасом Шевченком оселилися двоє його приятелів — художник Михайло Сажин та поет Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Помешкання Тараса Григоровича складалося з невеликої кімнати, вікна якої виходили на вулицю, та майстерні, розташованої на мансарді.

    Тарас Шевченко разом з Михайлом Сажиним малював київські краєвиди, сподіваючись видати альбом, присвячений Києву. В цей час Т. Шевченко працював у Київській археологічній комісії і за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у різних губерніях України.

    В квітні 1846 Тарас Шевченко пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка укладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців.

    Влітку 1846 Т. Шевченко написав дві балади «Русалка» та «Лілея», використавши усні народні легенди і перекази.

    27 листопада 1846 Тарас Шевченко подає заяву на ім’я попечителя Київського учбового округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847 р.

    У березні 1847, після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу.
    Музей
    В 1923—1924 рр. час обмірювання буд. 8 на Хрещатицькому завулку групою студентів з Архітектурного інституту під керівництвом професора В. Кричевського, мешканці розповіли про чутки, що тут жив Т. Шевченко. В. Кричевський перевірив ці відомості й з'ясував, що, дійсно, Т. Шевченко жив в ньому в 1846 р.

    12 серпня 1925 р. Київський Окружний виконком дає розпорядження управлінню комунального господарства про відселення мешканців, проведення ремонту та передачу будинку у відання Академії наук. Василю Кричевському належить не тільки сама постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проектів кімнат, майстерні й саду.

    10 листопада 1928 року було урочисто відкрито музей для відвідувачів.

    Протягом 1928—1941 рр. Музей поповнився оригінальними роботами радянських художників, експозиція час від часу змінювалась. Проте, у повоєнний час експозиція була бідною і недосконалою.

    У 1969—1973 рр. проведено комплексну реконструкцію будинку з завданням відновити вигляд будинку часів перебування у ньому Т. Шевченка.

    Нинішня експозиція в повному обсязі розкриває тему перебування Т. Шевченка в Києві під час трьох його приїздів на батьківщину, насамперед проживання його в будинку 1846 року.

    Науковці на чолі з завідувачкою музею О. Шевченко створили експозицію, яка відповідає всім вимогам літературно-меморіального будинку-музею. Щороку музей відвідує близько 10 тисяч людей. Його сприятлива аура дозволяє відволікатися від сірого будення й поринути у світ творчого натхнення і спокою.

    Хата на Пріорці
    Хата на Пріорці — відділення Музею Тараса Шевченка. В серпні 1859 року востаннє перебуваючи в Києві, Тарас Шевченко прожив у цій хаті два тижні, перед своїм від'їздом до Петербурга. Щодня музей несе до людей неосяжний образ Тараса Шевченка, проводить популяризаційну та просвітницьку роботу.

    Востаннє перебуваючи в Україні в «золотоглавому, садами повитому і тополями увінчаному» Києві, Тарас Григорович побажав зупинитися на околиці міста. З центру пройшов пішки весь Поділ, доки не опинився на Пріорці:

    Йшов та йшов — бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе…

    Тут поет і зупинився. Усе життя господиня цієї оселі Варвара Пашковська пишалася тим, що у неї квартирував сам Тарас Шевченко. Останній київський притулок Шевченка став для нього розрадою та справжньою домівкою, а прості люди, з якими він встиг заприятелювати — сім'єю. Два тижні Шевченко насолоджувався привітністю місцевих жителів, навколишнім садом, українською піснею, пріорчанською дітворою. А влаштоване дивакуватим квартирантом свято ласощів для своїх маленьких друзів увійшло до найсвітліших місцевих легенд. Кобзаря на Пріорці звали просто — «дядько Тарас». Зі сльозами його проводжали до Петербурга та згадували потім усе життя цю щасливу зустріч, передаючи своїм дітям світлі спогади про українського генія, як про безмежно добру, щиру, сердечну, доступну та рідну людину. А хату Пашковської стали називати «Тарасовою».

  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка