Управління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва на вічнім шляху до Шевченка



Сторінка7/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

3. Київщина в творчості Т. Г. Шевченка

3.1. Літературна Київщина Кобзаря


*На території нинішньої Київщини під час першого приїзду молодого Тараса Шевченка в рідний край була написана перша на українській землі і перша з майбутньої революційної збірки « Три літа» поезія «Розрита могила». Вірш створений 9 жовтня 1843 р. у невеликому містечку Березань Переяславського повіту Полтавської губернії (нині місто обласног підпорядкування в географічних межах Баришівського району).

Яскравими сторінками в життєву та творчу біографію Кобзаря вписані дні і місяці його перебування в Яготині, де побачила світ присвяена княгині В. М. Рєпніній написана російською мовою поема «Тризна» (11.ХІ.1843).

В Переяславі, зупиняючись під час трьох своїх приїздів в Україну у щирого товариша, міського лікаря А. Козачковського, Т. Шевчеко написав поеми «Наймичка» (13.ХІ.1845) та «Кавказ» (18.ХІ.1845), посвяту Шафарикові до поеми «Єретик» (22.ХІ.1845), а також створив чимало малюнків, які дійшли до наших днів

25 грудня1845 р. в Переяславі тяжко хворий Т. Шевченко написав свій безсмертний «Заповіт». Покладений на музику, він півтора століття є фактично національним гімном українських патріотів, які співали й нині співають Кобзареві полум’яні слова стоячи.

Там же, в Переяславі, створено й останню поезію Кобзаря, написану на українській землі: «Якби-то ти, Богдане п’яний…». Вирвавшись з лабет київських жандармів після чергового арешту і повертаючись внелюбий йому Санкт-Петербург, Тарас Григорович під час короткої зупинки в Переяславі 18 серпня 1859 р. дав нищівну оцінку проросійській політиці Богдана Хмельницького, яка призвела до ліквідації козацтва та покріпачення України, зведення її до розряду Малоросії – безправної, забитої окраїни Російської імперії.

До древнього Переяслава линув наш Кобзар душею з казахських степів і холодного Петербурга в поезії «А.О. Козачковському», в рядках перекладу «Слова о полку Ігоревім», в повісті «Близнецы».

А яким плідним стало перебування поета в селі В’юнища на Переяславщині в грудні 1845 р.! За вісім днів – шість чудових поетичних перлин: 14 грудня – «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», 17 – «Холодний Яр», 19 – «Псалми Давидові», 20 – «Маленькій Мар’яні», 21 – «Минають дні, минають ночі…», 22 – «Три літа».

У Вишгороді на Межигір’ї поет задумав реалізовану вже в неволі поему «Чернець».

В с. Потоки тодішнього Канівського повіту Київської губернії, а зараз с. Потік Миронівського району Т. Шевченко бував і творив під час другого свого приїзду на Україну. Кілька робіт Кобзаря присвячені сестрі власника маєтку Н. Тарновській, з якою Т. Шевченко хрестив доньку місцевого диякона, зберігши на все життя симпатію до цієї щирої душею жінки.

У цьому ж ряду слід назвати місто Фастів і село Фастівець (Хвастівець) тоді Васильківського повіту Київської губернії, а нині фастівського району, де влітку 1846 р. Т. Шевченко записав від селянина М. Липського кілька народних пісень, які стали поштовхом до створення поезій високого патріотичного звучання «Чернець» і «Швачка».

В повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» згадується цілий ряд населених пунктів Київщини, зокрема Біла Церква, де поет ознайомився з чуловим парком «Олександрія».

В багатьох поетичних і прозових творах, в листах і щоденникових записах згадуються містечко Бровари тодішнього Остерського повіту Чернігівської губернії, містечка Баришівка і Бориспіль та село Андруші Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер у складі Переяслав-Хмельницького), містечко Трипілля Київського повіту (зараз село Обухівського району), повітові міста Васильків та Сквира Київської губернії, Богуслав, Тараща, Бровари, Яготин, села Зеленьки й Росава тодішнього Канівського повіту Київської губернії, а тепер Миронівського району та багато інших населених пунктів сьогоднішньої Київщини



Чудові люди, незабутні мальовничі пейзажі, славне минуле Київщини жили в серці Т. Г. Шевченка і в чужому краю, зігрівали його в тяжкому бутті серед безпросвітніх солдатських буднів. Через багато років вони пригадувались до найменших подробиць, щоб лягти на папір захалявних книжечок, повістей і «Щоденника». Це яскраво видно з поданих у книзі творів Кобзаря.
Список поетичних і прозових творів Т. Г. Шевченка, написаних на Київщині чи пов’язаних з нашим краєм
Розрита могила. Вірш. 9 жовтня 1843, Березань

Тризна. Поема. 11 листопада 1843, Яготин

Наймичка. Поема. 13 листопада 1845. Переяслав

Кавказ. Поема. 13 листопада 1845, Переяслав

Єретик. Поема. Присвята П.Й. Шафарику. 10 жовтня, Мар’янське – 22 листопада 1845, Переяслав

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє. Поема. 14 грудня 1845, В’юнище

Холодний Яр. Вірш. 17 грудня 1845, В’юнище

Псалми Давидові. 19 грудня 1845, В’юнище

Маленькій Маряні. Вірш. 20 грудня 1845, В’юнище

«Минають дні, минають ночі…» Вірш. 21 грудня 1845, В’юнище

Три літа. Вірш. 22 грудня 1845, В’юнище

Заповіт. Вірш. 25 грудня 1845, Переяслав

Чернець. Поема. Фастівщина [червень 1845 – літо 1846] – Орська кріпость [друга половина 1847]

А. О. Козачковському. Вірш. Переяслав [1843-1847] – Орська кріпость [друга половина 1847]

Іржавець. Фастівщина, літо 1846 – Орська кріпость [друга половина 1847]

Швачка. Вірш. Фастівщина, літо 1846 - Кос-Арал [друга половина 1848]

Близнецы. Повість російською мовою. Переяслав [1843-1847] – Новопетровське укріплення [10 червня – 20 липня 1855]

Прогулка с удовольствием и не без морали. Повість російською мовою. Київщина [1843-1847] – Новопетровське укріплення [І частина орієнтовано 30 листопада] 1856, ІІ частина 16 лютого 1858

«Якби-то ти, Богдане пяний…» Вірш. 18 серпня 1859, Переяслав

Плач Ярославни. 1-ша редакція – 4 червня 1860, 2-га редакція – 14 серпня 1860, Санкт-Петербург

Н. Т. «Великомученице кумо!» Вірш. [2-6 грудня] 1860, Санкт-Петербург

Кума моя і я. Вірш. [Друга половина вересня - грудня] 1860, Санкт-Петербург
3.2. Мальовнича Київщина Шевченка
Серед включених до списку мистецьких творів більшість становлять натурні пейзажні етюди, виконані Т. Г. Шевченком аквареллю і сепією, замальовки та начерки краєвидів і людських постатей олівцем (в основному були виконані під час розкопок могил Переп’ят і Переп’ятиха неподалік Фастова).

Активно працював художник і в техніці олійного живопису. Серед робіт, які дійшли до нас – копія портрета М. Г. Рєпніна (оригінал Й. Горнунга), портрет дітей В. М. Рєпніна ( полотно, олія). У липні-серпні 1843 р. в маєтку Лукашевича в Березані Шевченко також виконав портрет Т. О. Маєвської.

Не будемо забувати, що за визнанням Шевченка він насамперед вважав себе саме художником. Тож, розглядаючи живописний доробок на Київщині, точніше можемо відчути й зрозуміти його стан і настрій під час перебування у нашім краю.

У цьому списку репродукуються роботи, виконані у Вишгороді, Березані, Яготині, Переяславі, селах Потоки, Андруші, В’юнище та інших населених пунктах Київщини і датовані 1843-1846 рр.

Особливий інтерес і цінність становить написані на Київщині два автопортрети молодого Шевченка, що дійшли до нас. Один був виконаний тушшю пером у 1843 р. в Яготині, другий – олівцем у 1845 р. в селі Потік нинішнього Миронівського району.

Враження від першої поїздки в Україну (головним чином це перебування в Києві і на Київщині) надихнули Т. Г. Шевченка на створення циклу художніх робіт під загальною назвою «Жвописная Україна».

Відомі звертання Шевченка до генерал-губернаторів кількох губерній України з проханням надати матеріальну допомогу для першого випуску «Живописной Україны» (6 картин, гравійованих на міді, по 3 карбованці сріблом в одному альбомі), датовані осінню 1844 р., в тому числі до Київського військового генерал-губернатора Д. Г. Бібікова (Шевченко зобразив його в поемі «Юродивый» в образі «капрала Гавриловича Безрукого»).

Перебування шевченка на Київщині в 1845 р. відображено блискучими натурними акварелями і сепією. Жвавість, з якою зображені композиційно-лаконічні, камерні сюжети, демонструє нам кращі якості Шевченка-пленериста. Особливо примітні сім етюдів, зроблених у Переяславі та на його околицях.

Очі художника жадібно вбирали красу рідної землі, знаходили і фіксували сюжети, залишаючи їх для сучасників і нащадків у чудових етюдах. Того ж 1845 р. наприкінці серпня в с. Потік (нині миронівського району) Шевченко створює свій відомий олівцевий автопортрет. Він відноситься до найбільш виразних і надзвичайно важливих за своїми художніми якостями. Це не просто документальний портрет в ряду інших, а глибоко психологічний твір, незамінне доповнення доповнення нашої уяви про Шевченка-художника, Шевченка-людину в один з найважливіших його життєвих періодів. Саме він став смисловим центром емблеми Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій» у київській області 19-22 травня 2004р.

В 1845 р. Шевченко одержує звання некласного художника (прохання в Раду Імператорської Академії мистецтв про одержання звання художника Шевченко, як учень К. П. Брюллова, направив 22 березня 1945 р. одночасно з проханням про сприяння в поїздці по Україні).

Перебуваючи на київщині в 1846 р., Шевченко створює серію начерків. Це роботи, виконані під час розкопок могил Переп’т і Переп’тихи (колишній Васильківський повіт, а нині Фастівський район Київської області).

Київщина – земля талановитих людей. Тут жили й живуть справжні майстри своєї справи, люди, що люблять життя і свою землю. Є серед наших земляків-сучасників і художники. Живописні твори Т. Шевченка дають чудову нагоду побачити свою землю очима генія, побачити його самого, подивитися в очі автопортретів, створених на Київщині, вловлюючи стан його душі.



Портрет, пейзаж, ілюстрації, начерки… Переглядаючи їх, відчуваєш тканину часу, відчуваєш багатство своєї історії, багатство тисячолітньої культури і велич народного духу. Творчість Шевченка-художника на Київщині наповнює нас вічним духовним змістом і змушує відчувати відповідальність за свої діяння, за долю своєї рідної землі.
Список художніх робіт Т. Г. Шевченка, написаних на Київщині чи пов’язаних з нашим краєм
Марія. Папір, акварель, бронза. Пб. 1840.

Вишгород. Начерк. Папір, олівець. (VІ. 1843 – ІV- ІХ. 1846).

Києво-Межигірський монастир. Папір, олівець (VІ. 1843).

Портрет Т. О. Маєвської. Полотно, олія (Березань, V – ІХ. 1843).

Портрет М. Г. Рєпніна. Полотно, олія (Яготин, не пізніше Х 1843 – не пізніше 10.І. 1844).

Автопортрет. Папір, туш, перо (Яготин, 23-26.ХІ. 1843).

Сліпий («Невольник»). Ескіз. Папір, олівець (Яготин, 23-26. ХІ. 1843).

Портрет дітей В. М. Рєпніна. Полотно, олія (Яготин, 1-10.І.1844).

Хата над водою. Папір, олівець (ІV – Х. 1845).

Михайлівська церква в Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Вознесенський собор у Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Церква Покрови у Переяславі. Папір, акварель (VІІІ-ІХ. 1845).

Андруші. Папір, сепія (VІІІ-ІХ. 1845).

Андруші. Папір, сепія (VІІІ-ІХ. 1845).

Било. Папір, олівець (ІV. 1845).

Комора в Потоках. Папір, акварель (кінець серпня, 1845).

Автопортрет. Папір, олівець (с. Потоки, кінець серпня, 1845).

Капличка. Папір, сепія (не раніше ІV.1845).

У В’юнищі. Папір, сепія (VІІІ- Х.1845).

На околиці. Папір, акварель (Літо 1845).

Кашовари. Начерк. Папір, олівець (1845).

Коло каші. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Парубок з люлькою, голова селянина та хлопець з граблями. Начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Селянин у брилі. Начерк. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Гурт селян та інші начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Сільські будівлі. Начерки. Папір, олівець (VІІ-VІІІ. 1846).

Китаївська пустинь. Троїцька церква. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Пейзаж. Начерк. Папір, олівець (ІV-ІХ. 1846).

Синагога. Папір, сепія (ІХ-Х. 1846).

Старець на кладовищі (другий варіант). Папір, офорт, акватинта (не пізніше 15. ІІІ. 1859).
3.3. Місця Київщини, пов’язані з творчістю Т. Г. Шевченка
Альта – невелика річка, що протікає територією Київщини. Кілька разів згадується в повісті «Близнецы».

Андруші – село переяславського повіту Полтавської губернії (тепер у складі м. Переяслава-Хмельницького Київської області). Шевченко згадував Андруші в поетичних і прозових творах та в листах. У листі до А. Козачковського 16. VІІ. 1852р. він писав: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши и за Днепр в Монастырище на гору… Чудный вечер!». В цьому селі створено два малюнки, які дійшли до нас. На обох ліворуч унизу чорнилом рукою Шевченка напис: «Андруші». На звороті малюнка – ще один малюнок олівцем «Било», виконаний не раніше, як у квітні 1845р.

Баришівкамістечко переяславського повіту Полтавської губернії (тепер селище міського типу, районний центр Київської області). Шевченко був у Баришівці до заслання. Він заїжджав сюди, щоб провідати Т. Бориспольця – батька свого товариша по Академії мистецтв П. Бориспольця. Згадка про Баришівку є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Ім’я Шевченка присвоєно одній з вулиць і фабриці художньої вишивки, а 1989 р. там відкрито пам’ятник Кобзареві.



Березань – містечко Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер місто обласного підпорядкування в географічних межах Баришівського району Київської області). Шевченко приїжджав у це село 1843р. до етнографа П. Лукашевича, тут 9.Х.1943 р. написав вірш «Розрита могила». Згадки про Березань та її околиці є в повісті «Близнецы» та в «Археологічних нотатках».

У місті встановлено погруддя Шевченка і пам’ятний знак «Розрита могила», одну з вулиць названо ім’ям поета.



Біла Церква – місто Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко бував тут кілька разів. У 1845 р. він приїжджав сюди, щоб оглянути відомий своєю красою парк «Олександрія» і ознайомитися з історичними та архітектурними пам’ятниками. Згадки про Білу Церкву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

У місті ім’ям Шевченка названо Центральний міський парк, площу, одну з центральних вулиць і середню школу. На честь Т.Г. Шевченка встановлено погруддя в центрі міста і в парку «Олександрія». З нагоди 190-річчя від дня народження Кобзаря та проведення у Київській області Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій» закладено камінь на місці майбутнього пам’ятника пророку України.



Богуслав – містечко Канівського повіту Київської губернії (тепер місто. Районний центр Київської області). Шевченко в дитинстві, коли був наймитом у попа Г.Кошиця, їздив до Богуслава на базар. Був він тут і 1845 р. Згадки про Богуслав є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Ім’ям Шевченка названо одну з центральних вулиць міста і середню школу, встановлено його бронзове погруддя.



Бориспіль – містечко Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко, очевидно, бував тут 1845-47 рр. Згадки про це містечко є в поемі «Сотник» і в повісті «Близнецы». Одну з центральних вулиць Борисполя названо ім’ям поета.

Бровари – містечко Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко бував тут у 1843 р. і 1845-47 рр. Коли в квітні 1847 р. заарештованого поета везли до Петербурга, він зустрівся в Броварах з матір’ю та нареченою М. Костомарова. В багатьох поетичних і прозових творах Шевченка є згадки про це містечко. Через Бровари 6 (18)V.1861 р. везли труну з тілом поета.

У Броварах на площі ім. Т.Г. Шевченка споруджено пам’ятник, а на місці, де була кінна поштова станція, відкрита присвячена Кобзареві пам’тна дошка.



Васильків – повітове місто Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко був тут у 1846 р. Зкадки про Васильків є в повістях «Прогулка с удовольствием и не без морали» та «Наймичка».

До 1000-ліття заснування Василькова в 1993р. Там відкрито пам’ятник Т.Г. Шевченка. Одну з вулиць і провулок міста названо ім’ям поета.



В’юнище – село переяславського повіту Полтавської губернії (село знесене у зв’язку зі спорудженням Канівського водосховища). Шевченко жив там у маєтку С. Самойлова в серпні та у грудні 1845 р. У В’юнищі написані поетичні твори «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа». Тут Шевченко виконав сепією малюнок «У В’юнищі». На ньому ліворуч унизу чорнилом авторський напис: «У В’юнищі». Малюнок входить до альбома 1845 року.

Вишгород – село Київського повіту Київської губернії (тепер місто, районний центр Київської області). Шевченко побував у цьому селі 1843 р. Тут він виконав начерк «Вишгород». Згадка про Вишгород є в поезії «Чернець».

Зеленьки – село Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівського району Київської області). У липні 1859 р. заарештованого шевченка везли з черкас у Київ через Зеленьки. У цьому селі 27.VІІ. він записав, імовірно від селянина Д. Сучка, народну пісню «Ой п’яна я, п’яна ».

На місці тодішньої корчми встановлений пам’ятний верстовий стовп з портретом Шевченка і текстом записаної ним пісні. Одну з вулиць села названо ім’ям поета.



Золотоніський шлях (згадується в «Археологічних нотатках» Т.Г. Шевченка) – шлях на Золотоношу – повітове місто полтавської губернії (тепер районний центр Черкаської області). Вважають. Що у самому місті Шевченко був 1845 р. Згадки про Золотоношу і Золотоніський шлях є в повістях «Наймичка» та «Близнецы».

Переп’ят, Переп’ятиха, Перепетівка – кургани VІ ст. до н. е. між селами Мар’янівка Васильківського та Фастівець Фастівського районів Київської області; визначні пам’ятки лісостепового населення, яке жило на території сучасної України за скіфських часів. Кургани були досліджені у 1845-46 рр. Разом з похованими знайдено посуд, прикраси, знаряддя праці тощо. Т.Г. Шевченко залучався до розкопок як художник. Там ним записано кілька народних пісень, зокрема про С. Палія та М. Швачку, створено ряд зарисовок, які дійшли до наших днів.

У 1999 р. до 185-річчя від дня народження Кобзаря встановлено пам’ятний знак «Переп’ят».



Переяслав – повітове місто Полтавської губернії (тепер Переяслав-Хмельницький, районний центр київської області). Шевченко бував тут 1845-47 рр. і в 1859 р. Жив у свого приятеля лікаря А. Козачковського. Вперше Шевченко приїжджав у Переяслав у серпні 1845 р. за завданням Археологічної комісії, щоб змалювати історичні та архітектурні пам’ятки міста. Тут він виконав малюнки «Михайлівська церква в Переяславі», «Вознесенський собор у Переяславі», «Церква Покрови в Переяславі», «Кам’яний хрест св. Бориса». Під час цього перебування поет разом з А. Козачковським їздив на прогулянку в Андруші й Монастирище. Жив Т. Шевченко у переяславі і з кінця жовтня до початку січня 1846 р. з перервами. Він тоді лікувався в А. Козачковського. Незважаючи на поганий стан здоров’я, поет багато працював. 13.ХІ. він написав поему «Наймичка», 18.ХІ. – поему «Кавказ», 22. ХІ. – посвяту Шафарикові до поеми «Єретик». У зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського в грудні Шевченко жив у с. В’юнище. Здоров’я його погіршало, і 25. ХІІ. Він повернувся до Переяслава, де написав «Заповіт».

За спогадами А. Козачковського, поет заїжджав до нього і в червні 1859 р. А. Козачковський нагадав Шевченкові кілька його ранніх творів, які поет на засланні забув. Шевченко записав їх. Заїжджав Кобзар до Переяслава і в серпні 1859 р. саме тоді він написав останній на українській землі вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний…»

Т. Г. Шевченко докладно описав архітектурні й історичні пам’ятки Переяслава та його околиць в «Археологічних нотатках» і в повісті «Близнецы». Згадки про це місто є в поемі «Великий льох», у вірші «Сон» («Гори мої високії») та в Шевченкових листах. Поет писав із заслання А. Козачковському 16.VІІ. 1852 р: «Много добрых воспоминаний сохранил я о старом Переяславе и о тебе, мой искренний друже!».

Колишній будинок А. Козачковського, де жив Шевченко, зберігся (в перебудованому вигляді). Тепер у ньому історичний музей, де є експозиція, присвячена перебуванню поета в Переяславі і на Переяславщині. Вулицю, на якій стоїть цей будинок, названо Шевченковим ім’ям. Перед будинком встановлено погруддя Шевченка. Ім’я Кобзаря присвоєно одній зі шкіл міста й бібліотеці.



Потоки – містечко Канівського повіту Київської губернії (тепер с. Потік миронівського району Київської області). Шевченко приїжджав сюди до Тарновських у серпні 1845 р. Він здружився з сестрою власника помістя Н. Тарновською, разом з нею хрестив дитину місцевого диякона. Завдяки їй збереглася значна частина поезій і малюнків Т.Г. Шевченка, схованих нею після арешту поета. «Любій кумасі», як часто писав у листах і посвятах Шевченко, він подарував один з найкращих своїх автопортретів, - себе зовсім юного в 1845 році і на схилі короткого віку в 1860 році – свій останній прижиттєвий «Кобзар» з автографом. Ій також присвячено поезії «Н.Т.» і «Кума моя і я».

За спогадами сучасників, у цьому селі Шевченко багато писав і малював. Збереглися виконані тут згадуваний вище автопортрет (папір, олівець, 17x13,3) і малюнок «Комора в Потоках» з альбому 1845 року, виконаний наприкінці серпня. Ліворуч унизу на малюнку чорнилом авторський напис: «Комора в Потоки». На звороті сепія «Кам’яні хрести в Суботові». Згадки про Потоки є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» та в Шевченкових листах.

Про відвідини села великим Кобзарем нагадує встановлена там меморіальна дошка.

Росава – село Канівського повіту Київської губернії (тепер Миронівського району Київської області). Шевченко був тут, очевидно, влітку 1845 р. За деякими гіпотезами він міг бути там і в 1859 р. Під час повернення до Києва під арештом після невдалої поїздки на Черкащину для придбання земельної ділянки. Згадка про Росаву є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Одну з вулиць села названо ім'ям поета.

Супій – річка в Київській і Черкаських областях, яка неодноразово згадується у творах Т.Г. Шевченка. Ліва притока Дніпра (впадає в Кременчуцьке водосховище). Довжина 130 км., площа басейну 2000 км², переважна ширина річища 2-8 м., у пониззі – до 20. Використовують для водопостачання.

Сквира – повітове місто Київської губернії (тепер районний центр Київської області). Шевченко приїжджав сюди, очевидно, 1846 р. Перебування поета в цьому місті підтверджується зробленим тут записом пісні «Зажурився бідний сірома». У Сквирському повіті поет записав пісні «А в городі в Самарі», «Ой сидить пугач та на могилонці», «Чи я ж тобі не казала».

Тараща – повітове місто Київської губернії (тепер районний центр Київської області). Шевченко був тут, очевидно, 1845 р. Проїздом. Згадки про це місто є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». В Таращі встановлено погруддя Шевченка, одну з вулиць названо його ім'ям.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка