Управління культури І туризму київської облдержадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва на вічнім шляху до Шевченка



Сторінка8/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Трипілля – містечко Київського повіту Київської губернії (тепер село Обухівського району Київської області). Вважають, що Шевченко був тут проїздом влітку 1845 р. Згадка про Трипілля є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Межигірський Спасо-Преображенський монастир – православний монастир поблизу Вишгорода. Заснований 988 р. Зруйнований 1240 р. монголо-татарами. В ХVІ ст. Відбудований. Пізніше одержав від російських царів і українських гетьманів великі земельні володіння. У ХVІІ – ХVІІІ ст. був шпиталем для старих запорізьких козаків. Після секуляризації 1786 р. закритий. В 1798 р. на його території було засновано Межигірську фаянсову фабрику. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. діяв як жіночий монастир. Під час забудови Межигір’я у 30-х рр. ХХ ст. Будівлі монастиря були розібрані.

Фастів – містечко Васильківського повіту Київської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Київської області). Шевченко приїздив сюди влітку 1846 р. разом з художником Сенчилом-Стефановським за завданням Археологічної комісії, коли брав участь у розкопках могили Переп’ятихи поблизу Фастова. Згадки про колишнє полкове місто Гетьманської України, центр багатьох національно-визвольних повстань проти гнобителів є в поезіях «Швачка» та «Чернець».

У місті ім'ям поета названо вулицю й парк, встановлено погруддя Шевченка.



Фастівець (Хвастівець) – село Васильківського повіту Київської губернії (тепер Фастівець Фастівського району Київської області). Шевченко був у цьому селі в липні 1846 р., коли за завданням Археологічної комісії їздив у Васильківський повіт на розкопки могили Переп'ятихи. Він зробив чимало замальовок селян, які працювали на розкопках, записав кілька народних пісень, у тому числі 15.VІІ. від місцевого селянина М. Липського народні пісні «Під городом під Солидоном» та «Ой пише, пише наш імператор».

У Фастівці встановлено погруддя поета.



Яготин – містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер місто, районний центр Київської області). Вперше Т.Г. Шевченко приїхав сюди з О. Капністом до Рєпніних у липні 1843 р. З жовтня 1843 р. до січня 1844 р. з перервами жив у яготині в Рєпніних. Тут зустрів людей, обізнаних з літературою і мистецтвом. На літературних вечорах поет не раз читав свої твори (поеми «Катерина», «Слепая» та ін.).

Вся родина Рєпніних приязно ставилася до Шевченка, але найбільше здружився він з В. Рєпніною. Там поет познайомився з сестрами Г. Псьол та О. Псьол, Ф. Фішером, Р. Штрандманом та іншими прогресивно мислячими людьми з найближчого оточення князівської родини. В Яготині шевченко виконав дві копії портрета М. Г. Рєпніна-Волконського, намалював портрет дітей В.М. Рєпніна а також перший створений на українській землі автопортрет (подарував його В. Рєпніній). Тут написав поему «Тризна» з присвятою: «На пам'ять 9-го ноября 1843 года, Княжне Варваре Николаевне Репниной». У містечку поет зробив фольклорні записи «Соколе мій, чоловіче» та «І ворони клюють…». Шевченко побував у Яготині й 1859 р. Згадки про це місто є в повісті «Близнецы», «Археологічних нотатках» та в Шевченкових листах. У листі з Оренбурга до В. Рєпніної 7.ІІІ.1850 р. поет писав: «Все дни моего пребывания когда-то в Яготине есть и будут для меня ряд прекрасных воспоминаний».

В місті зберігся колишній флігель маєтку Рєпніних, де жив Шевченко. В Яготині встановлено погруддя і пам'ятник поетові, ім'ям Шевченка названо історичний музей, вулицю і парк.
* Матеріал взятий з Київщина в творчості Т. Г. Шевченка [Текст] /Упорядники А. Гай, О. Дмитренко. – Біла Церква: Буква, 2004. – С. 6-7, 92-93, 97, 138-141, – ISBN 966-7195-38-4.
3.4. Бібліографія

(Київщина в житті та творчості Т. Г. Шевченка)




  1. Богдан, С. «У межигірського Спаса»: [про Межигірський монастир (Вишгород), шевченківські місця і твори про них] / С. Богдан // Слово Просвіти. – 2011. – 27 жовт. – С. 8.

  2. Бельчиков, Н. Тарас Шевченко [Текст]: критико- биографический очерк / Н. Большаков. – М.: Государственное издательство художественной литературы, 1961. С. 65-75.

  3. Вергунов, В. Він об’єднав Тараса Шевченка з молодогвардійцями [про життєдіяльність Василя Костенка, громадського діяча, який створив в Баришівці Київщини музей Шевченка] / Віктор Вергунов // Голос України. – 2012. – 6 черв. – С. 19.

  4. Войцехівський, Б. Брость калини у вінок Кобзаркві / Б. Войцехівський // Пам’ять століть. – 2008. - № 1-2. – С. 234-239.

  5. Глущенко, В. Великий Кобзар і Миронівщина [Текст]: краєзнавчий нарис / Віктор Глущенко. – Миронівка: Миронівський край, 1999. – 125 с. – ISBN 966-7320-00-6.

  6. Гузій, В. Броварські історизми у творчості Кобзаря / В. Гузій // Нове життя. – 2004. – 6 бер. – С.2.

  7. Горбатюк, В. Сходинки до Чернечої гори / В. Горбатюк // Київ. – 2002. - № 10. – С. 3-5.

  8. Євдокименко, О. «І мене в сім’ї великій…. Не забудьте пом’янути тихим, добрим словом» / О. Євдокименко // Баришівський вісник. – 2011. - №9. – С. 8-9.

  9. Жадько, В. Їду за кобзарем через золотоверхий Київ...: [розповідь про життя та творчість Т. Шевченка, про перебування його у Києві] / В. Жадько // Кримська світлиця. – 2011. – 7 жовт. – С. 8-9.

  10. Жулинський, М. «…І помоляться на волі невольничі діти»: [про життя поета у 1845 р. у Переяславі та його творчість цього періоду] / Микола Жулинський // Голос України. – 2013. – 22 берез. – С. 8-9.

  11. Жур, П. Шевченківський Київ [Текст] / П. Жур. – К.: Дніпро, 1991. – 287с. – ISBN 5-308-00918-Х.

  12. Київщина в творчості Т. Г. Шевченка [Текст] / Упорядники А. Гай, О. Дмитренко. – Біла Церква: Буква,2004. – 144 с. – ISBN 966-7195-38-4.

  13. Кирилюк, Є. Т. Г. Шевченко [Текст] / Є. Кирилюк. – К.: Державне видавництво «Художньої літератури», 1959. – С. 120-139.

  14. Красицький, Д. Шевченківські місця України [Текст] / Д. Ф. Красицький, Л. Є. Махновець, П. Г. Приходько та ін. – К.: Видавництво Академії Наук Української РСР, 1957. – 164с.

  15. Махінчук, М. Переяславська осінь Кобзаря / М. Махінчук // Урядовий кур’єр. – 2002. – 16 листоп. – С. 8-9.

  16. Мельник, В. Душа «Заповіту» [Тарас Шевченко і Переяславщина] / В. Мельник // Літературна Україна. – 2006. – 18 трав. – С. 1.

  17. Наумова, Н. Подорожуємо Тарасовими шляхами (Київ) / Н. Наумова // Дивослово. – 2004. - №3. – С.16-21.

  18. Наумова, Н. Шляхами Кобзаря від Києва до Чернечої гори / Н. Наумова // Дивослово. – 2005. - №5. – С.61-65.

  19. Нечитайко, О. Переяславська осінь Кобзаря / О. Нечитайко // Оберіг. – 2003. – 1 листоп. – С. 1.

  20. Поляничко, О. Литературно-мемориальный дом-музей Т. Г. Шевченко в Киеве [Текст]: фотопутеводитель / О. И. Поляничко, А. П. Матийко, В. Н. Кирда; фото В. И. Дедова и др. – К.: Мистецтво, 1981. – 127 с. – Рез. На англ., фр., нем., и чеш. Яз.

  21. «Розритій могилі» - 160 років // Березанські відомості. – 2003. – 11 жовтня. – С. 1.

  22. Святовець, В. Переяславські заповіти Тараса Шевченка / В. Святовець // Дивослово. – 2007. - №3. – С. 53-57.

  23. Сергієнко, Г. Шевченко і Київ [Текст]: історико-біографічний нарис / Григорій Сергієнко. – К.: Дніпро, 1987. – 326с.

  24. Силін, О. Він тут ходив, він тут любив, кияни! / Олесь Силін // Жінка. – 2013. - № 3. – С. 2-3.

  25. Силін, О. Остання оселя Тараса Шевченка в Києві / О. Силин // Українська культура. – 2007. - №3. – С. 28-29.

  26. Сингаївський, Я. Незабутня канівська днина / Я. Сингаївський // Обрій. – 2004. - №7. – 19-25 лют. – С. 5.

  27. Сом, М. Шевченків Переяслав / М. Сом // Літературна Україна. – 2005. – 15 груд. – С. 1.

  28. У 2014-му – 200-річний ювілей Тараса Шевченка. А чи знаєте ви, що свій знаменитий «Заповіт» Шевченко написав у Переяславі? [про поїздки Т. Шевченка до товариша А. Козачковського на Київщину] // Вісті Київщини. – 2012. – 19 квіт. – С. 5.

  29. Цимбалюк, М. П(р)очитання Апостола Тараса в Києві: [екскурсія шевченківськими місцями у Києві] / М. Цимбалюк // Слово Просвіти. – 2011. - № 10. – С.7.

  30. Червінський, В. Тарас Шевченко і Київський університет / Віктор Червінський // Нація і держава. – 2012. – 8 берез. – С. 5.

  31. «Я дуже щиро Вас люблю…»: [Текст]: Шевченко у розповідях сучасників / Упоряд., передм., прим. О. В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – С 219-252. – ISBN 966-7880-86-9.

4. Методична література


4.1. Методичні розробки та сценарії


  1. Бондаренко, Н. Формовияви релігійної самосвідомості Тараса Шевченка / Н. Бондаренко // Укр. л-ра в загальноосвіт. школі. – 2007. - № 3. – С. 14-17.

  2. Безручко, Н. Ми чуємо тете, Кобзарю, крізь століття…: методичні поради / Н. Безручко // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 2. - С. 38-45.

  3. Білоусов, Є. Тарасове перо: [казка-розповідь про біографію поета Тараса Шевченка для учнів] / Євген Білоусов // Журавлик. – 2012. – №12. – С. 4-5.

  4. Василенко, О. Слухайте голос безсмертний Тараса: [сценарій] / О. Василенко // Позакласний час. – 2011. - № 2. – С.9.

  5. Вітер, В. Шевченко з плоті та крові (літературний сценарій докум. Фільму… «Гра долі») / В. Вітер, Г. Криворук // День. – 2011. – 18-19 лют.(№ 29-30). – С. 22-23.

  6. Вічне і живе Шевченкове слово: [урок про дитинство поета] // Розкажіть онуку. – 2013. - №3-4. – С.93.

  7. Гараздюк, О. Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. Поема «Наймичка»: [урок у 9 класі] / Олеся Гараздюк // Дивослово. – 2012. - №3. – С. 20-22.

  8. Гілка печалі у долі Тараса Шевченка: [Літ.-муз. вечір] // Шкільна бібліотека. – 2004. - №1. – С. 26-28.

  9. Гордієнко, О. Жіночі образи західноєвропейської драматургії і поем Т. Шевченка. Урок порівняльного аналізу / О. Гордієнко // Зарубіжна література. – 2003. - № 5. – С. 26-28.

  10. Зарічна, Н. Дві «Катерини» Тараса Шевченка (урок у 9 класі) / Н. Зарічна // Дивослово. – 2011. - №3. – С. 29.

  11. Костюченко, В. Музи генія. Інтимна лірика тараса Шевченка. Літературно-музична композиція: [літературна розмова для і за участю студентів] / Валентина Костюченко // Дивослово. – 2012. - № 3. – С. 29-32.

  12. Мельник, О. Звучать Шевченкові слова // Укр. л-ра в загальноосвіт. школі. – 2007. - № 3. – С. 37-41.

  13. Мистюк, Л. Літературний вечір «На тебе дивлюсь, за тебе молюсь» / Л. Мистюк // Українська література в загально-освітній школі. – 2005. - №9. – С. 46-50.

  14. Народні усмішки та анекдоти про Т. Г. Шевченка // Позакласний час. – 2003. - №21. – С. 6.

  15. Народні прислівя приказки та частівки про Т. Г. Шевченка // Позакласний час. – 2003. - №21. – С. 5.

  16. Олійник, О. Вогнене слово Кобзаря: [сценарій] / О. Олійник // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 2. – С. 113-118.

  17. Остра, Н. Троянди Шевченкової любові: [про коханих жінок у житті Т. Г. Шевченка] / Н. П. Остра // Шкільна бібліотека. – 2011. - №2. – С. 119-123.

  18. Перехрестя долі Кобзаря: [Літературно-музична композиція-роздум] // Шкільна бібліотека. – 2005. - №10. – С. 141-144.

  19. Ришовська, С. Доля поета. Історія життєвого шляху Т. Г. Шевченка [Літ.-муз. вечір] / С. Ришовська // Шкільна бібліотека. – 2004. - №1. – С. 17-24.

  20. Роянова, А. Тарас Шевченко – нащадкам [літературний вечір до святкування дня народження Т. Г. Шевченка] / А. Роянова, С. Коваленко // Позакласний час. – 2013. - №3-4 – С. 105-107.

  21. Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь: [масовий захід] // Шкільна бібліотека. – 2005. - № 12. – С. 44-47.

  22. Шамрай, Л. Ми тебе не забули, Тарасе: [сценарій уроку, присвяченого вшануванню пам’яті поета Т. Шевченка; до роковин з дня його смерті] / Л. Шамрай // Шкільна бібліотека. – 2013. - № 7-8. – С. 2-4.

  23. Шевченківські автопортрети: [літературно-музична композиція] // Шкільна бібліотека. – 2007. - №2. – С. 19-22.

  24. Шипелюк, Л. Шевченкові думки переживуть віки / Людмила Шипелюк, Юлія Запальська // Позакласний час. – 2013. - №3-4. – С.13-14.

4.2. Сценарій



«Шляхами великого кобзаря. Т. Шевченко і Київщина»
Мірошник І.О.

Володарська ЗОШ І-ІІІст. №2
Мета: доповнити і поглибити знання учнів про Т. Г. Шевченка, набуті в попередніх класах; розвивати вміння учнів застосовувати свої знання; виховувати в школярів почуття поваги і любові до рідного краю, пошану до видатних діячів української культури.

Обладнання: мультимедійна презентація
Хід уроку

1. Повідомлення теми і мети уроку. ( Слайд 1), ( Відеофрагмент)

2. Вступне слово вчителя. Весь життєво-творчий шлях великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка органічно поєднаний з Укра­їною. Тут пройшло його дитинство, тут бував і жив він у 1843—1847 та 1859 рр., тут, на українській землі, над величним Дніпром-Славутою, народ поховав свого співця. Це земля його предків, що виростила поета, навчила любити й ненавидіти, земля, від якої живилася Шевченкова муза, земля, яку сходив він з краю в край, вивчаючи життя народу-трудівника, і яку оспівував у своїй творчості. ( Слайд 3)

І де б не бував поет — у Москві чи в Петербурзі, Нижньому Новгороді чи Казахстані,— думки його зав­жди линули до рідного краю, до милої серцю України, до її пригніченого, але нескореного, волелюбного наро­ду, з яким навічно зв'язав він свою долю.

Від трудящого люду Кобзар уперше почув сповнені скорботи і веселого завзяття пісні, від нього дізнався про героїчне минуле рідного краю, зрозумів велич лю­дей праці, пройнявся їхніми мріями і сподіваннями.

Перебуваючи на Україні, Шевченко вивчав її істо­рію, на власні очі бачив разючі контрасти життя покріпаченого краю, жахливі картини панської сваволі і зли­денне життя кріпаків.

Всі свої сили, весь свій багатогранний талант від­дав він служінню народові, боротьбі за його кращу долю.

Мало хто з поетів удостоївся такої шани і всена­родного визнання, як Шевченко. Немає, мабуть, на Україні куточка, де не знали б його поезії.

Мешканці багатьох міст і сіл на все життя зберегли спогади про перебування там Шевченка, із покоління в покоління передаючи розповіді про улюбленого поета, про місця, де любив бувати Кобзар, про його розмови з селянами.

Близько 100 населених пунктів, де побував Шевчен­ко, налічують дослідники на Україні. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. Про перебування в деяких містах і селах розповідають спогади сучасників Кобзаря, про деякі згадує й сам поет. Перебування в одних підтвер­джується документально, в інших — згадується в усній творчості народу.

Побував Т Шевченко і на Київщині. ( Слайд 4) Благодатна земля Київщини щедро дарувала Кобзарю сили і натхнення. На території Київщини були створені поезії „Розрита могила”, безсмертний „Заповіт”, поеми „Тризна”, „Наймичка” і „Кавказ” та десятки інших чудових поезій. Плідно працював на Київщині Т. Шевченко і як художник: створив два чудові автопортрети, які знає весь світ, десятки портретів і малюнків. То ж помандруємо Шевченковими місцями Київської області.( Слайд 5)

А в цьому вам допоможуть учні - екскурсоводи.



3. Повідомлення учня. У Переяславі.

Стародавнє місто, овіяне легендами і героїчною історією, місто, згадки про яке знаходимо в літопису за 907 рік, у договорі Русі з Візантією. Роз­ташований на мальовничих берегах колись повноводих рік Трубежу і Альти, поблизу могутнього Славути, Переяслав був довгий час важливим адміністративним і торговельним центром Лівобережжя, форпостом у бо­ротьбі слов'ян проти численних ворогів.

Безсумнівно, що приїзд поета до Переяслава восени 1845 р. насамперед був обумовлений інтересом Шев­ченка до історії рідного краю, визвольної боротьби українського народу, до того, чим так славився Пере­яслав у минулому. Крім того, у Переяславі жив щирий приятель поета ще з часів перебування його в Петер­бурзі — лікар Андрій Йосипович Козачковський, який лікував Шевченка. Влітку 1845 р. Шевченко також кілька разів побував у Переяславі, але найдовше він про­жив тут восени, починаючи з жовтня. ( Слайд 6) Зупинявся поет у Козачковського, який у своїх спогадах докладно розповів про життя Кобзаря в Переяславі. Незважаючи на поганий стан здоров'я, Тарас Григорович багато працював. «Вранці він як завжди писав, — згадує Козачковський,— зовсім не відчуваючи потреби бути на самоті. Він писав немовби граючись. Вечір минав у розмові, що тривала звичайно годин до двох».

Переяславська осінь є чи не найбільш плідною у творчості Кобзаря часів перебування його на Україні. ( Слайд 7) 22 листопада 1845 р. у Переяславі поет пише присвяту П. Шафарикові до поеми «Єретик», де виголошує хвилюючу на той час для усіх слов'янських народів ідею всеслов'янської єдності:

І брат з братом обнялися

І проговорили

Слово тихої любові

На віки і віки!

І потекли в одно море

Слов'янськії ріки!

Тут же створює він поеми «Наймичка», «Кавказ», революційний «Заповіт» ( Слайд 8) — поетичний заклик до повстання проти царизму за визволення рідного краю від соціального і національного гноблення. Але до нас, мабуть, дійшли не всі твори, написані поетом у Переяславі. Як видно із спогадів А. Козачковського, в останній приїзд Шевченка на Україну в 1859 р. переяславський лікар «...нагадав Шевченкові кілька коротких його творів, які він забув; він [Т. Г, Шевченко] записав. Взагалі із розмов виявилось,— згадує далі Козачковський,— що із написаних до 1846 року його творів більшість загублені безповоротно».

Крім поетичних творів, у Переяславі Шевченко - художник виконав ряд малюнків.

Переяслав цікавив його як місто славного історич­ного минулого. Бувши членом Київської археографічної комісії, він не лише змальовує різні будови, але й ро­бить записи про них. Зберігся малюнок Покровської церкви виконаний Т. Г. Шевченком. ( Слайд 9) Цікавим у цьому малюн­ку є й те, що художник на першому плані зобразив убогість тогочасного міста: похилі хатки з солом'яни­ми стріхами, похилений паркан, величезну калюжу з свинею у центрі і як контраст — стрункий красивий силует Покровської церкви.

Змалював Кобзар і Вознесенський собор, збудований у 1695—1700 рр. ( Слайд 10). Ліворуч зображено єпіскопський будинок і так звану каплицю — споруду над підземним ходом, рештки якої збереглися до наших днів.

Третій малюнок зображує єдину споруду XVII ст. в Переяславі — Михайлівську церкву, ( Слайд 11) збудовану на місці древнього храму Михаїла у 1649—1666 рр. Праворуч видніються убогі хатки, ліворуч — оборонний вал та частина редуту часів Петра І, звідки й малював Шевченко. На сторінках повісті «Блізнеци» і в «Археологічних за­мітках» Шевченко згадує місто Переяслав і Успенську церкву, де відбувалося прийняття «присяги на верность московскому царю Алексею Михайловичу гетманом Зиновием Богданом Хмельницким, со старшинами и с депутатами всех сословий народа украинского».

Переяслав, його історія, героїчне минуле, ім'я Бог­дана Хмельницького, яке тісно пов'язане з цим міс­том, визначна подія — Переяславська Рада здавна хви­лювали уяву Шевченка. Серед перших робіт молодого художника є компо­зиція «Смерть Богдана Хмельницького» (1836—1837). В 1844 р. він виконує офорт «Дари в Чигирині», ( Слайд 12) присвячений темі возз'єднання України з Росією, а подорожуючи по Україні, змальовує архітектурні споруди і будови в Суботові, Чигирині, пов'язані з іменем Богдана Хмельницького. Ще 1839 р. у поетичному творі «Тарасова ніч» Тарас Шевченко оспівав Тараса Федоровича (Трясила), який, очоливши повстання козацько-селянських мас у 1630 р. проти шляхетської Польщі, розбив під Переяславом коронну армію польсько-шляхетських загарбників під командуванням гетьмана Конецпольського.

Перебуваючи на далекому засланні, в листах до А. Козачковського тепло згадував стародавнє місто й щирого свого друга — переяславського лікаря. Козачковському присвятив поет і чудовий поетичний твір, відбивши в ньому своє сподівання зустрічі з другом:

А може ще добро побачу?

А може лихо переплачу?

Води Дніпрової нап'юсь,

На тебе, друже, подивлюсь.

І може в тихій твоїй хаті

Я буду знову розмовляти

З тобою, друже мій...

У червні 1859 р. Шевченко знову завітав до Пере­яслава. «...Мовчки ми поздоровкались,— згадує про цей приїзд поета А. Козачковський, — мовчки він привітав мою сім'ю, мовчки кілька разів з помітним хвилюванням пройшов по кімнаті, потім подивився у вікно на ярмарковий рух і висловив бажання подивитися ярмарок». Недовго побув цього разу поет у Переяславі, але встиг відвідати кілька навколишніх сіл на березі оспіваного ним Дніпра. В цей приїзд він подарував свою фотокартку Козачковському. До самої смерті не поривав Кобзар зв'язку з переяславськими друзями, листувався з ними. У 1860 р. родині Козачковських надіслав «Кобзар» з дарчим написом: «Марії Степанівні Козачковській з чоловіком і дітками. Т. Г. Шевченко».

4. Повідомлення учня. На Переяславщині.

Живучи в Переяславі, поет вивчав історію міста та його околиці. Часто його можна було бачити на ма­льовничих схилах Дніпра, Трубежу та Альти, у нав­колишніх селах Монастирищах та Трахтемирові, де ми­тець знайомився з тяжкою долею поневоленого селян­ства. За народними переказами, поет бував частим гостем у рибалок, іноді вони перевозили його на пра­вий берег Дніпра, де, усівшись під розлогою вербою, поет залишався на самоті з своїми тяжкими думами. Перебуваючи на заслані поет згадував історію Трахтемирова і Монастирища, злиденне життя кріпаків, яке бачив на власні очі:

І Трахтемирів геть горою,

Нечепурні свої хатки

Розкидав з долею лихою,

Мов п'яний старець торбинки.

А он старе Монастирище,

Колись козацькеє село,

Чи те воно тойді було?..

Та все пішло царям на грище...

Згадував і село Андруші ( Слайд 13) «Мені тепер здається, що й раю кращого на тім сві­ті не буде, як ті Андруші...» — писав у 1854 р. з Новопетровського укріплення засланий Тарас Шевченко в листі до свого переяславського приятеля — лікаря Андрія Козачковського. В Андрушах Шевченко бував не один раз.

Село, розташоване недалеко від Дніпра при впадінні в нього ріки Трубіж, вразило поета своєю красою, коли влітку 1845 р. він відвідав його разом із А. Козачковським. Серед жителів села залишилися спогади про те, що поет дуже любив бувати в Чернечому гаю.

Чудовий Чернечий гай, вікові липи та розлогі верби відбивалися у дзеркальній по­верхні Станіславської протоки, чепурні хатки ховалися в буйній зелені садів. Недаремно переяславські архієреї обрали Андруші місцем для своїх дач. Тут було архієрейське подвір'я з великим будинком, а також з корпусом для хору. Цікаво, що на сторінках повісті «Блізнеци» Т. Г. Шевченко, описуючи мандрівку Степана Мартиновича в Полтаву, розповідає, що його героя підвозили назад співаки з архієрейського хору, які поверталися в село Андруші. В рік приїзду Шевченка до Андрушів село зазнало страшного стихійного лиха. Весняна по­вінь 1845 р. знесла кілька селянських хат, майже всі хати кріпаків були пошкоджені. З цього часу селяни почали будувати свої хати далі од місць, які попадали під затоплення.

В перший рік заслання поет в поезії «Сон» («Гори мої високії») змальовує картину мальовничого краєвиду поблизу Андрушів:

Гори мої високії! Не так і високі,

Як хороші, хорошії,

Блакитні здалека.

З Переяслава старого,

З Виблої могили,

Ще старшої... мов хмари,

Що за Дніпром сіли.

Перебуваючи в Андрушах, Шевченко в альбомі 1845 р намалював сепією два краєвиди села. На одному малюнку зображено краєвид з хатою праворуч, в якій, за переказами андрушівців, бував поет. ( Слайд 14) На другому — серед гущавини дерев видніється церква, що збереглася до наших днів, та великі будинки, які, очевидно, належали архієрейському двору.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка