Управління освіти І науки Чернігівської обласної державної адміністрації Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського тези науково-дослідницьких робіт чернігівського територіального відділення малої академії наук



Сторінка3/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.94 Mb.
1   2   3   4

Художня своєрідність творів Д. Брауна: принципи поєднання художньої вигадки та історичної правди в романі «Янголи та демони»
Дорошко Ірина Михайлівна,

учениця 11 класу гімназії № 31 гуманітарно-естетичного профілю м. Чернігова


Науковий керівник:

Красновид Інна Григорівна,

учитель зарубіжної літератури гімназії № 31 гуманітарно-естетичного профілю м. Чернігова


Сьогодні популярними є твори, які не просто відображають життя, а по-новому подають відомі, або ж розкривають маловідомі факти чи події. До таких творів можна віднести і романи Дена Брауна. Зважаючи на те, що творчість письменника наразі не є ґрунтовно дослідженою, а романи автора популярні серед читачів, актуальним буде дослідження художньої своєрідності творів письменника на прикладі роману «Янголи і демони». Метою роботи є розкриття авторських принципів поєднання історичного фактажу й художньої вигадки. Завданням дослідження визначено виявлення особливостей трансформації історичних фактів у художньому тексті.

Твори Д. Брауна, побудовані за такими принципами: з одного боку ознайомлюють читача з історією, поєднуючи правду й вигадку, з іншого – намагаються пов’язати минуле й сучасне. Романи автора орієнтовані на читацьку аудиторію, яка сприймає історичні події через художні твори, а не історичні документи, тому їм складно відокремити правду від художньої вигадки. Д. Браун вдається до художньої інтерпретації маловідомих історичних фактів, що надає романам відтінку історичності й достовірності.

Письменник трансформує в романі історичні відомості про ілюмінатів, граючи з читачем, створюючи своєрідний лабіринт фактів, з якого читач має самостійно знайти вихід. У зображенні традицій Ватикану автор вдається до прийому введення в історично достовірну інформацію авторської фантазії, з метою створення динамічності сюжету. У творі Д. Браун зауважує, що протистояння науки й церкви існує багато років і сьогодні говорити про порозуміння між ними зарано. Художньою своєрідністю творів Д. Брауна є створення віртуальної реальності, яку читач сприймає як дійсність.
Трансформація фразеологізмів у повісті Володимира Дрозда “Ирій”
Стельмах Вікторія Олександрівна,

учениця 9 класу Козелецької гімназії №1 Козелецької районної ради


Науковий керівник:

Приліпко Наталія Миколаївна,

учитель української мови і літератури Козелецької гімназії №1

Фразеологізми є невичерпною скарбницею поетичних уявлень нашого народу, адже в них закодовано інформацію про минуле наших предків. Саме тому питання фразеології привертають дедалі більшу увагу науковців і письменників. Проте не можна абсолютно стверджувати, що сьогодні вже достатньо з’ясовані природа фразеологізмів та особливості їх використання українськими класиками. Метою роботи є дослідження прийомів авторської трансформації фразеологізмів у повісті Володимира Дрозда “Ирій”. Навмисна авторська переробка фразеологізмів – типове в художній літературі явище, проте мало вивчене, що підтверджується відсутністю єдиної класифікації трансформованих фразеологізмів.

Дослідивши види трансформацій фразеологізмів у повісті Володимира Дрозда “Ирій”, можна стверджувати, що письменник майстерно модифікує фразеологічні одиниці, не задовольняється ними як готовими стилістичними засобами, а підходить до їх використання творчо. Це урізноманітнює стилістичні ефекти, посилює художність та естетичну цінність химерного твору, виразно передає авторський почерк.

Крім того, власні дослідження дають змогу виділити окремий вид трансформацій, про який не згадується в жодній монографії. Суть його полягає в самопоясненні автором значення вжитого ним фразеологізму. Автор роботи називає описаний ним вид трансформацій самотлумаченням.

Опрацьований та досліджуваний матеріал дозволяє упорядкувати словник фразеологізмів, ужитих у повісті Володимира Дрозда “Ирій”.


Власні імена в складі фразеологічних одиниць англійської мови
Бочок Марина Сергіївна,

учениця 11 класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею

Чернігівської обласної ради
Науковий керівник:

Трибуханчик Анатолій Миколайович,

доцент кафедри англійської філології НДУ імені Миколи Гоголя, канд.філол.н.


Розглянувши, дослідивши й проаналізувавши фразеологічні одиниці, які мають у своєму складі власні імена, можна зробити такі висновки:

1. Дослідження є актуальним, оскільки лінгвістичний матеріал має потребу в теоретичному узагальненні та осмисленні.

2. Фразеологічні одиниці, які мають у своєму складі власні імена, поділяються на певні розряди:

- фразеологічні одиниці, до складу яких входять біблейські власні імена;

- фразеологічні одиниці, до складу яких входять власні імена, пов’язані з античною міфологією;

- фразеологічні одиниці, в яких власне ім’я пов’язане з літературою, побутом, фольклором англійців;

- фразеологічні одиниці з власними іменами, які виникли на американському підґрунті.

3. Найчисленнішими й найрізноманітнішими за внутрішньою структурою своїх одиниць є розряд фразеологізмів, які включають до свого складу власні імена-оніми.

4. Окрім чисто денотативного онімічного значення, власним іменам у складі фразеологізмів властивий також певний семантичний фон.

5. У процесі семантичної взаємодії з внутрішньо-фразовим контекстом і між собою, компоненти-оніми можуть реалізувати в ролі семантичного компонента таку свою ознаку, як граматична категорія роду.


Образи-персонажі пасіонарного типу (на матеріалі творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Миколи Хвильового, Павла Загребельного)
Долматова Катерина Геннадіївна,

учениця 11 класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради


Науковий керівник:

Бондаренко Юрій Іванович,

доцент кафедри методики викладання української мови і літератури НДУ імені Миколи Гоголя


Теорія пасіонарності вперше була запропонована російським біологом, етнологом та істориком Л.М. Ґумільовим.

Пасіонарність – поведінковий феномен, який визначає здатність людини до цілеспрямованої активної діяльності заради ідеалу та здійснення нею надзусиль. Крім того проявами пасіонарності є небайдужість до всього, що відбувається, підвищена емоційна чутливість, особлива енергійність, жертовність. Теорія пасіонарності Л.М. Ґумільова може бути використана в процесі аналізу образів-персонажів відповідного типу.

Яскраво виражений пасіонарій – один із героїв поеми Т.Г. Шевченка «Гайдамаки» Гонта. Він «горить» ідеєю звільнити рідний край від польського поневолення й викоренити католицизм, жертвує для цього своїми дітьми.

Герой-фанатик у новелі М. Хвильвого «Я (Романтика)» мріє про «загірну комуну» і здатний заради неї на будь-який злочин. Убивши свою матір, він навіть не жалкує про це.

Пасіонарій Мойсей з однойменної поеми І. Франка присвячує як власне життя, так і життя свого покоління народу важкому процесу національного становлення. Звільнити свій народ від рабства – його головна мета в житті.

Герой-пасіонарій Сивоок із роману П.Загребельного «Диво» виконує продуктивну творчу роль. Ідея створити шедевр архітектури повністю оволодіває ним.

Прояви пасіонарності бувають різними. Можна виділити як творчу, так і руйнівну силу цього явища.
Стилістичні та лексичні особливості перекладу заголовків

англомовних фільмів
Чепурная Ганна Валеріївна,

учениця 11 класу Прилуцької гімназії №1


Науковий керівник:

Опанасенко Вікторія Вікторівна,

учитель англійської мови Прилуцької гімназії №1


Мета даної науково-дослідницької роботи полягає у виявленні стилістичних та лексичних відмінностей англійської та української мов для здійснення правильного літературного перекладу заголовків кінофільмів.

Ми виконали ряд завдань: проаналізували функції та типи перекладу заголовків у їх історичному розвитку та сучасному стані, знайшли цікаві приклади заголовків кінофільмів, запропонували свої варіанти перекладу та порівняли їх з офіційними назвами і на основі цього визначили стилістичні та лексичні особливості їх перекладу.

Результати нашого дослідження підтвердили гіпотезу про те, що по суті заголовки кінофільмів особливо не відрізняються від назв художніх творів, та до перекладу назв фільмів можна застосовувати загальноприйняті в перекладі підходи: переклад-евфемізм, жанровий та семантичний переклади. Спираючись на ці фундаментальні наукові підходи, нами були виявлені та обґрунтовані стилістичні та лексичні відмінності в сприйнятті одного й того самого тексту двома мовами: синонімічні варіанти слів; випадки, в яких український переклад не має нічого спільного зі своїм англійським аналогом; наявність в українській мові сталих виразів – фразеологізмів, які передають найтонші відтінки змісту заголовку; стильові та жанрові відмінності між оригінальним заголовком та його перекладом.

У результаті дослідження ми визначили важливі стилістичні та лексичні особливості перекладу заголовків кінофільмів з англійської мови на українську, що дає змогу робити правильний літературний переклад.


Магічна лексика в романі Джоан Кетлін Роулінг

Гаррі Поттер та Смертельні Реліквії”


Щукіна Анна Василівна,

учениця 11 класу Чернігівського ліцею №22 Чернігівської міської ради


Наукові керівники:

Бабич Владислава Сергіївна,

Гончаренко Наталія Володимирівна,

учителі англійської мови Чернігівського ліцею №22


Магічна лексика – лексика, яка супроводжує магічні діяння, виконує магічну функцію за необхідної умови промовляння міфу. Ця лексика досить різноманітна – назви рослин, тварин, атмосферних явищ, водоймищ, одягу, магічних понять тощо.

Лексикон англійської мови складається з лексем або слів, які є двосторонньою одиницею, тобто мають план вираження та план змісту.

При дослідженні семантики слова ми використали компонентно-диференційний аналіз, за допомогою якого лексику можна більш ретельніше проаналізувати, розкладаючи слово на мінімальні семантичні складові, «семи», які вказують на диференційні ознаки слів у межах певного класу.

Магічна лексика в романі Дж. К. Роулінг поділяється на дві основні тематичні групи: комунікативну та номінативну, відповідно виконує дві функції: комунікативну та номінативну.

Комунікативні одиниці складають 14,7% магічної лексики. Сюди відносяться такі тематичні групи як: закляття (12,8%), магічний сленг (1,2%) та магічні забобони (0,7%). Магічна лексика, що виконує функцію номінації, включає двадцять тематичних груп і складає в романі 85,3%.
Соціолінгвістичні особливості англійського молодіжного сленгу
Гурин Тетяна Сергіївна,

учениця 11 класу Бахмацької гімназії Бахмацької районної ради


Науковий керівник:

Дуб’янська Олена Григорівна,

учитель англійської мови Бахмацької гімназії

Сленг – не шкідливе утворення, яке вульгаризує мову та робить її грубою, а лінгвістичний спосіб вираження малої соціальної групи суспільства.

Актуальність дослідження пов’язана із інтеграцією України до світового комунікативного простору, із необхідністю вивчення методів перекладу сленгових утворень з метою кращого розуміння іноземного неформального мовлення.

Мета дослідження – вивчення й порівняння особливостей формування, функціонування й перекладу англійського молодіжного сленгу.

Завдання: визначити зміст поняття «сленг» взагалі і молодіжного зокрема; проаналізувати джерела виникнення та сфери застосування молодіжного сленгу; способи словотворення англійського сленгу; дослідити певну вибірку сленгових одиниць молодіжного англійського сленгу з подальшим аналізом засобів їх перекладу.

Визначивши способи перекладу, проаналізувавши їх доцільність для інтерпретації іншомовного мовлення із сленговими лексичними одиницями, можна зробити логічний висновок про доцільність їхнього поєднання з метою точної передачі контексту, емоційного забарвлення автентичного тексту чи неформального мовлення.

Практичне значення роботи обумовлене можливістю використання її результатів у перекладацькій і лексикографічній практиці.


Система акронімів як комунікативний засіб у текстових повідомленнях

та соціальних мережах Інтернету
Зубрицька Наталія Михайлівна,

учениця 10 класу Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді


Науковий керівник:

Черевко Наталія Володимирівна,

учитель англійської мови Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді


Об’єктивною реальністю сьогодення є широке впровадження у сфери життєдіяльності особистості, суспільства та держави сучасних інформаційних технологій, за допомогою яких відбувається процес спілкування, а отже – реалізується основна функція мови – комунікативна.

Широке використання електронних засобів спілкування не аби як впливає на мову. Усе частіше у віртуальному спілкуванні вживаються акронімічні системи.

На сьогоднішній день, широко дискутується проблема акронімічної системи і її значення в англійській мові. Деякі вчені-лінгвісти схильні вважати, що подібні слова збагачують англійську мову, а сам процес акронімії є продуктивним словотворчим процесом. Інші вчені, навпаки, упевнені в негативному впливі соціальних мереж та текстових повідомлень на розвиток англійської мови, і переконані, що подібні «новоспечені» акроніми засмічують мову та позбавляють її естетичної краси, мелодійності та чарівності.

Актуальність вибору теми визначається, з одного боку, бурхливим розвитком та поширенням електронних засобів спілкування, за допомогою яких комуніканти обмінюються інформацією, в тому числі, англійською мовою, а з іншого боку, появою нової англійської мови – мови акронімів, зрозумілої лише користувачам електронних мереж.

Метою нашої роботи є теоретичне дослідження акронімічної системи електронних засобів спілкування та текстових повідомлень.

Об’єкт дослідження - акронімічна система, яка використовується з метою комунікації англійською мовою електронними засобами спілкування.

Предмет дослідження - електронні засоби спілкування (соціальні мережі, форуми тощо) та текстові повідомлення стільникового зв’язку.
Ідейно-художній аналіз твору Джека Лондона «Жага до життя».

Музикальність твору в кольорі
Трубенок Ангеліна Анатоліївна,

учениця 11 класу Остерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ім. Ю. Збанацького Козелецької районної ради


Науковий керівник:

Барило Олена Андріївна,

доцент кафедри педагогіки та методики викладання іноземних мов філологічного факультету ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка, канд.пед.н.


Важливість та актуальність роботи з означеної теми обґрунтована необхідністю дослідження процесу ідейно-художнього аналізу творів англійської літератури.

У грудні 1905 року вперше світ побачив оповідання Джека Лондона «Жага до життя».

Щоб зробити мову літературного твору більш виразною, письменник використовує багато незвичних зворотів – художніх засобів мови.

Оповідання складається з внутрішнього монологу, в якому передаються зміни в настрої, духовний світ самотньої людини.


Давні слов’янські шрифти

(на основі раритетних видань Ніжинського музею рідкісної книги)
Якубів Михайло Михайлович,

учень 11 класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради


Науковий керівник:

Кайдаш Алла Миколаївна,

доцент кафедри української мови НДУ імені Миколи Гоголя, канд.філол.н.


Найдавнішими слов’янськими абетками вважаються як глаголиця, так і кирилиця. Починаючи з Х ст. й аж до ХVІІІ ст., графіка кирилиці змінювалася, цьому сприяли реформи. Кирилиця вважається однією з найоригінальніших азбук. Її оригінальність полягала в тому, що вона мала всі букви, які були необхідними для правильного передавання звукової мови.

Протягом історії кириличний тип письма змінювався. Першим з’явився устав, який використовувався до ХVІ століття. Він характеризувався тим, що слова не відокремлювалися, не було скорочень.

Поступово устав переходить у напівустав. Причиною появи напівуставу стало те, що потрібно було пришвидшити процес писання. Напівустав відзначається кривизною ліній, проміжки між літерами неоднакові, літери непропорційні, малого розміру.

Кінець ХІV ст. характеризується появою скоропису. Цей почерк пришвидшив процес писання ще більшою мірою. У цьому ж столітті з’являється орнаментальна в’язь, якій властиве незвичайне сполучення літер, і таким чином букви поєднувалися в орнамент. Використовувалася в’язь переважно в заголовках, тому що читати її було складно.

Український шрифт у своїй історії відображав історію нашого народу, його дух, національну самовираженість.
Діалектизми східнополіського говору в прозі Ганни Барвінок
Семянова Анастасія Олександрівна,

учениця 11 класу гімназії ім. Пантелеймона Куліша м. Борзни


Науковий керівник:

Гирич Ніна Володимирівна,

учитель української мови та літератури гімназії ім. Пантелеймона Куліша м. Борзни


Розділ мовознавства, що вивчає діалектну мову, її просторову варіативність і територіальну диференціацію, історію формування мовно-територіальних утворень і окремих мовних явищ, співвідношення та взаємодію з іншими формами існування етносу – літературною, просторіччям, соціальними діалектами, називається діалектологією.

Діалектизми поділяються на акцентуаційні, фонетичні, словотвірні, граматичні, лексичні, семантичні, фразеологічні. Вони вивчаються істориками й літераторами. Оскільки діалектизми визначають стиль мови твору та манеру письма, вимальовують художні риси, характерні для творчості того чи іншого письменника.

Діалектна лексика характерна для творчості багатьох українських письменників. Уживають її з метою забарвлення твору місцевим колоритом, для підсилення реалістичності твору, відтворення ситуацій та обставин зображуваних подій. Для Ганни Барвінок діалектизми – природний компонент народнорозмової стихії. У малій прозі письменниці вони посідають чільне місце. Використовувані Ганною Барвінок діалектизми належать до східнополіського говору північного наріччя.


Лексика віртуального спілкування
Богдан Альбіна Сергіївна,

учениця 11 класу Бахмацької гімназії Бахмацької районної ради


Науковий керівник:

Іванько Олеся Миколаївна,

учитель української мови та літератури Бахмацької гімназії


Лексика обмеженого спілкування традиційно поділяється на професіоналізми та жаргонізми.

Здебільшого професіоналізмами є слова загальнонародної мови. Вони використовуються в мовленні компю’терників, деталізуючи мовний словник, розширюючи його там, де є на це потреба.

Жаргонізми, на відміну від експресивно нейтральних професіоналізмів, є емоційно забарвленими словами. Вони охоплюють невелике коло понять і предметів і належать до лексики обмеженого функціонування, для якої характерним є забарвлення не літературності.

Більшість жаргонізмів – це слова загальнонародної мови, які мають специфічне значення і вирізняються експресивністю, усіченням чи спотворенням слів.

Психологічною основою виникнення жаргонізмів є бажання мовця бути дотепним, уразити співрозмовників свіжістю та яскравістю висловлення, уникнути звичних, затертих слів і виразів.

Отже, комп’ютерний сленг – специфічна підмова спілкування, набір слів і виразів, не властивих літературній мові. Ця лексика використовувалися раніше членами ізольованих груп, але з часом почала вживатись широким колом людей, які користуються комп’ютером.



Художня своєрідність оповідання М.Павича «Скляний равлик»
Батицька Альона Володимирівна,

учениця 10 класу Гончарівської гімназії Чернігівської районної ради


Науковий керівник:

Мележик Валентина Олександрівна,

учитель зарубіжної літератури Гончарівської гімназії.


Сербський прозаїк Милорад Павич – один із найяскравіших представників європейської постмодерністської літератури.

Гра з часом – один із улюблених лейтмотивів Павича. По-перше, це своєрідний декоративний історизм. По-друге, образ історичного простору й часу виконують сюжето- й концептотворчу функцію. Історія в постмодернізмі перестає бути лінійною, закритою, завершеною, вона перетворюється «на відкритий простір безкінечних трансформацій та інтерпретацій».

Особливістю постмодерністських творів є алюзія – тобто активна рецепція з інших творів художньої літератури. У творі «Скляний равлик» відчувається запозичення з творів О.Генрі, одним із улюблених жіночих типів якого вважаються продавчині.

М.Павич використовує образи-символи із предметно-зоровими, конкретними, навіть побутово-прикметними реаліями. Єдність, «сплетення» символів породжує нові змісти.

У літературі постмодернізму відбулася зміна в стосунках читача і письменника, що пояснюється появою гіпертексту. Для сербського письменника читач – це справжній шедевр, з яким створюється текст, розділяючи «задоволення та відповідальність» за нього.


Ознаки модернізму в поезії Е.Дікенсон
Плясун Ольга Миколаївна,

учениця 10 класу Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради


Науковий керівник:

Черезова Ірина Олександрівна,

учитель зарубіжної літератури Чернігівського ліцею № 22


Однією з проблем вивчення літературного процесу в часі й просторі є віднесення того чи іншого автора до конкретного мистецького напряму та виявлення ознак даного напряму в конкретних художніх творах. Для дослідження даної проблематики була обрана поезія та частково епістолярна спадщина видатної американської поетеси Е. Дікенсон.

Гіпотезою дослідження є припущення, що творчості поетеси властиві риси модернізму – літературного напряму, що отримав свій розвиток тоді, коли поезія Е. Дікенсон отримала «відродження» й набула популярності.

Новизною дослідження є виявлення рис модернізму (прорив оболонковості світобачення; інтуїтивізм; індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; підсилений психологізм, увага до неповторного світу особистості; ліризм, пильна увага до почуттів, емоційних станів, інтимна настанова; серцевинний естетизм як у формі, так і в змісті) у віршах поетеси, що жила за декілька десятків років до формування даного літературного напряму.

У своїй творчості Емілі Дікенсон виступає новатором, випередивши художньо-поетичну парадигму свого часу й виходячи за рамки пануючих літературних напрямів реалізму та романтизму, здійснює значні завоювання в сфері відображення внутрішнього світу людини, у розкритті проблем складного співвідношення мрії та реальності, раціонального й ірраціонального способів пізнання.




Архетипна структура збірки Бориса Олійника «Сива ластівка»
Падалка Яна Анатоліївна,

учениця 11 класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради


Науковий керівник:

Бондаренко Юрій Іванович,

доцент кафедри методики викладання української мови і літератури НДУ імені Миколи Гоголя, канд.пед.н.


Авторами теорії архетипної образності є Ґ.Башляр, Н.Фрай, К.Юнґ. Вони виділили архетипи, які втілюють уявлення людей про божественний світ; рослинний світ; місто; тваринний світ; людський світ; світові стихії: воду, вогонь, землю, повітря. Ці архетипи мають апокаліптичний (творчий) та демонічний (руйнівний) зміст.

У збірці Б.Олійника «Сива ластівка» наявні більшість із названих архетипних структур. Архетип «людина» – це образи матері, батька, синів; «рослина» – образи таких рослин, як зілля, ясен, дуби, верби, тополі, жито, вишні; «тварина» – це ластівка, гуси, журавель, лис, пава, орел; стихій: «вода» – сльози, сніг, лід, туман; «вогонь» – зорі, сонце; «земля» – Батьківщина; «повітря» – небо, вітер; «Бог» – Вищі Сили; «камінь», архетипи «святиня», «будинок», «місто» – обеліски та хрести, міста Варшава та Берлін.

У образній системі збірки «Сива ластівка» архетипи взаємодіють, більшість із них спрямовані на зображення світлого начала образу жінки-матері (архетипи апокаліптичного змісту) або її здебільшого трагічної долі (архетипи демонічного змісту).

Образ матері об’єднаний з творчим началом всесвіту й протиставлений деструктивним силам. Це підтверджує архетипний зріз тексту.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка