Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти в Чернігівській області



Сторінка1/6
Дата конвертації06.03.2016
Розмір0.65 Mb.
  1   2   3   4   5   6


Управління освіти і науки

Чернігівської облдержадміністрації

Навчально-методичний центр

професійно-технічної освіти в Чернігівській області




м.Чернігів

2010

Методична розробка “Національна краса, сила духу та велич українського народу” є дидактичним посібником, що містить матеріали дослідження проблематики творчості Олександра Петровича Довженка за творами, опрацювання яких передбачено діючою навчальною програмою з української літератури. Запропонована організація навчальної діяльності на уроках за методом проекту дозволяє залучити учнів до активної участі у процесі дослідження. У представлених матеріалах використано низку документально-публіцистичних та літературно-наукових матеріалів, що детально розкривають проблеми як творчості, так і життя письменника в умовах тоталітарної системи.

Для викладачів української літератури професійно-технічних навчальних закладів.
Схвалено

на засіданні науково- методичної Ради

НМЦ ПТО в Чернігівській області

протокол №1 від 2 лютого 2010 року.


Підготовила


Красковська Ірина Іванівна
методист лабораторії

методичного забезпечення

загальноосвітньої підготовки НМЦ ПТО

викладач – методист

української мови та літератури
Я хочу жити на Вкраїні, щоб не було зі мною.

Хай навіть скоротять мені недовгі вже мої літа,

я хочу жити на Вкраїні.

Нехай зневага і зло людське круг мене

хай .кличуть мене ворогом народу

безсоромні й жорстокі службовці – людожери,

якщо їм треба так.

Я України син, України.

Довженко О.Щоденник 21.ХІ. 62


З цих рядків щоденника, які звучать як голос серця, можна розпочати свою роботу з дослідження творчості людини багатогранного таланту: режисера, прозаїка, драматурга, публіциста, художника, невтомного громадського діяча О.Довженка. Для дослідження обрана лише одна тема творчості письменника, тема найяскравіша, бо проходить через всі твори Довженка “Національна краса, сила духу і велич українського народу.”

Під час дослідження використанні художні твори О.Довженка, його щоденник, ряд критичних та публіцистичних статей. Нам необхідно довести, що Довженко в дійсності є “велетнем національного духу”, бо зміг витримати всі випробування і не зломитись, не втратити віри в свій народ в його велич.

Творчо засвоївши народне світобачення, традиції своїх геніальних попередників, Олександр Довженко відкриває нову сторінку в світовому мистецтві. Письменник знаходить світове визнання, отримує велику кількість нагород, але. не має найголовнішого щастя: жити на Батьківщині, бути разом з своїм народом не тільки в думках. Його осиротіли, і це було для Довженка найбільшим горем.

Довженко осмілився піднести просту людину до рівня містичних героїв і богів, примусив звучати повсякденні події як голоси історії



Перша частина дослідження має назву “Великість. Крилатість. Могуття духу.” В цій частині розкриваємо причини трагедії митця. Простежимо, як користуючись залізною завісою, тримаючи у себе в полоні О. Довженка, Росія так ретельно приховувала від усього світу трагедію Довженка-патріота, що її не помітили найпалкіші прихильники його мистецтва. Підтвердженням цієї трагедії стала доля першого шедевру визнаного світовим кінематографом фільму “Земля”, за який Довженко проклятий у пресі як “український буржуазний націоналіст”. У цій частині зосереджуємо увагу на ранньому періоді життя і початку творчості О.Довженка, ролі Сталіна у коригуванні долі українського митця.

Як пекельна рана болить Довженкові Україна: “Я дивлюсь на синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене”, - пише він у щоденнику. Його намагались вкрасти у народу, але вкрали тільки славу, яку приписали російській кінематографії, сам же Довженко був і є українським митцем, відданим народу. Поступово в ході роботи розкриваємо активну громадянську позицію автора у дослідженні духовного світу українського народу, паралельно аналізуючи проблеми кіноповістей раннього періоду та відповідних історичних подій. У додатку окрім матеріалу дослідження подається розгорнутий конспект уроку-проекту “Стрімкий злет молодого митця”.

Довженко разом з іншими патріотами України намагався відвернути своїми мистецькими подвигами культурну смерть України, ствердити, що Україна є і буде, трагічне і величне її народу дивуватиме світ, бо народ України перемагає величчю свого духу, своєю моральною красою. Найяскравішим свідченням цьому стала кіноповість О. Довженка “Україна в огні”, багатостраждальна доля якої і аналіз проблем та образів в подальшому дослідженні (частина ІІ)Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо”.

Даний проект можна розподілити на три етапи: “З огненним болем у серці“ - перший етап, де необхідно розкрити причини, через які повість була майже знищена “блюстителям партійних чеснот, чистоплюями, перевиконавцями завдань”, які боялись, щоб не збаламутив Довженко, народ своїми критичними висловлюваннями, а самого автора “було порубано на шмаття і окривавлені частини душі було розкидано на ганьбу й поталу на засіданні ЦК ВКПБ 31 січня 1944р., бо в керівному двобої зіткнулись міфотворець Сталін і міфоруйнач Довженко. Олександр Довженко перелякав всіх жорстокою правдою, і примусив Сталіна кинутись затуляти пробоїни свого гігантського корабля міфів“.

Кіноповість, як і її автор, витримала всі випробування і донесла до нас правду війни, не таку героїчну, як завжди створювали в художніх творах, а дійсну правду із відданістю і зрадою, із величчю і низькопоклонством, із жорстокістю і коханням, нічого не маскуючи і не прикрашаючи

Надалі, аналізуючи проблеми і образи повісті, доводимо, що створити цей шедевр могла людина тільки безмежно віддана своєму народу; людина, що ні на хвилину не втратила віри в те, що народ переможе, захистивши свою землю, свою культуру, свою історію.

На наступному другому етапі, який має назву “Правда обпалена війною”, зупиняємося на основних проблемах кіноповісті. (Фрагменти уроків роботи над кіноповістю, де за мету ставиться донести до учнів проблематику, ідейно-художню направленість та жанрову специфіку твору в додатку).

Темою дослідження на даному етапі є відображення в кіноповісті людини як неповторної особистості, що пояснює гуманність кіноповісті, звідси одна з основних проблем, на якій акцентуємо увагу, - проблема національної самосвідомості людини і народу, трагедійне звучання твору, яким він “конфліктував” з офіційною думкою щодо реалій війни.

Не можна обминути і загальнолюдські ідеали, відкриття болячок суспільства і виявлення праведних душ. Аналізуючи проблеми, приходимо до висновку, що кіноповість “Україна в огні “ була одним з перших (якщо не першим) з творів радянської літератури, в якому на тлі смертельного двобою з фашизмом принципово ставилися проблеми гуманізації суспільства й особистості, заперечувалися антигуманні тогочасні ідейно-моральні постулати сталінізму.

Подалі, на третьому етапі “Надія і горе матері в дітях”, даємо характеристику персонажам твору як позитивним, так і негативним. Приходимо до висновку, що герої Довженка – це живі люди, плоть від плоті народу, а не такі собі засоціологізовані плакатно-лозунгові типи, якими була переповнена література періоду війни і довоєнна. Героїка діянь персонажів зумовлена розумінням хай складного, але свого, кровного життя, над якими нависла смертельна загроза фашистського рабства. Багато шкоди завдало довголітнє витоптування гуманістичних моральних принципів, але не вибило їх зовсім у душі народу. Сила духу і велич допомагають їм вистояти, вижити і перемогти.

Кожна з назв проектів дослідження третього етапу розкривають їх сутність: “Велич української жінки”, “Сини запорозькі великого козацького роду”, “В родині - не без виродка”, “Дезертирство – безталання народне”.

Образи жінок стали справжнім втіленням величі і краси, і ми доводимо це на образах Тетяни Запорожчихи, її дочки Олесі, намагаємось пояснити вчинки Христі Хутірної. Усі жіночі образи переповнені трагізму, бо найжахливіше лягло на їхні плечі, зґвалтовані, сплюндровані вони поставали перед фашистами, а потім і власним народом. Олеся і Христя – два основні компоненти образу України: перша – її поетична душа, а друга – її трагічна доля, і аналізуючи зміст твору, доводимо це.

Якщо в жіночих образах втілена любов, краса, мука, страждання, горе матері України, то сила, мужність українського народу втілена в чоловічих образах Лавріна Запорожця, його синів, Василя Кравчини, Товченика. У додатку наводиться розробка уроку, присвячена образу Лавріна Запорожця, як втілення народної величі. За мету ставимо: розкрити особливості художнього осмислення національної краси в образі Лавріна; допомогти зрозуміти учням, яким чином в образі Лавріна автор втілює моральну красу, культуру свого народу, свої думки і переконання. У ході уроку учні приходять до висновку, що, ввібравши в себе найяскравіші риси славетних запорожців, Лаврін не втратив своєї сили і віри в народ. На жаль, це не типовий образ для тогочасної України, про народ якої Ернест Краузе сказав дуже влучно: “Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту...У них від слова нація остався тільки прикметник У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників.”

Довженко своїми образами Запорожця, Кравчини, Товченика доводить протилежне, що душа народу не зломлена, що народ остаточно не втратив своєї національної самосвідомості, сили і величі, і що доки існують такі “сини запорозькі”, здорові і сильні не тільки фізично, а найперше, морально і духовно, – Україна буде жити.

Не обминаємо і жалюгідного образу засекреченого Лиманчука, безсердечна жалюгідна істота, яка брала на себе право вирішувати долі людей.

Не залишаємо поза увагою і горе материнське, безталання народне – дезертирів, які були породжені не суттю народу, а суспільством, в якому вони виховувались: і свідченням цьому стали слова батька – Купріяна Хутірного, який не міг повірити в легкодухість своїх синів. Довженко чесно, сміливо піднімає цю проблему, не злякавшись, що цим підірве авторитет свого народу.

Підсумовуючи дослідження кіноповісті ”Україна в огні”, робимо висновок, що твір засвідчив велич і незнищеність духу нашого народу, красу віковічної моралі, чистоту людської душі, високих помислів, сподівань українців на краще. Зміст зображеного .в кіноповісті - це жах війни, про який “не забудуть потомки у віках”, бо це таке горе, така наруга над українським народом, яка “лежить за межами обурення і відчаю”.

У частині ІІІ проекту “Народ треба возвеличити і заспокоїти”, зупинимось на творах О.Довженка “Повість полум’яних літ” та “Воля до життя”. Аналіз повістей та фрагменти уроків, допомагають зробити висновок, що обидві повісті (хоч і створюють ряд яскравих образів, сильних і мужніх) не стали втіхою для О.Довженка, і свідченням цьому стають ось ці рядки щоденника: “Я втратив радість. З переможцями я лише розумом, як громадянин Радянського Союзу і патріот. В мене одняли щастя честі і громадянського життя...



Я хотів би вмерти після того, як напишу одну книжку про український народ...”

Цією книгою стала “Зачарована Десна”, книжка яка є настільною, приносить утіху, відпочинок, добру пораду і розуміння життя.

Національно красивих, сильних духом і великих українських людей, які оточували письменника від народження, які вчили його добру і праці, захопленого природою. Образи цих людей досліджуємо в наступній частині проекту “Полечу духовним своїм зором на Україну до рідного народу...”

У ході уроку над кіноповістю, фрагменти якого наводяться, учні роблять висновок, що світогляд майбутнього митця сформувався тут серед розкішної природи нашої зачарованої Десни, серед мудрих хліборобів з натрудженими руками і гіркою долею, таких як Семен, мати, яка “народжена для пісень, проплакала весь свій вік”, батько, який, умираючи в Києві од холоду, од голодної водянки, не вірив в нашу перемогу і в наше повернення. Він проклинав Сталіна за невміння правити і воювати, за те що мало готував народ до війни і віддав Україну на розорення, нагодувавши перед тим Німеччину і помігши їй підкорити Європу.” (Щоденник 26.ХІ.43)

“Зачарована Десна”. – це не тільки сповнена радощів і смутку щира сповідь письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею, це, насамперед, гімн українцям людям краси, величі, щирого серця, добрим і працьовитим.

Підсумовуючи наше дослідження, говорячи про останні роки життя письменника ми розкриваємо ряд загальних висновків, до яких дійшли в ході роботи над проблемою “Національної краси, сили духу і величі українського народу в творах О.Довженка”. А основним залишається єдиний висновок: ”Для Довженка рідний народ – понад усе. Він захоплюється людьми, котрим притаманна громадська гідність, гордість і національна охайність й мужність.” Він не може закрити очі й на велике страждання. “В яку безодню горя впав мій народ і скільки горя ще жде його в майбутньому!” Серцем проходив письменник через випробування, що випали на долю його народу.

Кожен із проектів дослідження етапів творчості письменника, та кожен його крок (навіть з помилками) стали свідченням тому, що Довженко не втратив своєї козацької гідності, не став яничаром, і тому тема національної краси і величі українського. народу є наскрізною в його творчості. У нашому проекті-дослідженні ми це довели.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка