Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації



Сторінка3/3
Дата конвертації21.02.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3

Значну увагу навчанню та вихованню обдарованих дітей та молоді, само-

реалізації творчої особистості в сучасному суспільстві приділялося екологічному вихованню. Учні та вчителі району постійно співпрацюють з Рівненською станцією юних натуралістів, беруть участь у всіх конкурсах та маємо такі результати:

І місце у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «День зустрічі птахів» (Ніколайчук Неля, учениця Великоозерянського НВК ;

І місце у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Мій рідний край – моя земля» (Адамчук Ганна, учениця Дубровицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2),

І місце у обласному етапі Всеукраїнської еколого-краєзнавчої естафети «Малі річки – життя України» (Богельська Богдана, учениця Туменського НВК;

І місце у обласному етапі Всеукраїнської еколого-краєзнавчої естафети «Малі річки - життя України» (Карпович Анастасія, учениця Смородського НВК;

І місце у обласному етапі Всеукраїнської еколого-краєзнавчої естафети «Малі річки - життя України» (Мазанович Назар, учень ТуменськогоНВК;

І місце у обласному етапі Всеукраїнської трудової акції «Плекаймо сад»,

ІІ місце у обласному зборі учнівських лісництв «Майбутнє лісу в твоїх руках», І місце в обласному етапі Міжнародного екологічного конкурсу під гаслом «Правдивий світ птахів» (Красько Ірина, учениця Берестівського НВК;

ІІІ місце у Всеукраїнському етапі Міжнародного екологічного конкурсу під гаслом «Правдивий світ птахів» (Красько Ірина, учениця Берестівського НВК;

Розвитку творчої особистості майбутнього громадянина України, його організаторських здібностей сприяла робота органів учнівського врядування.

Учнівське врядування в загальноосвітніх навчальних закладах району реалізовувалося через „Президентську Республіку”, „Парламентську Республіку”, учнівську раду, Країну молодого покоління, учнівський комітет, дитячо-юнацькі організації. Кожна з форм роботи має свій статут та символіку.

У Туменському, Удрицькому, Лісівському навчально-виховних комплексах, Дубровицькій №1,№2, Крупівській загальноосвітніх школах широко впроваджується волонтерський рух. Члени волонтерських загонів виконують суспільно корисні справи: працюють в лісових господарствах, відвідують ветеранів, допомагають літнім людям,а допомога бійцям АТО організована в усіх закладах освіти, доглядають за місцями поховань, проводять акції милосердя та пропаганду здорового способу життя.

У школах району створено 28 дитячих громадських організацій та 39 органів учнівського самоврядування. Громадські організації мають на меті сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, виховувати молодь на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства; значне місце відводиться вихованню через природу, тому багато мандрівок, таборів, ігор, змагань серед природи, що сприяє загартуванню організму, позитивно впливає на організм дитини.

З діяльністю молодіжної громадської організації Лютинською станицею Пласту ознайомить Голова Пластової Старшини – пластун-сеньйор Рабешко Олександр Михайлович.

Упродовж січня-лютого 2014 року був проведений ХІ районний конкурс - ярмарок педагогічної творчості. На районний конкурс-ярмарок педагогічної творчості були представлені посібники:

Букайло У.А. (Крупівська ЗОШ І-ІІ ст.) «Формування ціннісного ставлення особистості до природи»;

Кренько В.І. (Дубровицький НВК ) «Здорова країна – здорова нація»,;

Нестерчук О.О. ( Висоцька ЗОШ І-ІІІ ст..) «Використання народної лексики у назвах рослин»;

Конончук Л.Ф.( Берестівський НВК ) « Усна народна творчість»;

Рабешка О.М.(Лютинський НВК) «Ігри для дітей»,

Клюйко Н. І. (Дубровицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1) «Виховуємо юного громадянина»;

Бовгирі Н. В. (Дубровицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1) «Виховуємо особистість;

Мартинчик Г.С. ( Берестівський НВК») «І синє небо, і жовте колосся»;

Чудік Н.А.( Лютинський НВК) « Свято йде в гості до нас»;

Суслова Г.М.( Колківський НВК) «Люблю Вітчизну я свою – вона найкраща в світі».

Посібники містили матеріали, які сприяють формуванню особистості учня як громадянина –патріота, виховують почуття національної гідності та ціннісне ставлення до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю.



Українознавство активно впроваджується в різні форми позашкільної освіти й виховання.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти. Заклади позашкільної освіти є традиційними осередками формування громадянської компетентності дітей та учнівської молоді, художньо-естетичного виховання, організації краєзнавчо-пошукової та спортивно-масової роботи.

У центрі позашкільної освіти функціонує 92 гуртки – на базах ЗНЗ, (1221 учень). Позашкільною освітою охоплено 31% дітей. Збільшилася кількість гуртків туристсько-краєзнавчого, еколого-натуралістичного напряму, введені гуртки військово-патріотичного напряму( гурток «Січ» ) та «Молодіжний клуб».

Центр позашкільної освіти організовує та проводить районні масові заходи:

- Районний конкурс української естрадної пісні «Юна зірка»;

- Районна виставка-конкурс з орігамі «Паперовий світ»;

- Районний конкурс патріотичної пісні «Наша слава козацька не вмре, не загине»;

- Районний огляд-конкурс драматичних колективів і лялькових театрів «Краса і велич України»;

- Районна виставка писанкарства «Воскресни, писанко!»;

- Районна виставка-конкурс «Знай і люби свій край»;

- Районний заочний гуманітарний конкурс «Космічні фантазії»

- Районний фестиваль «Молодь обирає здоров’я».


Досягнення гурткової роботи за 2013-2014 н. р.



за/п

Назва конкурсу

Зайняте

місце

Прізвище, ім’я переможця

Керівник

гуртка

Навчальний

заклад

1

Всеукраїнська новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

Диплом І ступеня

Колективна робота

Криворучко С.М.

ЦПО


2

Всеукраїнська новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

Диплом І ступеня

Колективна робота

Гурик Л.П.

ЦПО


3

Всеукраїнська новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

Диплом І ступеня

Опанасик Марія

Постоєва С.М.

ЦПО

(Висоцька ЗОШ)



4

Обласна виставка-конкурс «Паперовий світ»

ІІ місце

Номінація «Різноманітні сувеніри»



Шпаковська Марія


Шпаковська О.А.

ЦПО

(Крупівська ЗОШ)



5

Обласна виставка-конкурс «Паперовий світ»

ІІІ місце

Номінація «Гофрування»



Пришко Марія

Лавор О.А.

ЦПО


6

Обласна виставка-конкурс «Паперовий світ»

ІІІ місце

Номінація «За розробками сучасних майстрів»



Лавор Софія

Лавор О.А..

ЦПО


7

Обласний заочний фотоконкурс «Моя Україно!»

ІІ місце

Номінація «Пейзаж»



Кушнір Олександр

Кушнір В.В.

(НВК «Ліцей-школа»)

8

Обласний заочний фотоконкурс «Моя Україно!»

ІІ місце

Номінація «Пейзаж»



Деменко Марія

Кушнір В.В.

(НВК «Ліцей-школа»)

9

Обласний огляд-конкурс української естрадної пісні «Юна зірка»

ІІІ місце

Номінація «Соліст»



Дудар Олександра

Семенюк В.А.

ЦПО


15

Обласна новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

І місце

Номінація «Новорічна композиція»



Колективна робота

Криворучко С.М.

ЦПО


16

Обласна новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

І місце

Номінація «Новорічна композиція»



Колективна робота

Дука Н.А.

ЦПО


17

Обласна новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

І місце

Номінація «Новорічна картина чи колаж»



Колективна робота

Гурик Л.П.

ЦПО


18

Обласна новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

І місце

Номінація «Новорічна форм-робота»



Опанасик Марія

Постоєва С.М.

ЦПО


19

Обласна новорічно-різдвяна виставка «Новорічна композиція»

І місце

Номінація «Новорічна форм-робота»



Шпаковська Марія

Шпаковська О.А.

ЦПО
(Крупівська ЗОШ)

20

Обласна виставка-конкурс «Український

сувенір»


І місце



Шах Юлія

Савич Л.В.


(Миляцький НВК)

21

Обласна виставка-конкурс «Український сувенір»

І місце



Котяш Соломія

Савич Л.В.


(Миляцький НВК)

22

Обласний заочний огляд-конкурс драматичних колективів та лялькових театрів

«З Україною в серці!»



ІІІ місце

Номінація «Лозоплетіння»




Конончук Микола


Дука Н.А.

ЦПО

23

Обласний конкурс-огляд внутрішнього та зовнішнього озеленення навчальних закладів „Галерея кімнатних рослин”

ІІ місце

Драматичний гурток «Мельпомена»

Станк’явичус В.К.


(ЗОШ №1 м. Дубровиця)

24

Обласний етап Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна»


ІІІ місце

Напрям «Духовна спадщина мого роду»




колективна робота гуртка «Історики-краєзнавці»

Станк’явичус В.К.

(ЗОШ №1 м. Дубровиця)

Українознавство – вагомий чинник духовності нашого народу, дієвий рушій його національної визначеності, гідності і самосвідомості.



Отже, введення та викладання предмета “Українознавство”– державної ваги завдання, і відповідно до цього він має зайняти чільне місце в освітянській роботі.

О, Боже, дай повік любити всю родину, рідний край

Де квітка, пташка, моя сім’я, зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: Україна.


Букайло У. А., учитель початкових класів Крупівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Дубровицького району
УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК ІНТЕГРАТОР ДОСЛІДЖЕНЬ
Доброго дня всім присутнім. Мені дуже приємно представити вам моє рідне село Крупове.

Адже село наше унікальне, бо в ньому живуть і творчо працюють 6 майстрів декоративно-прикладного мистецтва, четверо з яких по художньому ткацтву.

А я є дочкою майстрині Дем’янець Ніни Мусіївни. Ось чому мені ця тема надзвичайно близька і цікава.

Село є центром збереження та популяризації ручного художнього ткацтва Полісся. Вивченням творчості наших мисткинь займалися і місцеві мистецтвознавці (Лариса Костюк, Алла Українець, Ірина Локшук, Катерина Приймачук, Степан Шевчук, Раїса Тишкевич) і київські (це Василь Скуратівський , Володимир Прядка, Адам Жук, Лідія Орел, Євген Шевченко) (слайд 1).

Про ткаль створено ряд телепередач, написано чимало статей. В одній з останніх автор написав, що «назва села Крупове означає «те, що стоїть на краю». «На краю прірви, - пише він, - що відділяє патологічний модерн від традиції, зневаженої і забутої».

Якщо і на краю прірви, то стоїмо ми міцно, впевнено. Адже не забули і не зневажили мої односельці традицій предків, а зберегли . І чомусь хочеться вірити, що саме про них сказала геніальна Ліна Костенко такі слова:



« У епіцентрі логіки і стресу,

Де все змішалось, рідне і чуже,

Цінує розум вигуки прогресу,

Душа ж скарби прадавні береже».

Не лише зберегли в душі скарби предків мої односельці, а, бережно діставши їх із родинної скрині ( в нас її називають кухро), вивчили, відродили і розвивають.

Хоча зробити було це нелегко. В 60-і роки минулого століття майже повсюдно скарби із родинних скринь перекочували в музеї.

Неймовірно багато одиниць тканих рушників, сорочок, фартухів, спідниць, просто наміток було закуплено в той час і у жителів нашого села працівниками різних музеїв (Музею побуту і етнографії, що в Пирогово, Сарненського, Рівненського, Львівського, Мінського краєзнавчих музеїв) (слайд 2).

Але, задовольняючи запити заїжджих колекціонерів, нашим односельчанам вистачило мудрості вчасно зупинитися, не продати, не проміняти, не загубити свої традиції, а зберегти, творчо переосмислити і піднести на якісно новий рівень.

І в цьому процесі наша школа не стояла осторонь. Завдання вчительського і учнівського колективів полягає в тому, щоб дослідити, як збережені народні традиції в сучасних виробах крупівських майстринь, кольорову гаму цих виробів, досягнення у царині художнього ткацтва, популяризувати творчість крупівських ткаль.

Результатом наших досліджень є те, що ми двічі ставали призерами обласного туру захисту науково – дослідницьких робіт:

2010 рік – «Збереження народних традицій у сучасному ручному художньому ткацтві у селі Крупове Дубровицького району».

2014 рік – «Творчість Ніни Дем'янець – майстрині художнього ткацтва, зберігача і популяризатора поліських традицій у ткацтві серпанку і рушників».(слайд 3)

У 2011 році стали переможцями у обласному конкурсі екскурсоводів – краєзнавців у номінації « Найкраще дослідження» з роботою «Село Крупове – поліська столиця серпанку і рушників»(слайд 4).

Двічі брали участь у Всеукраїнських науково – практичних конференціях:

2010 рік –Збереження традиційного народного мистецтва Полісся: за матеріалами села Крупове.

2012 рік – Традиції художнього ткацтва: етнорегіональна специфіка.( слайд 5)

Щорічно ми беремо участь у Всеукраїнській експедиції учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна» у напрямку «Культурна спадщина мого народу», стаємо переможцями або призерами її.

Пошуково – дослідницька робота спрямована на збір матеріалів про творчий шлях наших майстринь, головні їхні здобутки та вплив їх творчості на розвиток культури регіону. Адже, як сказала заступник директора обласного Будинку творчості Катерина Приймачук: «Таких рушників, як тчете ви, не робить ніхто більше в Україні». Скажу більше, минулого року я була на виставці «Музейні гостини» в Рівному з маминими роботами. Хто хоч раз побував на цьому дійстві, не буде заперечувати розмаїття виробів там представлених. А Алла Українець придбала для музею саме наш, крупівський рушник, вірніше мамин. До слова, наша дослідницька група постійно змінюється, адже школа маленька, неповна середня. Але незмінно ми співпрацюємо із Будинком творчості в особі Катерини Приймачук, з обласним краєзнавчим музеєм, в особі Алли Українець (вона є завідуючою відділом народного костюма), із доцентом кафедри культурології Рівненського державного гуманітарного університету Ларисою Костюк, із Раїсою Тишкевич, завідуючою Сарненським краєзнавчим музеєм, із керівником «Центру відродження Волині» Володимиром Дзьобаком, що в Радивилові. І цю роботу важливо назвати саме «співпраця». Адже вони використовують наші дослідження, а ми в своїх дослідженнях посилаємось на їхні праці.

Як приклад, остання наша пошуково-дослідницька робота була «Чоловічий народний костюм початку минулого століття». Опитування односельчан ми проводили на прохання Володимира Дзьобака. Надали йому і довоєнні фото наших земляків у полотняному одязі і зробили фото тих чоловічих сорочок і штанів, які ще поодиноко збереглися в окремих родинах.

Частина наших досліджень є у книзі «Декоративно – прикладне мистецтво Рівненщини», а всі свої набутки ми зібрали у монографії «Село Крупове – поліська столиця серпанку і рушників» (слайд 6), яку настійно радили нам якнайшвидше видати і Катерина Приймачук, і Алла Українець, бо «по них хтось обов’язково захистить дисертацію». На жаль, не вдалося нам знайти спонсора, тому і залишається вона в цьому одному комп’ютерному варіанті.

Художній доробок крупівських ткаль має силу-силенну поціновувачів не лише в Україні, але й у світі. Заслуга наших ткаль в тому, що в середині 70-х років минулого століття вони зуміли перетворити ткацтво з ремесла в мистецтво і перевести його з побутового і ужиткового в художнє. Як доказ – досягнення майстринь села у царині художнього ткацтва. Є чому повчитись у них, зокрема мистецтву створення сучасного на основі вивчення старовинного. І успіхи ткаль вражаючі. Свідчення цьому – численні запрошення на різноманітні виставки та вернісажі, що відбуваються і в Україні, і в Росії, США, Польщі, в яких майстрині беруть участь і звідусіль привозять нагороди – медалі лауреатів, дипломи, грамоти. Найвищі нагороди – золота та бронзова медалі ВДНГ СРСР ( слайд 7).

Сучасні вироби крупівських рукомесниць знаходяться у приватних колекціях не лише громадян нашої держави, а й інших країн Європи і світу (Росії, Білорусі, Польщі, Німеччини, Італії, США). Адже вони – найвдаліші репрезентанти поліського ручного художнього ткацтва (слайд 8).

Майстрині-ткалі не тільки продовжують справи батьків, але й збагачують мистецтво ткання новими формами і новим змістом, бо працюють за принципом «Корінням в народ, віттям – у світову цивілізацію». І ще. Всі свої вироби вони виготовляють на старовинних верстатах-кроснах ( слайд 9). Окремі наші учениці оволоділи мистецтвом ткацтва і навіть дають майстер – класи. (слайд 10).

Наші односельчанки розробили багато нових орнаментів, які відзначаються особливою мистецькою довершеністю і сучасним трактуванням. Хоча в основі всіх цих поперечносмугастих візерунків лежить колишнє «затиканє» з його особливими архаїчними символами сонця.

Ми дослідили, що відродження ткацтва відбувалось у декілька етапів.

І етап – середина 70-х років, коли ткались так звані «різнокольорові рушники».

ІІ етап – кінець 70-х-80-ті роки. Ткались в основному вироби в традиційній українській червоно-чорній кольоровій гамі.

ІІІ етап – 90-ті роки і сьогодення. З’являються цікаві в колористичному вирішенні вироби. . Їх вирізняє м’яке сіре тло із натуральних ниток і витканий по ньому в спокійних і дещо приглушених тонах візерунок з відтінками блакитного, білого і сірого кольорів.

Є в доробку майстринь і вироби «білим по білому». Вони мають особливо вишуканий вигляд.

Хоча на всіх етапах майстрині часто звертаються і до синьо-блакитної кольорової гами, адже це колір квітки льону.

Багато наткали майстрині і серпанкового полотна на виготовлення костюмів, суконь, блуз, спідниць, фартухів. Серпанкове рукомесництво – найвище мистецтво, яким може оволодіти ткаля.

Ось ці серпанкові костюми – сучасні. Це сценічне вбрання нашого сільського фольклорно-етнографічного ансамблю «Берегиня», якому уже понад 40 років. (Слайд 11).

Важко сказати, чим більше захоплюються слухачі і глядачі ансамблю: чи то автентикою співу, чи то оригінальністю костюмів.

Такі блузи вдягають дівчата і жінки в свято, ідучи в гості чи до церкви, саме з таких фартухів обсипають житом молодих на весіллі, благословляючи їх на щасливе сімейне життя.

Після багаторічної пошуково-дослідницької роботи ми зрозуміли, що ось ці численні зразки «затикання» на полотні предків, що їх дбайливо зберегли наші односельці, стали для них основою в їх творчих пошуках, своєрідним художнім еталоном у розробці нових орнаментів і цілих орнаментальних комплексів адже не на порожньому місці цей промисел «затикання» народився, а на тому міцному духовному підмурку, який витворив народ своїм генієм і своєю працею на протязі віків.

В основі усіх цих орнаментів лежать різної ширини поперечні орнаментальні смуги, які розміщуються в нижній частині виробу і несуть основне композиційне навантаження, а центральна частина залишається чистою, як і в колишніх намітках.

В сучасних виробах ці смуги інколи ущільнюються, а інколи більше розріджуються, утворюючи цілий орнаментальний комплекс.

Як правило, у виробах переважає геометричний орнамент. Часто зустрічаються геометризовані рослинні орнаменти чи стилізовані квіткові.

Прослідкуймо це на прикладі рушників, оскільки їх наткано найбільше. Орнаментальний комплекс може складатися з однієї, двох чи трьох центральних орнаментальних смуг, які з боків обрамлені дещо вужчими смугами.

Часто свої вироби ткалі прикрашають пруткуванням, це стосується і рушників, і серпанків.

Деколи до рушників прив’язують китиці, які в нас називають «кутаси».

В творчості крупівських ткаль є багато спільного, але й чітко проглядаються індивідуальні риси творчого почерку.

Для Ніни Дем’янець найбільш характерним є те, що основна маса її виробів виконані в червоно-чорній кольоровій гамі.

Уляна Кот в більшості виробів цілий орнаментальний комплекс ткала поєднуючи одночасно червону і чорну нитки.

Ольга Придюк по-особливому накидала основу. Через кожні 6-8 ниток вона вкидала в бердо одразу дві нитки – і на полотні чітко було видно поздовжні пояски. В селі їх називають «блізня».

Творчість Ніни Рабчевської останнім часом більше тяжіє до використання відтінків одного кольору – червоного, блакитного, сірого.

Багаторічна праця майстринь художнього ткацтва високо оцінена. Завдяки цій творчості село Крупове дійсно перетворилося на поліську столицю серпанку і рушників: і себе не раз приймали гостей з Рівного і Києва, і свої роботи не раз демонстрували в області і столиці.

В 1990 році в селі відбулося виїзне засідання Спілки художників України. Тодішній її голова Прядка Володимир Михайлович зробив висновок: «Вам (майстриням) треба створити свій осередок Спілки художників в селі. Ви заслужили це своєю багаторічною невтомною працею» ( слайд 12).

1999 рік. Голова Рівненської обласної державної адміністрації М.П. Сорока разом з великою групою керівників обласного рівня відвідав виставку тканих виробів. Вражений кількістю експонатів і їх розмаїттям, він щиро дякував ткалям за те, що вони «прославляють не лише рідну Рівненщину, а й всю Україну і вносять вагому сторінку в її мистецьке життя» ( слайд 13).

В 2003 році, коли майстрині представляли своє самобутнє мистецтво в м. Києві на виставці «Барви Полісся» в рамках акції «Мистецтво одного села», директор музею Т.Г. Шевченка, де проходила виставка, Сергій Гальченко, дякуючи майстриням, сказав: « Ваша творчість – найкраща пелюстка у вінок пам’яті Кобзаря» ( слайд 14).

Підсумовуючи виставку «Український сувенір – 2010» голова Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Євген Шевченко підкреслив «Більш автентичного українського сувеніра, ніж поліський витканий рушник, чи бодай клаптик серпанку, знайти годі» (слайд 15).

В 2011 році на виконання рішення Рівненської обласної ради про створення Центру історії ткацтва у с. Крупове громада села за великої підтримки школи розробила проект «Школа-музей ткацтва» прийняла участь у конкурсі і стала переможцем в рамках проекту «Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля». З 23 серпня школа-музей у нашому селі уже діє (слайд 16).

Це ніби завершення якогось одного певного етапу в пошуково-дослідницькій роботі. Але у нас ще багато планів. Ми хочемо дослідити як збережені народні традиції у створенні цих диво-скатертин із тими, які виготовлялися в селі 100 чи 200 років тому, хочемо описати творчість сільських майстрів ковалів минулого століття, тощо.

Якщо вам хоч на хвилинку захотілося душею чи серцем доторкнутися до старовини чи мистецтва ткацтва, напитися повітря архаїки чи повітря творчості, то я запрошую всіх присутніх відвідати наше рідне село Крупове і школу, музей, познайомитися ближче з народними майстринями і їх творчим набутком, прикрасити свою оселю і власний гардероб їх виробами. Адже,

Є на світі безліч оберегів,

Талісманів, вишуканих див.

Та ні з чим, я певна, не зрівняти

Витканих у Круповому рушників.

ЗМІСТ

Цибульська Анастасія Павлівна

УКРАЇНОЗНАВСТВО В СИСТЕМІ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОГО ДЕРЖАВНОГО ОСВІТНЬОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ , БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ



3

Букайло У. А.

УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК ІНТЕГРАТОР ДОСЛІДЖЕНЬ



31

Науково-методичне видання


Актуальні питання викладання українознавства в школі
Тематичний збірник праць

обласного семінару методистів районних, міських методичних кабінетів, центрів, що відповідають за стан викладання курсу «Українознавство»

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка