Управління освіти І науки Сумської обласної державної адміністрації Навчально – методичний центр пто у Сумській області дптнз «Сумське вище професійне училище будівництва І дизайну»



Скачати 430.47 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації22.03.2016
Розмір430.47 Kb.
  1   2


Управління освіти і науки

Сумської обласної державної адміністрації

Навчально – методичний центр ПТО у Сумській області

ДПТНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну»


Шерстюк А.І.


Зміст, форми та методи самоосвіти педагога


Суми, 2010 р.

Упорядник: Шерстюк Анна Ігорівна, викладач предметів професійно – теоретичної підготовки перукарів ДПТНЗ «СВПУ будівництва і дизайну»

Кваліфікаційна категорія – «Спеціаліст».

Стаж роботи – 2 роки.

Рецензент: Шерстюк Лідія Василівна, заступник директора з навчально – методичної - роботи ДПТНЗ «СВПУ будівництва і дизайну»

Методичний посібник розкриває питання найважливішої індивідуальної форми науково-методичної роботи педагогів – самоосвіти. Надані рекомендації викладачам – початківцям щодо самостійного надбаня знань з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб професійно – теоретичної освіти перукарів . Акцентується увага на відмінній рисі самоосвіти педагога,- на тому, що результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку учнів.




Зміст.

  1. Вступ……………………………………………. ……………….. ..4

  2. Науково-методичні кроки до педагогічної майстерності………..6

  3. Міжпредметні зв’язки у навчанні перукарів. Доповідь на засіданні методичної комісії професій сфери послуг………………………12

  4. План відкритого уроку з предмету матеріалознавство «Засоби для догляду за волоссям після хімічної завивки і фарбування »……16

5. Сценарій позакласного заходу: «Хочу все знати.Манікюр.».......36

6. Дидактичні завдання системи обліку знань і умінь учнів

Завдання для перевірної контрольної роботи………….……….. .29

7. Державна кваліфікаційна атестація.



Нотатки викладача …………………………………………………..40

Вступ.
У статті 55 Закону України "Про освіту" наголошується, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи". У цьому плані особливої актуальності набуває індивідуальна науково-методична робота педагога.
Під індивідуальною науково-методичною роботою розуміють цілеспрямовану, планомірну та систематичну роботу педагога над удосконаленням теоретичної та практичної підготовки.
Найважливішою індивідуальною формою науково-методичної роботи є самоосвіта педагогів. Самоосвіта - це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об'єктивних потреб професійно – технічної освіти, одержані з різних джерел додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку учнів.
До найважливіших завдань самостійної роботи учителя можуть бути віднесені: вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей; самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу; оволодіння методологією і методикою педагогічного дослідження; активна участь у роботі науково-методичних семінарів і методичних об'єднань, різних творчих груп; підготовка методичних розробок; систематичне вивчення передового педагогічного досвіду.
Результати самоосвіти вчитель репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичного об'єднання, кафедри, доповідаючи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях.
Самоосвіта є найгнучкішою формою отримання знань, тому що вона здійснюється на діагностичній індивідуалізованій основі. Сутність індивідуалізації полягає в тому, що зміст, форми та методи самоосвіти підпорядковуються індивідуальним особливостям педагога, рівню його професійно-педагогічної культури, умовам педагогічної праці, реальним можливостям. Серед останніх велике значення має сформованість різностороннього інтересу до пізнання, наполегливість і воля у подоланні труднощів, розвинена рефлексія і самокритичність.
Одним із важливих видів самостійної діяльності педагога є його індивідуальна робота над науково-методичною темою (проблемою). У процесі індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою) вчитель вивчає джерела науково-методичної інформації, досвід педагогів-новаторів, аналізує власну педагогічну діяльність з метою подолання недоліків у ній або удосконалення сильних сторін діяльності, теоретичного узагальнення й осмислення власного досвіду.

Науково-методичні кроки до педагогічної майстерності
Досягнення висот педагогічної майстерності потребує максимальних особистих зусиль, енергії, природних нахилів і здібностей, величезної працездатності і, чи найголовніше, безмежного бажання стати педагогом – майстром.

Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання, доступне кожному педагогові, що постійно вдосконалюється; це єдність знань, методичних умінь, мовної культури, педагогічної техніки, такту й оптимізму.

Незаперечним є факт, що майбутнє людства визначає не науково – технічний прогрес, а те, чого, як і хто вчить тих, хто навчається. Ще Платон помітив, що будь–яка добре виконана діяльність, окрім уміння й натхнення, передбачає наявність міцних знань про те, як і чому. Навчання є одним із видів спільної діяльності того, хто вчиться.

Сьогодні держава покладає великі сподівання на тих, хто працює з дітьми, доручивши закласти фундамент свого майбутнього – навчити, виховати, всебічно розвинути, сформувати особистість, людину - творця, господаря своєї долі, патріота і громадянина.

Таке завдання може виконати тільки висококваліфікований, творчо працюючий педагог. Учитель - це не тільки той, хто навчає, а в першу чергу, той, хто вчиться сам, хто своїм прикладом привчає до творчого злету, до відповідальності за доручену справу день за днем, крок за кроком.

Як зробити ці кроки впевненими, необтяжливими, активними і бажаними, як досягти якомога кращих результатів у між атестаційний період? Відповідь на це запитання – правильно організована самоосвітня діяльність педагога.

Самоосвіта це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб закладу, в якому працюють, із різних джерел – додатково до тих , що отримані в навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до уроків; виступи на семінарах з доповідями; проведення відкритих уроків, участь у виставках , систематичне читання книг та періодичних видань.



Форми і методи керівництва самоосвітою педагога:

- систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти.

- індивідуальні бесіди представників адміністрації з педагогами про основні напрями самоосвіти.

- спільне обговорення керівниками та педагогами методів вивчення важливих розділів і тем програми.

- розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків та занять.

- надання допомоги вчителям та керівникам гуртків в узагальнені свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки,

- стимулювання найбільш підготовлених учителів та керівників гуртків до науково-дослідницької роботи.

- комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого-педагогічної літератури.

- проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.

- систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи педагога (співбесіди, звіти на педрадах і засіданнях метод об’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.


Технологія організації самоосвіти педагогів:

Перший етап установчий, передбачає створення певного настрою до самоосвітньої роботи; вибір мети роботи, виходячи з науково-методичної теми (проблеми) закладу; формування особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Другий етап – навчаючий, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.

Третій етап – практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експерименту. Практична робота продовжує супроводжуватись вивченням літератури.



Четвертий етап – теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромадження педагогічних фактів. На даному етапі необхідно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях МО; відвідання з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.

П’ятий етап – підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самоосвітньої роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.

Система самоосвітньої роботи педагога передбачає: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного досвіду; поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

План самоосвіти педагога повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні методичної комісії, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.)

Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх знань має вміння працювати з літературними джерелами: робити висновки, складати конспекти, тези прочитаного, розгорнутий план та анотацію.

Показники ефективності педагогічної самоосвіти – це насамперед якість організованого педагогом навчально-виховного процесу та його професійно-кваліфікаційне зростання.

Великий вплив на розвиток самоосвіти має атестація педагогічних кадрів, тому що вона є підсумком досягнень педагогів. Оцінкою їх діяльності через кожних 5 років. Проведення атестації спонукає педагога до самоаналізу роботи, стимулює діяльність щодо підвищення професійної майстерності.

Важливо, щоб самоосвіта для педагога стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне бачить і розвиває здібності учнів та вихованців.

Прояв самоосвітньої активності педагогічних працівників - результат високої самоорганізації особистої діяльності, без якої педагог не може вдосконалювати свій професіоналізм. Головними внутрішніми мотивами самоосвіти педагога мають бути: бажання поліпшити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності; глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми; намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; не зупинятися на досягнутому.

Існує безліч методів вимірювання результативності самоосвітньої діяльності педагогів, визначити ефективність роботи над собою і результативність самоосвітньої діяльності педагогічних працівників. Це:

результати вступу випускників ПТНЗ у вищі навчальні заклади;

результативність участі вихованців у виставках, оглядах, фестивалях та конкурсах ;

будь-які форми пропаганди та поширення досвіду роботи педагога: публікації в періодичних виданнях, виступи та творчі звіти на педагогічних радах, семінарах, на засіданнях методичних об’єднань, науково - практичних конференціях та педагогічних читаннях;

відкриті заняття та пізнавальні заходи в ПТНЗ на районному, обласному та всеукраїнському рівнях;

підготовка навчально - методичних та методичних рекомендацій посібників, випуск збірок, альманахів;

підготовка рефератів для курсової перепідготовки. Розробка робочих навчальних програм.

З метою активізації педагогів до творчої професійної діяльності, стимулювання їх до безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, до підвищення відповідальності за результати навчання і виховання відповідно до Закону України “Про освіту” та Типового положення про атестацію педагогічних працівників України проводиться атестація педагогічних працівників школи.

Педагоги, що атестуються, запрошують колег на відкриті уроки, виховні та організаційно-масові заходи; беруть активну участь у конкурсах методичних розробок; пропагують власний досвід, виступаючи на засіданнях методичної ради, методичного об’єднання та педагогічної ради. Все це дає змогу об’єктивно визначити рівень кваліфікації та загальної культури. Підведення підсумків атестації традиційно проводиться у формі конкурсно-розважальної програми під девізом “Спочатку любити, а потім вчити». Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердження в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку.

Підсумком роботи стає творчий звіт педагога. Ця форма методичної роботи направлена на розвиток ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету. Це презентація творчих здобутків педагога, вихованців, батьків за навчальний рік.

Використовуються різні форми та методи роботи: круглий стіл, творчий звіт, методичний аукціон ідей, дискусії, відкриті заняття, які сприяють удосконаленню педагогічних знань, прагненню до самоосвіти, до пошуку нових методів роботи, розвитку творчої активності педагогів закладу.

Нові умови зумовлюють нові вимоги, потребують нових, адекватних цим умовам дій. Для всіх працівників освіти особливо важливим є набуття таких професійних характеристик, як: мобільність, гнучкість, здатність адаптуватись у соціальних змінах, бути конкурентноспроможним, готовим до успішного вирішення проблем у світі, що динамічно змінюється. Саме тому нас цікавлять інноваційні форми методичної роботи, за допомогою яких вирішується основне завдання методичної роботи: підвищення професійної компетентності педагогічних працівників закладу.

Кожний педагог прагне допомогти розвитку здібностей, реалізації індивідуальних якостей, переорієнтації мислення дитини з репродуктивного на творче, конструктивне, утвердженню стосунків співробітництва і партнерства, творчої співпраці педагога і вихованця. Для цього вони наповнюють заняття пошуком, фантазією, моделюють проблемні ситуації у навчанні, підштовхують до пошуку власних шляхів вирішення проблем, створюють ситуацію успіху. Все це відбувається в атмосфері добровільності, особистої зацікавленості, індивідуальної роботи з кожним вихованцем та учнем. Всі учасники навчально-виховного процесу є колективом однодумців.

Отже, безперервність процесу професійного самовдосконалення педагогів забезпечуються завдяки розробці особистою програми педагога - дослідника яка передбачає визначення близької і віддаленої перспектив. Такий підхід до організації науково - методичної діяльності формує в педагога вміння визначити перспективу свого професійного зростання й відчутим в цьому стійку потребу, незалежно від ступеня вдосконалення педагогічної майстерності.

Міжпредметні зв’язки у навчанні перукарів

Доповідь на засідання методичної комісії професій сфери послуг.

З досвіду роботи викладача предметів професійно - теоретичної підготовки перукарів Шерстюк А.І.
В доповіді «Міжпредметні зв’язки у навчанні перукарів” висвітлено питання ролі застосування принципу міждисциплінарності у формуванні системи знань, умінь і навичок з професії перукар, в активізації методів навчання , у розвитку вмінь застосовувати набуті знання в професійній діяльності

Зміни, які сьогодні відбуваються в науці, суспільному житті впливають на зміст освіти. Однією з умов підвищення якості освіти є формування цілісної системи універсальних знань, умінь і навичок, а також особистого досвіду учнів. Реалізувати цю умову в професійно – технічній освіті допомагають міжпредметні зв’язки.

Міжпредметні зв’язки – це сучасний принцип освіти, який впливає на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів, підвищує системність знань учнів, активізує методи навчання , дає можливість застосовувати знання і вміння у конкретних життєвих ситуаціях, в професійній діяльності майбутніх перукарів.

До підготовки кваліфікованих робітників в системі профтехосвіти ставляться високі вимоги, адже сучасний робітник повинен бути всебічно розвиненим, технічно освіченим, культурним, повинен володіти професійною майстерністю, бути здатним користуватися сучасною технікою, приладами, інструментами.

Принцип міждисциплінарності визначає сукупність зв’язків предметів загальноосвітніх, загально-технічних, спеціальних і виробничого навчання., об’єднаних для успішного формування системи знань, умінь і навичок та застосування їх у реальних умовах виробництва.

Оволодіння перукарською справою неможливе без знань і умінь, отриманих при вивчення інших предметів:

-Біології - Знання про будову шкіри, волосся, їх властивості.

-Хімії – Знання про спирти, луги, гліцерин, масла, жири, які входять до складу сучасних засобів догляду за шкірою та волоссям. Знання про хімічні реакції, які відбуваються під час фарбування волосся, виконання хімічної завивки. Наприклад, пропонуємо учням підготувати інформацію про гігроскопічність волосся, про вплив лугів та окислювачів на волосся.



Людське волосся гігроскопічне, тобто здатне вбирати вологу, гліцерин, рослинні і тваринні жири. При цьому об’єм волосся збільшується на 15 – 20 %. Залишаються на поверхні волосся мінеральні масла, вазелінове масло, вазелін.

Луги та окислювачі зменшують міцність волосся і збільшують їх здатність вбирати воду, від чого волосся може збільшити об’єм у 2-3 рази. При натягуванні та закручуванні волосся, змоченого луговим розчином, відбуваються зміни форми волосся, тому їх можна завивати. Окислювачі роблять волосся ламким і пористим., менш еластичним

-Фізики - В пастижерній справі використовуються синтетичні волокна: акрилові, вінілові, поліамідні. Необхідні знання про температуру, при якій можна їх мити, завивати.

Доцільні знання про електричний струм, потужність електроприладів. Знання про явище корозії.

Перукарські ножиці мають спеціальне покриття (оксідіроване або хроміроване) , яке запобігає корозії. Як зберегти ножиці від корозії?

-зберігати у футлярі;

-зберігати від вологи;

-протирати після стрижки мокрого волосся.

Знання про фізичні властивості матеріалів, з яких виготовляють гребінці.



Гребінці , виготовлені із капрона, нейлона мають недолік – плавляться і деформуються при високій температурі. Вимоги до матеріалу, з якого виготовлені гребінці: стійкі до впливу хімічних речовин, гарячого; з пружність, не здатність накопичувати електричні заряди.

  • Історії – При вивченні теми «Історія виникнення перукарського мистецтва»

  • Малювання – При виконанні схем стрижок, укладок, малюнків зачісок та їх елементів.

  • Фізичним вихованням – Правильна постава, професійна гімнастика, умови продуктивної праці.

Реалізація міжпредметних зв’язків споріднених дисциплін, якими є перукарська справа, матеріалознавство, основи санітарії та гігієни, основи професійної етики, охоронна праці дає можливість побачити те спільне, що їх об’єднує , і те, відмінне, що зумовлює їхню здатність доповнювати один одного. Названі предмети є гранями одного явища – комплексу систематизованих знань, умінь і навичок, необхідних у професійній діяльності перукаря.

Наприклад, під час вивчення теми перукарської справи «Фарбування волосся» необхідно звертатися до досвіду учнів, якого вони набули на уроках матеріалознавства, зокрема , це знання про групи барвників. При вивченні теми «Миття голови» використовуємо знання про миючі засоби: шампуні, мила, хну тощо.

Знання з охорони праці щодо вимог роботи з хімічними розчинами необхідні при опануванні теми «Хімічна завивка». Питання безпеки праці при роботі з електроінструментами доцільні при вивченні теми «Укладка волосся гарячим способом».

Вивчаючи теми «Підготовчі роботи», «Заключні роботи», звертаємося до знань , набутих учнями на уроках основ санітарії і гігієни, основ професійної етики, психології. Адже при обслуговуванні клієнта враховуються вікові особливості клієнта, типи характеру, необхідні вміння спілкуватися з клієнтом, знання, як запобігти конфліктним ситуаціям, або вирішити їх. Вміти дати рекомендації клієнту, у якого виявили ознаки хвороби шкіри.

Методи реалізації міжпредметних зв’язків різноманітні: повторення визначень, характеристика понять, порівняння, завдання на знаходження відповідностей, тестування тощо .

Важливо, щоб учні вміли застосовувати набуті знання в різних ситуаціях: на уроках, а головне - на практиці.

Застосування міжпредметних зв’язків – одна з найскладніших задач учителя. Вона вимагає знання змісту програм і підручників з інших предметів, передбачає співпрацю викладача з іншими вчителями, майстрами виробничого навчання: відвідування відкритих уроків, їх спільне планування тощо.

Проблема взаємоз’язку теорії і практики професійної освіти є основою для побудови навчального процесу в училищі. Вона передбачає не лише кількісне визначення складових процесу навчання, але і їх значення у забезпеченні якості професійних знань і вмінь майбутніх спеціалістів. При навчанні перукарів теорія і практика перебувають у нерозривному зв’язку і взаємодії, вирішальною при цьому є практика, а теорія покликана дати відповіді на питання, які виникли під час виробничого навчання.

За новими державними стандартами перукарів зміст професійного навчання відображає не лише основи наук, але і зв’язок з майбутньою професійною діяльністю. Тісний зв’язок теорії з практикою підвищує теоретичний рівень навчання, впливає на розвиток технічного мислення. З метою свідомого і активного засвоєння учнями знань, навичок і умінь співпрацюю з майстром виробничого навчання: працювала у складі комісії по проведенню поетапної атестації, державної кваліфікаційної атестації, під час виконання учнями комплексних кваліфікаційних завдань на підтвердження відповідного класу з професії.

Сучасні вимоги до навчання полягають не тільки в тому, щоб учні отримали базу знань та навичок з предмету, але й розвили здатність творчо мислити, вміння зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, використовувати набуті знання для вирішення професійних задач. Поєднання набутих з різних дисциплін знань і практичних навичок робить майбутніх фахівців більш пристосованими до сучасних вимог та потреб виробництва.



План відкритого уроку .

Предмет: Матеріалознавство


Тема програми: Засоби для догляду за волоссям.

Тема уроку: Засоби для догляду за волоссям після хімічної завивки і фарбування волосся.
Мета: Ознайомити учнів з різновидами засобів догляду за волоссям після хімічної завивки і фарбування, охарактеризувати їх властивості і вплив на волосся.

Формувати в учнів навички самостійного опрацювання матеріалу теми, розв’язання проблемних ситуацій, вміння працювати з опорними конспектами, роздатковим, наочним матеріалом, вміння застосовувати набуті знання з предметів матеріалознавства, основ санітарії, знання з попередньо вивчених тем на уроках і в професійній діяльності.

Виховувати відповідальне ставлення до своїх обов’язків, толерантність у ставленні до одногрупників, норми професійного етикету.
Обладнання: підручник Н.А.Горбатюк «Основи перукарської справи»

опорні конспекти, роздатковий матеріал, таблиці, зразки засобів для догляду за волоссям голови, ілюстрації, відео - фільм « Догляд для волоссям»


Міжпредметні звязки: перукарська справа, основи санітарії, хімія.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку:


  1. Організаційний момент.

Привітання з учнями. Концентрація уваги учнів та перевірка їх наявності. Організація та перевірка готовності учнів до роботи, створення позитивної емоційної атмосфери. 





  1. Мотивація навчальної діяльності.


Викладач: Красиве волосся може мати кожна людина, а для цього необхідно лише приділити йому увагу. Існує думка, що стан і здоров’я волосся залежать від самої людини. На попередньому уроці ми розглянули різновиди груп барвників, препаратів для хімічної завивки, народних засобів для догляду за волоссям.

Тема сьогоднішнього уроку логічно пов’язана з попередніми темами. Адже недостатньо знати, чим фарбувати волосся. Щоб мати доглянуте, здорове, привабливе волосся необхідно мати знання по догляду за волоссям після фарбування і хімічної завивки.

- Скажіть, чи хтось з вас має досвід фарбування волосся? Чи відчули ви відмінності у догляді за фарбованим волоссям?

До вас, майбутніх перукарів, звертатимуться клієнти за порадами, як відновити волосся, надати йому життєвої сили. Цій темі присвячений наш урок.




  1. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування:

  1. Що належить до засобів для хімічної завивки?

  2. Які існують різновиди препаратів для виконання хімічної завивки?

  3. Які препарати для виконання хімічної завивки менш шкідливі для волосся? (кислотно-збалансовані)

  4. Назвати різновиди фіксаторів (фіксажів) хімічної завивки?

  5. Чим відрізняється концентрований фіксаж від неконцентрованого?

  6. Скільки всього існує груп барвників? Скільки зараз використовують?

  7. Які групи барвників окислюють пігмент?

  8. Які групи барвників впливають на волосся тільки поверхнево?

  9. Яку дію на волосся мають природні барвники?



  1. Вивчення нового матеріалу.


Запис плану уроку.

1. Різновиди засобів догляду за волоссям після фарбування та хімічної завивки.

2. Рекомендації щодо догляду за волоссям після фарбування

3. Правила догляду за волоссям після хімічної завивки.


Вступне слово вчителя.

Красиве волосся – це не лише мрія кожної жінки, але й повсякчасний догляд за ним за допомогою різноманітних шампунів, масок, кондиціонерів, інших засобів.


Робота з опорним конспектом.

- Які засоби догляду за волоссям голови вам відомі?

(записують в зошитах)

- Давайте згадаємо визначення найрозповсюдженіших засобів:

-Шампуні

- кондиціонери

- бальзами – ополіскувачі
- Які види рослинних масел існують?

(Записують в зошитах)

- Коментування таблиці «Різновиди шампунів»

Повідомлення учня «Різновиди масок та їх призначення»

-Які народні засоби для укріплення волосся ви знаєте?
Розповідь вчителя:

Будь-який метод фарбування призводить до послаблення волосся, зниження його стійкості проти ушкоджень, тому вони потребують особливого догляду. Перукар повинен пам’ятати, що при необережному догляді за волоссям, можна завдати йому шкоди, а на відновлення буде затрачено багато часу.



Робота з підручником (стор. 207) - Нові розробки…..

Завдання : Прочитати . Назвати нові розробки засобів догляду за фарбованим волоссям.



Робота з опорним конспектом.

Учні по черзі зачитують рекомендації щодо догляду за фарбованим волоссям. Коментують їх. Складають тези.



При фарбуванні волосся необхідно дотримуватися наступних правил:

  • Одразу після фарбування необхідно вимити шкіру голови, до того ж тими засобами, які пропонує фірма-виробник фарби. Причому показник кислотного pН засобів по догляду після фарбування повинен відповідати показнику лугового pН використаного барвника. Це спеціальні шампуні і кондиціонери, призначені для нейтралізації вмісту лугів на шкірі і закриття кутикули волосся. Використовуючи такі засоби, фарбування виходить стійке і безпечне.

  • Мити волосся можна не раніше ніж через 3 дні після фарбування. Протягом двух тижнів після фарбування використовуємо для миття волосся спеціальний шампунь, який має кислий рівень pН. Завдяки цьому нейтралізується луги у волосяних «мішечках» і всередині самої волосини. Найчастіше в таких шампунях містяться білкові з’єднання, які сприяють відновленню міжклітинних зв’язків у волоссі (які руйнуються під впливом фарби). Дотримуючись таких рекомендацій можна розраховувати на стійкий колір і здорове волосся.

  • Не можна фарбувати волосся частіше 3 разів на місяць – інакше порушується структура волосся, яке потребуватиме подальшого лікування.

  • Одразу після фарбування слід обробити волосся бальзамом -ополіскувачем, а потім живильним кремом, які відновлює структуру волосся.

  • Не варто після кожного миття застосовувати ополіскувач – він створює додаткову важкість волосся.

  • Доцільно втирати невелику кількість флюіда, який доглядає за кінчиками волосся. Містить зволожуючі інгрідієнти та вітамінний комплекс (А, Е), ультрафіолетовий фільтр, має антистатичні властивості.

  • Після миття голови розчісуємо волосся гребінцем з широкими зубцями, починаючи з кінців.

  • Для укріплення фарбованого волосся використовують народні засоби: втирають у волосся яєчний жовток, розведенний з водою. Для ефективнішого догляду додають у жовтки сік лимону, масло із проросщої пшениці, яке містить вітамін Е.

  • Бажано висушувати волосся природним шляхом або феном з теплим струменем повітря. Використовувати спеціальні засоби, які захищають волосся від дії на них високої температури.

  • Бажано систематично зрізати кінчики волосся гарячими ножицями для запобігання посічень і збереження вологи і поживних речовин всередині волосини.

  • Не можна одночасно виконувати фарбування і хімічну завивку волосся. Мінімальний інтервал між цими операціями – 2-3 тижні.

  • Після кожного 3-4 миття волосся необхідно робити маски на фарбоване волосся. Краще, щоб вони містили поживні речовини – зволожуючий пантенол, кератин (сприяє росту волосся), коллагени і шовкові протеїни.

  • Дуже корисним є масаж голови за допомогою щітки чи пальців рук, який виконуємо щодня протягом 10 хв.

  • Можна використовувати поживні капсули, які містять біологічно-активні речовини, наприклад, цинк і біотин. Вони покращують структуру волосся, зміцнюють їх.

Перегляд відео - роліку « Догляд для волоссям»

Відповісти на питання:

- Які засоби догляду за волоссям рекомендують використовувати (насіння льна, кору дуба, жовток, настій лопуха, спреї, маски, кондиціонери)



- Як часто можна живити волосся масками, щоб не перевантажити його? (не частіше 1 разу на тиждень)

- Які рекомендації надають по сушінню волосся? ( Сушити природним способом, або феном з теплим струменем повітря.

- Які фактори впливають на стан волосся? (сезонні, хвороби, стреси, харчування, поганий настрій)

Робота з опорним конспектом.

Учні по черзі зачитують рекомендації щодо догляду за волоссям після хімічної завивки. Коментують їх. Складають тези


Після хімічної завивки необхідно дотримуватися наступних правил:

  • Після хімічної реакції кератин волосся поновлюється протягом 48 годин. Бажано деякий час не накручувати волосся на бігуді та не укладати феном, а сушити природнім шляхом.

  • Розчісувати волосся гребінцем із широкими зубцями, одночасно допомагаючи рукою формувати локони.

  • Якомога менше відтягувати волосся у мокрому стані.

  • Після миття хіба що промокнути волосся рушником.

  • Використовувати шампунь і кондиціонер до складу яких входить гідроживлячий комплекс, зволожуючи і живлячи волосся.

  • Використовувати маски до складу яких входять вітаміни, емульсії, сироватки, тоніки, а також відновлюючі рідини для кінчиків волосся.

  • Миємо волосся не частіше, чим 1 раз в 3 дні.

  • Після кожного миття використовуємо бальзам

  • Щоб придати волоссю блиск і шовковистість, треба 1 раз на тиждень за 15 хв до миття використовувати сік алоє чи масло реп’яха.

  • Також, як і при фарбуванні, застосовуємо ампульні препарати. Провести курс лікування не менше 10 сеансів.

  • Щоб не пересушити волосся з хімічної завивкою, слід оберігати їх від дії прямих сонячних променів, солоної і хлорованої води.

  • Влітку обов’язково застосовувати препарати з ультрафіолетовим захистом для волосся.

  • Серед засобів для укладання волосся перевага надається мусам, які мають властивості кондиціонера.

  • Якщо завивка волосся вийшла занадто крутою, для послаблення слід використовувати хлібну воду (житній хліб настояний в окропі).

  • Фарбувати волосся як мінімум через тиждень після хімічної завивки.

  • Не застосовувати засоби «2 в1». Силіконові масла, які містяться в них, посилюють блиск і полегшують розчісування. Але при надмірному використанні силікон накопичується у волоссі, утворює плівку і закриває пори. Волосся стає важким і завивка на ньому не тримається.

  • Іноді після хімічної завивки волосся втрачає яскравість і природню пігментацію. Відновити колір можна за допомогою відтінюючих засобів на рослинній основі. Вони вкриють роговий шар волосся захисною плівкою і захистять пігментні клітини.

Перегляд ілюстрацій (електронна версія) Засоби догляду за волоссям після фарбування та хімічної завивки.
Заключне слово вчителя.

На уроці ви мали можливість познайомитися з різноманітними засобами догляду за волоссям після фарбування та хімічної завивки. Дізналися про їх властивості, їх вплив на стан волосся. Ці знання вам згодяться і в професійній діяльності , і в повсякденному житті. Скористайтеся цими знаннями, щоб повернути волоссю життєву силу.




  1. Закріплення матеріалу (проводилося поетапно)


Фронтальне опитування:

  • Які знання з теми ви використаєте в своїй професійній діяльності?

(Кожен учень висловлюється)

Розв’язати проблемні ситуації:

1.Клієнт звернувся до перукаря з проханням провести лікувальні сеанси по догляду за волоссям, яке після хімічної завивки стало ламким, на кінчиках посіченим.

Ваші дії? (Підстригти кінчики гарячими ножицями, застосувати флюїди для кінчиків волосся , зволожуючі засоби)

2. Клієнт скаржиться, що волосся після фарбування стало важким, хоча протягом тижня застосовувалися лікувальні маски.

Дайте поради, як часто можна робити маски для оздоровлення волосся.

( маски –не частіше 1 разу на тиждень)

3 . Клієнт скаржиться, що волосся стало дуже електризуватися

Поясніть причину цього явища, надайте рекомендації.

(не вистачає вологи – застосовуються маски, спреї, кондиціонери)


  1. Домашнє завдання.

1. Засвоїти матеріал підручника Стор. 197, 206- 207,

  1. Знайти інформацію про лосьйони , флюіди для кінчиків волосся , ампульні препарати.

  2. Вміти характеризувати засоби догляду за волоссям

4. Розробити проблемні ситуації по застосуванню засобів догляду за волоссям після фарбування та хімічної завивки

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ
Тема уроку: Засоби для догляду за волоссям після хімічної завивки і фарбування волосся.
План уроку.

1. Різновиди засобів догляду за волоссям після фарбування та хімічної завивки

2. Рекомендації щодо догляду за волоссям після фарбування

3. Правила догляду за волоссям після хімічної завивки.



До засобів для догляду за волоссям голови

після фарбування та хімічної завивки належать:

1. Шампуні.



  1. Бальзами, ополіскувачі, кондиціонери.

  2. Шампуні комплексної дії.

  3. Емульсія з лецитином.

  4. Рослинні масла

  5. Маски

  6. Лосьйони

  7. Флюіди для кінчиків волосся

  8. Ампульні препарати.

  9. Вітаміни

  10. Народні засоби

- Шампунь - Слово прийшло до нас із мови хінді і означає «натискати», «терти». Слово походить від назви квітки чампа, яка росте в Індії. З неї виготовляють масло і втирають у волосся.

Шампунь являє собою суміш кількох речовин: води, поверхнево-активних речовин, консервантів, ароматизаторів, неорганічних солей, природних масел, вітамінів тощо.

(Властивості шампуней відрізняються).


Кондиціонери- спеціальні хімічні препарати для поновлення міцності волосся, надання густоти, захисту від ушкоджень
Бальзам – препарат у вигляді рідини або крему .Містить речовини, які стабілізують рівень рН, не пропускає усередину волосини шкідливі речовини. Переваги ополіскувачів: полегшують розчісування; надає блиск волоссю;
Ополіскувачі – Призначені для закріплення кольору після застосування барвників. Вони полегшують проникнення молекул фарби в кутикулу, що запобігає тьмяності волосся.

Різновиди шампунів

Дитячі – поверхнево-активні речовини, що входять до їх складу, характеризуються м’якою дерматологічною дією, не подразнюють слизову оболонку очей, мають аромат карамелю .

Для всіх типів волосся – пом’якшувальні шампуні, що містять жирові добавки і біологічно-активні речовини. Ці шампуні добре промивають волосся у воді будь-якої жорсткості, надають їм м’якість і природний блиск.

Шампуні від лупи – містять спеціальні добавки, які мають антисептичну і протизапальну дію, усувають свербіж, запобігають появі лупи.

Для ослабленого волосся – в рецептуру шампунів введені речовини, які поновлюють структуру волосся, сприяють їх оздоровленню.

Шампуні спеціальні («2 в 1», «3 в 1») – поєднують в собі властивості шампунів та бальзамів, ополіскувачів та кондиціонерів.

Концентровані – перед використанням розводять водою у співвідношенні 1:1.

Для тонкого волосся – містять у собі речовини, які зміцнюють волосся (кератин, екстракти трав). Ці речовини надають волоссю жорсткості, завдяки чому зачіска здається об’ємною.

Для жирного волосся – шампуні, які щядяще впливають на шкіру голову. Добавками можуть бути антибактеріальні елементи та екстракти трав. Вони нормалізують жировиділення.

Для сухого волосся – в ці шампуні додають ланолін або лецитин, синтетичні склеюючі субстанції.

Сухий шампунь - Сучасні сухі шампуні мають вид ароматизованого порошку. Вони містять абсорбенти, які вбирають залишки жиру. В оригінальний склад шампунів входять екстракти вівса, рису чи кукурудзи – речовини з високою здатністю вбирати жир.

Спосіб використання: балон з порошком слід інтенсивно сколихнути перед використанням. Потім на відстані 30-40 см розпилити невелику кількість сухого шампуню на волосся і рівномірно розподілити його по всій довжині волосся і шкірі голови м’якими масуючими рухами. Порошок слід залишити на волоссі і шкірі на 2-3 хвилини, а потім інтенсивно розчесати гребінцем із частими зубцями.


Види рослинних масел


  • рицинова олія – запобігає знежирюванню шкіри,надає волоссю шовковистості і блиску.

  • репейне – укріпляє волосяні цибулини

  • жожоба - глибоко проникає в шкіру голови

  • рисове – сприяє росту волосся

  • авакадо – містить лецитин, вітамін А, провітамін Д



При фарбуванні волосся необхідно дотримуватися наступних правил:


  • Одразу після фарбування необхідно вимити шкіру голови, до того ж тими засобами, які пропонує фірма-виробник фарби. Причому показник кислотного pН засобів по догляду після фарбування повинен відповідати показнику лугового pН використаного барвника. Це спеціальні шампуні і кондиціонери, призначені для нейтралізації вмісту лугів на шкірі і закриття кутикули волосся. Використовуючи такі засоби, фарбування виходить стійке і безпечне.

  • Мити волосся можна не раніше ніж через 3 дні після фарбування. Протягом двох тижнів після фарбування використовуємо для миття волосся спеціальний шампунь, який має кислий рівень pН. Завдяки цьому нейтралізується луги у волосяних «мішечках» і всередині самої волосини. Найчастіше в таких шампунях містяться білкові з’єднання, які сприяють відновленню міжклітинних зв’язків у волоссі (які руйнуються під впливом фарби). Дотримуючись таких рекомендацій можна розраховувати на стійкий колір і здорове волосся.

  • Не можна фарбувати волосся частіше 3 разів на місяць – інакше порушується структура волосся, яке потребуватиме подальшого лікування.

  • Одразу після фарбування слід обробити волосся бальзамом-ополіскувачем, а потім живильним кремом, які відновлює структуру волосся.

  • Не варто після кожного миття застосовувати ополіскувач – він створює додаткову важкість волосся.

  • Доцільно втирати невелику кількість флюіда, який доглядає за кінчиками волосся. Містить зволожуючі інгрідієнти та вітамінний комплекс (А, Е), ультрафіолетовий фільтр, має антистатичні властивості.

  • Після миття голови розчісуємо волосся гребінцем з широкими зубцями, починаючи з кінців.

  • Для укріплення фарбованого волосся використовують народні засоби: втирають у волосся яєчний жовток, розведений з водою. Для ефективнішого догляду додають у жовтки сік лимону, масло із проросщої пшениці, яке містить вітамін Е.

  • Бажано висушувати волосся природним шляхом або феном з теплим струменем повітря. Використовувати спеціальні засоби, які захищають волосся від дії на них високої температури.

  • Бажано систематично зрізати кінчики волосся гарячими ножицями для запобігання посічень і збереження вологи і поживних речовин всередині волосини.

  • Не можна одночасно виконувати фарбування і хімічну завивку волосся. Мінімальний інтервал між цими операціями – 2-3 тижні.

  • Після кожного 3-4 миття волосся необхідно робити маски на фарбоване волосся. Краще, щоб вони містили поживні речовини – зволожуючий пантенол, кератин (сприяє росту волосся), колагени і шовкові протеїни.

  • Дуже корисним є масаж голови за допомогою щітки чи пальців рук, який виконуємо щодня протягом 10 хв.

  • Можна використовувати поживні капсули, які містять біологічно-активні речовини, наприклад, цинк і біотин. Вони покращують структуру волосся, зміцнюють їх.



Після хімічної завивки необхідно дотримуватися наступних правил:


  • Після хімічної реакції кератин волосся поновлюється протягом 48 годин. Бажано деякий час не накручувати волосся на бігуді та не укладати феном, а сушити природнім шляхом.

  • Розчісувати волосся гребінцем із широкими зубцями, одночасно допомагаючи рукою формувати локони.

  • Якомога менше відтягувати волосся у мокрому стані.

  • Після миття хіба що промокнути волосся рушником.

  • Використовувати шампунь і кондиціонер до складу яких входить гідроживлячий комплекс, зволожуючи і живлячи волосся.

  • Використовувати маски до складу яких входять вітаміни, емульсії, сироватки, тоніки, а також відновлюючі рідини для кінчиків волосся.

  • Миємо волосся не частіше, чим 1 раз в 3 дні.

  • Після кожного миття використовуємо бальзам

  • Щоб придати волоссю блиск і шовковистість, треба 1 раз на тиждень за 15 хв до миття використовувати сік алоє чи масло реп’яха.

  • Також, як і при фарбуванні, застосовуємо ампульні препарати. Провести курс лікування не менше 10 сеансів.

  • Щоб не пересушити волосся з хімічної завивкою, слід оберігати їх від дії прямих сонячних променів, солоної і хлорованої води.

  • Влітку обов’язково застосовувати препарати з ультрафіолетовим захистом для волосся.

  • Серед засобів для укладання волосся перевага надається мусам, які мають властивості кондиціонера.

  • Якщо завивка волосся вийшла занадто крутою, для послаблення слід використовувати хлібну воду (житній хліб настояний в окропі).

  • Фарбувати волосся як мінімум через тиждень після хімічної завивки.

  • Не застосовувати засоби «2 в1». Силіконові масла, які містяться в них, посилюють блиск і полегшують розчісування. Але при надмірному використанні силікон накопичується у волоссі, утворює плівку і закриває пори. Волосся стає важким і завивка на ньому не тримається.

  • Іноді після хімічної завивки волосся втрачає яскравість і природню пігментацію. Відновити колір можна за допомогою відтінюючих засобів на рослинній основі. Вони вкриють роговий шар волосся захисною плівкою і захистять пігментні клітини.



Народні засоби для укріплення волосся
- Мазь із кореня лопуха

- Відвар і настій із березового листя й тополевих бруньок

- Настій з кропиви

- Гарячий настій з квіток волошок

- Настій з кореня або соку любистку лікарського

- Сік та настойка з трав і плодів пастернаку посівного

- Сік алоє та настойка з його листя

Дидактичні завдання системи обліку знань і умінь учнів.

Розробка завдань для перевірних контрольних робіт з предметів

професійно – теоретичної підготовки перукарів.
Важливим засобом підвищення якості та ефективності навчання перукарів є педагогічно обґрунтована система обліку знань і умінь учнів. Об’єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів сприяє їхній більш активній трудовій та пізнавальній діяльності, а також допомагає вчителю вирішувати цілий ряд завдань навчання і виховання учнів.

По-перше, тільки внаслідок перевірки можна встановити, як учні вивчають теоретичний матеріал і набувають умінь та навичок у виконанні різноманітних практичних завдань. Облік допомагає виявити прогалини у знаннях і уміннях.

По-друге, облік і оцінка знань та умінь мають велике значення і для самих учнів. Ні один із них не байдужий до того, як про його успіхи у навчанні відгукуються учитель і учні. У порівнянні з оцінками, які виставляє учитель, учень оцінює і свої успіхи у навчанні.

По-третє, перевірка знань і умінь учнів має велике значення і для самого вчителя. На основі її результатів він оцінює якість роботи, аналізує недоліки, визначає прогалини у своїй підготовці.

У процесі перевірки знань, умінь і навичок ставляться такі дидактичні завдання:

1. Встановити якість знань, умінь і навичок. Якість знань, умінь і навичок характеризується насамперед міцністю і свідомістю. Щоб пересвідчитися в міцності знань, умінь і навичок, треба перевіряти їх не тільки тоді, коли їх засвоюють, а, й у процесі наступної діяльності учнів. Таким чином, йдеться про систематичний і планомірний контроль протягом усього навчання.

2. Стимулювати учнів до навчальної діяльності. Це дидактичне завдання означає, що перевірка знань, умінь і навичок повинна сприйматися учнями як важливий засіб надання допомоги їм з боку вчителя. Очевидно, це стає можливим у тому випадку, коли вчитель у процесі перевірки не обмежується констатацією хиб у навчанні, а й допомагає позбутися їх. Крім того, вчитель дає загальну характеристику набутих учнями знань і умінь. При цьому у школярів створюється чітке уявлення про зміст наступного навчання. Внаслідок цього вони бачать перспективу. Це мобілізує їх, породжує бажання продовжити навчання.

3. Виявити хиби в організації і методиці проведення навчального процесу. Перевіряючи знання, уміння і навички учнів, учитель одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про хиби в роботі вчителя, і навпаки, з успішного навчання учнів можна зробити висновок, що навчальний матеріал учитель викладає зрозуміло.

4. Перевірка знань, умінь і навичок повинна відбуватися за розробленим заздалегідь планом і органічно вплітатися у навчальну діяльність учнів. Під час підготовки до уроку вчитель з’ясовує, які знання будуть потрібні учням для виконання практичного завдання і відповідно до цього планує перевірку

УЗГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖУЮ

на засіданні методкомісії Заступник директора з НВР

професій сфери послуг ____________ І.П.Замятіна

Протокол №____від______ «_____»__________2009 р.

Голова методкомісії

___________С.С.Козупиця
Завдання

для перевірної контрольної роботи

з перукарської справи

для групи № 12

за І семестр 2009-10 н. р.
І. Дати визначання термінам:

І варіант:

1. Фарбування волосся

2. Хвиля

3. Градуювання


ІІ варіант:

1. Стрижка

2. Локон

3. Зведення волосся нанівець



Всього: 3 бала

ІІ. Дати відповідь на питання:
І варіант:

1. Описати технологію виконання жіночої стрижки «Гарсон»

2. Описати технологію виконання чоловічої стрижки «Бокс»
ІІ варіант:

1. Описати технологію виконання жіночої стрижки «Французька»

2. Описати технологію виконання чоловічої стрижки «Напівбокс»

Всього: 3 бала
ІV. Описати технологію виконання перукарської операції
І варіант:

Технологія виконання завивки волосся на бігуді горизонтальним способом



ІІ варіант:

Технологія виконання укладання волосся феном класичною технологією



Всього: 3 бала

V. Користуючись схемою накручування волосся на бігуді, розробіть технологічну картку виконання і малюнок зачіски.

Всього: 3 бала

УЗГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖУЮ

на засіданні методкомісії Заступник директора з НВР

професій сфери послуг ____________ І.П.Замятіна

Протокол №____від______ «_____»__________2009 р.

Голова методкомісії

___________С.С.Козупиця

Завдання

для перевірної контрольної роботи

з перукарської справи

для групи № 22

за І семестр 2009-10 н.р.
І. Дати визначання термінам:
І варіант:

1. Фарбування волосся

2. Хвиля

3. Градуювання


ІІ варіант:

1. Хімічна завивка волосся

2. Локон

3. Зведення волосся нанівець



Всього: 3 бала

ІІ. Дати відповідь на питання:
І варіант:

1. Описати технологію виконання жіночої стрижки «Наташа»

2. Описати технологію виконання чоловічої стрижки «Сессун»

ІІ варіант:

1. Описати технологію виконання жіночої стрижки «Сессун»

2. Описати технологію виконання чоловічої стрижки «Теніс»

Всього: 3 бала

ІV. Описати технологію виконнаня перукарської операції
Технологія виконання спіральної хімічної завивки.

Всього: 3 бала
V. Користуючись схемою накручування волосся на бігуді, розробіть технологічну картку виконання і малюнок зачіски.
Всього: 3 бала

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка