Управління освіти виконавчого комітету Марганецької міської ради Методичний кабінет Марганецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Використання мультимедійних



Сторінка2/3
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.49 Mb.
1   2   3
Тема: Микола Гоголь «Тарас Бульба». Гоголь і Україна

Мета: ознайомити учнів з відомостями про життя та творчість М. В. Гоголя, показати його зв'язок з Україною, вплив української культури та фольклору на творчість письменника; розкрити історію створення повісті «Тарас Бульба»; розвивати усне мовлення учнів, уміння висловлювати власну думку; виховувати любов до історії рідного краю, його культури, сприяти формуванню патріотичної позиції школярів.

Тип уроку: комбінований

Обладанання: текст повісті, мультимедійна презентація.
ХІД УРОКУ

Гоголь увійшов у російську

літерату­ру як глибоко самобутній

письменник, творчість якого

мала значний вплив на

розвиток реалістичного мистецтва.

М. Б. Храпченко,

російський літературознавець
І.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Вступне слово вчителя.

Серед знаменитих імен української культури особливе місце належить М.В. Гоголю. Відомий класик російської літератури, творчість якого на думку російського літературознавця М. Б. Храпченка, «мала значний вплив на розвиток реалістичного мистецтва», своїм корінням, душею був тісно пов'язаний з Україною. Він тут народився, провів дитячі роки. Український фольклор, пісні, легенди увійшли до ранніх творів, принісши славу молодому письменникові, вирізнивши його серед інших.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. «Заочна екскурсія» гоголівськими місцями.

(перегляд мультимедійної презентації)

2. Повідомлення підготовлених учнів «Козацька доба в Україні».

Важко жилося українському народові під пануванням чужих воло­дарів і гнітом ненависної панщини. Селянин, якого називали «холопом», не мав ніякої свободи. Пан міг його продати або навіть убити, і за це тяжко було з паном судитися, адже суддями були ті ж самі вельможі. Деякі селяни не витримували такої неволі й тікали в степи за Дніпрові пороги. Там не було ні сіл, ні міст, ніякої влади. Утікачі гуртувалися у великі загони, добували собі зброю, полювали на всякого звіра і так жили. На них часто нападали з Криму татари, що блукали степами у пошуках паші для своїх табунів коней і худоби. Озброєні люди оборонялися від татар, не раз самі гинули в битвах, але часто й побивали ворогів, відбивали їхні табуни, ділили здобич. Трапляло­ся, що вони й самі нападали на татар чи турків аж за Чорним морем і верталися з багатою здобиччю.

Прозивалися ці люди «козаки» — від татарського слова «кайзак», що значить «вільний», «неустрашимий вояк». А оскільки вони жили за порогами Дніпра, їх названо також запорожцями.

Спочатку жили козаки невеликими гуртами по степах; там вони полювали, а на зиму верталися у села. Але пізніше згуртувалися у ве­ликі військові загони, вибирали собі отаманів і жили разом на вели­ких островах серед ріки Дніпро. Те місце називалося Січ, або Січовий Кіш, бо острів був відгороджений (відсічений) навколо наче кіш, і до нього не було приступу. У тій Січі козаки зимували, відпочивали піс­ля походів на татар чи турків під проводом свого вождя, якого нази­вали батьком, отаманом або кошовим.

Перші звістки про козаків з'являються у хроніках та літописах уже в 1492 році. Тодішній кримський хан нарікає: «Кияни і черкасці роз­били татарський корабель під Тягинею». Наступного року турецький султан жаліється Польщі, що козаки (саме так він їх називає) погромили турецьку кріпость Очаків. Та більш певні й докладні історичні відомості про козаків датують­ся десь починаючи з 1550 року, коли доблесні воїни осіли першим ко­шем на Дніпрі й обрали єдиного кошового.

Січові отамани Першим кошовим Запорозької Січі був Дмитро Вищневецький, зва­ний також Байда. Він походив з роду давніх українських князів з Во­лині, з міста Вишнівця. Йому дуже подобалися войовничі й лицарські козаки, і він близько 1550 року прибув на Січ, де й був обраний ко­шовим отаманом. Саме під його проводом збудували запорожці першу укріплену Січ на острові Хортиця, серед Дніпра. Острів окружили ва­лом і частоколом, а над брамами поставили гармати.

Серед інших відомих січових отаманів слід назвати Івана Підкову, Самійла Зборовського, Северина Наливайка, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Січ являла собою велику площу на Хортиці, довкола якої розміща­лися хатки, так звані «коші» або «курені». Вкриті вони були очеретом чи кінськими шкурами. У такому курені жив один курінь з курінним отаманом. Окрім куренів, були на Січі й склади зі зброєю, з гармата­ми, човнами та харчами. Вночі вони охоронялися сторожею.

Посередині Січі стояла невелика церква Святої Покрови, пишно оздоб­лена зсередини золотом і сріблом.

Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити три роки у ста­рого козака за джуру (слугу й помічника).

Побут козаків. Одягалися козаки дуже просто: у грубу сорочку, кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, че­рез плече - торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець ще чіпляли її порошницю з порохом. Їли сушену рибу й печене м'ясо, риб'ячу юшку, пекли сухарі із пшеничної муки.

Жінок на Січі не було, і ніхто не смів мати там жінки, навіть сам отаман. За це грозила смертельна кара. В одружених козаків жінки жили на селі або на хуторах. Там дозволялося жити й козакам, але тільки взимку, коли не було походів.

Січове військо ділилося на полки по 500 чоловік. Полк мав п'ять сотень по сто чоловік. Сотня мала десять десятків куренів по десять чоловік. Командували полками полковники, сотнями — сотники, де­сятками — десятники, так звані курінні отамани.

Канцелярію вів писар, що писав усякі «письма», до яких прикладав печатку з підписом: «Печать Славного Війська Запорозького Низового». Отак і жило славне козацьке Запорозьке Військо, що від 1500 до 1800 року, тобто майже 300 літ, боронило Україну від усякої напасті. Відвага й хоробрість козаків прогриміли по всій Європі.



3. Бесіда з учнями.

- Чи можна визначити чіткі хронологічні рамки подій, що зобра­жені у повісті «Тарас Бульба»? (Ні.)

- Знайдіть у тексті згадки про ті століття, що вказуються у творі. (У тексті називається XV століття («Це був один з тих характерів, які могли виникнути лише у тяжкий XV вік...»). Ім'я гетьмана Остряниці дає можливість віднести зображуване до XVII століття. У творі не­прямо згадується Северин Наливайко, що очолив повстання проти поль­ських та українських панів. Відомо, що він загинув у 1597 році, тобто це XVI століття. Отже, події повісті Мають досить широкі хронологіч­ні межі: з XV до XVII століття.)

- Подумайте, з якою метою автор свідомо уникає точної хронології подій.? (Завдання письменника полягало не в зображенні точних історичних фактів. Він намагався відтворити дух козацтва, визначи­ти ті головні чинники, що вплинули на формування української на­ції. Саме тому митець створив так званий умовний час, який дає йому змогу вільно оперувати фактами.)



4.Завдання учням.

- Згадайте, що таке повість як жанр літератури.



5. Словникова робота.

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. У повісті акцентується увага на аналізі одного чи кіль­кох конфліктів і характерів (яких не так багато, як у романі), на описах. Велику роль у повісті відіграє голос автора або оповідача.

6. Творча робота.



6. Запитання до учнів:

- Доведіть, що твір М. Гоголя є повістю.



7.Коментар учителя.

Твір М. В. Гоголя належить до епічного роду літератури, жанру повісті, її різновиду — історичної повісті. В цьому творі історичні факти, колорит пов'язані з боротьбою січового козацтва проти гнобителів українського народу, поєднуються з вигаданими автором образами та подіями. Окрім того, автор, використовуючи історичний матеріал, вводить у повість еле­менти національного колориту: змальовує традиції і побут українського народу, звичаї козацтва, описує одяг, озброєння, вживає народну мову.



IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Підсумкова бесіда.

- Яким чином життя Гоголя пов'язане з Україною? Якими талантами Бог нагородив письменника?

- Як називалася його перша збірка?

- Що нового ви дізналися про козаків?

- Яка їх роль в історії української держави?

- До якої збірки Гоголя входить повість «Тарас Бульба»?



V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Перечитати повість «Тарас Бульба», дібрати приклади зображення ратної звитяги українців у боротьбі за рідну землю.


Додаток 3

9 клас

Тема: Урок розвитку зв'язного мовлення.

Образ Фауста у літературі, музиці, малярстві

Мета: розкрити особливості втілення образів ґетівської трагедії у різних видах мистецтва; розвивати навички дослідницької роботи, творчі здібності, уміння працювати з науково-методичною літературою, готувати повідомлення на літературну та культу­рологічну теми, рецензувати доповідь та відповідь учнів, формулювати питання на задану тему; сприяти вихованню естетичних смаків школярів.

Тип уроку: урок можна провести як бінарний разом з учителями музики та малювання.

Обладнання: текст твору О. Пушкіна «Сцени із Фауста»; репродукції ілюстрацій до «Фауста» Й. В. Ґете М. Врубеля, Е. Делакруа, Ф. Зімма, А. Ліцена-Майера; фонозаписи музики на тему «Фауста» Ш. Гуно, М. Берліоза, Р. Вагнера, Ф. Ліста та ін. (ілюстрації та музичні фрагменти на вибір учителя та учнів); мультимедійна презентація.
ХІД УРОКУ

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

II. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя.

До образу Фауста неодноразово зверталися письменники різних епох. Серед послідовників Й. В. Ґете у світовій літературі слід назвати К. Д. Граббе («Дон Жуан і Фауст»), Т. Манна («Доктор Фаустус»), О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, О. Блока, Б. Пастернака та ін.

  1. Інсценізація уривка із твору О. Пушкіна «Сцена із Фауста» (на вибір учнів та вчителя).

  2. Бесіда за прочитаним та побаченим.

  • Як ви думаєте, чи Фауст О. Пушкіна схожий на Фауста Ґете? (Ні, вони різні.)

  • Яка головна риса Фауста у творі О. Пушкіна? (Він охоплений нудьгою.)

  • Яким сприймає світ пушкінський герой? (Він рано пізнав усі життєві на­солоди і переситився усім.)

  • До чого він прагне? (Йому хочеться розвіятися.)

  • Як зрозуміти фразу Фауста «В глубоком знанье жизни нет — я проклял зна­ний ложный след»? (Фауст розчарувався в усьому: у знаннях, славі, честі. Він нічого не шукає, і ні до чого не прагне. У Пушкіна він весь час позіхає від нудьги.)

  • Що герой вважає благом? («Сочетанье двух душ». Тобто, єдине, що його цікавить — це кохання до Ґретхен (зменшувально-пестливе від Маргарита).)

  • Яким постає перед читачем Мефістофель? (Він намагається вивести Фауста зі стану розчарування. Мефістофель виявляється більш активною силою, ніж Фауст.)

  • Якого пушкінського героя нагадує Фауст у цьому творі? (Він дуже схо­жий на Євгенія Онєгіна на початку роману «Євгеній Онєгін». У його рисах багато від утомленого романтичного героя.)

  • Як ви думаєте, чим можна пояснити таке різне бачення образу Фауста? (Письменники належать до різних історичних епох. У них було різне світоба­чення та й завдання теж були різними.)

4.Повідомлення учнів «Образ Фауста у музиці».

(Паралельно можна запропонувати прослухати уривки з опери Ш. Гуно «Фауст», музичні інтерпретації Ф. Ліста, Р, Вагнера, М. Глінки, П. Чайковського,опери Ф. Бузоні «Доктор Фауст», музичних композицій Ф. Шуберта, Г. Берліоза, кантати А. Шнітке «Історія доктора Фауста».)


5.Повідомлення учнів «Образ Фауста у малярстві».

(Паралельно можна демонструвати електронну презентацію )



6.Запитання до доповідачів та рецензування їхніх відповідей.

(Примітка. Якщо урок проводиться разом з учителями малювання та музи­ки вони можуть підготувати музикознавчі та культурознавчі коментарі.)

III. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ


  1. Підсумкова бесіда.

  • Що нового ви дізналися на уроці?

  • Чи виділяють різні діячі мистецтва якісь спільні риси в образі Фауста?

  • Як ви гадаєте, чим можна пояснити зацікавленість митців образом Фауста?

  • Чи можна віднести Фауста до «вічних» образів? Чому? (Можна. Оскільки головним у цьому образі є прагнення до активної дії, пошуку сенсу буття.)

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати повідомлення про життя і творчість К. Ф. Шиллера. Прочитати його драму «Вільгельм Телль».



Додаток 4

5 клас

Тема : Натхнення вічною красою. Творчість Мацуо Басьо

Мета: ознайомити учнів з особливостями японської культури та поезії на прикладі творчості поета Мацуо Басьо; дати поняття про хоку, навчати учнів виразного читання хоку; сприяти зацікавленості школярів культурою Японії; виховувати повагу до інших народів і культур.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Мацуо Басьо, мультимедійна презентація, дзвіночки з папірцями , на яких записані хоку.
ХІД УРОКУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1. Вступне слово вчителя.

(Демонстрація мультимедійної презентації)

Далеко на сході, серед бурхливих хвиль Тихого океану, на численних островах знаходиться Японія, яку називають «країною, де сходить сонце». Тут живуть люди, котрі вклоняються красі та вміють її створювати. Вони люблять займатися архітектурою декоративних садів, розводять дивовижні сорти хризантем та ірисів, насолоджуються уславленою чайною церемонією («таною»), знають секрети вирощування карликових дерев («бонсай»), оранжування букетів («ікебана»), мають мистецтво каліграфії, театр «кабукі», у якому грають тільки чоловіки, боротьбу дзю-до та сумо.

Навіть свята у них зовсім не схожі на ті, до яких звикли європейці. Наприклад, тільки в Японії є свято «ханамі» (свято милування квітами), «цунамі» (свято милування місяцем).

Тисячі людей сім’ями виходять милуватися місячним святом, цвітінням сакури, персика, сливи, хризантем.

На нашому уроці ми спробуємо доторкнутися до неповторної, унікальної культури Японії.


  1. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

  1. Слово учителя з елементами лекції.

Культура Японії тісно пов’язана з філософією та мистецтвом. Вона вчить думати, мислити, цінувати духовність, жити не сірою буденністю, а вічним.

  1. Робота з епіграфом.

  • Як ви розумієте зміст японського вислову?

- Чи можна з нього зробити висновок відносно світогляду японців?

3. Слово вчителя.

Можна сказати, що японці не просто люблять природу, вони вважають її живим організмом, який має свої закони. Саме тому найбільше щастя для них – пізнати ці закони, злитися з природою, щоб очистити душу, збудити почуття прекрасного.



4.Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Мацуо Басьо.

1 учень: Відомий японський поет Мацуо Басьо (1644 – 1694) став гордістю свого часу. Він жив у 17 столітті, однак поезію його шанують і нині.

Народився митець у 1644 році в місті Уено провінції Іга. Батько його походив із самурайського роду Мацуо, був учителем каліграфії, мистецтво це дуже шановане у Японії.

Відомо, що в Японії існують певні традиції відносно імен. Так, ім’я дитини змінюється кілька разів, аж поки у повнолітті людина не отримує «дорослого імені». За японською традицією, прізвище людини ставлять на першому місці, а і’мя - на другому. Перше ім’я славетного поета було Дзінсітіро. У 18 років він отримав ім’я Менфусо. Поети того часу часто обирали літературні псевдоніми, які традиційно ставилися після прізвища, або замінювали собою і ім’я, і прізвище. Багато псевдонімів мав поет, але цей («бананова пальма») – найвідоміший з них.

2 учень: Біографи Басьо повідомляють, що в дев’ять років майбутній поет став служити при Тодо Йосітарі, синові й наступникові володаря замка Уено. Сам наступник був лише на два роки старший від малого Мацуо. Хлопців об’єднували не тільки дитячі розваги, а й спільність інтересів – любов до поезії. Перший вірш Басьо, який дійшов до сучасників, датується 1662 роком. Через два роки його вірші увійшли до антології японської поезії.

На жаль, друг дитинства помер у ранньому віці. Басьо важко переживав його смерть і вирішив піти в місто Едо і прийняти постриг, звільнившись тим самим від служби феодалу.

Рідні, звичайно, усіляко відмовляли юнака від цього рішення. Але даремно. Він вирушив до Едо. Однак стати ченцем йому не судилося. Любов до поезії цілком змінила його долю.

3 учень: На молодого поета звернули увагу. Його вірші друкувалися в столичних збірках, юнака запрошували до участі в поетичних турнірах. Незабаром Басьо став відомим поетом, у нього з’явилися учні. Проте матеріальне становище залишалося занадто скрутним.

Один з учнів Басьо, син багатого торговця, умовив батька подарувати вчителеві невелику хатинку, коло озера в передмісті Едо.

Біля хижки посадили бананові дерева. Оселю поета назвали «Басьо» (Бананова хатинка»), а її господаря – «той, хто живе в банановій хатині», а потім ще простіш – Басьо («бананове дерево»). Митець нарешті відчув себе щасливим. Він тепер мав змогу спокійно творити.

4 учень: Узимку 1682 року пожежа знищила більшу частину передмістя Едо. Згоріла й хижка Басьо. Ця подія змусила його піти в мандри країною. В супроводі свого учня поет мандрував країною близько десяти років. Іноді він повертався додому, але дороги нестримно кликали його. Він пройшов пішки через усю Японію. Підсумками його мандрів стали ліричні щоденники: «Кістки, що біліють у полі», «Листи мандруючого поета», «подорож до Касима», «Глибокими стежками».

Під час однієї з подорожей у1694 Басьо помер.

Та вірші поета продовжують жити. Сьогодні немає японця, який би не знав напам’ять хоча б кілька поезій Басьо.

5. Літературознавчий коментар вчителя.

Слід зазначити, що японці дуже люблять поезію. Вона супроводжує їх протягом усього життя. Вірші можна побачити на картинках, предметах побуту. У японців існує давняя традиція – вішати біля входу в оселю невеликі дзвіночки, на яких кріпляться папірці з написаними на них віршованими рядками. Ці папірці господарі бережуть як найбільшу цінність. (Вчитель демонструє дзвіночки з віршами біля входу до класу).

За ствердженнями вчених, японська поезія дуже незвична. Вона сповнена натяків. Почуття в ній передаються не прямо, а опосередковано – через образи природи, окремі деталі. Їхні вірші навіть мають своєрідну віршовану форму.

Мацуо Басьо створив найбільше віршів у жанрі хоку.

Хоку (визначення на дошці) – трирядковий, неримований вірш. Хоку мають три ритмічних відрізки по 5, 7 і 5 складів. Такі форми примушували поетів приділяти велику увагу техніці вірша. Відкидалося все зайве, наприклад, слова, які можна домислити.

Хоку дають можливість читати не тільки написане, а й між рядками, лишають чимало простору для роздумів і асоціацій. Кожний знаходить у хоку щось своє, близьке. І саме тому жанр хоку невичерпаний і донині.



  1. Виразне читання вчителем та учнями віршів Мацуо Басьо (картки на партах, підручник, звучать музичні композиції)

  2. Бесіда за змістом прочитанного:

- Відомо, що хоку – зорова поезія. Яка картина виникає у вашій уяві, коли ви слухаєте цей вірш?

- Який настрій поезії? Чому саме такий?

- Які образи поезії є головними?

- Які образи поезії запам’ятовуються?

- Як у поезії відображені особливості світогляду японців?

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ


  1. Слово вчителя.

Ми поринули в чарівний світ Японії, японської поезії. А чи зможемо ми самі стати японськими поетами? Давайте відчуємо себе справжніми японцями і складемо власні хоку.

  1. Складання учнями хоку за враженнями з уроку.

  2. Читання хоку, їх аналіз учнями (потім учні прикріпляють свої хоку до дзвіночків).

ІV. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Додаток 5

11 класс

Тема : Мысль, вооруженная рифмой

Цель урока: познакомить учащихся с основными модернистскими, авангардистскими направлениями и течениями «серебряного века» русской поэзии, их представителями; развивать навыки выделения главных особенностей разных литературных направлений в творчестве писателей; анализа поэтических произведений, выражения своих мыслей и впечатлений; воспитывать любовь к поэзии, эстетические вкусы.

Тип урока: комбинированный.

Оборудование: опорно-логические схемы, таблицы, мультимедийная презентация.
ХОД УРОКА
І. ОРГАНИЗАЦИОННЫЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

  1. Слово учителя.

Первую половину XІX столетия называют «золотым веком» российской литературы, который представлен творчеством А.Пушкина, М.Лермонтова, Ф.Тютчева, А.Фета и других писателей. Начало XX столетия, несмотря на знаменательные исторические, социальные катаклизмы, назван в русской литературе «серебряным веком». Об этом феномене, о судьбе деятелей этого времени мы будем вести беседу на сегодняшнем уроке (во время урока проходит демонстрация мультимедийной презентации)
ІІІ. ОБЪЯВЛЕНИЕ ТЕМЫ И ЦЕЛИ УРОКА

IV. РАБОТА НАД ТЕМОЙ УРОКА

4.1. Работа с опорной таблицей «Деятели «серебряного века» российской культуры» .

«СЕРЕБРЯНЫЙ ВЕК» РУССКОЙ КУЛЬТУРЫ


ФИЛОСОФИЯ

ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЕ ИСКУССТВО

ТЕАТР, БАЛЕТ

ПОЭЗИЯ

В.Соловьёв

М.Бердяев

П.Флорентийс-кий

С.Булгаков

Л.Шестов

М.Фёдоров




К. Малевич

М.Врубель

М.Шагал

В.Кандинский



М.Ларионов

К.Станиславский

В.Мейерхольд

В.Комисаржевская

А.Павлова

В.Нежинский


Символизм

Футуризм


Акмеизм

«новокрестьянская поэзия»

Внегрупповые поэты



4.2. Слово учителя.

Как ни странно, в это непростое время глобальных перемен в России был рассвет не только литературы, а и философии, живописи, театра, культуры вообще. Рассмотрите раздаточный материал на ваших партах.

Проблемы, которые волновали умы того времени раскрывали в своих трудах мыслители, философы В.Соловьёв, М.Бердяев, С.Булгаков, Л.Шестов, М.Фёдоров. Перед вами высказывания этих людей. Прокомментируйте их. Что же волновало прогрессивных людей России начала 20 столетия?

В это время переживает рассвет и художественно-изобразительное творчество. Шедевры таких художников-авангардистов, как Казимир Малевич, Михаил Врубель, Марк Шагал, Михаил Ларионов стали мировыми шедеврами. Эти картины украшают лучшие музеи во всём мире.




  1. Работа с опорно-логической схемой «Основные модернистские направления и течения «серебряного века» русской поэзии»

НАПРАВЛЕНИЯ И ТЕЧЕНИЯ РУССКОЙ ПОЭЗИИ НАЧАЛА XX СТОЛЕТИЯ

Направления течения

Симво-лизм

Акмеизм

Футу-ризм

«Ново-крестьянс-кая» поэзия

Внегрп-повые поэты

Сатирики

Оособен-

ности


повышенное внимание к музыке слова;

Обращение к мистике;

Невыразительное, неопределённое понимание мира через тонкие намёки и полутона


истоки в французс

ком классицизме

утончённый, но простой и свежий язык;

точный образ; детализация



отрицание наследия прошлого;

непонятный язык, словотворчество;

социальный протест; эпатаж.


Внимание к судьбе русского народа;

песенный характер;

мифологич-

ность





Раскрытие мещанств, серости, посредственности

Предста-

вители


В.Брюсов

Ф.Сологуб

Д.Мережковский

З.Гиппиус

А.Блок

А.Белый


А.Бальмонд

А.Ахматова

О.Мандельштам

М.Гумилёв

М.Кузьмин

В.Маяков


ский

В.Хлебников

Б.Пастернак

И.Северянин

В.Каменский

М.Клюев


С. Кличков

С.Есенин


И.Бунин

Г.Аннен-


ков

М.Цвета-


ева

Саша Чёрный




  1. Слово учителя.

Начало XX века – период пролетарского этапа освободительного движения, развития марксистских идей в России, эпоха трёх революций. Эти события и определяют многообразие и пестроту идейных течений и литературных направлений. Ценность поэзии этого времени определяется многообразием художественных поисков.

Судьбы многих писателей и поэтов этого времени сложились трагически: были физически уничтожены М.Гумилёв, О.Мандельштам; должны были эмигрировать Д.Мережковский, З.Гиппиус; покончили жизнь самоубийством М.Цветаева, С.Есенин, В.Маяковский; преследовались властями Б.Пастернак, А.Ахматова.

О жизни и творчестве этих писателей мы будем говорить на следующих уроках. А сегодня мы попробуем разобраться в особенностях модернистских и авангардистских течений и насладиться произведениями наиболее ярких их представителей.

У вас перед глазами таблицы и дома вы готовили небольшие сообщения



  1. Отчёт учащихся об исследовательской работе (во время сообщений демонстрируется мультимедийная презентация).

СИМВОЛИЗМ.

- Признаками символизма стали повышенное внимание к музыке слова, обращение к мистической мифологии, невыразительное, неопределённое понимание мира через тонкие намёки и полутона.

- Представителями символизма в русской литературе 20 столетия стали Василий Брюсов, Фёдор Сологуб, Дмитрий Мережковский, Зигфрид Гиппиус, Андрей Белый.

- И конечно мы не можем не назвать имя Александра Блока. Его называют одним из самых ярких представителей символизма. В своём творчестве он смог объединить лучшие достижения русской классической лирики и модернистс8е философские идеи Соловьёва.



6. Чтение стихотворения А.Блока.

АКМЕИЗМ


- Одно из модернистских течений – это акмеизм. Его истоки – во французском классицизме. Утончённый, но свежий и простой поэтический язык, точный образ, детализация - вот главные признаки этого течения.

- Среди плеяды звёзд Осипа Мандельштама, Николая Гумилёва, Николая Кузьмина особенным светом сияет мега звезда загадочной Анны Ахматовой.



7. Чтение стихотворения А.Ахматовой

ФУТУРИЗМ


- Отрицание наследия пошлого, непонятный язык, словотворчество, социальный протест, эпатаж, вызов.

- Иногда для нас кажется непонятным и нелепым творчество поэтов-футуристов. Но творчество Владимира Хлебникова, Бориса Пастернака, Ивана Северянина, Владимира Каменского – это особенная, неповторимая страница не только русской, но и мировой литературы.

- И наверное одним из самых загадочных, эпатажных, непредсказуемых и великих был Владимир Маяковский

8. Инсценировка «Интервью с Маяковским»

- Журналист: Товарищ Маяковский, объясните, почему в центре вы ставите своё «я»?

- Маяковский: В центре как-то заметнее.

- Журналист: Вот лично я вас не понимаю!

- Маяковский: Это ваша беда и вина.

- Журналист: Ваши стихи мне непонятны!

- Маяковский: Ну и что? Ваши дети их поймут.

- Журналист: Нет! И дети мои их не поймут!

- Маяковский: А почему вы так думаете, что ваши дети пойдут в вас? Может у них мать умнее, а они будут похожи на неё!

- Журналист: Маяковский, почему вы себя всегда хвалите?

- Маяковский: Мой товарищ по гимназии Шекспир всегда советовал: «Говори о себе только хорошо, плохое о тебе скажут друзья».

- Журналист: Ваши стихи не волнуют, не греют, не заражают.

- Маяковский: Мои стихи не море, не печь, не чума.

- Журналист: Чего вы хотите?

- Маяковский: Я хочу будущего сегодня!

9. Чтение отрывка стихотворения В.Маяковского.

САТИРИКИ


- В это противоречивое, страшное и смешное время не могло не родиться сатирическое течение. Хроническим сатириком называл себя Саша Чёрный

10. Чтение стихотворения Саши Чёрного.

НОВОКРЕСТЬЯНСКАЯ ПОЭЗИЯ

- Традиционно темами русских поэтов была жизнь крестьянства, воспевание красоты русской природы. В начале 20 столетия это было так же актуально.

- Внимание к судьбам русского народа, песенный характер, мифологичность, религиозность – признаки новокрестьянской поэзии начала 20 столетия. Самым ярким певцом русской природы стал Сергей Есенин



11. Прослушивание фонограммы песни на слова С. Есенина.

ВНЕГРУППОВЫЕ ПОЭТЫ

- Отдельно нужно упомянуть имена таких поэтов как Иван Бунин, Иван Анненский, Марина Цветаева

- Они смогли в своём творчестве соединить, переплавить черты почти всех модернистских течений.

- Желание соединить жизнетворчество с поэтическим ремеслом, выразить свою безразмерность в «мире размеров», проявить в художественном слове, которое имеет магическую силу, сущность бытия – вот черты творчества этих писателей. Марина Цветаева – одна из них.

12.Чтение стихотворения М.Цветаевой.

V. ПОДВЕДЕНИЕ ИТОГОВ УРОКА

1. Беседа по вопросам учителя

2. Интерактивное упражнение «Микрофон»

Дополните предложение «Больше всего на уроке мне запомнилось

( поразило, понравилось…)»

Додаток 6

9 клас

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка