Урок ( художня культура / світова література) Мета уроку



Скачати 123.72 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір123.72 Kb.
Тема уроку. Виникнення і розвиток театру як синтезу різних видів мистецтва.

Інтегрований урок ( художня культура / світова література)

Мета уроку: простежити процес розвитку театрального мистецтва з найдавніших часів до сьогодення; визначити його роль в житті людей; розкрити особливості театру як процесу об’єднання різних видів мистецтва в одне ціле; познайомити зі специфікою художньо-образної мови театрального мистецтва; розглянути головні театральні професії; збагатити емоційно-естетичний досвід учнів; формувати естетичний смак; пробуджувати особистісно-позитивне ставлення до мистецьких цінностей; виховувати любов до театру.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань («занурення» в тему)

Епіграф уроку:

Хід уроку

І. Організаційний момент
ІІ. Створення необхідної для сприймання матеріалу емоційної атмосфери

Вчитель світової літератури

Діти, сьогодні на уроці ми будемо говорити про театр. Відкрийте, будь ласка, свої серця і прослухайте монолог великої і неперевершеної актриси Тетяни Дороніної — її пристрасне освідчення в любові (Слайд 1 - гіперпосилання) до театру.



(Відеозапис виступу Т. Дороніної «Любите ли вы театр?»)
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, оголошення теми і завдань уроку

Але щоб любити театр, треба його знати…Казковий, чарівний світ театру... Де, коли і за яких обставин він виник? Як змінювався, розвивався? Яку роль грав у житті людей? І чому театр називають синтезом різних видів мистецтва?



Вчитель художньої культури

Саме на ці питання ми повинні відповісти на сьогоднішньому нашому уроці.

Отож записуємо тему (Слайд 1 — клацання) уроку : «Виникнення і розвиток театру як синтезу різних видів мистецтва».

— Діти, які види мистецтва ви знаєте? (Архітектура, скульптура, графіка, живопис, художня література, музика, хореографія, декоративно-ужиткове мистецтво) Після відповіді учнів — (Слайд 2)

А що таке синтез? Після відповіді учнів — (Слайд 3) (Синтез – це поєднання раніше розрізнених речей або понять в одне ціле)

Вчитель (Слайд 4): «Театр це синтетичний вид мистецтва, що зображує життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами»

Театр пройшов складний і цікавий шлях розвитку, поєднуючи в собі все більше і більше видів мистецтва. Давайте прослідкуємо цей шлях разом.





ІV. Актуалізація опорних знань учнів

Вчитель світової літератури

Діти, я знаю, що ви дуже любите мандрувати. (Слайд 4 — клацання)

Тож я пропоную вам на крилах вашої уяви, пам’яті та любові до прекрасного здійснити коротеньку подорож у часі і просторі різними епохами, побувати в різних країнах, аби згадати історію зародження та розвитку театрального мистецтва як синтетичного.

Фронтальна бесіда:

А) І ось перша зупинка — Античність. Перед нами овіяна легендами і міфами, прекрасна і загадкова земля Еллади.

Стародавні греки воювали, працювали і влаштовували обрядові ігрища на честь богів. (Слайд 4 — клацання)



  • З якими саме святами пов’язане народження театру у VІІ ст. до н. е.?

(Народження театру пов’язане з народними обрядовими ігрищами на честь бога родючості, покровителя виноградарства і виноробства — Діоніса)

У ІІ половині VІ ст. до н. е. свята на його честь стали державними і проводилися тричі на рік.

— Розкажіть про ці театральні видовища.

( На святі Діоніса хор переодягнутих цапоногими сатирами селян у супроводі флейти, танцюючи, співав пісні на честь свого улюбленого бога, розповідав про нього.)

— Як зароджувалися трагедія і комедія?



(Хор співав про страждання й смерть бога — і це було зерном майбутньої трагедії. Слово «трагедія» в перекладі з грецької означає «пісня цапів». Хор співав про радість повернення Діоніса до життя — із цього зернятка поставала комедія. Слово «комедія» в перекладі з грецької означає «пісня веселих селян»).

  • Коли ж з’явився професійний театр в Давній Греції? (Слайд 5)

(Професійний театр виник у Давній Греції у V ст. до н. е.)

— Де будувалися театри? (Театри будувалися на схилах пагорбів під відкритим небом.)



(Спочатку співали тільки хористи, а потім їхній ватажок (корифей) та актор у ролі бога Діоніса. Вони декламували, вели розмову з хором і один з одним (діалог).

  • Так виникла функція актора. Як змінювалася кількість акторів? (Поступово кількість акторів зросла (з одного до трьох).)

— Хто виконував і чоловічі, і жіночі ролі? (Акторами були тільки чоловіки.)

  • Що ви знаєте про маски античного театру? (Слайд 6): (Обличчя акторів було закрите маскою. Маски зображали людину певної статі, певного типу або виражали душевний стан: сум, радість, горе, лють тощо. Тому актори мали час од часу міняти ці маски. В античному театрі масок налічувалось 28.)

  • Що придумали елліни, щоб актора було видно здалека?

(Актори взували високі шкіряні чоботи на товстій підошві – котурни. (Слайд 7) Завдяки цьому вони здавалися вищими.)

— Кого давні греки називали «батьком трагедії»? ( Есхіла) (Слайд 8 — клацання після відповіді учнів)





А «батьком комедії»? ( Аристофана). (Слайд 8 — 1, 2 клацання після відповіді учнів)

Театр у Давній Греції був школою виховання. Навіть в’язнів відпускали із тюрми на три дні, поки йшли вистави.



Вчитель світової літератури
Б) Наступна епоха — Середньовіччя.

Про театр цього часу нам підготував повідомлення …



Повідомлення підготовленого учня:

Якщо давньогрецький театр виник на основі давніх народних обрядових ігрищ та міфології, то середньовічний театр — на основі язичницьких обрядових дійств, а також на підставі церковного богослужіння. Тому не випадково багато драматичних жанрів пов'язані з християнською релігією. В епоху Середньовіччя театр став виразником міської культури. Релігійний театр XIV-XVI століть розігрував містерії (сюжети з Біблії, Євангелія) в ярмаркові дні на площах, на довгих помостах. Кількість дійових осіб сяга­ла кількох сотень, а декорації розташовувалися на возах.

У той самий час у народному театрі стали популяр­ними фарси (легкі розважальні сценки). У період Середньовіччя у країнах Західної Європи виник театр мандрівних акторів: барди (Англія), рапсоди (Франція), шпільмани (Німеччина), скоморохи (Київська Русь). (Слайд 9)

Релігійний театр проповідував аскетизм, покору всім настановам церкви. А народний театр висміював недоліки життя і виражав думки, мрії народу, його волелюбність і оптимізм.
V. Поглиблення опорних знань, засвоєння нових знань

Вчитель світової літератури

В). Час летить. І перед нами — епоха Відродження.

Італія ХVІ ст. Тут виникла комедія масок (або комедія дель арте ). Ми цього не вивчали. Але дещо про комедію масок знають …

— ….. розповість багато цікавого про персонажів комедії масок.



Повідомлення підготовленого учня:

1). Комедія масок (або комедія дель арте ) — це імпровізований вуличний театр, що виник із майданних свят і карнавалів у сер. ХVІ ст. Персонажі комедії дель арте — це соціальні образи-схеми, в яких головне – не індивідуальні риси, а риси, характерні для багатьох типів. Конкретно описувався характер маски, її одяг, взуття, соціальний стан. Ось наприклад

( учень читає): (Слайд 10)

«Пантолоне — венеціанець із типовим діалектом. Заняття: старий купець, багатий, скупий. Костюм: дуже вузькі червоні панталони, короткий жилет-куртка того ж кольору. Він носить довгий чорный плащ, взутий у жовті домашні черевики. Його маска червоного або коричневого кольору закриває половину обличчя; у нього довгий «орлиный» ніс , сиві вуса і гостра борідка, що повинне викликати особливий комічний ефект, коли він розмовляє. Він говорить різким, пронизливим голосом

Поведінка: Пантолоне, як правило, стає жертвою когось, частіше всього Арлекіна, його слуги …

І так автор пише про кожного персонажа. (Слайд 10 — клацання)

Перед вами — головні маски, відомі в усьому світі: Бригела, Арлекін, П’єро, Коломбіна, Пантолоне). Всього масок в комедії дель арте нараховувалося більше ста.
— А як же проходили ці вистави?

Повідомлення підготовленого учня:

2). П’єс як таких в комедії масок не було. Основою спектакля в комедії дель арте був лише сценарій (сюжетна схема ), складений автором. Це дуже короткий виклад епізодів сюжету з докладним описом дійових осіб, їхньої черги виходу на сцену та поведінки. Цей сценарій в ході дії актори-маски наповнювали імпровізованими репліками. Саме цей метод роботи і привів комедіантів до професіоналізму. Для успішної імпровізації були необхідні темперамент, володіння голосом, гарна пам’ять, увага, кмітливість, які вимагають миттєвої реакції, і багата уява. Актори мали чудово володіти своїм тілом, стрибати, перевертатися через голову. Пантоміма, як мова тіла, була така ж важлива, як і слово.



Вчитель світової літератури. Саме комедія масок (або комедія дель арте ) стала основою професійного театру в Італії. В Україні виникає вертеп — старовинний ляльковий театр, якому в Росії відповідає театр Петрушки. (Слайд 11)

Починаючи з епохи Відродження, театр стає літературним, бо

спектаклі створювались на основі авторських творів відповід­но до задуму режисера, під його керівництвом, зусиллями акторів, художників.

— Твори кого із англійських драматургів цього часу ми вивчали?(Шекспіра)

Справжнім відкриттям цього періоду стала італійська опера , як вершина музично-театрального мистецтва.
Г). Остання зупинка нашої подорожі — ХVІІ ст., доба бароко і класицизму. Франція. Тут балет відокремлюється в самостійний жанр із класичними правилами.

— Ім’ям якого комедіографа називають цю добу? (добою Мольєра)

Ви з задоволенням вивчали комедію Мольєра «Міщанин-шляхтич». І зараз ми станемо свідками цікавої сцени із життя головних героїв твору і оцінимо акторську майстерність ваших однолітків із 9-А класу. (Слайд 12)

Інсценування уривка з п’єси «Міщанин-шляхтич»
Вчитель світової літератури (після інсценування)

— Мольєр говорив, що комедія повинна повчати, виховувати , але не нудно, а весело. Чи виховує глядача ця п’єса ?



(Вивчаючи цей твір, ми зрозуміли, що не можна соромитися свого походження, свого коріння. Треба завжди залишатися самим собою, самовдосконалюватися, шліфувати свою душу, дбати про духовні цінності.)

Саме XVI — XVIІ ст. називають «золотою добою» західноєвропейського театру.



Вчитель художньої культури.

1. Діти, ми з вами здійснили цікаву подорож і з’ясували, що театр від самого свого народження поступово поєднував в собі різні види мистецтва: від масових танців і співу під музику, декламації одного актора, використання масок, костюмів — до колективної роботи професіоналів.

XVIII ст. – час змін у театралізованих виставах. У XIXст. виникають нові жанри: у Росії – водевіль (комедія з куплетами під музику), у Франції – оперета. На початку XX ст. у Сполучених Штатах виникає мюзикл.

Поступово театр об’єднує в собі все більше видів мистецтва, тобто продовжує синтезувати. А ХХІ ст. — це час використання новітніх

технологій у театрі. Сьогодні під час проведення театральних вистав використовується ще й такий вид мистецтва, як комп’ютерна графіка.



2. Ви знаєте, що театр – мистецтво колективне. Вистава завжди є результатом діяльності багатьох творчих людей. Щоб вистава відбулася, потрібний літературний текст. А тексти п’єс пише драматург. (Слайд 13)

(Драматург – автор літературного тексту вистави.)

— Назвіть, будь ласка, прізвища драматургів, твори яких ви вивчали і портрети яких ви бачите на екрані



(Шекспір, Мольєр, Гоголь, І. Карпенко-Карий І.)

— Які театральні професії вам знайомі?



(Костюмер, музикант, гример, суфлер, декоратор, звукорежисер, освітлювач, актор, режисер).

Але все ж таки головними професіями в театрі з давніх часів були професії режиссера та актора.



(Слайд 14 )

Режиссер – це керівник, постановник спектаклю, який втілює авторський задум на сцені. Діти, ви бачите на екрані фотографії видатних режисерів К. Станіславського та Володимира Немировича-Данченко.

(Слайд 15 )

Актор – виконавець ролі в театралізованій виставі.

Тільки спільна, професійна робота драматурга, режисера та актора дає нам можливість насолоджуватися виставою як єдиним театральним дійством. Але все ж таки «актор володар сцени» — це слова великого режисера

К. Станіславського. І його славнозвісні слова «Не вірю!» завжди звучать, як вирок для актора. (Слайд 15 - клацання)

Саме актор утілює в життя створені уявою драматурга персонажі, оживляє літературні образи, хвилюється, захоплюється, радіє, страждає, навіть помирає за них. У талановитого актора спектакль ніколи не буває точною копією попереднього «…Для актора немає старої ролі» — писав Микола Гоголь. У цьому і полягає велика сила, привабливість і неповторність сценічного мистецтва.



3. Діти, кожен вид мистецтва має свою, специфічну художньо образну мову. А театр — це синтез різних видів мистецтва. Тому художньо — образна мова театрального мистецтва дуже різнобарвна. (Слайд 16 ) : це художнє слово, голос актора, міміка, жести, танець, костюми, декорації, а

також музика, освітлення та інше.

Театральне мистецтво дуже актуальне і сьогодні, тому що продовжує виконувати головне своє призначення: розважати, виховувати, проповідувати.
VІ. Закріплення нового матеріалу

Вчитель художньої культури.


  • Діти, так що ж таке театр? (Театр — це синтетичний вид мистецтва, що зображує життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами)

(Слайд 17 )

Вчитель світової літератури. На жаль, театри працюють лише у великих містах нашої країни. Але жителі сіл теж бажають прилучитися до невичерпного джерела — театрального мистецтва. Тому і створюють вони народні театри, влаштовують вистави.

Працює драматичний гурток і в нашому селі. В ньому із задоволенням приймають участь і дорослі, і випускники нашої школи. Я пропоную вам подивитися уривок із вистави за повістю Гоголя «Ніч перед Різдвом», яку виконали наші односельці. Це епізод, коли до Солохи по черзі приходять її залицяльники.



Вчитель художньої культури. Діти, під час перегляду вистави знайдіть докази того, що театр — це синтез різних видів мистецтва. (Слайд 17— гіперпосилання )
Відеозапис уривка вистави за повістю «Ніч перед Різдвом»).
Вчитель художньої культури (після перегляду):

  1. Діти, пропоную вам (Слайд 18) вправу «Знайди зайве». На екрані ви бачите перелік відомих вам видів мистецтва.

  • Назвіть ті, які не використовувалися під час цієї вистави. (Архітектура, скульптура, графіка, живопис)

Після відповіді учнів(Слайд 18 — клацанням)

  • А які ж види мистецтва органічно поєдналися, синтезували у цій сценічній дії? (художня література, музика, хореографія, декоративно-ужиткове мистецтво)

  1. А тепер проведемо гру під назвою «Аплодисменти — тиша». (Слайд 19) На екрані ви бачите перелік елементів художньо-образної мови театру. Я називатиму їх. Якщо такий елемент ви помітили під час перегляду, аплодуйте. А якщо не помітили, в класі повинна стояти тиша.

Гра «Аплодисменти — тиша»
VІІ. Підсумок уроку.

Заключне слово вчителя художньої культури

1. В театрі завжди звучать аплодисменти. І оці ваші оплески — наша вам подяка за гарну роботу на уроці.

2. Оцінювання роботи учнів на уроці.
Заключне слово вчителя світової літератури

«Весь світ — театр, — сказав В. Шекспір, — а люди в нім — актори».

Кожен із нас повинен гідно грати ту роль, яку довірив нам дуже вимогливий режисер — Життя. (Слайд 20 ) А шліфувати наші душі, формувати моральні цінності допомагає мистецтво. Отож, коли вам випадає щаслива нагода потрапити у велике місто, відвідайте обов’язково хоча б один музей чи собор і неодмінно скористайтеся порадою великої акторки. (Слайд 20 — 1-е клацання) : звучить голос Дороніної : «Ступайте, ступайте в театр»
VІ. Домашнє завдання:

Вчитель художньої культури

Діти, це був у нас вступний урок, а на наступному уроці ми продовжимо тему «Театр»: будемо розглядати жанри театрального мистецтва, а пізніше будемо вивчати тему «Театр України».



Запишітьдомашнє завдання: опрацювати матеріал підручника: стор. 74 – 78 (Слайд 20 — 2-е клацання ).







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка