Урок 1 Епіграф до уроку: «У його музиці криється могутня сила. Вплив його музики не підпорядкований впливові часу й не зале­жить від нього!»



Сторінка3/11
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема. «Оригінальність легкої музики "короля валь­сів"».

Мета. Визначити особливості «Польки-піцикато» Йоганна Штрауса. Показати значення танцюваль­ної музики у світовій музичній спадщині різних епох і народів. З'ясувати значення терміна «піци­като» та визначити характерні особливості танцю полька. Розвивати вміння уважно слухати музи­ку та відзначати деталі й особливості її звучання.

Удосконалювати вокально-хорові навички учнів. Формувати інтерес до творчості Йоганна Штрау­са, П. Майбороди та високих зразків легкої кла­сичної музики. Виховувати естетичні почуття та почуття гумору, любов до рідної домівки.



Музичний матеріал: Й. Штраус. «Полька-піцикато» (слухання);П. Майборода. «Моя стежина» (розучування).

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти (баян), темброво-шумові інструменти, магнітофон (музичний центр, DVD), комп'ютер), нотна до­шка, портрети композиторів Й. Штрауса, П. Май­бороди, підручники «Музичне мистецтво», 8 кл. (О. В. Волошина, А. В. Левченко, О. В. Мільченко), «Музичне мистецтво», 8 кл. (Г. М. Макаренко, Т. О. Наземнова, Н. І. Міщенко, Л. О. Дорогань, Ю. О. Очаковська), «Вчимося співати», 7-8 кл. (М. К. Яскулко).

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету) під звучання «Польки-піцикато» Й. Штрауса.



2. Актуалізація музичних вражень, опорних знань учнів.

  • До якого жанру — академічного чи розважального — нале­жить музика Симфонії № 2 Л. Ревуцького?

  • Яка мелодія лежить в основі головної теми III частини тво­ру, з якою мелодією пов'язана її побічна тема?

  • Що стверджує фінальний розділ III частини симфонії?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Наш урок присвячений видатному майстру розважаль­ного жанру, який поєднав у своїй музиці фольклор багатьох національностей: австрійської, німецької, італійської, угорської, слов'янської, циганської.

Слід сказати, що цей композитор майже не використовував оригінальних народних мелодій. Утім, хай його ім'я підкаже знайому вам музику.

(Звучить фрагмент вальсу «На прекрасному блакитному Ду­наї» Й. Штрауса.)

.—- Чи згадали ви нашу позаминулорічну зустріч із музикою «короля вальсів» — Йоганна Штрауса?


  • Який твір щойно прозвучав?

  • Які ще твори видатного австрійського композитора XIX ст. ви слухали з того часу?

Й. Штраус часто давав своїм творам несподівані й дотепні на­зви. Так, у його творчому доробку є вальс «Ранкові газети», поль­ки «Шампанське», «Трік-трак», скерцо «Perpetuummobile» («Віч­ний двигун») тощо.

4. Слухання «Польки-піцикато» композитора Й. Штрауса.

а) Розповідь-бесіда.

-Учитель. У XIX ст. особливого розквіту набула легка музика, однією з головних ознак якої є ритм,— до того часу вона існувала, в основному, в народній творчості.

Репродукція «Вечір з Й. Штраусом» або портрет Й. Штрауса.



Йоганн Штраус — майстер танцювальної музики, який ство­рив понад 500 танців для струнного оркестру — вальсів, польок, галопів, мазурок, а також багато маршів, скерцо та 16 оперет, з-поміж яких «Летюча миша», «Циганський барон». Про себе він говорив так: «Мелодії течуть з мене, як вода із крана».

Свою оригінальну «Польку-піцикато» Йоганн Штраус написав разом із братом Йозефом.

Як ви розумієте назву п'єси?

Звернімося до словника

Полька(від чес. роlkа — половинка) — старовинний чеський народний танець; із XIX ст.— бальний танець.

Піцикато (від італ. рizzicare — щипати) — спосіб гри на струн­ному музичному інструменті, коли звук виникає внаслідок щи­пання струн Пальцями.

Її назва пояснює спосіб її виконання, адже впродовж звучання твору жоден зі скрипалів, альтистів, віолончелістів, контрабасис­тів — учасників струнного оркестру — не бере до рук смичка! Ін­ший авторський прийом надає творові блискучого й захоплюючого ефекту звучання: під час повторення головної теми щоразу затри­мується перший звук, з якого вона починається.

б) Слухання «Польки-піцикато» Й. Штрауса.


  • Прослухайте, як це виконав композитор.

  • Який образний зміст та характер властиві музиці польки?

Доберіть необхідні слова.

— Якій групі музичних інструментів належить головна роль?



5. Гра «Диригент».

Уявіть, що кожен із вас — диригент оркестру. Пластичним ру­хом руки передайте характер музики «Польки-піцикато».



6. Гра «Оркестр».

Розгляньте ритмічну партитуру для 3-х груп (3 учнів).





  • Яким шумовим інструментам ви б довірили виконати супро­від до польки?

  • Виконайте супровід в ансамблі з учителем та друзями.

(Виконання «Польки-піцикато» в ансамблі.)

  • Які музичні твори композитора Й. Штрауса ви можете зга­дати?

  • До якого музичного жанру — серйозного чи легкого — нале­жить музика Й. Штрауса?

  • Як називали композитора його сучасники? («Королем вальсів».)

7. Розучування пісніП. Майбороди «Моя стежина».

  • Який образний зміст має ця пісня?

  • Як її слід виконувати?

  • Подумайте над виконавським планом другого куплету.

  • Зверніть увагу на текст пісні, особливості її виконання, ви­соку позицію другої частини кожного куплету зі слів «Де ти, моя стежино...».

  • Які пісні схожого змісту для порівняння ви можете зга­дати?

8. Підсумок уроку.

а) Запитання до учнів.



    1. Які почуття викликала у вас музика сьогоднішнього уроку?

    2. До якого жанру вона належить?

    3. Чи згодні ви з поданими нижче словами композитора І. Дунаєвського стосовно «легкої музики»:

«Легкий жанр вимагає від композитора відточеної, віртуоз­ної майстерності... Витонченість, благородна простота, ла­конічність, гумор, вишуканість зовнішнього вбрання — усе це творчі ознаки гарної легкої музики...» ?

    1. У яких кольорах ви зобразили б її?

    2. Які риси творчості Й. Штрауса найбільше подобаються кож­ному із вас як слухачеві музики?

б) Заключне слово вчителя.

Шанувальники й знавці музичної класики з великою повагою ставились до творчості Йоганна Штрауса як до високих зразків легкої розважальної музики, що наділяють слухачів радісними й світлими почуттями. Саме у творчості Штрауса зникла, здавало­ся б, непереборна межа між «високими» класичними жанрами та розважальними. -

Сучасники Йоганна Штрауса називали композитора «королем вальсів». Він і сьогодні залишається майстром цього танцюваль­ного жанру. «Вальси Штрауса — це улюблена музика мільйонів, що живе серед нас, яка примушує сяяти наші душі»,— говорив І. О. Дунаєвський.

в) Оцінювання музично-творчої діяльності учнів на уроці.



9. Домашнє завдання.

Слухати музику на власний вибір. Звернути увагу на легку му­зику минулих епох.



10. Вихід учнів із класу (кабінету) під звучання «Польки- піцикато» Й. Штрауса.

УРОК 8

Епіграф до уроку:

«Увесь розвиток музики являє собою безперервне розширення музичного простору — з'являються все нові й нові площини мислення».



А. Шнітке

Тема. Полістилістика творчості Альфреда Шнітке.



Мета. Визначити особливості полістилістики А. Шніт­ке на прикладі «Сюїти у старовинному стилі». З'ясувати значення понять «полістилістика», «бард», «стиль», «сюїта». Розвивати вміння ло­гічно та аргументовано висловлювати свої думки щодо стильових напрямів музичного мистецтва. Удосконалювати вокально-хорові навички. Фор­мувати інтерес до класичної музики XX ст. та її видатних представників, до творчості А. Шнітке.

Виховувати естетичний смак, почуття патріотиз­му, любові до рідного міста, столиці України — Києва.



Музичний матеріал: А. Шнітке. Сюїта у старовинному стилі (слухан­ня); П. Майборода. «Моя стежина» (розучування, виконання).

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти (баян), темброво-шумові інструменти, магнітофон (музичний центр, DVD, комп'ютер), нотна до­шка, портрети композиторів А. Шнітке, П. Май­бороди, підручники «Музичне мистецтво», 8 кл. (О. В. Волошина, А. В. Левченко, О. В. Мільченко), «Музичне мистецтво», 8,кл. (Г. М. Макаренко, Т. О. Наземнова, Н. І. Міщенко, Л. О. До- рогань, Ю. О. Очаковська), «Вчимося співати», 7-8 кл. (М. К. Яскулко).

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету) під звучання «Сюїти у старовин­ному стилі» А. Шнітке.



2. Актуалізація музичних вражень.

  • З якими музичними враженнями ви прийшли сьогодні на урок?

  • Який додатковий матеріал підготували з теми попередньо­го уроку?

(Учні розповідають про музику, яку слухали впродовж тижня, та демонструють творчі роботи. У ході бесіди-діалогу використову­ється інтерактивна технологія «Мікрофон».)

  • З якої пісні ми почнемо наш урок? (Виконання пісні за бажанням учнів.)

3. Розучування пісні «Моя стежина» П. Майбороди.

Розучуючи пісню, слід звернути увагу на текст третього купле­ту, виразність виконання.



  • Який виконавський план до всієї пісні ви можете при­думати? ,

* — Чи варто використовувати супровід із шумових, ударних ін­струментів? Якщо так, то яких саме?

  • Які пісні про рідний край, батьківський дім ви можете зга­дати та виконати?

4. Гра «Художник».

Уявіть, що кожен із вас — художник. Яким має бути малюнок до пісні «Моя стежина»?



5. Слухання «Сюїти у старовинному стилі» А. Шнітке.

а) Історія створення сюїти. Музикознавець (1-й учень).

Композитора Альфреда Шнітке часто запрошували писати музику до кіно­фільмів. Одного разу після написання музики до кінофільму «Пригоди зубно­го лікаря» фільм не вийшов на екран, натомість з'явилась «Сюїта у старовин­ному стилі». Так була збережена кіномузика А. Шнітке, що стала одним із по­пулярних творів автора.

б) Слухання «Сюїти у старовинному стилі» А. Шнітке.

1. Інтерпретація, аналіз.


  • Яке враження справило на вас «відлуння бахівської епохи» в сюїті? ,

— Як створено в сюїті атмосферу галантного XVIII століття?

2. Гра «Музикознавець».

Уявіть, що кожен із вас — відомий музикознавець. Яку корот­ку характеристику кожній частині сюїти ви зможете дати?

(«Пастораль», «Балет», «Пантоміма», «Менует», «Фуга».)

Учитель. Музикознавець В. Холопова писала: «У сюїті та­кі гарні, розгорнуті мелодії, стрункі, досконалі форми, з такою любов'ю відтворені старовинні ритмоформули, що вона викликає в слухача почуття піднесеного благородства. Голосом одного тво­ру промовляють століття культури, проте точного запозичення не відбувається. Це відчуття того, що неодмінно має існувати».

У чому ж полягають стилістичні пошуки Альфреда Шнітке?

Шнітке кілька разів переходив від авангардизму до традицій­них стилів, від високої академічної музики до популярної. Творчо-стильові пошуки характерні для багатьох композиторів XX ст. Му­зична культура того періоду поєднувала різні художні стилі. Саме такий напрям обрав у своїй творчості й А. Шнітке, назвавши його полістилістикою.



Звернімося до словника

Полістилістика (від грец. роly — багато) — поєднання в од­ному творі (чи загалом у творчості) елементів різних стилістичних напрямів.

А тепер знову надаємо слово нашим музикознавцям.



  1. Розповідь про творчість видатного композитора та його шляхдо музики.

Музикознавець (2-й учень). Альфред Шнітке — один із найвидатніших російських композиторів XX століття, якого ще за життя почали називати генієм.

Народився А. Шнітке в м. Енгельсі на Волзі в родині німецько-єврейського походження. Його батько був журналістом, мати — викладачем німецької мови.

З дитинства Альфред захоплювався книгами, музикою.

У 1946-1948 роках родина проживала у Відні (Австрія). Саме там майбутній композитор навчився грати самотужки, на слух на акордеоні. Відчуваючи потребу в музично-теоретичних знаннях, Альфред сам знайшов собі вчительку, яка мешкала в їхньому бу­динку.

Після: повернення на Батьківщину, коли родина оселилася під Москвою, у чотирнадцятирічному віці Альфред почав професій­но навчатися музики на хоровому відділенні музичного училища.Багато років потому, ще за життя композитора, це училище на­звуть коледжем імені Альфреда Шнітке, а згодом на його основі відкриється Московський державний інститут музики імені Аль­фреда Шнітке.

Педагогом у Московській консерваторії був Євген Голубєв, який зауважив, що «Шнітке межує з геніальністю».

Творчість А. Шнітке справді відзначається масштабністю заду­мів, філософським змістом, яскравою виразністю музичної мови. Палітра музичних творів А. Шнітке багатогранна — це симфонії, опери, балети, ораторії, кантати, музика для дітей, до спектаклів, кінофільмів тощо. .

7. Порівняння «Сюїти у старовинному стилі» А. Шніткез «Бразильською бахіаною» Е. Вілла-Лобоса.

Запитання до учнів



  • Що об'єднує ці твори й чим вони відрізняються один від од­ного?

  • Як би ви могли передати фрагменти «Сюїти у старовинному стилі» засобами якогось іншого виду мистецтва?

— Що ви можете сказати про полістилістику в сучасній музиці?

8. Підсумок уроку.

а) Запитання до учнів.



    1. Які почуття викликала у вас музика уроку?

    2. За допомогою яких поетичних рядків ви могли б це вира­зити?

    3. Яке, враження справило на вас «відлуння бахівської епохи» в музиці XX ст. у «Сюїті у старовинному стилі» ?

    4. Що є характерним для творчості А. Шнітке?

    5. Яким методом послуговувався композитор? Який висновок щодо цього ви можете зробити?

Композитор звертався до методу, який отримав назву «по­лістилістика». Цей метод передбачає поєднання в одному творі елементів різних стилів та епох, розмаїття музичних цитат тощо. Використання техніки «колажу» — це не стіль­ки дань сучасній мистецькій моді, скільки вираження по­гляду художника на сьогоднішнє суперечливе життя. Слід сказати, що елементи полістилістики існували в європей­ській музиці здавна.

    1. Яка ваша думка щодо полістилістики в сучасній музиці?

б) Оцінювання музично-творчої діяльності учнів на уроці.

9. домашнє завдання.

Слухати музику на власний вибір. Звернути увагу на музику авангардного полістилістичного напрямку. Виконати мистецький художній колаж сучасної музики.

10. Вихід учнів із класу (кабінету) під звучання «Сюїти у старовинному стилі» А. Шнітке.

УРОК 9

Тема. Джаз як явище музичної культури XX ст.

Мета. Познайомити учнів з історією джазової музики, її найвідомішими напрямами, представниками, творами. На прикладі творчої діяльності Л. Армстронга, гурту «Бітлз» довести важливу роль естрадної музики в житті людей. З'ясувати зна­чення термінів « спіричуел», « блюз », « регтайм », «джаз». Закріпити знання понять «легка (розва­жальна) музика», «каденція», «мюзикл», «сюї­та». Формувати вокально-хорові навички канти­ленного співу, почуття ритму, інтерес до джазової музики. Виховувати естетичний смак у царині легкої музики.

Музичний матеріал: спіричуел «Тhе Ргауег» («Молитва»), Л. Армстронг «WestEndBlues» («Блюз Західної околи­ці») — слухання; Дж. Гершвін «Колискова» (ви­конання); Д. Херман «Неllо, Dolli!» (слухання).

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти (баян), темброво-шумові інструменти, магнітофон (музичний центр, DVD, комп'ютер), нотна до­шка, портрети композиторів Л. Армстронга, Дж. Гершвіна, Д. Хермана, підручники «Музичне мистецтво», 8 кл. (О. В. Волошина, А. В. Левчен­ко, О. В. Мільченко), «Музичне мистецтво», 8 кл.(Г. М. Макаренко, Т. О. Наземнова, Н. І. Міщенко, Л. О. Дорогань, Ю. О. Очаковська), «Вчимося співати», 7-8 кл. (М. К. Яскулко).
ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету) під звучання «Блюзу Західної околиці» Л. Армстронга.



2. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель. На попередніх уроках ми розглядали й слухали му­зику різних епох і стилів, дізналися про «легку» та «серйозну» музику. '



  • Які музичні жанри належать до «серйозної» музики, а які до «легкої», розважальної? Наведіть приклади.

(Учні наводять приклади музичних творів, які слухали На влас­ний вибір, характеризують їхні особливості, належність до певного жанру «легкої» або «серйозної» музики.) --

  • Чи впізнали ви стиль музики, під яку заходили до класу? (Учні відповідають.)

Саме вона й буде центром уваги нашого уроку.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Отож, продовжуємо знайомство з «легкою» та «серйозною» музикою. Предметом нашої сьогоднішньої розмови буде джаз. Як ви думаєте, до якої музики він належить? (Учні висловлюють свої міркування.)

Наш урок присвячений музичним ритмам Америки, історії ви­никнення джазу, який іще називали «музикою плантацій»; Ми розглянемо періоди його розвитку, стилі, познайомимося з вико­навцями джазу.

Упродовж уроку ми спробуємо відповісти на такі запитання:



  • Які джерела має джазова музика?

  • Чим спіричуел відрізняється від блюзу?

Перед тим як розпочати працювати, подумайте про те, яку фор­му роботи ви оберете: «диспут», «семінар», «круглий стіл», «учи­тель + учень (помічник)» чи якусь іншу?

4. Бесіда-діалог «Джаз».

Звернімося до словника

Джаз(англ.jazz — джаз, жвавість) — стильовий напрям у професійній музиці, що виник на початку XX ст. (на межі 1900 і 19Ї0 років) у Новому Орлеані (СІЛА) внаслідок взаємодії афри­канської та європейської танцювальної музики.

Учитель. Яка ж історія виникнення джазу? Які джерела має джазова музика?

Джерелами джазу були імпровізаційні форми афро-американської народної музики — спіричуел, блюз, регтайм, а та­кож танцювально-побутова музика білих переселенців.

Історія джазу починається в Африці й пов'язана з трагічною історією рабства. Понад три століття до Нового Світу (Америки) за­возили рабів — представників різноманітних африканських пле­мен, які мали різну мову, звичаї, культуру та музику.

Мелодії й ритми рабів, силоміць вивезених із Африки, пу­стили паростки у північному Новому Світі й дали початок «афро-американській музиці».

Учень -«музикознавець». Африканська народна музика за­знала змін, адже довкола звучала музика білих — християнські релігійні гімни. І негри теж почали їх співати, але по-своєму: во­ни вкладали в музику весь свій біль, надію на краще життя хоча б у потойбічному світі. Поступово ці гімни поєдналися з інтонація­ми трудових пісень рабів, на основі чого сформувався жанр цер­ковної (духовної) пісні — спіричуел. Цьому значною мірою спри­яло виникнення на початку XIX ст. в Латинській Америці першої церкви для чорношкірих.

Звернімося до словника

Спіричуел (від англ.spiritual — духовний) — духовна пісня афроамериканців, що поєднує елементи африканських виконав­ських традицій (колективна імпровізація, характерний синкопо- ваний ритм, емоційність тощо), біблійні образи, висловлення про­тесту, елементи гумору та характерні риси хорових гімнів і балад англійських переселенців.

5. Слухання негритянського спіричуелу «Молитва» («Тhе Ргауег»).

Учитель. Послухайте негритянський спіричуел «Молитва» («Тhе Ргауег»). Зверніть увагу на характер його музики, манеру виконання. Заплющте очі та уявіть молитву-розмову з Богом зне­долених людей, які перебувають далеко від своєї африканської батьківщини. Про що йдеться у їхній молитві?

Слухання «Молитви» у виконанні Махалії Джексон.

Аналіз-інтерпретація музики.



  • Який образний зміст, характер властиві музиці «Мoлитва»?

  • У чому полягають особливості музичної мови спіричуелу?

  • Чим відрізняється вона від нашої християнської молитви?

  • Що ви можете сказати про виконавицю «Молитви» Махалію Джексон та її манеру виконання?

Махалію Джексон уважають найкращою виконавицею спіри- чуелів. Для її співу характерна надзвичайна виразність, пристрас­не й натхненне виконання.

6. Слухання джазової композиції Луї Армстронга «WestEndBlues » («Блюз Західної околиці»).

' (Організація роботи в групах № 3 «Спіричуел», № 2 «Блюз», № 1 «Джаз».)

а) З'ясування значення слова «блюз», історії його виникнення.

Учень-«музикознавець» (група № 2 «Блюз»). Якщо піснів жанрі спіричуел буликолективною

духовною «фортецею» чор­ношкірих, то блюзи перетворилися на їхній «особистий приту­лок». Блюзова тематика є різноманітною. У цих піснях-сповідях було відображене життя, неволя, непосильна праця, втрачена людська гідність, любов, гірка розлука й страждання знедолено­го народу.

- Звернімося до словника



Блюз (англ.blues— смуток, меланхолія) — лірична пісня аф­роамериканців у повільному темпі зі складним синкопованим рит­мом, одне із джерел джазової музики.

Учитель. Проаналізуйте, чи таким є образний зміст «Блюзу Західної околиці».

б) Слухання композиції «Блюзу Західної околиці» Л. Арм­стронга.


  • Які ваші враження від музики «Блюзу...»?

  • Яким є його образний зміст, характер звучання?

«WestEndBlues» — це; загальновизнаний шедевр творчості Луї Армстронга. Автор мелодії блюзу — Джозеф Олівер — «Кінг» Олівер, як його називали шанувальники (а сам Армстронг називав його своїм учителем), відомий джазовий Музикант із Нового Ор­леана.

Увесь твір пройнятий настроєм суму, покори та співчуття. Це струнка й завершена музична композиція. Стисло зміст “WestEndBlues” можна викласти так: «Блюз сповнює мене від голови до п'ят, я сумний сьогодні, я сповнений похмурих передчуттів, коли йду на Західну околицю, де мене очікує так багато страждань...».

в) Особливості будови, музичної мови твору, використання му­зичних інструментів у ньому.

Учитель. “WestEndBlues” починається розгорнутим всту­пом — блискучою та віртуозною каденцією у виконанні Армстрон­га, за якою змінюють одна одну частини, котрі виконують по черзі різні інструменти (тромбон, кларнет, труба, фортепіано).

Різноманітність ритмічних фігур у ньому, безкінечна й немає Жодного повторення.

г) Роль Л. Армстрога в розвитку джазу.

Учитель. Луї Армстронг — видатний американський викона­вець джазової музики XX ст. Його ім'я стало своєрідним символом мистецтва джазу.

Усе життя й творчість Армстронга пов'язані з історією джазу.

Луї Армстронг зростав у Сторивіллі — найбіднішому районі Нового Орлеана (США), серед злиднів, страждань і расового при­гнічення. Він не отримав якісної освіти. Єдиною радістю в його житті була музика, що постійно звучала довкола. Першими ін­струментами, на яких почав грати Луї Армстронг, були ударні, по­тім духові, потому він став неперевершеним виконавцем на клар­неті й трубі (корнеті).

У роки популярності й слави кожен його виступ закінчувався довгими й бурхливими оваціями...

Провідний американський музичний критик Джеймс Лін­кольн Коллієр написав книгу під назвою «Луї Армстронг. Амери­канський геній», у якій зазначив: «Якби не було Армстронга, то й увесь наш сучасний музичний світ був би інакшим. Ось чому йо­го можна вважати музичним генієм своєї епохи... Американським генієм». Він підняв джаз на рівень високого мистецтва, вплинув­ши в такий спосіб на розвиток музичних напрямів, що розвинули­ся від джазу, наприклад рок-музику та її різновиди.

Саме тому існує вислів «епоха джазу — це епоха Луї Арм­стронга».



7. Інформація про Еллу Фіцджеральд.

Учень-«музикознавець» (група № 1 «Джаз»). Однією із зі­рок світового джазу можна вважати Еллу Фіцджеральд — амери­канську джазову Співачку, авторку багатьох пісень. (Звернення до портрета співачки.)

У дитинстві вона обирала свій шлях між співом і танцями. Й обрала пісню. Її голос мав широкий діапазон, красивий тембр та великі віртуозні можливості; Блискуче виконання кращих аме­риканських пісень принесло їй славу найкращої джаз-вокалістки, зірки світового значення.

Учитель. Послухайте одну з пісень у її виконанні. Це пісня композитора Д. Хермана «Неllo, Dolli!» («Прцвіт, Доллі!»).

Учень-«музикознавець» (група' № 1 «Джаз»). «Неllo,Dolli!» — це головна пісня однойменного музичного спектаклю за п'єсою Т. Вайлдера, що був поставлений в одному з театрів Бродвею в 1963 році. Перший її виконавець — Луї Армстронг із ансамб­лем «АllStars».

Через рік запис пісні посів перше місці за популярністю, потіснивши диск групи «Веatles».



8. Узагальнення.

а) Слово вчителя.

Які ж особливості джазу можна відзначити? Після закінчення громадянської війни (1861-1865 рр.) у США були розформовані духові оркестри військових частин. Музичні ін­струменти продавалися за безцінь. Негри нарешті змогли отрима­ти справжні інструменти. Темношкірі музиканти, граючи на слух та спираючись на ритми спіричуелу, блюзу, регтайму, створювали нову музику. Унаслідок перенесення негритянської вокальної му­зики в інструментальну сферу виникла нова оркестрова музика — джаз.

Його Батьківщиною став Південь США, м. Новий Орлеан.

б) Висновки груп.

Джаз має три основні періоди розвитку.

1.Ранній — традиційний — диксиленд-джаз (початок XX ст.), (від англ.Dixie-land, буквально — країна Діксі) (розмовна на­зва Півдня США).

2.Стиль свінг у виконанні великих джазових оркестрів — біг- бендів (30-ті роки XX ст.).



Звернімося до словника

Свінг (англ.swing, буквально — коливання, розмах) — джа­зовий ритм. Відомі оркестри Дюка Еллінгтона та Каунта Бейсі.

(Звернення до ілюстрацій, фото.)

3.Стиль бі-боп (модерн-джаз).

Звернімося до словника

Модерн-джаз (сучасний джаз) — загальна назва стилів і напря­мів джазової музики, що сформувалися починаючи із 30-40-х ро­ків XX століття і продовжують розвиватися у наш час.
9. Характерне виконання групами із 4-6 осіб.

Учитель. Джаз має свою специфіку отримання звука голосом та на інструменті. Це гроул — хрипле, «гаркітливе» звучання. Під час гри на мідних духових інструментах використовують сурдини. Особливий прийом, що надає ефекту «ковзання» — глісандо. Як засіб нагнітання динаміки використовують рифи — багаторазове відтворення короткої мелодійної фрази.

Джазові музичні інструменти не відрізняються від інструмен­тів симфонічного оркестру — це група духових інструментів: туба, труба, тромбон, кларнет, саксофон, струнні (віолончель, скрипка, контрабас, банджо), народні, екзотичні, шумові інструменти.

Ударні інструменти зібрано в комплекс — ударну установку.

Джаз починається з ритму, з внутрішньої пульсації.

Складний ритм називають біт.

У джазі свої закони.

Композитор дає лише тему, невеличку фразу, а кожний учас­ник ансамблю, фантазуючи, починає її розвивати, музично при­крашати, тобто імпровізувати.

«Імпровізація — цариця джазу». Композитор Олег Хромушин сказав: «Джаз без імпровізації — це те саме, що басейн без води».

10. Гра «Джаз-імпровізація».

Уявіть, що кожен із вас — учасник великого оркестру — біг-бенду. Спробуйте виконати свою імпровізацію на тему... (вказану нижче або на розсуд учителя).

— Чи можете ви назвати композиторів, які використовували інтонації та прийоми джазу?(А. Дворжак, Дж. Гершвін. «Рапсодія у стилі блюз», опера «Поргіі Бесс».)

11. Творчі завдання.

а) Згадайте пісню, прослухавши її початкові інтонації. (Звучать інтонації пісні «Колискова». Виконання пісні «Ко­лискова» з опери «Поргі іБесс» Дж. Гершвіна.)

б) Уявіть, що кожен із вас — джазовий імпровізатор. Створіть свою виконавську, блюзову манеру із сольними імпровіза­ціями.

(Учні демонструють свої творчі імпровізації.)

в) Розгляньте репродукції картин із циклу «Джаз» французького художника Анрі Матіеса. Порівняйте образний зміст прослу­ханих творів з образами картин. Чи співзвучні вони?



11. Підсумок уроку.

а) Запитання до учнів.



    1. Якими є ваші враження від музики уроку? Чи можна назва­ти джаз розважальною музикою?

    2. Історик Б. Уланов дав таке визначення джазу: «Це нова му­зика, що має особливий ритмічний та мелодійний характер і постійно включає імпровізацію». Яке визначення джазу можете дати ви?

3 . Чи можна вважати джаз сучасною музикою? У яких кольо­рах ви уявляєте джазову музику нашого уроку?

Сподіваюсь, що сьогодні ви поповнили свої знання про джаз,

тож тепер із захопленням будете слухати цю музику.

б) Оцінювання музично-творчої діяльності учнів на уроці.

12. Домашнє завдання.

Слухати музику на власний вибір (по можливості — джазову).



13. Вихід учнів із класу (кабінету) під звучання «Блюзу Західної околиці» Л. Армстронга.

УРОК 10

Епіграф до уроку:

«Рок — це щось значно більше, ніж просто мода, ніж просто музика, ніж просто тимчасове захоплення. Це — народження нового стилю життя».

Журнал «Парі-матч»
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка