Урок №1. Герої стародавніх міфів



Скачати 187.44 Kb.
Дата конвертації20.02.2016
Розмір187.44 Kb.


Тема 2.Легендарні герої в мистецтві
Урок №1. Герої стародавніх міфів




Орфей (грец. Orpheus) — уславлений співець і поет. Син річкового бога — фракійського царя Еагра (за іншими міфами — син Аполлона) та музи Калліопи. Спів Орфея та його гра на золотій арфі зачаровували не тільки людей, а й звірів, дерева, скелі; від його пісень заспокоювалося навіть розбурхане море. За переказом, Орфей — учасник походу аргонавтів, який своєю чудовою грою на кітарі та співом багато чим допомагав їм у скрутні хвилини. Коли його дружина німфа Еврідіка померла від укусу гадюки, Орфей нібито спускався за нею на той світ. Старий Харон не хотів везти його до Аїду, але почувши чарівливу гру на кітарі, переправив співця за Стікс. Розчулений натхненною музикою, Аїд погодився відпустити Еврідіку. За однією версією, Персефона дозволила Орфеєві вивести Еврідіку на землю, але з умовою, що він не гляне на дружину, поки не ввійде з нею до свого будинку. Орфей порушив заборону і назавжди втратив її. Загинув співець від рук вакханок, бо, через тугу за Еврідікою відмовився брати участь в оргії. Згідно з іншою версією, Орфей загинув тому, що уникав жінок. Голова й кітара його нібито допливли до острова Лесбосу, де їх урочисто поховали. Тому греки вважали Лесбос батьківщиною ліричної поезії. Міф про загибель Орфея подібний до переказу про Ліна, якого іноді вважали предком, учителем або братом співця. Перекази про Орфея були дуже популярні в античні часи. До нас дійшли зображення фрагментів міфа на вазах, фресках тощо. Християнство перших віків вважало Орфея миротворцем, про прихід якого сповіщав старозавітний пророк Ісайя. Міф про Орфея надихав багатьох драматургів (Есхіл, Евріпід), художників (Рубенс, Кардуччі, Роден, Деменікіно, Канова й ін.), композиторів (Ліст, Глюк, Гайдн, Оффенбах, Стравинський та ін.).У сучасній мові Орфей — чудовий співець і музика.

Гера́кл (грец. Herakles), Геркулес (лат. Hercules) — найпопулярніший із грецьких героїв.

Геракл - ім'я грецького походження, відоме з давніх часів. Це ім'я носили стародавні царі і міфічні герої. Варіанти цього імені - Гера́кл, Гераклес, Іраклій. Точний відповідник цього імені в українській мові - Святослав ("гера"-"свята", "клес" - "слава").



Ім'я Гера́кл носив найпопулярніший із грецьких героїв, людина надзвичайної сили. Є версія, за якою справжнє його ім'я — Алкід; Згідно міфів дельфійський оракул назвав героя „Гераклом”, що означає «той, хто звершує подвиги через утиски Гери». У Гесіода Геракл — суто грецький герой зі зброєю доісторичного періоду. Згодом Пісандр (7 ст. до н. е.) у своїй «Гераклеї», від якої до нас дійшли невеликі фрагменти, дав йому замість звичайної зброї палицю і вдягнув його в левову шкуру.

Промете́й (грец. Προμηθεύς, лат. Prometheus — провидець) — у грецькій міфології віщий і добрий син титана Япета й німфи Клімени (варіанти: Асії, Феміди), брат Атаманта, Менетія та Епіметея, батько Девкаліона. Допоміг Зевсові подолати титанів і здобути владу над світом. Під час суперечки про зменшення жертв богам став на бік людей, які жили надголодь і були безсилі проти могутніх олімпійців. Прометей поділив забитого бика на дві частини. В одну купу склав усе м'ясо й накрив шкурою тварини, а в другу — самі кістки, поклавши на них шматки жиру. Зевс, уведений в оману, вибрав купу, яка лисніла смачним жиром. Відтоді люди стали приносити в жертву богам кістки, тобто гіршу частину вбитої тварини, а самі їли м'ясо. Зевс розгнівався на людей і забрав у них вогонь, однак П. викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям у тростинці (відгомін прадавнього способу добування вогню тертям шматків дерева). Так людський рід було врятовано від голоду й холоду. Щоб помститися, Зевс наказав Гефестові створити Пандору. П. за протидію богам Зевс звелів прикути до однієї із скель Кавказу і пробити йому списом груди. Щоранку на скелю сідав орел і гострим дзьобом рвав печінку. За ніч печінка відростала, а вранці орел прилітав знову, щоб карати титана. Багато тисячоліть терпів П. тяжкі муки, аж поки Геракл (за згодою Зевса, який бажав прославити свого сина) убив орла й визволив титана. Пізніші перекази пов'язують з П. не лише викрадення вогню з неба; він нібито показав людям, як видобувати та обробляти метали. Він дав їм науку про числа і відкрив мистецтво письма. Він приручив тварин, запріг до воза коней, збудував перший корабель і змайстрував вітрило. Він дав хворим ліки і знайшов трави, що тамують біль. П. розбудив у людині дух і дав їй силу владарювання над світом. З інших міфів довідуємося, що П. створив із землі й води (з глини, змішаної із сльозами) людей і вдихнув у них життя (Овідій). Недалеко від міста Панопей показували цегляний будиночок, де П. у свій час виконав цю роботу. Довкола лежали грудки глинястої землі, і від них нібито пахло людським тілом — це були залишки використаного матеріалу. У деяких областях Греції П. шанували як бога. В Афінах він був у пошані нарівні з Афіною та Гефестом. На честь П. було встановлено свято — біг із запаленими смолоскипами (прометеї).

Урок №2. Легендарні митці




Ніколо Паганіні (іт. Niccolò Paganini; 27 жовтня 178227 травня 1840) — італійський скрипаль-віртуоз, композитор.

Одна з найбільш яскравих особистостей музичної історії XVIII-XIX століть.

Народився 27 жовтня 1782 у Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї, а в 1797, після короткого періоду занять у Парме з А.Роллой, зробив своє перше концертне турне. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність у масштабах всієї Італії. З 1828 по 1834 він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про самого дивного віртуоза цілої епохи. Творчий шлях Паганіні був раптово перерваний в 1834 - причинами тому з'явилися здоров'я, що похитнулося, музиканта й ряд публічних скандалів, що виникли навколо його фігури. Умер Паганіні в Ніцці 27 травня 1840.Все скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю Паганіні - його прийомів уживання флажолетів, піццикато, подвійних нот і різних фігурацій, що акомпанують. Його власні твори насичені дуже важкими пасажами, по яких можна судити про багатство технічних прийомів Паганіні. Деякі із цих композицій представляють лише історичний інтерес, але інші - наприклад, Перший концерт ре мажор, Другий концерт сі-мінор й 24 каприси - займають почесне місце в репертуарі сучасних виконавців.

Урок №3. Богатирі Київської Русі
Бесіда за картиною В.М.Васнєцова «Три богатирі»


  1. Подивіться уважно на картину і скажіть, яке враження викликає вона в вас?

  2. розглянемо кожен образ окремо. Що можна сказати про фігуру Іллі Муромця, що знаходиться у центрі?

  3. Вдивляючись в обличчя героя, про які риси його характеру можна сказати? Як одягнутий Ілля? Куди звернений його погляд? Як стоїть його кінь?

  4. Що можна сказати про Добриню Нікітіча, який знаходиться праворуч від Іллі Муромця? Як він одягнений? Яка в нього зброя? Про які риси характеру свідчить обличчя Добрині? Що підкреслюють його постать і погляд?

  5. Яким зображений третій богатир порівняно з першими двома? Про що свідчить його погляд? Яка у нього зброя?

  6. Який пейзаж картини? Яке почуття викликає він?

    1. Розкриваючи типові риси, що притаманні усім трьом витязям – силу, сміливість – художник створив різні образи.

У центрі виділяється велика корениста фігура Іллі Муромця. Він найсильніший із богатирів голова богатирської застави.

За легендою, він селянський син, або козачий, родом із села Карачарова біля Мурома. Легенди розповідають, що Ілля ма надзвичайну силу і один переміг 400 розбійників, знищив полчища татар, отримав перемогу над Солов’єм-розбійником. Ілля був добрим, він завжди захищав слабших, але з гнобителями народу Ілля розправлявся з усією суворістю. Ілля Муромець чесний, непідкупний і відданий Батьківщині.

Таким і показав Іллю Муромця Васнєцов. Перед нами – гарний богатир-селянин з розкішною бородою, з відкритим поглядом добрих, чесних очей. Він такий же могутній, як віковічні ліси, серед яких він народився і виріс.

В образі Іллі художник впіймав кращі національні риси: великодушність, мудрість широту характеру.

Міцно сидить Ілля в сідлі. Він легко відхилився назад. Спокійний і непоспішливий, він впевнений у своїй непереможній силі і готовий гідно зустріти будь-якого ворога. Прикривши очі рукою, Ілля пильно вдивляється у далину. Легко він тримає «палицю булатную 40 пудів», яка висить на правій руці, в лівій руці – щит і спис. Богатирський вороний кінь твердо стоїть нп землі, вперто нагнув голову, косячи вбік очима.

Праворуч від Іллі на білому коні сидить Добриня. Він – представник дружинників київського князя Володимира, як стверджують легенди. Це відмітив і художник.

Замість кольчуги, в яку одягнений Ілля, на Добрині багатий, розкішний одяг; замість важкої булави він озброєний мечем. В його постаті відчувається важкість, усвідомлення власної гідності. За переказами, Добриня - сміливий воїн.

Він переміг Змія-Горинича і відважно бився з татарами. Добриня змальований готовим до бою. Його суворий і нахмурений погляд спрямований вперед. Безстрашний і сильний, держить він уже напоготові щит і меч. Ще хвилина – і кинеться богатир нестримним поривом вперед на ворога, знищуючи все на своєму шляху.

Зліва від Іллі Муромця ми бачимо Альошу Поповича, який прославився перемогою над злим змієм - Тугаріним. На відміну від двох інших богатирів, перемагав ворогів не тільки силою і сміливістю, а й хитрістю. У фігурі Альоші немає тієї могутності, яку ми бачимо в Іллі та Добрині. Він молодий і стрункий. Альоша задумався. В його очах світиться лукавість. Він, вочевидь, замислив якусь хитрість для ворога. За спиною Альоші – «червлений щит», а в лівій руці – тугий лук і стріла зачарована, в правій – «гусельки-яровчаті». Альоша, як розповідають легенди, був весельчак і шутківник, любив співати та грати.

Пейзаж картини – безкраї простори степу, що заріс ковилом, зелені луки, поля, чагарники і могутні ліси на задньому плані. Вітер гонить могутні, важкі хмари грозові, пригинає буйну траву, розвиває гриви коней. Пейзаж такий самий простий і суворий, якими є прості і суворі богатирі, які стоять на охороні рідної Вітчизни.

Васнецов працював над цією картиною приблизно 25 років. Закінчив у 1898р. у картині художник втілив народний патріотизм і відданість Батьківщині, готовність на подвиг в ім’я Вітчизни.


Урок №4. Козацькому роду нема переводу

ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА

В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак'5 означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога, І воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.



Мозковий штурм.
Тема сьогоднішнього уроку пов'язана зі словом "козак". Доберіть слова, які пов'язані з ним. (Кінь, чайка, оселедець, шабля, захист, воля, січ тощо).

Гра "Докажи прислів'я" (за правильну відповідь - фішка).


І. Той не козак, (що боїться собак).
2. Козак наче (орел).
3. Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди (свого слова).
4. Україна - це козацька (мати).
5. Ми з такого роду, що (любим свободу).
6. Козак не боїться (ні тучі, ні грому).
7. Козак усім народам друг, міцний у нього (дух).
8. Козак - слабому (захисник).
9. Хто в роботі, той і в (турботі).



Яна Яковенко

Вірші про козаків

В сиву-сиву давнину


Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
* * *

Гей, козак – козаченько,


Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки
Ворогам для науки!

Як козак засміється –


Ворог з страху трясеться,
Як козак заспіває –
Той чимдуж утікає!

Як козак затанцює –


Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!

А душі тільки й треба –


Степ широкий та небо,
Під сідлом коник чалий,
Побратим не лукавий.

Гей, гуляти-воювати


Знов поїдемо брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Там чи смерть, чи життя -


Нам не буде забуття!
Якщо голови складемо –
У піснях доживемо!

Козацька розминка

Раз - два - голова,


Щоб трималася на в’язах
Ми тренуємо всі м’язи
Три - чотири, руки в ділі -
Раз кулак, два кулак -
Бий сильніше козак.
Щоб триматись на коні,
Треба ноги нам міцні,
Сильні ноги, дужі ноги -
Не злякаються дороги.
Підемо разом в присядку
Це найкраща зарядка


Козацька мирилка

Я козак і ти козак,


Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.



Урок №5. Пам'ять про них живе у віках



Па́м'ятник Богда́ну Хмельни́цькому у Ки́єві — пам'ятник видатному українському історичному та політичному діячу, гетьману Богдану Хмельницькому. Урочисто відкритий 11 липня 1888 року на Софійській площі у Києві в рамках святкування 900-річчя прийняття християнства. Є одним із символів Києва, пам'яткою мистецтва 19 століття
Композиція пам'ятника вражає динамізмом. У зображенні моменту різкої зупинки вершником розпашілого коня закладено символ: мужній полководець наче перериває стрімкий рух, щоб указати народові, який зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані, 23 грудня 1648 року кияни зустрічали Богдана Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості

Відмінно пристосована до кругового огляду скульптура відзначається різноманітністю і красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей, які добре проглядаються завдяки невисокому постаментові, що за своєю формою нагадує степовий курган. Надзвичайно виразними є силует коня, вигин його ніг і голови, що подалася назад. Складки одягу вершника трактовані експресивно, що посилює складну світлотіньову градацію усієї композиції. Моделюючи обличчя вершника, автор широко використав іконографію Богдана Хмельницького, наділивши його портретними рисами та передавши характер рішучої вольової людини.



Урок №6. Кобзарі – співці слави України
Картини “Козак Мамай” — своєрідний витвір українського народного генія. Чогось подібного нема ні в слов’янських, ні в інших народів. Композиція картини традиційна й походить, ймовірно, від образу степовика-кочівника. Якщо нащадки козацької старшини вішали на стінах своїх будинків предківські портрети, то покріпачені селяни — нащадки вільних запорожців — прикрашали свої вбогі оселі зображенням козака Мамая. Це був збірний образ, що уособлював усе козацтво. Цього козарлюгу ні куля, ні шабля не брали, бо він був заворожений, тобто — безсмертний. І в огні не горів, і в воді не тонув, бо виходив із вогню мокрим, а з води — сухим. Ім’я його знане було по всій Україні. Мабуть, саме цього козака на Запорожжі ніколи не було. Але були тисячі до нього схожих. Саме тому Мамай у народних піснях, легендах, переказах згадується набагато частіше, аніж будь-який гетьман, кошовий чи полковник. Бо Мамай — то вся козацька Україна. Це незвичайний характерник (добрий чарівник), помічник і захисник усіх чесних людей. Не випадково на одній із давніх картин невідомого автора такий підпис: “Козак — душа правдивая”.

Козак Мамай — один із найпопулярніших в Україні фольклорних героїв, що уособлює любов народу до свого захисника — запорозького козацтва. Картину про нього намальовано понад триста років тому, мабуть, мандрівними малярами, вихованцями Київської Духовної Академії. У ній поєднуються український словесний фольклор (козацькі пісні, вертепний вірш) з народним малярством та деякими традиціями іконопису. Багато невідомих митців із народу створили численні картини подібного змісту. Чимало їх із різними зображеннями Мамая зберігається нині в художніх музеях України (75 видів). В давні часи вони, як ікони, жили чи не в кожній українській хаті, під ними народжувалися і виростали хлоп’ята, які вже з юних літ мріяли про Січ, героїчні походи і козацьку славу.


— Як ви гадаєте, намальовано якогось конкретного козака? (Ні, це був узагальнений образ).

Скрізь Мамай сам на себе схожий. Могло тільки здаватися, що він змінює обличчя, як маски. Тому на деяких ставав трохи схожим на Івана Сірка чи Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького чи ще когось із народних героїв. Його наділяли рисами, які прекрасно передав письменник Олександр Ільченко в романі “Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця”: “...Козак Мамай — своєрідне втілення українського характеру, образ волелюбності, стійкості та невмирущості народу. Козак Мамай, котрий протягом століть, од нападників усяких одбиваючись, плекав одвічну мрію: не воювати, не гарбати, не ярмити нікого, а в себе вдома риштувати, мурувати, будувати. Козак Мамай — мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак...”

Нечисленні образи Мамая малювали на полотні, на стінах будівель, хат, на скринях, дверях, кахлях, посуді яскравими соковитими фарбами. Навіть на липових вуликах інколи з’являлося простодушне обличчя цього козарлюги. Ймовірно, в таких випадках воно набувало значення оберега, охоронця житла, господи. У народі козака вважали за чаклуна, характерника, який з’являвся до простого люду в найскрутніші хвилини життя, щоб допомогти. Часто під малюнками були написи: “Я козак Мамай, мене не займай”, “Козак — душа правдивая — сорочки не має, коли не п’є, так воші б’є, таки не гуляє”, “Хоч ти на мене дивишся, та ба — не вгадаєш, від кіль родом я і як зовуть, нічичирк не знаєш”. Іноді це були вірші, в яких звучала похвальба, що ховала журбу Мамая, гайдамацького отамана 1750-х років, іронічні зауваження героя на власну адресу, подеколи — дотепи. Козак згадував свої колишні подвиги, жалів, що знесилів і, як умре в степу, ніхто за ним не заплаче.

Зображення козака Мамая не лише вдало прикрашали домівки, а й розповідали про смаки й світогляд козаків, викликали щиру посмішку й підносили настрій. Послухайте уривок із дитячої повісті. Можливо, вам відома вона та її автор? (“Таємничий голос за спиною” В.Нестайка): “На стіні проти тахти висіла картина. На картині, схрестивши ноги, сидів і грав на бандурі козак з оселедцем у червоних шароварах. Поряд з ним стояв гривастий красень-кінь. На небі висіла крива шаблюка, гранчаста пляшка, пістоль і капшук з порохом чи табакою. То був козак Мамай, славнозвісний герой мальованого українського фольклору. Тато купив цю картину у художньому салоні після того, як прочитав химерний роман Олександра Ільченка “Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай і чужа молодиця”. Читаючи роман, тато дуже сміявся, захоплено вигукував і хвалив автора. У романі невидимий козак Мамай скакав на невидимому коні і творив різні дива.



Т.Шевченко. «Автопортрет»

Погляньте на цю картину. Що вам нагадують її форма, спосіб зображення людини? Перед нами ніби овальне дзеркало, в яке вдивляється молодий чоловік. Хто ж намальований на цьому полотні?

Діти, ви, мабуть, знаєте, що Шевченко був не тільки поетом, а й талановитим художником. Цей портрет він намалював сам, сидячи перед дзеркалом. Поетові тоді було 26 років.

За своє життя Шевченко створив багато автопортретів – близько 40. як гадаєте, що спонукало його до цього? Мабуть, бажання розповісти в такий спосіб про власні думки та переживання.

Художнику вдалося передати енергію руху. Поет сидить боком до глядача, здається, він лише на мить повернувся до нас і за хвилину знову порине у світ своїх віршів. Ми бачимо його в стані натхнення.

Тепер зверніть увагу на кольори. На зеленкувато-брунатному тлі чітко виписане обличчя. Чоло поета випромінює світло добра, любові й розуму. Проникливий погляд бездонних очей торкається кожної душі. В них наче причаїлася якась болюча думка, неспокій…

Усе життя поет присвятив народові, боротьбі за його свободу і щастя. І народ віддав шану своєму Кобзареві.

Урок №7. Героїзм у житті та мистецтво
Пам’ятник Ярославу Мудрому

Монумент створено скульптором Володимиром Чепеликом та архітектором Миколою Кислим за проектом (мала скульптура, 1944 — 1960) видатного скульптора, кінорежисера та драматурга І. П. Кавалерідзе (1887 — 1978).

Відкрито 1997 року.
Звання Героя України

Встановлене 23 серпня 1998 року й посідає найвищу сходинку в нагородній системі держави. За статутом присвоюється лише громадянам України за здійснення особистого геройського вчинку або за видатні трудові досягнення. У першому випадку відзначеному вручають орден «Золота Зірка», в другому орден Держави.

Від часу заснування найвищої державної відзнаки гідними її визнано95 осіб. Першим Героєм України став наш видатний учений, академік Борис Патон. 26 листопада 1998 року йому було вручено орден Держави за №1. «Золоту зірку», теж за №1, одержав 21 серпня 1999року льотчик-випробувач АНТК ім. Антонова Олександр Галуненко.

Звання Героя України, супроводжуваного орденом Держави, удостоєні 87 осіб. Це досвідчені політики різних рангів, керівники державних органів і установ, відомі науковці, діячі культури та спорту, виробничники та аграрії. Серед них – перший Президент незалежної України Леонід Кравчук;почесний директор Інституту клінічної та експерементальної хірургії АМН України, академік Олександр Шалімов; народні артисти України Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Дмитро Гнатюк; письменники Борис Олійник, Дмитро Павличко, Павло Загребельний; художниця Тетяна Яблонська; всесвітньо відомі спортсмени Сергій Бубка, Віталій Кличко, Андрій Шевченко, Яна Клочкова. А першою жінкою в Україні, нагородженою орденом Держави, стала оператор машинного доїння з Кіровоградщини Павлина Шаповаленко.

Посмертно Героями України визнані поет Василь Стус, письменник Олесь Гончар, журналіст Георгій Гонгадзе, ліквідатори аварії на ЧАЕС Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Олександр Лелеченко, Микола Титенко, Воллодимир Тішура.
Орден князя Ярослава Мудрого
Ця відзнака встановлена 23 серпня 1995 року і за своїм рангом у цілісній нагородній системі України посідає другу сходинку. Її засновано для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, у зміцненні міжнародного авторитету України, у розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, а також за благодійну гуманістичну та громадянську діяльність.

Орден Ярослава Мудрого має п’ять ступенів. Нині він виконує функцію головної нагороди України для відзначення глав (перший ступінь) і вищих посадових осіб ( другий і третій ступіні)суверенних держав. Нагородження громадян України здійснюється, починаючи з нижчого, п’ятого ступеня. Перше вручення відзнаки відбулося 24 серпня 1995 року. Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня були, зокрема, удостоєні відомий краєзнавець Федір Бурчак і зірки національного музичного мистецтва Ольга Батистюк та Андрій Мокренко. Ним також пошановані поетеса Ліна Костенко, чемпіон світу з шахів Руслан Пономарьов та інші.



Література


  1. Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи – К., видавництво «Початкова школа», 2006 р.




  1. Л.М.Масол «Методика навчання мистецтва» - Х.; Веста: Видавництво «Ранок», 2006.




  1. Г.Лаврентьєва «Джерела доброти» - К.: А.С.К., 1997.




  1. М.А.Кун «Легенди та міфи Стародавньої Греції». – Х.:ПП «Чиженко», 2005.




  1. С.К. Трач «Уроки образотворчого мистецтва. 3 клас» Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2003.




  1. «Путиводитель Киев». – Издатель: СПД Сатунина, 2007.




  1. «Відгадай!» Упорядники Л.В.Гураш, Г.Г.Клюєва, А.М.Богуш. – К.: Радянська школа,1981.




  1. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр – S,1997.



  1. Ресурси Інтернету

http://uk.wikipedia.org/wiki/
http://abetka.ukrlife.org/zagadki0.html
http://abetka.ukrlife.org/chytanka.html
http://www.museum-online.ru/Gallery



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка