Урок 1 Що потрібно знати про тютюн і алкоголь дитині?



Скачати 229.75 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір229.75 Kb.
Урок 1

Що потрібно знати про тютюн і алкоголь дитині?

Що корисно знати батькам?
Виберіть слушний момент для розмови. Наприклад:

(І) ви разом дивитеся щось стосовне цієї проблеми по телевізору;

(2) у розмові випадково спливло питання про алкоголь або тютюн; (3) хтось поруч із вами палить;

(4) ви готуєтеся до зустрічі з друзями;

(5) дитина розповіла вам про урок з профілактики вживання тютюну або алкоголю.

Переконайтеся, що інформація, отримана дитиною, правильна. Опитування школярів виявили, що часто діти не мають об'єктивної інформації, а те, шо їм відомо, просто не­точно. Особливо часто не стосується відомостей, що здобу­ваються дітьми з телепередач і фільмів.



Поговоріть з дитиною про найбільш поширені міфи про тютюн і алкоголь і розвійте їх. Для того, щоб вам було легше це зробити, використовуйте інформацію, наведену в таб­лицях «Міфи і факти про тютюн» і «Міфи і факти про алкоголь»


Міф

Факт

Палять усі.

За статистикою, палить меншість населення.

Усі дорослі палять.

У нашій країні 60% чоловіків і 75% жінок не палять.

Кинути палити легко.

Більшість курців безуспішно намагаються кинути палити. Половина курців намагалася кинути хоча б раз.

Паління - відносно нешкідливе заняття.

Паління — головний фактор ризику захворювань легень і серцево-судинної системи. 90% хворих на рак легень налили.

Паління небезпечне тільки для того, хто палить

Лікарями встановлено, що паління небезпечне не тільки для здоров'я тих. хто палить, але й тих. хто. знаходячись поруч, вдихає чужий дим.

Міф

Факт

Алкоголь стимулює, додає сили.

Алкоголь пригнічує центральну нервову ] систему, загальмовує нормальні реакції організму.

Люди напідпитку дружелюбні та товариські.

Звичайно люди, то напилися, втрачають над собою контроль, стають агресивними й злими, вплутуються в бійки. Половина всіх убивств пов'язана із зловживанням алкоголем.

Алкоголь не основна причина смертності серед молоді.

Підлітки й молодь найчастіше гинуть у результаті нещасних випадків. пов'язаних зі зловживанням алкоголем чи наркотиками.

Алкоголь - харчовий продукт.

Алкоголь не перетравлюється в шлунку, як їжа. Він попадає просто в кров, а потім у мозок.

Алкоголь може "прочистити мозок".

Алкоголь порушує нормальну роботу головного мозку.

Більше людей умирає від наркотиків, ніж від алкоголю.

За статистикою, від зловживання алкоголем вмиpaє в кілька разів більше людей, ніж від наркотиків.












Можливо, ви хочете довідатися більше про вживання підлітками тютюну, алкоголю й наркотиків. Кілька найбільш важливих, науково встановлених закономірностей наведені в «Нотатках для батьків».



Нотатки для батьків

Вчені довели, що якщо діти й підлітки вживають тютюн і алкоголь, то збільшується ймовірність того, що надалі вони спробують наркотики.

Між передчасним початком статевого життя, зґвалту­ваннями, небажаними вагітностями, венеричними хворо­бами підлітків і вживанням алкоголю існує взаємозв'язок. Питуші підлітки частіше потрапляють у перелічені ситуації.

Дослідження показали, що різні відхилення в поведінці підлітків рідко трапляються в ізольованому вигляді. Зви­чайно вживання тютюну, алкоголю, наркотиків супрово­джується брехнею, дрібним злодійством і хуліганством, про­гулами занять і поганою успішністю в школі.

Вживання тютюну й алкоголю — складне, суперечливе явище сучасної масової культури. З одного боку, вживання цих речовин не заборонене, а іноді навіть заохочується рекламою в комерційних цілях. З іншого боку, вживання тю­тюну є встановленим чинником ризику виникнення серцево-судинних і онкологічних захворювань, а вживання алкоголю

— ще й причина безлічі нещасних випадків і злочинів. Вжи­вання тютюну й алкоголю дорослими людьми, напевне, їхня особиста справа, принаймні тоді, коли це не стосується оточуючих. Вживання тютюну й алкоголю дітьми і підлітками

— поведінка, що відхиляється. Продаж алкоголю дітям і підліткам забороняється законом.
Урок 2

Як домогтися, щоб дитина радилася з вами?

На хвилину замислитесь над тим як ви розмовляєте із си­ном або дочкою. Чи часто критикуєте, щось нагадуєте, погро­жуєте, читаєте лекції або мораль, допитуєте, висміюєте, чіпляєтеся й гарчите? Ніколи? Іноді? Ці поширені методи спіл­кування з дітьми навіть при найблагіших намірах батьків призводять до втрати довірливих стосунків, ускладнюють і збіднюють спілкування. Уявіть собі, що ви читаєте повчальні лекції друзям або, насміхаючись, критикуєте їх. Навряд чи вони надовго залишаться вашими друзями.

Якшо ви будете поводитися з дітьми як із кращими дру­зями, то ваші стосунки можуть покращитися.

Коли вам важко або у вас неприємності, чого ви хочете від оточуючих? Щоб вам дали спокій? Уважно вислухали й зрозуміли ваш стан?

Діти будь-якого віку будуть ділитися з тими, хто вміє слухати.

Дитині, як і дорослому, властиве прагнення поділитися з кимось своїми проблемами. Якшо батьки не вміють слухати дитину, вона буде шукати іншою слухача, а для батьків буде втрачена чудова можливість установити більш тісний кон­такт із дитиною.


Як поводитися і дитиною, в якої виникли проблеми?

Багатьох з нас виховували у впевненості, шо злість і роздратування треба стримувати, а страх або тривогу прихо­вувати. Тому іноді батьки просто не знають, як реагувати на злість або роздратування дитини. Батьки, звичайно ж. не є зловмисниками. Вони роблять це з найкра­щих міркувань.


Ефективне спілкування

Ефективне спілкування передбачає наявність взаємної

поваги. Взаємна повага, у свою чергу, означає, що і діти, і дорослі відверто й без страху критики або осуду можуть вира­жати свої переконання й почуття, знаючи, що вони будуть прийняті. Що означає прийняті? Прийняти — означає показати, що вам зрозумілі почуття дитини, навіть якщо ви й не поділяєте її переконань. Людина, яка вміє уважно слухати, сконцентрована на то­му, що їй говорять. Вона дивиться дитині в очі, нахилена до неї. часто повторює: «Я тебе слухаю уважно!» Іноді вона мовчить, іноді відповідає.

Правила ефективного спілкування
Правило 1. Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви розумієте її стан, почуття, пов'язані з тією подією, про яку вона вам розповідає. Для цього вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Ви уб'єте відразу трьох зайців:

•дитина переконається, що ви її чуєте;

•дитина зможе почути сама себе ніби збоку і краше

усвідомити свої почуття;

•дитина переконається, що ви її зрозуміли пра­вильно.

Поглинена проблемою або чимось ще засмучена людина звичайно втрачає відчуття перспективи. Уважно слухаючи, ми допомагаємо дитині розібратися в питанні, «перетравити» проблему.



Правило 2. Слухаючи дитину, стежте за її мімікою й жес­тами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але тремтяче підборіддя або блискучі очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, завжди віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, гону голосу.

Правило 3. Підтримуйте й підбадьорюйте дитину без слів. Посміхніться, обійміть, підморгніть, поплескайте по плечу, кивайте головою, дивіться в очі, візьміть за руку.

Правило 4. Стежте за тим, яким тоном ви відповідаєте на питання дитини. Ваш тон «говорить» не менш ясно, ніж ваші слова. Він не повинен бути глузливим. У вас може не бути готових відповідей на всі питання.

Правило 5. Заохочуючи дитину, підгримуйте розмову, демонструйте вашу зацікавленість у тому, що вона вам роз­повідає. Наприклад, запитайте: «А що було далі?» або «Роз­кажи мені про це...»
Урок З

Як підвищити самооцінку дитини і чому не важливо?

Неспеціалісту може здаватися дивним, що самооцінка людини прямо пов'язана з уживанням тютюну, алкоголю або навіть наркотиків. Однак дослідження показали, що люди, які зловживають цими речовинами, звичайно мають низьку самооцінку. Так і в дитини, що ставиться до самої себе добре, має позитивну, високу самооцінку, скоріше за все. вистачить самоповаги, шоб відмовитися від уживання алкоголю й наркотиків. Вона буде опиратися тиску оточуючих більш активно, ніж та, яка вважає себе «гіршою за інших». П'ять правил підвищення самооцінки дозволять вам підвищить її у вашого сина або дочки.



Правила підвищення самооцінки
Правило 1. Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Помічайте навіть най­менші успіхи. Хваліть якнайчастіше. Давайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші результату.

Правило 2. Допомагайте дітям ставити реалістичні цілі. Якщо

вони самі або їхні батьки очікують надто великих результатів, невдача може стати руйнівною для їхньої осо­бистості. Ваша

дитина повинна знати, що її особисті, нехай об'єктивно невеликі, порівняно з іншими, досягнення ви­кличуть у вас таку ж гордість і таке ж захоплення, як найвищі досягнення й перони и інших.

Правило 3. Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину. Припустимо, ваша дитина полізла на високий паркан, утиканий цвяхами. Для того, щоб не зруй­нувати позитивну самооцінку, можна сказати приблизно таке: «Лізти на такий паркан небезпечно. Ти міг упасти й розбитися. Не роби більше цього». Руйнівне для самооцінки висловлення звучить так: «Куди ти поліз? У тебе, що, голови на плечах немає?».

Правило 4. Давайте дитині відчути справжню відпові­дальність. Діти, в яких є обов'язки по дому, вважають себе значущими в родині, членами «команди». Виконання своїх обов'язків вони сприймають як досягнення.

Правило 5. Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, слова «Я тебе люблю!» сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повто­рювати, що вони наймиліші й найдорожчі. Всупереч поши­реній думці, неповні сім'ї так само можуть давати дитині основу для позитивної самооцінки, як і повні. Звичайно, за умови, шо взаємини з дитиною міцні і грунтуються на лю­бові.
Урок 4

Як родинні цінності допомагають протистояти тиску?

Наші цінності — це те, у що ми віримо з дитинства. Стан­дарти поведінки, звичайно виховувані родиною, здаються нам найбільш правильними й важливими. Навіть маленькі діти легко засвоюють, що правильно і що неправильно, і приймають рішення, засновані на сімейних цінностях. Тому сувора система цінностей може допомогти дітям відмовитися від паління і вживання алкоголю.

У кожній родині система цінностей своя. Не існує єдиних стандартів виховання, що попереджають уживання тютюну й алкоголю. Скоріше за все ваша дитина буде спостерігач і, як сімейні цінності впливають на вашу поведінку, і переймати ваші стандарти поведінки, установки й переконання.

Нижче наведені приклади родинних цінностей, що на­лежать до профілактики вживання тютюну, алкоголю й нар­котиків дітьми й підлітками:

• наявність особистих переконань або релігійних уявлень. що заперечують вживання алкоголю або наркотиків;

•визнання цінності своєї свободи, цінності прийняття власних рішень; при цьому прагнення бути «як усі», «наслі­дувати натовп» не є цінністю її стандартом поведінки;

•повага до людського тіла й прагнення того, щоб бути здоровим і красивим; дотримання здорового способу життя:

•переконання, що контролювати свою поведінку слід завжди

Яких з перелічених вище або подібних цінностей ви до­держуєтеся, недуже й важливо. Головне, щоб у вашої дитини були здорові стандарти поведінки й цінності, які вона вважає правильними іі важливими. У випадку, коли на неї почнуть тиснути, пропонуючи або навіть змушуючи палити, пити ал­коголь чи пробувати наркотики, сімейні цінності допо­можуть зберегти контроль над своїми вчинками й залиши­тися здоровим.
Урок 5

Як поведінка батьків впливає на дитину?

Дослідження показали, шо більшість людей вживають ал­коголь або палять так само, як це робили їхні батьки. Ви­явлено також, що ймовірність паління підвищується в тих дітей, чиї батьки палять. Отже, одні знахідки вчених під­тверджують інші. Цікаво, що саме по собі вживання алко­голю на очах дітей не справляє на них шкідливого впливу. Однак фахівці радять не пити при дітях багато. Демонстрація того, що ви можете, в залежності від ситуації, або зовсім не пити, або пити помірковано, являє хороший приклад, а ви самі слугуєте позитивною рольовою моделлю.

Однак кількість випитого вами алкоголю або випалених сигарет далеко не все у вашій поведінці, що помічає дитина. Діти також бачать, чому ви п'єте або палите, коли ви п'єте, чи п'єте, коли ви за кермом. Чи поєднуєте ви із вживанням алкоголю плавання в річці, керування автомобілем, роботу. Те, як ви ставитеся до пов'язаних із цим небезпек, не лиша­ється непоміченим.

Іноді батьки, що не п'ють і не палять, роблять помилку, не обговорюючи проблему вживання тютюну або алкоголю з дітьми. Ці батьки повинні пам'ятати, що вони, на жаль, не є єдиними зразками і рольовими моделями для своїх дітей.

Одним із прикладів здорової поведінки й позитивної ро­льової моделі для дитини є батьки, шо організують свята, де алкоголь — не центр події. Поряд з алкогольними пропо­нуйте своїм гостям безалкогольні напої, ніколи не змушуйте кого-небудь пити, якщо він не хоче, переконайтеся в тому, що ваші підпилі гості не перебуватимуть за кермом по дорозі додому.

Особливо важкий тягар лягає на родини, в яких один з батьків хворіє на алкоголізм. Вчинки хворого на алкоголізм батька і реакція на його хворобу здорової матері, і навпаки, формують небезпечні для дітей у майбутньому моделі по­ведінки. Нижче наведено кілька правил, яких варто дотри­муватися з метою полегшення становища дитини в такій родині:



  • Не намагайтеся приховати від дітей проблему —захво­рювання чоловіка або дружини. Діти можуть справитися із ситуацією краще, якщо будуть твердо знати, що один з бать­ків хворий.

  • Переконайтеся в тому, що ваші діти розуміють, алко­голізм — це захворювання, як рак або діабет. У цьому випадку вони можуть зненавидіти хворобу, але продовжувати любити хворого батька або матір.

  • Дізнайтеся більше інформації про алкоголізм самі, а потім передайте її дітям. Розуміння звільняє, хоча б частково, від страху перед захворюванням.

  • Відвідайте групу підтримки для родин алкоголіків, до­поможіть своїм дітям знайти таку ж групу для дітей, батьки яких хворіють на алкоголізм.

  • Переконайтеся, шо діти не відчувають, що вони є при­чиною хвороби в цілому або чергового запою зокрема.

  • Докладіть зусиль, щоб внести деяку стабільність і по­рядок, ритуали й традиції в житія вашої родини. Здоровому розвитку дітей сприяють сталість і передбачуваність навко­лишньою середовища.


Урок 6

Що таке «навички протистояння тиску однолітків»?

Навички протистояння тиску однолітків — це такі вчинки або дії, які батьки можуть виховати у своїй дитині з метою відмови від уживання тютюну, алкоголю й наркотиків. Для виховання протистояння тиску використовуйте п'ять пра­вил, наведених нижче.



Правило 1. Навчіть свою дитину цінувати індивідуальність у людях і в собі самій. У слушний для розмови момент попросіть дитину сказати, що робить вас особливою, ні на кого не схожою, унікальною людиною. Згадайте про людей, яких вона любить, і запитайте, що робить цих людей уні­кальними індивідуумами. Запитайте, що дитині подобається у своїй власній індивідуальності, додайте до її опису по­більше її гарних рис, які вона сама не назве.

Правило 2. Обговоріть разом з дитиною поняття дружби. Попросіть її скласти опис справжнього друга: «друг — це...» і «друг — це не...». Поки вона працює, складіть свій опис дру­га. Поговоріть, порівнюючи, скільки однакових характе­ристик у ваших описах, і з'ясуйте, хто ж такий справжній друг.

Правило 3. Навчіть дитину казати людям «ні». Більшість батьків учать своїх дітей бути ввічливими, поважати інших і бути слухняними. Це хороші риси в більшості ситуацій. Однак вони недостатні для того, щоб дитина могла постояти за себе. Дітям потрібна підтримка батьків, щоб сказати «ні» тиску сторонніх дорослих або однолітків. Поясніть дитині, що в деяких ситуаціях абсолютно необхідно наполягати на повазі до себе. Ці ситуації, насамперед, — пропозиція тютюну, алкоголю й наркотиків.

Правило 4. Ознайомтеся з фактичною інформацією про вживання алкоголю й наркотиків молоддю. Бувають ситуації, що провокують тиск із боку однолітків. Підлітки напо­легливо пропонують одне одному вжити алкоголь, спробува­ти наркотики. Ви можете допомогти своїй дитині уникнути таких ситуацій, ввівши спеціальні правила. Наприклад, ваша дитина не піде гратися до своїх друзів, якщо вдома немає нікого з дорослих. Вона не буде ходити на дні народження, що проводяться без догляду дорослих.

Правило 5. Використовуйте тиск однолітків на свою ко­ристь. Адже тиск однолітків може бути не тільки негативним, але й позитивним. Наприклад, діти й підлітки позитивно впливають одне на одного в хороших школах, дитячо - підліткових клубах за інтересами, секціях, молодіжних групах. Не так важливо, яку зі шкіл або секцій дитина вибере. Головне, щоб діти в ній дотримували здорових стандартів поведінки і під­тримували позитивні цінності одне одного.
Урок 7

Чи допомагають сімейні правила протистояти

вживанню тютюну й алкоголю?
Сімейні правила надзвичайно важливі. Дослідження пси­хологів показали, що діти в своєму житті хочуть упоряд­кованості й поводяться більш відповідально, коли дорослі накладають розумні обмеження на їхню свободу.

Обговоріть з дитиною заздалегідь, якої поведінки ви від неї чекаєте. Що їй потрібно робити і чого не слід робити в рамках очікуваної вами поведінки. Які логічні результати ви­конання або невиконання встановлених вами правил.

Переконайтеся, що дитина знає: немає і не може бути та­ких обставин, за яких вона повинна палити, вживати алко­голь або пробувати наркотики. Обговоріть серйозні наслідки порушення цього правила. Докладно обговорювані або на­віть записані сімейні правила допоможуть дитині відмо­витися від пропозиції спробувати алкоголь або наркотики і будуть сприяти розвитку відповідального ставлення до свого здоров'я і вчинків.

Сімейні правила допомагають дитині відносно легко сказати

«ні» в ситуації тиску з боку однолітків. Наприклад, уявіть, що у відповідь на пропозицію групи однолітків запалити дитина говорить: «Ні, спасибі. Мої батьки на минулому тижні сказали, що вони не куплять мені комп'ютер, якщо я буду палити».
Урок 8

Чи можна запобігти вживанню тютюну й алкоголю

з нудьги або простої цікавості?

Певна річ. так! Конструктивною відповіддю на запитання буде організація здорової, творчої діяльності дитини. Мож­ливі, як мінімум, два шляхи.



Перший. Підтримуйте участь дитини в гуртках, спортив­них секціях; заохочуйте заняття музикою й хоббі, не напо­лягаючи

на тому, щоб вона обов'язково вигравала або дома­галася видатних результатів. Неважливо, чим буде займатися дитина. Якшо в неї є здорові інтереси, то ймовірність палін­ня, вживання алкоголю або наркотиків невелика.



Інший шлях, що сприяє здоровій, творчій діяльності ди­тини. — це шлях спільної діяльності. Опитування дітей пока­зують, що вони люблять, коли батьки проводять з ними час, навіть якщо це пов'язано з виконанням роботи по дому.


Інформація про наркотики

Ваша дитина ще мала і, звичайно, не вживає тютюн, алко­голь і, тим паче, заборонені наркотики. Оскільки кількість молоді, що вживає заборонені наркотики, зростає, вам ко­рисно знати ефекти, пов"язані з їх уживанням.



Інгалянти — загальна назва речовин, пари яких вдихають підлітки з метою досягнення стану сп'яніння. До них нале­жать засоби побутової хімії (аерозолі, речовини для чищен­ня) і бензин.

Одноразове вживання інгалянтів може призвести до порушень настрою, оніміння рук і ніг, зорових галюцинацій, удушення і навіть раптової смерті.

Ефекти нетривалого вживання інгалянтів: запаморочення, головний біль, порушення дихання.

Ефекти тривалого вживання інгалянтів: головні болі, нудота, болі в животі, порушення нюху й смакових відчуттів, м'язова слабкість, необоротні порушення печінки, легень, нирок і мозку.

Маріхуана — найпоширеніший із заборонених наркоти­ків. Найчастіше саме маріхуану підлітки пробують вперше.

Ефекти нетривалого вживання маріхуани: сонливість, прискорене серцебиття, почервоніння білків очей, відчуття сухості в роті й у горлі, труднощі орієнтування в часі, у кон­центрації уваги,

координації рухів, погіршення пам'яті та по­рушення здатності виконання завдань.



Ефекти тривалого вживання маріхуани: фізична залежність, загальне зниження сексуальності, ризик безплід­ності в жінок і чоловіків, ризик виникнення серцево-судин­них і онкологічних захворювань.

Кокаїн — заборонений наркотик, що належить до групи стимулянтів.

Ефекти вживання кокаїну: підвищення артеріального тиску, прискорення серцебиття й дихання, підвищення тем­ператури тіла.

Ризик, пов'язаний із вживанням кокаїну: порушення пси­хіки, включаючи виникнення «кокаїнового психозу», зни­ження опірності організму, серцеві напади, інсульти.

Героїн — заборонений наркотик, який швидко спричиняє звикання. Належить до групи опіагів. Звичайно вводиться внутрішньовенно.

Одноразове вживання героїну супроводжується підвищен­ням температури шкіри, сухістю в роті, важкістю в кінцівках, можуть виникати нудота, блювота, сверблячка. При передо­зуванні героїну може наступити раптова смерть.

Ефекти нетривалого вживання героїну: швидко розви­вається залежність (наркоманія). При вживанні героїну хворий впадає в

сонливий стан, під час якого серцебиття й дихання уповільнюються, а розумова діяльність ускладнена.



Ефекти тривалого вживання героїну: хронічна залежність з можливістю виникнення синдрому відміни (занепокоєння, болі в м'язах і кістах, безсоння, пронос, блювота, мурашки). Внутрішньовенне введення героїну може супроводжуватися вірусними й бактеріальними інфекціями (СНІД, гепатити), захворюваннями печінки й нирок, артритом, захворюван­нями серцево-судинної і дихальної систем організму.

Галюциногени — група заборонених наркотиків, шо змі­нюють сприйняття об'єктивної реальності людиною, наприк­лад: ЛСД, «магічні гриби» тощо.

Ризик, пов'язаний із вживанням галюциногенів, для фізич­ного здоров'я: підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття, безсоння, порушення координації рухів, зниже­ння морога чутливості до болю, судорожні стани.

Ризик, пов'язаний із вживанням галюциногенів, для психіч­ного здоров'я: депресія, тривожність, параноя, втрата кон­тролю за власною поведінкою, жорстокість, порушення пси­хіки, подібні до проявів шизофренії.

Захистимо наших дітей від лиха

Батьки на те й батьки, щоб турбуватися про своїх дітей. Так було і так буде завжди. Тільки часи змінюються, а разом з ними й приводи для батьківських тривог. У наші дні батьки хвилюються, коли чують від знайомих страшні історії про підлітків-наркоманів, і коли дивляться по телевізору пере­дачі про наркотики. Поруч і нами живуть батьки, чиї діти потрапили в біду. Їхні відчайдушні й нерідко марні спроби врятувати свою дитину породжують почуття безсилля, іноді вони говорять, що жодна лікувальна або профілактична програма не в змозі їм допомогти. Але не все так безнадійно, як здається. Останні наукові дослідження дозволяють усім нам, бать­кам і фахівцям, зберігати певний оптимізм навіть у непрос­тих умовах сучасного життя. Виявляється, кожна дитина володіє великими захисними ресурсами психологічного й фізичного здоров'я. Незважаючи ні на які несприятливі обставини, вона може стати повноцінною людиною й справ­жнім громадянином. Частина цих захисних ресурсів прямо пов'язана з вашою поведінкою як батьків. Що ж у вашій по­ведінці важливо для благополуччя дітей?

Нижче наведені практичні поради й ідеї, що довели свою ефективність у посиленні захисних ресурсів дитини. Прочи­тайте їх і намагайтеся їх дотримуватися, коли це можливо.
Підтримка дитини родиною

• Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не ду­майте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.

• Нехай ваша любов до дитини буде виражена слова­ми, тоном голосу й поглядами, що відображають ва­шу любов.

• Це неправда, шо з віком дітям усе менше подо­бається фізичні контакти з батьками (обійми, поці­лунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.



  • Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією родиною. Нехай усі члени сім'ї подумають і домов­ляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.

  • Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них мож­ливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.

  • Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квар­тиру більш комфортабельною й гостинною для них і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.


Батьки як приклад соціальних зв'язків

  • Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.

  • Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане оче­видним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.

  • Нехай дитина самостійно робить те, що вона повин­на робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.

  • Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно біга­ти, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на то­му, шоб дитина цілком угамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.

  • Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.


Спілкування з батьками

  • Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це необхідно.




  • Регулярно запитуйте в дитини про те. шо вона ду­має, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко не з усім, у чому переконана ваша дитина.

  • Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань дитини: дурниці, нісенітниця. Якшо хочете запере­чити, скажіть краше: «Зараз ти в це віриш, але зго­дом, коли ти станеш доросліше...»

  • Час від часу проводіть з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, у парк, на природу. За цей день ви переговорите про все на світі.

  • Не думайте, що вашій дитині байдужі події, шо відбуваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже багато дітей важко переживають подібні події. Поговоріть з ними про те, що вони бачили й чули, і заспокойте їх.

  • Чим менше у вас заборонених тем для розмов з ди­тиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якшо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запи­тання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про шо вам не слід говорити з дитиною — це про інтимні подробиці вашою особистого життя.


Спілкування з іншими дорослими

  • Надайте дитині можливість іноді проводити час разом з іншими дорослими: родичами, вчителями, сусідами. Вони можуть позитивно вплинути на дитину.

  • Іноді приводьте відпустку разом з іншими сім'ями. Тоді ваша дитина отримає досвід спілкування з ін­шими дорослими і їхніми дітьми.

  • У багатьох школах є психологи, а в дитячих центрах — консультанти. Навчіть дитину в разі потреби звер­татися по допомогу до професіоналів.

  • Запрошуйте друзів і знайомих у гості разом з дітьми. Не відсилайте своїх дітей в іншу кімнату, якшо гості прийшли без дітей. Приділіть дітям увагу, пограй­теся з ними.

  • Нехай діти беруть участь у ваших розмовах з гос­тями.

  • Заохочуйте дзвінки вашої дитини дорослим, яким вона довіряє, коли їй потрібна порада. Не перешко­джайте зверненню вашої дитини по пораду до інших дорослих.

  • Якшо у вашої дитини є захоплення, наприклад: му­зика, велосипед, баскетбол, колекціонування. — надайте їй можливість спілкування з вашим знайомим, у якого таке саме хоббі.

  • Нехай діти беруть участь у спільній роботі з дорослими.


Участь батьків у житті школи

  • Поговоріть з кожним із шкільних учителів вашої ди­тини хоча б раз на рік.

  • Регулярно запитуйте дитину про те, шо вона вивчає в школі. Запропонуйте допомогу у виконанні до­машніх завдань. Наприклад, допоможіть написати план твору, допоможіть порадою, запропонуйте щось своє, разом сходіть у бібліотеку. Але писати за дити­ну твір не слід.

  • Якшо в школі батьківські збори, обов'язково схо­діть.

  • Беріть участь у роботі батьківського комітету. До­помагайте школі.

  • Якшо вам щось у школі не подобається, поговоріть з учителями, адміністрацією. Якщо ви не можете запропонувати нічого конструктивного для поліп­шення ситуації, зверніться за порадою і за ідеями до інших батьків.


Сприятливий шкільний клімат


  • Запитуйте дитину про проблеми і побоювання, по­в'язані зі школою. Вона б'ється? її кривдять? У коридорах , їдальні, туалетах вона себе почуває в без­пеці?

  • Якщо в школі з якихось причин небезпечно для дитини, негайно дзвоніть або пишіть безпосередньо директору. Вимагайте письмової відповіді на ваші питання.

  • Чим більше ви проводите часу в школі, тим більше ви знаєте, що там відбувається. Ознайомтеся з пра­вилами внутрішнього розпорядку школи й від­слідковуйте, чи не порушуються, права школярів.



Правила для батьків

  • Домовтеся між собою, якої поведінки ви очікуєте від дитини. Виховуючи дитину, батькам слід дотри­мувати єдиних поглядів і не суперечити один од­ному.

  • Час від часу переглядайте ваші вимоги до дитини. Вони розумні? Чесні? Чи достатньо ви поважаєте права дитини? Якщо у вас виникли якісь сумніви, прочитайте літературу про виховання.

  • Поговоріть з дитиною про ваші вимоги до її по­ведінки. Поясніть, чому вони важливі. Використо­вуйте зрозумілу дитині мову.

  • Запитайте думку дитини про ваші вимоги до її поведінки. Часто виявляється, що ваші вимоги й погляди дитини збігаються.

  • Регулярно переглядайте сімейні правила для підліт­ків, вони повинні відповідати їхньому віку й рівню зрілості.

  • Коли ви не впевнені в тому, що слід робити, по­говоріть з іншими батьками, із представниками церкви, зі шкільним психологом або досвідченими вчителями. Вони можуть дати вам слушну пораду.

  • Заздалегідь домовтеся про покарання, якщо дитина порушить сімейні правила. Будьте готові до того, щоб стримати слово.

  • Вислухайте думку дитини про покарання. Коли до дітей ставляться шанобливо й серйозно, вони мо­жуть запропонувати цікаві ідеї.

  • Будьте сталими. Повторюйте правила й заохочуйте їхнє виконання. З іншого боку будьте готові до мож­ливого перегляду ваших вимог і покарань, коли діти стають дорослішими або обставини життя родини змінюються. Абсолютно необхідно змінювати деякі правила в міру зростання і дорослішання дитини.

  • Розглядайте дисципліну як спосіб навчання дитини, а не як форму покарання. Пам'ятайте, що найкраща дисципліна виростає на грунті взаємної поваги й близьких взаємин, а не на проявах влади або авто­ритаризму.

  • Не можна висувати дисциплінарні вимоги до дитини, виявляючи при цьому хитрість або жорсто­кість. Якщо ви відчули свое безсилля, злість, зверніть­ся по професійну допомогу.

  • Якщо, незважаючи ні на що, дитина продовжує по­рушувати встановлені вами правила, припиніть її карати й з'ясуйте, в чому причини такої поведінки. Може виявитися, що причини лежать у площині емоційних чи психологічних проблем дитини або пов'язані із захворюванням.


Контроль з боку батьків

  • Будьте в курсі того, хто із членів родини куди і коли йде, що робить. Це допомагає правильно будувати спілкування.

  • Коли ви кудись ідете, скажіть дітям, куди і коли повернетесь. Залишіть телефон, за яким вас можна знайти. Це гарний приклад відповідальної поведін­ки, який ваша дитина буде наслідувати в майбут­ньому.

  • Коли діти самі вдома, дзвоніть їм і питайте, як їхні справи.

  • Коли ваша дитина зібралася кудись іти, запитайте, куди вона йде, з ким, що вона збирається робити й коли вона повернеться. Зробіть відповіді на всі ці запитання звичкою для дитини. Коли ваша дитина йде на свято або день народжен­ня, переконайтеся в тому, що в домі будуть дорослі. Проводіть дитину в гості й познайомтеся з батьками друга, якщо ви з ними не знайомі.

  • Довідайтеся, хто батьки друзів вашої дитини. До­мовтеся з ними, що діти не залишаться без догляду у вашому або їхньому домі.

  • Зробіть усе, щоб ваш дім був приємним місцем для друзів вашої дитини.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка