Урок 15. Тема. Поліхудожній образ світу



Скачати 92.35 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір92.35 Kb.
Урок 15.

Тема. Поліхудожній образ світу.

Мета: Поглибити знання учнів про поліхудожній образ світу. Розвивати культуру мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу.

Обладнання: комп'ютер, картини, вироби з дерева, металу,гіпсу .

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань вмінь та навичок.

Хід уроку

І. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

  • Як ви розумієте поняття «синтез мистецтв»?

  • Наведіть приклади синтезу візуальних мистецтв?

III. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя.
Усі види мистецтва постійно прагнуть того, щоб у них лунала музика.

Термін «поліхудожній» часто вживають, характеризуючи сучасну І
культуру. Як його тлумачити? Префікс
полі- означає «багато», от Л, же, культуру
сьогодення можна трактувати як багатоманітність художніх явищ, які іноді тісно переплітаються, а часом, зливаючись, породжують мистецький синтез. Поняття


«синтез мистецтв» уперше застосував німецький композитор Ріхард Вагнер, автор масштабних музич них драм. Цей вираз уживають щодо художнього твору, що поєднує в собі різні види мистецтв, наприклад музику, поезію, танець, живопис, але при цьому жоден з них не домінує над іншими.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя.

У новітніх засобах мультимедіа також співіснують в єдиному просторі тексти, звуки, світлові ефекти, анімація. Поліхудожніми акціями можна вважати й такі поширені в сучасній культурі театралізовані форми мистецької діяльності, як

інсталяції, перфоманси й хепенінги.

Ідея взаємодії та синтезу мистецтв має давнє коріння, і митці різних часів намагалися втілювати її в художню практику.

Свідомість первісної людини була синкретичною, про що свідчать численні міфи та фольклор народів світу, найдавніші зображення в печерах на території сучасної Іспанії або Франції.

Репродуктивна бесіда.

Які саме художні елементи людство здавна вплітало в обряди, ритуали?

Розповідь вчителя.

Це магічні рухи й хороводи (хореографічне мистецтво), спів та інструментальна гра (музичне мистецтво). Музично-танцювальні дії поєднувалися з театральною грою, яка була невіддільна від мистецтва костюма, масок, гриму. Первісна людина прикрашала себе та свій одяг, створюючи зразки декоративно-ужиткового мистецтва. Обряди й ритуали здійснювалися зазвичай у печерах, стіни яких розписували фрагментами магічних сцен (прообрази графіки й живопису). Ці дійства важко уявити без тотемів і талісманів (зародки скульптури). На Мезинській стоянці неподалік від Чернігова археологами знайдено стародавній ансамбль із шести музичних інструментів, виготовлених з кісток мамонта, рогів оленя тощо. Ця знахідка свідчить про взаємопроникнення видів мистецтв у різні епохи, зокрема пізнього палеоліту. Так, на пластини, з яких складались ударно-шумові інструменти, нанесено червоною вохрою розпис — меандр, «ялинка», «кутики». Ця геометрична орнаментика приховує стародавні символи. Люди використовували ритуальні предмети, наприклад «тотеми-гуділки», з яких нібито видобували особливі магічні звуки.

Подібна символіка характерна не лише для давніх слов'ян, а й для переважної більшості інших народів — австралійських аборигенів, американських індійців та ін.

Приклади поліхудожніх явищ завжди можна віднайти, вивчаючи культуру давніх цивілізацій.

Репродуктивна бесіда.

Пригадайте, мистецтво яких стародавніх цивілізацій мало визначальний вплив на розвиток художньої культури світу.

Розповідь вчителя.

Прадавні індійці особливого значення надавали естетичним емоціям як
універсальному принципу художньої творчості. Подібне розуміння сягає корінням у стародавню науку про театр, де емоція була організовуючим чинником вистави, рухів, жестів, інтонацій мовлення актора. Індійські філософи вважали, що під впливом поезії, музики, танцю виникають емоційно-естетичні переживання — раса (що в буквальному перекладі означає «смак»). В одному трактаті зазначені такі раса: здивування, кохання, героїзму, відрази, гніву, сміху, жаху, співчуття, умиротворення. Поняття «раса» поширювалося на музику (характеризувало ступені

звукоряду, лади, мелодії) та на образотворче мистецтво. Сім тонів гами сприймались як носії певного емоційного стану, і кожному з них відповідали символічний колір, голос тварини (павича, бика, козла, кроншнепа, зозулі, коня, слона), а також планета Сонячної системи (Сатурн, Венера, Місяць, Сонце, Меркурій, Юпітер, Марс) і знак Зодіаку (Водолій, Терези, Риби, Лев, Діва, Стрілець, Скорпіон). Основне поняття індійської музики —рага — має кілька значень: по-перше, «колір, відтінок», а по-друге, «пристрасть, почуття». Тобто можна сказати, що рага — почуття, змальоване музичними звуками.

Явища взаємодії мистецтв спостерігаємо в китайській культурі. Розуміння гармонії полягало в єдності й взаємопроникненні протилежних космічних сил «інь» і «янь». До змісту поняття «юе» (музика) в Китаї та інших країнах Сходу включали поезію, танці, живопис, гравюру, архітектуру, а також церемоніал, полювання і сервірування столу. Це слово мало також значення «радість», тобто те, що дає людині насолоду.

Репродуктивна бесіда.

Які види мистецтв були поширені у Стародавній Греції?

Розповідь вчителя.

Детальна розробка взаємодії мистецтв, притаманна східному світобаченню, не була характерною для мислителів Стародавньої Греції, які розробляли вчення про гармонію із синкретичних позицій, як і багато інших галузей знання. До кола «музичних мистецтв» входили поезія, танок і музика — нерозривні елементи художнього синкретизму (нерозчленованість). У давньогрецьких філософів фізичне й естетичне також були нероздільні й відповідали загальним законам «гармонії світу».

Відомий міф про прекрасного Аполлона — бога сонця, гармонії й краси, символом якого була ліра (кіфара), та про його супутниць, вродливих муз, — яскраве свідчення єдності та багатоманітності видів творчості, що отримали розвиток у ті часи. Музи були покровительками таких галузей науки й мистецтв: Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Евтерпа — ліричної поезії, Ерато — любовної лірики, Терпсихора — танців, Полігімнія — гімнів, Калліопа — епічної поезії, Уранія — астрономії. Дев'ять названих муз — це результат пізньої міфотворчості, адже спочатку була одна-єдина Муза — богиня, про яку згадується в початковому рядку першої пісні в «Одіссеї» Гомера.

Синтез мистецтв найяскравіше виявився у грецькому театрі, де тісно взаємодіяли мистецтво слова і хоровий спів, що супроводжував (коментував) театральну дію, у якій актор повинен був уміти співати й танцювати, досконало володіти пантомімою.

Порівняння особливостей музики та образотворчого мистецтва в античній культурі здійснювалося через поняття «ритм», який греки відчували не тільки в танцях і поезії, а навіть і в нерухомих статуях.

Доба Середньовіччя сприяла розквіту різних мистецтв як компонентів храмового синтезу: архітектури, скульптури, живопису (іконопису), декоративно-ужиткового мистецтва, музики — хорової та органної, поетики й риторики. У цьому синтезі об'єднувальну роль відігравала архітектура. Всі мистецтва спрямовувалися на створення цілісного впливу на людину: через ритм, пропорційність, співмірність, гармонію, симетрію. Адже вважалося, що основний зміст мистецтва — краса як універсальний вираз абсолютної божественної благодаті. Зорові та звукові образи завдяки символічності й особливій енергетиці посилювали сприймання божественних істин, сприяли очищенню від земних пристрастей. Слов'янська ікона з клеймами демонструє спробу подолання статичності живописного зображення: у сюжетах із житій святих поетапно розгортається «дія в образах», подібно до розкриття подій у театральній виставі.

У гуманістичній естетиці Відродження відбувається остаточне виокремлення видів мистецтв зі стародавньої синкретичної єдності; подальший розвиток їх взаємодії розгортається на інших засадах, насамперед у формах музично-театрального синтезу.

Для європейського бароко характерний синтез пластичних мистецтв: архітектурні споруди доповнювалися творами скульптури, живопису, декоративного мистецтва. Художній синтез досягався завдяки образній єдності в організації зовнішнього та внутрішнього простору.

Своєрідний культурний переворот стався внаслідок поступового переходу до світського типу суспільства. Просвітництво з його гуманістичними ідеалами стимулювало появу багатьох жанрових різновидів у галузі театру (містерії, міраклі, мораліте, комедії-фарс). Різноманітні форми театралізованих масових видовищ можна було побачити на міських риторських змаганнях; аматорські музично-театральні вистави розігрувалися в навчальних закладах. В Україні у братських і козацьких школах, колегіумах виникло оригінальне поліхудожнє явище «шкільної драми».

Своєрідний ренесанс переживала опера, яка закріпила синтез слова і музики в дії. Провідну роль у художній творчості XIX ст. відіграє синтез мистецтв у музичному театрі, вершинним досягненням якого стала, зокрема, оперна творчість Дж. Верді, М. Мусоргського, Р. Вагнера.

Яскравим етапом у розвитку відношення «музика — колір» став імпресіонізм, художній напрям кінця XIX ст. Для імпресіоністів — як художників, так і композиторів — основним засобом вираження став колорит. Художники працювали пензлем і фарбами, композитори використовували палітру різних тональностей і співзвуч. Та прийоми роботи з матеріалом були схожими: використання техніки «крупного мазка» художниками та «об'ємної фактури» — композиторами. І на полотні, і в музичній формі поєднувалися численні нюанси кольорів або звуків, а за їх допомогою — настроїв. Прикладами наполегливих пошуків митцями нюансів відчуттів є вже згадувана серія картин К. Моне «Руанський собор» і подібні цикли творів основоположника музичного імпресіонізму К. Дебюссі (три симфонічних ескізи «Море»).

Репродуктивна бесіда.

Які види мистецтв використовуються в церковних обрядах?

Схарактеризуйте фактуру, темброву палітру музики К. Дебюссі.

Які геометричні фігури застосовує художник у своїх композиціях?

Чи гармонійно, на вашу думку, він поєднує кольори?

Розповідь вчителя.

Огляд взаємодії мистецтв, зокрема взаємозв'язку звуку й кольору, в різних історичних епохах, свідчить про те, що поліхудожні явища динамічно розвиваються одночасно з еволюцією художньої культури. Та й досі вони залишаються багато в чому нерозгаданими. Власне, в цьому і полягає одна з таємниць мистецтва. Його краса безмежно приваблива і далеко не завжди піддається раціональному розумінню ти логічному поясненню.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

  • Як ви розумієте поняття «синтез мистецтв»?

  • Схарактеризуйте явище синкретизму у фольклорі.

  • Наведіть приклади поліхудожніх уявлень прадавніх народів — індійців, китайців, греків.

  • Поясніть, чому М. Чюрльоніса називають «живописцем у музиці» та «музикантом у живопису».

VI. Практична робота.

Спробуйте відтворити на папері свої кольоромузичні асоціації під час слухання музики. Складіть невеликий коментар до виконаної роботи.

VII. Підсумок уроку

Демонстрація, обговорення, оцінювання дитячих робіт. Завдання на наступний урок «поліхудожній образ світу».Організуйте і проведіть диспут на тему «Чому сучасній людині потрібні всі види мистецтв?»

Для конспекту учня.

Додекафонія метод творення музики, основою якої є мелодія, побудована на 12 звуках хроматичного звукоряду. Систему обґрунтував австрійський композитор А. Шенберг. Пентатоніка — китайський звукоряд, що складається з п'яти звуків, між якими

немає півтонів. Рига — мелодична модель в індійській музиці з марактерними ладовими та ритмічними ознаками. Синкретизм-— не озчленованість частин цілого.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка