Урок №27 Тема уроку: Варіанти відмінкових форм. Кличний відмінок іменників. Мета : Навчальна



Скачати 167.4 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір167.4 Kb.



Розглянуто та схвалено ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖУЮ

На засіданні МК викладачів Заст. директора з НМР Заст. директора з НМР

Української мови та літератури ________________ _________________

«___» __________ 2012 р. Г.М. Гошовська С.І. Гарбовський

Голова методкомісії

_________________



М.О.Корнута

Урок №27

Тема уроку: Варіанти відмінкових форм. Кличний відмінок іменників.

Мета:

Навчальна- повторити та поглибити знання учнів про частини мови,застосування в мові різних відмінкових форм та кличного відмінка іменника

Розвивальна- розвивати логічне й образне мислення, спостережливість,

почуття мови, смак до влучного слова, пам'ять.



Виховна- виховувати мовленнєву культуру, повагу до рідної мови .

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, таблиця «Відмінювання іменників»,

Методи і прийоми: слово вчителя, робота з підручником, словесні розповіді учнів,

виконання граматичних вправ,



Міжпредметні

звязки: українська література, математика, географія, обладнання, технологія приготування їжі
ХІД УРОКУ
Мово, ти – це мудрість роду,

Ти – душа мого народу.

В.Ворскло



І.Організаційний момент

ІІ. Активізація опорних знань

1. Колективна робота

ГРА «МОВОЗНАВЧЕ КАФЕ»

У відомий французький ресторан завітав Марсель Пруст та попросив шість порції помилок

Завдання: Відредагуйте меню ресторану «Паріжель». До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

1.Картофельне пюре - А. гречана каша

2.Блінчики з грибами Б. салат з буряка,буряковий салат

3.Гарячий кофе - В. картопляне пюре

4. Свекольний салат - Г. гаряча кава

5.Гречнева каша Д. овочевий суп

6.Овощний суп – Е. млинці (налисники)з грибами



2. Кросворд «Без граматики не вивчиш й математики» (додаток №1)

БЕСІДА

1.Скільки частин мови існує в українській мові?

2.Які самостійні частини мови ви знаєте?

3.Назвіть службові частини мови?

4 Як змінюється іменник?

5.Згадаймо, скільки відмінків існує в українській мові?


Як ми бачимо, в українській мові існує особливий відмінок, який використовується ще й при звертаннях
ІІI. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Мотивація навчальних знань учнів.

V. Вивчення нового матеріалу.

1.Спостереження над мовним матеріалом

(на дошці записаний уривок із народної пісні) визначити відмінок виділених слів
Ой,ненько, ненько, уже не раненько,

Навчай мене,моя матінко

Як тебе вчити, жаль тебе бити:

Будь сама розумная…



Народна творчість

  • 2.Слово вчителя

З глибин мовознавства. Історія кличного відмінка

Кличний відмінок, вокатів ( лат. vocativus ) - Особлива форма імені (як правило іменника), яка використовується для ідентифікації об'єкта, до якого ведеться звернення. Назва цієї форми "відмінком" умовна, оскільки в строго граматичному сенсі звательная форма відмінком не є

Історично звательная форма була елементом індоєвропейської системи відмінків і існувала в латині, санскриті, і давньогрецькому. Хоча, згодом, вона була загублена багатьма сучасними індоєвропейськими мовами, деякі мови зберегли її до нашого часу, прикладом чого можуть бути грецька, багато слов'янських мов ( українська, польська, сербська тощо) і деякі кельтські мови ( шотландський і ірландський), балтійські мови З романських звательная форма збереглася тільки в румунській мові. Вона також присутня в деяких не-індоєвропейських мовах, таких як грузинська, арабська, і корейська.

3. Робота за підручником та таблицею

Таблиця І (додаток №2)

Написання відмінкових закінчень іменників


Відмінки

Відмінкові

питання

Однина

Множина







Н.
Р.
Д.
Зн.
О.
М.
Кл

Хто?що?
Кого?чого?
Кому?чому?
Кого?що?
Ким?чим?
На кому?на чому?


-а,-я

-и,-і,-ї

-і,-ї

-у,-ю

-ою,-ею,єю

-і,-ї

-о,-е,-є

-и,-і,-ї
- нульове закінчення
-ам,-ям
-и,-і,-ї
-ами,-ями
-ах,-ях
-и,-і,-ї


















4. Виконання вправ ( усно)

Поставте іменники у давальному та орудному відмінках.

Сиваш, Андрій, директор, начальник, майстер.



5. Мовна гра «Коректор» Кожна команда одержує картки із завданням.

/ команда

Поставити в кличному відмінку слова.



Іван,Оксана Тимофіївна, Гриць, пан добродій,Марія, Віталій,

2 команда

Поставити в кличному відмінку слова.



Тетяна, Максим, пан Президент,Ганна Миронівна, Андрій, Катря.

3 команда

Поставити в кличному відмінку слова.



Пані вчителька,мрія,Іван Семенович,Микита,Тетяна,Дмитро.

4 команда

Поставити в кличному відмінку слова.



Товариш Максим, сестра,Василина,Остап,Петро Іванович
Робота з підручником

Виконання вправи 230 (усно)
Утворіть кличний відмінок іменників

Береза, мама, любов, хвиля, піч, меч, вік.


Розкрийте дужки, вживши правильну відмінкову форму. Обґрунтуйте свій вибір. Вкажіть можливі варіантні форми.

1. Лихо (вовк) — зачинили його межи (вівця). 2. Дай (серце) волю, заведе в неволю. 3. Чого не може громада, того й (козак) зась (Народна творчість). 4. Конференція тривала п'ять (дні). 5. Без (граблі) мені тут не обійтися. 6. Кілька побажань висловила комісія (факультет). 7. Привітальний адрес з нагоди 50-річчя директор вручив (начальник другого цеху Корнієнко Василь Петрович) (З посібника).




ІV. Систематизація та закріплення вивченого

Завдання «Відремонтуй вирази»

Сервірування стіл

подача страва

приготування коктейль

обслуговування клієнти

стояти за барною стійка


V. Оцінювання знань учнів
VІ. Домашнє завдання

§ 14 впр.231


Додаток 3

Казка про відмінки.

У славному царстві частин мови в графстві Іменник служили брати Відмінки та їх сестра Клична форма.

Називний відмінок відповідав за назву предметів і ставився до всіх з підозрою. Весь час запитував: “Хто? Що? “

Родовий завжди стояв на варті і допитувався: “Кого? Чого немає в царстві ? ”

Давальний розподіляв їжу між мешканцями, і весь час чувся його голос: “Кому, чому , скільки дати ? ”

А Знахідного завжди гукали на допомогу, коли треба було щось знайти в царстві. Він з вигуком: “Кого? Що треба знайти ? ”- завжди біг на допомогу.

Орудний керував графським військом , він трішки недочував і перепитував: “ Ким? Чим , питаєте, я керую? ”

Місцевий відав транспортом. Він завжди знав на кому, на чому перевозять вантажі у графстві.

Клична форма прислуговувала тоді, коли треба було когось погукати до його величності Іменника.



Сценарій святкового заходу,

присвяченого Т.Г. Шевченку

Мета:

- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

- вшанування памяті видатного художника слова,

патріота України - Т.Г.Шевченка.

- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

- пропагування творчості обдарування рідного краю.
І частина
На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.

Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.


Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Запалює свічку.
Ведучий 2: Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.
Звучить мелодійна музика та вірш М.Бригільського.
Учень 1: Мова українська – то Шевченка слово,

Лесі Українки і Марка Вовчка.



Учень 2: Мова українська – то дарунок Бога,

Це барвисте слово генія Франка.



Учень 1: Мова українська – це і степ широкий,

Це сади вишневі, і гаї, й ліси.



Учень 2: Мова українська – океан глибокий

Мудрості народу – вічної краси.



Учень 1: Мова українська – берегиня наша,

Пісня материнська, голос немовлят.



Учень 2: Мова українська – це достатку чаша

І найбільше свято із відомих свят.


Український танок.

Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.
Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.
То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.


Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.
Учень 1: Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.



Учень 2: Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.


Пісня “Одна калина”.
Учень 3: Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень 4: Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.



Учень 5: Твій голос – повнить пшеничний колос,

Бо те, за що ми жили й боролись,

Твій сон щасливий, зоря твоя,

Велика, вольна, нова сім’я…


Український танок.
Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:
Учень 6: …Не одцурайтесь своєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні громові,

Ні в дні підступно мовчазні,

Коли стоїш на крутизні

Один, чолом сягнувши птаха,

Й холодний вітер попід пахви

Бере і забиває дих,

Щоб ти скорився і притих.

Не одцурайсь, мій сину,

Мови. У тебе іншої нема.

Ти плоть і дух – одне-єдине

Зі словом батьківським – Людина,

Без нього – просто плоть німа.

Без мови в світі нас – нема!


Учень 7: Схаменіться,…

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.
Учень 8: Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Учень 9: Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!


Учень 10: І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пам’янути

Незлим тихим словом.


Пісня на слова Шевченка “Зоре моя вечірняя” .
Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?
Учень 11: Залишим у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

І геній Шевченка як нації крила.


Учень 12: Залишим і те, що душею народу

Зовуть недаремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.




ІІ частина
До участі в ІІ частині запрошуються сучасні творці слова, літератори, члени літературних, мовних товариств рідного краю, обдаровані учні, які досягли високих успіхів у олімпіаді з української мови та літератури, у конкурсах учнівської творчості.

Ведучий 1: Сьогодні у нас в гостях присутні сучасні творці слова, люди, які все своє життя, працюючи творчо й натхненно, бережуть і леліють мову. Вони залишають у спадок новим поколінням животворне слово.
Введучий 2: Ми раді вітати на нашому святі громадських діячів, сучасних митців нашого краю: …………
Присутнім надається слово для виступу.
Ведучий 2: Дякуємо вам, ……….., за щирі слова, за чудові поезії. Дозвольте побажати вам міцного здоров’я, натхнення й творчої наснаги. Нехай у ваших душах ніколи не перестає палати вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України. Прийміть, будь ласка, від учнів нашої школи в подарунок – пісню.
Пісня “Про добро”.
Ведучий 1: Ми продовжуємо знайомство з митцями нашого міста. І зараз наша мова піде не про відомих досвідчених поетів і письменників, а про початківців, про наших ровесників. Вони навчаються, як і ви, в школі, живуть у нашому місті, ходять тими ж вулицями, що і ви. Але відрізняються від нас особливим сприйняттям оточуючого нас життя, особливим даром розповісти про свої відчуття, думки мовою поезії. Це молоді музи наших шкіл.
Представлення, привітання гостей (можна у віршовій формі).
Інтерв’ю з юними даруваннями, читання власних творів гостями.

Ведучий 1: Хотілося б висловити слова подяки юним поетичним даруванням за ті почуття й думки, які пробудили вони в нас. І, мабуть, усі присутні у цій залі погодяться з нами, що “якщо і є на світі Бог, то це поезія”, це слово, це наша мова, це генетичний код нації.

Вірш Віктора Баранова “До українців”

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми – українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,


Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в “моголах” і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю “меншого брата”?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…

Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: “Воно тобі треба?.. Стерпи!”

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…


Ведучий 2: Світ починався зі Слова, і Україна починалася зі Слова. Слово, як плуг, орало правічний переліг життя, із черноземної скиби його виростали поети, і в кожного на устах у час недолі й радості була своя, але одна молитва – Україна.

Ведучий 1: Слово, як собор, і в його святості палахкотять, як свічки, праведні душі поетів, і з блакитного купола благословляє нас небо, і хоралом віри зливаються голоси наших предтеч і сущих в одну молитву – Мова.
Дівчина в національному костюмі зі свічкою в руках читає “Молитву до мови”
Дівчина: Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво у своїй нероздільній трійці, що ти єси і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія. Мово, що стояла біля вівтаря нашого національ

ного храму і не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби, і множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами, нев

мирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотонебесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою слово. Бо “споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну возвелич, порятуй народ її навіки.
Ведучий 1: Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі обличчя.
Дай вам, Боже, дай із неба,

Дай, чого вам більше треба, -

Дай вам миру і спокою

Під могутньою рукою…


Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові і нових творчих звершень. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.

Звучить “Пісня про Україну”.






ШЕВЧЕНКОВІ СЛОВА-

ЗАПОВІТ УКРАЇНСЬКОЇ

НАЦІЇ




К О Н С П Е К Т И

У Р О К І В



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка